Постанова
Іменем України
25 березня 2020 року
м. Київ
справа № 288/1466/18
провадження № 61-15450 св 19
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В.,
суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М. (суддя-доповідач), Сакари Н. Ю., Шиповича В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ;
представник позивача - ОСОБА_2 ;
відповідач - Попільнянський кооперативний ринок;
представник відповідача - Бургомистренко Наталія Іванівна;
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Попільнянського кооперативного ринку на постанову Житомирського апеляційного суду від 08 липня 2019 року у складі колегії суддів: Микитюк О. Ю., Григорусь Н. Й., Борисюка Р. М.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У жовтні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Попільнянського кооперативного ринку про визнання наказу незаконним та його скасування.
Позовна заява мотивована тим, що під час розгляду справи за його позовом до Попільнянського кооперативного ринку про визнання незаконним і скасування наказу про звільнення, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та стягнення моральної шкоди він дізнався про те, що наказом від 27 серпня 2017 року № 8, тобто, через 10 місяців після звільнення його з роботи, до наказу від 20 жовтня 2016 року № 26 «Про звільнення від обов`язків директора кооперативного ринку ОСОБА_1 » внесені зміни та пункт 1 наказу викладений у новій редакції: «Звільнити ОСОБА_1 з посади директора Попільнянського кооперативного ринку з 07 червня 2016 року за закінченням строку трудового договору, пункт 2 статті 36 КЗпП України».
Вважав даний наказ незаконним та таким, що суперечить вимогам трудового законодавства.
Вказував, що з 08 червня 2006 року він працював директором Попільнянського кооперативного ринку на підставі контракту, укладеного між ним та головою правління Попільнянського районного споживчого товариства (далі - Попільнянське РайСТ).
20 травня 2015 року рішенням засновника Попільнянського РайСТ на виконання рішення позачергових загальних зборів Попільнянського РайСТ від 09 вересня 2012 року в статут Попільнянського кооперативного ринку були внесені зміни та введено в засновники, крім Попільнянського РайСТ, ще одинадцять фізичних осіб.
Між сторонами при укладанні трудового договору у вигляді контракту було обумовлено термін його дії до 07 червня 2016 року.
01 червня 2016 року постановою правління Попільнянського РайСТ № 10 його звільнено з посади директора Попільнянського кооперативного ринку у зв`язку із закінченням 07 червня 2016 року строку дії контракту.
Зазначав, що на засідання правління Попільнянського РайСТ його запрошено не було, хоча він також являється членом правління, і про прийняте рішення йому не було відомо. Він продовжував виконувати обов`язки директора Попільнянського кооперативного ринку і будь-яких письмових заперечень зі сторони Попільнянського РайСТ не було. Тим самим, Попільнянське РайСТ та голова правління ОСОБА_4 погодилось з продовженням контракту з ним на невизначений строк.
Вказував, що 18 березня 2016 року рішенням загальних зборів засновників Попільнянського кооперативного ринку його обрано директором ринку і з 08 червня 2016 року призначено директором Попільнянського кооперативного ринку, чим фактично підтверджено продовження з ним контракту на невизначений строк, про його роботу директором ринку було відомо посадовим особам Попільнянського РайСТ.
Наказом від 20 жовтня 2016 року № 26 в. о. директора Попільнянського кооперативного ринку ОСОБА_4 фактично підтвердила ту обставину, що після закінчення дії контракту 07 червня 2016 року, контракт було продовжено не невизначений строк, оскільки підставою його звільнення стало рішення зборів засновників Попільнянського кооперативного ринку від 12 жовтня 2016 року, а не закінчення дії контракту, укладеного між ним та Попільнянським РайСТ.
Вказував, що матеріалами перевірки Попільнянського кооперативного ринку від 21 лютого 2017 року, проведеної Управлінням Держпраці в Житомирській області, встановлено, що до 20 жовтня 2016 року він працював директором Попільнянського кооперативного ринку, отримував заробітну плату, з якої проводились обов`язкові відрахування, в. о. директора Попільнянського кооперативного ринку ОСОБА_4 визнавала факт його роботи до 20 жовтня 2016 року. В листах, наданих під час перевірки, в. о. директора Попільнянського кооперативного ринку ОСОБА_4 також підтвердила виконання нею вимог статті 116 КЗпП України та непроведення розрахунку у день його звільнення 20 жовтня 2016 року.
Ураховуючи викладене, ОСОБА_1 просив суд визнати незаконним та скасувати наказ від 27 серпня 2017 року № 8 по Попільнянському кооперативному ринку, яким внесено зміни до наказу від 20 жовтня 2016 року № 26 «Про звільнення від обов`язків директора кооперативного ринку ОСОБА_1 », яким викладено пункт 1 наказу у новій редакції: «Звільнити ОСОБА_1 з посади директора Попільнянського кооперативного ринку з 07 червня 2016 року за закінченням строку трудового договору, пункт 2 статті 36 КЗпП України», а також стягнути з відповідача на його користь понесені судові витрати.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Попільнянського районного суду Житомирської області від 29 березня 2019 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивачем пропущено строк звернення до суду з позовом. Суд першої інстанції виходив з того, що про наявність оскаржуваного ним наказу від 27 серпня 2017 року № 8 позивачу стало відомо в суді під час розгляду справи № 288/181/17 за позовом ОСОБА_1 до Попільнянського кооперативного ринку про визнання незаконним і скасування наказу про звільнення, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та стягнення моральної шкоди, оскільки копія оскаржуваного наказу була приєднана до матеріалів вказаної цивільної справи у судовому засіданні 20 лютого 2018 року, в якому були присутні представники позивача. Крім того, матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 01 березня 2018 року особисто ознайомлювався з матеріалами справи № 288/181/17. Разом з тим, з позовом про визнання незаконним та скасування наказу від 27 серпня 2017 року № 8 позивач звернувся більш ніж через 8 місяців, з відповідним клопотання про поновлення строку звернення до суду не звертався, про причини пропуску такого строку, їх поважність, не вказав, у зв`язку з чим наявні правові підстави для відмови у задоволенні позову.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Житомирського апеляційного суду від 08 липня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено. Рішення Попільнянського районного суду Житомирської області від 29 березня 2019 року скасовано та ухвалено нове судове рішення, яким позов ОСОБА_1 задоволено.
Визнано незаконним і скасовано наказ від 27 серпня 2017 року № 8 по Попільнянському кооперативному ринку «Про внесення змін до наказу від 20 жовтня 2016 року № 26 щодо звільнення від обов`язків директора кооперативного ринку ОСОБА_1 »
Вирішено питання про розподіл витрат.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що відповідно до пункту 1 наказу від 20 жовтня 2016 року № 26 директора Попільнянського кооперативного ринку ОСОБА_1 звільнено з посади з 20 жовтня 2016 року на підставі рішення загальних зборів засновників від 12 жовтня 2016 року. Наказом від 27 серпня 2017 року № 8 на підставі рішення загальних зборів засновників від 27 серпня 2017 року внесено зміни до пункту 1 наказу від 20 жовтня 2016 року № 26 шляхом викладення його в такій редакції: «Звільнити від обов`язків Попільнянського кооперативного ринку ОСОБА_1 з 07 червня 2016 року за закінченням строку трудового договору, пункт 2 статті 36 КЗпП України». Оскільки зміни до наказу від 20 жовтня 2016 року № 26 щодо підстави і дати звільнення позивача внесені на виконання рішення загальних зборів засновників від 27 серпня 2017 року, яке не існувало на час звільнення позивача, наказ від 27 серпня 2017 року № 8 є незаконним і порушує трудові права ОСОБА_1 . Відповідно до вимог частини першої статті 233 КЗпП України працівник може звернутися із заявою у справах про звільнення в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки. Разом з тим, відповідач не надав доказів на підтвердження вручення позивачу копії оскаржуваного наказу або трудової книжки із зміненим записом підстави та дати звільнення. Оскільки закон пов`язує дату початку перебігу місячного строку саме із обставинами, зазначеними у частині першій статті 233 КЗпП України, обізнаність позивача про існування оспорюваного наказу в інший спосіб, зокрема, при розгляді іншої справи, не створює жодних правових наслідків і не свідчить про його недобросовісність у реалізації захисту трудових прав. Тому висновок суду першої інстанції про пропуск ОСОБА_1 строку звернення до суду і неповажність причин пропуску є неправильним.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У серпні 2019 року Попільнянський кооперативний ринок подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить оскаржуване судове рішення скасувати, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, й залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду у складі судді Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 27 серпня 2019 року касаційне провадження у вказаній справі відкрито та витребувано цивільну справу № 288/1466/18 із Попільнянського районного суду Житомирської області.
У вересні 2019 року справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 12 березня 2020 року справу призначено до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що судове рішення апеляційного суду ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права, є незаконним, оскільки не відповідає дійсним обставинам справи. Зазначав, що оскільки про наявність оскаржуваного наказу від 27 серпня 2017 року № 8 позивачу стало відомо 20 лютого 2018 року під час розгляду у суді цивільної справи № 288/181/17 за позовом ОСОБА_1 до Попільнянського кооперативного ринку про визнання незаконним і скасування наказу про звільнення, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та стягнення моральної шкоди, є правильними висновки суду першої інстанції про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1 у зв`язку з пропуском позивачем строку для звернення до суду з цим позовом. Зазначав, що протокол № 2 загальних зборів засновників Попільнянського кооперативного ринку від 27 серпня 2017 року та оскаржуваний наказ від 27 серпня 2017 року № 8 були прийняті виключно у зв`язку із неправомірними діями позивача та після вступу у законну силу постанови Житомирського окружного адміністративного суду від 29 червня 2016 року у справі № 806/720/16 та направлені на приведення звільнення позивача у відповідність до вимог чинного законодавства України. Так, постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 29 червня 2016 року, залишеною в силі постановою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 04 жовтня 2016 року, у справі № 806/720/16 визнано неправомірними дії державного реєстратора реєстраційної служби Попільнянського районного управління юстиції Житомирської області щодо державної реєстрації змін до установчих документів Попільнянського кооперативного ринку від 22 березня 2016 року, на підставі яких ОСОБА_1 обрано на посаду директора ринку, та зобов`язано Попільнянську районну державну адміністрацію виключити з державного реєстру дію від 22 березня 2013 року щодо державної реєстрації таких змін. Вважав, що неіснування рішення загальних зборів засновників Попільнянського кооперативного ринку від 27 серпня 2017 року на час звільнення ОСОБА_1 , на підставі якого внесено зміни до наказу від 20 жовтня 2016 року № 26 щодо підстави і дати його звільнення, не є підставою для визнання оскаржуваного наказу незаконним та таким, що порушує справа позивача. Також вважав, що судом апеляційної інстанції неправильно вирішено питання про розподіл судових витрат у справі.
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
У жовтні 2019 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, у якому зазначено, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, у зв`язку з тим, що доводи скарги є безпідставними, а судове рішення апеляційної інстанції є мотивованим, законним й ґрунтується на належних та допустимих доказах, судом апеляційної інстанції вірно застосовано норми матеріального та процесуального права щодо спірних правовідносин. Зазначав, що копія наказу від 27 серпня 2017 року № 8 йому не вручалась, а трудова книжка із зазначенням підстави звільнення, передбаченої наказом від 20 жовтня 2016 року № 26, видана у 2016 році. Інші записи щодо зміни підстави та дати звільнення у трудову книжку не вносились.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Судами встановлено, що відповідно до пункту 1 наказу по Попільнянському кооперативному ринку від 20 жовтня 2016 року № 26 директора Попільнянського кооперативного ринку ОСОБА_1 звільнено з посади з 20 жовтня 2016 року на підставі рішення загальних зборів засновників Попільнянського кооперативного ринку від 12 жовтня 2016 року (а. с. 24).
Наказом від 27 серпня 2017 року № 8 на підставі рішення загальних зборів засновників Попільнянського кооперативного ринку від 27 серпня 2017 року, протокол № 2, внесено зміни до наказу Попільнянського кооперативного ринку від 20 жовтня 2016 року № 26 «Про звільнення від обов`язків директора кооперативного ринку ОСОБА_1 » та викладено пункт 1 наказу в такій редакції: «Звільнити ОСОБА_1 з посади директора Попільнянського кооперативного ринку з 07 червня 2016 року за закінченням строку трудового договору, пункт 2 статті 36 КЗпП України» (а. с. 4).
Судом апеляційної інстанції встановлено, що оскільки зміни до наказу про звільнення від 20 жовтня 2016 року щодо підстави і дати звільнення позивача внесені на виконання рішення загальних зборів засновників від 27 серпня 2017 року, яке не існувало на час звільнення, наказ від 27 серпня 2017 року № 8 є незаконним і порушує трудові права ОСОБА_1 .
Судом першої інстанції встановлено, що відповідно до наказу від 27 серпня 2017 року № 9 по Попільнянському кооперативному ринку, ОСОБА_1 , будучи звільнений з посади директора ринку з 07 червня 2016 року у зв`язку з закінченням строку трудового договору на підставі пункту 2 статті 36 КЗпП України, продовжував працювати на посаді до набрання чинності рішенням у справі про скасування статуту ринку від 22 березня 2016 року, за яким його обрано на цю посаду, займаючи її безпідставно з 08 червня 2016 року по 20 жовтня 2016 року. На виконання пункту 3 рішення загальних зборів засновників Попільнянського кооперативного ринку від 27 серпня 2017 року (протокол № 2), вирішено підготувати та надати відповідні матеріали для звернення до суду з вимогами до ОСОБА_1 про стягнення коштів, які виплачені йому як заробітна плата у період з 08 червня 2016 року по 20 жовтня 2016 року (а. с. 4 зворот).
Уповноваженими особами Управління Держпраці у Житомирській області на запит ОСОБА_1 надано матеріали перевірки Попільнянського кооперативного ринку від 21 лютого 2017 року, яка проводилась за зверненням ОСОБА_1 . З акту перевірки № 06-15-006/0081 від 21 лютого 2017 року убачається, що повірка проводилась в частині виплати ОСОБА_1 розрахункових коштів при звільненні. Встановлено, що директора ринку ОСОБА_1 за рішенням зборів засновників від 12 жовтня 2016 року, протокол № 1 та наказу від 20 жовтня 2016 року № 26 звільнено з посади директора 20 жовтня 2016 року. Розрахункові кошти директор ринку ОСОБА_1 у день звільнення не отримав, що є порушенням статті 116 КЗпП України. Відповідно до наданої книги нарахування заробітної плати та пояснень головного бухгалтера ринку, встановлено, що у жовтні 2016 року ОСОБА_1 була нарахована заробітна плата за 14 робочих днів та компенсація за невикористані 12 днів відпустки, зроблений перерахунок лікарняних. Всього працівнику належить виплатити 2 942,06 грн. Відповідно до платіжної відомості від 20 жовтня 2016 року встановлено, що заробітна плата ОСОБА_1 не отримана. Відповідно до наданих пояснень в. о. директора ринку ОСОБА_4 , ОСОБА_1 20 жовтня 2016 року був відсутній на роботі, на прохання в телефонному режимі з`явитися для отримання розрахунку, отримала відмову, після чого директору було надіслано письмові повідомлення від 20 жовтня 2016 року та 21 жовтня 2016 року щодо отримання ним розрахункових коштів (а. с. 11-18).
Відповідно припису № 06-15-006/0081-0048 від 21 лютого 2017 року Управління Держпраці у Житомирській області, приписано вжити заходів щодо усунення порушення статті 116 КЗпП України в частині виплати розрахункових коштів звільненому працівнику та у строк до 21 березня 2017 року надати письмову інформацію про виконання вимог припису (а. с. 19).
На вказаний припис в. о. директора Попільнянського кооперативного ринку Бургомистренко Н. І. надала відповідь, що 24 лютого 2017 року вих. № 7, було направлено рекомендований лист ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 про необхідність отримання належних йому розрахункових коштів у зв`язку із звільненням його з займаної посади 20 жовтня 2016 року.
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» передбачено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України (тут і далі в редакції до наведених змін) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга Попільнянського кооперативного ринку підлягає задоволенню.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Згідно з вимогами частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону судове рішення апеляційного суду не відповідає.
Попільнянський кооперативний ринок як юридична особа створено засновниками, зокрема і Попільнянським районним споживчим товариством, шляхом об`єднання частини фінансових, матеріальних і трудових ресурсів для спільного господарювання з метою ефективного використання завдань райспоживспілки, визначених Законом України «Про споживчу кооперацію», і є господарським товариством у розумінні статей 79 та 93 Господарського кодексу України.
Згідно з частинами першою, другою статті 4 Закону України «Про господарські товариства», акціонерне товариство, товариство з обмеженою і товариство з додатковою відповідальністю створюються і діють на підставі статуту, повне і командитне товариство - засновницького договору. Установчі документи товариства у випадках, передбачених чинним законодавством, погоджуються з Антимонопольним комітетом України.
Згідно розділу 4 статуту Попільнянського кооперативного ринку, затвердженого постановою правління Попільнянського районного споживчого товариства від 12 травня 2015 року № 9 та рішенням загальних зборів засновників Попільнянського кооперативного ринку протоколом № 1 від 20 травня 2015 року, Попільнянське районне споживче товариство, яке є одним із засновників ринку, володіє 90,63 відсотками статутного капіталу ринку.
Відповідно до статті 65 ГК України, управління підприємством здійснюється відповідно до його установчих документів на основі поєднання прав власника щодо господарського використання свого майна і участі в управлінні трудового колективу. Власник здійснює свої права щодо управління підприємством безпосередньо або через уповноважені ним органи відповідно до статуту підприємства чи інших установчих документів. Для керівництва господарською діяльністю підприємства власник (власники) безпосередньо або через уповноважені органи чи наглядова рада такого підприємства (у разі її утворення) призначає (обирає) керівника підприємства, який є підзвітним власнику, його уповноваженому органу чи наглядовій раді. Керівник підприємства, головний бухгалтер, члени наглядової ради (у разі її утворення), виконавчого органу та інших органів управління підприємства відповідно до статуту є посадовими особами цього підприємства. Статутом підприємства посадовими особами можуть бути визнані й інші особи. У разі найму керівника підприємства з ним укладається договір (контракт), в якому визначаються строк найму, права, обов`язки і відповідальність керівника, умови його матеріального забезпечення, умови звільнення його з посади, інші умови найму за погодженням сторін.
Відповідно до частини третьої статті 21 КЗпП України особливою формою трудового договору є контракт, в якому строк його дії, права, обов`язки і відповідальність сторін (в тому числі матеріальна), умови матеріального забезпечення і організації праці працівника, умови розірвання договору, в тому числі дострокового, можуть встановлюватися угодою сторін. Сфера застосування контракту визначається законами України.
Згідно зі статтею 23 КЗпП України трудовий договір може бути укладено на визначений строк, встановлений за погодженням сторін.
Строковий договір укладається у випадках, коли трудові відносини не можуть бути встановлені на невизначений строк з урахуванням характеру наступної роботи, або умов її виконання, або інтересів працівника та в інших випадках, передбачених законодавчими актами.
Підставами припинення трудового договору, зокрема, є: закінчення строку (пункти 2 і 3 статті 23 КЗпП України), крім випадків, коли трудові відносини фактично тривають і жодна з сторін не поставила вимогу про їх припинення (пункт 2 частини першої статті 36 КЗпП України).
Відповідно до частини першої статті 233 КЗпП України працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.
Відповідно до роз`яснень, викладених у пункті 4 постанови Пленуму Верховного Суду України 06 листопада 1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів», встановлені статтями 228 223 КЗпП України строки звернення до суду застосовуються незалежно від заяви сторін. У кожному випадку суд зобов`язаний перевірити і обговорити причини пропуску цих строків, а також навести у рішенні мотиви, чому він поновлює або вважає неможливим поновити порушений строк. Передбачений статтею 233 КЗпП України місячний строк поширюється на всі випадки звільнення незалежно від підстав припинення трудового договору. Якщо місячний чи тримісячний строк пропущено без поважних причин, у позові може бути відмовлено з цих підстав. Оскільки при пропуску місячного і тримісячного строку у позові може бути відмовлено за безпідставністю вимог, суд з`ясовує не лише причини пропуску строку, а всі обставини справи права і обов`язки сторін.
Таким чином, встановлені статями 228 233 КЗпП України строки звернення до суду застосовуються незалежно від заяви сторін.
У кожному випадку суд зобов`язаний перевірити і обговорити причини пропуску цих строків, а також навести у рішенні мотиви, чому він поновлює або вважає неможливим поновити порушений строк (висновок Верховного Суду України, викладений у постанові від 06 квітня 2016 року у справі № 6-409цс16).
Відповідно до статті 234 КЗпП України у разі пропуску з поважних причин строків, установлених статтею 233 цього Кодексу, районний, районний у місті, міський чи міськрайонний суд може поновити ці строки.
Поважними причинами пропущення строку звернення до суду за вирішенням трудового спору визнаються лише ті обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного звернення до суду та підтверджені належними доказами щодо неможливості такого звернення. (висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 08 серпня 2018 року у справі № 757/19004/15-ц).
Встановлено, що відповідно до пункту 1 наказу по Попільнянському кооперативному ринку від 20 жовтня 2016 року № 26 директора Попільнянського кооперативного ринку ОСОБА_1 звільнено з посади з 20 жовтня 2016 року на підставі рішення загальних зборів засновників Попільнянського кооперативного ринку від 12 жовтня 2016 року.
Наказом 27 серпня 2017 року № 8 на підставі рішення загальних зборів засновників Попільнянського кооперативного ринку від 27 серпня 2017 року, протокол № 2, внесено зміни до наказу Попільнянського кооперативного ринку від 20 жовтня 2016 року № 26 «Про звільнення від обов`язків директора кооперативного ринку ОСОБА_1 » та викладено пункт 1 наказу в такій редакції: «Звільнити ОСОБА_1 з посади директора Попільнянського кооперативного ринку з 07 червня 2016 року за закінченням строку трудового договору, пункт 2 статті 36 КЗпП України».
З позовом про визнаня незаконним та скасування наказу від 27 серпня 2017 року № 8 по Попільнянському кооперативному ринку позивач звернувся 23 жовтня 2018 року, тобто з пропуском строку, встановленого частиною першою статті 233 КЗпП України.
Установивши, що наказ від 27 серпня 2017 року № 8 по Попільнянському кооперативному ринку, яким внесено зміни до наказу Попільнянського кооперативного ринку від 20 жовтня 2016 року № 26 «Про звільнення від обов`язків директора кооперативного ринку ОСОБА_1 » є незаконним та порушує трудові права позивача, встановивши, що ОСОБА_1 знав про наявність оскаржуваного ним наказу ще 20 лютого 2018 року, проте, належних та допустимих доказів на підтвердження наявності поважних причин пропуску строку звернення до суду за захистом своїх прав, передбаченого частиною першою статті 233 КЗпП України, не надав, обставин, які є об`єктивно непереборними, не залежали від його волевиявлення, пов`язаних з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного звернення до суду, не навів, з відповідним клопотанням про поновлення строку звернення до суду не звертався, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позову.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції помилково посилався на неправильність висновків суду першої інстанції щодо встановлення неповажності причин пропуску позивачем строку для звернення до суду з цим позовом, з посиланням на те, що закон пов`язує дату початку перебігу строку саме із обставинами, зазначеними у частині першій статті 233 КЗпП України, проте, відповідач не надав доказів на підтвердження вручення позивачу копії оскарженого наказу про звільнення або трудової книжки із зміненим записом про звільнення ОСОБА_1 , що є підставою вважати такий строк непропущеним.
Отже, доводи касаційної скарги знайшли підтвердження під час перегляду справи в суді касаційної інстанції.
Згідно зі статтею 413 ЦПК України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.
У зв`язку з цим, постанова суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню із залишенням в силі рішення суду першої інстанції.
Керуючись статтями 400 409 413 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Попільнянського кооперативного ринку задовольнити.
Постанову Житомирського апеляційного суду від 08 липня 2019 року скасувати, рішення Попільнянського районного суду Житомирської області від 29 березня 2019 року залишити в силі.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Є. В. Синельников
Судді: О. В. Білоконь
О. М. Осіян
Н. Ю. Сакара
В. В. Шипович