Постанова
Іменем України
05 серпня 2020 року
м. Київ
справа № 289/1162/16-ц
провадження № 61-44480св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Червинської М. Є.,
суддів: Бурлакова С. Ю., Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В. (суддя-доповідач), Коротуна В. М.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - ОСОБА_2 ,
третя особа - Радомишльська міська рада Житомирської області,
розглянув у судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на заочне рішення Радомишльського районного суду Житомирської області від 26 січня 2017 року у складі судді Сіренко Н. С. та постанову Апеляційного суду Житомирської області від 05 вересня 2018 року у складі колегії суддів: Миніч Т. І., Павицької Т. М., Трояновської Г.С.,
ВСТАНОВИВ:
08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-ІХ «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ».
Частиною другою розділу II Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-ІХ «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
За таких обставин розгляд касаційної скарги ОСОБА_2 на заочне рішення Радомишльського районного суду Житомирської області від 26 січня 2017 року та постанову Апеляційного суду Житомирської області від 05 вересня 2018 року здійснюється Верховним Судом в порядку та за правилами ЦПК України в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII, що діяла до 08 лютого 2020 року.
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У серпні 2016 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , третя особа - Радомишльська міська рада Житомирської області, про усунення перешкод у користуванні власністю.
На обґрунтування позовних вимог зазначила, що вона є власницею ѕ ідеальних частин житлового будинку АДРЕСА_1 з відповідною частиною господарських будівель і споруд на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 22 вересня 2014 року. Інша ј частина будинку належить її рідній сестрі ОСОБА_2 . На даний час домоволодінні зареєстрована та проживає її дочка із сім`єю - чоловіком та двома синами.
25 років тому попередня власниця цього домоволодіння - їх мати, дозволила відповідачці взяти частину її земельної ділянки площею 0,05 га для будівництва і обслуговування жилого будинку та рішенням сесії Радомишльської міської ради від 25 лютого 2016 року № 891 ОСОБА_2 було надано дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки під будинком по АДРЕСА_2 .
Позивачка вказує, що відповідачка вже досить давно почала незаконне будівництво житлового будинку з дерев`яним перекриттям, проте недобудувала його, вікна та двері відсутні. Із самого початку в цьому будинку ніхто не проживав і не проживає, оскільки він знаходиться в аварійному стані. В експлуатацію його ввести неможливо, оскільки він не відповідає встановленим архітектурним та будівельним нормам. Стіна в недобудованому будинку потріскалася, похилилася і несе загрозу всім особам, які проживають в домоволодінні АДРЕСА_1 . На постійні зауваження щодо необхідності демонтажу частини будинку, яка становить небезпеку для оточуючих, відповідачка не реагує. Тому позивачка вважає порушеним своє право на безперешкодне користування своєю власністю.
З урахуванням уточнених позовних вимог просила суд усунути перешкоди у здійсненні права користування та розпорядження належним їй майном, а саме: ѕ частинами житлового будинку АДРЕСА_1 з відповідною частиною господарських будівель і споруд. Також просила зобов`язати відповідачку демонтувати частину житлового будинку АДРЕСА_2 , який знаходиться з правого боку будинку.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Заочним рішенням Радомишльського районного суду Житомирської області від 26 січня 2017 року позов задоволено.
Усунуто перешкоди в здійсненні ОСОБА_1 права користування її майном, а саме - ѕ частинами житлового будинку з відповідною частиною будівель і споруд, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , шляхом зобов`язання ОСОБА_2 демонтувати недобудований будинок, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 .
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що напівзруйнований будинок дійсно є небезпечним та несе реальну небезпеку життю та здоров`ю мешканцям будинку АДРЕСА_1 .
Ухвалою Малинського районного суду Житомирської області від 21 червня 2018 року відмовлено ОСОБА_2 у задоволенні заяви про перегляд заочного рішення Радомишльського районного суду Житомирської області від 26 січня 2017 року. При цьому підсудність розгляду заяви було визначено у відповідності до приписів частини третьої статті 25 ЦПК України (в редакції, чинній на час подання заяви про перегляд заочного рішення).
Не погодившись із заочним рішенням Радомишльського районного суду Житомирської області від 26 січня 2017 року, ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Апеляційного суду Житомирської області від 05 вересня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишено без задоволення, заочне рішення Радомишльського районного суду Житомирської області від 26 січня 2017 року залишено без змін.
Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції, оскільки вони відповідають встановленим обставинам справи та нормам матеріального і процесуального права.
Узагальнені доводи касаційної скарги
У вересні 2018 року до Верховного Суду засобами поштового зв`язку надійшла касаційна скарга ОСОБА_2 на заочне рішення Радомишльського районного суду Житомирської області від 26 січня 2017 року та постанову Апеляційного суду Житомирської області від 05 вересня 2018 року, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просила суд оскаржувані судові рішення судів першої та апеляційної інстанції скасувати та передати справу на новий розгляд.
Касаційна скарга мотивована тим, що судами першої та апеляційної інстанції судові рішення ухвалені без повного дослідження усіх доказів та обставин, що мають значення для справи.
Доводи інших учасників справи
Інші учасники справи не скористались своїм правом на подання до суду своїх заперечень щодо змісту і вимог касаційної скарги, відзиву на касаційну скаргу до касаційного суду не направили.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Ухвалою Верховного Суду від 08 січня 2019 року відкрито касаційне провадження за поданою касаційною скаргою та витребувано матеріали цивільної справи.
23 січня 2019 року матеріали цивільної справи надійшли до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 02 липня 2020 року справу призначено до судового розгляду.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суди встановили, що ОСОБА_1 згідно свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 22 вересня 2014 року є власницею ѕ ідеальних частин житлового будинку АДРЕСА_1 .
Зі змісту довідки ПП «Житлоремсервіс-9» м. Радомишль від 03 червня 2016 року в зазначеному будинку зареєстрована та проживає донька позивачки - ОСОБА_3 із своєю сім`єю: чоловіком ОСОБА_4 та двома малолітніми синами: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , і ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Згідно витягу з рішення Радомишльської міської ради Житомирської області п`ятдесят шостої сесії 6 скликання від 25 лютого 2015 року № 891 «Про надання дозволу на виготовлення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок, що передаються безоплатно у власність», відповідачці, яка проживає по АДРЕСА_1 , було надано дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у приватну власність орієнтовною площею 0,05 га для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд по АДРЕСА_2 . Проте, будь-яких дій, направлених на реалізацію цього рішення, відповідачка не вчиняла.
За зверненням ОСОБА_3 та розпорядженням міського голови від 04 квітня 2016 року № 49 «Про утворення комісії на підставі поданих заяв» комісією проведено обстеження житлового будинку АДРЕСА_1 (з його правої сторони), про що свідчить складений акт обстеження житлового будинку від 26 квітня 2016 року. В результаті обстеження встановлено, що з правої сторони будинку АДРЕСА_1 знаходиться недобудований будинок, стіна якого майже зруйнована, ніхто в будинку не проживав і не проживає, ремонт не проводився. Зі слів ОСОБА_3 даний будинок був побудований близько 25 років тому. Комісією рекомендовано ОСОБА_2 демонтувати частину домоволодіння, яка несе загрозу життю мешканцям домоволодіння АДРЕСА_1 .
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України (тут і далі - в редакції, що діяла на час подання касаційної скарги, що розглядається) провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Частиною першою статті 400 ЦПК України встановлено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Положеннями частини другої статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Згідно з частиною першою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Зазначеним вимогам постанова апеляційного суду не відповідає.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Частина перша статті 15 ЦК України закріплює право кожної особи на захист свого права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, яке суд захищає у спосіб, встановлений частиною другою статті 16 ЦК України або іншим способом, що встановлений договором або законом.
Згідно з положеннями статей 386 391 396 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.
Підставою для задоволення позову власника є встановлення факту порушення прав власника і об`єктивно існуючих перешкод у здійсненні ним цих прав.
Житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил (частина перша статті 376 ЦК України).
Позов про знесення самочинно збудованого нерухомого майна може бути пред`явлено власником чи користувачем земельної ділянки або іншою особою, права якої порушено, зокрема, власником (користувачем) суміжної земельної ділянки з підстав, передбачених статтями 391 396 ЦК, статтею 103 Земельного кодексу України. Позов може бути пред`явлено до особи, яка здійснила будівництво, як про зобов`язання знесення забудови, так і про знесення забудови за рішенням суду самим власником (користувачем) земельної ділянки за рахунок особи, яка здійснила самочинне будівництво, з одночасним відшкодуванням підтверджених витрат на його знесення.
Знесення самочинного будівництва є крайньою мірою і можливе лише тоді, коли використано усі передбачені законодавством України заходи щодо реагування та притягнення винної особи до відповідальності.
Знесення нерухомості, збудованої з істотним відхиленням від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, з істотним порушенням будівельних норм і правил (у тому числі за відсутності проекту), допустиме лише за умови, якщо неможливо здійснити перебудову нерухомості відповідно до проекту або відповідно до норм і правил, визначених державними правилами та санітарними нормами, або якщо особа, яка здійснила (здійснює) будівництво, відмовляється від такої перебудови.
У справі, яка переглядається, суди попередніх інстанцій виходили із того, що ОСОБА_1 доведено та надано належні докази порушення її прав, як власника ѕ ідеальних частин житлового будинку АДРЕСА_1 на безперешкодне користування своєю власністю внаслідок самочинного будівництва ОСОБА_2 житлового будинку АДРЕСА_2 , що створює позивачу перешкоди у здійсненні нею права користування та розпорядження своїм майном.
Звертаючись до суду з позовом, ОСОБА_1 просила суд усунути перешкоди у здійсненні права користування та розпорядження належним їй майном, а саме: ѕ частинами житлового будинку АДРЕСА_1 з відповідною частиною господарських будівель і споруд. Також просила зобов`язати відповідача демонтувати частину житлового будинку АДРЕСА_2 , який знаходиться з правого боку будинку.
Переглядаючи справу в апеляційному порядку апеляційний суд не прийняв до уваги, що матеріали справи не містять жодних доказів того, що спірний будинок, який згідно оскаржуваних судових рішень підлягає демонтажу, має саме адресу, зазначену у позові: АДРЕСА_2 . Зазначене має суттєве значення для належної ідентифікації будівлі та недопущення можливого порушення прав інших осіб.
Крім того, матеріали справи не містять належних та допустимих доказів на підтвердження аварійного стану спірного будинку, зокрема у справі не призначалась та не проведена судова будівельно-технічна експертиза з питань відповідності встановленим архітектурним і будівельним нормам та технічного стану будинку. Право на звернення з клопотанням про призначення такої експертизи всупереч приписам пункту 3 частини п`ятої статті 12 ЦПК України сторонам у справі не роз`яснено.
Також апеляційним судом не з`ясовано, чи використано у даній спірній ситуації усі передбачені законодавством України заходи щодо встановлення винної особи, щодо реагування та притягнення вказаної особи до відповідальності.
Крім того, із змісту позовної заяви убачається, що ОСОБА_1 просила суд зобов`язати відповідача демонтувати лише частину спірного недобудованого житлового будинку, але при цьому судом ОСОБА_2 зобов`язано демонтувати вказаний будинок повністю. На вказане апеляційний суд належної уваги не звернув та питання можливого виходу за межі позовних вимог не дослідив.
Разом із тим, матеріали справи не містять належних та допустимих доказів на підтвердження факту порушення прав позивачки, що також не було ураховано при розгляді справи апеляційним судом. Зокрема, суд не прийняв до уваги, що житловий будинок АДРЕСА_1 , співвласниками якого є сторони у справі, в натурі не розподілений, які саме приміщення будинку займають вказані особи - не встановлено. Зазначене має значення для встановлення факту можливого порушення прав позивачки, оскільки вона зазначає, що проживає в тій частині приміщення житлового будинку АДРЕСА_1 , яка безпосередньо межує з аварійним будинком, що, на її думку, становить потенційну загрозу її життю та здоров`ю.
Також належним чином не дослідженно питання щодо правового режиму та приналежності земельної ділянки, на якій розташований спірний недобудований будинок, що має суттєве значення при вирішенні справи.
У відповідності до частини шостої статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Зважаючи на наведене, Верховний Суд вважає, що висновки про наявність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 ґрунтуються на припущеннях.
Таким чином, суд апеляційної інстанції не забезпечив повного та всебічного розгляду справи, належно не встановив усі необхідні обставини, які мають значення для правильного вирішення справи, характеру спірних правовідносин та позовних вимог, що призвело до передчасного висновку при апеляційному перегляді.
Відповідно до пункту 1 частини третьої, частини четвертої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи. Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.
Враховуючи, що апеляційним судом не встановлені фактичні обставини, які мають значення для правильного вирішення справи, ухвалене ним рішення не може вважатися законним і обґрунтованим, а тому підлягає скасуванню з передачею справи на новий апеляційний розгляд.
Під час нового розгляду суду належить врахувати вищенаведене, дослідити та належним чином оцінити зібрані у справі докази, дати правову оцінку доводам і запереченням сторін та ухвалити законне і справедливе судове рішення відповідно до встановлених обставин і вимог закону.
Встановлення цих обставин має істотне значення для вирішення питання наявності порушеного права позивача.
Суд касаційної інстанції не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, в зв`язку з чим позбавлений можливості ухвалити нове рішення або змінити судові рішення у цій справі.
За змістом статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Верховним Судом взято до уваги тривалий час розгляду судами вказаної справи, а тому, з метою дотримання принципів справедливості, добросовісності та розумності, що є загальними засадами цивільного законодавства (стаття 3 ЦК України), а також основоположних засад (принципів) цивільного судочинства (частина третя статті 2 ЦПК України), суд касаційної інстанції дійшов висновку про передачу справи на новий розгляд до апеляційного суду для повного, всебічного та об`єктивного дослідження і встановлення фактичних обставин, що мають важливе значення для правильного вирішення справи.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
На стадії касаційного розгляду справи суд касаційної інстанції позбавлений процесуальної можливості встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені судами попередніх інстанцій, з огляду на положення статті 400 ЦПК України.
Отже ураховуючи, що фактичні обставини, які мають значення для правильного вирішення справи, апеляційним судом повністю не встановлено, а тому постанова апеляційного суду не відповідає вимогам статті 263 ЦПК України щодо законності й обґрунтованості, що в силу вимог статті 411 ЦПК України є підставою для її скасування з направленням справи на новий розгляд до апеляційного суду.
Керуючись статтями 400 409 411 416 418 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.
Постанову Апеляційного суду Житомирської області від 05 вересня 2018 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий М. Є. Червинська
Судді: С. Ю. Бурлаков
А. Ю. Зайцев
Є.В. Коротенко
В. М. Коротун