Постанова
Іменем України
22 квітня 2020 року
м. Київ
справа № 278/1853/17
провадження № 61-30225св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Сімоненко В. М.,
суддів: Калараша А. А., Мартєва С. Ю., Петрова Є. В., Штелик С. П. (суддя-доповідач),
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - ОСОБА_2 ,
розглянув в порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 - ОСОБА_3 , на рішення Житомирського районного суду Житомирської області в складі судді Дубовік О. М. від 21 грудня 2017 року та постанову апеляційного суду Житомирської області в складі суддів: Шевчук А. М., Коломієць О. С., Галацевич О. М., від 22 березня 2018 року,
В С Т А Н О В И В :
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У серпні 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та стягнення аліментів.
Позов обґрунтовано тим, що позивачка перебуває з відповідачем у шлюбі, за час якого у них народилося двоє дітей - дочка ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та син ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Спільне життя з відповідачем не склалось, що призвело до припинення шлюбних стосунків та ведення спільного господарства. Повідомила, що спільні діти проживають з нею та перебувають на її утриманні; відповідач не приймає участі у вихованні та утриманні дітей.
У зв`язку з наведеним позивачка просила суд розірвати шлюб, укладений між нею та відповідачем, залишити з нею дітей на виховання, стягувати з відповідача аліменти на утримання дітей в розмірі 1/2 частини усіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менше ніж 50 % відсотків прожиткового мінімуму для дітей відповідного віку, допустити негайне виконання рішення в частині стягнення аліментів в межах суми платежу за один місяць, стягнути з відповідача на її користь судові витрати в розмірі 640 грн.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Житомирського районного суду Житомирської області від 21 грудня 2017 року розірвано шлюб, укладений між ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстрований 31 жовтня 2005 року у Відділі державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Житомирського МУЮ в Житомирській області, актовий запис № 2038.
Дітей сторін: ОСОБА_4 та ОСОБА_5 залишено на виховання матері.
Стягнуто щомісячно з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання неповнолітніх дітей в розмірі 1/2 частини з усіх видів заробітку, але не менше ніж 50 % відсотків прожиткового мінімуму для дітей відповідного віку, починаючи з 14 серпня 2017 року і до повноліття ОСОБА_4 , а з часу досягнення ОСОБА_4 повноліття - стягувати щомісячно аліменти на утримання ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі 1/3 частини з усіх видів доходів, але не менше ніж 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку до повноліття останнього.
В частині стягнення аліментів в межах суми платежу за один місяць допущено негайне виконання рішення.
Вирішено питання судових витрат.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що сімейні відносини сторін припинені, сумісного господарства останні не ведуть, у зв`язку із чим позовні вимоги в цій частині мають бути задоволені. Крім того, в частині вирішення позову про стягнення аліментів суд зауважив, що відповідач своїм правом з`явитися в суд і спростувати доводи позивача не скористався, тому позовна вимога в цій частині має бути задоволена шляхом стягнення з відповідача розмірі 1/2 частини усіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менше ніж 50 % відсотків прожиткового мінімуму для дітей відповідного віку, починаючи з 14 серпня 2017 року до повноліття ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а з часу досягнення ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , повноліття стягувати аліменти на утримання ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі 1/3 частини з усіх видів доходів щомісячно, але не менше ніж 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку до повноліття дитини ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , оскільки такий розмір аліментів, на переконання суду, буде розумним, достатнім і справедливим та відповідатиме інтересам дітей, і водночас таким, що не порушує права та інтереси відповідача та інших осіб.
Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції
Постановою апеляційного суду Житомирської області від 22 березня 2018 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 , задоволено частково.
Рішення Житомирського районного суду Житомирської області від 21 грудня 2017 року в частині вимоги щодо залишення дітей - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на виховання матері скасовано.
Ухвалено в цій частині нове судове рішення, яким відмовлено ОСОБА_1 у задоволенні позовної вимоги до ОСОБА_2 про залишення дітей: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 - на виховання матері.
Рішення у частині стягнення аліментів залишено без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку оскаржено тільки в частині вирішення позовних вимог про залишення дітей на виховання матері та в частині стягнення аліментів. ОСОБА_1 , заявивши позовну вимогу про залишення дітей на виховання із нею, обрала неналежний спосіб захисту своїх прав, оскільки пред`явлення такої вимоги не узгоджується із положеннями сімейного (спеціального) законодавства. Крім того, в Житомирському районному суді Житомирської області на розгляді перебуває справа за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визначення місця проживання дітей. Тому в задоволенні даної позовної вимоги слід відмовити. В частині вимог про стягнення аліментів апеляційний суд вказав, що позбавлення матеріальної підтримки малолітніх дітей сторін не буде відповідати їх найвищим інтересам. Змінювати рішення відносно аліментних зобов`язань батьків до вирішення питання про місце проживання дітей є передчасним, а тому рішення в цій частині апеляційний суд залишив без змін.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі, поданій у квітні 2018 року до Верховного Суду, представник ОСОБА_2 - ОСОБА_3 , посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржені судові рішення в частині стягнення з відповідача аліментів та передати справу в цій частині на новий розгляд до суду першої інстанції.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій, на думку скаржника, в частині стягнення з відповідача аліментів не повно дослідили зібрані у справі докази та дійшли помилкових висновків про задоволення позову в цій частині. Згідно вимог чинного законодавства кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються на користь того з батьків, з ким проживає дитина. Діти учасників справи проживають як з матір`ю, так і з батьком, у зв`язку із чим покладення виключно на батька обов`язку утримувати дітей не відповідає вимогам чинного законодавства. Ту обставину, з ким проживають діти учасників справи, суди попередніх інстанцій не з`ясували взагалі, що не може вважатися законним і обґрунтованим вирішенням спору.
Касаційна скарга не містить доводів щодо незаконності та необґрунтованості рішень судів попередніх інстанцій в частині вимог про залишення дітей на виховання позивачки.
Справа в частині вимог про розірвання шлюбу сторін не була предметом апеляційного перегляду.
У зв`язку із зазначенням Верховний Суд не переглядає дану справу в частині вимог про розірвання шлюбу та вимог про залишення дітей на виховання позивачки.
Доводи інших учасників справи
Відзив на касаційну скаргу не надходив.
Рух справи у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 06 червня 2018 року відкрито касаційне провадження у даній справі. Витребувано справу із суду першої інстанції.
30 липня 2018 року справу передано судді-доповідачу.
Ухвалою Верховного Суду від 13 березня 2020 року справу призначено до судового розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення та виклику учасників справи в складі п`яти суддів.
Обставини справи, встановлені судами
Судами встановлено, що 31 жовтня 2005 року Відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Житомирського міського управління юстиції в Житомирській області було зареєстровано шлюб сторін.
За час шлюбу в останніх народилося двоє дітей: донька ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та син ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Станом на момент розгляду даного спору судом апеляційної інстанції інстанцій справа № 278/3070/17 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визначення місця проживання дітей перебувала на розгляді в Житомирському районному суді Житомирської області.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно частини третьої статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
За частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
08 лютого 2020 року набув чинності Закон України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» від 15 січня 2020 року № 460-IX (далі - Закон від 15 січня 2020 року № 460-IX).
Пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону від 15 січня 2020 року № 460-IX установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд та застосовані норми права
Обов`язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів.
Усебічність та повнота розгляду передбачає з`ясування усіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв`язків, відносин і залежностей. Усебічне, повне та об`єктивне з`ясування обставин справи забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.
Відповідно до частини першої, другої, третьої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону оскаржені судові рішення в частині вимог про стягнення аліментів відповідають.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
У статті 8 Конституції України закріплено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права, а норми Конституції України є нормами прямої дії.
Відповідно до частини третьої статті 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.
Згідно із частиною сьомою статті 7 СК України дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.
Пунктами 1, 2 статті 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Верховною Радою України 27 лютого 1991 року, передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.
Відповідно до статті 18 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.
Статтею 51 Конституції України та статті 180 СК України установлено, що батьки зобов`язані утримувати дітей до їх повноліття.
Кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного й соціального розвитку Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України (стаття 8 Закону України «Про охорону дитинства»).
При визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення (частина перша статті 182 СК України).
Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку (частина друга статті 182 СК України).
За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються в частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом із яким проживає дитина (частина третя статті 181 СК України).
Частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом (частина перша статті 183 СК України).
В справі № 278/3070/17 судами розглянуто позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визначення місця проживання дітей.
Згідно постанови апеляційного суду Житомирської області від 05 вересня 2018 року визначено місце проживання малолітньої доньки сторін - ОСОБА_4 , за постійним місцем проживання батька - ОСОБА_2 . Визначено місце проживання малолітнього сина сторін - ОСОБА_5 , за постійним місцем проживання матері - ОСОБА_1 .
Указане судове рішення набрало законної сили та не оскаржувалось учасниками справи.
Однак, за загальним правилом суд касаційної інстанції перевіряє дотримання судами попередніх інстанцій вимог матеріального та процесуального права під час ухвалення судами відповідних судових рішень.
Станом на момент ухвалення рішення суду першої інстанції в даній справі в частині стягнення з відповідача аліментів, з яким погодився суд апеляційної інстанції, спір між батьками щодо визначення місця проживання дітей вирішено не було.
Позивачка у позові вказувала, що діти проживають з нею та перебувають на її утриманні.
Відповідачем належним чином не було спростовано указані обставини.
Вимогами цивільного процесуального законодавства суд зобов`язаний установити: чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси позивача; у чому полягає таке порушення прав; якими доказами воно підтверджується. Залежно від установленого суд повинен вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.
Згідно вимог ЦПК України, як в редакції станом на момент розгляду справи судом першої інстанцій, так і у чинній редакції, учасники справи мають передбачені процесуальним законом права і обов`язки.
Обов`язок доказування певних обставин лежить на стороні, яка посилається на них як на підставу своїх вимог та заперечень.
Недоведеність обставин, на наявності яких наполягає позивач - є підставою для відмови у позові; а у разі, якщо на тому наполягає відповідач - для відхилення його заперечень проти позову.
У випадку невиконання учасником справи його обов`язку із доведення відповідних обставин необхідними доказами, такий учасник має усвідомлювати та несе ризик відповідних для нього процесуальних наслідків.
Повно та всебічно дослідивши обставини справи в частині вимог про стягнення аліментів, перевіривши їх доказами, які оцінено на предмет належності, допустимості, достовірності, достатності та взаємного зв`язку, установивши в цій частині, що діти сторін перебувають на утриманні матері суди дійшли обґрунтованого висновку про задоволення указаних вимог та стягнення з батька аліментів на утримання дітей.
Доводи касаційної скарги щодо необґрунтованості оскаржених рішень, в частині, яка переглядається, спростовуються дослідженими судами матеріалами справи та обґрунтованими висновками судів першої та апеляційної інстанції.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц (провадження № 14-446цс18) викладено правовий висновок про те, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено як статтями 58 59 212 ЦПК України у попередній редакції 2004 року, так і статтями 77 78 79 80 89 367 ЦПК України у редакції від 03 жовтня 2017 року. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів.
Однакове застосування закону забезпечує загальнообов`язковість закону, рівність перед законом та правову визначеність у державі, яка керується верховенством права. Єдина практика застосування законів поліпшує громадське сприйняття справедливості та правосуддя, а також довіру до відправлення правосуддя.
Неодноразове ухвалення протилежних і суперечливих судових рішень, особливо судами вищих інстанцій, може спричинити порушення права на справедливий суд, закріплене в пункті 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Загальновизнаний принцип правової визначеності передбачає стабільність правового регулювання і виконуваність судових рішень.
Доводи касаційної скарги є аналогічними аргументам апеляційної скарги, які суд апеляційної інстанції належним чином перевірив та, ухвалюючи рішення, спростував з наведенням відповідних обґрунтованих мотивів.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів заявника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків судів, Верховний Суд виходить з того, що у справі, що розглядається, сторонам було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені у касаційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правильних висновків судів попередніх інстанцій.
Станом на момент ухвалення рішення в даній справі щодо стягнення аліментів спір щодо місця проживання дітей не було вирішено, тому відповідні доводи касаційної скарги не узгоджуються із дослідженими судами попередніх інстанцій матеріалами справи, які не містять належних та допустимих доказів, що беззаперечно підтверджували б обставини, якими обґрунтовано заперечення скаржника проти відповідного вирішення позову.
Згідно вимог частини шостої статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Батько дітей не позбавлений права у передбаченому законом порядку вирішувати питання, зокрема, щодо зміни розміру сплати аліментів у зв`язку із обставинами, які виникли після ухвалення рішення в даній справі.
Доводи касаційної скарги в їх сукупності зводяться до незгоди із висновками судів, невірного розуміння скаржником вимог чинного законодавства та власного тлумачення характеру спірних правовідносин. Такі доводи оцінені судом першої інстанції, були предметом перегляду судом апеляційної інстанції та не знайшли свого підтвердження.
Згідно вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує право на справедливий судовий розгляд.
Згідно абзацу 10 пункту 9 рішення Конституційного Суду України від 30 січня
2003 року № 3-рп/2003 правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.
Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (рішення у справах «Пономарьов проти України» та «Рябих проти Російської Федерації», у справі «Нєлюбін проти Російської Федерації») повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію. Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу та підлягають виконанню, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (PRONINA v. UKRAINE, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що оскаржені судові рішення постановлено без додержанням норм матеріального і процесуального права та зводяться до переоцінки доказів у справі, що, відповідно до положень статті 400 ЦПК України, знаходиться поза межами повноважень Верховного Суду.
У зв`язку з наведеним колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржуване рішення в частині вимог про стягнення аліментів - без змін.
Відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права.
З урахуванням викладеного та керуючись статтями 400 409 410 415 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду,
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу ОСОБА_2 - ОСОБА_3 , залишити без задоволення.
Рішення Житомирського районного суду Житомирської області від 21 грудня 2017 року та постанову апеляційного суду Житомирської області від 22 березня 2018 року в частині позовних вимог про стягнення аліментів залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий В. М. Сімоненко
Судді: А. А. Калараш
С. Ю. Мартєв
Є. В. Петров
С. П. Штелик