09.04.2023

№ 280/830/19

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 травня 2022 року

м. Київ

справа №280/830/19

адміністративне провадження № К/9901/31076/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Чиркіна С.М.,

суддів: Єзерова А.А., Шарапи В.М.,

розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області на постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 21 серпня 2019 року (головуючий суддя: Малиш Н.І., судді: Білак С.В., Шальєва В.А.) у справі № 280/830/19 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області про скасування припису, повідомлення про сплату шкоди, постанови,

У С Т А Н О В И В:

І. РУХ СПРАВИ

26 лютого 2019 року ОСОБА_1 (далі також позивач або ОСОБА_1 ) звернувся до Запорізького окружного адміністративного суду із позовом до Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області (далі також відповідач або ГУ Держгеокадастру), в якому просив скасувати як протиправні:

припис відповідача від 01 лютого 2019 року №499/0/92-18-ДВ/0131Пр/03/01/-19;

повідомлення про сплату шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу від 05 лютого 2019 року;

постанову про закриття справи від 11 лютого 2019 року № 499/0/92-18-ДВ/0131Пр/03/01/-19.

Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 24 травня 2019 року в задоволені позову відмовлено.

Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 21 серпня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково.

Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 24 травня 2019 року у справі № 280/830/19 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області про скасування припису, повідомлення про сплату шкоди, постанови скасовано в частині відмови у задоволенні позову про скасування припису та повідомлення про сплату шкоди.

Прийняти нове судове рішення в частин позовних вимог про скасування припису.

Позов ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області про скасування припису задоволено.

Скасовано припис Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області від 01 лютого 2019 року № 499/0/92-18-ДВ/0131Пр/03/01/-19.

Провадження у справі в частині позовних вимог ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області про скасування повідомлення про сплату шкоди закрито.

В іншій частині рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 24 травня 2019 року у справі №280/830/19 залишено без змін.

Не погоджуючись із рішенням суду апеляційної інстанції, відповідач направив на адресу Верховного Суду касаційну скаргу (надійшла поштою 11 лютого 2019 року), у якій скаржник просить скасувати постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 21 серпня 2019 року у частині задоволення позовної вимоги про скасування припису від 01 лютого 2019 року № 499/0/92-18-ДВ/0131Пр/03/01/-19, залишити в цій частині в силі рішення суду першої інстанції про відмову у задоволенні зазначеної позовної вимоги.

Ухвалою Верховного Суду від 20 листопада 2019 року відкрито касаційне провадження у справі. Цією ж ухвалою витребувано справу з суду першої інстанції.

Від позивача відзиву на касаційну скаргу не надходило, що не перешкоджає касаційному перегляду рішення суду апеляційної інстанції.

Ухвалою Верховного Суду від 24 травня 2022 року справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження відповідно до статті 345 КАС України.

ІІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

Судами попередніх інстанцій встановлено, що наказом Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області від 23 серпня 2018 року № 499-ДК "Про здійснення державного контролю за дотриманням земельного законодавства, використанням та охороною земель усіх категорій і форм власності" у зв`язку з зверненням Мелітопольської місцевої прокуратури Запорізької області від 11 червня 2018 року №1.1-6611-18, наказано здійснити державний контроль за дотриманням земельного законодавства, використанням та охороною земель усіх категорій і форм власності, родючості ґрунтів шляхом проведення перевірки дотримання вимог земельного законодавства стосовно земельної ділянки, як об`єкта перевірки, яка знаходиться на території Чкаловської сільської ради Запорізької області, з кадастровим номером 23221281400:02:009:0044.

Відповідачем 23 серпня 2018 року №499/0/92-18-ДК/407/АО/10/01-18 складено акт обстеження земельної ділянки, за змістом якого у ході обстеження встановлено, що земельна ділянка сільськогосподарського призначення для проведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею 30,0074 га, кадастровий номер 23212871400:02:009:0044 , яка розташована за межами населеного пункту на території Чкалівської сільської ради Веселівського району Запорізької області обробляється та засіяна сільськогосподарською культурою - соняшник за відсутності відповідного рішення про передачу земельної ділянки у власність або надання у користування (оренду) та за відсутності вчиненого правочину щодо неї, що є порушенням вимог діючого земельного законодавства.

23 серпня 2018 року державним інспектором відповідача складено Акт № 499/0/92-18-ДК/635/АП/09/01/18 перевірки дотримання вимог земельного законодавства за об`єктом - земельної ділянки, яким встановлено у відношенні вищевказаної земельної ділянки порушення статей 125, 126 Земельно кодексу України ( далі також ЗК України), відповідальність за яке передбачена п. "б" ст. 211 ЗК України, статею 53-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі також КУпАП та статті 197-1 Кримінального кодексу України (далі також КК України).

31 січня 2019 року відповідачем складено протокол про адміністративне правопорушення № 499/0/92-18-ДК/0153П/07/01/-19 у відношенні ОСОБА_1 , розгляд справи призначено на 11 лютого 2019 року о 10 год. 00 хв., копія якого вручена позивачу особисто 31 січня 2019 року.

01 лютого 2019 року відповідачем винесено припис № 499/0/92-18-ДК/0131Пр/03/01/19, яким приписано гр. ОСОБА_1 у 30-денний термін усунути виявлене правопорушення згідно з чинним законодавством. Припис отримано особисто позивачем 11 лютого 2019 року.

05 лютого 2019 року відповідачем складено повідомлення про сплату шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу, яким вимагається у 15-ти денний термін сплатити розмір шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки у розмірі 115348,04 грн, який також отримано позивачем особисто 11 лютого 2019 року.

11 лютого 2019 року відповідачем винесено постанову №499/0/92-18-ДК/0131По/08/01/-19 про закриття справи про адміністративне правопорушення, у зв`язку з тим, що при розгляді справи зроблено висновок, що в порушенні є ознаки злочину, відповідальність за який передбачено статтею 197-1 КК України.

Позивач не погоджуючись із прийнятими приписом від 01 лютого 2019 року № 499/0/92-18-ДВ/0131Пр/03/01/-19, повідомленням про сплату шкоди від 05 лютого 2019 року та постановою про закриття справи від 11 лютого 2019 року №499/0/92-18-ДВ/0131Пр/03/01/-19.

IIІ. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ

В обґрунтування позову позивач зазначав, що не погоджується з прийнятими відповідачем спірними рішеннями, вважає їх протиправними та такими, що ґрунтуються лише на припущеннях. Стверджує, що ОСОБА_1 ніколи не засівав вказану відповідачем земельну ділянку, крім того в приписі не зазначено яке правопорушення виявлено та у який спосіб його необхідно усунути. Вважає, що посилання відповідача на лист відділення поліції не є доказом, що встановлює певні обставини, у т.ч. і факт самовільного зайняття земельної ділянки.

У відзиву на позов відповідач зазначив, що в ході здійснення перевірки дотримання вимог земельного законодавства щодо земельної ділянки з кадастровим номером 2321281400:02:009:0044 державний інспектор діяв у повній відповідності до встановлених норм Закону. За результатом такої перевірки було встановлено, що земельна ділянка обробляється невстановленою особою та засіяна сільськогосподарською культурою - соняшник за відсутністю відповідного рішення про передачу земельної ділянки у власність або надання у користування (оренду) та за відсутності вчиненого правочину. З листа Веселівського відділення Мелітопольського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Запорізькій області від 10 вересня 2019 року, протоколів допиту свідків встановлено, що особою, яка самовільно зайняла земельну ділянку є ОСОБА_1 .

ІV. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог про скасування припису відповідача від 01 лютого 2019 року № 499/0/92-18-ДВ/0131Пр/03/01/-19, суд першої інстанції з приводу доводів позивача про те, що він не засівав вказану земельну ділянку, припис не містить самого правопорушення та у який спосіб його необхідно усунути, а також про те, що соняшник підлягає збиранню восени і на час складення припису не може знаходитися на полі, а тому вказівки припису про усунення порушень є безпідставними, зазначив таке.

Згідно із частиною 1 статті 144 ЗК України передбачено, що у разі виявлення порушення земельного законодавства державний інспектор сільського господарства, державний інспектор з охорони довкілля складають протокол про порушення та видають особі, яка допустила порушення вказівку про його усунення у 30-денний строк. Вищенаведена норма не передбачає розширеного тлумачення її змісту, зокрема щодо того, що державний інспектор повинен детально описати, які саме порушення має усунути особа правопорушник та які дії повинен вчинити правопорушник на виконання припису. Отже зазначеною нормою ЗК України передбачено обов`язкове складання припису у разі складання протоколу про правопорушення.

Щодо незрозумілості способу виконання оскаржуваного припису суд взяв до уваги доводи відповідача, згідно яких єдиним логічним способом виконання оскаржуваного припису є звільнення самовільно зайнятих земельних ділянок. В свою чергу, це не означає звільнення земельної ділянки виключно від посівів сільськогосподарської культури, це також означає припинення вчинення будь-яких дій, спрямованих на внесення добрив у зазначену вище земельну ділянку, дій щодо підготовки до наступного сільськогосподарського року, тощо.

Також суд звертає увагу, що якщо припустити що позивач як він стверджує дійсно не засівав відповідну земельну ділянку і на час складання припису соняшник не може знаходитися на полі то відповідно вказаний припис не має негативних наслідків для позивача та не порушує його права.

Суд апеляційної інстанції скасовуючи рішення суду першої інстанції в частині позовних вимог щодо скасування припису та задовольняючи позовні вимоги в цій частині, дійшов висновку про те, що припис прийнято в порушенням норм чинного законодавства, оскільки перевіркою проведеною відповідачем, особи, що вчинила порушення земельного законодавства не встановлено.

За позицією суду апеляційної інстанції, посилання у приписі на інформацію досудового розслідування правоохоронних органів і визначення такої особи як таку, що повинна усунути порушення земельного законодавства, є протиправним, оскільки інформація в рамках досудового розслідування може мати юридичну силу за результатами розгляду кримінальної справи судом.

V. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

В обґрунтування вимог касаційної скарги скаржником зазначено, що за змістом статті 144 ЗК України оцінку припису варто давати, орієнтуючись на протокол про адміністративне правопорушення, оскільки саме цим документом встановлюється безпосередній склад адміністративного правопорушення та особа правопорушника. Щодо змісту протоколу його описова частина містить достатні відомості, які дали можливість здійснити правильну кваліфікацію правопорушника.

Водночас скаржник стверджує, що серед іншого, доказом вчинення самовільного зайняття земельної ділянки саме ОСОБА_1 став лист Мелітопольського відділу поліції Веселівського відділення поліції Запорізької області від 20 грудня 2018 року № 6597/61-2018, яким було повідомлено, що спірну земельну ділянку обробляє ОСОБА_1 .

Звертає увагу, що правоохоронний орган повідомив Головне управління Держгеокадастру не про винність позивача у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого статтею 197-1 КПК, а про обставину обробки земельної ділянки зазначеним громадянином.

Вважає, що в органу досудового розслідування були наявні необхідні дані для формулювання твердження про те, що земельна ділянка з кадастровим номером 2321281400:02:009:0044 обробляється ОСОБА_1 .

За позицією відповідача, проаналізувавши документи, які дали достатні підстави вважати ОСОБА_1 винним у вчинені адміністративного правопорушення, Головне управління Держгеокадастру склало протокол про адміністративне правопорушення та в силу норм ЗК України було зобов`язане винести припис.

VІ. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи із меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України (в редакції до набрання чинності змінами, внесеними Законом України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справі"; далі - Закон № 460-IX) Верховний Суд зазначає таке.

Правовідносини у сфері забезпечення права на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави, раціонального використання та охорони земель регулюються, зокрема ЗК України та Законом України від 19 червня 2003 року № 963-IV «Про державний контроль за використанням та охороною земель» (далі також Закон № 963-IV).

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з положеннями частини другої статті 2 КАС України в справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до статті 187 ЗК України контроль за використанням та охороною земель полягає в забезпеченні додержання органами державної влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями і громадянами земельного законодавства України.

Відповідно до статті 2 Закону № 963-IV основними завданнями державного контролю за використанням та охороною земель є, зокрема, забезпечення додержання органами державної влади, органами місцевого самоврядування, фізичними та юридичними особами земельного законодавства України.

Статтею 4 вказаного Закону встановлено, що об`єктом державного контролю за використанням та охороною земель є всі землі в межах території України.

Згідно із положеннями статті 5 Закону № 963-IV органом, який здійснює державний контроль за використанням та охороною земель, дотриманням вимог законодавства України про охорону земель, проведення моніторингу родючості ґрунтів є центральний орган виконавчої влади, який забезпечує реалізацію державної політики у сфері нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі.

У свою чергу, пунктом 1 Положення про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14 січня 2015 року № 15 (далі - Положення № 15), державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру (Держгеокадастр) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра аграрної політики та продовольства і який реалізує державну політику у сфері топографо-геодезичної і картографічної діяльності, земельних відносин, землеустрою, у сфері Державного земельного кадастру, державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі в частині дотримання земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій і форм власності, родючості ґрунтів.

Системний аналіз наведених правових норм дає підстави дійти до висновку про те, що ГУ Держгеокадастру у Запорізькій області наділено повноваженнями щодо здійснення державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі в частині дотримання земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій і форм власності, родючості ґрунтів. При цьому, об`єктом контролю є всі землі на території України, а також порядок їх використання органами державної влади, органами місцевого самоврядування, фізичними та юридичними особами.

Повноваження центрального органу виконавчої влади, який забезпечує реалізацію державної політики у сфері нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі встановлені статтею 6 Закону № 963-IV, до яких належить, зокрема, здійснення державного контролю за використанням та охороною земель у частині: додержання органами державної влади, органами місцевого самоврядування, юридичними та фізичними особами вимог земельного законодавства України та встановленого порядку набуття і реалізації права на землю; виконання вимог щодо використання земельних ділянок за цільовим призначенням; додержання вимог земельного законодавства в процесі укладання цивільно-правових угод, передачі у власність, надання у користування, в тому числі в оренду, вилучення (викупу) земельних ділянок; ведення державного обліку і реєстрації земель, достовірності інформації про земельні ділянки та їх використання.

Відповідно до статті 9 вказаного закону державний контроль за використанням та охороною земель, дотриманням вимог законодавства України про охорону земель і моніторинг ґрунтів здійснюються шляхом: проведення перевірок; розгляду звернень юридичних і фізичних осіб; участі у прийнятті в експлуатацію меліоративних систем і рекультивованих земель, захисних лісонасаджень, протиерозійних гідротехнічних споруд та інших об`єктів, які споруджуються з метою підвищення родючості ґрунтів та забезпечення охорони земель; розгляду документації із землеустрою, пов`язаної з використанням та охороною земель; проведення моніторингу ґрунтів та агрохімічної паспортизації земель сільськогосподарського призначення.

Статтею 10 Закону № 963-IV передбачено, що державні інспектори у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотриманням вимог законодавства України про охорону земель мають право, зокрема: давати обов`язкові для виконання вказівки (приписи) з питань використання та охорони земель і дотримання вимог законодавства України про охорону земель відповідно до їх повноважень, а також про зобов`язання приведення земельної ділянки у попередній стан у випадках, установлених законом, за рахунок особи, яка вчинила відповідне правопорушення, з відшкодуванням завданих власнику земельної ділянки збитків; складати акти перевірок чи протоколи про адміністративні правопорушення у сфері використання та охорони земель і дотримання вимог законодавства про охорону земель та розглядати відповідно до законодавства справи про адміністративні правопорушення, а також подавати в установленому законодавством України порядку до відповідних органів матеріали перевірок щодо притягнення винних осіб до відповідальності.

Зі змісту наведених правових норм слідує, що державний контроль за охороною та використанням земель може здійснюватися державним інспектором ГУ Держгеокадастру, у тому числі, шляхом проведення перевірок. Для реалізації завдань у сфері здійснення контролю за використанням та охороною земель державний інспектор має право, зокрема, видавати приписи, складати акти перевірки або протоколи про адміністративні правопорушення з метою притягнення винних осіб до відповідальності.

Суд також наголошує, що відповідно до статті 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Статтею 211 ЗК України встановлено ряд порушень, за які громадяни та юридичні особи несуть цивільну, адміністративну або кримінальну відповідальність відповідно до законодавства.

Згідно із статтею 125 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Статтею 126 ЗК України передбачено, що право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

За змістом статті 1 Закону № 963-IV самовільне зайняття земельної ділянки - будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними.

Так, судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем за результатами перевірки дотримання вимог земельного законодавства за об`єктом - земельної ділянки, встановлено порушення статей 125 126 ЗК України, відповідальність за яке передбачена пунктом "б" статті 211 ЗК України та статтею 53-1 КУпАП та статті 197-1 КК України щодо земельної ділянки сільськогосподарського призначення для проведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею 30,0074 га, кадастровий номер 23212871400:02:009:0044, яка розташована за межами населеного пункту на території Чкалівської сільської ради Веселівського району Запорізької області, та складено акт від 23 серпня 2018 року.

За змістом акту зазначено, що така земельна ділянка обробляється та засіяна сільськогосподарською культурою - соняшник не встановленою особою за відсутності відповідного рішення про передачу земельної ділянки у власність або надання у користування (оренду) та за відсутності вчиненого правочину щодо неї, що є порушенням вимог діючого земельного законодавства.

01 лютого 2019 року відповідачем винесено припис №499/0/92-18-ДК/0131Пр/03/01/19, яким приписано гр. ОСОБА_1 у 30-денний термін усунути виявлене правопорушення згідно з чинним законодавством. Припис отримано особисто позивачем 11 лютого 2019 року.

Як встановлено судом апеляційної інстанції за змістом припису від 01 лютого 2019 року саме за інформацією, викладеною у листі Веселівського ВП Мелітопольського відділу поліції ГУНП в Запорізькій області від 20.12.2018 рю № 6597/61-2018, стало відомо про встановлення що в ході досудового розслідування, що земельну ділянку, щодо якої проводилась перевірка, використовує і обробляє ОСОБА_1 , а тому позивача зобов`язано усунути порушення згідно чинного законодавства у 30-денний термін.

Щодо протоколів допиту свідків, наданих разом з листом Веселівського ВП Мелітопольського відділу поліції ГУНП в Запорізькій області від 20.12.2018 рю № 6597/61-2018, суд зазначає, що аналіз процесуальних положень статей 73 - 78 91 94 КАС України щодо правил надання судом оцінки доказам дає підстави для висновку про те, що пояснення свідків є належним доказом в адміністративній справі, якщо такий свідок допитаний судом саме в процесі розгляду такої адміністративної справи. Протокол допиту свідка в рамках кримінального провадження, якщо в такому кримінальному провадженні відсутній вирок, який набрав законної сили, не може вважатися належним доказом в адміністративній справі ні як показання свідків, ні як письмовий доказ. Оцінку таким показанням свідка має компетенцію надавати лише суд в процесі розгляду саме кримінального провадження.

Аналогічний висновок наведено у постанові Верховного Суду від 24 січня 2019 року у справі № 804/15563/15.

Верховний Суд погоджується з висновком суду апеляційної інстанції, що посилання у приписі на інформацію досудового розслідування правоохоронних органів і визначення такої особи як таку, що повинна усунути порушення земельного законодавства, є протиправним, оскільки інформація в рамках досудового розслідування може мати юридичну силу за результатами розгляду кримінальної справи судом.

Водночас Верховний Суд зазначає, що припис як обов`язкова для виконання у визначені строки письмова вимога суб`єкта владних повноважень не може бути формальною та такою, що фактично не підлягає виконанню, оскільки в лютому місяці 2019 року неможливо усунути порушення протягом 30-ти днів щодо засіяної самовільно зайнятої земельної ділянки сільськогосподарською культурою - соняшник, беручи до уваги що саме порушення за об`єктом виявлено в серпні 2018 року.

Відповідно до частини 1 та 2 статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Доводи касаційної скарги не містять належних та об`єктивно обумовлених міркувань, які б спростовували наведені висновки суду апеляційної інстанції, фактично зводяться до переоцінки доказів. Проте таким доводам, з огляду на вищенаведені висновки, судом апеляційної інстанції надано належну правову оцінку з дотриманням норм матеріального права.

Згідно із пунктом 1 частини 1 статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.

Враховуючи наведене, Верховний Суд не встановив неправильного застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права при ухваленні судових рішень і погоджується з висновком суду апеляційної інстанції в оскаржуваній частині позовних вимог щодо скасування припису від 01 лютого 2019 року №499/0/92-18-ДВ/0131Пр/03/01/-19.

Рішення суду апеляційної інстанції є законним та обґрунтованим, і не підлягає скасуванню, оскільки суд апеляційної інстанції, всебічно перевіривши обставини справи, вирішив спір у відповідності з нормами матеріального права та при дотриманні норм процесуального права, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи, а доводи касаційної скарги їх не спростовують.

Керуючись статтями 341 345 349 350 355 356 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області залишити без задоволення.

Постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 21 серпня 2019 року у справі № 280/830/19 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Судді Верховного Суду: С.М. Чиркін

А.А. Єзеров

В.М. Шарапа