Постанова
Іменем України
05 лютого 2020 року
м. Київ
справа № 263/15489/16-ц
провадження № 61-7459св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Червинської М. Є.,
суддів: Бурлакова С. Ю., Коротенка Є. В., Коротуна В. М., Курило В. П. (суддя-доповідач),
учасники справи:
позивач - Маріупольська міська рада Донецької області,
відповідачі: відділ державної реєстрації речових прав на нерухоме майно юридичного департаменту Маріупольської міської ради Донецької області, реєстраційна служба Першотравневого районного управління юстиції Донецької області, ОСОБА_1,
розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу Маріупольської міської ради Донецької області на рішення апеляційного суду Донецької області від 11 серпня 2017 року у складі колегії суддів: Принцевської В. П., Биліни Т. І., Мальцевої Є. Є.,
ВСТАНОВИВ:
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
У грудні 2016 року Маріупольська міська рада Донецької області звернулась до суду з позовом до відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно юридичного департаменту Маріупольської міської ради Донецької області, реєстраційної служби Першотравневого районного управління юстиції Донецької області, ОСОБА_1 про скасування свідоцтва про право власності та скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень.
Позовна заява мотивована тим, що 31 травня 2016 року спеціалістами відділу землеустрою та охорони земель управління земельних відносин міської ради було проведено перевірку дотримання вимог земельного законодавства України ФОП ОСОБА_1, про що було складено акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства від 31 травня
2016 року. Даним актом було встановлено, що ФОП ОСОБА_1 використовує земельну ділянку, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 під розміщення торгівельного павільйону «ІНФОРМАЦІЯ_1», загальною площею: 0,0008 га, на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 31 липня 2015 року № НОМЕР_1, без правовстановлюючих документів на земельну ділянку, що є порушенням статей 125 126 211 212 ЗК України.
ФОП ОСОБА_1 було направлено вказівку (попередження) про необхідність усунення порушень вимог земельного законодавства від 31 травня
2016 року № 99/2016, згідно якої було надано час на усунення порушень діючого земельного законодавства України протягом тридцяти днів.
15 серпня 2016 року спеціалістами відділу землеустрою та охорони земель управління земельних відносин міської ради було проведено повторну перевірку дотримання вимог земельного законодавства України ФОП ОСОБА_1, про що було складено акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства від 15 серпня 2016 року. Відповідно до листа з Управління Державного архітектурно-будівельного контролю, на сьогоднішній день до них не надходило звернень, щодо реєстрації дозвільних документів за адресою: АДРЕСА_1.
11 листопада 2016 року спеціалістами управління державного архітектурно-будівельного контролю було проведено комісійне обстеження нежитлового приміщення («торгівельний павільйон», літ. «А-1», площею 7,80 кв.м, стіни зовнішні з металевого каркасу та облицьовані пластиком), розташованого за адресою: АДРЕСА_1 та встановлено, що воно не є капітальною спорудою.
Згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно станом на 05 грудня 2016 року № 74828387, реєстр прав власності на нерухоме майно містить активний запис про реєстрацію права власності на торгівельний павільйон, розташований за адресою: АДРЕСА_1.
Свідоцтво про право власності на нерухоме майно від 31 липня 2015 року
№ НОМЕР_1, зареєстроване, відповідно до витягу з Державного реєстру прав на нерухоме майно, Реєстраційною службою Першотравневого районного управління юстиції Донецької області від 31 липня 2015 року за № 10635817, було видане з порушенням норм чинного законодавства.
Маріупольська міська рада Донецької області, з урахуванням уточнень, просила скасувати свідоцтво про право власності, серія та номер: НОМЕР_1, видане 31 липня 2015 року реєстраційною службою Першотравневого районного управління юстиції Донецької області, а також стягнути з
ОСОБА_1 на користь Маріупольської міської ради Донецької області судові витрати.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області від 06 квітня 2017 року позовні вимоги задоволено.
Скасовано свідоцтво про право власності, серія та номер: НОМЕР_1, видане 31 липня 2015 року реєстраційною службою першотравневого районного управління юстиції Донецької області.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Маріупольської міської ради Донецької області судовий збір у розмірі 1 378,00 грн.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із того, що нежитлове приміщення «торгівельний павільйон» літ. «А-1», площею
7,80 кв.м, що розташований по АДРЕСА_1, власником якого є ОСОБА_1, не є капітальною спорудою. За таких обставин, суд дійшов висновку, що свідоцтво про право власності, серія та номер: НОМЕР_1, видане 31 липня 2015 року реєстраційною службою Першотравневого районного управління юстиції Донецької області, було видане з порушенням норми частини четвертої статті 5 Закону України «Про державну реєстрацію прав на нерухоме майно та їх обтяжень» а тому підлягає скасуванню.
Рішенням апеляційного суду Донецької області від 11 серпня 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено.
Рішення Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області від 06 квітня 2017 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, апеляційний суд виходив із того, що нежитлове приміщення «торгівельний павільйон» літ. «А-1», площею 7,80 кв.м, що розташований по АДРЕСА_1, власником якого є ОСОБА_1, є капітальною спорудою, що встановлено висновком судової будівельно-технічної експертизи від 07 липня 2017 року № 12-с. Тому свідоцтво про право власності, серія та номер: НОМЕР_1, видане 31 липня 2015 року реєстраційною службою Першотравневого районного управління юстиції Донецької області, без порушень норми частини четвертої статті 5 Закону України «Про державну реєстрацію прав на нерухоме майно та їх обтяжень».
Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги
14 листопада 2017 року Маріупольська міська рада Донецької області через засоби поштового звʼязку подала до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, у якій, з урахуванням уточненої редакції, просить скасувати рішення апеляційного суду Донецької області від 11 серпня 2017 року та залишити в силі рішення Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області від 06 квітня 2017 року.
Касаційна скарга мотивована тим, що при винесені оскаржуваного судового рішення судом апеляційної інстанції не було враховано те, що земельна ділянка, на якій розташована спірна будівля, належить територіальній громаді в особі Маріупольської міської ради Донецької області, у звʼязку з чим Маріупольська міська рада Донецької області обмежена в праві вільно розпоряджатися своїм майном. Маріупольська міська рада Донецької області не може у повному обсязі володіти, користуватися та розпоряджатися своєю власністю, у звʼязку з тим, що ОСОБА_1 самочинно встановив торгівельний обʼєкт, а потім отримав технічний паспорт та оформив на нього право власності з порушенням. Маріупольська міська рада Донецької області була обмежена у праві виділяти цю земельну ділянку третім особам. Наявність обʼєкта нерухомості та права власності на цей обʼєкт, яке зареєстровано з порушенням чинного законодавства, спричинило подання цього позову.
Спірне свідоцтво про право власності видане з порушенням норм чинного законодавства, оскільки у ОСОБА_1 були відсутні документи, передбачені частиною другою пунктом 49 Порядку державної реєстрацію прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2013 року № 868, у редакції, що діяла на момент видачі спірного свідоцтва, які могли б бути підставою для видачі свідоцтва про власність.
Тобто, у відповідача були відсутні документи на нерухоме майно, а саме: декларації про готовність обʼєкта до експлуатації на підставі якої цей обʼєкт вважається нерухомим майном. Суд не встановив на підставі яких документів було визнано право власності на обʼєкт та, відповідно, видано спірне свідоцтво про право власності.
Визначаючи кандидатуру експерта, судом дане питання не було узгоджено з Маріупольською міської радою Донецької області.
Висновок експерта не містить чіткої відповіді на поставлене питання.
У матеріалах справи відсутні докази того, що ОСОБА_1 набув право власності або право користування земельною ділянкою.
Доводи інших учасників справи
10 травня 2018 року ОСОБА_1 через засоби поштового звʼязку подав до Верховного Суду відзив, в якому просить касаційну скаргу Маріупольської міської ради Донецької області залишити без задоволення, а рішення апеляційного суду Донецької області від 11 серпня 2017 року залишити без змін.
Рух касаційної скарги та матеріалів справи
Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення»
ЦПК України у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Статтею 388 ЦПК України встановлено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
У лютому 2018 року касаційну скаргу передано до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 10 квітня 2018 року поновлено Маріупольській міській раді Донецької області строк на касаційне оскарження рішення апеляційного суду Донецької області від 11 серпня 2017 року. Відкрито касаційне провадження у даній справі та витребувано з Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області цивільну справу
№ 263/15489/16-ц
У квітні 2018 року матеріали цивільної справи надійшли до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 19 вересня 2018 року справу призначено до судового розгляду.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ У СКЛАДІ КОЛЕГІЇ СУДДІВ ДРУГОЇ СУДОВОЇ ПАЛАТИ КАСАЦІЙНОГО ЦИВІЛЬНОГО СУДУ
Частиною третьою статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Перевіривши доводи касаційної скарги, врахувавши аргументи, наведені у відзиві на касаційну скаргу, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Положеннями частини другої статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Частиною першою статті 400 ЦПК України встановлено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Короткий зміст фактичних обставин справи
У справі, яка переглядається, судами встановлено, що спірний торгівельний павільйон належить ОСОБА_1 на праві приватної власності, що підтверджується свідоцтвом про право власності на нерухоме майно від
31 липня 2015 року, індексний номер НОМЕР_1.
Відповідно до акта перевірки дотримання вимог земельного законодавства від 31 травня 2016 року, спеціалістами відділу землеустрою та охорони земель управління земельних відносин міської ради 31 травня 2016 року було проведено перевірку дотримання вимог земельного законодавства України ФОП ОСОБА_1, в ході якої було встановлено, що ФОП ОСОБА_1 використовує земельну ділянку, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 під розміщення торгівельного павільйону «ІНФОРМАЦІЯ_1», загальною площею: 0,0008 га, на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 31 липня 2015 року № НОМЕР_1, витяг з державного реєстру від 31 липня 2015 року
№ 10635817, без правовстановлюючих документів на земельну ділянку, що є порушенням статей 125 126 211 212 ЗК України.
Після складання вищевказаного акту ФОП ОСОБА_1 було направлено вказівку (попередження) про необхідність усунення порушень вимог земельного законодавства від 31 травня 2016 року № 99/2016, згідно якої було надано час на усунення порушень діючого земельного законодавства України протягом тридцяти днів.
Відповідно до акта перевірки дотримання вимог земельного законодавства від 15 серпня 2016 року, спеціалістами Управління земельних відносин Маріупольської міської ради Донецької області 15 серпня 2016 року було проведено повторну перевірку дотримання вимог земельного законодавства України ФОП ОСОБА_1 та встановлено аналогічні порушення.
Відповідно до листа з Управління Державного архітектурно-будівельного контролю, до них не надходило звернень, щодо реєстрації дозвільних документів за адресою: АДРЕСА_1.
11 листопада 2016 року спеціалістами управління державного архітектурно-будівельного контролю було проведено комісійне обстеження нежитлового приміщення («торгівельний павільйон», літ. «А-1», площею 7,80 кв.м, стіни зовнішні з металевого каркасу та облицьовані пластиком), розташованого за адресою: АДРЕСА_1, та встановлено, що воно не є капітальною спорудою.
Згідно з інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 74828387 від 05 грудня 2016 року, реєстр прав власності на нерухоме майно містить активний запис про реєстрацію права власності на торгівельний павільйон, розташований за адресою: АДРЕСА_1.
Для визначення чи є спірний павільйон капітальною чи не капітальною спорудою, апеляційним судом задоволено клопотання ОСОБА_1 про призначення судової будівельно-технічної експертизи.
Згідно висновку судової будівельно-технічної експертизи № 12-с від 07 липня 2017 року визначення поняття «капітальна споруда» немає в законодавстві, тому експерт Новіков В. С. під цим терміном розуміє споруду, яка підпадає під визначення поняття «нерухоме майно», що міститься в статті 181 ЦК України, у Законі України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та у Національному стандарті № 1 «Загальні засади оцінки майна та майнових прав», тобто споруда, переміщення якої є неможливим без її знецінення та зміни її призначення. При цьому експерт дійшов висновку, що спірний торгівельний павільйон є нерухомим майном.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, апеляційний суд виходив із того, що нежитлове приміщення «торгівельний павільйон» літ. «А-1», площею 7,80 кв.м, що розташований по АДРЕСА_1, власником якого є ОСОБА_1, є капітальною спорудою, що встановлено висновком судової будівельно-технічної експертизи від 07 липня 2017 року № 12-с, а тому свідоцтво про право власності, серія та номер: НОМЕР_1, видане 31 липня 2015 року реєстраційною службою Першотравневого районного управління юстиції Донецької області видане без порушень норми частини четвертої статті 5 Закону України «Про державну реєстрацію прав на нерухоме майно та їх обтяжень».
Проте, колегія суддів не може погодитися з таким висновком суду апеляційної інстанції з таких підстав.
Відповідно до частин першої, другої та п'ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону оскаржуване судове рішення не відповідає.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд
Звертаючись до суду з позовними вимогами, Маріупольська міська рада Донецької області, як на підставу заявлених позовних вимог посилалась на те, що спірне приміщення не є капітальною спорудою, а тому свідоцтво про право власності на нього було видано з порушенням частини четвертої статті 5 Закону України «Про державну реєстрацію прав на нерухоме майно та їх обтяжень».
Статтею 12 ЗК України встановлено, що до повноважень міських рад у галузі земельних відносин на території міста належить розпорядження землями територіальних громад.
Згідно з частиною другою статті 116 ЗК України, набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.
Відповідно до частини першої статті 123 ЗК України, надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється органами місцевого самоврядування.
Частиною першою статті 124 ЗК України передбачено, що передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.
Відповідно до статті 125 ЗК України, право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.
Таким чином, відповідно до вимог чинного законодавства, обов'язковою умовою фактичного використання земельної ділянки є наявність в особи, що її використовує, правовстановлюючих документів на цю земельну ділянку, а відсутність таких документів може свідчити про самовільне зайняття земельної ділянки.
Відповідно до частини другої, третьої статі 28 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», тимчасова споруда торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення для здійснення підприємницької діяльності - одноповерхова споруда, що виготовляється з полегшених конструкцій з урахуванням основних вимог до споруд, визначених технічним регламентом будівельних виробів, будівель і споруд, і встановлюється тимчасово, без улаштування фундаменту. Тимчасова споруда для здійснення підприємницької діяльності може мати закрите приміщення для тимчасового перебування людей (павільйон площею не більше 30 квадратних метрів по зовнішньому контуру) або не мати такого приміщення.
Розміщення малих архітектурних форм здійснюється відповідно до Закону України «Про благоустрій населених пунктів».
Відповідно до частини четвертої статті 5 Закону України «Про державну реєстрацію прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (в редакції, чинній на час проведення державної реєстрації), не підлягають державній реєстрації речові права та їх обтяження на корисні копалини, рослини, а також на малі архітектурні форми, тимчасові, некапітальні споруди, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких можливе без їх знецінення та зміни призначення, а також окремо на споруди, що є приналежністю головної речі, або складовою частиною речі, зокрема на магістральні та промислові трубопроводи (у тому числі газорозподільні мережі), автомобільні дороги, електричні мережі, магістральні теплові мережі, мережі зв'язку, залізничні колії.
Разом з цим, частиною першою статті 19 Закону України «Про державну реєстрацію прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (в редакції, чинній на час проведення державної реєстрації) встановлено підстави державної реєстрації прав, згідно якої державна реєстрація прав проводиться на підставі:
1) договорів, укладених у порядку, встановленому законом;
2) свідоцтв про право власності на нерухоме майно, виданих відповідно до вимог цього Закону;
3) свідоцтв про право власності, виданих органами приватизації наймачам житлових приміщень у державному та комунальному житловому фонді;
4) державних актів на право власності або постійного користування на земельну ділянку у випадках, встановлених законом;
5) рішень судів, що набрали законної сили;
6) інших документів, що підтверджують виникнення, перехід, припинення прав на нерухоме майно, поданих органу державної реєстрації прав разом із заявою.
Відповідно до пункту 49 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2013 року № 868, яка була чинна на час видачі свідоцтва про право власності, для проведення державної реєстрації права власності з видачею свідоцтва на новозбудований об'єкт нерухомого майна заявник подає:
- документ, що підтверджує виникнення, перехід та припинення речових прав на земельну ділянку;
- документ, що відповідно до вимог законодавства засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта.
Апеляційний суд, переглядаючи справу в апеляційному порядку наведеного не врахував, не встановив, чи було дотримано відповідачем Порядок державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2013 року № 868, який був чинний на час видачі свідоцтва про право власності, правила державної реєстрації, передбачені частиною першої статті 19 Закону України «Про державну реєстрацію прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (в редакції, чинній на час проведення державної реєстрації). Не встановив на підставі чого було здійснено державну реєстрацію спірного нерухомого майна та видано відповідне свідоцтво чим допустив неповне зʼясування обставин справи, що призвело до ухвалення передчасного судового рішення по справі.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Згідно з частиною четвертою статі 411 ЦПК України справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.
Відсутність у Верховного Суду процесуальної можливості досліджувати докази, з'ясовувати обставини справи, необхідні для прийняття рішення, перешкоджає ухваленню нового судового рішення.
Враховуючи, що апеляційний суд не встановив усіх фактичних обставин, від яких залежить правильне вирішення справи, не надав оцінку всім зібраним у справі доказам, допустив порушення норм матеріального та процесуального права, тому судове рішення апеляційного суду підлягає скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Керуючись статтями 400 411 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Маріупольської міської ради Донецької області задовольнити частково.
Рішення апеляційного суду Донецької області від 11 серпня 2017 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття є остаточною і оскарженню не підлягає.
ГоловуючийМ. Є. Червинська Судді: С. Ю. Бурлаков Є. В. Коротенко В. М. Коротун В. П. Курило