№ 278/2435/19

Постанова

Іменем України

25 липня 2022 року

м. Київ

справа № 278/2435/19

провадження № 61-3718св22

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Фаловської І. М. (суддя-доповідач), Мартєва С. Ю., Сердюка В. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 , відповідач - Житомирський міський голова Сухомлин Сергій Іванович,розглянувши у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Житомирського районного суду Житомирської області від 02 червня

2020 року у складі судді Дубовік О. М. та постанову Житомирського апеляційного суду від 22 лютого 2022 року у складі колегії суддів:

Павицької Т. М., Миніч Т. І., Трояновської Г. С.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У вересні 2019 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до Житомирського міського голови Сухомлина С. І. про визнання протиправними та скасування розпоряджень міського голови, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Позовна заява мотивована тим, що розпорядженням міського голови Сухомлина С. І. від 23 липня 2019 року № 747 щодо ОСОБА_1 призначено службове розслідування та за його результатами 16 серпня 2019 року складено акт № 7. На підставі цього акта видано розпорядження міського голови від 22 серпня 2019 року № 841 «Про звільнення з посади начальника Комунального підприємства «Житомирське трамвайно-тролейбусне управління» Житомирської міської ради ОСОБА_1 », яким позивача звільнено з посади з 23 серпня 2019 року за пунктом 3 частини першої статті 40 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) за систематичне невиконання без поважних причин обов`язків, покладених контрактом.

ОСОБА_1 зазначив, що із розпорядженням про початок службового розслідування його не було ознайомлено, а про останнє він дізнався

26 липня 2019 року, після виходу з лікарняного. Службове розслідування було формальністю, оскільки рішення про його звільнення з посади начальника Комунального підприємства «Житомирське трамвайно-тролейбусне управління» Житомирської міської ради

(далі - КП «Житомирське ТТУ» Житомирської міської ради) вже фактично було прийнято Житомирським міським головою задовго до ініціювання службового розслідування, що підтверджується листом за підписом виконуючого обов`язки міністра інфраструктури України від 31 травня

2019 року № 6364/10/10-19.

Також ОСОБА_1 вказував на те, що до винесення оскаржуваного розпорядження у нього не були відібрані пояснення з приводу обставин, що стали предметом службового розслідування. Також, не враховано, що більшість рішень, які стали предметом дослідження в ході службового розслідування, приймались ним не особисто, а колегіально.

Крім того, Житомирським міським головою не обґрунтовано та не доведено допущення ним дій та вчинків, які можуть зашкодити інтересам держави або місцевого самоврядування чи негативно вплинути на репутацію посадової особи місцевого самоврядування.

Отже, Житомирським міським головою не доведено його вини, як обов`язкової умови притягнення до дисциплінарної відповідальності, чим Житомирським міським головою грубо порушено процедуру притягнення до дисциплінарної відповідальності, передбаченої Порядком проведення службового розслідування стосовно осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, та осіб, які для цілей Закону України «Про запобігання корупції» прирівнюються до осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 13 червня 2000 року № 950 (далі - Порядок № 950), у зв`язку з чим Житомирський міський голова діяв не на підставі, не у межах повноважень та не у спосіб, що визначений Конституцією та законами України.

Ураховуючи викладене, ОСОБА_1 , з урахуванням уточнених позовних вимог, просив суд:

- визнати протиправним та скасувати розпорядження міського голови

від 23 липня 2019 року № 747 «Про проведення службового розслідування та відсторонення від здійснення повноважень за посадою»;

- визнати протиправним та скасувати розпорядження міського голови

від 22 серпня 2019 року № 841 «Про звільнення з посади начальника

КП «Житомирське ТТУ» Житомирської міської ради ОСОБА_1 »;

- поновити його на посаді начальника Комунального підприємства «Житомирське ТТУ» Житомирської міської ради;

- стягнути на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу.

Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій

і мотиви їх ухвалення

Оскаржуваним рішенням Житомирського районного суду Житомирської області від 02 червня 2020 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Постановою Житомирського апеляційного суду від 15 вересня 2020 року рішення Житомирського районного суду Житомирської області

від 02 червня 2020 року залишено без змін.

Судові рішення мотивовані тим, що доповідні записки членів контрольно-аналітичного відділу стосовно перешкоджання позивачем у проведенні ініційованої наглядовою радою підприємства перевірки підприємства стосовно тендерних закупівель були достатньою підставою для висновку про можливе неналежне виконання позивачем службових обов`язків,

що могло заподіяти значну матеріальну шкоду підприємству. Таким чином, у Житомирського міського голови були законні підстави винести розпорядження щодо проведення службового розслідування стосовно позивача згідно з вимогами пункту 1 Порядку № 950.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог про визнання розпорядження міського голови № 841 від 22 серпня 2019 року про звільнення

ОСОБА_1 з посади, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, суди виходили з того, що догана станом на день винесення спірного розпорядження від 22 серпня 2019 року № 841 про звільнення позивача не втратила юридичної сили та не була знята достроково (стаття 151 КЗпП). Застосування вказаного дисциплінарного стягнення свідчить про систематичне невиконання ним своїх обов`язків, у зв`язку з чим, наявні правові підстави для звільнення позивача на підставі пункту 3 частини першої статті 40 КЗпП України.

Постановою Верховного Суду від 24 листопада 2021 року рішення Житомирського районного суду Житомирської області від 02 червня

2020 року та постанову Житомирського апеляційного суду від 15 вересня 2020 року в частині відмови у задоволенні позовної вимоги ОСОБА_1 про визнання протиправним та скасування розпорядження міського голови від 23 липня 2019 року № 747 «Про проведення службового розслідування та відсторонення від здійснення повноважень за посадою» залишено без змін.

Постанову Житомирського апеляційного суду від 15 вересня 2020 року в частині позовних вимог ОСОБА_1 про визнання протиправним та скасування розпорядження міського голови від 22 серпня 2019 року № 841 «Про звільнення з посади начальника КП «Житомирське ТТУ» Житомирської міської ради ОСОБА_1 », поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу скасовано, справу в цій частині передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції мотивована тим, що суди першої та апеляційної інстанцій не встановили, які саме трудові обов`язки складають зміст трудових функцій ОСОБА_1 , не надали належної правової оцінки доводам ОСОБА_1 щодо відсутності факту його повторного дисциплінарного проступку після 21 лютого 2019 року і, як наслідок, передчасно встановили системність порушення ним трудових обов`язків, як підставу для застосування норм пункту 3 частини першої статті 40 КЗпП України. Крім того, матеріали справи не містять доказів щодо розміру середньоденної заробітної плати ОСОБА_1 , а на стадії касаційного розгляду справи суд позбавлений процесуальної можливості встановлювати нові обставини або вважати доведеними обставини, що не були встановлені судами попередніх інстанцій, та переоцінювати докази у справі, з огляду на положення статті 400 ЦПК України, справу в частині позовних вимог про визнання протиправним та скасування розпорядження міського голови від 22 серпня 2019 року № 841, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу слід передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постановою Житомирського апеляційного суду від 22 лютого 2022 року рішення Житомирського районного суду Житомирської області

від 02 червня 2020 року в частині відмови в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про визнання протиправним та скасування розпорядження міського голови від 22 серпня 2019 року № 841 «Про звільнення з посади начальника КП «Житомирське ТТУ» Житомирської міської ради

ОСОБА_1 », поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу залишено без змін.

Оскаржувана постанова апеляційного суду мотивована тим, що ОСОБА_1 систематично не виконував трудові обов`язки, покладені на нього статутом підприємства і контрактом, тому до нього обґрунтовано застосовано роботодавцем дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення.

Разом з тим, оскільки звільнення позивача відбулося з дотримання трудового законодавства, тому правових підстав для задоволення позовної вимоги про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, яка є похідною вимогою від вимог про визнання незаконним розпорядження про звільнення та поновлення на роботі, немає.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі, поданій у квітні 2022 року, ОСОБА_1 просить скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій в частині вирішення позовних вимог про визнання протиправним та скасування розпорядження міського голови від 22 серпня 2019 року № 841 «Про звільнення з посади начальника КП «Житомирське ТТУ» Житомирської міської ради ОСОБА_1 », поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог у повному обсязі, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Підставою касаційного оскарження судового рішення заявник зазначає

пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України - суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 07 лютого 2018 року у справі № 591/3613/16-ц (провадження № 61-1479св18), від 21 лютого 2018 року

у справі № 401/512/16-ц (провадження № 61-1109св18), від 25 квітня

2018 року у справі № 569/1987/16-ц (провадження № 61-11974св18),

від 27 лютого 2019 року у справі № 441/571/17 (провадження

№ 61-8905св18), від 04 квітня 2019 року у справі № 539/1496/17 (провадження № 61-43635св18), від 12 березня 2020 року у справі

№ 742/4121/18 (провадження № 61-21878св19), від 27 травня 2020 року

у справі № 539/4752/18-ц (провадження № 61-19117св19).

Касаційна скарга мотивована тим, що в матеріалах справи відсутні докази повторного порушення трудової дисципліни, а, відтак, немає підстав для звільнення ОСОБА_1 на підставі пункту 3 частини першої статті 40 КЗпП України.

Разом з тим, в розпорядженні від 22 серпня 2019 року № 841 чітко не зазначено, які конкретно порушення трудової дисципліни та/або невиконання яких конкретно посадових обов`язків (пункти контракту) та/або рішень власника допустив ОСОБА_1 , перебуваючи на посаді керівника підприємства.

Доводи інших учасників справи

Інші учасники судового процесу не скористались правом подати відзив на касаційну скаргу, заперечень щодо її вимог і змісту до суду не направили.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суди встановили, що розпорядженням Житомирського міського голови

від 06 вересня 2018 року № 787 ОСОБА_1 призначений на посаду начальника КП «Житомирське ТТУ» Житомирської міської ради з 10 вересня 2018 року.

06 вересня 2018 року між ОСОБА_1 та Житомирським міським головою Сухомлином С. І. укладений контракт строком до 10 вересня

2021 року, за умовами якого керівник зобов`язується здійснювати поточне управління оперативно-господарською, правовою, кадровою та фінансовою роботою підприємства, забезпечувати виконання його статутних цілей і фінансової дисципліни, діяльності, направленої на отримання прибутку та інвестиційної дисципліни, діяльності, направленої на отримання прибутку та інвестиційної привабливості підприємства, ефективного використання майна та інших об`єктів власності підприємства, в тому числі переданих підприємству в користування, виконання вимог чинного законодавства України, Статуту підприємства та рішень власника підприємства та Органу управління майном згідно із Статутом, розпоряджень міського голови, а Орган управління майном зобов`язується створити належні умови для організації ефективної, безпечної та плідної праці керівника.

Розпорядженням міського голови від 21 лютого 2019 року № 205 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності ОСОБА_1 » начальнику КП «Житомирське ТТУ» Житомирської міської ради ОСОБА_1 оголошено догану за неналежне виконання посадових обов`язків.

Рішенням Корольовського районного суду м. Житомира від 11 грудня

2019 року, залишеним без змін постановою Житомирського апеляційного суду від 16 березня 2020 року, у справі № 296/2551/19 у задоволенні позову ОСОБА_1 до Житомирського міського голови Сухомлина С. І., Житомирської міської ради про визнання протиправним та скасування розпорядження від 21 лютого 2019 року № 205 про накладення дисциплінарного стягнення відмовлено. Рішення набрало законної сили.

Розпорядженням міського голови від 13 травня 2019 року № 482 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності ОСОБА_1 » оголошено догану начальнику КП «Житомирське трамвайно-тролейбусне управління» Житомирської міської ради ОСОБА_1 за неналежне виконання посадових обов`язків.

Рішенням Корольовського районного суду м. Житомира від 20 листопада 2019 року, залишеним без змін постановою Житомирського апеляційного суду від 24 лютого 2020 року, у справі № 296/4797/19 позов ОСОБА_1 до Житомирського міського голови Сухомлина С. І., Житомирської міської ради про визнання протиправним та скасування розпорядження про накладення дисциплінарного стягнення задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано розпорядження міського голови

від 13 травня 2019 року № 482 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності ОСОБА_1 ». У задоволенні інших позовних вимог відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат. Рішення набрало законної сили.

Відповідно до розпорядження Житомирського міського голови

Сухомлина С. І. від 23 липня 2019 року № 747 «Про проведення службового розслідування та відсторонення від здійснення повноважень за посадою», на підставі статті 42 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» та інших нормативно-правових актів, вирішено:

- провести службове розслідування стосовно начальника КП «Житомирське ТТУ» Житомирської міської ради ОСОБА_1 щодо можливого неналежного виконання ним службових обов`язків, перешкоджання проведенню перевірок органом управління майном, перевищення повноважень керівника підприємства під час укладення підприємством договорів на закупівлю дизельного пального та автомобільних шин, що призвело до заподіяння значної майнової шкоди Житомирській міській об`єднаній територіальній громаді;

- визначено предметом службового розслідування виконання начальником КП «Житомирське ТТУ» Житомирської міської ради ОСОБА_1 службових обов`язків та повноважень керівника під час укладення

КП «Житомирське ТТУ» Житомирської міської ради договорів на закупівлю дизельного пального та автомобільних шин;

- встановлено строк проведення службового розслідування з 24 липня

2019 року до 07 серпня 2019 року, з можливістю подальшого продовження строку в межах, передбачених пунктом 3 Порядку № 950;

- відсторонено начальника КП «Житомирське ТТУ» Житомирської міської ради ОСОБА_1 від здійснення повноважень за посадою на час проведення службового розслідування з 24 липня 2019 року;

- виконання обов`язків начальника КП «Житомирське ТТУ» Житомирської міської ради ОСОБА_1 на час проведення службового розслідування покладено на заступника начальника КП «Житомирське ТТУ» Житомирської міської ради Манухіна М. Л.;

- створено комісію з проведення службового розслідування та затверджено її склад згідно з додатком.

Розпорядженням Житомирського міського голови Сухомлина С. І.

від 29 липня 2019 року № 764 внесено зміни до складу комісії з проведення службового розслідування.

Розпорядженням Житомирського міського голови Сухомлина С. І.

від 07 серпня 2019 року № 797 внесено зміни в розпорядження про проведення службового розслідування щодо зміни строку проведення службового розслідування, а саме встановлено строк проведення службового розслідування з 24 липня 2019 року до 15 серпня 2019 року

з можливістю подальшого продовження.

Рішенням Житомирської міської ради від 21 липня 2016 року № 288

на КП «Житомирське ТТУ» створена наглядова рада, яка здійснює контроль за діяльністю підприємства, для забезпечення її прозорості, правомірності, законності та доцільності, зокрема, аналізує діє керівника стосовно управління підприємством та виступає у разі необхідності ініціатором позачергових ревізій та аудиторських перевірок фінансово-господарської діяльності підприємства.

На засіданні наглядової ради КП «Житомирське ТТУ» Житомирської міської ради 15 липня 2019 року прийнято рішення звернутися до Житомирського міського голови із пропозицією доручити контрольно-аналітичному відділу Житомирської міської ради провести відповідні перевірки стосовно тендерних закупівель КП «Житомирське ТТУ» Житомирської міської ради.

Відповідно до доповідної записки від 17 липня 2019 року № 74-15 заступника начальника контрольно-аналітичного відділу Дорохова К. М. під час проведення перевірки на КП «Житомирське ТТУ» Житомирської міської ради начальником вказаного підприємства ОСОБА_1 та його заступником ОСОБА_4 здійснено перешкоджання у проведенні перевірки.

Згідно з доповідною запискою від 18 липня 2019 року № 75-15 заступника начальника контрольно-аналітичного відділу Дорохова К. М., а також головних спеціалістів контрольно-аналітичного відділу ОСОБА_9 та ОСОБА_10 під час проведення перевірки на КП «Житомирське ТТУ» Житомирської міської ради щодо працівників контрольно-аналітичного відділу начальником КП «Житомирське ТТУ» Житомирської міської ради та його заступником здійснені спроби перешкоджання у проведенні перевірки та моральний тиск.

За змістом акта про проведення службового розслідування від 16 серпня 2019 року № 7 комісія за наслідками проведення службового розслідування дійшла висновків про таке:

1. Під час виконання начальником КП «Житомирське ТТУ» Житомирської міської ради ОСОБА_1 службових обов`язків та повноважень керівника комунального підприємства при укладенні підприємством договорів на закупівлю дизельного пального та автомобільних шин:

- особисто допущено порушення вимог пункту 2 частини четвертої статті 36 Закону України «Про публічні закупівлі» в частині безпідставного підписання 09 квітня 2019 року додаткової угоди № 1 до договору поставки дизельного пального від 29 січня 2019 року № 6 СК/ЛТ-265 без відповідного рішення тендерного комітету та підписання з аналогічним порушенням 10 червня 2019 року додаткової угоди № 2 до договору поставки автомобільних шин від 27 березня 2019 року № 2703;

- порушено статтю 42 Закону України «Про запобігання корупції»;

- не дотримано вимоги Правил організації діловодства та архівного зберігання документів у державних органах, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах і організаціях, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 18 червня

2015 року № 1000/55, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України

22 червня 2015 року за № 736/27181 та вимог ДСТУ 4163-2003;

- порушено вимоги Статуту КП «Житомирське ТТУ» Житомирської міської ради у частині недотримання ним, як керівником підприємства, фінансової, договірної та трудової дисципліни;

- порушено вимоги Статуту КП «Житомирське ТТУ» Житомирської міської ради у частині незабезпечення належної організації роботи підприємства, фіксування фактів здійснення всіх господарських операцій у первинних документах;

- порушено вимоги контракту від 06 вересня 2018 року, укладеного з ОСОБА_1 на підставі розпорядження міського голови від 06 вересня 2018 року № 787, в частині неналежного здійснення поточного управління оперативно-господарською, правовою, кадровою та фінансовою роботою підприємства;

- порушено вимоги контракту від 06 вересня 2018 року, укладеного з ОСОБА_1 на підставі розпорядження міського голови від 06 вересня 2018 року № 787, в частині незабезпечення виконання статутних цілей і фінансової дисципліни підприємства, направленої на отримання прибутку, ефективного використання майна та інших об`єктів власності підприємства, виконання вимог чинного законодавства України, Статуту підприємства та рішень власника підприємства й органу управління майном згідно зі Статутом, розпоряджень Житомирського міського голови;

- порушено вимоги контракту від 06 вересня 2018 року, укладеного з ОСОБА_1 на підставі розпорядження міського голови від 06 вересня 2018 року № 787, в частині незабезпечення повною мірою цільового використання бюджетних, позабюджетних та спеціальних коштів, збереження та ефективного використання майна та інших об`єктів власності підприємства.

2. Неналежне виконання начальником КП «Житомирське ТТУ» Житомирської міської ради ОСОБА_1 своїх службових обов`язків, перевищення ним повноважень, окремі факти бездіяльності призвели до порушення як ним особисто, так і іншими посадовими особами

КП «Житомирське ТТУ» Житомирської міської ради вимог чинного законодавства України, Статуту підприємства, рішень власника підприємства та органу управління майном згідно зі Статутом, розпоряджень Житомирського міського голови та втрат підприємства щонайменше в сумі 341 300 000 грн.

3. Порушення вимог Закону України «Про публічні закупівлі», Правил організації діловодства та архівного зберігання документів у державних органах, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах і організаціях, затверджених наказом Міністерства юстиції України

від 18 червня 2015 року № 1000/55, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 22 червня 2015 року за № 736/27181, та вимог ДСТУ 4163-2003 на підприємстві, які є систематичними.

В ході проведення службового розслідування також встановлено:

1. Факт порушення вимог статті 42 Закону України «Про запобігання корупції» та Статуту КП «Житомирське трамвайно-тролейбусне управління» Житомирської міської ради ОСОБА_3 під час виконання обов`язків начальника КП «Житомирське ТТУ» Житомирської міської ради у період тимчасової відсутності керівника підприємства ОСОБА_1 ;

2. Факт порушення вимог статті 68 Конституції України, статті 9 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування», статей 38, 41, 42 Закону України «Про запобігання корупції» ОСОБА_1 в частині:

- перешкоджання діям посадових осіб Житомирської міської ради при виконанні ними службових обов`язків;

- вчинення тиску на посадових осіб Житомирської міської ради при виконанні ними службових обов`язків;

- приниження честі та гідності посадових осіб Житомирської міської ради при виконанні ними службових обов`язків;

- несумлінного, несвоєчасного, безвідповідального виконання службових повноважень та професійних обов`язків, рішень та доручень органів і осіб, яким він підпорядкований, підзвітний та підконтрольний, допущення зловживань та неефективного використання комунальної власності;

3. Факт порушення вимог статті 68 Конституції України, статті 9 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування», статей 38, 41, 42 Закону України «Про запобігання корупції» ОСОБА_4 .

Крім того, комісія дійшла висновку про недостатність контролю з боку Органу управління транспорту та зв`язку Житомирської міської ради, що призвело до встановлених даним службовим розслідуванням порушень.

Також в цьому акті комісія запропонувала міському голові, керуючись вимогами пункту 3 частини першої статті 40, статтею 149 КЗпП України, умовами розділів 1 та 4 контракту від 06 вересня 2018 року, укладеного з ОСОБА_1 на підставі розпорядження міського голови від 06 вересня 2018 року № 787, підпункту 5.6 Статуту КП «Житомирське ТТУ» Житомирської міської ради, за систематичне, неналежне, несумлінне, несвоєчасне, безвідповідальне виконання службових повноважень та професійних обов`язків, перевищення повноважень, перешкоджання діям, вчинення тиску, приниження честі та гідності стосовно посадових осіб Житомирської міської ради, допущення втрат майна підприємства звільнити начальника КП «Житомирське ТТУ» Житомирської міської ради ОСОБА_1 із займаної посади шляхом розірвання укладеного з ним контракту від 06 вересня 2018 року.

Розпорядженням міського голови від 22 серпня 2019 року № 841 «Про звільнення з посади начальника КП «Житомирське ТТУ» Житомирської міської ради ОСОБА_1 » звільнено 23 серпня 2019 року ОСОБА_1 начальника КП «Житомирське ТТУ» Житомирської міської ради із займаної посади за систематичне невиконання ним без поважних причин обов`язків, покладених на нього трудовим договором (контрактом), згідно з пунктом 3 частини першої статті 40 КЗпП України та розірвано з ОСОБА_1 контракт, укладений на підставі розпорядження міського голови

від 06 вересня 2018 року № 787.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження

в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених

у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.

Частиною першою статті 402 ЦПК України визначено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Відповідно до частин першої, другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог

і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону судове рішення суду першої інстанції

та постанова апеляційного суду відповідають.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Згідно зі статтею 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Статтею 129 Конституції України визначено, що суддя, здійснюючи правосуддя, є незалежним та керується верховенством права. Основними засадами судочинства є, зокрема забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Ці засади є конституційними гарантіями права на судовий захист.

Згідно зі статтею 15 16 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Частиною першою статті 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до частини першої статті 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом

у передбачених цим Кодексом випадках (частина перша

статті 13 ЦПК України).

Спірні правовідносини, що склались між учасниками справи, регулюються Конституцією України та КЗпП України.

Статтею 43 Конституції України встановлено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується, та на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Відповідно до частин першої, третьої статті 21 КЗпП України трудовим договором є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Особливою формою трудового договору є контракт, в якому строк його дії, права, обов`язки і відповідальність сторін (в тому числі матеріальна), умови матеріального забезпечення та організації праці працівника, умови розірвання договору, в тому числі дострокового, можуть встановлюватися угодою сторін. Сфера застосування контракту визначається законами України.

Згідно з пунктом 4 Положення про порядок укладання контрактів при прийнятті (найманні) на роботу працівників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19 березня 1994 року № 170

(далі - Положення № 170), контракт як особлива форма трудового договору повинен спрямовуватися на забезпечення умов для виявлення ініціативності та самостійності працівника, враховуючи його індивідуальні здібності та професійні навички, підвищення взаємної відповідальності сторін, правову і соціальну захищеність працівника.

Статутом КП «Житомирське ТТУ» Житомирської міської ради, затвердженого рішенням Житомирської міської ради від 11 грудня

2017 року № 860, дане підприємство засноване на власності територіальної громади міста Житомира. Засновником підприємства є територіальна громада міста Житомира в особі Житомирської міської ради.

Суди встановили, що ОСОБА_1 був керівником КП «Житомирське ТТУ» Житомирської міської ради з 10 вересня 2018 року відповідно до контракту від 06 вересня 2018 року, укладеного з ним на підставі розпорядження міського голови від 06 вересня 2018 року № 787.

Контрактом визначено, що, окрім інших обов`язків, керівник також зобов`язаний: забезпечувати цільове використання бюджетних, позабюджетних та спеціальних коштів; збереження та ефективне використання майна та інших об`єктів власності підприємства, а також майна, що передано йому в користування, тощо.

Також пунктом 5.6 Статуту КП «Житомирське ТТУ» Житомирської міської ради визначені обов`язки начальника підприємства, згідно з якими останній:

- є уповноваженим органом (представником) засновника підприємства у відносинах з трудовим колективом;

- несе повну відповідальність за стан і діяльність підприємства, дотримання фінансової, договірної та трудової дисципліни згідно із законодавством України;

- діє без довіреності від імені підприємства, представляє його в усіх підприємствах, установах, закладах та організаціях;

- розпоряджається майном та коштами, згідно з діючим законодавством і цим статутом;

- несе відповідальність за організацію бухгалтерського обліку та забезпечення фіксування фактів здійснення всіх господарських операцій у первинних документах, збереження документів і звітності, протягом встановленого терміну, але не менше трьох років;

- укладає трудові угоди, договори, контракти, видає доручення, відкриває в установах банків розрахункові та інші рахунки;

- укладає господарські та цивільно-правові договори;

- призначає на посади та звільняє з роботи працівників підприємства;

- здійснює заохочення працівників, накладає і знімає дисциплінарні стягнення;

- видає накази та інші акти з питань, пов`язаних з діяльністю підприємства, які є обов`язковими для виконання всіма структурними підрозділами та працівниками підприємства;

- за погодженням з профільним виконавчим органом міської ради затверджує штатний розпис, визначає конкретні розміри посадових окладів, тарифних ставок і відрядних розцінок, премій працівникам відповідно до колективного договору;

- несе повну відповідальність за організацію роботи з охорони праці і техніки безпеки, пожежної безпеки на підприємстві відповідно до чинного законодавства України;

- несе особисту відповідальність за формування та виконання фінансових планів та своєчасну виплату заробітної плати працівникам підприємства, ефективне і раціональне використання коштів підприємства;

- відбуває у відрядження та у відпустку за розпорядженням міського голови;

- несе особисту відповідальність за формування, подання в установлені терміни Органу управління майном фінансових планів підприємства та звітів про їх виконання.

Звертаючись до суду з позовом, ОСОБА_1 , як на підставу своїх порушених прав посилався на незаконність його звільнення відповідно до пункту 3 частини першої статті 40 КЗпП України.

Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги та врахувавши вказівки Верховного Суду, викладені в постанові від 24 листопада 2021 року, в частині позовних вимог про визнання протиправним та скасування розпорядження міського голови від 22 серпня 2019 року № 841 «Про звільнення з посади начальника комунального підприємства «Житомирське ТТУ» Житомирської міської ради ОСОБА_1 », поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, апеляційний суд виходив з наступного.

Згідно зі статтею 30 КЗпП України працівник повинен виконувати доручену йому роботу особисто і не має права передоручати її виконання іншій особі, за винятком випадків, передбачених законодавством.

Статтею 139 КЗпП України передбачено, що працівники зобов`язані працювати чесно і сумлінно, своєчасно і точно виконувати розпорядження власника або уповноваженого ним органу, додержувати трудової і технологічної дисципліни, вимог нормативних актів про охорону праці, дбайливо ставитися до майна власника, з яким укладено трудовий договір.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, може бути розірваний власником або уповноваженим ним органом у випадку систематичного невиконання працівником без поважних причин обов`язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, якщо до працівника раніше застосовувалися заходи дисциплінарного чи громадського стягнення.

Згідно з частиною першою статті 147 КЗпП України за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення: догана; звільнення.

Статтею 148 КЗпП України передбачено, що дисциплінарне стягнення застосовується роботодавцем безпосередньо за виявленням проступку, але не пізніше одного місяця з дня його виявлення, не рахуючи часу звільнення працівника від роботи у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю або перебування його у відпустці. Дисциплінарне стягнення не може бути накладене пізніше шести місяців з дня вчинення проступку.

До застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган відповідно до статті 149 КЗпП України повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення; за кожне порушення трудової дисципліни може бути застосовано лише одне дисциплінарне стягнення; при обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника; стягнення оголошується в наказі (розпорядженні) і повідомляється працівникові під розписку.

Суди встановили, що відповідно до опублікованого на веб-порталі Уповноваженого органу з питань закупівель оголошення про проведення процедури закупівель від 22 грудня 2018 року № ІІА-2018-12-22-001951-е

КП «Житомирське ТТУ» Житомирської міської ради було оголошено процедуру закупівель: «Паливо дизельне класу ЄВРО-5 по смарт-картках» для КП «Житомирське ТТУ» Житомирської міської ради в кількості

140 000 літрів з очікуваною вартістю 4 060 000 грн.

Переможцем процедури закупівлі дизельного палива код

ДК 021-2015-09130000-9-Нафта і дистиляти визначено Товариство з обмеженою відповідальністю «Манго-Груп» (далі - ТОВ «Манго-Груп»).

29 січня 2019 року між КП «Житомирське ТТУ» Житомирської міської ради в особі начальника управління ОСОБА_1 та ТОВ «Манго-Груп» в особі регіонального директора Постернака О. А. укладений договір поставки

№ 6 СК/ЛТ-265, відповідно до умов якого постачальник зобов`язувався поставити покупцю 140 000 літрів дизельного палива.

Згідно з пунктом 4.1 договору сума договору становить 3 494 400 грн у тому числі ПДВ.

Пунктом п. 5.2 договору передбачено, що зміна ціни за цим договором можлива лише у випадках, передбачених частиною четвертою статті 36 Закону України «Про публічні закупівлі».

Відповідно до пункту 5.3 договору сторони встановили, що зміна ціни згідно з пунктом 2 частини четвертої статті 36 Закону України «Про публічні закупівлі» здійснюється наступним чином:

- підставою для розгляду покупцем питання щодо зміни ціни договору є письмове звернення постачальника з детальним та обґрунтованим описом причин зміни ціни;

- до звернення продавець додає документальне підтвердження коливання ціни товару на ринку, а саме: оригінал або нотаріально завірену довідку Державної служби статистики та/або Торгово-промислової палати (або підпорядкованими їм органами), або інші документи спеціально уповноважених державних органів, що підтверджують коливання (зміни) цін на ринку Товару, що є предметом закупівлі за цим договором. Вищезазначені документи мають обов`язково містити інформацію про середню ринкову ціну за одиницю Товару на день подання тендерної пропозиції (або на день укладення останньої додаткової угоди про зміну ціни) та інформацію про середню ринкову ціну за одиницю Товару на день письмового звернення;

- покупець протягом одного дня повинен опрацювати подані документи та прийняти відповідне рішення.

Договір поставки від 29 січня 2019 року № 6 СК/ЛТ2265 підписаний сторонами та скріплений відтисками їх печаток.

09 квітня 2019 року КП «Житомирське ТТУ» Житомирської міської ради в особі начальника управління ОСОБА_1 та ТОВ «Манго-Груп» в особі регіонального директора Постернака О. А. уклали додаткову угоду № 1 до договору поставки від 29 січня 2019 року № 6 СК/ЛТ-265, якою ціна за 1 літр дизельного палива підвищена до 25,68 грн з одночасним зниженням загальної кількості товару до 136 074,767 літрів.

Підставою укладення вказаної додаткової угоди слугував лист

ТОВ «Манго-Груп від 25 березня 2019 року № 204, яким з посиланням на висновки експерта Запорізької торгово-промислової палати від 24 січня 2019 року № И-3 та від 21 березня 2019 року № И-14 запропоновано підвищити ціну закуповуваного товару на 70 копійок за 1 літр.

Відповідно до висновку експерта Бердянського невідокремленого відділення Запорізької торгово-промислової палати Замараєва Д. П.

від 21 березня 2019 року № И-14, ринкова вартість дизельного палива станом на 21 березня 2019 року перебувала в діапазоні між 25,59 грн/літр (мінімальна вартість) та 29,99 грн/літр (максимальна вартість)).

Згідно з висновком цього експерта від 24 січня 2019 року № И-3, ринкова вартість дизельного пального на 24 січня 2019 року перебувала в діапазоні між 25,59 грн/літр (мінімальна вартість та 29,99 грн/літр (максимальна вартість)).

Отже, шляхом укладання додаткової угоди було збільшено ціну одиниці товару на (25,68 грн/л - 24,96 грн/л) = 0,72 грн/л, що призвело до зменшення його кількості з 140 000 літрів до 136 074,76 літрів.

29 січня 2019 року КП «Житомирське ТТУ» Житомирської міської ради та ТОВ «Манго-Груп» уклали договір поставки № 6 СК/ЛТ-265 за результатами процедури відкритих торгів на виконання вимог Закону України «Про публічні закупівлі», який установлює правові та економічні засади здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб держави та територіальної громади.

Метою вказаного Закону є забезпечення ефективного та прозорого здійснення закупівель, створення конкурентного середовища у сфері публічних закупівель, запобігання проявам корупції у цій сфері, розвиток добросовісної конкуренції.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про публічні закупівлі» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) договір про закупівлю - договір, що укладається між замовником і учасником за результатами проведення процедури закупівлі та передбачає надання послуг, виконання робіт або набуття права власності на товари.

Статтею 3 Закону України «Про публічні закупівлі» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що закупівлі здійснюються за такими принципами: добросовісна конкуренція серед учасників; максимальна економія та ефективність; відкритість та прозорість на всіх стадіях закупівель; недискримінація учасників; об`єктивна та неупереджена оцінка тендерних пропозицій; запобігання корупційним діям і зловживанням.

Відповідно до пункту 7 частини другої статті 22 Закону України «Про публічні закупівлі» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що у тендерній документації зазначаються такі відомості, зокрема, проект договору про закупівлю з обов`язковим зазначенням порядку змін його умов.

Згідно з частиною першою статті 36 Закону України «Про публічні закупівлі» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) договір про закупівлю укладається відповідно до норм Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.

Частиною четвертою статті 36 Закону України «Про публічні закупівлі»

(у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що умови договору про закупівлю не повинні відрізнятися від змісту тендерної пропозиції за результатами аукціону (у тому числі ціни за одиницю товару) переможця процедури закупівлі або ціни пропозиції учасника у разі застосування переговорної процедури. Істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадків:

1) зменшення обсягів закупівлі, зокрема з урахуванням фактичного обсягу видатків замовника; 2) зміни ціни за одиницю товару не більше ніж

на 10 відсотків у разі коливання ціни такого товару на ринку, за умови, що зазначена зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі;

3) покращення якості предмета закупівлі за умови, що таке покращення не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі; 4) продовження строку дії договору та виконання зобов`язань щодо передання товару, виконання робіт, надання послуг у разі виникнення документально підтверджених об`єктивних обставин, що спричинили таке продовження, у тому числі непереборної сили, затримки фінансування витрат замовника, за умови, що такі зміни не призведуть до збільшення суми, визначеної в договорі;

5) узгодженої зміни ціни в бік зменшення (без зміни кількості (обсягу) та якості товарів, робіт і послуг); 6) зміни ціни у зв`язку із зміною ставок податків і зборів пропорційно до змін таких ставок; 7) зміни встановленого згідно із законодавством органами державної статистики індексу споживчих цін, зміни курсу іноземної валюти, зміни біржових котирувань або показників Platts, регульованих цін (тарифів) і нормативів, які застосовуються в договорі про закупівлю, у разі встановлення в договорі про закупівлю порядку зміни ціни; 8) зміни умов у зв`язку із застосуванням положень частини п`ятої цієї статті.

Відповідно до частини першої статті 651 ЦК України зміна договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Закон України «Про публічні закупівлі» не містить виключень з цього правила.

Отже, зміна істотних умов договору про закупівлю (збільшення ціни за одиницю товару) є правомірною виключно за таких умов:

- відбувається за згодою сторін;

- порядок зміни умов договору має бути визначений самим договором (відповідно до проекту, який входив до тендерної документації);

- підстава збільшення - коливання ціни такого товару на ринку (обґрунтоване і документально підтверджене постачальником);

- ціна за одиницю товару може збільшуватися не більше ніж на 10 %;

- загальна сума (ціна) договору не повинна збільшуватися.

Отже, станом на момент підписання договору сторонами були погоджені всі істотні умови (предмет, ціну та строк виконання зобов`язань за договором) відповідно до вимог частини третьої статті 180 Господарського кодексу України та Закону України «Про публічні закупівлі».

Так, у підпунктах 2.1, 4.1 договору сторонами узгоджено загальну кількість товару, що становить 140 000 літрів. Ціна договору становить 3 494 400 грн.

Внаслідок укладення додаткової угоди до договору поставки від 29 січня 2019 року № 6 СК/ЛТ-265 сторонами було змінено не лише ціну одиниці закуповуваного товару, а і його загальну кількість, шляхом зменшення обсягу постачання дизельного палива з 140 000 літрів на 136 074,76 літрів.

Отже, у матеріалах справи відсутня інформація, яка підтверджує коливання ціни на дизельне паливо з 29 січня по 09 квітня 2019 року.

З висновку за результатами службової перевірки від 16 серпня 2019 року вбачається, що втрати підприємства від безпідставного підвищення ціни на дизельне паливо шляхом укладання зазначеної додаткової угоди складають 12 960 грн.

09 квітня 2019 року начальником управління КП «Житомирське ТТУ» Житомирської міської ради ОСОБА_1 укладено додаткову угоду № 1 до договору поставки від 29 січня 2019 року № 6CK/JIT-265, яка не відповідає вимогам пункту 2 частини четвертої статті 36 Закону України «Про публічні закупівлі» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносинах) та умовам пункту 5.3 розділу 5 договору поставки

від 29 січня 2019 року № 6 СК/ЛТ-265.

Також, у ході службового розслідування встановлено, що ОСОБА_1 підписав додаткову угоду № 1 до договору поставки від 29 січня 2019 року № 6 СК/ЛТ-265, 09 квітня 2019 року, тобто на 4 робочих дні раніше, ніж дане питання було розглянуто на засіданні тендерного комітету (12 квітня

2019 року). Зазначене підтверджується, протоколом № 25 засідання тендерного комітету від 12 квітня 2019 року.

Відповідно до пункту 1.4 договору відпуск товару - паливо дизельне класу Євро-5 по смарт-картках відбувається з АЗС постачальника, тобто

ТОВ «Манго-Груп». Інші умови поставки даним договором не визначені, окрім пунктом 3.6, в якому вказано що: приймання (відпуск) нафтопродуктів по кількості і якості здійснюється відповідно до вимог Інструкції «Про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти та нафтопродуктів на підприємствах та організаціях України», затвердженої наказом Міністерства палива та енергетики України, Міністерства економіки України, Міністерства транспорту і зв`язку України, Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики

від 20 травня 2008 року № 281/171/578/155, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 02 вересня 2008 року за № 805/15496.

До тендерної документації ТОВ «Манго-Груп» надало список АЗС, які розміщені в місті Житомирі: Ultra № 2 місто Житомир, вулиця Покровська, 201; Ultra № 3 місто Житомир, вулиця Чуднівська, 104;

Разом з тим, в ході проведення службового розслідування встановлено, що починаючи з 01 червня 2019 року, заправка дизельним паливом почала відбуватись здебільшого, але не виключно на 100 %, на АЗС, яка належить іншій юридичній особі - ТОВ «Ойл-Ікс» та розташована на вулиці Івана Сльоти, 49. Дана АЗС не була заявлена ТОВ «Манго-Груп» у складі тендерних пропозицій при участі в закупівлях від 22 грудня 2018 року

№ ІІА-2018-12-22-001951-е та від 29 березня 2019 року

№ ІІА-2019-03-29-000631-а «Паливо дизельне класу ЄВРО-5 по старт картках».

Підставою для заправки транспортних засобів підприємства був лист

ТОВ «Манго-Груп» від 29 травня 2019 року № 386, в якому повідомлялося, що з технічних причин заправка автотранспорту КП «Житомирське ТТУ» Житомирської міської ради згідно діючих договорів із ТОВ «Манго-Груп» з 01.06.2019 тимчасово буде здійснюватися на АЗС партнерської мережі OIL-X розташована та знаходиться за адресою м. Житомир, вул. Івана Сльоти, 49.

Отже, маючи лише такий лист директор КП «Житомирське ТТУ» Житомирської міської ради ОСОБА_1 прийняв такі умови постачальника без жодних заперечень та зауважень, внаслідок чого, за рахунок безпідставної зміни АЗС та дизельного палива іншої якості, підприємству були завдані збитки:

- за договором поставки від 29 січня 2019 року № 6 СК/ЛТ-265 в сумі 36 673,18 грн;

- за договором поставки від 20 травня 2019 року № 6 СК/ЛТ-280 в сумі 41 996,61 грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 28 липня 2021 року у справі № 910/6970/21 позов керівника Житомирської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Житомирської міської ради та КП «Житомирське ТТУ» Житомирської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю «Манго-Груп» про визнання недійсними додаткових угод та стягнення безпідставно набутих грошових коштів задоволено.

Визнано недійсною додаткову угоду від 09 квітня 2019 року № 1 до договору поставки від 29 січня 2019 року № 6 СК/ЛТ-265, укладену між

КП «Житомирське ТТУ» Житомирської міської ради та ТОВ «Манго-Груп». Визнано недійсною додаткову угоду від 02 травня 2019 року № 2

до договору поставки від 29 січня 2019 року № 6 СК/ЛТ-265, укладену

між КП «Житомирське ТТУ» Житомирської міської ради

та ТОВ «Манго-Груп».

Додатковим рішенням Господарського суду міста Києва від 07 грудня

2021 року стягнуто з ТОВ «Манго-Груп» на користь КП «Житомирське ТТУ» Житомирської міської ради 154 852,56 грн безпідставно набутих коштів.

Верховний Суд у постанові від 12 вересня 2019 року у справі № 915/1868/18 зробив висновок, що можливість зміни ціни договору внаслідок недобросовісних дій сторін (сторони) договору робить результат закупівлі невизначеним та тягне за собою неефективне використання бюджетних коштів, що є прямим порушенням принципів процедури закупівлі, визначених преамбулою та статті 3 Закону України «Про публічні закупівлі».

27 березня 2019 року між КП «ТТУ» Житомирської міської ради в особі начальника управління ОСОБА_1 та ТОВ «Юкрейніен трак Ком`юнеті» в особі генерального директора Антоненка І. А. укладений договір поставки № 2708, відповідно до умов якого зобов`язувався поставити 370 штук шин, вартістю 1 858 640,02 грн.

19 квітня 2019 року між сторонами укладено додаткову угоду № 1 до договору поставки від 27 березня 2019 року № 2708, у пункті 1 якої зазначено, що у зв`язку із значним підвищенням оптово-роздрібних цін на автомобільні шини, керуючись статте 188 ГК України, пунктом 2 частини четвертої статті 36 Закону України «Про публічні закупівлі» та на підставі експертного висновку Житомирської торгово-промислової палати

від 15 квітня 2019 року № В-747/2, сторони вирішили збільшити ціну за одиницю товару не більше на 10 відсотків від ціни, визначеної в договорі, без підвищення загальної суми договору, та встановити ціни на рівні, що викладені в додатку № 1 до даної додаткової угоди.

В результаті укладеної додаткової угоди № 1 зменшилася кількість товару, що закуповувалася за договором поставки від 27 березня 2019 року № 2703 на 30 одиниць (з 370 до 340 одиниць).

10 червня 2019 року між сторонами було укладено додаткову угоду № 2 до договору поставки від 27 березня 2019 року № 2708, підставою для прийняття рішення щодо укладання якої був лист ТОВ «Юкрейніен Трак Ком`юнеті» від 27 травня 2019 року № 938, в якому зазналося, що з моменту проведення аукціону (01 березня 2019 року) відбулося суттєве підвищення ринкової роздрібної ціни на шини (більше 20 % за 4 місяці) та товариство опинилося в ситуації збитковості, тому просить згоди начальника управління КП «Житомирське ТТУ» Житомирської міської ради ОСОБА_1 на внесення змін до договору поставки від 27 березня 2019 року № 2703.

Внаслідок укладання додаткової угоди № 2 зменшилася кількість товару, що закуповувалася за договором поставки від 27 березня 2019 року № 2703 на 58 одиниць (з 370 до 312 одиниць).

Отже, обсяг поставки, що передбачався умовами договору поставки

від 27 березня 2019 року № 2703, з урахуванням змін, зменшився на 16 %, тоді як ціна за одиницю товару зросла на 21 %, що суперечить статті 36 Закону України «Про публічні закупівлі».

В акті службового розслідування зазначено, що загальна сума втрат

від безпідставного підняття ціни шляхом укладання додаткової угоди № 1 через неналежне документальне підтвердження рівня коливання цін

на ринку України становить 32 245,20 грн з ПДВ, а від додаткової угоди

№ 2 - 68 926,39 грн з ПДВ.

Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 18 червня 2021 року у справі

№ 927/491/10 зазначив, що метою регулювання, передбаченого статтею 36 Закону України «Про публічні закупівлі», а саме закріплення можливості сторін змінити умови укладеного договору шляхом збільшення ціни за одиницю товару до 10 % є запобігання ситуаціям, коли внаслідок істотної зміни обставин укладений договір стає вочевидь невигідним для постачальника.

Відповідно до статті 652 ЦК України У разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов`язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах. Якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний, а з підстав, встановлених частиною четвертою цієї статті, - змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов: 1) в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане; 2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися; 3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору; 4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.

Тобто, передбачена законодавством про публічні закупівлі норма застосовується, якщо відбувається значне коливання (зростання) ціни на ринку, яке робить для однієї сторони договору його виконання вочевидь невигідним, збитковим. Для того, щоб за таких обставин не був розірваний вже укладений договір і щоб не проводити новий тендер, закон дає можливість збільшити ціну, але не більше як на 10 %. Інше тлумачення відповідної норми Закону України «Про державні закупівлі» нівелює, знецінює, робить непрозорою процедуру відкритих торгів. Верховний Суд вважає, що обмеження 10 % застосовується як максимальний ліміт щодо зміни ціни, визначену в договорі, незалежно від того, як часто відбуваються такі зміни (кількість підписаних додаткових угод).

Відтак, додаткові угоди № 1 та № 2 до договору поставки від 27 березня 2019 № 2703, укладені начальником управління КП «Житомирське ТТУ» Житомирської міської ради ОСОБА_1 не відповідають вимогам статті 36 Закону України «Про публічні закупівлі».

Крім того, в акті службового розслідування зазначено, що 05 червня 2019 року ТОВ «Юкрейніен Трак Ком`юнеті» без укладання додаткової угоди самостійно підняло ціну на шини, а КП «Житомирське ТТУ» Житомирської міської ради прийняло, оприбуткувало та здійснило 21 червня 2019 року оплату за рахунком-фактурою №ЖТ-ЮТ009584.

Апеляційний суд установив, що ОСОБА_1 , як керівником підприємства при укладенні підприємством договорів на закупівлю дизельного пального та автомобільних шин особисто допущено порушення вимог пункту 2 частини четвертої статті 36 Закону України «Про публічні закупівлі» в частині безпідставного підписання 09 квітня 2019 року додаткової угоди

№ 1 до договору поставки дизельного пального від 29 січня 2019 року №6 СК/ЛТ-265 без відповідного рішення тендерного комітету та підписання з аналогічним порушенням 10 червня 2019 року додаткової угоди № 2 до договору поставки автомобільних шин від 27 березня 2019 року №2703; порушення вимог Статуту КП «Житомирське ТТУ» Житомирської міської ради у частині недотримання ним, як керівником підприємства, фінансової, договірної та трудової дисципліни; порушення вимог контракту

від 06 вересня 2018 року в частині неналежного здійснення поточного управління оперативно -господарською, правовою, кадровою та фінансовою роботою підприємства; в частині незабезпечення повною мірою цільового використання бюджетних, позабюджетних та спеціальних коштів, збереження та ефективного використання майна та інших об`єктів власності підприємства.

Таким чином, за наслідками проведення службового розслідування до ОСОБА_1 відповідно до положень статті 147 КЗпП України вірно застосовано дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення.

Статтею 151 КЗпП України визначено, що якщо протягом року з дня накладення дисциплінарного стягнення працівника не буде піддано новому дисциплінарному стягненню, то він вважається таким, що не мав дисциплінарного стягнення. Якщо працівник не допустив нового порушення трудової дисципліни і до того ж проявив себе як сумлінний працівник, то стягнення може бути зняте до закінчення одного року. Протягом строку дії дисциплінарного стягнення заходи заохочення до працівника не застосовуються.

За загальним правилом, за передбаченими пунктом 3 частини першої

статті 40 КЗпП України підставами працівник може бути звільнений лише за проступок на роботі, вчинений після застосування до нього дисциплінарного або громадського стягнення за невиконання без поважних причин обов`язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку. У таких випадках враховуються ті заходи дисциплінарного стягнення, які встановлені чинним законодавством і не втратили юридичної сили за давністю або не зняті достроково

(стаття 151 КЗпП України).

Отже, у справах про поновлення на роботі осіб, звільнених за порушення трудової дисципліни, судам необхідно з`ясовувати, в чому конкретно проявилось порушення, що стало приводом до звільнення, чи могло воно бути підставою для розірвання трудового договору за пунктами 3, 4, 7, 8 статті 40, пункту 1 статті 41 КЗпП України, чи додержані власником або уповноваженим ним органом передбачені статтями 147-1 148 149 КЗпП України правила і порядок застосування дисциплінарних стягнень, зокрема, чи не закінчився встановлений для цього строк, чи застосовувалось вже за цей проступок дисциплінарне стягнення, чи враховувались при звільненні ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяна ним шкода, обставини, за яких вчинено проступок, і попередня робота працівника.

Для правомірного розірвання роботодавцем трудового договору на підставі пункту 3 частини першої статті 40 КЗпП України необхідна наявність сукупності таких умов: порушення має стосуватися лише тих обов`язків, які є складовими трудової функції працівника чи випливають з правил внутрішнього трудового розпорядку; невиконання чи неналежне виконання працівником трудових обов`язків має бути винним, скоєним без поважних причин умисно або з необережності; невиконання або неналежне виконання трудових обов`язків повинно бути систематичним; враховуються тільки дисциплінарні й громадські стягнення, які накладаються трудовими колективами і громадськими організаціями відповідно до їх статутів.

Систематичним невиконанням обов`язків вважається таке, що вчинене працівником, який раніше допускав порушення покладених на нього обов`язків і притягувався за це до дисциплінарної відповідальності, проте застосовані заходи дисциплінарного чи громадського стягнення не дали позитивних наслідків і працівник знову вчинив дисциплінарний проступок (постанова Верховного Суду від 12 березня 2020 року у справі №742/4121/18 (провадження №61-21878св19)).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 23 вересня 2020 року

у справі № 9901/743/18 (провадження № 11-914заі19) висловлено правову позицію, що працівник може бути звільнений за пунктом 3 частини першої статті 40 КЗпП України лише в разі порушення трудової дисципліни чи невиконання без поважних причин обов`язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, які були допущені працівником після того, як до нього було застосовано дисциплінарне чи громадське стягнення (яке не скасоване та не втратило юридичної сили за давністю). Для правомірного розірвання роботодавцем трудового договору на підставі пункту 3 частини першої статті 40 КЗпП України необхідна наявність сукупності таких умов: порушення має стосуватися лише тих обов`язків, які є складовими трудових функцій працівника чи випливають з правил внутрішнього трудового розпорядку; невиконання чи неналежне виконання працівником трудових обов`язків має бути винним, скоєним без поважних причин, умисно або з необережності; невиконання або неналежне виконання трудових обов`язків повинне бути систематичним; враховуються тільки дисциплінарні й громадські стягнення, які накладаються трудовими колективами і громадськими організаціями відповідно до їх статутів; з моменту виявлення порушення до дисциплінарного звільнення може минути не більше місяця.

Таким чином, повно та всебічно дослідивши обставини справи, перевіривши їх доказами, які оцінено на предмет належності, допустимості, достовірності, достатності та взаємного зв`язку, установивши, що

ОСОБА_1 систематично не виконував трудові обов`язки, покладені на нього статутом підприємства і контрактом, суди дійшли правильного висновку про обґрунтованість застосування роботодавцем дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення.

Разом з тим, оскільки звільнення позивача відбулося з дотримання трудового законодавства, правильним є висновок судів попередніх інстанцій про відсутність правових підстав для задоволення позовної вимоги про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, яка є похідною вимогою від вимог про визнання незаконним розпорядження про звільнення та поновлення на роботі.

Як на підставу для відкриття касаційного провадження, заявник послався на пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України, а саме зазначив, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 07 лютого 2018 року у справі № 591/3613/16-ц (провадження № 61-1479св18),

від 21 лютого 2018 року у справі № 401/512/16-ц (провадження

№ 61-1109св18), від 25 квітня 2018 року у справі № 569/1987/16-ц (провадження № 61-11974св18), від 27 лютого 2019 року у справі

№ 441/571/17 (провадження № 61-8905св18), від 04 квітня 2019 року

у справі № 539/1496/17 (провадження № 61-43635св18), від 12 березня

2020 року у справі № 742/4121/18 (провадження № 61-21878св19),

від 27 травня 2020 року у справі № 539/4752/18-ц (провадження

№ 61-19117св19).

Верховний Суд від 07 лютого 2018 року у справі № 591/3613/16-ц (провадження № 61-1479св18), погоджуючись з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, зазначив, що при звільненні позивача був порушений порядок його звільнення з посади, а саме: відсутнє погодження з Радою співзасновників питання звільнення позивача, як це передбачено порядком, прийняття рішення Сумської обласною радою про розірвання контракту до закінчення строку його дії з ініціативи власника, а потім винесення відповідного розпорядження (наказу) про звільнення позивача.

Верховний Суд у постанові від 21 лютого 2018 року у справі № 401/512/16-ц (провадження № 61-1109св18), погоджуючись з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, вказав, що позивачем доведено належне виконання обов`язків, визначених Контрактом щодо організації та впровадження в закладі належного фінансового та бухгалтерського обліку благодійних внесків та платних послуг, а відповідачами не надано доказів порушення ОСОБА_5 трудової дисципліни, його вини в несвоєчасному з`ясуванні обставин, викладених у зверненні ОСОБА_6 та у розпорядженні міського голови від 08 лютого 2016 року № 58-к «Про оголошення догани

ОСОБА_5 » не зазначено, в чому полягають порушення трудової дисципліни, неповнота виконання ним доручення міського голови та порушення умов Контракту щодо організації та впровадження в Світловодській ЦРЛ належного фінансового та бухгалтерського обліку благодійних внесків, тому суди дійшли обґрунтованого висновку про відсутність в діях позивача складу дисциплінарного правопорушення, що є підставою для визнання розпорядження Світловодського міського голови від 08 лютого 2016 року № 58-к «Про оголошення догани ОСОБА_5 » незаконним та його скасування.

Переглядаючи судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій, Верховний Суд у постанові від 25 квітня 2018 року у справі № 569/1987/16-ц (провадження № 61-11974св18) вказав, що, перевіряючи законність підстави звільнення ОСОБА_7 за пунктом 3 частини першої статті 40 КЗпП України, суди не дослідили зміст наказів про оголошення догани та наказ про звільненняОСОБА_7 , систему порушень ним трудових обов`язків із цих наказів не встановили, що згідно частини 3

статті 411 ЦПК України становить підставу скасування судових рішень із передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Верховний Суд у постанові від 27 лютого 2019 року у справі № 441/571/17 (провадження № 61-8905св18), погоджуючись з висновками судів попередніх інстанцій, зазначив, що суди встановили, що в оспорюваних розпорядженнях чітко не зазначено, які конкретно порушення трудової дисципліни та/або невиконання яких конкретно посадових обов`язків та/або рішень власника допустив позивач, перебуваючи на займаній посаді керівника названого підприємства, і коли саме. Відповідачем не доведено факту порушення позивачем трудової дисципліни та/або невиконання (систематичного невиконання) покладених на нього посадових обов`язків у спірний період. За таких обставин суди зробили правильний висновок про часткове задоволення позову.

У постанові Верховного Суду від 04 квітня 2019 року у справі № 539/1496/17 (провадження № 61-43635св18) предметом спору є визнання спільним боргом колишнього подружжя, стягнення суми в порядку зворотної вимоги (регрес) до солідарного боржника.

Переглядаючи судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій, Верховний Суд у постанові від 12 березня 2020 року у справі № 742/4121/18 (провадження № 61-21878св19) вказав, що, апеляційний суд не надав належної оцінки доводам апеляційної скарги, зокрема щодо відсутності повторного дисциплінарного проступку, невиконання обов`язків після оголошення позивачу 13 вересня 2018 року догани. Апеляційним судом не наведено обставин порушення позивачем трудової дисципліни або невиконання трудових обов`язків, які б мали місце після 13 вересня

2018 року. Суд апеляційної інстанції не надав належної оцінки висновку службового розслідування від 17 вересня 2018 року№ 13, зокрема обставинам, які викладені у ньому. Висновки апеляційного суду про те, що працівника було правомірно звільнено на підставі пункту 3 частини першої статті 40 КЗпП України ґрунтуються на неповному з`ясуванні обставин справи, що є підставою скасування постанови апеляційного суду із передачею справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Верховний Суд у постанові від 27 травня 2020 року у справі

№ 539/4752/18-ц (провадження № 61-19117св19), погоджуючись з висновками судів попередніх інстанцій, зазначив, що вжиті відносно ОСОБА_8 заходи дисциплінарного стягнення у вигляді доган є неправомірними та такими, що підлягають скасуванню, а в розпорядженні про звільнення не вказано, в чому саме полягало систематичне невиконання без поважних причин посадових обов`язків, та чим ці обов`язки передбачені, тому звільнення позивача відбулось із порушенням трудових прав працівника, що є підставою для його поновлення на роботі.

Велика Палата Верхового Суду у постанові від 12 жовтня 2021 року у справі № 233/2021/19 (провадження № 14-166цс20) звернула увагу на те, що у кожному випадку порівняння правовідносин і їхнього оцінювання на предмет подібності слід насамперед визначити, які правовідносини є спірними. А тоді порівнювати права й обов`язки сторін саме цих відносин згідно з відповідним правовим регулюванням (змістовий критерій) і у разі необхідності, зумовленої цим регулюванням, - суб`єктний склад спірних правовідносин (види суб`єктів, які є сторонами спору) й об`єкти спорів. Тому з метою застосування відповідних приписів процесуального закону не будь-які обставини справ є важливими для визначення подібності правовідносин.

Таку подібність суд касаційної інстанції визначає з урахуванням обставин кожної конкретної справи. Це врахування слід розуміти як оцінку подібності насамперед змісту спірних правовідносин (обставин, пов`язаних із правами й обов`язками сторін спору, регламентованими нормами права чи умовами договорів), а за необхідності, зумовленої специфікою правового регулювання цих відносин, - також їх суб`єктів (видової належності сторін спору) й об`єктів (матеріальних або нематеріальних благ, щодо яких сторони вступили у відповідні відносини).

На предмет подібності слід оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Встановивши учасників спірних правовідносин, об`єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов`язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об`єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, то у такому разі подібність слід також визначати за суб`єктним і об`єктним критеріями відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб`єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов`язково мають бути тотожними, тобто однаковими.

Таким чином, посилання заявника на неврахування судами висновків Верховного Суду, викладених у постановах Верховного Суду від 07 лютого 2018 року у справі № 591/3613/16-ц (провадження № 61-1479св18),

від 21 лютого 2018 року у справі № 401/512/16-ц (провадження

№ 61-1109св18), від 25 квітня 2018 року у справі № 569/1987/16-ц (провадження № 61-11974св18), від 27 лютого 2019 року у справі

№ 441/571/17 (провадження № 61-8905св18), від 04 квітня 2019 року

у справі № 539/1496/17 (провадження № 61-43635св18), від 12 березня

2020 року у справі № 742/4121/18 (провадження № 61-21878св19),

від 27 травня 2020 року у справі № 539/4752/18-ц (провадження

№ 61-19117св19) є такими, що не заслуговують на увагу, оскільки висновки щодо застосування норм права, які викладені у вказаних постановах, стосуються правовідносин, які не є подібними до правовідносин у справі, що переглядається.

Доводи касаційної скарга про те, що в матеріалах справи відсутні докази повторного порушення трудової дисципліни, а, відтак, немає підстав для звільнення ОСОБА_1 на підставі пункту 3 частини першої статті 40 КЗпП України, колегія суддів не бере до уваги з огляду на таке.

Пунктом 3 частини першої статті 40 КЗпП України зазначено, що підставами працівник може бути звільнений лише за проступок на роботі, вчинений після застосування до нього дисциплінарного або громадського стягнення за невиконання без поважних причин обов`язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку.

В таких випадках враховуються ті заходи дисциплінарного стягнення, які встановлені чинним законодавством і не втратили юридичної сиди за давністю або не зняті достроково (стаття 151 КЗпП України), і ті громадські стягнення, які застосовані до працівника за порушення трудової дисципліни у відповідності до положення або статуту, що визначає діяльність громадської організації, і з дня накладення яких до видання наказу про звільнення минуло не більше одного року.

Колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що позивач мав дисциплінарне стягнення, а саме розпорядженням міського голови від 21 лютого 2019 року № 205 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності ОСОБА_1 » йому оголошено догану, яка не була знята у визначеному законом порядку, та ним повторно порушено трудові обов`язки, що підтверджується актом про результати службового розслідування проведеного на виконання розпорядження міського голови від 23 липня 2019 року № 747, тобто протягом року з дня застосування дисциплінарного стягнення за перше порушення, мав місце інший дисциплінарний проступок, який вчинений під час раніше застосованого заходу дисциплінарного стягнення.

Дані обставини свідчать про систематичне порушення ОСОБА_1 трудової дисципліни, тому суди дійшли обґрунтованого висновку, що звільнення позивача з роботи на підставі пункту 3 частини першої

статті 40 КЗпП України та розірвання з ним контракту, укладеного

на підставі розпорядження міського голови від 06 березня 2018 року № 787, що відповідає положенням трудового законодавства.

Посилання в касаційній скарзі на те, що в розпорядженні від 22 серпня

2019 року № 841 чітко не зазначено, які конкретно порушення трудової дисципліни та/ або невиконання яких конкретно посадових обов`язків (пункти контракту) та/або рішень власника допустив ОСОБА_1 , перебуваючи на посаді керівника підприємства, є безпідставними, оскільки в оскаржуваному розпорядженні вказано, що ОСОБА_1 звільнений

з КП «Житомирське ТТУ» Житомирської міської за результатами розгляду акта про проведення службового розслідування від 16 серпня 2019 року

№ 7, яке проведено відповідно до розпорядження міського голови

від 23 липня 2019 року № 747 «Про проведення службового розслідування та відсторонення, від здійснення повноважень за посадою» із змінами до нього, внесеними згідно з розпорядженнями міського голови від 29 липня 2019 року № 764, від 07 серпня 2019 року № 797, якому надано належну правову оцінку апеляційним судом під час його дослідження в судовому засіданні апеляційного суду.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Серявін та інші проти України», заява № 4909/04, від 10 лютого 2010 року).

На думку судової колегії судові рішення, що переглядаються, є достатньо мотивованими.

Щодо судових витрат

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Оскільки у задоволенні касаційної скарги відмовлено, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

З підстав вищевказаного, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують.

Керуючись статтями 400 401 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Житомирського районного суду Житомирської області

від 02 червня 2020 року та постанову Житомирського апеляційного суду

від 22 лютого 2022 року в частині позовних вимог ОСОБА_1 про визнання протиправним та скасування розпорядження міського голови від 22 серпня 2019 року № 841 «Про звільнення з посади начальника комунального підприємства «Житомирське трамвайно-тролейбусне управління» Житомирської міської ради Євгенія Олександровича », поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною

і оскарженню не підлягає.

Судді:І. М. Фаловська С. Ю. Мартєв В. В. Сердюк