№ 280/921/23

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 квітня 2024 року

м. Київ

справа № 280/921/23

адміністративне провадження № К/990/33360/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Білак М.В.,

суддів: Губської О.А., Мацедонської В.Е.,

розглянувши у порядку письмового провадження справу

за касаційною скаргою ОСОБА_1

на постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 03 серпня 2023 року (головуючий суддя - Лукманова О.М., судді: Божко Л.А., Дурасова Ю.В.)

у справі №280/921/23

за позовом ОСОБА_1

до Офісу Генерального прокурора

про стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення

I. ПРОЦЕДУРА

1. У лютому 2023 року позивач звернувся до суду з вказаним позовом, в якому просив стягнути з Офісу Генерального прокурора середній заробіток за час невиконання рішення суду про поновлення на роботі за період з 14 травня 2021 року по 04 січня 2023 року в сумі 672 395,26 грн.

2. В обґрунтування позовних вимог зазначає, що рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 10 червня 2020 року у справі №280/378/20 його, серед іншого, поновлено в Офісі Генерального прокурора на посаді рівнозначній посаді заступника начальника першого відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання державного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів органами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю Департаменту нагляду за додержанням законів у кримінальному проваджені та координації правоохоронної діяльності Генеральної прокуратури України та органів прокуратури з 25 грудня 2019 року. Рішення в частині поновлення на посаді допущено до негайного виконання.

Наказом Офісу Генерального прокурора від 14 травня 2021 року його поновлено на посаді в Генеральній прокуратурі України, а наказом від 05 січня 2023 року переведено на посаду у Спеціалізованій екологічній прокуратурі Офісу Генерального прокурора. Отже, як зазначає позивач, рішення суду у справі №280/378/20 в частині поновлення на посаді належним чином виконано 05 січня 2023 року, а тому існують підстави для стягнення середнього заробітку за час невиконання рішення суду. Зауважує, що такий період складає 413 робочих днів (з 14 травня 2021 року по 04 січня 2023 року), розмір середньоденної заробітної плати становить 1 985,71 грн, а отже стягненню підлягає сума із відрахуванням заробітної плати, отриманої на посаді в Генеральній прокуратурі України (79 699,33 грн у 2021 році та 68 003,64 грн у 2022 році), що складає 672 395,26 грн.

3. Рішенням Запорізького оружного адміністративного суду від 05 квітня 2023 року позов задоволено частково.

Стягнуто з Офісу Генерального прокурора на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки виконання рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 10 червня 2020 року в справі №280/378/20 за період з 14 травня 2021 року по 18 липня 2022 року включно в сумі 446 024,32 грн, з яких утримати податки та інші обов`язкові платежі.

У задоволенні інших позовних вимог відмовлено.

4. Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 03 серпня 2023 року рішення суду першої інстанції скасовано.

Провадження у справі №280/921/23 закрито на підставі пункту 4 частини першої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Роз`яснено позивачу право звернення із заявою в порядку статті 383 КАС України (визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення суду).

5. Не погоджуючись із постановою суду апеляційної інстанції, позивач звернувся з касаційною скаргою, в якій просив скасувати оскаржуване рішення та направити справу до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.

6. Ухвалою Верховного Суду від 23 жовтня 2023 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.

II. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

7. Судами попередніх інстанцій встановлено, що рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 10 червня 2020 року у справі №280/378/20 поновлено ОСОБА_1 в Офісі Генерального прокурора на посаді рівнозначній посаді заступника начальника першого відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання державного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів органами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю Департаменту нагляду за додержанням законів у кримінальному проваджені та координації правоохоронної діяльності Генеральної прокуратури України та органів прокуратури з 25 грудня 2019 року. Рішення в частині поновлення на посаді допущено до негайного виконання.

8. 12 червня 2020 року позивачу видано виконавчий лист у даній справі в частині поновлення на посаді.

9. Ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 16 листопада 2020 року закрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Офісу Генерального прокурора на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 10 червня 2020 року в справі № 280/378/20.

10. Головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Кузьменком О.С. 20 квітня 2021 року відкрито виконавче провадження №65220082 з примусового виконання виконавчого листа Запорізького окружного адміністративного суду, виданого 12 червня 2020 року у справі №280/378/20.

11. 14 травня 2021 року Генеральним прокурором видано наказ №567ц, яким, зокрема, поновлено ОСОБА_1 на посаді заступника начальника першого відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання державного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів органами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю Департаменту нагляду за додержанням законів у кримінальному провадженні та координації правоохоронної діяльності Генеральної прокуратури України з 25 грудня 2019 року.

12. Наказом Генерального прокурора від 18 травня 2021 року №599ц, відповідно до його заяви ОСОБА_1 увільнено з 18 травня 2021 року від виконання службових обов`язків у зв`язку із прийняттям його на військову службу за контрактом і збереженням середнього заробітку на період з 18 травня 2021 року по 12 квітня 2025 року.

13. Наказом Генерального прокурора від 05 січня 2023 року №5ц ОСОБА_1 переведено на посаду прокурора першого відділу організації нагляду за додержанням законів у кримінальних провадженнях у сфері охорони навколишнього природного середовища управління організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення в суді у кримінальних провадженнях у сфері охорони навколишнього природного середовища, нагляду за додержанням законів при провадженні оперативно-розшукової діяльності Спеціалізованої екологічної прокуратури Офісу Генерального прокурора з 05 січня 2023 року. Підстава наказу: заява ОСОБА_1 ; рішення кадрової комісії офісу Генерального прокурора з атестації прокурорів та слідчих Генеральної прокуратури України від 16 грудня 2022 року.

14. Наказом Генерального прокурора від 05 січня 2023 року №6ц ОСОБА_1 відповідно до його заяви увільнено з 05 січня 2023 року від виконання обов`язків за посадою у зв`язку з прийняттям на військову службу за контрактом.

15. Вважаючи, що має право на отримання середнього заробітку за час затримки виконання рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 10 червня 2020 року у справі №280/378/20 за період з 14 травня 2021 року по 04 січня 2023 року, ОСОБА_1 звернувся до суду з вказаною позовною заявою.

IІI. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

16. Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 10 червня 2020 року у справі №280/378/20 в частині поновлення позивача в Офісі Генерального прокурора на посаді, рівнозначній посаді заступника начальника першого відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання державного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів органами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю Департаменту нагляду за додержанням законів у кримінальному проваджені та координації правоохоронної діяльності Генеральної прокуратури України, виконано 05 січня 2023 року шляхом прийняття наказу Генерального прокурора №5ц.

17. Тому, відповідно до статті 236 КЗпП України позивач має право на виплату середнього заробітку за час затримки виконання судового рішення.

18. При цьому, суд першої інстанції відхилив посилання відповідача про виконання рішення суду належним чином 14 травня 2021 року шляхом видання наказу №567ц, оскільки цим наказом позивача поновлено на посаді в Генеральній прокуратурі України, а не в Офісі Генерального прокурора, як це передбачено рішенням суду у справі №280/378/20.

19. Наведені висновки відповідають обставинам, встановленим рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 жовтня 2021 року у справі №640/19908/21, яке набрало законної сили 25 січня 2022 року, що відповідно до частини четвертої статті 78 КАС України не підлягають доказуванню.

20. Також, суд врахував що 09 квітня 2020 року позивачем підписано контракт про проходження військової служби у Службі безпеки України строком на п`ять років з 13 квітня 2020 року по 12 квітня 2025 року. У зв`язку із прийняттям Закону України від 01 липня 2022 року №2352-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин» позивач в будь-якому випадку не отримував би заробітну плату за основним місцем роботи після 19 липня 2022 року як особа, яка проходить військову службу за контрактом та отримує грошове забезпечення військовослужбовця.

21. Таким чином, обчислюючи належну до стягнення на користь позивача суму середнього заробітку, суд дійшов висновку, що врахуванню підлягає період з 14 травня 2021 року (не охоплений рішенням суду у справі №280/5734/21) по 18 липня 2022 року включно. Належна до стягнення сума складає 446 024,32 грн (1 985,71 грн (середньоденна заробітна плата) х 299 (кількість робочих днів за вказаний період) - 79 699,33 грн - 68 003,64 грн.

22. Скасовуючи рішення суду першої інстанції та закриваючи провадження у справі, суд апеляційної інстанції виходив із того, що позовні вимоги позивача спрямовані фактично на виконання рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 10 червня 2020 року у справі №280/378/20, а тому позивачем обрано невірний спосіб захисту. При розгляді позовних вимог стосовно невиконання окремого судового рішення в іншій справі, суд не може зобов`язувати виконувати рішення суду шляхом ухвалення нового судового рішення, оскільки виконання судового рішення являє собою завершальну стадію судового провадження.

23. Отже, суд апеляційної інстанції зазначив, що якщо особа вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень на виконання вищевказаного судового рішення порушувалися його права, свободи чи інтереси, то вона повинна звертатися до суду в порядку статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) із заявою про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності відповідача (тобто в порядку судового контролю за виконанням рішення), а не пред`являти новий адміністративний позов.

24. На підтвердження правильності своєї правової позиції суд апеляційної інстанції застосував висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 03 грудня 2021 року у справі №640/8087/21, від 27 червня 2023 року у справі №160/18740/22.

25. Керуючись положеннями пункту 4 частини першої статті 238, частини першої статті 319 КАС України суд апеляційної інстанції закрив провадження у справі з огляду на те, що набрали законної сили постанова чи ухвала суду про закриття провадження у справі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.

IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

26. В обґрунтування касаційної скарги позивач зазначає, що суд апеляційної інстанції неправильно застосував норми матеріального права та порушив норми процесуального права, не дослідив зібрані у справі докази, не встановив фактичні обставини справи, невірно встановив предмет позову та характер спірних правовідносин, внаслідок чого дійшов помилкового висновку про закриття провадження у справі.

27. Скаржник стверджує, що суд апеляційної інстанції неправильно застосував норму статті 236 Кодексу законів про працю України, оскільки не врахував висновки Верховного Суду, які викладені у постановах від 08 грудня 2022 року у справі №280/2481/21, від 01 серпня 2023 року у справі №640/34546/21 щодо визначення підстав, які належить встановити суду при вирішенні питання про стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду про поновлення на посаді.

28. На думку скаржника, суд апеляційної інстанції протиправно поставив його право на стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду у залежність від інших обставин, що суперечить вказаним висновкам Верховного Суду та свідчить про неправильне застосування положень статті 236 КЗпП України.

29. Скаржник стверджує, що за результатами апеляційного розгляду вказаної справи, дослідивши наявні у ній докази, суд апеляційної інстанції повинен був встановити: чи мала місце затримка виконання судового рішення; у разі наявності затримки виконання рішення встановити період затримки та, відповідно, провести розрахунок належних до стягнення сум за встановлений період. Однак, такі докази судом апеляційної інстанції не досліджувались, вказані вище обставини всупереч позиції Верховного Суду не встановлювались.

30. Також скаржник указує на помилковість застосування судом апеляційної інстанції статті 383 КАС України та неврахування висновку щодо її застосування у подібних правовідносинах, викладеного в постановах Верховного Суду від 30 березня 2023 року у справі №340/1747/21 та від 15 лютого 2023 року у справі №460/16522/21 щодо безпідставного звернення до суду із заявою в порядку статті 383 КАС України.

31. Крім того, скаржник зазначає, що під час ухвалення оскаржуваної постанови судом апеляційної інстанції допущено порушення пункту 4 частини першої статті 238 КАС України. Однак, висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах відсутній.

32. Закриваючи провадження у справі на підставі пункту 4 частини першої статті 238 КАС України суд апеляційної інстанції не дослідив тотожність спору, а лише констатував факт наявності таких, що набрала законної сили, постанови чи ухвали суду про закриття провадження у справі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав. При цьому, судом апеляційної інстанції не уточнено, який саме спір є тотожним спору у вказаній справі.

33. Скаржник зазначає, що справи №280/2378/20 та №280/921/23, на які суд апеляційної інстанції послався в оскаржуваній постанові, не є тотожними, отже підстави для закриття провадження у справі на підставі пункту 4 частини першої статті 238 КАС України були відсутні.

34. Отже, на переконання касатора, суд апеляційної інстанції ухвалив постанову з порушенням норми процесуального права, що відповідно до пункту 4 частини першої статті 353 КАС України є підставою для скасування судового рішення з направленням справи для продовження розгляду.

35. У відзиві на касаційну скаргу відповідач, посилаючись на правильність висновку суду апеляційної інстанції щодо обрання позивачем невірного способу захисту, просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувану постанову - без змін.

36. Зазначає, що позивач вважає, що суд апеляційної інстанції неправильно застосував норму матеріального права, а саме статтю 236 КЗпП України без урахування висновків щодо застосування вказаної норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 08 грудня 2022 року у справі №280/2481/21, від 01 серпня 2023 року у справі №640/34546/21. Однак, правовідносини стосовно яких вже наявний висновок у справах №280/2481/21 та №640/34546/21, не є подібними до правовідносин, що є предметом розгляду справі №280/921/23. Незважаючи на схожість предмету та суб`єктного складу у справі, що переглядається, та у справах №280/2481/21, №640/34546/21, відмінність полягає у тому, що в даному випадку період (з14 травня 2021 року до 19 липня 2022 року) не є вимушеним прогулом за час затримки виконання рішення суду. В цей період позивач був офіційно працевлаштований в Генеральній прокуратурі України (на виконання рішення суду про поновлення на посаді) та отримував за це заробітну плату. Крім того, в цей період позивач проходив атестацію, як того вимагає процедура, задля переведення його до Офісу Генерального прокурора.

37. Відтак, відповідач вважає, що позивачем дійсно обрано неправильний спосіб захисту порушеного, на його думку права.

38. Так, свої позовні вимоги позивач фактично обґрунтовує протиправністю дій Офісу Генерального прокурора щодо виконання рішення суду від 10 червня 2020 року у справі №280/378/20, вважаючи, що видання наказу від 14 травні 2023 року №567ц про його поновлення на посаді в Генеральній прокуратурі України не є належним виконанням цього судового рішення. Ці питання охоплюються положенням статті 383 КАС України.

39. Судовий контроль за виконання судового рішення здійснюється в порядку передбаченому КАС України, який не передбачає можливості подання окремого позову, предметом якого є спонукання відповідача до виконання судового рішення.

40. Таким чином, на думку відповідача, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку, що позивачем обрано невірний спосіб захисту. При розгляді позовних вимог стосовно невиконання окремого судового рішення в іншій справі, суд не може зобов`язувати виконувати рішення суду шляхом ухвалення нового судового рішення, оскільки виконання судового рішення суду шляхом ухвалення нового судового рішення, оскільки виконання судового рішення являє собою завершальну стадію судового провадження.

41. Ураховуючи наведене відповідач вважає, що доводи касаційної скарги висновків суду апеляційної інстанції не спростовують.

V. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ

42. Верховний Суд, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених статтею 341 КАС України, вважає за необхідне зазначити таке.

43. Касаційне провадження у справі відкрите з підстави оскарження судового рішення, зазначеної в пункті 4 частини першої статті 328 КАС України та посилання скаржника в касаційній скарзі на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права.

44. Як встановлено судами попередніх інстанцій, рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 10 червня 2020 року у справі №280/378/20 ОСОБА_1 поновлено в Офісі Генерального прокурора на посаді рівнозначній посаді заступника начальника першого відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання державного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів органами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю Департаменту нагляду за додержанням законів у кримінальному проваджені та координації правоохоронної діяльності Генеральної прокуратури України та органів прокуратури з 25 грудня 2019 року. Рішення в частині поновлення на посаді допущено до негайного виконання.

45. Наказом Генерального прокурора від 14 травня 2021 року №567ц ОСОБА_1 поновлено на посаді заступника начальника першого відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання державного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів органами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю Департаменту нагляду за додержанням законів у кримінальному провадженні та координації правоохоронної діяльності Генеральної прокуратури України з 25 грудня 2019 року.

46. Наказом Генерального прокурора від 05 січня 2023 року №5ц ОСОБА_1 переведено на посаду прокурора першого відділу організації нагляду за додержанням законів у кримінальних провадженнях у сфері охорони навколишнього природного середовища управління організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення в суді у кримінальних провадженнях у сфері охорони навколишнього природного середовища, нагляду за додержанням законів при провадженні оперативно-розшукової діяльності Спеціалізованої екологічної прокуратури Офісу Генерального прокурора з 05 січня 2023 року.

47. Статтею 129-1 Конституції України закріплено обов`язковість виконання судового рішення.

48. Згідно зі статтею 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

49. Відповідно до пунктів 2, 3 частини першої статті 371 КАС України негайно виконуються рішення суду, зокрема про присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби - у межах суми стягнення за один місяць та про поновлення на посаді у відносинах публічної служби.

50. Частиною другою статті 372 КАС України передбачено, що судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, є підставою для його виконання.

51. Право на компенсацію заробітку, втраченого за час виконання судового рішення про поновлення на роботі, встановлено статтею 236 КЗпП України, відповідно до якої у разі затримки власником або уповноваженим ним органом виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, цей орган виносить ухвалу про виплату йому середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки.

52. Для вирішення питання про наявність підстав для стягнення середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки виконання рішення про поновлення на роботі на підставі статті 236 КЗпП України суду належить встановити: чи мала місце затримка виконання такого рішення, у разі наявності затримки виконання рішення - встановити період затримки, який необхідно рахувати від наступного для після постановлення рішення про поновлення на роботі до дати видання роботодавцем наказу про поновлення на роботі, та, відповідно, провести розрахунок належних до стягнення сум за встановлений період.

53. Верховний Суд зазначає, що судовий контроль є важливою конституційною гарантією забезпечення обов`язковості судового рішення. Це означає, що таке рішення буде виконано своєчасно (у розумні строки), належним чином (у спосіб, визначений судом) та у повному обсязі (відповідно до приписів резолютивної та мотивувальної частини рішення).

54. Як вбачається з матеріалів справи, зміст позовної заяви ОСОБА_1 свідчить про його незгоду з виконанням судового рішення в частині поновлення на посаді. Так, зазначає, що рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 10 червня 2020 року у справі №280/378/20 в частині поновлення його на посаді належним чином було виконано 05 січня 2023 року, а тому у період з 11 червня 2020 року по 04 січня 2023 року має місце невиконання судового рішення, що відповідно до приписів статті 236 КЗпП України є підставою для стягнення середнього заробітку за час невиконання рішення суду про поновлення на роботі в сумі 672 395,26 грн.

55. На підставі викладеного можна дійти висновку про те, що цей адміністративний позов ОСОБА_1 не пов`язаний з судовим контролем за виконанням судового рішення у справі №280/378/20, а є окремим позовом про стягнення середнього заробітку за затримку виконання судового рішення про поновлення на роботі.

56. Слід зазначити, що Верховним Судом неодноразово розглядалося питання стягнення середнього заробітку за час затримки виконання судового рішення про поновлення на роботі і викладено правові висновки щодо цього питання, зокрема у постановах від 27 листопада 2019 року у справі №802/1183/16-а, від 21 жовтня 2021 року у справі №280/5260/19, від 08 грудня 2022 року у справі №280/2481/21, якими було зобов`язано обласні прокуратури здійснити відповідні виплати.

57. Верховним Судом сформована правова позиція щодо умов застосування статті 236 КЗпП України та визначення підстав, які належить встановити суду при вирішенні питання про стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду про поновлення на посаді, зокрема, у постановах від 08 грудня 2022 року у справі №280/2481/21, від 01 серпня 2023 року у справі №640/34546/21, на які звертає увагу скаржник в касаційній скарзі.

58. Так, у постанові Верховного Суду від 08 грудня 2022 року у справі №280/2481/21, беручи до уваги те, що рішення у справі № 808/7862/14 фактично виконано 25 січня 2021 року, Суд погодився з висновком суду першої інстанції про затримку з боку Офісу Генерального прокурора виконання цього рішення, а відтак і про наявність підстав для стягнення з Запорізької обласної прокуратури на користь позивача середнього заробітку за час такої затримки.

59. При цьому, Суд зазначив, що для вирішення питання про наявність підстав для стягнення середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки виконання рішення про поновлення на роботі на підставі статті 236 КЗпП України суду потрібно встановити: чи мала місце затримка виконання такого рішення; у разі наявності затримки виконання рішення - встановити період затримки, який необхідно рахувати від наступного дня після ухвалення рішення про поновлення на роботі до дати видання роботодавцем наказу про поновлення на роботі, та, відповідно, провести розрахунок належних до стягнення сум за встановлений період.

60. Аналогічний правовий підхід застосований Верховним Судом у постанові від 01 серпня 2023 року у справі №640/34546/21, де Суд погодився з висновком судів попередніх інстанцій про наявність підстав для стягнення з Офісу Генерального прокурора на користь позивача середнього заробітку за час затримки виконання рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 січня 2021 року у справі №640/22934/19, оскільки рішення, що підлягало негайному виконанню, відповідачем не було виконано.

61. З огляду на наведене, Суд приймає доводи касаційної скарги щодо неврахування судом апеляційної інстанції правової позиції, викладеної у постановах Верховного Суду від 08 грудня 2022 року у справі №280/2481/21 та від 01 серпня 2023 року у справі №640/34546/21.

62. Крім того, слід зазначити, що наведений правовий підхід відображений у постанові Верховного Суду від 28 жовтня 2019 року у справі №815/3296/17, де позивач заявляв вимоги про визнання протиправною бездіяльність прокуратури Одеської області, яка полягає у зволіканні виконання постанови Одеського окружного адміністративного суду від 11 січня 2017 року у справі №815/4357/16 у частині негайного виконання постанови суду щодо поновлення позивача на роботі та перепонах, які наводилися з метою затягування процесу виконання постанови суду, та стягнення на його користь середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 12 січня 2017 року по 24 лютого 2017 року в розмірі 25 147,52 грн.

63. У вказаній справі Верховний Суд залишив без змін рішення судів попередніх інстанцій про визнання протиправною бездіяльність органу прокуратури щодо виконання постанови Одеського окружного адміністративного суду від 11 січня 2017 року у справі №815/4357/16 в частині негайного виконання рішення суду щодо поновлення позивача на роботі; стягнення з прокуратури Одеської області середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду.

64. При цьому, у вказаній постанові Верховний Суд визнав необґрунтованими посилання прокуратури Одеської області на статтю 267 КАС України (у редакції, що була чинною до 15 грудня 2017 року), оскільки вона регламентує судовий контроль за виконанням судових рішень в адміністративних справах та передбачає право особи - позивача, на користь якої ухвалено постанову суду, подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такої постанови суду або порушення прав позивача, підтверджених такою постановою суду. Водночас, стягнення сум середнього заробітку за час затримки виконання рішення підлягає розгляду в порядку пред`явлення відповідного адміністративного позову до суду.

65. Колегія суддів не вбачає підстав для відступу від вказаної правової позиції та вважає за можливе застосувати наведений підхід до обставин цієї справи.

66. З огляду на вказане, колегія суддів уважає помилковим висновок суду апеляційної інстанцій про те, що заявлені ОСОБА_1 вимоги до Офісу Генерального прокурора щодо стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 10 червня 2020 року у справі №280/378/20 не можуть бути предметом розгляду в порядку позовного провадження.

67. Також колегія суддів уважає безпідставними посилання суду апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні на висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 03 грудня 2021 року у справі №640/8087/21 та від 27 червня 2023 року у справі №160/18740/22.

68. Так, у справі №640/8087/21 позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив визнати протиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві від 13 січня 2021 року щодо невиконання рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 червня 2020 року у справі №640/16912/19 у частині виплати позивачу пенсії за період із 01 січня 2018 року по 31 грудня 2020 року в сумі 123 774,84 грн та зобов`язання виконати судове рішення.

69. У справі №160/18740/22 позивач просив визнати протиправними дії (бездіяльність) Державної установи «Територіальне медичне об`єднання Міністерства внутрішніх справ України по Дніпропетровській області» щодо складових грошового забезпечення, відображених у довідці від 02 грудня 2021 року №33/24/С-5550, виданій позивачу за листопад 2019 року на виконання рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09 жовтня 2020 року у справі №160/9890/20.

70. Крім того, у вказаних справах предметом касаційного перегляду була ухвала суду першої інстанції про відмову у відкритті провадження у справі та постанова суду апеляційної інстанції за наслідками її перегляду.

71. Натомість у справі, яка розглядається, позивач просив стягнути середній заробіток за час невиконання рішення суду про поновлення на роботі, а предметом касаційного перегляду є постанова суду апеляційної інстанції про закриття провадження у справі.

72. Отже, правовідносини, які були спірними у справах №640/8087/21 та №160/18740/22 не є подібними до правовідносин, які виникли у справі, яка є предметом цього касаційного перегляду з огляду на відмінний суб`єктний склад, предмет спору, підстави позову та зміст позовних вимог.

73. На думку колегії суддів, помилковість позиції суду апеляційної інстанції зумовлена ненаданням достатнього аналізу обставинам, викладеним позивачем в адміністративному позові, у співставленні з нормами матеріального та процесуального права, застосованими до спірних правовідносин.

74. Зважаючи на це також помилковим є висновок суду апеляційної інстанції про те, що позивачем обрано невірний спосіб захисту, а в спірних правовідносинах наявні обставини, з якими стаття 383 КАС України пов`язує виникнення підстав для встановлення судового контролю за виконанням судового рішення.

75. З огляду на викладене, Верховний Суд уважає помилковим висновок суду апеляційної інстанції про наявність підстав для закриття провадження у справі відповідно до пункту 4 частини першої статті 238 КАС України.

76. Під час касаційного розгляду справи підтвердилися доводи позивача про те, що суд апеляційної інстанції допустив порушення норм процесуального права, що призвело до постановлення незаконної постанови, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.

77. Відповідно до частини першої статті 353 КАС України підставою для скасування ухвали судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.

78. Таким чином касаційна скарга підлягає задоволенню, а постанова суду апеляційної інстанції - скасуванню з направлянням справи до цього ж суду для продовження розгляду.

79. З огляду на результат касаційного розгляду судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 345 353 359 КАС України, Верховний Суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 03 серпня 2023 року у справі №280/921/23 скасувати.

Справу №280/921/23 направити до Третього апеляційного адміністративного суду для продовження розгляду.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

М.В. Білак

О.А. Губська

В.Е. Мацедонська,

Судді Верховного Суду