ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
07 листопада 2024 року
м. Київ
справа №280/4494/24
адміністративне провадження № К/990/31143/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Жука А.В.,
суддів: Кашпур О.В., Мартинюк Н.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження справу
за позовом ОСОБА_1 до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Запорізькій області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) про зобов`язання вчинити дії,
за касаційною скаргою Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) на ухвалу Третього апеляційного адміністративного суду від 05 серпня 2024 року (постановлену у складі колегії суддів: головуючого - судді Кругового О.О. (доповідач), суддів: Чабаненко С.В., Шлай А.В.,) у справі №280/4494/24,
ВСТАНОВИВ:
І. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
1. 17 травня 2024 року до Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі-позивач) до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Запорізькій області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) (далі - відповідач), в якій позивач просив: визнати бездіяльність протиправною та зобов`язати відповідача виключити з Єдиного реєстру боржників відомості щодо позивача за виконавчим провадженням НОМЕР_1.
1.1 В обґрунтування позовних вимог зазначає, що на виконанні у відповідача перебувало виконавче провадження НОМЕР_1 з виконання постанови про стягнення виконавчого збору №49582392, виданої 14 березня 2018 року відділом примусового виконання рішень УДВС ГТУЮ у Запорізькій області про стягнення з ОСОБА_1 залишку виконавчого збору у розмірі 426 626,49 грн. Так, 20 вересня 2019 року державним виконавцем винесено постанову НОМЕР_1 про повернення виконавчого документу стягувачу на підставі пункту 7 частини 1 статті 37 Закону України «Про виконавче провадження». Повторно вказана постанова про стягнення виконавчого збору не була пред`явлена до виконання, однак згідно даних Єдиного реєстру боржників ОСОБА_1 є боржником за виконавчим провадженням НОМЕР_1, яке наразі є знищеним. На заяву представника позивача про виключення з Єдиного реєстру боржників відомостей щодо ОСОБА_1 по виконавчому провадженню НОМЕР_1, листом від 13 травня 2024 року вих.№46159-1-26.1 відповідач повідомив, що повернення виконавчого документу стягувачу на підставі пункту 7 частини 1 статті 37 Закону України «Про виконавче провадження» не є наслідком для виключення з Єдиного реєстру боржників відомостей щодо ОСОБА_1 по виконавчому провадженню НОМЕР_1. Зазначає, що наявність відомостей відносно позивача містяться в Єдиному реєстрі боржників по виконавчому провадженню НОМЕР_1, порушує його майнові та немайнові права.
2. Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 31 травня 2024 року адміністративний позов задоволений частково.
Зобов`язано Відділ примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Запорізькій області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) виключити з Єдиного реєстру боржників відомості щодо ОСОБА_1 за виконавчим провадженням НОМЕР_1.
В іншій частині позовних вимог відмовлено.
3. Не погодившись із судовим рішенням, Південне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Одеса) оскаржило його в апеляційному порядку.
4. Ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 01 липня 2024 року апеляційну скаргу було залишено без руху. Запропоновано заявнику у строк 10 днів надати документ про сплату судового збору.
5. У строк встановлений судом заявник усунув недоліки апеляційної скарги в частині сплати судового збору.
5.1 Водночас, при вирішенні питання про можливість відкриття провадження у справі судом встановлено, що заявником порушено строк на апеляційне оскарження, визначений статтею 287 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
6. Ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 11 липня 2024 року апеляційну скаргу було залишено без руху. Запропоновано заявнику у строк 10 днів надати клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження із зазначенням поважних причин пропуску строку.
7 Залишаючи апеляційну скаргу без руху суд встановив, що оскаржуване рішення ухвалене Запорізьким окружним адміністративним судом 31 травня 2024 року. Суд вказав, що, десятиденний строк на апеляційне оскарження рішення суду сплинув 10 червня 2024 року. Натомість апеляційна скарга подана заявником лише 27 червня 2024 року.
7.1 В тексті апеляційної скарги заявник зазначив, що станом на 25 червня 2024 року копії рішення суду першої інстанції до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Запорізькій області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) не надходило, про існування судового рішення заявник дізнався з ЄДРСР 25 червня 2024 року. Відтак, вважає, що строк на апеляційне оскарження не порушений.
7.2 В той же час, судом апеляційної інстанції за допомогою КП "ДСС" з`ясовано, що копію рішення Запорізького окружного адміністративного суду отримано Відділом примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Запорізькій області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) в Електронному кабінеті в підсистемі "Електронний Суд" 31 травня 2024 року о 12:50.
8. Від Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) через підсистему «Електронний суд» надійшло клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду, яке обґрунтоване отриманням паперової копії рішення суду першої інстанції 25 червня 2024 року.
9. Ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 05 серпня 2024 року відмовлено Південному міжрегіональному управлінню Міністерства юстиції (м. Одеса) у задоволенні клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження. Відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 31 травня 2024 року в адміністративній справі №280/4494/24.
10. Відмовляючи у відкритті апеляційного провадження суд апеляційної інстанції проаналізувавши положення КАС України та Положення про порядок функціонування окремих підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи (далі - Положення про ЄСІТС) прийшов до висновку, що посилання скаржника на те, що він отримав паперову копію судового рішення 25 червня 2024 року не має вирішального значення при вирішенні питання про поновлення строку на апеляційне оскарження судового рішення, адже електронну копію судового рішення заявником отримано 31 травня 2024 року і саме з цієї дати він міг реалізувати своє право на апеляційне оскарження.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та відзиву на неї
11. Не погоджуючись із зазначеними судовим рішеннями відповідач звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій посилаючись на порушення норм процесуального права, просить скасувати ухвалу Третього апеляційного адміністративного суду від 05 серпня 2024 року, а справу направити до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.
12. Відзиву на касаційну скаргу до Верховного Суду не надходило, однак в силу частини 4 статті 328 КАС України відсутність відзиву на касаційну скаргу не перешкоджає перегляду оскаржуваних судових рішень.
ІІ. РУХ АДМІНІСТРАТИВНОЇ СПРАВИ В СУДІ КАСАЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ
13. 09 серпня 2024 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) на ухвалу Третього апеляційного адміністративного суду від 05 серпня 2024 року у справі №280/4494/24.
14. Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09 серпня 2024 року визначено склад колегії суддів: головуючий суддя - Жук А.В., судді: Мартинюк Н.М., Кашпур О.В.
15. Верховний Суд ухвалою від 20 серпня 2024 року залишив без руху касаційну скаргу скаржника надавши строк у десять днів з дня вручення копії цієї ухвали для усунення її недоліків шляхом надання до суду уточненої касаційної скарги, в якій навести підстави касаційного оскарження із врахуванням зазначених в мотивувальній частині цієї ухвали вимог, надання документа про сплату судового збору в установленому законом розмірі, а також доказів надсилання копії касаційної скарги іншим учасникам справи.
17. На адресу Верховного Суду від скаржника надійшла уточнена касаційна скарга, до якого додано платіжну інструкцію та докази направлення касаційної скарги позивачу.
18. Так, в уточненій касаційній скарзі відповідач вказує, що рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 31 травня 2024 року доставлено в Електронний кабінет Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Запорізькій області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса), який виступає окремим органом держаної виконавчої служби у якого відсутній окремий унікальний ідентифікаційний номер юридичної особи в єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України. Вказує, що передача документів надісланих на офіційну електронну адресу Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) до відповідного органу державної виконавчої служби займає певний час.
19. Верховний Суд ухвалою від 17 вересня 2024 року відкрив провадження за касаційною скаргою Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) на ухвалу Третього апеляційного адміністративного суду від 05 серпня 2024 року у справі №280/4494/24.
17. Ухвалою Верховного Суду від 06 листопада 2024 року дану справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами.
IІІ. РЕЛЕВАНТНІ ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ ТА ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
20. Перевіряючи правильність застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України, Верховний Суд зазначає таке.
21. Відповідно до статті 118 КАС України процесуальні строки - це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії. Процесуальні строки встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені - встановлюються судом.
22. За приписами частини першої статті 293 КАС України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.
23.Згідно з частиною першою статті 287 КАС України учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.
24. Частиною шостою статті 287 КАС України встановлено порядок апеляційного оскарження у цій категорії справ, а саме апеляційні скарги на судові рішення можуть бути подані протягом десяти днів з дня їх проголошення.
25. У пункті 4 частини першої статті 299 КАС України визначено, що суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження в разі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.
26. Приписи пункту 4 частини першої статті 299 КАС є імперативними та зобов`язують суд, у разі якщо особою у визначений строк не буде подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або у поданій заяві будуть наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження, визнані судом неповажними, відмовити у відкритті апеляційного провадження.
27. Такий підхід обумовлений тим, що право на оскарження судового рішення обмежене встановленим у законі строком на апеляційне оскарження, покликаним на дотримання принципу правової визначеності як одного з елементів верховенства права, та має дисциплінувати суб`єктів адміністративного судочинства.
28. Право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, зокрема, і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними. Відсутність цієї умови приводила б до постійного збереження стану невизначеності у публічно-правових відносинах.
29. Колегія суддів зазначає, що поновлення строку (у випадках, що не віднесені до регламентованих частини другої статті 295 КАС України) не є обов`язком суду, а є предметом його оцінки (розсуду) залежно від встановлених обставин, доводів і доказів сторін.
30. У разі подання апелянтом клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження суд повинен надати йому оцінку та вирішити шляхом визнання/невизнання причин пропуску такого строку поважними/неповажними.
31. Правовий інститут строків звернення до адміністративного суду за захистом порушеного права не містить вичерпного, детально описаного переліку причин пропуску такого строку чи критеріїв їх визначення. Натомість закон запроваджує оцінні, якісні параметри визначення причин їх недотримання - вони повинні бути поважними, реальними або, непереборними і об`єктивно нездоланними на час перебігу строків звернення до суду.
32. Частина друга статті 44 КАС України покладає на учасників справи обов`язок добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки.
33. Наведеними положеннями КАС України чітко окреслено характер процесуальної поведінки, який зобов`язує учасників справи діяти сумлінно, тобто проявляти добросовісне ставлення до наявних у них прав і здійснювати їх реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне та своєчасне (без суттєвих затримок та зайвих зволікань) виконання своїх обов`язків, встановлених законом або судом, зокрема щодо дотримання строку звернення до суду.
34. Для цього учасник справи як особа, зацікавлена у поданні відповідного процесуального документа повинен вчиняти усі можливі та залежні від нього дії, використовувати у повному обсязі наявні засоби та можливості, передбачені законодавством.
35. Відповідно до частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
36. Водночас, обов`язок доведення обставин, з якими сторона пов`язує поважність причин пропуску строків звернення до суду, покладається на особу, яка звернулася до суду.
37. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08.10.2020 у справі №9901/32/20 дійшла висновку, що інакшого способу визначити, які причини належить віднести до поважних, ніж через зовнішню оцінку (кваліфікацію) змісту конкретних обставин, хронологію та послідовність дій суб`єкта правовідносин перед зверненням до суду за захистом свого права, немає. Під таку оцінку мають потрапляти певні явища, фактори та їх юридична природа; тривалість строку, який пропущений; те, чи могли і яким чином певні фактори завадити вчасно звернутися до суду, чи перебувають вони у причинному зв`язку із пропуском строку звернення до суду; яка була поведінка суб`єкта звернення протягом цього строку; які дії він вчиняв, і чи пов`язані вони з готуванням до звернення до суду тощо.
38. Причина пропуску строку звернення до суду може вважатися поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: 1) це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк; 2) це обставина, яка виникла об`єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.
39. Тобто, поважними причинами можуть визнаватися лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звернулася з позовною заявою, пов`язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належним чином.
40. Отже, поновленню підлягають лише порушені з поважних причин процесуальні строки, встановлені законом. Строк звернення до суду, як одна із складових гарантії "права на суд", може і має бути поновленим, лише у разі наявності достатніх на те поважних причин.
41. Чітко визначені та однакові для всіх учасників справи строки звернення до суду, здійснення інших процесуальних дій є гарантією забезпечення рівності сторін та інших учасників справи. А для цього має бути також виконано умову щодо недопустимості безпідставного поновлення судами пропущеного строку (пункт 49 постанови Верховного Суду від 31.03.2021 у справі № 240/12017/19).
42. Відповідно до підпунктів 15.1, 15.15 пункту 15 частини першої розділу VІІ «Перехідні положення» КАС України (у редакції, чинній на час ухвалення рішення судом першої інстанції) до визначення Положенням № 1845/0/15-21) та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів), можливості вчинення передбачених цим Кодексом дій з використанням підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи (далі - ЄСІТС) такі дії вчиняються в такому порядку, - суд вручає судові рішення в паперовій формі.
43. Також положеннями частин п`ятої та шостої статті 251 КАС України передбачено, що учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено в порядку письмового провадження, копія судового рішення в електронній формі надсилається протягом двох днів із дня його складення у повному обсязі у порядку, визначеному законом, а в разі відсутності електронного кабінету - рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
44. Днем вручення судового рішення є, зокрема, 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
45. Якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.
46. Частина 11 статті 251 КАС України встановлює, що якщо учасник справи має електронний кабінет, суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в електронній формі виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи чи її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами. У разі відсутності в учасника справи електронного кабінету судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом із повідомленням про вручення.
47. Згідно із частиною першою статті 18 КАС України у судах функціонує ЄСІТС.
48. Частиною шостою статті 18 КАС України встановлено, що адвокати, нотаріуси, державні та приватні виконавці, судові експерти, органи державної влади та інші державні органи, зареєстровані за законодавством України як юридичні особи, їх територіальні органи, органи місцевого самоврядування, інші юридичні особи, зареєстровані за законодавством України, реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в обов`язковому порядку. Інші особи реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в добровільному порядку.
49. Таким чином, ця норма визначає суб?єктний склад осіб, реєстрація офіційної електронної адреси в системі ЄСІТС для яких є обов?язковою, до якого, серед інших, належить відповідач.
50. Частиною сьомою статті 18 КАС України передбачено, що особі, яка зареєструвала електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, суд вручає будь-які документи у справах, в яких така особа бере участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення до електронного кабінету такої особи, що не позбавляє її права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.
51. Особливості використання електронного підпису в ЄСІТС визначаються Положенням про ЄСІТС та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів) (частина 8 статті 18 КАС України).
52. Вища рада правосуддя 17 серпня 2021 року затвердила Положення № 1845/0/15-21 (Електронний кабінет, Електронний суд, відеоконференцзв?язок). З 05 жовтня 2021 року офіційно почали функціонувати підсистеми Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи: «Електронний кабінет», «Електронний суд», підсистема відеоконференцзв?язку.
53. Засобами ЄСІТС в автоматичному режимі здійснюється перевірка наявності в особи зареєстрованого Електронного кабінету.
54. У разі наявності в особи Електронного кабінету засобами ЄСІТС забезпечується надсилання до автоматизованої системи діловодства підтвердження доставлення до Електронного кабінету користувача документа у справі.
55. В іншому випадку до автоматизованої системи діловодства надходить повідомлення про відсутність в особи зареєстрованого Електронного кабінету.
56. Пунктом 17 підрозділу 1 розділу III «Підсистема «Електронний кабінет» Положення № 1845/0/15-21 визначено, що особам, які зареєстрували Електронний кабінет в ЄСІТС, суд вручає будь-які документи у справах, у яких такі особи беруть участь, виключно в електронній формі шляхом їх надсилання до Електронного кабінету таких осіб, що не позбавляє їх права отримати копію судового рішення в паперовій формі за окремою заявою.
57. З аналізу наведених норм законодавства слідує, що день належного вручення копії судового рішення може бути встановлений виключно з відповідної відмітки на поштовому повідомленні, або розписки про отримання копії судового рішення, або довідки про доставку в електронному вигляді рішення суду до Електронного кабінету із застосуванням ЄСІТС в порядку, визначеному цим Кодексом.
58. За обставинами цієї справи відповідач зареєстрований в підсистемі «Електронний суд» і листування судом першої інстанції із відповідачем здійснювалося за допомогою підсистеми «Електронний суд», зокрема шляхом надіслання рішення суду першої інстанції від 31 травня 2024 року в електронній формі.
59. Суд апеляційної інстанції врахував наявну в матеріалах справи довідку Запорізького окружного адміністративного суду про доставку електронного листа, за змістом якої документ в електронному вигляді «Ст. 243 - «Рішення - задоволено частково (спрощене провадження)» від 31 травня 2024 року по справі №280/4494/24 (суддя Калашник Юлія Вікторівна) надіслано одержувачу Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Запорізькій області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) в його електронний кабінет. Документ доставлено до електронного кабінету 31 травня 2024 року о 12:50 (а.с. 60, т.1).
60. Ця довідка є належним підтвердженням вручення учаснику копії судового рішення у розумінні статті 251 КАС України, а тому апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку про те, що в цьому випадку отримання паперової копії судового рішення 25 червня 2024 року не має вирішального значення при вирішенні питання про поновлення строку на апеляційне оскарження судового рішення,
61. Доводи скаржник стосовно затяжної процедури передачі документів є суто суб`єктивною причиною та не є обставиною, яка є об`єктивно непереборною та не залежить від волевиявлення особи, що звернулася до суду, пов`язаною з дійсно істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій.
62. Неналежна організація процесу із оскарження судового рішення з боку відповідальних осіб, виникнення організаційних складнощів у суб`єкта владних повноважень для своєчасного подання апеляційної скарги є суто суб`єктивною причиною, а негативні наслідки, які настали у зв`язку з такою причиною, є певною мірою відповідальністю за неналежне виконання своїх процесуальних обов`язків, які для усіх учасників справи мають бути рівними. Відповідач, що діє від імені держави, як суб`єкт владних повноважень, не може та не повинен намагатись отримати вигоду від організаційних складнощів, які склались у нього на поточний день, шляхом уникнення або зволікання виконання ним своїх процесуальних обов`язків, в тому числі і щодо вчасного подання апеляційної скарги
63. Аналогічний підхід застосований Верховним Судом у постановах від 26 вересня 2022 року у справі №560/403/22, від 03 листопада 2022 року у справі № 560/15534/21, від 18 січня 2023 року у справі №560/2836/22, від 31 січня 2023 року у справі № 380/4273/21, від 28 лютого 2023 року у справі №400/6312/21, від 30 вересня 2024 року у справі №520/5909/24 та інших.
64. З огляду на вказане, суд апеляційної інстанції, відмовляючи у відкритті апеляційного провадження з підстав пропуску строку на апеляційне оскарження, за відсутності причин, які б свідчили про поважність пропуску такого строку, правильно застосував положення пункту 4 частини першої статті 299 КАС України.
65. За таких умов, колегія суддів, перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду апеляційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, приходить до висновку, що суд апеляційної інстанції, ухвалив судове рішення з додержанням норм процесуального права.
66. Частиною першою статті 350 КАС України передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
67. Таким чином, оскільки при ухваленні судового рішення суд апеляційної інстанції порушень норм процесуального права не допустив, то колегія суддів дійшла висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції - без змін.
68. З огляду на результат касаційного розгляду справи у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, судові витрати розподілу не підлягають.
Керуючись статтями 341 345 349 350 355 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Касаційну скаргу Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) залишити без задоволення.
2. Ухвалу Третього апеляційного адміністративного суду від 05 серпня 2024 року у справі №280/4494/24 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
СуддіА.В. Жук О.В. Кашпур Н.М. Мартинюк