№ 265/3204/17

Постанова

Іменем України

18 січня 2022 року

м. Київ

справа № 265/3204/17

провадження № 61-17763св20

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Черняк Ю. В. (суддя-доповідач), Воробйової І. А., Гулька Б. І.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Приватне акціонерне товариство «Металургійний комбінат «Азовсталь»,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Маріупольська первинна профспілкова організація № 141-2 Всеукраїнської профспілки «Народна солідарність»,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Орджонікідзевського районного суду міста Маріуполя від 22 червня 2020 року у складі судді Вайновського А. М. та постанову Донецького апеляційного суду від 21 жовтня 2020 року у складі колегії суддів: Мальцевої Є. Є., Баркова В. М., Принцевської В. П.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У травні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Приватного акціонерного товариства «Металургійний комбінат «Азовсталь» (далі - ПрАТ «МК «Азовсталь»), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Маріупольська первинна профспілкова організація № 141-2 Всеукраїнської профспілки «Народна солідарність», про визнання наказу про дисциплінарне стягнення незаконним та його скасування, зобов`язання вчинити певні дії.

Позовну заяву мотивовано тим, що з 12 серпня 2016 року він працює у ПрАТ «МК «Азовсталь» в конвертерному цеху розливником сталі 6-го розряду відділення безперервної розливки сталі.

28 лютого 2017 року наказом ПрАТ «МК «Азовсталь» з нього було стягнуто суму прямої дійсної матеріальної шкоди, але не більше середньомісячного заробітку, в порядку дисциплінарного стягнення відповідно до вимог статей 127 128 130 132 136 КЗпП України.

Позивач вважає указаний наказ незаконним та зазначає, що у зміні, яка тривала з 22:00 год. 11 лютого 2017 року до 07:00 год. 12 лютого 2017 року, відбувся прорив металу з причин, які від нього не залежали; жодних дій, що порушували виробничий процес, він не припустив, фактично виконував роботу відповідно до технологічної інструкції.

Дії, які спричинили прорив металу, були вчинені майстром ОСОБА_2 та майстром ОСОБА_3 .

Вважає, що відповідач не довів його провину у прориві металу, оскільки службове розслідування не відбулося, не встановлені конкретні обставини, за яких було заподіяно шкоду, не враховано обставини, що перешкоджали працівникові виконати належним чином свої обов`язки; акт службового розслідування було складено з порушенням чинного законодавства України. Також зазначає, що відповідач порушив положення статті 136 КЗпП України щодо дотримання термінів видання наказу про відрахування із заробітної плати, який сплив 25 лютого 2017 року.

Ураховуючи викладене, ОСОБА_1 просив суд визнати незаконним та скасувати пункт 1 наказу ПрАТ «МК «Азовсталь» від 28 лютого 2017 року № 40тд та стягнути з ПрАТ «МК «Азовсталь» на його користь заробітну плату, утриману відповідачем на підставі вказаного наказу.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Орджонікідзевського районного суду міста Маріуполя від 22 червня 2020 року, залишеним без змін постановою Донецького апеляційного суду від 21 жовтня 2020 року, у задоволенні позову відмовлено.

Рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного суду мотивовано наявністю правових підстав для стягнення з ОСОБА_1 на користь ПрАТ «МК «Азовсталь» суми прямої дійсної матеріальної шкоди відповідно до статей 127 130 132 136 КЗпП України, але не більше середньомісячного заробітку, оскільки в зміні з 22:00 год. 11 лютого 2017 року до 07:00 год. 12 лютого 2017 року розливником сталі 6 розряду відділення безперервної розливки сталі конвертерного цеху ПрАТ «МК «Азовсталь» ОСОБА_1 було порушено вимоги пунктів 1.4., 2.2.1. посадової інструкції розливника сталі 6 розряду відділення безперервної розливки сталі конвертерного цеху № 232-04-323-2014, пунктів 3.9.3., 3.9.4., 3.9.7., 5.11.1., 5.11.2. Технологічної інструкції (далі - ТІ) 232-151-2014 «Розливання сталі на машинах безперервного лиття заготовок конвертерного цеху», що спричинило прорив металу та заподіяння відповідачу матеріальній шкоди. Розливальник сталі 6 розряду ОСОБА_1 не виконав вимоги посадової інструкції, які б дали змогу зменшити негативні наслідки для підприємства.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводів

У листопаді 2020 року ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Орджонікідзевського районного суду міста Маріуполя від 22 червня 2020 року та постанову Донецького апеляційного суду від 21 жовтня 2020 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Касаційну скаргу мотивовано тим, що суди попередніх інстанцій не врахували, що позивача притягнуто до дисциплінарної відповідальності з порушенням строку, встановленого статтею 136 КЗпП України. Усупереч вимогам статті 82 ЦПК України позивач не надав суду доказів на підтвердження вини відповідача у заподіянні шкоди підприємству. З огляду на це суди неправильно застосували до спірних правовідносин положення статті 130 КЗпП України.

Надходження касаційної скарги до Верховного Суду

Ухвалою Верховного Суду від 18 грудня 2020 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 , витребувано із Орджонікідзевського районного суду міста Маріуполя цивільну справу № 265/3204/17.

Короткий зміст позиції інших учасників справи

У відзиві на касаційну скаргу, поданому до суду у січні 2021 року, ПрАТ «МК «Азовсталь» заперечувало проти доводів касаційної скарги ОСОБА_1 , просило залишити її без задоволення, а рішення Орджонікідзевського районного суду міста Маріуполя від 22 червня 2020 року та постанову Донецького апеляційного суду від 21 жовтня 2020 року - без змін.

Фактичні обставини, встановлені судами

ОСОБА_1 перебуває у трудових відносинах із ПрАТ «МК «Азовсталь», працює на посаді розливника сталі 6-го розряду на машині безперервного лиття заготовок (далі також МБЛЗ) у конвертерному цеху.

Під час зміни, яка тривала на ПрАТ «МК «Азовсталь» з 22:00 год. 11 лютого 2017 року до 07:00 год. 12 лютого 2017 року, при розливанні другої в серії плавки № 1701422, сталь марки В100, після виливки 21,7 м сляба на струмку № 10 машини безперервного лиття заготовок № 5 на швидкості розливання 0,8 м/хв стався «прорив» металу під кристалізатором.

Для визначення причин прориву на струмку № 10 машини безперервного лиття заготовок № 5 розпорядженням ПрАТ «МК «Азовсталь» від 15 лютого 2017 року № 25 була створена комісія, яка встановила, що:

- технологічний процес розливання металу з проміжного ковша в кристалізатор струмка № 10 МБЛЗ № 5 вів розливальник сталі 6 розряду відділення безперервного розливання сталі конвертерного цеху ОСОБА_1 ;

- подання ОСОБА_1 шлакоутворюючої суміші здійснювалось «навалом» в далекий від розливальника торець кристалізатора, що є порушенням пункту 3.9.4 Інструкції ТІ 232-151-2014;

- неприпинення ОСОБА_1 подачі металу в кристалізатор безпосередньо після виробничої неполадки - прориву, є порушенням пункту 5.11.2 Інструкції ТІ 232-151-2014.

При комісійному огляді поверхні сляба було виявлено грубий розрив кірочки сляба з боку далекої від розливальника вузької грані сляба і численні заплески, розташовані нижче цього розриву; слідів зависання кірочки сляба до стінок кристалізатора не виявлено.

При огляді шлакоутворюючої суміші, що знаходилась в коробі та використовувалась в процесі розливання, було виявлено наявність грудок.

Актом розслідування причин виробничої неполадки на МБЛЗ № 5 від 17 лютого 2017 року, затвердженим директором з виробництва, встановлено, що розливник сталі 6 розряду відділення безперервного розливання сталі конвертерного цеху ОСОБА_5 , який у зміні з 22:00 год. 11 лютого 2017 року до 07:00 год. 12 лютого 2017 року при розливанні другої в серії плавки № 1701422, сталь марки В100, робив подачу шлакоутворюючої суміші «навалом» в далекий від розливника торець кристалізатора, що не дозволило достовірно оцінити роботу шлакоутворюючої суміші на меніску кристалізатора (наявність грудкованої суміші), зробити повне видалення шлаку з кристалізатора і подати нову порцію шлакоутворюючої суміші. Такі дії призвели до потрапляння шлакоутворюючої суміші, що грудкувалася, в кірочку сляба, що формується, порушення цілісності кірочки сляба, що формується, а також зменшенню товщини кірочки, внаслідок чого після виходу сляба з кристалізатора під впливом феростатичного тиску стався її розрив і витікання металу в роликову проводку струмка («прорив»). При зниженні рівня металу в кристалізаторі і появі горіння ОСОБА_5 своєчасно не припинив подачу метала в кристалізатор, що призвело до утворення браку у вигляді скрапу сталевого неошлакованого вагою 10,0 т, внаслідок чого комбінату спричинено прямий дійсний матеріальний збиток на суму 87 114,19 грн (невиконання вимог інструкції № 232-04-323-2014: пункти 1.4., 2.2.1, ТІ 232-151: пункти 3.9.4, 3.9.7, 5.11.1, 5.11.2.

Також вказаним актом розслідування встановлено, що майстер на гарячій ділянці робіт МБЛЗ відділення безперервного розливання сталі конвертерного цеху ОСОБА_2 не виконав приписів, зазначених у журналі майстрів, про те, щоб не брати у роботу суміш з грудками. Одночасно актом розслідування було виявлено, що майстер на ділянці робіт МБЛЗ відділення безперервного розливання сталі конвертерного цеху ОСОБА_3 не здійснив контроль за своєчасним надходженням матеріалів (шлакоутворюючої суміші).

13 лютого 2017 року ОСОБА_1 надав письмові пояснення за фактом виробничої неполадки, яка мала місце у зміну з 22:00 год. 11 лютого 2017 року до 07:00 год. 12 лютого 2017 року при розливанні другої в серії плавки № 1701422, про що свідчить складена позивачем пояснювальна записка, де він вказував на відсутність з його боку порушень технології виробничого процесу.

Наказом ПрАТ «МК «Азовсталь» від 28 лютого 2017 року № 40тд з ОСОБА_1 стягнуто суму прямої дійсної матеріальної шкоди, але не більше середньомісячного заробітку, у встановленому законом порядку згідно з вимогами статей 127 128 130 132 136 КЗпП України.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IХ «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ».

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України (тут і далі у редакції, чинній на час подання касаційної скарг) провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Підставою касаційного оскарження вказаних судових рішень заявник вказує відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норм права у подібних правовідносинах (пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України).

Відповідно до вимог частини першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, і застосовані норми права

Відповідно до частин першої, другої, четвертої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права в межах доводів і вимог касаційної скарги, колегія суддів вважає, що оскаржувані судові рішення відповідають зазначеним вище вимогам цивільного процесуального законодавства України.

Відповідно до статті 139 КЗпП України працівники зобов`язані працювати чесно і сумлінно, своєчасно і точно виконувати розпорядження власника або уповноваженого ним органу, додержувати трудової і технологічної дисципліни, вимог нормативних актів про охорону праці, дбайливо ставитися до майна власника, з яким укладено трудовий договір.

Працівники несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації внаслідок порушення покладених на них трудових обов`язків.

При покладенні матеріальної відповідальності права і законні інтереси працівників гарантуються шляхом встановлення відповідальності тільки за пряму дійсну шкоду, лише в межах і порядку, передбачених законодавством, і за умови, коли така шкода заподіяна підприємству, установі, організації винними протиправними діями (бездіяльністю) працівника. Ця відповідальність, як правило, обмежується певною частиною заробітку працівника і не повинна перевищувати повного розміру заподіяної шкоди, за винятком випадків, передбачених законодавством.

За наявності зазначених підстав і умов матеріальна відповідальність може бути покладена незалежно від притягнення працівника до дисциплінарної, адміністративної чи кримінальної відповідальності (частини перша-третя статті 130 КЗпП України).

Частиною першою статті 132 КЗпП України встановлено загальне правило, за яким шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації при виконанні трудових обов`язків, працівники, крім працівників, що є посадовими особами, з вини яких заподіяно шкоду, несуть матеріальну відповідальність у розмірі прямої дійсної шкоди, але не більше свого середнього місячного заробітку.

Відповідно до частини першої, пункту 3 частини другої статті 127 КЗпП України відрахування із заробітної плати можуть провадитись тільки у випадках, передбачених законодавством України.

Відрахування із заробітної плати працівників для покриття їх заборгованості підприємству, установі і організації, де вони працюють, можуть провадитись за наказом (розпорядженням) власника або уповноваженого ним органу при відшкодуванні шкоди, завданої з вини працівника підприємству, установі, організації (стаття 136 КЗпП України).

Порядок покриття шкоди, заподіяної працівником, визначено статтею 136 КЗпП України.

Покриття шкоди працівниками в розмірі, що не перевищує середнього місячного заробітку, провадиться за розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, керівниками підприємств, установ, організацій та їх заступниками - за розпорядженням вищестоящого в порядку підлеглості органу шляхом відрахування із заробітної плати працівника.

Розпорядження власника або уповноваженого ним органу, або вищестоящого в порядку підлеглості органу має бути зроблено не пізніше двох тижнів з дня виявлення заподіяної працівником шкоди і звернено до виконання не раніше семи днів з дня повідомлення про це працівникові. Якщо працівник не згоден з відрахуванням або його розміром, трудовий спір за його заявою розглядається в порядку, передбаченому законодавством.

У решті випадків покриття шкоди провадиться шляхом подання власником або уповноваженим ним органом позову до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду.

Стягнення з керівників підприємств, установ, організацій та їх заступників матеріальної шкоди в судовому порядку провадиться за позовом вищестоящого в порядку підлеглості органу.

Спірні правовідносини, які виникли між сторонами у справі, стосуються встановлення обставин порушення розливником сталі 6 розряду відділення безперервного розливання сталі конвертерного цеху ОСОБА_5 під час здійснення своїх трудових обов`язків вимог посадової інструкції

232-04-323-2014 та технологічної інструкції 232-151-2014, що могло спричинити виробничу неполадку на МБЛЗ № 5 11 лютого 2017 року.

За змістом пункту 1.4 і пункту 2.2.1 посадової інструкції 232-04-323-2014 розливник сталі 6 розряду відділення безперервної розливки сталі конверторного цеху ПрАТ «МК «Азовсталь» у своїй діяльності повинен керуватися, виконувати та знати: технологічний процес розливки сталі на МБЛЗ, а також технологічну інструкцію 232-151; зобов`язаний вести технологічний процес розливки металу із ковшів та регулювати швидкість розливки згідно з технологічними інструкціями.

Неналежне виконання позивачем вимог технологічної інструкції 232-151-2014, яке поставлено у вину позивачеві, стосується недотримання ним вимог пунктів 3.9.3., 3.9.4., 3.9.7., 5.11.1., 5.11.2. указаної інструкції.

Згідно з пунктами 3.9.3., 3.9.4.Технологічної інструкції 232-151-2014 «Розливання сталі на машинах безперервного лиття заготовок конвертерного цеху» в процесі розливання плавки, після виходу на робочу швидкість розливник сталі 6 розряду через кожні 1,5-2 хв. здійснює подачу шлакоутворюючої суміші на меніск металу в кристалізаторі рівномірно невеликими порціями до набуття засипки чорного кольору.

Забороняється подавати шлакоутворюючу суміш «навалом» в яку-небудь ділянку поверхні дзеркала металу в кристалізаторі.

За змістом пункту 3.9.7. технологічної інструкції 232-151-2014 повне видалення шлаку з кристалізатора і присадка нової порції шлакоутворюючої суміші робиться, зокрема, у випадку незадовільної роботи суміші (грудкування суміші і ін.).

Згідно з пунктом 5.11.1. ознаки прориву: різке зниження рівня металу в кристалізаторі є ознакою прориву металу, а відповідно до вимог пункту 5.11.2. - у разі прориву металу необхідно припинити подання металу в кристалізатор.

Відповідно до розділу 14 Інструкції ТІ 232-151-2014 відповідальність за виконання пунктів 3.9.3., 3.9.4., 3.9.7., 5.11.1., 5.11.2. вказаної технологічної інструкції несе розливник сталі 6 розряду.

З посадовою інструкцією 232-04-323-2014 та технологічною інструкцією

232-151-2014 ОСОБА_1 ознайомлений особисто під підпис.

З системного аналізу положень технологічної інструкції 232-151-2014 «Розливання сталі на машинах безперервного лиття заготовок конвертерного цеху» вбачається, що розливник сталі 6 розряду повинен забезпечити рівномірну подачу шлакоутворюючої суміші по всьому периметру кристалізатора (забороняється подавати шлакоутворюючу суміш «навалом»), відстежувати роботу шлакоутворюючої суміші в процесі розливання плавки, в разі виявлення того, що шлакоутворююча суміш грудкується або наявність грудок в самої суміші на меніску метала в кристалізаторі, робити повне видалення шлаку з кристалізатора для запобігання незадовільної якості слябів і аварійних ситуацій на машині безперервного лиття заготовок, тобто виробничої неполадки.

З метою недопущення і виключення випадків виробничої неполадки (прориву) при наявності грудок шлакоутворюючої суміші в кристалізаторі розливальник сталі 6 розряду на виконання вимог пунктів 1.4., 2.2.1. посадової інструкції 232-04-323-2014 та пункту 3.9.7 технологічної інструкції 232-151-2014 повинен повністю видалити шлак з кристалізатора і здійснити присадку нової порції шлакоутворюючої суміші.

Актом причин виробничої неполадки на МБЛЗ № 5 від 17 лютого 2017 року, затвердженого директором з виробництва, встановлено, що у зміні з 22:00 год. 11 лютого 2017 року до 07:00 год. 12 лютого 2017 року розливник сталі 6 розряду відділення безперервного розливання сталі конвертерного цеху ОСОБА_5 при розливанні другої в серії плавки № 1701422, сталь марки В100, робив подачу шлакоутворюючої суміші «навалом» в далекий від розливника торець кристалізатора. Такі дії не дозволили достовірно оцінити роботу шлакоутворюючої суміші на меніску кристалізатора, зробити повне видалення шлаку з кристалізатора і подати нову порцію шлакоутворюючої суміші, та, власне, призвели до потрапляння шлакоутворюючої суміші, що грудкувалася, в кірочку сляба, що формується, порушення цілісності кірочки сляба, що формується, а також зменшенню товщини кірочки, внаслідок чого після виходу сляба з кристалізатора під впливом феростатичного тиску стався її розрив і витікання металу в роликову проводку струмка («прорив»). При зниженні рівня металу в кристалізаторі і появі горіння ОСОБА_5 своєчасно не припинив подачу метала в кристалізатор, що призвело до утворення браку у вигляді скрапу сталевого неошлакованого вагою 10,0 т, внаслідок чого комбінату спричинено прямий дійсний матеріальний збиток на суму 87 114,19 грн.

Такі дії ОСОБА_1 вказують на недотримання ним вимог пунктів 1.4., 2.2.1 інструкції № 232-04-323-2014, пунктів 3.9.3., 3.9.4., 3.9.7., 5.11.1., 5.11.2. технологічної інструкції 232-151-2014 та перебувають у прямому причинно-наслідковому зв`язку із завданням підприємству матеріальних збитків.

Зазначеного позивач не спростував належними та допустимими доказами.

Верховний Суд погоджується із висновками судів першої та апеляційної інстанцій про відсутність правових підстав для задоволення вимог позову, оскільки ОСОБА_1 не виконав безпосередній виробничий обов`язок із забезпечення рівномірної подачі шлакоутворюючої суміші, а не «навалом», фактично внаслідок чого при другій плавці № 1701422 утворився брак.

Подання позивачем шлакоутворюючої суміші «навалом» в дальній кут кристалізатора унеможливило своєчасне виявлення грудок шлакоутворюючої суміші, що вказує на порушенням пунктів 3.9.3., 3.9.4. ТІ 232-151-2014. Невидалення позивачем шлакоутворюючої суміші з грудками призвело до місцевого накопичення шлаку у меніску, який потрапив в зазор між стінкою кристалізатора та скоринкою сляба, що призвело до прориву та є порушенням пункту 5.11.1 ТІ 232-151-2014. При цьому позивачем своєчасно не була припинена подача металу в кристалізатор, що збільшило негативні наслідки для обладнання (порушення пункту 5.11.2 ТІ 232-151-2014).

Суди встановили, що належне виконання пунктів 3.9.3., 3.9.4., 3.9.7. ТІ 232-151-2014, пунктів 1.4., 2.2.1. посадової інструкції 232-04-323-2014, повністю виключило б умови створення аварійної ситуації, зокрема, прориву металу, а при виконанні пункту 5.11.2 ТІ 232-151-2014 негативні наслідки від аварії були б мінімальними.

Таким чином, суди дійшли правильних висновків про те, що у прориві металу, який стався у зміні з 22:00 год. 11 лютого 2017 року до 07:00 год. 12 лютого 2017 року, та заподіянні відповідачу матеріальній шкоди є вина позивача, як розливальника сталі 6 розряду, який не виконав усі вимоги посадової інструкції, які б дали змогу зменшити негативні наслідки для підприємства.

З огляду на викладене, у ПрАТ «МК «Азовсталь» були правові підстави для видачі наказу від 28 лютого 2017 року № 40тд про стягнення з позивача суми матеріальної шкоди згідно з вимогами статей 127 128 130 132 136 КЗпП України.

Доводи касаційної скарги про те, що суди попередніх інстанцій не врахували притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності з порушенням строку, встановленого статтею 136 КЗпП України, є необґрунтованими.

Такі доводи були предметом розгляду апеляційним судом. Апеляційний суд не встановив порушення роботодавцем строків притягнення до відповідальності працівника, оскільки провина відповідача встановлена актом розслідування причин виробничої неполадки на МБЛЗ № 5, який затверджений директором з виробництва 17 лютого 2017 року.

З наказом ПрАТ «МК «Азовсталь» від 28 лютого 2017 року № 40тд позивач був ознайомлений під особистий підпис 01 березня 2017 року.

Колегія суддів погоджується із такими висновками суду, оскільки вони відповідають обставинам справи, узгоджуються із наданими відповідачем доказами та правовим висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 11 липня 2019 року у справі № 127/3832/17 (провадження

№ 61-32196св18), про те, що відповідно до аналізу частини другої статті 136 КЗпП України розпорядження про відрахування із заробітної плати може бути видане не пізніше двох тижнів з дня виявлення шкоди. День виявлення шкоди - це день, коли власник дізнався про заподіяння шкоди або за всіма об`єктивними обставинами мав це зробити.

Також необґрунтованими є доводи ОСОБА_1 про те, що конкретно у цьому випадку роботодавець повиненвирішувати питання про стягнення матеріальної шкоди з працівника виключно через суд. Суди правильно зазначили, що роботодавець не порушив прав позивача, оскільки, стягнувши суму прямої дійсної матеріальної шкоди, але не більш середньомісячного заробітку, діяв відповідно до положень статті 136 КЗпП України.

Підстави для задоволення касаційної скарги відсутні, оскільки її доводи фактично зводяться до переоцінки доказів у справі, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції згідно з вимогами статті 400 ЦПК України.

Наведені у касаційній скарзі доводи були предметом дослідження в судах попередніх інстанцій із наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, з якою погоджується суд касаційної інстанції.

Відповідно до положень статті 400 ЦПК України суд касаційної інстанції не вправі надавати оцінку чи переоцінювати докази у справі.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц (провадження № 14-446цс18) викладено правовий висновок про те, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено статтями 77 78 79 80 89 367 ЦПК. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів.

Підсумовуючи викладене, колегія суддів вважає, що рішення Орджонікідзевського районного суду міста Маріуполя від 22 червня 2020 року та постанова Донецького апеляційного суду від 21 жовтня 2020 року прийняті з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись статтями 400 401 416 436 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Орджонікідзевського районного суду міста Маріуполя від 22 червня 2020 року та постанову Донецького апеляційного суду від 21 жовтня 2020 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: Ю. В. Черняк

І. А. Воробйова

Б. І. Гулько