ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 грудня 2023 року
м. Київ
справа № 278/1776/21
провадження № 61-2695св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Коротенка Є. В. (судді-доповідача), Зайцева А. Ю., Тітова М. Ю.,
учасники справи:
позивач - заступник керівника Житомирської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області,
відповідачі: ОСОБА_1 , який є правонаступником ОСОБА_2 ; Станишівська сільська рада Житомирського району Житомирської області,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 , яка подана представником - адвокатом Янчуком Максимом Олександровичем, на рішення Житомирського районного суду Житомирської області від 20 травня 2022 року у складі судді Дубовік О. М. та на постанову Житомирського апеляційного суду від 31 січня 2023 року у складі колегії суддів: Борисюка Р. М., Галацевич О. М., Григорусь Н. Й.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У червні 2021 року заступник керівника Житомирської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , Станишівської сільської ради Житомирського району Житомирської області про визнання незаконним та скасування рішення, зобов`язання повернути земельну ділянку.
В обґрунтування позову посилався на те, що пунктом 1 рішення Станишівської сільської ради Житомирського району Житомирської області № 983 від 28 листопада 2019 року «Про надання дозволу на виготовлення землевпорядних документацій із землеустрою» вирішено, серед іншого, надати дозвіл ОСОБА_2 на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), а саме: земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) площею 0,15 га по АДРЕСА_1 .
У подальшому, пунктом 1 рішення Станишівської сільської ради Житомирського району Житомирської області № 1269 від 08 жовтня 2020 року «Про затвердження документацій із землеустрою та надання земельних ділянок у власність» вирішено, серед іншого, затвердити технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) загальною площею 0,1103 га кадастровий номер 1822082500:02:001:1866 по АДРЕСА_1 та передати її у власність ОСОБА_2 .
На підставі витягу із рішення Станишівської сільської ради № 1269 від 08 жовтня 2020 року за ОСОБА_2 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно зареєстровано право приватної власності на зазначену земельну ділянку, запис про право власності № 39245871.
Прокурор вважає указані рішення ради такими, що прийняті з грубим порушенням вимог закону та права комунальної власності на земельну ділянку.
Так, приватизація указаної земельної ділянки здійснена всупереч статей 50-55 118 Земельного кодексу України на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), а не відповідно проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.
Крім цього, зазначена земельна ділянка не може бути передана у приватну власність, а може перебувати лише у власності держави чи територіальної громади, оскільки перебуває в межах прибережної захисної смуги, тобто відноситься до земель водного фонду.
Вказував, що 29 квітня 2021 року Житомирською окружною прокуратурою повідомленням № 51-84-1387вих-21 в порядку статті 23 «Про прокуратуру» повідомлено Головне управління Держгеокадастру у Житомирській області про виявлені порушення вимог земельного законодавства при передачі радою у власність земельної ділянки з кадастровим номером 1822082500:02:001:1866.
У відповідь Головне управління Держгеокадастру у Житомирській області повідомило про відсутність коштів для сплати судового збору за звернення до суду та зазначило про відсутність заперечень щодо звернення органом прокуратури до суду з відповідним позовом.
Посилаючись на викладені обставини, заступник керівника Житомирської окружної прокуратурипросив суд:
- визнати незаконним та скасувати пункт 1 рішення Станишівської сільської ради Житомирського району Житомирської області № 983 від 28 листопада 2019 року «Про надання дозволу на виготовлення землевпорядних документацій із землеустрою» в частині надання ОСОБА_2 дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості);
- визнати незаконним та скасувати пункт 1 рішення Станишівської сільської ради Житомирського району Житомирської області № 1269 від 08 жовтня 2020 року «Про затвердження документацій із землеустрою та надання земельних ділянок у власність» в частині затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) загальною площею 0,1103 га, кадастровий номер 1822082500:02:001:1866 по АДРЕСА_1 та передачі зазначеної земельної ділянки у власність ОСОБА_2 ;
- зобов`язати ОСОБА_2 повернути у комунальну власність Станишівської об`єднаної територіальної громади Житомирського району Житомирської області земельну ділянку, кадастровий номер 1822082500:02:001:1866;
- скасувати державну реєстрацію права власності ОСОБА_2 на земельну ділянку, кадастровий номер 1822082500:02:001:1866 (запис про право власності у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно № 39245871).
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Житомирського районного суду Житомирської області від 20 травня 2022 року позов задоволено частково.
Визнано незаконним та скасовано пункт 1 рішення Станишівської сільської ради Житомирського району Житомирської області № 983 від 28 листопада 2019 року «Про надання дозволу на виготовлення землепорядних документацій із землеустрою» в частині надання ОСОБА_2 дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості).
Визнано незаконним та скасовано пункт 1 рішення Станишівської сільської ради Житомирського району Житомирської області № 1269 від 08 жовтня 2020 року «Про затвердження документацій із землеустрою та надання земельних ділянок у власність» в частині затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) загальною площею 0,1103 га кадастровий номер 1822082500:02:001:1866 по АДРЕСА_1 та передачі земельної ділянки кадастровий номер 1822082500:02:001:1866 у власність ОСОБА_2 .
Скасовано державну реєстрацію права власності ОСОБА_2 на земельну ділянку кадастровий номер 1822082500:02:001:1866 (запис про право власності у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно № 39245871).
В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
Вирішено питання судових витрат.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що у затвердженій рішенням Станишівської сільської ради № 1269 від 08 жовтня 2020 року технічній документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) загальною площею 0,1103 га кадастровий номер 1822082500:02:001:1866 по АДРЕСА_1 чи будь-яких інших документах, на підставі яких приймалися спірні рішення, відсутні відомості про формування зазначеної земельної ділянки на підставі будь-якої іншої документації із землеустрою чи оформлення на неї прав заявником чи третіми особами, в тому числі, такі відомості відсутні у пояснювальній записці до технічної документації.
Крім цього, суд зазначив, що спірна земельна ділянка належить до земель водного фонду, відносно яких, відповідно до статей 20 21 60 61 63 84 Земельного кодексу України та статей 88 89 Водного кодексу України, установлено спеціальний правовий режим обмеження в обороті, а тому вона не могла бути передана у приватну власність.
У зв`язку із цим, суд дійшов висновку, що оскаржувані рішення Станишівської сільської ради Житомирського району Житомирської області необхідно визнати незаконним та скасувати, оскільки вони прийняті з порушенням вимог чинного законодавства України.
Задовольняючи позовну вимогу про скасування державної реєстрації права приватної власності за ОСОБА_2 на спірну земельну ділянку, суд першої інстанції виходив з того, що ухвалення судового рішення обов`язково має супроводжуватися одночасним припиненням речових прав, обтяжень речових прав відповідача на спірну земельну ділянку.
Відмовляючи у задоволенні позовної вимоги про зобов`язання повернути земельну ділянку у комунальну власність територіальної громади, суд першої інстанції виходив з того, що територіальну громаду при розгляді справ у судах представляє юридична особа - відповідна сільська рада. При цьому зазначив, що на користь Станишівської сільської ради, яка є відповідачем у справі, не може бути повернуто спірну земельну ділянку, оскільки відповідач не може бути одночасно особою, на користь якої можуть бути задоволені позовні вимоги.
Не погодившись з вказаним рішенням суду в частині відмови у задоволенні позовних вимог, заступник керівника Житомирської обласної прокуратури подав апеляційну скаргу.
Ухвалою Житомирського апеляційного суду від 15 листопада 2022 року залучено до участі у справі ОСОБА_1 , як правонаступника відповідача - ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Постановою Житомирського апеляційного суду від 31 січня 2023 року, з урахуванням ухвали Житомирського апеляційного суду від 03 лютого 2023 року про виправлення описки, апеляційну скаргу заступника керівника Житомирської обласної прокуратури задоволено.
Рішення Житомирського районного суду Житомирської області від 20 травня 2022 року в частині відмови у задоволенні позову скасовано і ухвалено в цій частині нове рішення.
Зобов`язано ОСОБА_1 повернути у комунальну власність Станишівської об`єднаної територіальної громади Житомирського району Житомирської області земельну ділянку, кадастровий номер 1822082500:02:001:1866.
Рішення Житомирського районного суду Житомирської області від 20 травня 2022 року в частині стягнення судових витрат змінено із викладенням резолютивної частини рішення абзаців шостого та сьомого у наступній редакції:
«Стягнути на користь Житомирської обласної прокуратури із Станишівської сільської ради Житомирського району Житомирської області та ОСОБА_1 в рівних долях, з кожного по 11 997 грн судових витрат».
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що позов пред`явлено прокурором до Станишівської сільської ради Житомирського району Житомирської області з вимогою, в тому числі, про зобов`язання відповідача повернути спірну земельну ділянку у комунальну власність Станишівської об`єднаної територіальної громади, а не сільської ради як органу місцевого самоврядування.
Оскільки порушення права комунальної власності Станишівської об`єднаної територіальної громади на земельну ділянку відбулось у зв`язку із прийняттям Станишівською сільською радою, як органом місцевого самоврядування, незаконних рішень, тому спірна земельна ділянка має бути повернута територіальній громаді.
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
21 лютого 2023 року ОСОБА_1 через представника - адвоката Янчука М. О. звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Житомирського районного суду Житомирської області від 20 травня 2022 року та постанову Житомирського апеляційного суду від 31 січня 2023 року.
В касаційній скарзі заявник просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення у справі, яким відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.
Касаційна скарга мотивована тим, що судами попередніх інстанцій оскаржувані судові рішення ухвалені з порушенням норм матеріального та процесуального права, без повного дослідження усіх доказів та обставин, що мають значення для справи, а також відсутністю правового висновку Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах.
Доводи інших учасників справи
05 червня 2023 року від заступника керівника Житомирської окружної прокуратури до Верховного Суду надійшли заперечення на касаційну скаргу, у яких позивач просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані рішення судів попередніх інстанцій без змін, посилаючись на їх законність та обґрунтованість.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Статтею 388 ЦПК України передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Ухвалою Верховного Суду від 10 травня 2023 року відкрито провадження у справі, витребувано матеріали справи із суду першої інстанції.
24 травня 2023 року матеріали справи надійшли до Верховного Суду.
Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17 листопада 2023 року у зв`язку з відставкою судді Антоненко Н. О. справу № 278/1776/21 розподілено колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду в складі суддів: Коротенка Є. В. (суддя-доповідач), Зайцева А. Ю., Тітова М. Ю.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Судами встановлено, що відповідачу ОСОБА_2 на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом належала 1/3 частка житлового будинку, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 .
07 жовтня 2019 року ОСОБА_2 звернувся до Станишівської сільської ради Житомирського району Житомирської області із заявою про надання дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), відомості про земельну ділянку: місце розташування: АДРЕСА_2 ; орієнтовний розмір - 0,15 га; цільове призначення: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд.
Рішенням двадцять дев`ятої сесії сьомого скликання Станишівської сільської ради Житомирського району Житомирської області № 983 від 28 листопада 2019 року та додатку № 1 ОСОБА_2 надано дозвіл на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості).
Згідно із додатком № 1 до вказаного рішення, орієнтовна площа земельної ділянки 0,1500 га, місце розташування: АДРЕСА_1 , цільове призначення: В 02.01. для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), категорія земель: землі житлової і громадської забудови.
21 вересня 2020 року ОСОБА_2 звернувся до Станишівської сільської ради Житомирського району Житомирської області із заявою про затвердження документації із землеустрою з правом передачі у власність земельної ділянки площею 0,1103 га, для будівництва і обслуговування земельної ділянки на території Житомирського району в АДРЕСА_1 , кадастровий номер 1822082500:02:001:1866.
На виконання заявки ОСОБА_2 від 29 серпня 2020 року, ФОП ОСОБА_3 розроблено технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) загальною площею 0,1103 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна земельна ділянка), що розташована за адресою: АДРЕСА_1 .
Відповідно до пояснювальної записки на всю земельну ділянку встановлено обмеження - прибережна захисна смуга вздовж річок, навколо водойм та на островах - код 05.02.
З протоколу погодження меж від 29 серпня 2020 року вбачається, що на використання земельної ділянки площею 0,1750 га наявні обмеження - прибережна захисна смуга вздовж річок навколо водойм та на островах - код 05.02.
Заявою, зареєстрованою в реєстрі за № 9531-9535 від 29 серпня 2020 року та угодою про порядок використання і розпорядження земельною ділянкою, визначено порядок користування земельною ділянкою, загальною площею 0,1750 га, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ; земельна ділянка, загальною площею 0,1103 га - є у фактичному користуванні ОСОБА_2 .
Згідно плану земельної ділянки та порядку користування, на всю земельну ділянку встановлено обмеження: прибережна захисна смуга вздовж річок, навколо водойм та на островах - код 05.02.
Відповідно до переліку обмежень щодо використання земельної ділянки від 29 серпня 2020 року № б/н, земельна ділянка загальною площею 0,1103 га, цільове призначення: 02.01. для ведення будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), категорія земель: землі житлової та громадської забудови, місце розташування: АДРЕСА_1 має обмеження у використанні, а саме: код 05.02. Прибережна захисна смуга вздовж річок, навколо водойм та на островах.
Рішенням Станишівської сільської ради Житомирського району Житомирської області тридцять дев`ятої сесії сьомого скликання № 1269 від 08 жовтня 2020 року затверджено технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та передано у власність згідно додатку № 1.
Згідно із додатком № 1 до рішення Станишівської сільської ради Житомирського району Житомирської області № 1269 від 08 жовтня 2020 року, в тому числі і ОСОБА_2 передано у власність земельну ділянку на підставі затвердженої технічної документації із землеустрою, а саме: ділянку площею 0,1103 га, кадастровий номер 1822082500:02:001:1866, цільове призначення: В.02.01. для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), що розташована за адресою: АДРЕСА_1 .
Як вбачається із витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку № В-1813975262020 від 15 вересня 2020 року інформація про зареєстроване право в Державному земельному кадастрі стосовно земельної ділянки загальною площею 0,1103 га з кадастровим номером 1822082500:02:001:1866, цільове призначення: 02.01. Для ведення будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), категорія земель: землі житлової та громадської забудови, місце розташування: АДРЕСА_1 - відсутня; вид обмеження у використанні земельної ділянки: прибережна захисна смуга вздовж річок, навколо водойм та на островах.
Інформацією із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та інших майнових реєстрів № 261768786 від 16 червня 2021 року підтверджується, що земельна ділянка, кадастровий номер 1822082500:02:001:1866, площа 0,1103 га, належить на праві приватної власності ОСОБА_2 , номер запису про право власності/довірчої власності: 39245871.
Відповідно до викопіювання з генерального плану с. Зарічани Житомирського району Житомирської області спірна земельна ділянка згідно генерального плану с. Зарічани відноситься до земель житлової і громадської забудови.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
ОСОБА_1 апеляційну скаргу на рішення Житомирського районного суду Житомирської області від 20 травня 2022 року не подавав, апеляційний суд перевіряв законність і обґрунтованість вказаного рішення суду першої інстанції за апеляційною скаргою заступника керівника Житомирської обласної прокуратури лише в частині відмовлених позовних вимог (про зобов`язання ОСОБА_2 повернути у комунальну власність Станишівської об`єднаної територіальної громади Житомирського району Житомирської області земельну ділянку, кадастровий номер 1822082500:02:001:1866), тому рішення суду першої інстанції в частині вирішення вимог про визнання незаконним та скасування пункту 1 рішення Станишівської сільської ради Житомирського району Житомирської області № 983 від 28 листопада 2019 року, визнання незаконним та скасування пункту 1 рішення Станишівської сільської ради Житомирського району Житомирської області № 1269 від 08 жовтня 2020 року, а також в частині скасування державної реєстрації права власності ОСОБА_2 на земельну ділянку, в силу приписів пункту 1 частини першої статті 389 ЦПК України, касаційному перегляду не підлягає.
Крім того, в силу приписів статті 400 ЦПК України, не підлягає касаційному перегляду рішення Житомирського районного суду Житомирської області від 20 травня 2022 року і в частині відмовлених позовних вимог (про зобов`язати ОСОБА_2 повернути у комунальну власність Станишівської об`єднаної територіальної громади Житомирського району Житомирської області спірну земельну ділянку), оскільки касаційна скарга не містить доводів на спростування висновків місцевого суду в цій частині. Також, у вказаній частині вимог рішення суду першої інстанції скасовано постановою Житомирського апеляційного суду від 31 січня 2023 року.
Відповідно до частини другої статті 2 ЦПК України суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону постанова суду апеляційної інстанції відповідає.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до положень статей 13 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.
Відповідно до статті 2 Закону України «Про охорону земель» об`єктом особливої охорони держави є всі землі в межах території України.
Відповідно до статті 19 Конституції України посадові особи органів державної влади зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтями 19 20 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) передбачено, що землі України за основним цільовим призначенням поділяються на категорії, зокрема на землі водного фонду. Віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень. Зміна цільового призначення земельних ділянок здійснюється за проектами землеустрою щодо їх відведення.
Порушення порядку встановлення та зміни цільового призначення земель
є підставою для визнання відповідно до статті 21 ЗК України недійсними рішень про надання земель, угод щодо земельних ділянок, відмови
в державній реєстрації земельних ділянок або визнання реєстрації недійсною тощо.
Частиною першою статті 58 ЗК України та статтею 4 Водного кодексу України (далі - ВК України) передбачено, що до земель водного фонду належать землі, зайняті: морями, річками, озерами, водосховищами, іншими водними об`єктами, болотами, а також островами, не зайнятими лісами; землі, зайняті прибережними захисними смугами вздовж морів, річок та навколо водойм; гідротехнічними, іншими водогосподарськими спорудами та каналами,
а також землі, виділені під смуги відведення для них; береговими смугами водних шляхів; береговими смугами водних шляхів; штучно створеними земельними ділянками в межах акваторій морських портів.
Таким чином, до земель водного фонду України відносяться землі, на яких хоча й не розташовані об`єкти водного фонду, але за своїм призначенням вони сприяють функціонуванню і належній експлуатації об`єктів водного фонду, виконують певні захисні функції.
Чинним законодавством установлено особливий правовий режим використання земель водного фонду.
Відповідно до статті 59 ЗК України передбачено обмеження щодо набуття таких земель у приватну власність та встановлено можливість використання таких земель для визначених цілей на умовах оренди.
Згідно з пунктом «ґ» частини четвертої статті 83 ЗК України землі водного фонду, що належать до земель комунальної власності, взагалі не можуть передаватись у приватну власність, крім випадків, передбачених законодавством.
Випадки передачі земель водного фонду до приватної власності, зокрема громадян, передбачені частиною другою статті 59 ЗК України.
Громадянам та юридичним особам за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування можуть безоплатно передаватись
у власність замкнені природні водойми (загальною площею до 3 гектарів). Власники на своїх земельних ділянках можуть у встановленому порядку створювати рибогосподарські, протиерозійні та інші штучні водойми (частина друга статті 59 ЗК України).
Громадянам та юридичним особам органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування із земель водного фонду можуть передаватися на умовах оренди земельні ділянки прибережних захисних смуг, смуг відведення і берегових смуг водних шляхів, озера, водосховища, інші водойми, болота та острови для сінокосіння, рибогосподарських потреб (у тому числі рибництва (аквакультури), культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей, проведення науково-дослідних робіт, догляду, розміщення та обслуговування об`єктів портової інфраструктури і гідротехнічних споруд тощо, а також штучно створені земельні ділянки для будівництва та експлуатації об`єктів портової інфраструктури та інших об`єктів водного транспорту. Землі водного фонду можуть бути віднесені до земель морського і річкового транспорту в порядку, встановленому законом (частина четверта статті 59 ЗК України).
Отже, за змістом зазначених норм права землі під водними об`єктами загальнодержавного значення, зокрема зайняті поверхневими водами: водотоками (річки, струмки), штучними водоймами (водосховища, ставки)
і каналами; іншими водними об`єктами; підземними водами та джерелами; внутрішніми морськими водами та територіальним морем, як землі, зайняті водним фондом України, а також прибережні захисні смуги вздовж річок
(у тому числі струмків та потічків), морів і навколо озер, водосховищ та інших водойм не могли передаватись у власність громадян, оскільки є землями водного фонду України.
Звертаючись до суду з позовом, заступник керівника Житомирської окружної прокуратури просив, зокрема, зобов`язати ОСОБА_2 повернути у комунальну власність Станишівської об`єднаної територіальної громади Житомирського району Житомирської області земельну ділянку, кадастровий номер 1822082500:02:001:1866, посилаючись на те, що вказана земельна ділянка вибула на підставі незаконних рішень Станишівської сільської ради Житомирського району Житомирської області.
Власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном (стаття 391 ЦК України). Власник земельної ділянки може вимагати, зокрема, усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою (частина друга статті 152 ЗК України).
Залежно від обставин справи вимогу зобов`язати повернути земельну ділянку суд може кваліфікувати як негаторний позов. Такий позов можна заявити впродовж усього часу тривання порушення прав законного володільця відповідної земельної ділянки. Власник земельної ділянки водного фонду може вимагати усунення порушення його права власності на цю ділянку, зокрема, оспорюючи відповідні рішення органів державної влади чи органів місцевого самоврядування, договори або інші правочини, та вимагаючи повернути таку ділянку.
До аналогічних висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду у постановах від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц (провадження № 14-2цс21), від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц (провадження № 14-2цс21).
Установивши, щопорушення права комунальної власності Станишівської об`єднаної територіальної громади на земельну ділянку відбулось у зв`язку із прийняттям Станишівською сільською радою, як органом місцевого самоврядування, незаконного рішення про передачу у приватну власність спірної земельної ділянки, яка в силу пункту «г» частини 4 статті 83 Земельного кодексу України такій передачі не підлягає, апеляційний суд дійшов правильного висновку, що спірна земельна ділянка має бути повернута територіальній громаді, яка в силу вимог частини другої статті 2 ЦК України є самостійним учасником цивільних відносин.
З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позову в частині вимог про зобов`язання відповідача повернути у комунальну власність Станишівської об`єднаної територіальної громади спірну земельну ділянку.
Доводи касаційної скарги про те, що справу було розглянуто за участі не усіх учасників справи (законних спадкоємців співвідповідача ОСОБА_2 ), зокрема ОСОБА_4 , колегія суддів відхиляє, оскільки вони спростовуються матеріалами справи, з яких вбачається, що на час розгляду справи судом апеляційної інстанції спадщину прийняв лише ОСОБА_1 , про що свідчать копія спадкової справи, витребувана судом у приватного нотаріуса Житомирського міського нотаріального округу Стражник Т. О. (а. с. 226-243, том 1).
Посилання у касаційній скарзі на відсутність у прокурора повноважень на представництво інтересів держави є необґрунтованими, оскільки прокурор, установивши той факт, що приватизація земельної ділянки відбулася з порушенням вимог законодавства і вказані дії призвели до порушення прав територіальної громади, а орган, який мав би контролювати вказані порушення, фактично самоусунувся від виконання покладених на нього обов`язків, набув право звертатися до суду з цим позовом, що підтверджується листом ГУ Держгеокадастру у Житомирській області № 51-84-1387вих21 від 29 квітня 2021 року.
Колегія суддів Верховного Суду також відхиляє аргументи заявника у касаційній скарзі про те, що ГУ Держгеокадастру у Житомирській області не має будь-якого відношення до спірної земельної ділянки, оскільки Положенням про Головне управління, затвердженим Наказом Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру від 17 листопада 2016 року № 308, встановлено, що Головне управління відповідно до покладених на нього завдань здійснює державний нагляд (контроль) у частині дотримання земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій та форм власності.
Інші доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що рішення суду першої та апеляційної інстанцій ухвалені без додержання норм матеріального і процесуального права. Фактично доводи касаційної скарги зводяться до переоцінки доказів та встановлення фактичних обставин справи, що відповідно до правил частини першої статті 400 ЦПК України виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції.
Також Верховний Суд вважає, що розподіл судових витрат здійснено апеляційним судом у відповідності до приписів цивільного процесуального законодавства.
Верховний Суд враховує, що, як неодноразово відзначав ЄСПЛ, рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (§§ 29-30 рішення ЄСПЛ від 09 грудня 1994 року у справі «Руїз Торіха проти Іспанії», заява № 18390/91). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (§ 2 рішення ЄСПЛ від 27 вересня 2001 року у справі «Хірвісаарі проти Фінляндії», заява № 49684/99).
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Відповідно до частини першої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Перевіривши правильність застосування апеляційним судом норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а постанови апеляційного суду- без змін.
Керуючись статтями 400 401 402 403 410 418 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 , яка подана представником - адвокатом Янчуком Максимом Олександровичем, залишити без задоволення.
Постанову Житомирського апеляційного суду від 31 січня 2023 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді: Є. В. Коротенко
А. Ю. Зайцев
М. Ю. Тітов