ф
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26 лютого 2025 року
м. Київ
справа № 280/1520/23
адміністративне провадження № К/990/37864/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого судді-доповідача: Васильєвої І.А., Судді: Гімон М.М., Юрченко В.П.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1
на ухвалу Третього апеляційного адміністративного суду від 30.08.2024 року про відмову у відкритті апеляційного провадження (Судді: Круговий О.О., Шлай А.В., Олефіренко Н.А.),
у справі №280/1520/23
за адміністративним позовом Головного управління ДПС у Запорізькій області
до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1
про стягнення коштів за податковим боргом, -
ВСТАНОВИВ:
В березні 2023 року Головне управління ДПС у Запорізькій області (далі - позивач, ГУ ДПС у Запорізькій області) звернулось до Запорізького окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (далі - відповідач, ФОП ОСОБА_1 ) про стягнення коштів за податковим боргом з єдиного податку фізичних осіб та акцизного податку в загальному розмірі 28 107, 60 грн (т. 1 а.с. 1-3).
Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 19.05.2023 року адміністративний позов задоволено (т. 1 а.с. 85-88). Справа розглянута судом першої інстанції в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження. Повний тест рішення складено 19.05.2023 року.
02.08.2024 року адвокатом Макаренко Сергієм Сергійовичем, подано до Запорізького окружного адміністративного суду заяву про вступ у справу в якості представника ОСОБА_1 , в якій останній просив суд надати доступ до електронної справи № 280/1520/23 в підсистемі «Електронний суд» для реалізації повноважень, передбачених статтями 55 60 КАС України. В підтвердження своїх повноважень додав Ордер на надання правничої (правової) допомоги від 01 серпня 2023 року № АР 1132627 Серії АР № 1132627 (т.1 а.с. 99-101).
05.08.2024 року представником позивача, Макаренком С.С. через систему електронний суд подано апеляційну скаргу на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 19.05.2023 року у справі № 280/1520/23, в якій також заявлено клопотання про поновлення строку звернення до суду з апеляційною скаргою та звільнення від сплати судового збору на підставі вимог пункту 13 частини 1 статті 5 Закону України «Про судовий збір» та (т. 2 а.с. 1-13).
Ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 08.08.2024 року відмовлено фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 в задоволенні клопотання про звільнення від сплати судового збору; апеляційну скаргу залишено без руху на підставі вимог частини 3 статті 298 КАС України і надано десятиденний строк з дня отримання копії даної ухвали для усунення її недоліків, шляхом надання суду оригіналу документа про сплату судового збору, а також клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції (т. 2 а.с. 15-16).
Ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 30.08.2024 року відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 19.05.2023 року у справі №280/1520/23 на підставі пункту 4 частини 1 статті 299 Кодексу адміністративного судочинства України (т. 2 а.с. 20).
Ухвала суду апеляційної інстанції мотивована тим, що відповідно до довідки про доставку електронного листа, документ в електронному вигляді «без руху» від 08.08.2024 року доставлений до електронного кабінету представника заявника в підсистемі ЄСІТС «Електронний суд» 12.08.2024 о 17:48 годині. Однак у встановлений судом строк апелянт не усунув недоліки апеляційної скарги; не зазначив поважних підстав для поновлення строку на апеляційне оскарження, а також не сплатив судовий збір на виконання вимог ухвали від 08.08.2024 року про залишення апеляційної скарги без руху.
Не погодившись з ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 30.08.2024 року у справі №280/1520/23, представник відповідача - адвокат Макаренко С.С., звернувся 04.10.2024 року (через систему «Електронний Суд») до Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій останній, посилаючись на процесуальні порушення, допущені судом апеляційної інстанції, просив скасувати вищенаведену ухвалу та на підставі вимог статті 353 КАС України направити справу для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.
В обґрунтування доводів касаційної скарги скаржник посилався на те, що про наявність рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 19.05.2023 року ОСОБА_1 дізналася 02.08.2024 року, після вступу у справу її представника та ознайомлення з матеріалами справи (що підтверджується копією заяви з електронного кабінету представника відповідача). Відповідачем не був пропущений строк на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції, оскільки в матеріалах справи відсутні докази отримання ним рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 19.05.2023 року. Крім цього, скаржник посилався на неправильне застосування судом апеляційної інстанції вимог пункту 13 частини 1 статті 5 Закону України «Про судовий збір», який є спеціальним Законом і за його доводами не містить жодних обмежень для учасників бойових дій щодо предмета судового захисту порушених прав (т. 4 а.с. 1-2).
Верховним Судом відкрито провадження у даній справі, закінчено підготовчі дії та призначено справу до розгляду в поряду письмового провадження на підставі наявних у ній матеріалів.
Відзив на касаційну скаргу від позивача на адресу Суду не надходив, що у відповідності до вимог частини 4 статті 338 КАС України, не перешкоджає перегляду рішень судів першої та апеляційної інстанцій. Тоді, як під час відкриття провадження у справі, ухвалою Верховного Суду від 24 жовтня 2024 року був встановлений позивачу строк для подання відзиву на касаційну скаргу протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення копії цієї ухвали, яка доставлена до електронного кабінету Головного управління Державної податкової служби у Запорізькій області 22.11.2024 року (т. 4 а.с. 200-201).
Відповідно до вимог частини 1 статті 341 КАС України, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Переглянувши ухвалу суду апеляційної інстанції в межах доводів касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, колегія суддів приходить до висновку про задоволення касаційної скарги з наступних підстав.
Так, однією з основних засад судочинства, визначеною пунктом 8 частини третьої статті 129 Конституції України, а також одним із принципів здійснення адміністративного судочинства, передбачених п. 6, 7 частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Отже право на розгляд справи, означає право особи звернутися до суду та право на те, що його справа буде розглянута та вирішена судом. При цьому, особі має бути забезпечена можливість реалізувати вказані права без будь-яких перепон чи ускладнень, а здатність особи безперешкодно отримати судовий захист є змістом поняття доступу до правосуддя.
Повертаючись до порушених в касаційній скарзі процесуальних питань в контексті строку звернення до суду із апеляційною скаргою на рішення суду першої інстанції, колегія суддів звертає увагу, що справа розглядалась судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження в письмовому провадженні без повідомлення сторін, за результатами розгляду якої рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 19.05.2023 року адміністративний позов задоволено. Повний тест рішення складено 19.05.2023 року.
Так, відповідно до частини 5 статті 18 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд направляє судові рішення та інші процесуальні документи учасникам судового процесу до їхніх електронних кабінетів, вчиняє інші процесуальні дії в електронній формі із застосуванням Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи або її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами, у порядку, визначеному цим Кодексом, Положенням про Єдину судову інформаційно-комунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів).
При цьому у відповідності до вимог частини 5 статті 251 КАС України, учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено в порядку письмового провадження, копія судового рішення в електронній формі надсилається протягом двох днів із дня його складення у повному обсязі у порядку, визначеному законом, а в разі відсутності електронного кабінету - рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
Днем вручення судового рішення у відповідності до вимог частини 6 статті 251 КАС України є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси. Якщо судове рішення надіслано на офіційну електронну адресу пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.
Якщо копію судового рішення вручено представникові, вважається, що його вручено й особі, яку він представляє (частина 7 статті 251 КАС України).
Згідно з вимогами частини 1 статті 293 Кодексу адміністративного судочинства України, учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.
Відповідно до частини 1 статті 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
При цьому у відповідності до вимог частини 2 статті 295 КАС України учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду; 2) на ухвалу суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу (частина 3 статті 295 КАС України).
Відповідно до частини 3 статті 298 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 295 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.
Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 299 Кодексу адміністративного судочинства України, суд відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі в разі якщо, скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.
Колегія суддів зазначає, що залишення апеляційної скарги без руху - це процесуальна дія, яка застосовується судом з метою усунення апелянтом недоліків апеляційної скарги та дотримання порядку її подання. Ухвала суду апеляційної інстанції про залишення апеляційної скарги без руху не може бути оскаржена окремо у касаційному порядку, оскільки не включена до переліку ухвал, визначеного частиною третьою статті 328 КАС України. Однак враховуючи, що оскаржувана ухвала про відмову у відкритті апеляційного провадження постановлена судом апеляційної інстанції у зв`язку з не усуненням недоліків апеляційної скарги, встановлених ухвалою суду від 08.08.2024 року про залишення апеляційної скарги без руху, то правова оцінка їй надається Судом під час касаційного перегляду ухвали про відмову у відкритті апеляційного провадження.
Так, підставою для залишення апеляційної скарги без руху було те, що відповідач пропустив тридцятиденний строк на оскарження судового рішення, встановлений частиною 1 статті 295 КАС України, який сплинув 19.06.2023 року, не заявляючи при цьому клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження.
Проте колегія суддів звертає увагу, що дійшовши вказаного висновку судом апеляційної інстанції не враховано, що в прохальній частині апеляційної скарги представник відповідача просив суд поновити строк звернення до суду, посилаючись в тексті апеляційної скарги на те, що про рішення від 19.05.2023 року апелянт дізнався лише 02.08.2024 року, після ознайомлення з матеріалами справи.
Однак вищенаведені доводи апеляційної скарги в контексті поважності причин пропуску строку звернення до суду з апеляційною скаргою не були предметом оцінки судом апеляційної інстанції під час залишення апеляційної скарги без руху, що свідчить про передчасність висновку суду апеляційної інстанції про те, що скаржником не заявлено клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження і як наслідок, про залишення з цих підстав позовної заяви без руху на підставі вимог частини 3 статті 298 КАС України.
До того ж, відмовляючи у відкритті апеляційного провадження з підстав не усунення недоліків апеляційної скарги у встановлений судом строк, суд апеляційної інстанції посилався на те, що ухвалою суду апеляційної інстанції, апеляційну скаргу було залишено без руху для надання відповідачем заяви про поновлення строку на апеляційне оскарження із зазначенням (інших) поважних причин пропуску строку. Тоді, як в ухвалі про залишення апеляційної скарги без руху від 08.08.2024 року суд посилався на те, що скаржником взагалі не заявлено клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, що фактично змінює підстави для залишення позовної заяви без руху в контексті пропуску строку звернення до суду.
Колегія суддів звертає увагу, що при вирішенні питання про поновлення строку в межах кожної конкретної справи суд надає оцінку обставинам, які слугували перешкодою для своєчасного звернення до суду, у взаємозв`язку із повідомленими скаржником причинами поважності його пропуску і доказами, наданими в їх підтвердження, що слід оцінювати в сукупності. Однак впротиріч викладеного, судом апеляційної інстанції не розглянуто заявлене скаржником клопотання про поновлення строку звернення до суду із апеляційною скаргою, яке обґрунтовано тим, що про наявність рішення суду першої інстанції від 19.05.2023 ОСОБА_1 довідалась 02.08.2024 року, лише після вступу у справу її представника, на чому також наголошено скаржником в доводах касаційної скарги.
До того ж, колегія суддів звертає увагу, що в доводах касаційної скарги скаржником вірно акцентовано увагу на тому, що в матеріалах справи відсутні докази отримання відповідачем рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 19.05.2023 року, чому також повинна надаватись оцінка судом апеляційної інстанції під час вирішення питання поважності причин пропуску строку звернення до суду з даним позовом. Оскільки дійсно, матеріали справи містять лише супровідний лист про направлення рішення суду першої інстанції відповідачу на електронну пошту: ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка зазначена олівцем в позовній заяві в реквізитах даних ФОП ОСОБА_1 , а у відповідності до вимог частини 5 статті 251 КАС України, в разі відсутності електронного кабінету, судове рішення надсилається учасникам справи рекомендованим листом з повідомленням про вручення (зокрема, якщо судове рішення було ухвалено в порядку письмового провадження).
При цьому, як вбачається з матеріалів справи, лише 02.08.2024 року адвокатом Макаренко Сергієм Сергійовичем, подано до Запорізького окружного адміністративного суду заяву про вступ у справу в якості представника ОСОБА_1 та надання доступу до матеріалів справи для реалізації повноважень на її представництво у відповідності до Ордеру на надання правничої (правової) допомоги від 01 серпня 2023 року (на підставі договору про надання правової допомоги № 01/07 від 13 липня 2023 року), які в свою чергу складені вже після прийняття судом першої інстанції рішення від 19.05.2023 року (т.1 а.с. 99-101).
За таких обставин, суд апеляційної інстанції дійшов передчасного висновку про відмову у відкритті апеляційного провадження, допустивши порушення норм процесуального права, що є підставою для скасування ухвали суду апеляційної інстанції, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі із направленням справи для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.
До того ж, в доводах касаційної скарги скаржник наполягав також на неправильному застосуванні судом апеляційної інстанції пункту 13 частини 1 статті 5 Закону України «Про судовий збір», який є спеціальним Законом і за доводами скаржника не містить жодних обмежень для учасників бойових дій щодо предмета судового захисту порушених прав.
Перевіряючи додаткову підставу для залишення позовної заяви без руху, яка обґрунтована судом апеляційної інстанції необхідністю сплати судового збору за її подання, колегія суддів звертає увагу на наступне.
Так, відповідно до частини 5 статті 296 КАС України до апеляційної скарги додається документ про сплату судового збору.
Відповідно до пункту 13 частини 1 статті 5 Закону України від 08.07.2011 № 3674-VI «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються учасники бойових дій, постраждалі учасники Революції Гідності, Герої України у справах, пов`язаних з порушенням їхніх прав.
Разом з тим, зазначена норма має відсильний характер та не містить вичерпного переліку справ, в яких учасники бойових дій та прирівняні до них особи звільняються від сплати судового збору.
Правовий статус ветеранів війни, забезпечення створення належних умов для їх життєзабезпечення та членів їх сімей, встановлені Законом України від 22.10.1993 № 3551-XII «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».
Частиною 2 статті 22 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» передбачено, що особи, на яких поширюється дія цього нормативного акту, отримують безоплатну правову допомогу щодо питань, пов`язаних з їх соціальним захистом, а також звільняються від судових витрат, пов`язаних з розглядом цих питань.
Перелік пільг учасникам бойових дій та особам, прирівняним до них, визначені у статті 12 цього Закону.
Аналіз пункту 13 частини 1 статті 5 Закону України «Про судовий збір» у сукупності з положеннями частини 2 статті 22 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» дає підстави для висновку, що учасники бойових дій звільняються від сплати судового збору у справах, пов`язаних з реалізацією їхнього правового статусу.
Законом України «Про судовий збір» звільнення від сплати судового збору осіб, які мають такий статус, обмежено справами, пов`язаними з порушенням їхніх прав. Тобто, встановлені цим Законом положення стосуються випадків звернення до адміністративного суду за захистом прав, пов`язаних винятково зі статусом учасника бойових дій, і не поширюються на подання позовних заяв до суду із вимогами, що виходять за межі таких спірних правовідносин.
Подібну правову позицію щодо застосування та тлумачення пункту 13 частини першої статті 5 Закону № 3674-VI викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 09 жовтня 2019 року у справі № 9901/311/19 (провадження № 11-795заі19) та постанові Верховного Суду від 21 березня 2018 року у справі № 490/8128/17 (провадження № К/9901/166/18, К/9901/30220/18).
До того ж, в ухвалі від 11 вересня 2024 року у справі № 567/79/23 (провадження № 14-93цс24) Велика Палата Верховного Суду не відступила від раніше сформованих висновків, зазначивши, що із часу прийняття нею 09 жовтня 2019 року постанови у справі № 9901/311/19, як і постанови від 12 лютого 2020 року у справі № 545/1149/17 із висновками щодо застосування пункту 13 частини першої статті 5 Закону № 3674-VI з урахуванням вимог статей 12 та 22 Закону № 3551-XII, відсутні підстави стверджувати, що відбулась зміна суспільних відносин чи нормативного регулювання, внаслідок чого цей висновок втратив зрозумілість, набув ознак неузгодженості, необґрунтованості, незбалансованості чи помилковості.
Отже доводи скаржника про неправильне застосування судом апеляційної інстанції пункту 13 частини 1 статті 5 Закону України «Про судовий збір» відхиляються судом касаційної скарги, оскільки як вірно встановлено судом апеляційної інстанції, предметом позову є стягнення з відповідача податкового боргу, тобто вимоги в цій справі не пов`язані з порушенням права відповідача на соціальний захист саме як учасника бойових дій, про які йдеться у статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».
Разом з тим колегія суддів звертає увагу, що наявність зафіксованих судом касаційної інстанції порушень норм процесуального права в частині не надання оцінки заяві про поновлення строку звернення до суду із апеляційною скаргою, свідчить про достатність підстав для скасування оскаржуваної ухвали суду апеляційної інстанції та направлення справи для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.
Так, згідно з частиною першою статті 353 КАС України підставою для скасування ухвали судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.
На підставі викладеного, керуючись статтями 341 345 349 353 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 , задовольнити.
Скасувати ухвалу Третього апеляційного адміністративного суду від 30.08.2024 року про відмову у відкритті апеляційного провадження у справі №280/1520/23. Справу направити для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя І.А. Васильєва Судді: В.П. Юрченко М.М. Гімон