ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26 вересня 2023 року
м. Київ
справа № 280/5895/21
адміністративне провадження № К/990/1480/23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Олендера І.Я.,
суддів: Гончарової І.А., Пасічник С.С.,
розглянув в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами касаційну скаргу Приватного підприємства «Чернігівський» на постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 14.12.2022 (судді Малиш Н.І. (головуючий), Баранник Н.П., Щербак А.А.) у справі №280/5895/21 за позовом Приватного підприємства «Чернігівський» до Головного управління ДПС у Запорізькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
У С Т А Н О В И В:
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
1. Приватне підприємство «Чернігівський» (далі - позивач, Підприємство) звернулось до суду з позовом до Головного управління ДПС у Запорізькій області (далі - відповідач, контролюючий орган) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 11.03.2021 №00030020902.
2. Позовні вимоги обґрунтовані наступним.
Контролюючим органом проведено фактичну перевірку Підприємства та встановлено порушення платником вимог статті 15 ЗУ «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах та пального», що полягало в зберіганні позивачем пального без отримання (наявності) ліцензії на право на зберігання пального.
Позивач стверджує, що не здійснює діяльність пов`язану із обігом пального, в тому числі діяльність пов`язану з його виробництвом, зберіганням, реалізацією, натомість є виробником сільськогосподарської продукції, а придбання пального є необхідним для заправки сільгосптехніки під здійснення сільськогосподарських робіт. Вказує, що Підприємство для зберігання та оперативної доставки пального до працюючої в полі техніки з метою її заправки в березні 2019 року було введено в експлуатацію бочку причепну для транспортування палива об`ємом 3500 м/куб. Саме в цій причепній бочці Підприємство тимчасово і зберігало придбане пальне. Посилається на те, що зберігання пального у ємностях, встановлених на транспортних засобах не потребує отримання ліцензії па право зберігання пального, оскільки дані резервуари не є нерухомим майном, не мають прив`язки до земельної ділянки (території), не мають своєї адреси, як обов`язкової умови ліцензування зберігання пального згідно положеннями статті 15 Закону України від 19.12.1995 №481/95-ВР "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального" (далі - Закон №481/95-ВР).
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
3. Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 25.01.2022 позов задоволено, оскаржуване податкове повідомлення - рішення визнано протиправним та скасовано.
Суд першої інстанції дійшов висновку, що Підприємство придбане пальне використовує для власних потреб та зберігає у бочці-причепі, а тому з урахуванням вимог статті 15 Закону України №481/95-ВР та положень підпункту 14.1.6. пункту 14.1. статті 14 Податкового кодексу України позивач не повинен був отримувати ліцензію на право зберігання пального.
Також суд при прийнятті рішення врахував постанову Вільнянського районного суду Запорізької області від 16.02.2021 у справі №314/337/21, якою було закрито провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно директора ПП "Чергінівський" на підставі пункту 1 статті 247 КУпАП, за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 164 КУпАП.
4. Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 14.12.2022 рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове рішення про відмову у задоволення позовних вимог Підприємства.
Рішення суду апеляційної інстанції обґрунтовано тим, що позивачем до перевірки не було надано актів інвентаризації пального, книг складського обліку та звіту про рух палива і мастильних матеріалів (бочка-причеп), оборотно-сальдових відомостей, актів списання пального в розрізі дат проведених робіт та транспортних засобів, в т. ч. бочки-причепа. Також суд зазначив, що посилання позивача на зберігання пального для власних потреб, не свідчить про відсутність встановленого контролюючим органом порушення.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
5. Не погодившись із рішенням суду апеляційної інстанції, Підприємство подало касаційну скаргу, де посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 14.12.2022 та залишити в силі рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 25.01.2022.
6. Касаційний розгляд справи проведено в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами відповідно до статті 345 Кодексу адміністративного судочинства України.
СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
7. Судами попередніх інстанцій встановлено, що на фахівцями контролюючого органу проведено фактичну перевірку ПП «Чернігівський» за адресою: вул. Центральна, 337-а, с.Матвіївка, Вільнянський район, Запорізька область, за період діяльності з 01.07.2019 по день закінчення фактичної перевірки з метою здійснення контролю за додержанням суб`єктом господарювання вимог законодавства, які є обов`язковими при виробництві, обліку, зберіганні та транспортуванні пального; наявності супровідних документів на товар (прибуткових, товарно-транспортних, видаткових та акцизних накладних), виявлення порушень у сфері виробництва і обігу пального.
Результати перевірки оформлено актом №3221/08/01/09/25679553 від 14.12.2020.
Згідно висновків акту перевірки встановлено, що Підприємством порушено вимоги, зокрема частини першої, восьмої, шістнадцятої статті 15 Закону України від 19.12.1995 №481/95 «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального», що полягало у зберіганні пального в період липень 2019 року - грудень 2020 року без отримання ліцензії на право зберігання пального.
Не погодившись із висновками акту фактичної перевірки №3221/08/01/09/25679553 від 14.12.2020, ПП «Чернігівський», в порядку, передбаченому пунктом 86.7 статті 86 Податкового кодексу України, було подано відповідні заперечення від 23.02.2021.
Листом №13669/6/08-01-09-02-07 від 05.03.2021 Головним управлінням ДПС у Запорізькій області було повідомлено Підприємство про неврахування поданих заперечень та залишення висновків акту фактичної перевірки №3221/08/01/09/25679553 від 14.12.2020 без змін.
За результатами перевірки контролюючим органом прийнято оскаржуване у цій справі податкове повідомлення-рішення від 11.03.2021 №00030020902, яким нараховано суму штрафних санкцій у розмірі 500 000,00 грн за порушення вимог частин 1, 8 та 16 статті 15 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального».
Вказане податкове повідомлення - рішення за результатами адміністративного оскарження було залишено без змін.
Не погоджуючись із податковим повідомленням-рішенням від 11.03.2021 №00030020902, позивач звернувся до суду із відповідним позовом.
ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
8. Підставою касаційного оскарження рішення суду апеляційної інстанції позивач зазначив неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, зокрема пункту 1 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України - якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.
Свої вимоги скаржник обґрунтовує тим, що суд апеляційної інстанції при прийнятті рішень не врахував відповідних висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 31.05.2022 у справі №540/4291/20, що свідчить про неправильне застосування норм статті 15 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального» та підпункту 14.1.6 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України.
9. Контролюючим органом надано відзив на касаційну скаргу Підприємства, в якому відповідач, посилаючись на те, що вимоги касаційної скарги є необґрунтовані, а висновки суду апеляційної інстанції є правильними, просить в задоволенні касаційної скарги відмовити та залишити без змінрішення суду апеляційної інстанції.
ПОЗИЦІЯ СУДУ
Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої і апеляційної інстанцій
10. Надаючи оцінку доводам скаржника у касаційні скарзі колегія суддів касаційної інстанції виходить з вимог частини першої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до якої суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Перевіривши доводи касаційної скарги, в межах касаційного перегляду, визначених статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства України, а також, надаючи оцінку правильності застосування судами першої та апеляційної інстанції в оскаржуваних судових рішеннях норм матеріального і процесуального права у спірних правовідносинах, Верховний Суд виходить з наступного.
11. Основні засади державної політики щодо регулювання виробництва, експорту, імпорту, оптової і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим та зерновим дистилятом, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, дистилятом виноградним спиртовим, спиртом-сирцем плодовим, біоетанолом, алкогольними напоями, тютюновими виробами, рідинами, що використовуються в електронних сигаретах, та пальним, забезпечення їх високої якості та захисту здоров`я громадян, а також посилення боротьби з незаконним виробництвом та обігом алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального на території України визначає Закон України 481/95-BP від 19.12.1995 "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального" (далі - Закон України 481/95-BP).
Згідно з вимогами частини 1 статті 15 Закону України № 481/95-BP оптова торгівля пальним та зберігання пального здійснюються суб`єктами господарювання (у тому числі іноземними суб`єктами господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) всіх форм власності за наявності ліцензії.
Відповідно до абзацу восьмого частини другої статті 17 Закону України №481/95-ВР встановлена відповідальність за зберігання пального без наявності ліцензії у вигляді штрафних санкцій у розмірі 500 000 гривень.
Відповідно до вимог статті 15 Закону України №481/95-BP суб`єкти господарювання (у тому числі іноземні суб`єкти господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) отримують ліцензії на право оптової торгівлі пальним та зберігання пального на кожне місце оптової торгівлі пальним або кожне місце зберігання пального відповідно, а за відсутності місць оптової торгівлі пальним - одну ліцензію на право оптової торгівлі пальним за місцезнаходженням суб`єкта господарювання (у тому числі іноземного суб`єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) або місцезнаходженням постійного представництва.
Ліцензії на право оптової торгівлі пальним видаються терміном на п`ять років органом виконавчої влади, уповноваженим Кабінетом Міністрів України.
Ліцензія видається за заявою суб`єкта господарювання (у тому числі іноземного суб`єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво), до якої додається документ, що підтверджує внесення річної плати за ліцензію.
Для отримання ліцензії на право оптової або роздрібної торгівлі пальним або на право зберігання пального разом із заявою додатково подаються завірені заявником копії таких документів: документи, що підтверджують право власності або право користування земельною ділянкою, або інше передбачене законодавством право землекористування на земельну ділянку, на якій розташований об`єкт оптової або роздрібної торгівлі пальним або зберігання пального, чинні на дату подання заяви та/або на дату введення такого об`єкта в експлуатацію, будь-якого цільового призначення; акт вводу в експлуатацію об`єкта або акт готовності об`єкта до експлуатації, або сертифікат про прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, або інші документи, що підтверджують прийняття об`єктів в експлуатацію відповідно до законодавства, щодо всіх об`єктів у місці оптової або роздрібної торгівлі пальним або зберігання пального, необхідних для оптової або роздрібної торгівлі пальним або зберігання пального; дозвіл на виконання робіт підвищеної небезпеки та експлуатацію (застосування) машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки.
Суб`єкти господарювання, що здійснюють зберігання пального, яке не реалізовується іншим особам і використовується виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки, копії зазначених документів не подають. Такі суб`єкти господарювання у заяві зазначають про використання пального для потреб власного споживання чи переробки, загальну місткість резервуарів та ємностей, що використовуються для зберігання пального, та їх фактичне місцезнаходження.
Статтею 1 Закону України №481/95-ВР надано визначення поняттям, зокрема:
зберігання пального - діяльність із зберігання пального (власного або отриманого від інших осіб) із зміною або без зміни його фізико-хімічних характеристик;
місце зберігання пального - місце (територія), на якому розташовані споруди та/або обладнання, та/або ємності, що використовуються для зберігання пального на праві власності або користування.
Проте, Закон України №481/95-ВР не визначає, що саме розуміється під власним споживанням пального, а так само, під поняттям «споруди», «обладнання», «ємності». При цьому, якщо загальні визначення понять «споруда» та «обладнання» є більш чітко окресленими, то поняття «ємність» таким не є і за загальним правилом охоплює абсолютно усі споруди, обладнання, резервуари чи інші пристрої, які мають щонайменшу місткість, до яких можна віднести і паливні баки автомобілів, обладнання, пристроїв. Тому застосування такого поняття в абсолютному значенні у Законі України №481/95-ВР робить його вимоги непередбачуваними для суспільства, позаяк, кожен суб`єкт господарювання, який придбав пальне і використовує його, зобов`язаний отримати ліцензію на зберігання пального, що, однак, суперечить правовому змісту запровадження державою вимог щодо ліцензування діяльності зі зберігання пального, метою чого було, зокрема, підвищення контролю за обігом пального не тільки у розрізі суб`єктів господарювання, які займаються такою діяльністю, але й місць, на яких провадиться діяльність зі зберігання пального.
Закон України№481/95-ВР не дає чіткого розуміння, які саме місця слід вважати місцем зберігання пального, на кожне з яких суб`єкт господарювання зобов`язаний отримати ліцензію.
Верховний Суд у постановах від 31.05.2022 у справі №540/4291/20, на яку, зокрема покликається Підприємство в касаційній скарзі, від 29.06.2022 у справі №200/11016/20-а, від 21.09.2022 у справі № 140/16490/20, від 12.01.2023 у справі № 420/11102/21 застосував норми статей 15, 17 Закону №481/95-ВР у подібних правовідносинах у системному зв`язку із нормами підпунктів 14.1.6, 14.1.6-1 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України і дійшов до висновку, що зберігання пального нерозривно пов`язане із наявністю у суб`єкта господарювання споруд та/або обладнання, та/або ємностей, що використовуються для зберігання пального на праві власності або користування (місця зберігання пального). Наявність у суб`єкта господарювання обов`язку з отримання ліцензії на право здійснення діяльності зі зберігання пального, яка опосередковується придбанням та використанням суб`єктом господарювання пального для задоволення своїх власних виробничих потреб при провадженні його господарської діяльності (не пов`язаної з метою отримання доходу від зберігання пального як виду економічної діяльності) залежить саме від наявності у суб`єкта господарювання місця зберігання пального, яке за своїми ознаками (характеристиками) відповідає визначенню «акцизного складу» та/або «акцизного складу пересувного», незалежно від того чи зареєстрований такий суб`єкт платником акцизного податку, розпорядником акцизного складу та/або наявністю підстав для реєстрації такого місця як акцизного складу. Відповідно, у випадку, якщо наявне у суб`єкта господарювання місце зберігання пального має ознаки, які згідно з нормами підпунктів 14.1.6, 14.1.6-1 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України встановлені як виключення з визначення «акцизного складу» та/або «акцизного складу пересувного», такий суб`єкт не має обов`язку отримувати ліцензію на право зберігання пального у такому місці.
Таким чином, для оцінки наявності в діях суб`єкта господарювання складу правопорушення у вигляді здійснення діяльності зі зберігання пального без отримання відповідної ліцензії, з`ясуванню підлягають місце та спосіб його зберігання, мета придбання, технічні характеристики використаних для цього споруд (обладнання, ємностей), обсяги споживання, закупівлі та обставини використання пального. Ці обставини складають об`єктивну та суб`єктивну сторони правопорушення. Сам по собі факт наявності «на балансі» у суб`єкта господарювання невикористаного пального не є достатньою обставиною для його кваліфікації як зберігання пального без отримання відповідної ліцензії.
З урахуванням зазначеного, під час проведення фактичної перевірки фахівцями контролюючого органу має бути встановлено безпосереднє місце зберігання суб`єктом господарювання пального. Не встановлення наявності таких місць зберігання пального чи то акцизних складів, не може тягнути за собою відповідальність у вигляді застосування штрафу.
Водночас, у цій справі висновки відповідача про порушення позивачем вимог Закону України №481/95-ВР ґрунтуються на аналізі єдиного реєстру податкових накладних та єдиного реєстру акцизних накладних, згідно з яких Підприємство здійснювало придбання дизельного палива у відповідних об`ємах, та ненаданні ним первинних документів, а саме договорів постачання нафтопродуктів, оборотно-сальдових відомостей та актів інвентаризації.
При цьому слід зазначити, що відповідно до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В даному випадку, контролюючий орган провів фактичну перевірки прибувши за податковою адресою юридичної особи (вул. Центральна, 337-а, с. Матвіївка, Вільнянський район, Запорізька область) та на підставі реєстру податкових накладних та єдиного реєстру акцизних накладних щодо кількості придбаних нафтопродуктів за вирахуванням об`ємів паливних баків техніки дійшов висновку про зберігання залишку придбаного дизельного палива в металевій ємності. При цьому жодного первинного документу в підтвердження своїх висновків в акті перевірки не наведено та до матеріалів справи не додано. Фактичну та кількісну наявність пального відповідач в ході проведення фактичної перевірки не встановлював, в акті перевірки не відображено і відомостей про інвентаризацію пального на зберіганні (має право вимагати її проведення), зняття залишків товарно-матеріальних цінностей, відбір зразків пального, спосіб зберігання пального, технічні характеристики використаної для цього споруд ємності.
Водночас, як уже зазначалось, ці обставини складають об`єктивну та суб`єктивну сторони правопорушення, відповідальність за вчинення якого встановлена приписами частини другої статті 17 Закону України № 481/95-ВР.
Крім того, навіть встановлення факту отримання платником податків пального та його зберігання в ємності без отримання ліцензії не є достатнім для висновку, що такий платник вчинив правопорушення, за яке встановлена відповідальність нормою абзацу 8 частини другої статті 17 Закону №481/95-ВР. Для цього також слід встановити, чи не має місце зберігання пального ознак, які згідно з нормами підпунктів 14.1.6, 14.1.6-1 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України виключають визначення «акцизного складу» та/або «акцизного складу пересувного».
Проте зазначені обставини контролюючим органом під час перевірки не встановлювались.
Крім того, твердження контролюючого органу про ненадання позивачем під час перевірки первинних документів, а саме договорів постачання нафтопродуктів, оборотно-сальдових відомостей та актів інвентаризації, також не підтверджено, відповідного акту не надання (відмови від надання) документів до перевірки матеріали справи не містять.
Матеріалами справи не підтверджуються і покликання контролюючого органу, які фактично було взято до уваги судом апеляційної інстанції, щодо ненадання позивачем книг складського обліку та звітів про рух палива і мастильних матеріалів (бочка-причеп), актів списання пального в розрізі дат, проведених робіт та транспортних засобів, в т ч бочки-причіпа. Згідно акту перевірки контролюючий орган вказував на ненадання позивачем виключно договорів постачання нафтопродуктів, оборотно-сальдових відомостей та актів інвентаризації, проте як вже зазначено вище доказів, які б підтверджували зазначене відповідачем не надано.
Слід зазначити, що позивачем не заперечувалось, що фактично ним дизельне пальне зберігалось в бочці-причепі для заправлення власної сільськогосподарської техніки, яку (бочку-причеп) ПП «Чернігівський» було введено в експлуатацію в березні 2019 року, про що до матеріалів справи була надана копія акту введення в експлуатацію основних засобів від 25.03.2019, яку також було додано і до заперечень до акту фактичної перевірки, При цьому відповідач всупереч положень пункту 44.6 статті 44 Податкового кодексу України відповідних обставин не врахував.
Крім того, судом першої інстанції встановлено, що ПП «Чернігівський» є виробником сільськогосподарської продукції та придбане пальне необхідне для заправлення власної сільськогосподарської техніки під час здійснення сільськогосподарських робіт.
Контролюючий орган вказаних обставин не спростував та протилежного не довів.
Отже, враховуючи нормативно-правове регулювання спірних правовідносин та встановлені обставини справи, колегія суддів дійшла висновку, що підстави вважати, що зберігання позивачем дизельного пального, придбаного для власного використання, підпадає під визначення «зберігання пального», що вимагає ліцензування відповідно до норм статті 15 Закону № 481/95-ВР, відсутні. Відтак, відсутні й підстави для притягнення позивача до відповідальності, встановленої нормою абзацу 8 частини другої статті 17 цього Закону.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
12. Відповідно до пункту 4 частини першої статті 349 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишити в силі рішення суду першої інстанції у відповідній частині.
Суд касаційної інстанції скасовує або частково і залишає в силі рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону (частина перша статті 352 Кодексу адміністративного судочинства України).
13. З огляду на встановлені обставини справи в сукупності та враховуючи правове регулювання спірних правовідносин, колегія суддів приходить до висновку, що доводи, викладені у касаційні скарзі, дають підстави для висновку про неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права, яке призвело до неправильного вирішення справи та скасування рішення суду першої інстанції, яке відповідає закону, а тому касаційна скарга Приватного підприємства «Чернігівський» підлягає задоволенню.
СУДОВІ ВИТРАТИ
14. При поданні касаційної скарги Приватним підприємством «Чернігівський» сплачено 15000,00 грн судового збору, що підтверджується платіжним дорученням № 308 від 05.01.2023.
За правилами частини першої статті 133 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
З огляду на зазначене, Суд дійшов висновку про необхідність стягнення з Головного управління ДПС у Запорізькій області (ЄДРПОУ 44118663) на користь Приватного підприємства «Чернігівський» судових витрат на сплату судового збору за подання касаційної скарги в розмірі 15000,00 грн (п`ятнадцять тисяч гривень 00 коп.).
Керуючись статтями 133 341 345 349 352 355 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд,
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу Приватного підприємства «Чернігівський» задовольнити.
Постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 14.12.2022 у справі №280/5895/21 скасувати, а рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 25.01.2022 в даній справі залишити в силі.
Стягнути на користь Приватного підприємства «Чернігівський» за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Запорізькій області (ЄДРПОУ 44118663) судові витрати зі сплати судового збору за подання касаційної скарги у сумі 15000,00 грн (п`ятнадцять тисяч гривень 00 коп.).
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
СуддіІ.Я.Олендер І.А. Гончарова С.С. Пасічник