ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 березня 2024 року
м. Київ
справа № 280/11434/21
провадження № К/990/29267/23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Смоковича М. І.,
суддів: Жука А. В., Мартинюк Н. М.,
розглянув у порядку письмового провадження
за позовом ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека), Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Відділу державного нагляду (контролю) у Запорізькій області про визнання протиправною та скасування постанови, провадження у якій відкрите
за касаційною скаргою Державної служби України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 21 листопада 2022 року (суддя Чернова Ж. М.) та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 14 червня 2023 року (судді: Білак С. В., Чабаненко С. В., Юрко І. В.), та
в с т а н о в и в:
У листопаді 2021 року ОСОБА_1 звернувся до Державної служби України з безпеки на транспорті (далі - Укртрансбезпека), Придніпровського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки Державної служби України з безпеки на транспорті (далі - Придніпровське міжрегіональне управління Укртрансбезпеки), у якій просив визнати протиправною і скасувати постанову Придніпровського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки про застосування адміністративно-господарського штрафу від 09 листопада 2021 року № 308232.
Заодно позивач просив стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Укртрансбезпеки на свою користь судовий збір та витрати на професійну правничу допомогу на суму 5000,00 грн.
Обставини, які встановили суди попередніх інстанцій, а також мотиви звернення з цим позовом до суду, стисло можна викласти так.
01 жовтня 2021 року Придніпровське міжрегіональне управління Укртрансбезпеки за наслідками перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом скало акт № 294170, у якому зафіксувала, що перевірка стосувалася автомобіля марки Skania P114 GA4X2NA34, номерний знак НОМЕР_1 , який, згідно зі свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_2 , належить ОСОБА_1 ; за наслідками перевірки, відповідно до згадуваного акта, встановлено перевезення вантажу згідно з [товарно-транспортною накладною] ТТН від 30 вересня 2021 року без - на момент проведення перевірки - документів, передбачених у статті 48 Закону України [від 05 квітня 2001 року № 2344-ІІІ] «Про автомобільний транспорт» (далі - Закон № 2344-ІІІ), а саме: відсутня тахокартка водія ОСОБА_2 за 01 жовтня 2021 року, що є порушенням приписів пункту 3.3 Інструкції з використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільному транспорті, затвердженої наказом Міністерства транспорту та зв`язку України від 24 червня 2010 року № 385.
За наслідками розгляду справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт Придніпровське міжрегіональне управлінням Укртрансбезпеки ухвалило постанову від 09 листопада 2021 року № 308232, якою стягнуло з фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 адміністративно-господарський штраф з підстави, передбаченої абзацом третім частини першої статті 60 Закону № 2344-ІІІ.
Позивач не погодився з цим рішенням, адже, переконує, на момент перевірки не був перевізником в розумінні статті 1 Закону № 2344-ІІІ, оскільки згадуваний транспортний засіб не перебував у його користуванні. З цих мотивів позивач звернувся з цим позовом до суду.
Судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій
Запорізький окружний адміністративний суд рішенням від 21 листопада 2022 року позовні вимоги задовольнив; визнав протиправною і скасував постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу від 09 листопада 2021 року № 308232, винесену Придніпровським міжрегіональним управлінням Укртрансбезпеки. Тим самим рішенням суд першої інстанції стягнув на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 908,00 грн за рахунок бюджетних асигнувань Укртрансбезпеки, а також витрати на правову допомогу в розмірі 1000,00 грн.
Третій апеляційний адміністративний суд постановою від 14 червня 2023 року залишив рішення суду першої інстанції без змін.
Суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, зважив на те, що документи, на основі яких відповідач виніс спірну постанову, не підтверджують (не доводять), що ОСОБА_1 є автомобільним перевізником у розумінні статті 1 Закону № 2344-ІІІ. Водночас, згідно з приписами частини першої статті 60 Закону № 2344-ІІІ накладення адміністративно-господарського штрафу за порушення законодавства про автомобільний транспорт передбачене саме щодо автомобільного перевізника.
Позаяк позивач не має такого статусу, то, з погляду судів попередніх інстанцій, не було підстав для його відповідальності з підстави, передбаченої абзацом третім частини першої статті 60 Закону № 2344-ІІІ.
Касаційне оскарження
У касаційній скарзі Укртрансбезпека просить скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій в цій справі і ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.
Касаційну скаргу її автор подав з підстави, яка передбачена в пункті 3 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), у зв`язку з чим зазначив, що немає висновку Верховного Суду щодо процедури реалізації Укртрансбезпекою своїх повноважень щодо притягнення суб`єктів господарської діяльності до відповідальності згідно з абзацом третім частини першої статті 60 Закону № 2344-ІІІ у разі ненадання всіх документів, які можуть підтвердити статус такого суб`єкта, визначених статтею 48 цього Закону, зокрема договору оренди.
Нормативне регулювання
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 2 Закону № 2344-ІІІ законодавство про автомобільний транспорт складається із цього Закону, законів України «Про транспорт», «;Про дорожній рух», чинних міжнародних договорів та інших нормативно-правових актів у сфері автомобільних перевезень.
За текстом статті 1 Закону № 2344-ІІІ: автомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами; автомобільний самозайнятий перевізник - це фізична особа - суб`єкт господарювання, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів на таксі без застосування праці найманих водіїв; вантажні перевезення - перевезення вантажів вантажними автомобілями; вантажовідправник - фізична особа, фізична особа - підприємець або юридична особа, яка надає перевізнику вантаж для перевезення та вносить відповідні відомості до товарно-транспортної накладної або іншого визначеного законодавством документа на вантаж; вантажоодержувач - фізична особа, фізична особа - підприємець або юридична особа, яка здійснює прийом вантажу та розвантаження транспортного засобу у порядку, встановленому законодавством; водій - особа, яка керує транспортним засобом і має відповідне посвідчення встановленого зразка; документи на вантаж - документи, визначені відповідно до Митного кодексу України, законів України "Про транспортно-експедиторську діяльність", "Про транзит вантажів", інших актів законодавства, в тому числі міжнародних договорів України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, які необхідні для здійснення перевезення вантажу автомобільним транспортом;
Відповідно до частини першої статті 18 Закону № 2344-ІІІ з метою організації безпечної праці та ефективного контролю за роботою водіїв транспортних засобів автомобільні перевізники зобов`язані: організовувати роботу водіїв транспортних засобів, режими їх праці та відпочинку відповідно до вимог законодавства України; здійснювати заходи, спрямовані на забезпечення безпеки дорожнього руху; забезпечувати виконання вимог законодавства з питань охорони праці; здійснювати організацію та контроль за своєчасним проходженням водіями медичного огляду, забезпечувати їх санітарно-побутовими приміщеннями й обладнанням.
Контроль за роботою водіїв транспортних засобів має забезпечувати належне виконання покладених на них обов`язків і включає організацію перевірок режимів їх праці та відпочинку, а також виконання водіями транспортних засобів вимог цього Закону та законодавства про працю.
Положення щодо режимів праці та відпочинку водіїв транспортних засобів визначається законодавством.
Відповідно до частини першої статті 34 Закону № 2344-ІІІ автомобільний перевізник повинен: виконувати вимоги цього Закону та інших законодавчих і нормативно-правових актів України у сфері перевезення пасажирів та/чи вантажів; утримувати транспортні засоби в належному технічному і санітарному стані та забезпечувати їх зберігання відповідно до вимог статті 21 цього Закону; забезпечувати контроль технічного і санітарного стану транспортних засобів перед виїздом на маршрут; забезпечувати проведення медичного контролю стану здоров`я водіїв; організувати проведення періодичного навчання водіїв методам надання домедичної допомоги потерпілим від дорожньо-транспортних пригод; забезпечувати умови праці та відпочинку водіїв згідно з вимогами законодавства; забезпечувати проведення стажування та інструктажу водіїв у порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері транспорту; забезпечувати безпеку дорожнього руху; забезпечувати водіїв відповідною документацією на перевезення пасажирів.
Відповідно до частин першої, другої статті 48 Закону № 2344-ІІІ, автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.
Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є: для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством; для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.
У разі перевезення небезпечних вантажів крім документів, передбачених частиною другою цієї статті, обов`язковими документами також є: для автомобільного перевізника - ліцензія на надання відповідних послуг; для водія - свідоцтво про допущення транспортного засобу до перевезення певних небезпечних вантажів, свідоцтво про підготовку водіїв транспортних засобів, що перевозять небезпечні вантажі, письмові інструкції на випадок аварії або надзвичайної ситуації (частина третя статті 48 Закону № 2344-ІІІ).
Відповідно до частини першої статті 60 за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за: перевезення пасажирів та вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених статтями 39 і 48 цього Закону, - штраф у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; .
Висновки Верховного Суду
З уваги на питання, яке порушив скаржник у касаційній скарзі, колегія суддів вважає за необхідне спершу зауважити, що за приписами частин першої, другої статті 341 КАС України «суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази».
Це зауваження покликане нагадати про межі касаційного перегляду й повноваження суду касаційної інстанції на цій стадії, які, підкреслимо, не передбачають дослідження доказів та з`ясування обставин справи.
Повертаючись тепер до доводів касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, колегія суддів зазначає, що Верховний Суд уже висловлював свою позицію щодо питання про суб`єкта, який несе відповідальність за порушення законодавства про автомобільний транспорт, з підстав, які передбачені у статті статтею 60 Закону № 2344-III.
Приміром, у постанові від 14 грудня 2023 року у справі № 140/6000/22 Верховний Суд з цього приводу зазначив, що відповідальність за порушення законодавства про автомобільний транспорт, передбачена статтею 60 Закону № 2344-III, застосовується до автомобільних перевізників, а не до власників/користувачів транспортного засобу. У тій самій постанові зазначено також, що першочерговим є належне установлення автомобільного перевізника, щодо якого проводиться перевірка, та в кожному такому випадку уповноважений контролюючий орган зобов`язаний встановити, а особа, транспортний засіб якої перевіряється, зобов`язана надати документи, які містять інформацію щодо предмета перевірки, зокрема про автомобільного перевізника.
З обсягу встановлених в цій справі обставин відомо, що спірну постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу від 09 листопада 2021 року № 308232 відповідач виніс стосовно особи (позивача), яка не є автомобільним перевізником, тоді як приписи абзацу першого у зіставленні з абзацом третім статті 60 Закону № 2344-III саме автомобільного перевізника визначають суб`єктом відповідальності за порушення законодавства про автомобільний транспорт, до якого можна застосовувати адміністративно-господарський штраф.
З уваги на наведене колегія суддів вважає, що за описаних обставин справи висновки судів попередніх інстанцій ґрунтуються на правильному застосуванні норм статті 60 Закону № 2344-III, а також узгоджуються з правозастосовною практикою суду касаційної інстанції у спорах цієї категорії.
Щодо питання скаржника про те, яким чином він має здійснювати контроль, щоб встановити особу, яка - на прикладі описаної ситуації - має відповідати за порушення законодавства про автомобільний транспорт колегія суддів зазначає, що відповідач є суб`єктом владних повноважень й адміністративний суд в межах розгляду справи в порядку адміністративного судочинства оцінює правомірність його рішень/дій через призму критеріїв, визначених частиною другою статті 2 КАС України. На стадії касаційного перегляду суд не може виходити за межі предмету і підстав позову. Наведене означає, що висловлення правової позиції щодо застосування певної норми права не може виявлятися у наданні вказівок (настанов) суб`єкту владних повноважень щодо порядку / способу реалізації своїх повноважень.
Відповідно до частини першої статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Колегія суддів переглянула судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій в межах доводів та вимог, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та, спираючись на приписи статті 350 КАС України, дійшла висновку, що підстав для їх скасування немає.
Керуючись статтями 341 345 349 350 355 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
п о с т а н о в и в :
1. Касаційну скаргу Державної служби України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) залишити без задоволення.
2. Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 21 листопада 2022 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 14 червня 2023 року в цій справі - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Головуючий М. І. Смокович
Судді А. В. Жук
Н. М. Мартинюк