Постанова
Іменем України
28 липня 2021 року
м. Київ
справа № 279/5683/18
провадження № 61-11525св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Крата В. І.,
суддів: Антоненко Н. О., Дундар І. О. (суддя-доповідач), Русинчука М. М., Тітова М. Ю.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - товариство з обмеженою відповідальністю «ДФУ АГРО»,
розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «ДФУ АГРО» на рішення Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 05 лютого 2020 року у складі судді Невмержицької О. А., додаткове рішення Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 20 лютого 2020 року у складі судді Невмержицької О. А. та постанову Житомирського апеляційного суду від 06 липня 2020 року у складі колегії суддів: Микитюк О. Ю., Григорусь Н. Й., Борисюка Р. М.,
Історія справи
Короткий зміст позовних вимог
У грудні 2018 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «ДФУ АГРО» (далі - ТОВ «ДФУ АГРО») про розірвання договору оренди, стягнення майнової шкоди.
Позов мотивований тим, що відповідач порушив умови договору, не дотримався екологічної безпеки землекористування, заподіяв погіршення якості ґрунтового покриву та інших властивостей сільськогосподарських угідь. Відповідно до розрахунку розміру шкоди, зумовленої забрудненням земельної ділянки від 22 жовтня 2018 року проведеного спеціалістами Державної екологічної інспекції у Житомирській області складає 18 473,18 грн.
ОСОБА_1 просив:
достроково розірвати договір оренди земельної ділянки сільськогосподарського призначення, кадастровий номер 1822386200:04:000:0107 загальною площею 3,52 га, нормативною оцінкою 18716,20 грн., що знаходиться на території Ходаківської сільської ради Коростенського району Житомирської області, укладеного 10 грудня 2014 між ним та ТОВ «ДФУ АГРО»,
стягнути з ТОВ «ДФУ АГРО» на його користь заподіяну шкоду внаслідок забруднення земельної ділянки в розмірі 18 473,18 грн,
зобов`язати ТОВ «ДФУ АГРО» повернути йому за актом прийому-передачі вказану земельну ділянку,
стягнути з ТОВ «ДФУ АГРО на його користь судові витрат по оплаті судового збору та правничої допомоги.
Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 05 лютого 2020 року позов задоволено.
Достроково розірвано договір оренди земельної ділянки сільськогосподарського призначення, кадастровий номер 1822386200:04:000:0107 загальною площею 3,52 га, що знаходиться на території Ходаківської сільської ради Коростенського району Житомирської області, укладений 10.12.2014 року між ОСОБА_1 та ТОВ «ДФУ АГРО».
Стягнуто з ТОВ «ДФУ АГРО» на користь ОСОБА_1 заподіяну шкоду внаслідок забруднення земельної ділянки в розмірі 18 473,18 грн.
Зобов`язано ТОВ «ДФУ АГРО» повернути ОСОБА_1 за актом прийому-передачі орендовану земельну ділянку площею 3,52 га, кадастровий номер 1822386200:04:000:0107, що знаходиться на території Ходаківської сільської ради Коростенського району Житомирської області.
Додатковим рішенням Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 20 лютого 2020 року стягнуто з ТОВ «ДФУ АГРО» на користь ОСОБА_1 судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 704,80 грн та 20 710 грн витрат на правничу допомогу.
Постановою Житомирського апеляційного суду від 06 липня 2020 року апеляційну скаргу ТОВ «ДФУ АГРО» задоволено частково.
Рішення Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 05 лютого 2020 року залишено без змін.
Додаткове рішення Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 20 лютого 2020 року змінено, зменшений розмір витрат на правничу допомогу до 10 710 грн.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що враховуючи результати лабораторних вимірювань ґрунтів проведених спеціалістами Державної екологічної інспекції у Житомирській області, діями відповідальних посадових осіб ТОВ «ДФУ АГРО» порушено вимоги статей 40, 52 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», статтю 167 Земельного кодексу України, статті 35, 40, 45 Закону України «Про охорону земель», а тому згідно статті 68 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» зобов`язані відшкодувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища.
Суд апеляційної інстанції, залишаючи без змін рішення суду першої інстанції виходив з того, що відповідач порушив умови договору оренди, не виконав обов`язку дотримання екологічної безпеки землекористування, що є підставою для розірвання договору оренди і повернення земельної ділянки, а також заподіяв позивачу шкоду, яка підлягає відшкодуванню. Наданий ТОВ «ДФУ АГРО» експертний висновок ТОВ «Український центр екології ґрунтів» № 01/19 від 19 березня 2020 року, в якому обґрунтовано потребу внесення азотних добрив при вирощуванні певних сільськогосподарських культур і стверджується позитивний вплив виявленого вмісту амонію на родючість ґрунту. Проте, за відсутності даних про вирощування саме цих культур на земельній ділянці позивача такий висновок має вирогіднісний характер, а доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Змінюючи додаткове рішення суду першої інстанції та зменшуючи розмір витрат на правничу допомогу до 10 710 грн, суд апеляційної інстанції виходив з того, що відповідач подав суду першої інстанції клопотання про зменшення розміру витрат на правничу допомогу. З акту надання послуг до договору про надання правничої допомоги від 28 листопада 2018 року вбачається, що кількість годин, витрачених адвокатом Кремезом О. В, на ознайомлення з відзивом на позовну заяву, ознайомлення з клопотаннями відповідача від 12 вересня 2019 року та від 04 жовтня 2019 року, ознайомлення з повідомленням експертної установи (всього 24 години) не відповідає трудоємкості зазначених послуг, для надання яких достатньо 4 годин.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У серпні 2020 року ТОВ «ДФУ Агро» подали до Верховного Суду касаційну скаргу, підписану представником Сторонським О. Я. , в якій просять скасувати рішення Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 05 лютого 2020 року, додаткове рішення Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 20 лютого 2020 року та постанову Житомирського апеляційного суду від 06 липня 2020 року та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Касаційна скарга обґрунтована тим, що підставою позову було «забруднення» земельних ділянок органічним добривом - амонієм (обмінним), встановлене на підставі єдиного документа - протоколу вимірювань складу та властивостей ґрунтів від 21 вересня 2018 року № 10-18 («Протокол вимірювання»). У даній справі протокол вимірювання було визнано судами належним та допустимим доказом забруднення земель, а у справі № 279/5686/18 той самий протокол вимірювання визнано неналежним та недопустимим доказом, який спростовується доказами, наданими ТОВ «ДФУ Агро». У даній справі ті самі докази на спростування протоколу вимірювання навіть не були оцінені судами.
Протокол вимірювання складу та властивостей ґрунтів від 21 вересня 2018 року № 10-18 не є допустимим доказом на підтвердження обставин погіршення родючості землі, забруднення землі та порушень законодавства зі сторони «ДФУ Агро». Акти перевірок, протоколи про адміністративне правопорушення, що підтверджують факт забруднення та засмічення спірної земельної ділянки та які є допустимими доказами, не складались і в матеріалах справи відсутні. Правова позиція щодо допустимості саме такої ситуації доказів висловлена у постанові Вищого господарського суду України від 14 вересня 2015 року у справі № 922/402/13-г.
В матеріалах справи відсутні будь-які докази площі забруднення землі, тоді як розрахунок розміру шкоди зроблений з розрахунку забруднення всієї земельної ділянки.
Суди не врахували висновків викладених у постанові Верховного Суду від 28 січня 2020 року у справі № 818/998/17, не дослідили дотримання Держекоінспекцією умов та порядку прийняття рішень про проведення перевірки та проігноровано доводи ДФУ Агро щодо відсутності допустимих доказів, які передбачені Законом № 877, порядком та Методикою № 149.
Крім того, у матеріалах справи відсутнє підтвердження наявності шкоди, не доведено факт забруднення, та не доведено протиправність поведінки, відсутній причинний зв`язок протиправної поведінки із заподіяною шкодою - не доведено, що виявлені показники амонію виникли саме внаслідок діяльності відповідача, оскільки агрохімічні показники земельної ділянки до початку її використання відповідачем не визначалися.
Порушено низку норм матеріального права:
статтю 1166 ЦК України - відповідача притягнуто до відповідальності при тому, що не доведений жоден з елементів складу цивільного правопорушення,
статтю 6 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» в частині недоотримання законних вимог при проведенні перевірки.
пункт 3.1 Методики № 149, який вказує на обов`язкову ознаку забруднення землі - негативний вплив на родючість ґрунту, яка не обґрунтована та не доведена позивачем та 3 виключних способи забруднення (10 - появи нових речовин, яких раніше не було, 2- збільшенням вмісту речовин, що перевищує їх гранично допустиму концентрацію, 3 - збільшення вмісту речовин у порівнянні з даними агрохімічного паспорта), під жоден з яких не підпадає випадок даної справи,
пункти 3.4.1. та 3.6 методики № 149 - порушення порядку визначення площі забруднення.
Аргументи учасників справи
У вересні 2020 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому просить касаційну скаргу ТОВ «ДФУ Агро» залишити без задоволення.
Відзив мотивований тим, що сам протокол та дії Державної екологічної інспекції у Житомирській області відповідач до теперішнього часу не оскаржував у встановленому законом порядку, що свідчить про те, що зі сторони відповідача були наявні порушення екологічного законодавства України. Зазначений факт досліджений судами та йому надано оцінку у судових рішеннях. За таких обставин посилання скаржника на правові позиції у справі №922/402/13-г є недоречними.
Суди попередніх інстанцій дали оцінку наявним в справі доказам, які надав відповідач ТОВ «ДФУ Агро».
Рух справи у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 19 серпня 2020 року відкрито касаційне провадження у справі № 279/5683/18 та витребувано справу з суду першої інстанції. У задоволенні клопотання ТОВ «ДФУ АГРО» про зупинення дії рішення Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 05 лютого 2020 року та постанову Житомирської області від 06 липня 2020 року відмовлено.
У вересні 2020 року справа надійшла до Верховного Суду
Ухвалою Верховного Суду від 29 квітня 2021 року справу призначено до судового розгляду.
Ухвалою Верховного Суду від 09 червня 2021 рокуклопотання ТОВ «ДФУ АГРО» про поновлення строку касаційного оскарження для подання доповнення до касаційної скарги задоволено. Поновлено ТОВ «ДФУ АГРО» строк касаційного оскарження для подання доповнення до касаційної скарги ТОВ «ДФУ АГРО», яка підписана представником Сторонським романом Ярославовичем, на рішення Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 05 лютого 2020 року, додаткове рішення Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 20 лютого 2020 року та постанову Житомирського апеляційного суду від 06 липня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ТОВ «ДФУ АГРО» про розірвання договору оренди, стягнення майнової шкоди. Відмовлено ТОВ«ДФУ АГРО» у задоволенні клопотання про участь у розгляді касаційної скарги.
Межі та підстави касаційного перегляду
Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).
Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої статті 389 ЦПК України, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України); якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).
В ухвалі Верховного Суду від 19 серпня 2020 року зазначено, що касаційна скарга містить передбачені частиною другою статті 389 ЦПК України підстави для відкриття касаційного провадження: суд апеляційної інстанції в оскарженому судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 28 січня 2020 року у справі № 818/998/17, від 03 травня 2018 року у справі № 917/717/17 та судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 ЦПК України.
Фактичні обставини
Суди встановили, що 10 грудня 2014 року між ОСОБА_1 та ТОВ «ДФУ АГРО» укладений договір оренди, яким передано на строк 10 років у платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення, кадастровий номер 1822386200:04:000:0107 загальною площею 3,52 га, нормативною оцінкою 18 716,20 грн, що знаходиться на території Ходаківської сільської ради Коростенського району Житомирської області.
Згідно з пунктом 15 Договору однією з умов збереження стану об`єкта оренди є додержання екологічної безпеки землекористування.
За результатами проведених лабораторних вимірювань ґрунтів Державною екологічною інспекцією у Житомирській області складено протокол вимірювань складу та властивостей ґрунтів від 21 вересня 2018 року № 10-18 встановлено перевищення вмісту амонію (обмінного) у перерахунку на азот амонійний в порівнянні з фоновим показником в об`єднаній пробі №1 в 1,4 рази на земельній ділянці сільськогосподарського призначення, кадастровий номер 1822386200:04:000:0107 загальною площею 3.5187 га, в об`єднаній пробі № 2 в 2,6 рази на земельній ділянці сільськогосподарського призначення, кадастровий номер 1822386200:04:000:0107 загальною площею 1,7593 га. В об`єднаній пробі №3 в 1,1 рази на частині земельній ділянці сільськогосподарського призначення, кадастровий номер 1822386200:04:000:0107 загальною площею 1,7593 га, у зв`язку з чим встановлено забруднення земель, а саме накопичення в ґрунтах внаслідок антропогенного впливу речовини (органічного добрива), вміст якої перевищує природний фон, що призводить до їх кількісних або якісних змін.
Відповідно до розрахунку розміру шкоди, зумовленої забрудненням земельної ділянки, кадастровий номер 1822386200:04:000:0107 загальною площею 3,5187 га, від 22 жовтня 2018 року проведеного спеціалістами Державної екологічної інспекції у Житомирській області у відповідності до наказу Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 04 квітня 2007 року № 149, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 25 квітня 2007 року № 422/13689 «Про внесення змін до Методики визначення розмірів шкоди, зумовленої забрудненням і засміченням земельних ресурсів через порушення природного законодавства» складає 18 473,18 грн.
Протокол вимірювань складу та властивостей ґрунтів від 21 вересня 2018 року № 10-18 та дії посадових осіб інспекції з охорони навколишнього середовища в Житомирській області щодо складання розрахунку шкоди від 22 жовтня 2018 року відповідачем не оскаржувалися.
Позиція Верховного Суду
Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
У статті 629 ЦК України закріплено один із фундаментів на якому базується цивільне право - обов`язковість договору. Тобто з укладенням договору та виникненням зобов`язання його сторони набувають обов`язки (а не лише суб`єктивні права), які вони мають виконувати. Не виконання обов`язків, встановлених договором, може відбуватися при: (1) розірванні договору за взаємною домовленістю сторін; (2) розірванні договору в судовому порядку; (3) відмові від договору в односторонньому порядку у випадках, передбачених договором та законом; (4) припинення зобов`язання на підставах, що містяться в главі 50 ЦК України; (5) недійсності договору (нікчемності договору або визнання його недійсним на підставі рішення суду)».
Згідно частини першої статті 24 Закону України «Про оренду землі» орендодавець має право вимагати від орендаря: використання земельної ділянки за цільовим призначенням згідно з договором оренди; дотримання екологічної безпеки землекористування та збереження родючості ґрунтів, додержання державних стандартів, норм і правил; дотримання режиму водоохоронних зон, прибережних захисних смуг, зон санітарної охорони, санітарно-захисних зон, зон особливого режиму використання земель та територій, які особливо охороняються; своєчасного внесення орендної плати.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).
В постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 18 травня 2021 року у справі № 759/1788/18-ц (провадження № 61-6083св19) зроблено висновок, що «договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим. Частинами першою-другою статті 652 ЦК України передбачено, що у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бут змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов`язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах. Якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний, а з підстав, встановлених частиною четвертою цієї статті, - змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов: 1) в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане; 2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися; 3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору; 4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона».
Відповідно до частин третьої та четвертої статті 31 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний за рішенням суду в порядку, встановленому законом. Розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або цим договором.
Згідно з частиною першою статті 32 Закону України «Про оренду землі» на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об`єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.
Оцінка порушення договору як істотного здійснюється судом відповідно до критеріїв, що встановлені законом. Оціночне поняття істотності порушення договору законодавець розкриває за допомогою іншого оціночного поняття - «значної міри» позбавлення сторони того, на що вона розраховувала при укладенні договору. Це (друге) оціночне поняття значно звужує сферу огляду суду. Істотність порушення визначається виключно за об`єктивними обставинами, що склалися у сторони, яка вимагає розірвання договору. В такому випадку вина (як суб`єктивний чинник) сторони, що припустилася порушення договору, не має будь-якого значення і для оцінки порушення як істотного, і для виникнення права вимагати розірвання договору на підставі частини другої статті 651 ЦК України. Іншим критерієм істотного порушення договору закон визнає розмір завданої порушенням шкоди, який не дозволяє потерпілій стороні отримати очікуване при укладенні договору. При цьому йдеться не лише про грошовий вираз завданої шкоди, прямі збитки, а й випадки, коли потерпіла сторона не зможе використати результати договору. Вирішальне значення для застосування зазначеного положення закону має співвідношення шкоди з тим, що могла очікувати від виконання договору сторона. У кожному конкретному випадку питання про істотність порушення повинне вирішуватися з урахуванням усіх обставин справи, що мають значення. Так, суди повинні встановити не лише наявність істотного порушення договору, але й наявність шкоди, завданої цим порушенням другою стороною, яка може бути виражена як у вигляді реальних збитків та (або) упущеної вигоди, її розмір, який не дозволяє потерпілій стороні отримати очікуване при укладенні договору; а також установити, чи є дійсно істотною різниця між тим, на що має право розраховувати сторона, укладаючи договір, і тим, що в дійсності вона змогла отримати.
У справі, що переглядається:
позивач як на підставу дострокового розірвання договору оренди посилався на те, що відповідачем порушені умови договору, оскільки не дотримано екологічної безпеки землекористування, відбулося погіршення якості ґрунтового покриву та інших властивостей сільськогосподарських угідь;
умови договору оренди землі від 10 грудня 2014 року (розділ «Об`єкт оренди») не визначають стан земельної ділянки на момент надання її в оренди;
у пункті 35 договору оренди землі від 10 грудня 2014 року передбачено, що дія договору припиняється шляхом його розірвання за взаємною згодою сторін, рішенням суду на вимогу однієї із сторін унаслідок невиконання другою стороною обов`язків, передбачених договором та внаслідок випадкового знищення, пошкодження орендованої земельної ділянки, яке істотно перешкоджає її використанню; з інших підстав, визначених законом.
суди не встановили чи погіршився стан земельної ділянки внаслідок її використання відповідачем та чи мало місце порушення умов договору оренди землі, чи існують умови для розірвання договору оренди земельної ділянки, не з`ясували чи була завдані збитки (реальні збитків та (або) упущена вигода), який їх розмір, чи дозволяє він потерпілій стороні отримати очікуване при укладенні договору;
за таких обставин суди зробили передчасний висновок про задоволення позовних вимог, а тому належить судові рішення скасувати. Оскільки рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню, то підлягає скасуванню і додаткове рішення суду першої інстанції, яким вирішено питання про розподіл судових витрат.
Суд касаційної інстанції позбавлений процесуальної можливості встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені судами попередніх інстанцій, з огляду на положення статті 400 ЦПК України.
Згідно частини четвертої статті 411 ЦПК України справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.
Висновки Верховного Суду
Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги (частина третя статті 400 ЦПК України).
З урахуванням необхідності врахування висновку щодо застосування норм права викладеного у постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 18 травня 2021 року у справі № 759/1788/18-ц (провадження № 61-6083св19), колегія суддів вважає, що касаційну скаргу належить задовольнити, судові рішення скасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції .
Керуючись статями 141, 400, 409, 411 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «ДФУ АГРО» задовольнити частково.
Рішення Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 05 лютого 2020 року, додаткове рішення Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 20 лютого 2020 року та постанову Житомирського апеляційного суду від 06 липня 2020 року скасувати.
Справу № 279/5683/18 направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
З моменту прийняття постанови судом касаційної інстанції скасовані рішення Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 05 лютого 2020 року, додаткове рішення Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 20 лютого 2020 року та постанова Житомирського апеляційного суду від 06 липня 2020 року втрачають законну силу.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий В. І. Крат
Судді: Н. О. Антоненко
І. О. Дундар
М. М. Русинчук
М. Ю. Тітов