Постанова
Іменем України
28 липня 2021 року
м. Київ
справа № 279/5686/18
провадження № 61-12096св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Крата В. І.,
суддів: Антоненко Н. О., Дундар І. О. (суддя-доповідач), Русинчука М. М., Тітова М. Ю.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - товариство з обмеженою відповідальністю «ДФУ АГРО»,
розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 , яка підписана представником ОСОБА_2 , на постанову Житомирського апеляційного суду від 10 червня 2020 року у складі колегії суддів: Миніч Т. І., Трояновської Г. С., Павицької Т. М.,
Історія справи
Короткий зміст позовних вимог
У грудні 2018 року ОСОБА_1 звернулася з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «ДФУ АГРО» (далі - ТОВ «ДФУ АГРО») про розірвання договору оренди, стягнення майнової шкоди.
Позов мотивований тим, що 10 грудня 2014 року між нею та ТОВ «ДФУ АГРО» укладений договір оренди, яким передано у тимчасове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення, загальною площею 3,52 га, нормативною оцінкою 18 472,65 грн, що знаходиться на території Ходаківської сільської ради Коростенського району Житомирської області. Однак відповідач порушив умови укладеного договору. Орендуючи земельну ділянку, не дотримався екологічної безпеки землекористування, заподіяв погіршення якості ґрунтового покриву та інших властивостей сільськогосподарських угідь. Відповідно до розрахунку розміру шкоди, зумовленої забрудненням земельної ділянки від 22 жовтня 2018 року, проведеного спеціалістами Державної екологічної інспекції у Житомирській області остання складає 18 472,65 грн.
Враховуючи викладене, просила:
достроково розірвати договір оренди земельної ділянки сільськогосподарського призначення, кадастровий номер 1822386200:04:000:0108 загальною площею 3,52 га, нормативною оцінкою 18 472,65 грн., що знаходиться на території Ходаківської сільської ради Коростенського району Житомирської області, укладений 10 грудня 2014 року між нею та ТОВ «ДФУ АГРО»;
стягнути з відповідача на її користь заподіяну шкоду внаслідок забруднення земельної ділянки в розмірі 18 472,65 грн;
зобов`язати відповідача повернути їй за актом прийому-передачі орендовану земельну ділянку площею 3,52 га., кадастровий номер 1822386200:04:000:0108, що знаходиться на території Ходаківської сільської ради Коростенського району Житомирської області,
вирішити питання судових витрат.
Короткий зміст судових рішень суду першої інстанції
Рішенням Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 05 лютого 2020 року позов задоволено.
Достроково розірвано договір оренди земельної ділянки сільськогосподарського призначення, кадастровий номер 1822386200:04:000:0108 загальною площею 3,52 га, що знаходиться на території Ходаківської сільської ради Коростенського району Житомирської області, укладений 10 грудня 2014 року між ОСОБА_1 та ТОВ «ДФУ АГРО».
Стягнуто з ТОВ «ДФУ АГРО» на користь ОСОБА_1 заподіяну шкоду внаслідок забруднення земельної ділянки в розмірі 18 472,65 грн.
Зобов`язано ТОВ «ДФУ АГРО» повернути ОСОБА_1 за актом прийому-передачі орендовану земельну ділянку площею 3,52 га, кадастровий номер 1822386200:04:000:0108, що знаходиться на території Ходаківської сільської ради Коростенського району Житомирської області.
Додатковим рішенням цього ж суду від 20 лютого 2020 року стягнуто з ТОВ «ДФУ АГРО» на користь ОСОБА_1 понесені судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 704,80 грн. та 20 710,00 грн. витрат на правничу допомогу.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що за результатами проведених лабораторних вимірювань ґрунтів, протоколом вимірювань складу та властивостей ґрунтів від 21 вересня 2018 року № 10-18 встановлено перевищення вмісту амонію (обмінного) у перерахунку на азот амонійний в порівнянні з фоновим показником в об`єднаній пробі № 1 в 1,4 рази, в об`єднаній пробі № 2 в 2,6 рази. В об`єднаній пробі № 3 в 1,1 рази, у зв`язку з чим встановлено забруднення земель загальною площею 70 373 кв м, а саме накопичення в ґрунтах внаслідок антропогенного впливу речовини (органічного добрива), вміст якої перевищує природний фон, що призводить до їх кількісних або якісних змін. Також враховуючи результати лабораторних вимірювань ґрунтів, проведених спеціалістами Державної екологічної інспекції у Житомирській області, суд вважав, що діями відповідальних посадових осіб ТОВ «ДФУ АГРО» порушено вимоги статей 40, 52 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», статті 167 Земельного кодексу України, статей 35, 40, 45 Закону України «Про охорону земель», а тому згідно статті 68 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» зобов`язані відшкодувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища.
Стягуючи судові витрати суд першої інстанції виходив з того, що виставлений рахунок з описом наданих послуг та зазначенням вартості кожної з них окремо, який оплачений клієнтом, є належним та допустимим доказом вартості надання професійної правничої допомоги.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Житомирського апеляційного суду від 10 червня 2020 року апеляційну скаргу ТОВ «ДФУ АГРО» задоволено частково.
Рішення Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 05 лютого 2020 року та додаткове рішення цього ж суду від 20 лютого 2020 року скасовано, ухвалено нове рішення.
Відмовлено ОСОБА_1 в задоволенні позову до ТОВ «ДФУ АГРО» про розірвання договору оренди, стягнення матеріальної шкоди.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ДФУ АГРО» 18 000 грн понесених судових витрат.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що на спростування лабораторним вимірюванням, яким встановлено високий вміст амонію (обмінного) на спірній земельній ділянці, відповідачем надано експертний висновок ТОВ «Український центр екології ґрунтів», із змісту якого вбачається, що висновок, зроблений фахівцями відділу інструментально-лабораторного контролю Державної екологічної інспекції у Житомирській області є хибним з таких причин:
в законодавстві не існує такого поняття як природний фон органічного добрива (амонію), відсутня також методика визначення такого;
природний фон встановлюється для вимірювання природного рівня радіації у конкретній місцевості. Ні сполуки амонію, ні самі органічні добрива у своєму складі не містять радіоактивних елементів. Отже, порівняння вмісту амонію з неіснуючим природним фоном некоректне;
забруднення ґрунту тим чи іншим елементом встановлюється у разі перевищення вмісту його гранично допустимих концентрацій. Для амонію чи органічних добрив ГДК не встановлені.
Крім того, відповідно до ґрунтознавчої експертизи вбачається, що амоній (обмінний) не є токсичним елементом та показником забруднення ґрунту. Тобто, вміст амонію в ґрунті, на що посилалася позивачка, не може свідчити про його забруднення чи про негативний вплив на його якості.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У серпні 2020 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду касаційну скаргу, підписану представником ОСОБА_2 , в якій з урахуванням уточнення, просить скасувати постанову Житомирського апеляційного суду від 10 червня 2020 року, залишити в силі рішення Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 05 лютого 2020 року та додаткове рішення Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 20 лютого 2020 року.
Касаційна скарга обґрунтована тим, що протокол вимірювань складу та властивостей ґрунтів від 21 вересня 2018 року № 10-18 та дії посадових осіб інспекції з охорони навколишнього середовища в Житомирській області щодо складання розрахунку шкоди від 22 жовтня 2018 року відповідачем не оскаржувалися. Суд першої інстанції зробив правильний висновок, що відповідач порушив умови договору оренди, не виконав обов`язку дотримання екологічної безпеки землекористування, що є підставою для розірвання договору оренди і повернення земельної ділянки, а також заподіяв позивачу матеріальну шкоду, яка підлягає відшкодуванню. Суд апеляційної інстанції скасовуючи рішення суду першої інстанції, взяв до уваги наданий ТОВ «ДФУ АГРО» експертний висновок ТОВ «Український центр екології ґрунтів» № 01/19 від 19 березня 2020 року, який обґрунтовує потребу внесення азотних добрив при вирощуванні певних сільськогосподарських культур і стверджує позитивний вплив виявленого вмісту амонію на родючість ґрунту. Однак зазначений «експертний висновок» є недопустимим доказом у справі і не може бути прийнятий судом як такий.
Крім того, апеляційним судом було відмовлено в клопотанні позивача про прийняття та долучення до справи додаткових доказів порушення відповідачем умов договору оренди, а саме повідомлення Державної екологічної інспекції Поліського округу на ім`я Народного депутата України Пушкаренка А. М. про те, що «……Використання земельних часток паїв ОСОБА_1 та їх полив стоками з накопичувача ТОВ «ДФУ АРГО» призвело до забруднення сільськогосподарських земель». Проте, суд апеляційної інстанції не врахував зазначених обставин справи та прийшов до протилежного висновку.
Аргументи учасників справи
У грудні 2020 року ТОВ «ДФУ Агро» подали до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому просять закрити касаційне провадження, оскільки висновки щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався заявник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними, апеляційний суд переглянув справу відповідно до висновку Верховного Суду у постанові від 13 жовтня 2020 року у справі № 537/598/17.
Відзив мотивований тим, що підставою касаційного оскарження зазначено неврахування судом апеляційної інстанції висновку викладеного у постанові Верховного Суду від 18 грудня 2019 року у справі № 522/1029/18. Суд апеляційної інстанції необґрунтовано визнав допустимим доказом експертний висновок ТОВ «Український центр екології ґрунтів» № 01/09 від 19 березня 2019 року, оскільки він не відповідає вимогам частин п`ятої та шостої статті 106 ЦПК України, встановленим до висновку експерта на замовлення учасників справи. Обставини даної справи та справи № 522/1029/18 не є подібними. Оцінка апеляційним судом експертного висновку ТОВ «Український центр екології ґрунтів» № 01/19 від 19 березня 2019 року не є єдиною обставиною, яка врахована при ухваленні оскарженої постанови.
Апеляційним судом допущено неправильне застосування статті 106 ЦПК України (з врахуванням висновку викладеного у постанові Верховного Суду від 18 грудня 2019 року у справі № 522/1029/18), оскільки крім висновку ТОВ «Український центр екології ґрунтів» № 01/19 від 19 березня 2019 року також оцінювалось повідомлення Київського НДІ судових експертиз на замовлення відповідача про те, що амоній (обмінний) не є токсичним елементом та показником забруднення ґрунту, тому експертизу виконати неможливо. Також апеляційним судом враховано, що протокол вимірювання не є достатнім доказом забруднення ґрунту.
Обставини справи № 537/598/17 та даної справи є подібними за змістом, оскільки виникли з відносин, коли Держекоінспекція визнає наявність добрив забруднення земель і при цьому не складає всіх необхідних документів. У постанові Верховного Суду від 13 жовтня 2020 року у справі № 537/598/17 вказано перелік доказів, якими повинно бути підтверджене забруднення ґрунтів, що є релевантним для даної справи. У постанові від 28 січня 2020 року у справі № 818/998/17 Верховний Суд наголошує на необхідність дотримання вимог законності перевірки як необхідної умови притягнення до відповідальності.
Рух справи у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 02 листопада 2020 року поновлено строк на касаційне провадження, відкрито касаційне провадження у справі № 279/5686/18 та витребувано справу з суду першої інстанції.
У листопаді 2020 року справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 29 квітня 2021 року справу призначено до судового розгляду.
Межі та підстави касаційного перегляду
Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).
Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої статті 389 ЦПК України, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України); якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).
В ухвалі Верховного Суду від 02 листопада 2020 року зазначено, що касаційна скарга містить передбачені частиною другою статті 389 ЦПК України підстави для відкриття касаційного провадження: суд апеляційної інстанції в оскарженому судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 18 грудня 2019 року у справі № 522/1029/18.
Фактичні обставини
Суди встановили, що 10 грудня 2014 року між позивачем ОСОБА_1 та ТОВ «ДФУ АГРО» укладено договір оренди, яким передано у тимчасове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення, кадастровий номер 1822386200:04:000:0108 загальною площею 3,52 га., нормативною оцінкою 18 716,20 грн., що знаходиться на території Ходаківської сільської ради Коростенського району Житомирської області.
Відповідно до пункту 7 укладеного між сторонами Договору, даний договір укладений строком на 10 років, з дати державної реєстрації права оренди земельної ділянки.
Згідно з пунктом 15 Договору умовами збереження стану об`єкта оренди є, зокрема додержання екологічної безпеки землекористування, додержання режиму використання водоохоронних зон, прибережних захисних смуг, зон санітарної охорони та територій, які особливо охороняються.
За результатами проведених лабораторних вимірювань ґрунтів Державною екологічною інспекцією у Житомирській області складено протокол вимірювань складу та властивостей ґрунтів від 21 вересня 2018 року № 10-18 встановлено перевищення вмісту амонію (обмінного) у перерахунку на азот амонійний в порівнянні з фоновим показником в об`єднаній пробі №1 в 1,4 рази в об`єднаній пробі № 2 в 2,6 рази, в об`єднаній пробі № 3 в 1,1 рази, у зв`язку з чим встановлено забруднення земель загальною площею 70 373 кв. м, а саме накопичення в ґрунтах внаслідок антропогенного впливу речовини (органічного добрива), вміст якої перевищує природний фон, що призводить до їх кількісних або якісних змін.
Відповідно до розрахунку розміру шкоди, зумовленої забрудненням земельної ділянки від 22 жовтня 2018 року проведеного спеціалістами Державної екологічної інспекції у Житомирській області у відповідності до наказу Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 04 квітня 2007 року № 149, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 25 квітня 2007 року № 422/13689 «Про внесення змін до Методики визначення розмірів шкоди, зумовленої забрудненням і засміченням земельних ресурсів через порушення природного законодавства» складає 18 472,65 грн.
Розрахунок інспекції з охорони навколишнього середовища в Житомирській області від 22 жовтня 2018 року відповідачем не оскаржувався.
Позиція Верховного Суду
Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
У статті 629 ЦК України закріплено один із фундаментів на якому базується цивільне право - обов`язковість договору. Тобто з укладенням договору та виникненням зобов`язання його сторони набувають обов`язки (а не лише суб`єктивні права), які вони мають виконувати. Не виконання обов`язків, встановлених договором, може відбуватися при: (1) розірванні договору за взаємною домовленістю сторін; (2) розірванні договору в судовому порядку; (3) відмові від договору в односторонньому порядку у випадках, передбачених договором та законом; (4) припинення зобов`язання на підставах, що містяться в главі 50 ЦК України; (5) недійсності договору (нікчемності договору або визнання його недійсним на підставі рішення суду)».
Згідно частини першої статті 24 Закону України «Про оренду землі» орендодавець має право вимагати від орендаря: використання земельної ділянки за цільовим призначенням згідно з договором оренди; дотримання екологічної безпеки землекористування та збереження родючості ґрунтів, додержання державних стандартів, норм і правил; дотримання режиму водоохоронних зон, прибережних захисних смуг, зон санітарної охорони, санітарно-захисних зон, зон особливого режиму використання земель та територій, які особливо охороняються; своєчасного внесення орендної плати.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).
В постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 18 травня 2021 року у справі № 759/1788/18-ц (провадження № 61-6083св19) зроблено висновок, що «договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим. Частинами першою-другою статті 652 ЦК України передбачено, що у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бут змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов`язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах. Якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний, а з підстав, встановлених частиною четвертою цієї статті, - змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов: 1) в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане; 2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися; 3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору; 4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона».
Відповідно до частин третьої та четвертої статті 31 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний за рішенням суду в порядку, встановленому законом. Розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або цим договором.
Згідно з частиною першою статті 32 Закону України «Про оренду землі» на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об`єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.
Оцінка порушення договору як істотного здійснюється судом відповідно до критеріїв, що встановлені законом. Оціночне поняття істотності порушення договору законодавець розкриває за допомогою іншого оціночного поняття - «значної міри» позбавлення сторони того, на що вона розраховувала при укладенні договору. Це (друге) оціночне поняття значно звужує сферу огляду суду. Істотність порушення визначається виключно за об`єктивними обставинами, що склалися у сторони, яка вимагає розірвання договору. В такому випадку вина (як суб`єктивний чинник) сторони, що припустилася порушення договору, не має будь-якого значення і для оцінки порушення як істотного, і для виникнення права вимагати розірвання договору на підставі частини другої статті 651 ЦК України. Іншим критерієм істотного порушення договору закон визнає розмір завданої порушенням шкоди, який не дозволяє потерпілій стороні отримати очікуване при укладенні договору. При цьому йдеться не лише про грошовий вираз завданої шкоди, прямі збитки, а й випадки, коли потерпіла сторона не зможе використати результати договору. Вирішальне значення для застосування зазначеного положення закону має співвідношення шкоди з тим, що могла очікувати від виконання договору сторона. У кожному конкретному випадку питання про істотність порушення повинне вирішуватися з урахуванням усіх обставин справи, що мають значення. Так, суди повинні встановити не лише наявність істотного порушення договору, але й наявність шкоди, завданої цим порушенням другою стороною, яка може бути виражена як у вигляді реальних збитків та (або) упущеної вигоди, її розмір, який не дозволяє потерпілій стороні отримати очікуване при укладенні договору; а також установити, чи є дійсно істотною різниця між тим, на що має право розраховувати сторона, укладаючи договір, і тим, що в дійсності вона змогла отримати.
У справі, що переглядається:
позивач як на підставу дострокового розірвання договору оренди посилався на те, що відповідачем порушені умови договору, оскільки не дотримано екологічної безпеки землекористування, відбулося погіршення якості ґрунтового покриву та інших властивостей сільськогосподарських угідь;
умови договору оренди землі від 10 грудня 2014 року (розділ «Об`єкт оренди») не визначають стан земельної ділянки на момент надання її в оренди;
у пункті 35 договору оренди землі від 10 грудня 2014 року передбачено, що дія договору припиняється шляхом його розірвання за взаємною згодою сторін, рішенням суду на вимогу однієї із сторін унаслідок невиконання другою стороною обов`язків, передбачених договором та внаслідок випадкового знищення, пошкодження орендованої земельної ділянки, яке істотно перешкоджає її використанню; з інших підстав, визначених законом.
суди не встановили чи погіршився стан земельної ділянки внаслідок її використання відповідачем та чи мало місце порушення умов договору оренди землі, чи існують умови для розірвання договору оренди земельної ділянки, не з`ясували чи була завдані збитки (реальні збитків та (або) упущена вигода), який їх розмір, чи дозволяє він потерпілій стороні отримати очікуване при укладенні договору;
за таких обставин судові рішення ухвалені з порушенням норм матеріального та процесуального права, тому підлягають скасуванню.
Суд касаційної інстанції позбавлений процесуальної можливості встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені судами попередніх інстанцій, з огляду на положення статті 400 ЦПК України.
Згідно частини четвертої статті 411 ЦПК України справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.
Висновки Верховного Суду
Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги (частина третя статті 400 ЦПК України).
З урахуванням необхідності врахування висновку щодо застосування норм права викладеного у постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 18 травня 2021 року у справі № 759/1788/18-ц (провадження № 61-6083св19), колегія суддів вважає, що касаційну скаргу належить задовольнити частково, судові рішення скасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції .
Керуючись статями 141, 400, 409, 411 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 , яка підписана представником ОСОБА_2 , задовольнити частково.
Рішення Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 05 лютого 2020 року, додаткове рішення Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 20 лютого 2020 року та постанову Житомирського апеляційного суду від 10 червня 2020 рокускасувати.
Справу № 279/5686/18 направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
З моменту прийняття постанови судом касаційної інстанції скасовані рішення Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 05 лютого 2020 року, додаткове рішення Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 20 лютого 2020 року та постанова Житомирського апеляційного суду від 10 червня 2020 рокувтрачають законну силу.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий В. І. Крат
Судді: Н. О. Антоненко
І. О. Дундар
М. М. Русинчук
М. Ю. Тітов