Постанова
Іменем України
25 березня 2020 року
м. Київ
справа № 264/2520/18
провадження № 61-14013св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Луспеника Д. Д.
суддів: Воробйової І. А., Гулька Б. І., Лідовця Р. А. (суддя-доповідач), Черняк Ю. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - ОСОБА_2 ,
третя особа - Кальміуський районний у м. Маріуполі відділ державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Донецькій області,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_2 - адвоката Білозьорова Олексія Борисовича, на рішення Іллічівського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 16 жовтня 2018 року у складі судді Кузнецова Д. В. та постанову Донецького апеляційного суду від 22 травня 2019 року у складі колегії суддів: Кочегарової Л. М., Попової С. А., Ткаченко Т. Б.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У травні 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , третя особа - Кальміуський районний у м. Маріуполі відділ державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Донецькій області, про визнання батьківства та стягнення аліментів.
Позовна заява мотивована тим, що у січні 2013 року вона познайомилася з ОСОБА_2 і з червня 2015 року почали підтримувати близькі стосунки. У подальшому, з вересня 2015 року вони почали проживати разом у її квартирі АДРЕСА_1 .
Зазначала, що у червні 2017 року вона дізналася про вагітність та повідомила про це відповідача, який відреагував на цю новину негативно. Після цього ще деякий час вони підтримували спілкування та близькі стосунки, але з грудня 2017 року припинили спілкування.
Вказувала, що ІНФОРМАЦІЯ_1 у неї народився син - ОСОБА_3 , біологічним батьком якого є ОСОБА_2 , проте останній батьком дитини себе не визнає.
Вважала, що небажання відповідача мати дітей не позбавляє його прав та обов`язків перед сином, а дитина має право мати батька та відповідний запис в актовому записі про народження. Стверджувала, що відповідач повинен сплачувати аліменти на утримання сина у розмірі 1/4 частини з усіх видів його заробітку (доходу) щомісячно, але не менше, ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку до досягнення ним повноліття.
Ураховуючи наведене, ОСОБА_1 просила суд: визнати ОСОБА_2 батьком дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; внести відповідні зміни до актового запису про його народження, зазначивши батьком дитини відповідача; стягнути з відповідача на свою користь аліменти на утримання сина у розмірі 1/4 частини з усіх видів його заробітку (доходу) щомісячно, але не менше, ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку до досягнення ним повноліття; стягнути з ОСОБА_2 на свою користь аліменти на її утримання у розмірі 1/6 частини з усіх видів його заробітку (доходу) щомісячно до досягнення дитиною трирічного віку.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Іллічівського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 16 жовтня 2018 року позов ОСОБА_1 задоволено.
Визнано ОСОБА_2 батьком дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Внесено відповідні зміни до актового запису від 23 січня 2018 року № 48, зробленого Кальміуським районним у м. Маріуполі відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Донецькій області про народження дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зазначивши батьком дитини ОСОБА_2 .
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини з усіх видів його заробітку (доходу) щомісячно, але не менше, ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 11 травня 2018 року і до досягнення дитиною повноліття.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на її утримання у розмірі 1/6 частини з усіх видів його заробітку (доходу) щомісячнодо досягнення дитиною трирічного віку, починаючи з 11 травня 2018 року.
Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Рішення в частині стягнення аліментів за один місяць звернуто до негайного виконання.
Задовольняючи позов ОСОБА_1 , районний суд виходив з того, що батьківство ОСОБА_2 щодо ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підтверджується поясненнями сторін, які не заперечували наявність близьких стосунків протягом тривалого часу; показаннями свідків, які вказували про спільне проживання сторін та існування між ними відносин напередодні народження дитини; спільними фотознімками ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , дослідженими судом медичними документами відносно позивача та дитини.
Місцевий суд, виходячи з інтересів дитини, врахував, що відповідач категорично відмовився від проведення судової молекулярно-генетичної експертизи для вирішення питання щодо біологічного батьківства.
У частині вирішення позовних вимог щодо стягнення аліментів суд першої інстанції керувався законодавчо закріпленим обов`язком батьків утримувати своїх дітей до досягнення ними повноліття, який покладається на них у рівних частках.
Крім того, враховуючи положення частини другої статті 84 Сімейного кодексу України (далі - СК України), районний суд вважав можливим стягнути з відповідача на користь ОСОБА_1 аліменти на її утримання до досягнення дитиною трирічного віку.
Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Донецького апеляційного суду від 22 травня 2019 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - адвоката Білозьорова О. Б. залишено без задоволення, а рішення Іллічівського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 16 жовтня 2018 року без змін.
Судове рішення апеляційного суду мотивоване тим, що суд першої інстанції забезпечив повний та всебічний розгляд справи, правильно визначився зі спірними правовідносинами та законом, який їх регулює, й ухвалив законне та обґрунтоване рішення, з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права.
Апеляційний суд, з урахуванням інтересів дитини, вважав обґрунтованим рішення районного суду, оскільки відповідач не спростував кровного споріднення з дитиною, народженою ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_1 .
При цьому апеляційний суд відхилив усі доводи апеляційної скарги представника відповідача, оскільки вони висновків суду першої інстанції не спростовують.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі, поданій у серпні 2019 року до Верховного Суду, представник ОСОБА_2 - адвокат Білозьоров О. Б., посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржувану постанову Донецького апеляційного суду від 22 травня 2019 року скасувати повністю і передати справу на новий апеляційний розгляд.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що суди першої та апеляційної інстанцій при ухваленні оскаржуваних судових рішень неповно з`ясували обставини справи та не надали належної оцінки доказам.
Вказує, що районний суд розглянув справу за його відсутності, проігнорувавши клопотання відповідача про відкладення розгляду справи у зв`язку із хворобою, чим, на його думку, позбавив права на судовий захист та порушив норми процесуального права.
Крім того, суд апеляційної інстанції безпідставно не задовольнив заяву про відвід суддів Кочегарової Л. М., Ткаченко Т. Б., а також суд не дослідив доводи апеляційної скарги і не спростував його тверджень щодо необ`єктивності проведеної експертизи.
Відзив на касаційну скаргу учасники процесу до суду не подали.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
У вересні 2019 року касаційна скарга надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою судді Верховного Суду від 19 вересня 2019 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано матеріали цивільної справи із суду першої інстанції.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 16 березня 2020 року справу призначено до розгляду.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
ІНФОРМАЦІЯ_1 у ОСОБА_1 народився син - ОСОБА_3 , що підтверджується відповідним свідоцтвом серії НОМЕР_1 , виданим 23 січня 2018 року Кальміуським районним у місті Маріуполі відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Донецькій області (т. 1, а. с. 12).
Відомості про батька дитини записані відповідно до частини 1 статті 135 СК України, тобто за вказівкою матері, що підтверджується відповідним витягом з державного реєстру актів цивільного стану громадян від 23 січня 2018 року (а. с. 13).
Відповідно до фотознімківОСОБА_2 і ОСОБА_1 разом проводили час, подорожували, відпочивали, відзначали свята (т. 1, а. с. 21 - 41).
Згідно з висновком комісійної судово-медичної експертизи Комунального закладу «Дніпропетровське обласне бюро судово-медичної експертизи» Дніпропетровської обласної ради» від 20 березня 2019 року, зачаття народженої ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 дитини чоловічої статті настало, з великою вірогідністю, в період з 12 травня 2017 року по 20 травня 2017 року (том 2, а. с. 28-33).
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частини другої розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Положенням частини другої статті 389 ЦПК України (тут і далі у редакції, чинній на час подання касаційної скарги) встановлено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга представника ОСОБА_2 - адвоката Білозьорова О. Б. підлягає задоволенню.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до вимог частин першої та другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно із частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
У частинах першій, другій та п`ятій статті 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону оскаржувана постанова апеляційного суду не відповідає.
Статтею 51 Конституції України, частинами другою, третьою статті 5 СК України передбачено, що сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою. Держава має заохочувати та підтримувати материнство і батьківство та забезпечувати пріоритет сімейного виховання дитини. Отже, при регулюванні сімейних відносин держава має максимально враховувати інтереси дитини.
Відповідно до статті 121 СК України права та обов`язки матері, батька і дитини ґрунтуються на походженні дитини від них, засвідченому органом державної реєстрації актів цивільного стану в порядку, встановленому статтями 122 та 125 цього Кодексу.
У статті 125 СК України передбачено, якщо мати та батько дитини не перебувають у шлюбі між собою, походження дитини від матері визначається на підставі документа закладу охорони здоров`я про народження нею дитини.
Якщо мати та батько дитини не перебувають у шлюбі між собою, походження дитини від батька визначається: за заявою матері та батька дитини; за рішенням суду.
Частиною першою статті 135 СК України визначено, що при народженні дитини у матері, яка не перебуває у шлюбі, у випадках, коли немає спільної заяви батьків, заяви батька або рішення суду, запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень провадиться за прізвищем та громадянством матері, а ім`я та по батькові батька дитини записуються за її вказівкою.
Положеннями статті 128 СК України визначено, що за відсутності заяви, право на подання якої встановлено статтею 126 цього Кодексу, батьківство щодо дитини може бути визнане за рішенням суду.
Підставою для визнання батьківства є будь-які відомості, що засвідчують походження дитини від певної особи, зібрані відповідно до Цивільного процесуального кодексу України.
Позов про визнання батьківства може бути пред`явлений матір`ю, опікуном, піклувальником дитини, особою, яка утримує та виховує дитину, а також самою дитиною, яка досягла повноліття.
Позов про визнання батьківства може бути пред`явлений особою, яка вважає себе батьком дитини.
Позов про визнання батьківства приймається судом, якщо запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень вчинено відповідно до частини першої статті 135 цього Кодексу.
Судом установлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 у ОСОБА_1 народився син - ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 , виданим 23 січня 2018 року Кальміуським районним у м. Маріуполі відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Донецькій області.
Відомості про батька дитини записані відповідно до частини 1 статті 135 СК України, тобто за вказівкою матері, що підтверджується витягом з державного реєстру актів цивільного стану громадян від 23 січня 2018 року № 00019434536.
Апеляційний суд, залишаючи без змін рішення суду першої інстанції і погоджуючись з його висновком у частині визнання батьківства ОСОБА_2 стосовно дитини - ОСОБА_3 , у тому числі, виходив із того, що ухилення відповідача від проведення судово-медичної (молекулярно-генетичної) експертизи дає суду підстави встановити факт наявності кровного споріднення між відповідачем і дитиною. При цьому апеляційний суд зазначив, що пояснення сторін, показання свідків, інші письмові докази підтверджують висновки про батьківство відповідача, а його доводи в цій частині є його особистою думкою.
Проте, ухвалюючи судове рішення апеляційним судом допущено порушення норм процесуального права, що є підставою для його скасування з огляду на таке.
Згідно із частинами першою та другою статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Відповідно до підпунктів «а», «б» та «в» пункту 3 частини першої статті 382 ЦПК України постанова суду апеляційної інстанції складається з мотивувальної частини із зазначенням: встановлених судом першої інстанції та неоспорених обставин, а також обставин, встановлених судом апеляційної інстанції, і визначених відповідно до них правовідносин; доводів, за якими суд апеляційної інстанції погодився або не погодився з висновками суду першої інстанції; мотивів прийняття або відхилення кожного аргументу, викладеного учасниками справи в апеляційній скарзі та відзиві на апеляційну скаргу.
В апеляційній скарзі відповідач, зокрема, надавав заперечення стосовно висновків комісійної судово-медичної експертизи Комунального закладу «Дніпропетровське обласне бюро судово-медичної експертизи» Дніпропетровської обласної ради» від 20 березня 2019 року.
Апеляційний суд взагалі не навів мотивів прийняття або відхилення цих аргументів відповідача, які наведені в апеляційній скарзі та повторюються у касаційній скарзі, а погодився з висновками суду першої інстанції стосовно суті спору та вважав, що ухилення відповідача від проведення судово-медичної (молекулярно-генетичної) експертизи дає суду підстави встановити факт наявності кровного споріднення між відповідачем і дитиною. А згідно з пунктом «в» частини третьої статті 382 ЦПК України в мотивувальній частині постанови апеляційного суду зазначаються, зокрема, мотиви прийняття або відхилення кожного аргументу, викладеного учасниками справи в апеляційній скарзі та відзиві на апеляційну скаргу.
Крім того, апеляційний суд зазначив, що ОСОБА_2 не з`явився для проведення молекулярно-генетичної експертизи для встановлення наявності чи відсутності кровного споріднення між ним і дитиною, що свідчить, що ухилення відповідача від участі у проведенні експертизи, пославшись на вимоги статті 109 ЦПК України.
Разом з тим, Верховний Суд зазначає, що для правильного застосування цієї норми процесуального права суду потрібно не лише констатувати факт неявки на експертизу і послатись на статтю 109 ЦПК України, а й надати правову оцінку доводам відповідача про причини неявки на експертизу, які ОСОБА_2 апеляційному суду наводив. Проте такого аналізу цих причин неявки на експертизу апеляційний суд не здійснив. Отже, висновки суду про ухилення від участі в експертизі є передчасними.
З огляду на зазначене оскаржуване судове рішення суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню, а справа передачі на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Колегія суддів відхиляє доводи заявника про те, що судді апеляційного суду Кочегарова Л. М., Ткаченко Т. Б. підлягали відводу з підстав порушення права відповідача на захист, оскільки посилання у касаційній скарзі на упередженість апеляційного суду щодо розгляду справи заявником не підтверджено.
Ухвалою Донецького апеляційного суду від 17 квітня 2019 року у задоволенні заяви представника ОСОБА_2 - адвоката Білозьорова О. Б. про відвід суддів Кочегарової Л. М. і Ткаченко Т. Б. відмовлено, оскільки заявником не доведено існування обставин, які викликають сумніви у неупередженості та об`єктивності суддів.
Відповідно до частини четвертої статті 36 ЦПК України незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.
Згідно з пунктом 2 частини першої статті 409 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має, зокрема, право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю і передати справу повністю на новий розгляд.
Відповідно до пунктів 1 і 2 частини третьої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази чи необґрунтовано відхилив заяву учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно із частиною четвертою статті 411 ЦПК України справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.
З огляду на те, що суд апеляційної інстанції не дослідив всі зібрані у справі докази та не обґрунтував відхилення доводів відповідача щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення цієї справи, касаційна скарга є обґрунтованою.
Керуючись статтями 400 402 409 411 416 418 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу представника ОСОБА_2 - адвоката Білозьорова Олексія Борисовича задовольнити.
Постанову Донецького апеляційного суду від 22 травня 2019 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Д. Д. Луспеник
Судді: І. А. Воробйова
Б. І. Гулько
Р. А. Лідовець
Ю. В. Черняк