ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 березня 2020 року
м. Київ
Справа № 266/1617/19
Провадження № 14-594цс19
Велика Палата Верховного Суду у складі:
судді-доповідача Ткачука О.С.,
суддів Антонюк Н.О., Бакуліної С.В., Британчука В.В., Власова Ю.Л., Гриціва М.І., Гудими Д.А., Данішевської В.І., Єленіної Ж.М., Кібенко О.Р., Князєва В.С., Лобойка Л.М., Лященко Н.П., Прокопенка О.Б., Рогач Л.І., Ситнік О.М., Уркевича В.Ю., Яновської О.Г.
розглянула у порядку письмового провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Донецькій області, прокуратури Донецької області про скасування розшуку автомобіля та зобов`язання вчинити дії, за касаційною скаргою ОСОБА_1 , поданою її представником ОСОБА_2 , на ухвалу Приморського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 29 березня 2019 року, постановлену суддею Шишиліним О.Г., та постанову Донецького апеляційного суду від 08 травня 2019 року, прийняту у складі суддів Биліни Т.І., Баркова В.М., Принцевської В.П.
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст та обґрунтування позовних вимог
1. У березні 2019 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Головного управління Національної поліції в Донецькій області (далі - ГУ НП в Донецькій області), прокуратури Донецької області, у якому просила скасувати розшук автомобіля марки «Porsche Cayenne», кузов чорного кольору, з об`ємом двигуна 4.2 дизель, 2013 року випуску, номер кузова № НОМЕР_2 , шляхом зобов`язання уповноважених осіб ГУ НП в Донецькій області та Мангушського відділу поліції Центрального відділу поліції Головного управління Національної поліції в Донецькій області (далі - Мангушський відділ поліції ЦВП ГУ НП в Донецькій області) зняти з Інтегрованої інформаційно-пошукової системи органів внутрішніх справ України (ІІПС) розшук зазначеного автомобіля, а прокуратуру Донецької області - зобов`язати здійснити нагляд за виконанням судового рішення.
2.Позов мотивовано тим, що у межах кримінального провадження № 12014050710000600, внесеного 22 вересня 2014 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань (далі - ЄРДР), автомобіль, який належить позивачу на праві власності, необґрунтовано оголошено у розшук, що позбавляє її як власника права вільно ним володіти.
Короткий зміст судових рішень
3. Ухвалою Приморського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 29 березня 2019 року, залишеною без змін постановою Донецького апеляційного суду від 08 травня 2019 року, у відкритті провадження у зазначеній справі відмовлено з підстав, передбачених п. 1 ч. 1 ст. 186 ЦПК України, оскільки заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства. Роз`яснено ОСОБА_1 , що питання скасування розшуку автомобіля та нагляду за процесуальними рішеннями у кримінальному провадженні № 12014050710000600 належить розглядати в порядку кримінального судочинства.
4. Відмовляючиу відкритті провадження у справі, суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, виходив із того, що відповідно до ч. 2 ст. 303 Кримінального процесуального кодексу України 2012 року (тут і далі - КПК України, у редакції 2012 року) такі вимоги позивача належить вирішувати в порядку кримінального судочинства.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
5. У червні 2019 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Приморського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 29 березня 2019 року й постанову Донецького апеляційного суду від 08 травня 2019 року та направити справу до суду першої інстанції для вирішення питання про відкриття провадження у справі.
6. Касаційна скарга мотивована тим, що з огляду на характер спірних правовідносин, справу слід розглядати в порядку цивільного, а не кримінального судочинства.
Рух справи в суді касаційної інстанції
7. 13 червня 2019 року Верховний Суд відкрив касаційне провадження у справі та витребував матеріали справи із суду першої інстанції.
8. 04 вересня 2019 року Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду призначив справу до розгляду.
9. 18 вересня 2019 року Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду відповідно до ч. 6 ст. 403 ЦПК України передав справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду.
10. Відповідно до ч. 6 ст. 403 ЦПК України справа підлягає передачі на розгляд Великої Палати Верховного Суду у всіх випадках, коли учасник справи оскаржує судове рішення з підстав порушення правил предметної чи суб`єктної юрисдикції.
11. Враховуючи те, що заявник оскаржує ухвалу Приморського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 29 березня 2019 року та постанову Донецького апеляційного суду від 08 травня 2019 року з підстав порушення правил предметної юрисдикції, справа підлягає розгляду Великою Палатою Верховного Суду.
12. 09 жовтня 2019 року Велика Палата Верховного Суду прийняла зазначену справу до провадження та призначила до розгляду в порядку письмового провадження.
Позиція Великої Палати Верховного Суду
13. Велика Палата Верховного Суду, заслухавши доповідь судді, перевіривши наведені в касаційній скарзі доводи та матеріали справи, вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.
14. Згідно з положеннями ч. 2 ст. 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
15. Судова юрисдикція - це компетенція спеціально уповноважених органів судової влади здійснювати правосуддя у формі визначеного законом виду судочинства щодо визначеного кола правовідносин.
16. При визначенні предметної та/або суб`єктної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.
17. Згідно із ч. 1 ст. 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо: захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин; інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.
18. В обґрунтування доводів касаційної скарги щодо юрисдикції даної справи представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 зазначав, що оголошення автомобіля у розшук у зв`язку із надходженням заяви про вчинене кримінальне правопорушення не є заходом забезпечення кримінального провадження в розумінні розділу ІІ КПК України, не є слідчою (розшуковою) дією в розумінні глав 20, 21 цього Кодексу, тому не може бути оскаржено в порядку кримінального судочинства відповідно до глави 26 зазначеного Кодексу.
19. На спростування таких доводів заявника слід зазначити, що хоча розшук автомобіля і внесення відповідної інформації до спеціальної інформаційно-пошукової системи органу поліції КПК прямо не визначені як слідчі (розшукові) дії чи засоби забезпечення кримінального провадження, однак підставами застосування цих заходів є насамперед відомості про те, що транспортний засіб може бути предметом, знаряддям чи засобом кримінального правопорушення. Зазначені відомості підлягають перевірці шляхом встановлення місця перебування й огляду автомобіля, дослідження його ідентифікаційних ознак, співставлення останніх із наявною у правоохоронних органів інформацію, з`ясування наявності чи відсутності слідів кримінального правопорушення або інших даних, що можуть свідчити про причетність транспортного засобу до кримінально караних діянь.
20. Наведені заходи спрямовані на захист прав і законних інтересів потерпілих від кримінальних правопорушень та інших осіб, забезпечення оперативності й ефективності досудового розслідування, повного, всебічного й неупередженого з`ясування обставин злочинів і притягнення кожного з винних до кримінальної відповідальності в міру його вини та виконання інших завдань кримінального провадження, передбачених статтею 2 КПК України.
21. У разі підтвердження інформації про зв`язок автомобіля зі злочинними діями можуть виникнути встановлені кримінальним процесуальним законом підстави для його тимчасового вилучення, арешту і визнання речовим доказом з метою використання у кримінальній справі як засобу доказування, а в разі протиправного заволодіння транспортним засобом - також подальшого повернення законному володільцю. Визнання матеріального об`єкта речовим доказом є процесуальним рішенням, а тимчасове вилучення й арешт майна - заходами забезпечення кримінального провадження, що застосовуються на підставах і в порядку, визначених КПК (ст. 98,110,167,168,170-173).
22. Слідчий, прокурор згідно з ч. 2 ст. 170 цього Кодексу зобов`язані вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт. Вжиття таких заходів як втілення засади публічності кримінального провадження є одним із способів виконання правоохоронними органами своїх установлених ст. 25, ч. 4 ст. 38 КПК України обов`язків забезпечити ефективність досудового розслідування для встановлення події кримінального правопорушення та особи, яка його вчинила.
23. Таким чином, розшук автомобіля для перевірки його можливої причетності до кримінального правопорушення здійснюється правоохоронними органами в межах правовідносин і породжує юридичні наслідки, що належать до сфери регулювання кримінального процесуального закону.
24. Судовий контроль законності дій і рішень органів досудового розслідування належить до виключної компетенції слідчого судді за встановленою КПК процедурою. Така процедура включає сукупність гарантій, необхідних для дотримання справедливого балансу між захистом прав особи й інтересів держави та суспільства.
25. Вирішення питання про скасування розшуку автомобіля й зобов`язання уповноважених службових осіб поліції виключити відповідну інформацію зі спеціальної інформаційно-пошукової системи судом цивільної юрисдикції, не наділеним повноваженнями щодо такого контролю, становитиме втручання у діяльність правоохоронних органів у не передбачений законом спосіб. Відповідне втручання може створити суттєві перепони в одержанні доказів, розкритті злочину і таким чином завдати істотної шкоди інтересам кримінального провадження.
26. Як видно з матеріалів справи, автомобіль марки «Porsсhe Cayenne», кузов чорного кольору, з об`ємом двигуна 4.2 дизель, 2013 року випуску, номер кузова № НОМЕР_2 , який з 2015 року належить на праві власності ОСОБА_1 , було оголошено у розшук в межах кримінального провадження № 12014050710000600 за ч. 1 ст. 146, ч. 3 ст. 289 Кримінального кодексу України (далі - КК України).
27. За одержаними правоохоронними органами відомостями даним автомобілем, що раніше належав ОСОБА_3 , незаконно заволоділи невстановлені особи ІНФОРМАЦІЯ_1 , тобто до придбання його ОСОБА_1 . Таким чином, транспортний засіб може бути предметом кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 289 КК України.
28. Постановою слідчого від 17 липня 2018 року вказаний автомобіль визнаний речовим доказом у кримінальному провадженні, а ухвалою Апеляційного суду Донецької області в м. Маріуполі від 13 серпня 2018 року на нього накладено арешт. Водночас припиненню розшуку автомобіля і виключенню відповідної інформації з Інтегрованої інформаційно-пошукової системи перешкоджає неможливість його огляду й ідентифікації через ненадання позивачем доступу до транспортного засобу працівникам поліції.
29. Доводи касаційної скарги про відсутність у ОСОБА_1 ефективного способу захисту свого права власності в межах процедури кримінального судочинства не ґрунтуються на вимогах закону.
30. Розшук транспортного засобу і внесення відповідних відомостей до Інтегрованої інформаційно-пошукової системи самі по собі не тягнуть правових наслідків у виді обмеження зазначеного права. Натомість розшук передбачає комплекс заходів, спрямованих на встановлення місця знаходження об`єкта, в тому числі можливість зупинки працівниками поліції на підставі п. 4 ч. 1 ст. 31 Закону України «Про Національну поліцію» автомобіля, що відповідає ознакам розшукуваного, для його перевірки й ідентифікації.
31. Отримати доступ до належного ОСОБА_1 транспортного засобу й оглянути його органу досудового розслідування необхідно для з`ясування, чи є даний об`єкт предметом кримінального правопорушення - тим автомобілем, який відповідно до заяви про злочин був викрадений у ОСОБА_3 Працівники поліції позбавлені можливості встановити ці обставини, що мають істотне значення для кримінального провадження та належать до предмету доказування, і виконати вимоги статей 25 38 170 КПК України в інший спосіб.
32. Водночас виявлення й ідентифікація транспортного засобу за будь-яких обставин є підставами для припинення його розшуку. Відповідне рішення оформлюється постановою слідчого в порядку, передбаченому ст. 110 КПК України. Копію такої постанови слідчий згідно з вимогами п. 4 розд. 4 Інструкції з формування та ведення інформаційної підсистеми «Гарпун» інформаційно- телекомунікаційної системи «Інформаційний портал Національної поліції України», затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 13 червня 2018 року № 497 (далі - Інструкція), зобов`язаний упродовж доби направити до органу поліції, відповідального за формування й ведення зазначеної підсистеми. Як передбачено п. 5 цього ж розділу Інструкції, після отримання копії постанови відповідальна службова особа органу поліції повинна невідкладно внести до інформаційної підсистеми «Гарпун» відомості про зняття автомобіля з розшуку.
33. Якщо за результатами огляду й перевірки причетність транспортного засобу до кримінально караних діянь та існування інших підстав для його арешту не підтвердиться, юридичних наслідків, які б обмежували право власності на це майно його законного власника, не настає. В цьому випадку власник як особа, права та законні інтереси якої обмежуються під час досудового розслідування, або його представник вправі звернутися до слідчого з клопотанням про прийняття рішення щодо припинення розшуку автомобіля, яке слідчий згідно з ч. 1 ст. 220 КПК України зобов`язаний розглянути у строк не більше трьох днів з моменту подання і за наявності відповідних підстав задовольнити. Бездіяльність слідчого, пов`язана з невирішенням цього клопотання, може бути предметом оскарження до слідчого судді на підставі п. 1 ч. 1 ст. 303 КПК України.
34. Разом із цим у разі підтвердження зв`язку транспортного засобу з кримінальним правопорушенням права власника володіти, користуватися та/або розпоряджатися цим майном можуть бути обмежені виключно на підставах та в порядку, встановлених кримінальним процесуальним законом, - у межах процедур тимчасового вилучення й арешту майна згідно зі ст. 167- 175 КПК України.
35. У випадках незвернення слідчого з клопотанням до слідчого судді про арешт майна, неприйняття слідчим суддею рішення про задоволення відповідного клопотання в установлені законом строки, а також відмови слідчого судді в його задоволенні тимчасово вилучене майно підлягає невідкладному поверненню особі, в якої воно було вилучено, на підставі п. 2, 3 ст. 169, ч. 5 ст. 171, ч. 6 ст. 173 КПК України. Бездіяльність слідчого, яка полягає в неповерненні тимчасово вилученого майна, може оскаржуватися в судовому порядку згідно з п. 1 ч. 1 ст. 303 КПК України.
36. Арешт майна як захід забезпечення кримінального провадження підлягає самостійному оскарженню до слідчого судді у порядку, визначеному ст. 174 КПК України.
37. З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_4 реалізувала своє право на оскарження бездіяльності слідчого і прокурора щодо невирішення клопотання її представника про припинення розшуку автомобіля в порядку кримінального судочинства.
38. Ухвалою слідчого судді Першотравневого районного суду Донецької області від 07 червня 2018 року дану скаргу задоволено і зобов`язано слідчого Мангушського відділу поліції ЦВП ГУ НП в Донецькій області та прокурора у кримінальному провадженні розглянути клопотання та проінформувати заявника про результати розгляду в порядку ст. 220 КПК України.
39. Як видно з листа Маріупольської місцевої прокуратури від 11 червня 2018 року, на виконання цієї ухвали прокурор - процесуальний керівник у справі, дійшовши висновку про необхідність задоволення клопотання, дав слідчому вказівки виконати зазначені в ньому дії.
40. Незгода позивача зі способом виконання органом досудового розслідування ухвали слідчого судді, на чому наголошується у касаційній скарзі, не дає правових підстав для розгляду аналогічних вимог судом іншої юрисдикції.
41. Скористалася ОСОБА_1 і правом оскаржити в установленому кримінальним процесуальним законом порядку арешт транспортного засобу.
42. Відповідне клопотання представника позивача було розглянуто слідчим суддею Першотравневого районного суду Донецької області, який перевірив наявність законних підстав для арешту майна та потреби в подальшому застосуванні цього заходу забезпечення кримінального провадження й ухвалою від 10 жовтня 2019 року в задоволенні клопотання відмовив. Під час прийняття рішення слідчий суддя виходив із того, що автомобіль є предметом кримінального правопорушення і визнаний речовим доказом у кримінальному провадженні, досудове розслідування якого триває.
43. Слід також зазначити, що відмова суду в задоволенні вимог особи, не свідчить про порушення її права на ефективний засіб юридичного захисту, передбаченого статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція).
44. Відповідно до критеріїв, визначених Європейським судом з прав людини, зміст цього права полягає лише в доступності особі на національному рівні засобу юридичного захисту, здатного забезпечити втілення в життя змісту конвенційних прав і свобод (пункт 109 рішення у справі «Зінченко проти України» (заява № 63763/11; пункт 113 рішення у справі «Мельник проти України (заява № 72286/01); пункт 91 рішення у справі «Ухань проти України» заява № 30628/02). Проте належна реалізація права за ст. 13 Конвенції не гарантує задоволення заяви, клопотання або скарги по суті, які задовольняються лише в разі підтвердження підстав для цього в межах установленої законом процедури.
45. Власнику майна, яке є об`єктом розшуку в кримінальному провадженні, доступні встановлені КПК можливості оскарження пов`язаних із цим рішень, дій або бездіяльності уповноважених службових осіб органів досудового розслідування до суду кримінальної юрисдикції. Такі скарги підлягають розгляду з дотриманням гарантій змагальної судової процедури, а в разі доведення їх законності й обґрунтованості суд наділений повноваженнями ухвалити рішення, необхідні для захисту права власності.
46. Таким чином, вимоги ОСОБА_1 , що випливають з прийнятого у кримінальному провадженні рішення правоохоронного органу про розшук належного їй транспортного засобу і внесення такої інформації до відповідної інформаційно - пошукової системи, підлягають розгляду в порядку кримінального судочинства.
47. За таких обставин Велика Палата Верховного Суду погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про закриття провадження у справі, оскільки цей спір не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, а його слід розглядати в порядку КПК України.
48. Відповідно до ч. 1 ст. 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
49. Ураховуючи викладене, Велика Палата Верховного Суду вважає, що ухвала Приморського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 29 березня 2019 року та постанова Донецького апеляційного суду від 08 травня 2019 року прийняті з додержанням норм процесуального права, а тому відповідно до ч. 1 ст. 410 ЦПК України підлягають залишенню без змін, а касаційна скарга - без задоволення, оскільки наведені в ній доводи не спростовують висновків судів.
Щодо судових витрат
50. З огляду на висновок Великої Палати Верховного Суду про залишення касаційної скарги без задоволення, судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, покладаються на заявника.
Керуючись статтями 402-404 410 416 ЦПК України, Велика Палата Верховного Суду
П О С Т А Н О В И Л А:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 , подану її представником ОСОБА_2 , залишити без задоволення.
Ухвалу Приморського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 29 березня 2019 року та постанову Донецького апеляційного суду від 08 травня 2019 року залишити без змін.
Постанова Великої Палати Верховного Суду набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя О.С. Ткачук
Судді: Н.О. Антонюк В.С. Князєв
С.В. Бакуліна Л.М. Лобойко
В.В. Британчук Н.П. Лященко
Ю.Л. Власов О.Б. Прокопенко
М.І. Гриців Л.І. Рогач
Д.А. Гудима О.М. Ситнік
В.І. Данішевська В.Ю. Уркевич
Ж.М. Єленіна О.Г. Яновська
О.Р. Кібенко