Постанова
Іменем України
19 серпня 2020 року
м. Київ
справа № 287/587/16-ц
провадження № 61-35160св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Крата В. І.,
суддів: Дундар І. О. (суддя-доповідач), Журавель В. І., Краснощокова Є. В., Русинчука М. М.,
учасники справи:
позивач - заступник прокурора Житомирської області в інтересах держави в особі Олевської міської об`єднаної територіальної громади Житомирської області,
відповідачі: Головне управління Держгеокадастру у Житомирській області, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , Управління економічного розвитку, інфраструктури, містобудування та з питань цивільного захисту Олевської районної державної адміністрації Житомирської області,
розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу заступника прокурора Житомирської області на рішення Олевського районного суду Житомирської області від 22 січня 2018 року у складі судді Волощука В. В. та постанову апеляційного суду Житомирської області від 26 березня 2018 року у складі колегії суддів: Микитюк О. Ю., Григорусь Н. Й., Галацевич О. М.,
ВСТАНОВИВ:
Історія справи
Короткий зміст позовних вимог
У листопаді 2016 року заступник прокурора Житомирської області звернувся в інтересах держави в особі Тепеницької сільської ради Олевського району Житомирської області з позовом до Головного управління Держгеокадастру в Житомирській області (далі - ГУ Держгеокадастру в Житомирській області), ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , Управління економічного розвитку, інфраструктури, містобудування та з питань цивільного захисту Олевської районної державної адміністрації Житомирської області про визнання недійсним наказу, скасування рішення про державну реєстрацію права власності на земельну ділянку та зобов`язання її повернути.
Позов мотивований тим, що наказом Головного управління Держземагенства у Житомирській області (правонаступником якого є ГУ Держгеокадастру у Житомирській області) № 6-2225/14-15-СГ від 27 травня 2015 року затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 2 га у власність ОСОБА_1 для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер: 1824487200:04:000:0278, на території Тепеницької сільської ради Олевського району Житомирської області.
На підставі даного наказу ОСОБА_1 видано свідоцтво на право власності на земельну ділянку.
Згідно договору купівлі-продажу № 630 від 27 лютого 2016 року ОСОБА_1 відчужено земельну ділянку ОСОБА_2 .
На час звернення до суду на території Олевського району збільшилася кількість незаконного видобування бурштину, який віднесено до корисних копалин загальнодержавного значення. Надання земельних ділянок у власність у зоні незаконного видобування такої корисної копалини загальнодержавного значення ставить під сумнів те, що земельні угіддя використовуватимуться за цільовим призначенням. Власники земельних ділянок можуть видобувати корисні копалини даної категорії, тобто проводити на земельних ділянках господарську діяльність способами, які завдаватимуть шкідливого впливу на стан земель та родючість ґрунтів, що у подальшому призведе до непоправного псування земель сільськогосподарського призначення, які входять до складу земельного фонду України.
Передача земельної ділянки у власність ОСОБА_1 для ведення особистого селянського господарства проведена з порушенням вимог законодавства, без виготовлення агрохімічного паспорта земельної ділянки. Відповідно до чинного законодавства надання агрохімічного паспорта земельної ділянки для затвердження проєкту землеустрою є обов`язковим.
Крім того, ця земельна ділянка використовується не за цільовим призначенням, зокрема, з неї знятий верхній шар ґрунту.
На підставі викладеного позивач просив:
визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Держземагенства у Житомирській області № 6-2225/14-15-СГ від 27 травня 2015 року про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, площею 2 га, у власність для ведення особистого селянського господарства ОСОБА_1 , на території Тепеницької сільської ради Олевського району Житомирської області, кадастровий номер: 1824487200:04:000:0278;
скасувати рішення реєстраційної служби Олевського районного управління юстиції Житомирської області про державну реєстрацію речових прав на земельну ділянку ОСОБА_2 , № 28486497 від 27 лютого 2016 року (договір купівлі-продажу № 630 від 27 лютого 2016 року);
витребувати із незаконного володіння на користь держави у ОСОБА_2 та зобов`язати її повернути земельну ділянку, площею 2 га, за кадастровим номером 1824487200:04:000:0278 до земель запасу Тепеницької сільської ради Олевського району Житомирської області.
Короткий зміст судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Олевського районного суду Житомирської області від 22 січня 2018 року, залишеним без змін постановою апеляційного суду Житомирської області від 26 березня 2018 року, у задоволенні позову заступника прокурора Житомирської області в інтересах держави в особі Олевської міської об`єднаної територіальної громади Житомирської області до Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , Управління економічного розвитку, інфраструктури, містобудування та з питань цивільного захисту Олевської районної державної адміністрації Житомирської області, про визнання недійсним наказу, скасування рішення про державну реєстрацію права власності на земельну ділянку та зобов`язання її повернути, відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що перелік документів для затвердження проєкту землеустрою для відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства згідно зі статтею 50 Закону України «Про землеустрій» є вичерпним, і вимога надання додаткових матеріалів та документів, не включених до проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, категорично заборонена (статті 118 186-1 ЗК України). Відповідно до положень Закону України «Про землеустрій» наявність агрохімічного паспорту не входить до переліку необхідних документів для виготовлення проекту відведення земельної ділянки у власність. Доводи щодо нецільового використання земельної ділянки мають значення при розгляді питання про витребування земельної ділянки у особи у зв`язку із нецільовим її використанням, а не на стадії вирішення питання про законність передачі її у власність. До того ж не встановлено, що саме ОСОБА_2 здійснює нецільове використання своєї земельної ділянки.
Крім того, прокурором не доведено та необґрунтовано наявність порушених прав та охоронюваних законом інтересів держави в особі Олевської міської об`єднаної територіальної громади (колишньої Тепеницької сільської ради Олевського району) Житомирської області, оскільки не надано доказів, що спірна земельна ділянка, яка належить ОСОБА_2 , перебуває в адміністративно-територіальних межах Олевської міської об`єднаної територіальної громади Житомирської області та на ній розташовані корисні копалини загальнодержавного значення бурштин сирець.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що суд першої інстанції повно з`ясував обставини справи та зробив правильний висновок про те, що передача спірної земельної ділянки у власність ОСОБА_1 проведена із дотриманням вимог статей 116 118 122 186-1 Земельного кодексу України, статті 50 Закону України «Про землеустрій».
Короткий зміст вимог наведених у касаційній скарзі
У червні 2018 року заступник прокурора Житомирської області подав до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати рішення Олевського районного суду Житомирської області від 22 січня 2018 року та постанову апеляційного суду Житомирської області від 26 березня 2018 року, ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити.
Касаційна скарга обґрунтована тим, що відмовляючи у задоволенні позову, суди першої та апеляційної інстанцій помилково застосували до спірних правовідносин виключно положення статті 118 ЗК України та статті 50 Закону України «Про землеустрій», без взаємозв`язку зі статтями 1, 2 Закону України «Про особисте селянське господарство», статтею 1 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель», статей 16, 37 Закону України «Про охорону земель», Положенням про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14 січня 2015 року № 15, Порядком ведення агрохімічного паспорта поля, земельної ділянки, затвердженого наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 11 жовтня 2011 року № 536. Суди при винесенні рішення залишили поза увагою, що ГУ Держгеокадастру у Житомирській області, як державним органом, не встановлено всі обставини передачі у власність земельної ділянки, можливість використання її у сільськогосподарських цілях. Суди не надали оцінку тому, що наміру обробляти земельну ділянку та займатися особистим сільським господарством у ОСОБА_1 не було, земельна ділянка відразу була продана на підставі договору купівлі-продажу № 630 від 27 лютого 2016 року ОСОБА_2 .
При передачі земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства у власність ОСОБА_1 необхідною умовою було виготовлення агрохімічного паспорта земельної ділянки. Прийняття рішення Головним управлінням Держгеокадастру у Житомирській області щодо передачі у власність ОСОБА_1 земельної ділянки без урахування показників агрохімічного паспорту унеможливлює нарахування відповідних збитків за нецільове використання земельної ділянки (зняття родючого шару ґрунту), у зв`язку із відсутністю початкових показників родючості на спірній земельній ділянці.
При прийнятті рішення судами залишено поза увагою інформацію Тепеницької сільської ради щодо незаконного видобування бурштину на землях сільської ради, а також акт обстеження земельних ділянок (у тому числі і на земельній ділянці переданій у власність ОСОБА_1 ) від 03 березня 2016 року Державної інспекції сільського господарства у Житомирській області, згідно якого на спірній земельній ділянці знято верхній родючий шар ґрунту, що не дозволяє використовувати її за цільовим призначенням.
Аргументи учасників справи
У вересні 2018 року Головне управління Держгеокадастру Житомирської області подало відзив на касаційну скаргу, у якому просить відмовити у задоволенні касаційної скарги.
Відзив мотивований тим, що Головне управління Держгеокадастру у Житомирській області здійснює передачу земельних ділянок у власність на підставі затвердженого проекту землеустрою і не вправі вимагати документи, що не передбачені ЗК України та статтею 50 Закону України «Про землеустрій». Закон України «Про охорону земель» та Закон України «Про державний контроль за використанням та охороною земель» є нормативно-правовими актами, які лише встановлюють необхідність існування як документа агрохімічного паспорта земельної ділянки та не визначають обов`язку його подачі при бажанні отримати у власність земельну ділянку. У даному випадку прокурор виступає у якості представника інтересів держави в особі об`єднаної територіальної громади, проте у порушення статті 23 Закону України «Про прокуратуру» не надає обґрунтування потреби даного представництва, не зазначає які саме права об`єднаної територіальної громади порушені та у чому саме порушення.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 31 липня 2018 року відкрито касаційне провадження та витребувано справу з суду першої інстанції.
У серпні 2018 року матеріали цивільної справи № 287/587/16-ц надійшли до Верховного Суду.
14 квітня 2020 року справа передана судді-доповідачу Дундар І. О.
Відповідно до пункту 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ», який набрав чинності 08 лютого 2020 року, касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Ухвалою Верховного Суду від 10 серпня 2020 року справу призначено до судового розгляду.
Позиція Верховного Суду
Колегія суддів відхиляє аргументи, які викладені в касаційній скарзі, з таких мотивів.
Судами встановлено, щонаказом Головного управління Держземагенства у Житомирській області (правонаступником якого є ГУ Держгеокадастру у Житомирській області) № 6-2225/14-15-СГ від 27 травня 2015 року затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 2 га у власність ОСОБА_1 для ведення особистого селянського господарства на території Олевського району, за межами населених пунктів Тепеницької сільської ради (нині - Олевської міської об`єднаної територіальної громади), кадастровий номер 1824487200:04:000:0278. На підставі даного наказу ОСОБА_1 , отримав свідоцтво про право власності.
В подальшому, ОСОБА_1 відчужено земельну ділянку за кадастровим номером 1824487200:04:000:0278, згідно договору купівлі-продажу № 630 від 27 лютого 2016 року на користь ОСОБА_2 .
Відповідно до пункту а частини третьої статті 22 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) (в редакції, чинній станом на 27 травня 2015 року) землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування громадянам - для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства.
Згідно з частиною першою статті 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.
Статтею 118 ЗК України визначено порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами. Частиною дев`ятою цієї статті передбачено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної або комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 ЗК України, у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а в разі необхідності здійснення державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи) приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.
Згідно з частиною сьомою статті 186-1 ЗК України органам, зазначеним у частинах першій - третій цієї статті, при погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки забороняється вимагати, зокрема, додаткові матеріали та документи, не включені до проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки відповідно до статті 50 Закону України «Про землеустрій».
Відповідно до частини третьої статті 50 Закону України «Про землеустрій» (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок включають: завдання на розроблення проекту землеустрою; пояснювальну записку; копію клопотання (заяви) про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (у разі формування та/або зміни цільового призначення земельної ділянки за рахунок земель державної чи комунальної власності); рішення Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (у випадках, передбачених законом); письмову згоду землевласника (землекористувача), засвідчену нотаріально (у разі викупу (вилучення) земельної ділянки в порядку, встановленому законодавством), або рішення суду; довідку з державної статистичної звітності про наявність земель та розподіл їх за власниками земель, землекористувачами, угіддями; матеріали геодезичних вишукувань та землевпорядного проектування (у разі формування земельної ділянки); відомості про обчислення площі земельної ділянки (у разі формування земельної ділянки); копії правовстановлюючих документів на об`єкти нерухомого майна, розташовані на земельній ділянці (за наявності таких об`єктів); розрахунок розміру втрат сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва (у випадках, передбачених законом); розрахунок розміру збитків власників землі та землекористувачів (у випадках, передбачених законом); акт приймання-передачі межових знаків на зберігання (у разі формування земельної ділянки); акт перенесення в натуру (на місцевість) меж охоронних зон, зон санітарної охорони, санітарно-захисних зон і зон особливого режиму використання земель за їх наявності (у разі формування земельної ділянки); перелік обмежень у використанні земельних ділянок; викопіювання з кадастрової карти (плану) або інші графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки (у разі формування земельної ділянки); кадастровий план земельної ділянки; матеріали перенесення меж земельної ділянки в натуру (на місцевість) (у разі формування земельної ділянки); матеріали погодження проекту землеустрою.
Частиною четвертою статті 122 ЗК України передбачено, що центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.
ГУ Держгеокадастру в Житомирській області є територіальним органом виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин, який уповноважений здійснювати передачу земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених законом, у власність або у користування для всіх потреб. Безпосередньо затвердження проєктів землеустрою входить до повноважень ГУ Держгеокадастру в Житомирській області.
Згідно з частинами першою, четвертою, шостою статті 37 Закону України «Про охорону земель» власники та землекористувачі, в тому числі орендарі, земельних ділянок зобов`язані здійснювати заходи щодо охорони родючості ґрунтів, передбачені цим Законом та іншими нормативно-правовими актами України. З метою здійснення контролю за динамікою родючості ґрунтів систематично проводиться їх агрохімічне обстеження, видаються агрохімічні паспорти, в яких фіксуються початкові та поточні рівні забезпечення поживними речовинами ґрунтів і рівні їх забруднення Дані агрохімічної паспортизації земель використовуються в процесі регулювання земельних відносин при: передачі у власність або наданні в користування, в тому числі в оренду, земельної ділянки; зміні власника земельної ділянки або землекористувача; проведенні грошової оцінки земель; визначенні розмірів плати за землю; здійсненні контролю за станом родючості ґрунтів. Форму агрохімічного паспорта та порядок його ведення встановлює центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері земельних відносин.
У частинах четвертій, сьомій статті 54 Закону України «Про охорону земель» визначено, що ведення моніторингу земель здійснюють центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, за участю центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони навколишнього природного середовища. Моніторинг ґрунтів на землях сільськогосподарського призначення включає: агрохімічне обстеження ґрунтів; контроль змін якісного стану ґрунтів; агрохімічну паспортизацію земельних ділянок.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель» під агрохімічною паспортизацією земель сільськогосподарського призначення розуміється обов`язкове агрохімічне обстеження ґрунтів з видачею агрохімічного паспорта поля, земельної ділянки, в якому фіксуються початкові та поточні рівні забезпечення поживними речовинами ґрунтів, рівнів їх забруднення токсичними речовинами та радіонуклідами.
Згідно з пунктами 1.3, 1.4 Порядку ведення агрохімічного паспорта поля, земельної ділянки, затвердженого наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 11 жовтня 2011 року № 536, агрохімічний паспорт поля, земельної ділянки є результатом агрохімічної паспортизації всіх земель сільськогосподарського призначення, яка проводиться з метою державного контролю за зміною показників родючості, забруднення ґрунтів токсичними речовинами і радіонуклідами, раціонального використання земель сільськогосподарського призначення. Об`єктами агрохімічної паспортизації земель сільськогосподарського призначення є: рілля, у тому числі зрошувана, осушена; сіножаті і пасовища; багаторічні насадження.
Агрохімічний паспорт земельної ділянки є результатом агрохімічної паспортизації всіх земель сільськогосподарського призначення, яка проводиться з метою державного контролю за зміною показників родючості, забруднення ґрунтів токсичними речовинами і радіонуклідами, раціонального використання земель сільськогосподарського призначення.
Отже, агрохімічний паспорт не належить до переліку документів, які подаються в обов`язковому порядку при відведенні земельних ділянок у власність.
Порядок набуття у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, визначений ЗК України, Законом України «Про землеустрій», не встановлює вимоги щодо надання агрохімічного паспорта земельної ділянки, тобто агрохімічна паспортизація земельних ділянок не покладається на громадянина, зацікавленого у приватизації земельної ділянки, а є складовою моніторингу ґрунтів на землях сільськогосподарського призначення, який здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.
З урахуванням викладеного, покладення на громадянина, зацікавленого у приватизації земельної ділянки, обов`язку проведення агрохімічної паспортизації земельної ділянки, що є складовою моніторингу ґрунтів на землях сільськогосподарського призначення, який здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, суперечить змісту положень статей 116 118 186 186-1 ЗК України, Закону України «Про землеустрій».
Аналогічний висновок викладений, зокрема, у постановах Верховного Суду від 20 лютого 2019 року у справі № 287/578/16-ц (провадження № 61-1757св17), від 17 жовтня 2019 року у справі № 287/580/16-ц (касаційне провадження № 61-39751св18), від 13 листопада 2019 року у справі № 287/579/16-ц (касаційне провадження № 61-35440св18), від 18 березня 2020 року у справі № 287/584/16-ц (касаційне провадження № 61-39748св18), від 14 травня 2020 року у справі № 287/587/16-ц (касаційне провадження № 61-34750св18), від 18 травня 2020 року в справі № 287/576/16-ц (касаційне провадження № 61-39112св18), від 03 червня 2020 року у справі № 287/581/16-ц (касаційне провадження № 61-39746св18), від 05 червня 2020 року у справі № 287/589/16-ц (касаційне провадження № 61-39745св18), від 15 червня 2020 року у справі № 287/577/16-ц (провадження № 61-39742св18), від 01 липня 2020 року у справі № 287/575/16-ц (провадження № 61-29527св18).
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом України (стаття 4 ЦПК України 2004 року, якій кореспондують положення частини першої статті 5 ЦПК України).
Застосовуючи принцип диспозитивності, що закріплений у статті 11 ЦПК України 2004 року, якій кореспондують положення статті 13 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи (за винятком тих осіб, які не мають цивільної процесуальної дієздатності), в інтересах яких заявлено вимоги.
Таким чином, суд не може вийти за межі позовних вимог та в порушення принципу диспозитивності самостійно обирати правову підставу та предмет позову.
Аргументи касаційної скарги про те, що на спірній земельній ділянці здійснюється видобування бурштину та знятий родючий шар ґрунту, а земельна ділянка використовуються не за цільовим призначенням, колегія суддів відхиляє, оскільки позивач таких доказів не надав, а нецільове використання земельної ділянки не свідчить про обґрунтованість заявлених у цій справі позовних вимог.
Використання переданої у власність земельної ділянки не за цільовим призначенням тягне за собою наслідки, передбачені статями 141 143 ЗК України, що полягають у припиненні права користування земельною ділянкою, або ж примусовому припиненні прав на землю (в цьому випадку може йтися і про право власності) (пункт «ґ» частини першої статті 141, пункт «а» частини першої статті 143 ЗК України).
Прокурор не обґрунтовував позовні вимоги положеннями статей 141 143 ЗК України, а тому суди першої та апеляційної інстанцій дійшли правильного висновку про відсутність підстав для задоволення позову заступника прокурора Житомирської області в інтересах держави в особі Олевської міської об`єднаної територіальної громади Житомирської області.
Інші наведені у касаційній скарзі доводи зводяться до незгоди з висновками судів попередніх інстанцій, містять посилання на обставини, що були предметом перевірки та яким була надана належна правова оцінка цими судами. У силу повноважень, визначених статтею 400 ЦПК України (у редакції, чинній на момент подання касаційної скарги), суд касаційної інстанції не вправі встановлювати нові обставини та здійснювати переоцінку доказів.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що оскаржена постанова прийнята без додержання норм матеріального і процесуального права та зводяться до власного розуміння позивачем норм матеріального та процесуального права.
Викладене дає підстави для висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а судове рішення без змін.
Керуючись статтями 400 401 406 409 410 416 ЦПК (в редакції, чинній станом на 07 лютого 2020 року), Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу заступника прокурора Житомирської області залишити без задоволення.
Рішення Олевського районного суду Житомирської області від 22 січня 2018 року та постанову апеляційного суду Житомирської області від 26 березня 2018 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий В. І. Крат
Судді: І. О. Дундар
В.І. Журавель
Є. В. Краснощоков
М. М. Русинчук