ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25 квітня 2024 року
м. Київ
справа № 278/970/23
провадження № 61-16074св23
Верховний Суду складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
Литвиненко І. В. (суддя-доповідач), Грушицького А. І., Петрова Є. В.,
розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Міністерства оборони України на рішення Житомирського районного суду Житомирської області
від 21 квітня 2023 року під головуванням судді Татуйка Є. О. та постанову Житомирського апеляційного суду від 10 жовтня 2023 року у складі колегії суддів: Талько О. Б., Шевчук А. М., Коломієць О. С. у справі за заявою ОСОБА_1 про встановлення факту, що має юридичне значення, заінтересовані особи: ІНФОРМАЦІЯ_1 , Міністерство оборони України,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст вимог заяви
У лютому 2023 року ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою, в якій просила встановити факт смерті її сина ОСОБА_2 , який зник безвісти 17 травня
2022 року у населеному пункті Десна Чернігівської області під час ракетного удару з боку країни-агресора російської федерації.
Також просила вважати смерть її сина пов`язаною із захистом Батьківщини.
В обґрунтування заяви зазначала, що вона є матір`ю ОСОБА_2 , який був направлений до лав Збройних Сил України, у військову частину НОМЕР_1 , для оперативного доукомплектування військ в період дії воєнного стану.
У травні 2022 року він проходив військову службу у навчальному центрі « ІНФОРМАЦІЯ_2 », розташованому в АДРЕСА_2, на посаді командира відділення самохідно-артилерійського дивізіону.
Вона отримала сповіщення про те, що її син зник безвісти
ІНФОРМАЦІЯ_4 під час ракетного обстрілу навчального центру військами російської федерації.
За цим фактом порушено кримінальне провадження, яке на цей час триває. Згідно з висновками ДНК співпадіння з ОСОБА_2 не встановлено.
Заявниця також вказує, що з метою отримання свідоцтва про смерть сина вона звернулася з відповідною заявою до відділу державної реєстрації актів цивільного стану у місті Житомирі Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), однак їй було відмовлено у видачі свідоцтва про смерть сина та роз`яснено, що у цьому випадку необхідно встановити факт смерті сина в судовому порядку.
Встановлення цього факту необхідне заявниці для вирішення соціально-побутових питань.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Житомирський районний суд Житомирської області рішенням від 21 квітня 2023 року, з урахуванням ухвали про виправлення описки від 10 листопада 2023 року, встановив факт смерті громадянина України ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженця с. Буймир Житомирського району Житомирської області, що настала
ІНФОРМАЦІЯ_4 під час ракетного удару російської федерації при виконанні обов`язків із захисту Батьківщини в населеному пункті АДРЕСА_1 у навчальному центрі В/Ч НОМЕР_2 військового містечка № 1 Десна.
Житомирський апеляційний суд постановою від 10 жовтня 2023 року апеляційну скаргу Міністерства оборони України залишив без задоволення, а рішення Житомирського районного суду Житомирської області від 21 квітня 2023 року без змін.
Ухвалюючи рішення про задоволення заяви місцевий суд, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції виходив з того, що ОСОБА_1 надала достатні та належні докази на підтвердження факту смерті її сина при виконанні обов`язків із захисту Батьківщини в навчальному центрі « ІНФОРМАЦІЯ_2 » в АДРЕСА_2, під час ракетного обстрілу центру військами російської федерації.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У серпні 2023 року представник Міністерства оборони України Балтак Д. подав до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Житомирського районного суду Житомирської області від 21 квітня 2023 року та постанову Житомирського апеляційного суду від 10 жовтня 2023 року, в якій просить оскаржені судові рішення скасувати, а у справі ухвалити нове, яким у задоволенні заяви відмовити повністю.
Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Наведені в касаційній скарзі доводи містили підстави, передбачені пунктом 3 частини другої статті 389 ЦПК України, для відкриття касаційного провадження.
У поданій касаційній скарзі представник заявника зазначає, що обставини цієї справи стосуються питання права, що має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, а саме застосування частини другої статті 46 ЦК України щодо правильного визначення строку зі спливом якого суд може оголосити фізичну особу, яка пропала безвісти у зв`язку з воєнними діями, збройним конфліктом.
Узагальнені доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
У поданому у січні 2024 року відзиві на касаційну скаргу представник
ОСОБА_1 адвокат Жмуцький М. В. у задоволенні касаційної скарги просив відмовити, а оскаржені судові рішення залишити без змін, посилаючись на необґрунтованість її аргументів.
Вказує, що суд оголошує фізичну особу померлою у разі встановлення обставин, зазначених у частині другій статті 46 ЦК України, на підставі яких суд робить вірогідне припущення про смерть громадянина, коли немає доказів про факт його смерті. Таким чином вважає висновки судів попередніх інстанцій правильними.
Відзив на касаційну скаргу також містить посилання про те, що орієнтовний розмір судових витрат, які ОСОБА_1 понесла і очікує понести у зв`язку із розглядом справи у суді касаційної інстанції на професійну правничу допомогу становить
3 000 грн. Докази на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу будуть надані суду після ухвалення рішення.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Верховний Суд ухвалою від 20 грудня 2023 року відкрив провадження та витребував справу № 278/970/23 з Житомирського районного суду Житомирської області.
Справа № 278/970/23 надійшла до Верховного Суду 04 січня 2024 року.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , є сином заявниці.
З 20 квітня 2022 року ОСОБА_2 був направлений до лав Збройних Сил України у військову частину НОМЕР_1 для оперативного доукомплектування військ в період дії воєнного стану та з метою забезпечення оборони держави, підтримання бойової та мобілізаційної готовності Збройних Сил України та інших військових формувань.
22 червня 2022 року ІНФОРМАЦІЯ_5 повідомив ОСОБА_1 про те, що її син ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який був призваний на військову службу, безвісти зник ІНФОРМАЦІЯ_4 в навчальному центрі «Десна» під час ракетного обстрілу учбового центру російською федерацією.
Наявний в матеріалах справи наказ командира військової частини НОМЕР_3
від 16 червня 2022 року № 170 містить інформацію про те, що в результаті проведення службового розслідування було встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_4, близько 04 год 29 хв, збройними силами російської федерації був нанесений ракетний удар по військовому містечку № НОМЕР_4 АДРЕСА_1 , в результаті якого було частково зруйновано казарми, в яких проживали військовослужбовці військових частин.
Внаслідок ракетного удару та руйнування будівель загинули, зникли безвісти та зазнали поранень військовослужбовці військових частин. Причинами та умовами, що сприяли вчиненню правопорушення, є нанесення ракетного удару представниками військових формувань та іншими підрозділами російської федерації по казармах, в яких на час влучання ракет розміщувався особовий склад військових частин.
Наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 01 серпня 2022 року № 538 молодший сержант ОСОБА_2 визнаний безвісти відсутнім військовослужбовцем під час виконання обов`язків військової служби, пов`язаних із захистом Батьківщини внаслідок нанесення ворогом ракетного удару ІНФОРМАЦІЯ_4.
Суди встановили, що заявниця зверталася до Відділу державної реєстрації актів цивільного стану у місті Житомирі Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) з метою вчинення державної реєстрації смерті сина, який зник безвісти ІНФОРМАЦІЯ_4.
Листом від 17 лютого 2023 року Відділ реєстрації актів цивільного стану відмовив у проведенні державної реєстрації смерті та повідомив про необхідність встановлення факту смерті ОСОБА_2 у судовому порядку.
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Відповідно до частин першої і другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише у межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Згідно із статтею 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.
За статтею 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Частиною першою статті 4 ЦПК України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до частини першої статті 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
Згідно з пунктом 5 частини другої статті 293 ЦПК України, суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.
Перелік юридичних фактів, що підлягають встановленню в судовому порядку, зазначений у статті 315 ЦПК України, не є вичерпним.
Відповідно до пункту 8 частини першої статті 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті.
Частина другою статті 315 ЦПК України в судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.
За частиною першою статті 317 ЦПК України заява про встановлення факту смерті особи на території, на якій введено воєнний чи надзвичайний стан, або на тимчасово окупованій території України, визначеній такою відповідно до законодавства, може бути подана членами сім`ї померлого, їхніми представниками або іншими заінтересованими особами (якщо встановлення факту смерті особи впливає на їхні права, обов`язки чи законні інтереси) до будь-якого місцевого суду України, що здійснює правосуддя, незалежно від місця проживання (перебування) заявника.
Аналіз зазначених правових норм свідчить про те, що існують два порядки встановлення фактів, що мають юридичне значення - позасудовий і судовий.
Справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, належать до юрисдикції суду за таких умов:
- факти, що підлягають встановленню, повинні мати юридичне значення, тобто від них мають залежати виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян. Для визначення юридичного характеру факту потрібно з`ясувати мету встановлення;
- встановлення факту не пов`язується з подальшим вирішенням спору про право. Якщо під час розгляду справи про встановлення факту заінтересованими особами буде заявлений спір про право або суд сам дійде висновку, що у цій справі встановлення факту пов`язане з необхідністю вирішення в судовому порядку спору про право, суд залишає заяву без розгляду і роз`яснює цим особам, що вони вправі подати позов на загальних підставах;
- заявник не має іншої можливості одержати чи відновити документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення. Для цього заявник разом із заявою про встановлення факту подає докази на підтвердження того, що до її пред`явлення він звертався до відповідних організацій за одержанням документа, який посвідчував би такий факт, але йому в цьому було відмовлено із зазначенням причин відмови (відсутність архіву, відсутність запису в актах цивільного стану тощо);
- чинним законодавством не передбачено іншого позасудового порядку встановлення юридичних фактів.
Необхідність звернення із заявою про встановлення факту, що має юридичне значення, в цій справі ОСОБА_1 обґрунтовує тим, що через відсутність документів на підтвердження загибелі її сина ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_4 під час виконання ним обов`язків військової служби у Збройних Силах України, пов`язаних із захистом Батьківщини, їй відмовлено у реєстрації смерті її сина органами державної реєстрації актів цивільного стану.
На обґрунтування заяви ОСОБА_1 щодо встановлення цього факту вказала на необхідність державної реєстрації смерті її сина в органах державної реєстрації актів цивільного стану, оскільки від цього залежить вирішення соціально-побутових питань.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану»
від 12 травня 2015 року № 389-VIII воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
Правовою основою введення воєнного стану є Конституція України, цей Закон та Указ Президента України про введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях, затверджений Верховною Радою України (стаття 2 зазначеного Закону України).
Загальновідомою та такою, що не потребує доказування за змістом статті 82 ЦПК України, є обставина, що у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який неодноразово продовжувався, зокрема Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 16 листопада 2022 року, згідно з яким воєнний стан продовжений строком на 90 діб.
Суди попередніх інстанцій у цій справі встановили, що внаслідок ракетного удару країни агресора російської федерації ІНФОРМАЦІЯ_4 по казармі військової частини НОМЕР_1 в АДРЕСА_1 під час виконання обов`язків військової служби, пов`язаних із захистом Батьківщини, загинув син заявниці - військовослужбовець ОСОБА_2 . На час розгляду справи тіло ОСОБА_2 не ідентифіковано, у зв`язку із чим неможливо в позасудовому порядку отримати відповідний лікарський документ про смерть сина заявниці.
Повно та всебічно дослідивши обставини справи, перевіривши їх доказами, які оцінені на предмет належності, допустимості, достовірності, достатності та взаємного зв`язку, установивши, що звернення заявниці до суду із заявою про встановлення факту смерті сина під час виконання ним обов`язків військової служби, пов`язаних із захистом Батьківщини, є належним способом захисту її прав, оскільки від його встановлення залежить виникнення та реалізація особистих та майнових прав заявника як члена сім`ї загиблого військовослужбовця, суди дійшли обґрунтованого висновку про задоволення вимог заяви ОСОБА_1 у цій справі.
Колегія суддів Верховного Суду погоджується з таким висновком судів першої та апеляційної інстанцій.
Колегія суддів відхиляє доводи касаційної скарги про те, що суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, у порушення вимог частини другої статті 46 ЦК України передчасно, до спливу шести місяців від дня закінчення воєнних дій вирішив питання про встановлення факту загибелі ОСОБА_2 , оскільки як встановлено матеріалами справи молодший сержант ОСОБА_2 перебував у казармі військової частини НОМЕР_1 під час ракетного удару, нанесеного збройними силами російської федерації ІНФОРМАЦІЯ_4 у смт АДРЕСА_1, а тому шестимісячний строк, передбачений вказаною нормою, слід обраховувати з моменту настання відповідної події.
Наведене також узгоджується із правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 26 лютого 2024 року у справі № 686/9938/23 та від 10 квітня 2024 року у справі № 274/3135/23.
Верховний Суд вважає, що аргументи касаційної скарги у своїй сукупності зводяться до незгоди з висновками судів попередніх інстанцій про розгляд справи в порядку окремого провадження на підставі статей 315 317 ЦПК України і такі доводи не дають передбачених законом підстав для скасування оскаржених рішень, які відповідають вимогам щодо їх законності та обґрунтованості.
Інших доводів, зокрема щодо встановлених судами фактичних обставин цієї справи по суті, касаційна скарга не містить.
Аналізуючи в межах доводів касаційної скарги питання обсягу дослідження доводів заявника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків судів першої та апеляційної інстанцій, Верховний Суд виходить із того, що у справі, яка переглядається, учасникам надано вмотивовану відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені у касаційній скарзі, не спростовують обґрунтованих та правильних висновків судів першої та апеляційної інстанцій.
Враховуючи викладене, Верховний Суд не встановив порушень норм процесуального права при ухваленні оскаржуваних судових рішень.
Інші доводи касаційної скарги спростовуються встановленими судами першої та апеляційної інстанцій фактами і обставинами, а також змістом правильно застосованих до спірних правовідносин норм матеріального закону.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
З підстав вказаного колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржені судові рішення без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків судів попередніх інстанцій не спростовують.
Щодо судових витрат
Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.
Оскільки касаційну скаргу залишено без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.
Керуючись статтями 141 400 401 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду
П О С Т А Н О В И В :
Касаційну скаргу Міністерства оборони України залишити без задоволення.
Рішення Житомирського районного суду Житомирської області від 21 квітня
2023 року та постанову Житомирського апеляційного суду від 10 жовтня 2023 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді:І. В. Литвиненко А. І. Грушицький Є. В. Петров