ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 вересня 2023 року
м. Київ
справа №280/5917/22
касаційне провадження № К/990/15263/23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Бившевої Л.І.,
суддів: Пасічник С.С., Олендера І.Я.,
розглянув у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Технохімреагент» на постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 13.04.2023 (головуючий суддя - Головко О.В., судді - Ясенова Т.І., Суховаров А.В.) у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Технохімреагент» до Акціонерного товариства «Райффайзен Банк», третя особа: Національний банк України, про визнання протиправною бездіяльності,
ВСТАНОВИВ:
Товариство з обмеженою відповідальністю «Технохімреагент» (далі - позивач, Товариство) звернулось до суду з позовом до Акціонерного товариства «Райффайзен Банк» (далі - відповідач, Банк), третя особа: Національний банк України (далі - третя особа, НБУ), в якому просило: визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо не завершення валютного нагляду зовнішньоекономічних операцій позивача з компанією «TECHNOCHIMREAGENTBEL» LIMITED LIABILITY COMPANY (Республіка Беларусь), які виникли з контрактів від 14.04.2021 №21433/IM, від 21.05.2021 №21312/ЕХ; зобов`язати Банк у тижневий строк завершити валютний нагляд за дотриманням Товариством граничних строків розрахунків за контрактами.
Позивачем подано заяву про вжиття заходів забезпечення позову шляхом заборони Банку надавати НБУ інформацію про факт ненадходження в установлені НБУ граничні строки товару за зовнішньоекономічними операціями Товариства за контрактами від 14.04.2021 №21433/IM, від 21.05.2021 №21312/ЕХ «TECHNOCHIMREAGENTBEL» LIMITED LIABILITY COMPANY (Республіка Беларусь).
В обґрунтування заяви позивач зазначає, що станом на дату подання позовної заяви відповідачем не знято з валютного контролю вказані експортні операції. На думку позивача, в порушення вимог законодавства, відповідачем неправомірно не знято з валютного контролю вищезазначені експортні операції позивача. В разі надання відповідачем вищевказаної інформації до НБУ, до позивача щоденно будуть нараховуватися штрафні санкції, що призведе до порушення прав позивача та необхідністю в майбутньому знову звертатися до суду за захистом своїх прав. Стверджує, що вжиття заходів забезпечення позову обраним позивачем способом направлене на збереження існуючого становища, а також фактично не спричинить шкоди законним правам та інтересам сторін.
Запорізький окружний адміністративний суд ухвалою від 27.10.2022 задовольнив заяву Товариства, вжив заходи забезпечення позову шляхом заборони Банку надавати НБУ інформацію про факт ненадходження в установлені НБУ граничні строки товару за зовнішньоекономічними операціями Товариства за контрактами від 14.04.2021 №21433/IM, від 21.05.2021 №21312/ЕХ «TECHNOCHIMREAGENTBEL» LIMITED LIABILITY COMPANY (Республіка Беларусь), до набрання законної сили судовим рішенням у справі №280/5917/22.
Задовольняючи заяву про забезпечення позову, суд першої інстанції врахував, що предметом позову у даній справі є оскарження бездіяльності відповідача щодо незавершення валютного нагляду за вказаною зовнішньоекономічною операцією, а подання відповідачем до НБУ інформації про виявлені факти ненадходження у граничні строки коштів (товарів) за зовнішньоекономічною операцією є одним зі складових валютного нагляду, то невжиття заходів забезпечення позову, зокрема, шляхом заборони відповідачу подавати таку інформацію, повністю нівелює подальший розгляд справи та вирішення спору по суті між сторонами.
Третій апеляційний адміністративний суд постановою від 13.04.2023 скасував ухвалу суду першої інстанції, у задоволенні заяви Товариства відмовив повністю.
Відмовляючи у забезпеченні позову, суд апеляційної інстанції виходив з того, що з матеріалів справи не вбачаються очевидні ознаки протиправності дій (бездіяльності) відповідача. Зазначена бездіяльність не є очевидною, є оскаржуваною, про що подано відповідний позов у даній справі. Позивач не довів належними доказами можливість істотного ускладнення чи унеможливлення виконання рішення суду або ефективного захисту, або поновлення порушених/оспорюваних прав/ інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду, без вжиття заходів забезпечення позову. Доводи заявника зводяться лише до припущень такого ускладнення. Ухвала суду першої інстанції про встановлення заходів забезпечення позову не містить належного обґрунтування очевидних ознак протиправності оскаржуваної бездіяльності з посиланням на норми чинного законодавства, а також не містить мотивів суду, за яких суд дійшов висновку, що може скластися ситуація, при якій для відновлення прав позивача у подальшому необхідно буде докласти значних зусиль та витрат або взагалі їх відновлення стане неможливим. Посилання суду на можливість майбутнього звернення позивача до суду є лише припущенням та не може розглядатися як обставина, що потребує значних зусиль та витрат для відновлення прав позивача, адже судом не перевірено в розрізі норм чинного законодавства доводи заявника щодо можливості застосування до нього заходів впливу у вигляді нарахування штрафних санкцій у зв`язку з поданням до НБУ відповідної інформації. Також, суд апеляційної інстанції дійшов до висновку, що обраний судом захід забезпечення позову впливає на права та інтереси НБУ, який не є учасником справи, при цьому суд не врахував, що встановлення заборони на подання НБУ відповідної інформації може призвести до обмеження законної діяльності цього органу.
Не погоджуючись з вказаним рішенням суду апеляційної інстанції, позивач подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та направити справу до суду апеляційної інстанції на новий розгляд.
Скаржник зазначає, що станом на дату подання позовної заяви відповідачем не знято з валютного контролю вказані експортні операції. Скаржник доводить, що відповідачем протиправно не знято з валютного контролю вищезазначені експортні операції позивача і в разі надання відповідачем вищевказаної інформації до НБУ, до позивача щоденно будуть нараховуватися штрафні санкції, що призведе до порушення прав позивача та необхідністю в майбутньому знову звертатися до суду за захистом своїх прав. Стверджує, що судом апеляційної інстанції не враховано, що не вжиття заходів забезпечення позову обраним позивачем способом направлене на збереження існуючого становища, а також фактично не спричинить шкоди законним правам та інтересам сторін.
НБУ у відзиві на касаційну скаргу, посилаючись на законність і обґрунтованість рішення суду апеляційної інстанції, просить залишити його без змін, а касаційну скаргу позивача залишити без задоволення.
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 11.05.2023 відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою позивача та витребував матеріали справи із суду першої інстанції.
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 26.09.2023 закінчив підготовку справи до касаційного розгляду, визнав за можливе проведення касаційного розгляду справи у порядку письмового провадження і призначив справу до розгляду в порядку письмового провадження з 27.09.2023.
Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Частинами першою та другою статті 341 КАС України визначено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.
Частинами першою та другою статті 150 КАС України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:
1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або
2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Згідно з положеннями частини першої статті 151 КАС України позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється в безспірному порядку.
Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб (частина друга статті 151 КАС України).
В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову та підстави його обрання (частина шоста статті 154 КАС України).
Тобто, метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
При цьому заходи забезпечення мають вживатись лише в межах позовних вимог, бути співмірними з ними, а необхідність їх застосування повинна обґрунтовуватись поважними підставами й підтверджуватись належними доказами. Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Водночас, вирішуючи питання про вжиття заходів забезпечення позову, суд в ухвалі про забезпечення позову повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Також суд має вказати, в чому будуть полягати дії, направлені на відновлення прав позивача, оцінити складність вчинення цих дій, встановити, що витрати, пов`язані з відновленням прав, будуть значними, навести підстави, з яких він дійшов висновку про існування очевидних ознак протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, цим рішенням, дією або бездіяльністю до ухвалення рішення у справі.
Слід зазначити, що під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, оскільки питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті та не можуть вирішуватись ним під час розгляду клопотання про забезпечення позову.
Розглядаючи питання щодо наявності підстав для вжиття заходів забезпечення позову, суди повинні також враховувати специфіку правовідносин, стосовно яких виник спір, та їх відповідне законодавче врегулювання, за наслідками аналізу якого можна зробити висновок, чи дійсно застосування заходів забезпечення позову є необхідним у даному конкретному випадку, чи може невжиття таких засобів мати незворотні наслідки.
Наведена правова позиція узгоджується з висновками, викладеними у постановах Верховного Суду від 14.12.2021 у справі № 240/16920/21, від 15.04.2022 у справі №440/6755/21, від 13.07.2022 у справі №240/26736/21.
При вирішенні питання про наявність підстав для вжиття заходів забезпечення позову суди попередніх інстанцій установили, що Банк здійснює валютний нагляд за дотриманням Товариством граничних строків розрахунків за операціями з «TECHNOCHIMREAGENTBEL» LIMITED LIABILITY COMPANY (Республіка Беларусь).
Названий контрагент намагався виконати зобов`язання по укладеним контрактам, проте банк «Приорбанк» ОАО м. Мінськ відмовив в проведенні транзакції.
Товариство звернулось до Банку з пропозицією завершити валютний нагляд у зв`язку з недоцільністю контролю операцій, проведення яких заблоковано на державному рівні.
Відповідач повідомив, що у зв`язку з незначною сумою платежу, банк самостійно завершить здійснення валютного нагляду за дотриманням граничних строків розрахунків. Натомість повідомив позивача, що пункт 25 розділу IV постанови №7 не містить виключення для неподання НБУ інформації про виявлений факт ненадходження виручки в установлені граничні строки.
Товариство вважає, що згідно з Законом України «Про валюту та валютні операції», Інструкції про порядок валютного нагляду банків за дотриманням резидентами граничних строків розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів, Банк мав всі підстави для прийняття рішення про закінчення валютного нагляду, однак цього не зробив, що й стало підставою для звернення до суду з відповідним позовом.
Як установлено судом апеляційної інстанції і підтверджується матеріалами справи, позивач не довів належними доказами можливість істотного ускладнення чи унеможливлення виконання рішення суду або ефективного захисту або поновлення порушених/оспорюваних прав/інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду, без вжиття заходів забезпечення позову. Доводи заявника зводяться лише до припущень такого ускладнення.
Доводам скаржника про можливість майбутнього звернення позивача до суду суд апеляційної інстанції надав оцінку, з якою погоджується суд касаційної інстанції та зазначає, що такі доводи є лише припущенням і не можуть розглядатися як обставина, що потребує значних зусиль та витрат для відновлення прав позивача.
Колегія суддів також вважає правильним висновок суду апеляційної інстанції, що обраний судом захід забезпечення позову впливає на права та інтереси НБУ, встановлення заборони на подання НБУ відповідної інформації може призвести до обмеження законної діяльності цього органу.
Суд, який застосовує заходи забезпечення позову з підстав очевидності ознак протиправності дій або бездіяльності, на основі наявних у справі доказів повинен бути переконаний, що дії або бездіяльність явно суперечать вимогам закону за критеріями, передбаченими частиною другою статті 2 КАС України, порушує права, свободи або інтереси позивача і вжиття заходів забезпечення позову є способом запобігання істотним та реальним негативним наслідкам цього порушення. Твердження про очевидність порушення до розгляду справи по суті є висновком, який свідчить про правову позицію суду наперед. Тому застосування заходів забезпечення позову з цієї підстави допускається у виключних випадках.
Безумовно, дії або бездіяльність відповідача справляють певний вплив на осіб, на яких поширюються. Такі дії або бездіяльність можуть завдавати шкоди і мати наслідки, які позивач оцінює негативно. Проте Суд звертає увагу, що відповідно до статті 150 КАС України зазначені обставини, навіть у разі їх доведення, не є підставами для застосування заходів забезпечення позову в адміністративній справі.
Суд зазначає, що підстави вважати, що зазначені вище дії або бездіяльність відповідача мають очевидні ознаки протиправності та порушують права позивача, на даний час відсутні, оскільки такі обставини підлягають встановленню саме в ході розгляду справи з урахуванням усіх належних та допустимих доказів, які учасники справи надають суду.
Подання позовної заяви, предметом якої є, зокрема, протиправна бездіяльність відповідача щодо не завершення валютного нагляду зовнішньоекономічних операцій позивача, не може слугувати беззаперечним доказом того, що таке є очевидно протиправним.
Ураховуючи встановлені фактичні обставини у даній справі та наведені правові норми, колегія суддів дійшла до висновку, що скаржником не доведено необхідність вжиття застосованого судом заходу забезпечення позову з урахуванням положень частини другої статті 150 КАС України, застосовані заходи судом першої інстанції є такими, що суперечать приписам частини другої статті 151 КАС України, є неспівмірними із заявленими позовними вимогами, у зв`язку з чим оскаржуване рішення суду апеляційної інстанції є вірним.
Колегія суддів дійшла до висновку про відсутність обставин, визначених у статті 150 КАС України для вжиття заходів забезпечення позову.
Переглянувши оскаржуване судове рішення у цій справі у межах доводів касаційної скарги, перевіривши правильність застосування норм процесуального права, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, вважає що при ухваленні оскаржуваного рішення суд апеляційної інстанції не допустив неправильного застосування норм процесуального права, які могли б бути підставою для його скасування, а тому касаційну скаргу слід залишити без задоволення.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.
Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права (частина перша статті 350 КАС України).
Керуючись статтями 345 350 355 359 КАС України, Суд
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Технохімреагент» залишити без задоволення.
Постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 13.04.2023 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
СуддіЛ.І. Бившева С.С. Пасічник І.Я.Олендер