Постанова
Іменем України
17 серпня 2023 року
м. Київ
справа № 293/2199/19
провадження № 61-7629св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Синельникова Є. В. (суддя-доповідач), Осіяна О. М., Шиповича В. В.,
учасники справи:
позивачка - ОСОБА_1 ,
відповідачка - ОСОБА_2 ,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 , від імені
якої діє адвокат Шостачук Ігор Миколайович, на постанову Житомирського апеляційного суду у складі колегії суддів: Борисюка Р. М., Галацевич О. М., Микитюк О. Ю. від 18 квітня 2023 року.
Зміст заявлених позовних вимог
1. У грудні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до
ОСОБА_2 про встановлення порядку користування земельною ділянкою.
2. На обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначала, що відповідно до договору купівлі-продажу квартири від 22 вересня 2005 року вона є власником квартири АДРЕСА_1 , що фактично становить 1/2 частину приватного житлового будинку. Друга половина (1/2 частина) цього будинку належить на праві власності ОСОБА_2 . Кожна із квартир зазначеного будинку має окремий вхід.
3. Згідно із земельно-обліковими документами Черняхівської селищної ради та технічного паспорта на житловий будинок АДРЕСА_2 , зареєстрованого за №423 в Житомирському обласному державному підприємстві по технічній інвентаризації від 18 серпня 2005 року, для обслуговування вказаного будинку виділено земельну ділянку загальною площею 0,1464 га.
4. Комісією Черняхівської селищної ради з питань врегулювання земельних відносин та охорони навколишнього середовища було обстежено земельну ділянку і складено відповідний акт обміру від 16 жовтня 2014 року, відповідно до якого загальна площа земельної ділянки становить 0,1470 га. Відповідачка користується присадибною земельною ділянкою площею 0,0848 га, а вона - 0,0622 га. З огляду на те, що будинок розділено по кімнатах у співвідношенні 50/50, комісією Черняхівської селищної ради з питань врегулювання земельних відносин та охорони навколишнього середовища запропоновано співвласникам будинку два варіанти розподілу присадибної земельної ділянки в рівних частинах по 0,0735 га відповідно до складених план-схем № 2 та № 3.
5. Позивачка вказувала, що у зв`язку з відмовою ОСОБА_2 погодити межі земельної ділянки, яку вона бажає отримати у власність шляхом приватизації, Черняхівська селищна рада своїм рішенням від 20 жовтня 2016 року відмовила їй у наданні дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) з передачею у власність.
6. Ураховуючи наведене, ОСОБА_1 просила суд встановити порядок користування присадибною земельною ділянкою за адресою:
АДРЕСА_2 , виділивши їй у користування земельну ділянку розміром 0,0735 га в межах, визначених у план-схемі № 3, складеній комісією Черняхівської селищної ради з питань врегулювання земельних відносин та охорони навколишнього середовища, без погодження меж із ОСОБА_2 , що дозволить їй подальше здійснення приватизації.
Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції
7. Рішенням Черняхівського районного суду Житомирської області
від 23 грудня 2022 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.
8. Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивачкою обрано неналежним спосіб захисту своїх прав на землю, який не узгоджується з положеннями статті 152 Земельного кодексу України. Визнання судом неправомірною відмови відповідачки в погодженні меж земельної ділянки для приватизації земельної ділянки не поновить порушене право позивачки, за захистом якого вона звернулась до суду. Водночас вирішення питання про передачу земельної ділянки у приватну власність, про погодження та затвердження землевпорядної документації належить виключно до повноважень органу місцевого самоврядування.
Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції
9. Постановою Житомирського апеляційного суду від 18 квітня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення Черняхівського районного суду Житомирської області від 23 грудня 2022 року скасовано, ухвалено нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено з підстав, зазначених у цій постанові.
10. Постанова суду апеляційної інстанції мотивована помилковістю висновку суду першої інстанції про відмову у задоволенні позову з підстав неналежного способу захисту порушених прав. Апеляційний суд виходив з того, що спірні правовідносини стосуються встановлення порядку користування спірною земельною ділянкою. Водночас, з огляду на те, що позивачкою не надано належних доказів закріплення у встановленому законом порядку за будинком сторін спірної земельної ділянки, а також розміру їх часток у домоволодінні, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відмову у задоволенні позову з підстав його необґрунтованості.
11. Крім того додатковою постановою Житомирського апеляційного суду
від 16 травня 2023 року стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 понесені під час апеляційного розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 7 000,00 грн.
12. Додатковим рішенням Черняхівського районного суду Житомирської області від 15 червня 2023 року стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 суму понесених судових витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 7 000,00 грн.
Узагальнені доводи касаційної скарги
13. 18 травня 2023 року ОСОБА_1 , від імені якої діє адвокат
Шостачук І. М., звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Житомирського апеляційного суду від 18 квітня 2023 року, передати справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
14. Підставами касаційного оскарження вказаної постанови апеляційного суду заявниця зазначає неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального і порушення норм процесуального права, посилаючись на те,
що апеляційний суд застосував норми права без урахування висновків
щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 05 лютого 2020 року у справі № 497/1137/17, від 16 вересня 2020 року у справі № 489/2029/17, від 27 липня 2021 року у справі № 357/4897/20, (пункт 1 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України), а також, що апеляційний суд не дослідив зібрані у справі докази та не надав їм належної правової оцінки (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).
15. Касаційна скарга обґрунтована посиланням на те, що судом апеляційної інстанції не враховано наявні у матеріалах письмові докази належності їй на праві власності нерухомого майна, яке розташоване на спірній земельній ділянці, а також факт користування сторонами виділеною для обслуговування житлового будинку земельною ділянкою площею 0,1464 га. Вважає, що за наявних у матеріалах справи документів, у тому числі виданих органом місцевого самоврядування, суд мав встановити порядок користування спірною земельною ділянкою з дотриманням часток кожного із співвласників житлового будинку, розташованого на ній.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
16. Ухвалою Верховного Суду від 01 червня 2023 року касаційну скаргу залишено без руху для усунення її недоліків.
17. Ухвалою Верховного Суду від 22 червня 2023 року відкрито касаційне провадження у справі № 293/2199/19, витребувано матеріали цивільної справи із суду першої інстанції.
18. 05 липня 2023 року матеріали цивільної справи надійшли до Верховного Суду.
Короткий зміст відзиву на касаційну скаргу
19. 13 липня 2023 року ОСОБА_2 , від імені якої діє адвокат
Тимофеєв А. В., через підсистему «Електронний суд» подала до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу ОСОБА_1 , у якому, посилаючись на те, що копію ухвали про відкриття касаційного провадження та копію касаційної скарги отримала лише 12 липня 2023 року, а тому не мала можливості подати відзив у встановлений судом строк (до 11 липня 2023 року), просить продовжити строк на подання відзиву.
20. Згідно з частиною першою статті 395 ЦПК України учасники справи мають право подати до суду касаційної інстанції відзив на касаційну скаргу в письмовій формі протягом строку, встановленого судом касаційної інстанції в ухвалі про відкриття касаційного провадження.
21. Відповідно до частин другої та шостої статті 127 ЦПК України встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду. Про поновлення або продовження процесуального строку суд постановляє ухвалу.
22. З огляду на обставини отримання відповідачкою ухвали про відкриття касаційного провадження та касаційної скарги, що підтверджуються зворотнім повідомленням про вручення поштового відправлення, яке повернулось на адресу суду, ураховуючи незначний пропуск процесуального строку (2 дні) та з метою забезпечення права особи на доступ до правосуддя, колегія суддів вважає, що встановлений судом строк на подання відзиву ОСОБА_2 підлягає продовженню до дати його подання - до 13 липня 2023 року.
23. У відзиві на касаційну скаргу, ОСОБА_2 , від імені якої діє адвокат Тимофеєв А. В., посилаючись на необґрунтованість доводів скарги, просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржене судове рішення апеляційного суду - без змін.
24. На обґрунтування доводів відзиву зазначає, що суд апеляційної інстанції дослідив наявні в матеріалах справи докази, доводи апеляційної скарги, надав їм належну правову оцінку та дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 . Вважає, що суд дійшов правильного висновку про недоведеність позивачкою своїх вимог, з огляду на відсутність доказів виділення спірної земельної ділянки в користування, а також розміру частки ОСОБА_1 у праві власності на житловий будинок, який розташований на такій ділянці.
25. Зосереджує увагу на тому, що відповідачка не порушує права позивачки на отримання в користування та подальшу приватизацію частини земельної ділянки, необхідної для обслуговування належної їй частини житлового будинку. Натомість ОСОБА_1 не здійснила жодних дій, передбачених статтею 118 ЗК України, зокрема щодо розроблення технічної документації із землеустрою. Наведені заявницею постанови Верховного Суду вважає нерелевантними.
26. Додатково у відзиві на касаційну скаргу ОСОБА_2 , від імені якої діє адвокат Тимофеєв А. В., просить стягнути з ОСОБА_1 на її користь понесені нею витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5 000,00 грн.
27. ОСОБА_1 , від імені якої діє адвокат Шостачук І. М., подала до Верховного Суду відповідь на відзив на касаційну скаргу, у якому, послалася на безпідставність доводів відзиву щодо належної оцінки судом апеляційної інстанції доказів у справі. Зазначає, що в матеріалах справи наявні документи, видані органом місцевого самоврядування, які підтверджують, як правомірне користування нею спірною земельною ділянкою, так і фактичний поділ житлового будинку між його співвласниками у співвідношенні 50/50. Звертає увагу, що відповідачка не заявляла клопотань про визнання зазначених доказів неналежними та недопустимими. Посилається на те, що існуючий порядок користування спірною земельною ділянкою порушує її права, як власника 1/2 частини житлового будинку, розташованого на такій земельній ділянці.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
28. Відповідно до договору купівлі-продажу квартири від 22 вересня
2005 року ОСОБА_1 є власником квартири
АДРЕСА_1 . Квартира складається з 2-х житлових кімнат та службових приміщень з надвірними будівлями, загальною площею 73,0 кв. м, житловою - 29,1 кв. м. До квартири належать надвірні будівлі: 1/2 частина сараю Б, уборна У.
29. На підставі договору купівлі-продажу квартири від 07 серпня 2006 року ОСОБА_2 є власником квартири АДРЕСА_3 у зазначеному вище будинку, яка складається з 4-х житлових кімнат та службових приміщень, з надвірними будівлями, загальною площею квартири 73,3 кв. м, житловою - 45,7 кв. м. До квартири належить 1/2 сараю, зазначеного за планом літерою Б, уборна, літ У 1, 1/2 частина огорожі №1-2.
30. З технічного паспорту на житловий будинок АДРЕСА_2 убачається, що загальна площа земельної ділянки становить 0,1464 га.
31. Згідно з актом обміру вказаної присадибної земельної ділянки
від 16 жовтня 2014 року, складеним комісією Черняхівської селищної ради з питань врегулювання земельних відносин та охорони навколишнього середовища, загальна площа земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_2 , становить - 0,1470 га. Відповідач користується присадибною земельною ділянкою площею - 0,0848 га, а ОСОБА_1 користується присадибною земельною ділянкою площею - 0,0622 га. На підставі технічного паспорта на цей житловий будинок, зареєстрованого за № 423 в Житомирському обласному державному підприємстві по технічній інвентаризації від 04 липня 2006 року, будинок розподілено по кімнатах у співвідношенні 50/50.
32. Комісією Черняхівської селищної ради з питань врегулювання земельних відносин та охорони навколишнього середовища сторонам, як співвласникам будинку, запропоновано 2 варіанти розподілу присадибної земельної ділянки в рівних частинах по 0,0735 га відповідно до складених план-схем № 2 та № 3, які є додатками до акту від 16 жовтня 2014 року.
33. Рішенням Черняхівської селищної ради від 20 жовтня 2016 року відмовлено ОСОБА_1 у наданні дозволу на передачі у власність земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) у зв`язку з відсутністю згоди всіх власників квартирного будинку, розташованого по
АДРЕСА_2 .
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
34. Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.
35. Згідно з положеннями пунктів 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадку: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
36. Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
37. Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15, частина перша статті 16 Цивільного кодексу України).
38. Порушення права пов`язане з позбавленням його суб`єкта можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково.
39. Земля є унікальним обмеженим природним ресурсом. Земля є базисним ресурсом, на якому будується добробут суспільства.
40. Отже, розподіл землі є особливо чутливим до принципів справедливості, розумності і добросовісності (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України).
41. Верховний Суд зазначає, що на будь-якому етапі надання земельної ділянки у власність чи користування сторони повинні діяти правомірно, зокрема, поводитися добросовісно, розумно враховувати інтереси одна одної, утримуватися від недобросовісних дій чи бездіяльності.
42. Спірні правовідносини стосуються оформлення прав на земельну ділянку, на якій розташований житловий будинок, що перебуває у спільній частковій власності сторін.
43. Згідно з положеннями статті 377 Цивільного кодексу України та статті 120 ЗК України до особи, яка набула право власності на об`єкт нерухомого майна (житловий будинок (крім багатоквартирного), іншу будівлю або споруду), об`єкт незавершеного будівництва, право власності на який зареєстровано у визначеному законом порядку, або частку у праві спільної власності на такий об`єкт, одночасно переходить право власності (частка у праві спільної власності) або право користування земельною ділянкою, на якій розміщений такий об`єкт, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для відчужувача (попереднього власника) такого об`єкта, у порядку та на умовах, визначених ЗК України.
44. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 жовтня 2018 року у справі № 661/3925/16-а зроблено висновок про те, що набуття певного речового права на земельну ділянку особою, яка набула право власності на нерухоме майно, розміщене на цій земельній ділянці, відбувається шляхом переходу від попереднього власника нерухомого майна в тому ж обсязі, або відповідно до рішення органу місцевого самоврядування.
45. Також у постанові від 16 червня 2020 року у справі № 689/26/17 Велика Палата Верховного Суду виснувала, що правило, передбачене статтею 120 ЗК України, стосується й випадків, коли право на земельну ділянку не було зареєстроване одночасно з правом на розташовану на ній нерухомість, однак земельна ділянка раніше набула ознак об`єкта права власності.
46. Відповідно до частин першої, третьої статті 88 ЗК України володіння, користування та розпорядження земельною ділянкою, що перебуває у спільній частковій власності, здійснюються за згодою всіх співвласників згідно з договором, а у разі недосягнення згоди - у судовому порядку. Учасник спільної часткової власності має право вимагати виділення належної йому частки із складу земельної ділянки як окремо, так і разом з іншими учасниками, які вимагають виділення, а у разі неможливості виділення частки - вимагати відповідної компенсації.
47. Загальні правила вирішення спорів щодо порядку володіння й користування земельною ділянкою застосовуються також у випадку, коли належний особам на праві спільної власності жилий будинок, господарські будівлі та споруди розташовані на земельній ділянці, яка знаходиться в їх користуванні до її приватизації або за договором оренди.
48. Порядок користування земельною ділянкою, на якій розташований належний співвласникам житловий будинок, господарські будівлі та споруди, визначається, насамперед, їхнього угодою залежно від розміру їхніх часток у спільній власності на будинок, у зв`язку з чим при застосуванні статті 88 ЗК України при вирішенні спорів між ними самими, так і за участю осіб, котрі пізніше придбали відповідну частку в спільній власності на землю або житловий будинок, слід брати до уваги цю угоду.
49. При вирішенні спору про встановлення порядку користування земельною ділянкою, визначаючи варіанти користування, суд повинен виходити з розміру часток кожного зі співвласників на нерухоме майно, наявності порядку користування земельною ділянкою, погодженого власниками або визначеного на підставі відповідного договору, оформленого у встановленому законом порядку.
50. Якщо суд встановить, що співвласники визначили порядок користування й розпорядження земельною ділянкою, для зміни якого підстав немає, він ухвалює рішення про встановлення саме такого порядку. Якщо ж погодженого або встановленого порядку користування земельною ділянкою немає, то суд встановлює порядок користування земельною ділянкою з дотриманням часток кожного співвласника у нерухомому майні та забезпеченням вільного користування кожним зі співвласників належним йому майном.
51. Схожі за змістом висновки викладено у постановах Верховного Суду України від 15 травня 2017 року у справі №6-841цс16, від 01 листопада
2017 року у справі № 6-2454цс16, Верховного Суду від 13 листопада 2019 року у справі № 686/6888/15, від 05 лютого 2020 року в справі № 497/1137/17, від 16 вересня 2020 року в справі № 489/2029/17, від 03 листопада 2020 року в справі № 653/1760/16, від 30 листопада 2022 року у справі № 520/3556/16.
52. Статтею 118 ЗК України визначено порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами. Зокрема визначено, що громадянин, заінтересований у приватизації земельної ділянки у межах норм безоплатної приватизації, що перебуває у його користуванні, у тому числі земельної ділянки, на якій розташовані жилий будинок, господарські будівлі, споруди, що перебувають у його власності, подає клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, що передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. До клопотання додається розроблена відповідно до Закону України «Про землеустрій» технічна документація із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), що замовляється громадянином без надання дозволу на її розроблення.
53. Встановивши, що позивачка набула у власність квартиру у двоквартирному житловому будинку (без визначення частки у спільній власності), розташованому на неприватизованій земельній ділянці, при відсутності документів, які б підтверджували формування і виділення (передачу) у встановленому законом порядку земельної ділянки для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) у розмірі 0,1470 га за адресою належного сторонам домоволодіння, суд апеляційної інстанції дійшов загалом обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову.
54. Колегія суддів зауважує, що суд апеляційної інстанції правильно врахував принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованих на ній будинку, споруди, а також право позивачки на користування земельною ділянкою, на якій розташована належна їй квартира у двоквартирному житловому будинку, з урахуванням часток кожного співвласника у нерухомому майні, водночас відмовив у задоволенні позову з підстав недоведеності позовних вимог, зокрема права ОСОБА_1 на користування земельною ділянкою саме площею 0,0735 га, за захистом якого вона звернулася до суду.
55. Згідно з частинами першою-третьою статті 12, частинами першою п`ятою, шостою статті 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
56. Статтею 76 ЦПК України визначено, що доказами, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
57. Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
58. Суд апеляційної інстанції правильно визначився із характером спірних правовідносин, нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, надав належну правову оцінку поданим сторонами доказам та з огляду на недоведеність позивачкою свого права на користування відповідною земельною ділянкою зі встановленим розміром (1/2 частини земельної ділянки площею 0,1470 га), дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для виділення позивачці у користування земельної ділянки площею 0,0735 га у запропонованих нею межах.
59. Доводи касаційної скарги зазначених висновків суду апеляційної інстанції не спростовують, фактично зводяться до переоцінки доказів, яким суд апеляційної інстанції надав обґрунтовану правову оцінку.
60. Слід зазначити, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено статтями 77 78 79 80 89 367 ЦПК України. Суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палата Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц).
61. Висновки апеляційного суду не суперечать висновкам Верховного Суду, на які містяться посилання у касаційній скарзі, з урахуванням встановлених у цій справі обставин та наданої судом оцінки наявним у матеріалах справи доказам у їх сукупності.
62. Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів заявниці по суті спору та їх відображення в оскарженому судовому рішенні, питання вмотивованості висновків апеляційного суду, Верховний Суд виходить з того, що у справі, яка розглядається сторонам надано мотивовану відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, а доводи, викладені у касаційній скарзі, не спростовують обґрунтованих та правильних висновків суду апеляційної інстанції.
63. Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
64. Враховуючи наведене, встановивши відсутність підстав для скасування оскарженого судового рішення, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржуване судове рішення суду апеляційної інстанції - без змін.
Щодо розподілу судових витрат
65. Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції вирішує питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.
66. Згідно з положеннями пункту 2 частини другої статті 141 ЦПК України у разі відмови в позові судові витрати покладаються на позивача.
67. Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних із розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу (частини перша, третя статті 133 ЦПК України).
68. Відповідно до частини першої статті 58 ЦПК України сторона, третя особа, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника. Представником у суді може бути адвокат або законний представник (частина перша статті 60 ЦПК України).
69. За змістом статті 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
70. Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 зазначеного Закону).
71. Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України).
72. Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, відшкодування витрат, понесених у зв`язку із реалізацією права на судовий захист або у разі подання до особи необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.
73. Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
74. Зі змісту частини четвертої статті 137 ЦПК України слідує, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та обсягом виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
75. Відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
76. Велика Палата Верховного Суду вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду
від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц).
77. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (частина п`ята статті 137 ЦПК України).
78. Правничу допомогу на стадії касаційного розгляду справи № 293/2199/19 ОСОБА_2 надавав адвокат Тимофеєв А. В., який діяв на підставі договору про надання правничої допомоги від 20 січня 2020 року № 1, додаткової угоди до нього від 20 січня 20223 року № 1, додатку № 3 до договору від 12 липня
2023 року та ордеру від 17 липня 2020 року АМ №1003481.
79. Зокрема, 13 липня 2023 року через підсистему «Електронний суд» представник ОСОБА_2 - ОСОБА_3 подав до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу ОСОБА_1 , від імені якої діє адвокат Шостачук І. М., на постанову Житомирського апеляційного суду від 18 квітня 2023 року.
80. У відзиві на касаційну скаргу ОСОБА_2 , від імені якої діяв адвокат Тимофеєв А. В. заявила клопотання про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу, надану їй у суді касаційної інстанції, у розмірі 5 000,00 грн.
81. На обґрунтування понесення таких витрат та їх розміру, відповідачкою надано додаток № 3 до договору № 1 від 20 січня 2020 року про надання правничої допомоги, підписаний між нею та адвокатом Тимофеєвим А. В.
від 12 липня 2023 року, згідно умов якого встановлено фіксований розмір гонорару адвоката за підготовку та направлення за належністю відзиву на касаційну скаргу в цивільній справі № 293/2199/19 у розмірі 5 000,00 грн. Крім того, до відзиву на касаційну скаргу додано акт прийняття-передання виконаних робіт від 13 липня 2023 року та квитанцію до прибуткового касового ордера від 13 липня 2023 року № 1-130723.
82. Аналізуючи реальність (дійсність та необхідність), а також обґрунтованість розміру витрат на правничу допомогу, надану відповідачці на стадії касаційного перегляду справи, колегія суддів враховує наступне.
83. Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини (пункт 28 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі
№ 755/9215/15-ц; пункт 19 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07 липня 2021 року у справі № 910/12876/19).
84. Фіксований розмір гонорару означає, що у разі настання визначених таким договором умов платежу - конкретний склад дій адвоката, що були вчинені на виконання цього договору й призвели до настання цих умов, не має жодного значення для визначення розміру адвокатського гонорару в конкретному випадку.
85. Визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті іншою стороною в порядку компенсації сплаченого адвокату гонорару, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу.
86. Зазначений правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року у справі № 922/1964/21.
87. Отже, у випадку встановленого договором фіксованого розміру гонорару сторона може доводити неспівмірність витрат, зокрема, посилаючись на неспівмірність суми фіксованого гонорару зі складністю справи, ціною позову, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, кількістю засідань, тривалістю розгляду справи судом тощо.
88. Колегія суддів ураховує, що відповідачкою дотримано порядок подання доказів понесення витрат на професійну правничу допомогу, надану у суді касаційної інстанції, заявлено про понесення таких витрат разом із першою заявою у Верховному Суді, надано докази їх понесення, а також докази їх відправлення стороні позивача.
89. Факт отримання позивачкою відзиву на касаційну скаргу, у якому заявлено клопотання про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, надану у суді касаційної інстанції, на суму 5 000,00 грн, підтверджується також тим, що позивачка подала до Верховного Суду відповідь на такий відзив, у якому спростовувала його доводи. Однак, доводів щодо неспівмірності розміру заявлених відповідачкою витратна професійну правничу допомогу, надану у суді касаційної інстанції, зменшення їх розміру, який підлягає розподілу між сторонами, подана до Верховного Суду відповідь на відзив не містить.
90. Ураховуючи наведене, колегія суддів не знаходить правових підстав для зменшення понесених відповідачкою витрат на професійну правничу допомогу, які підлягають відшкодування в порядку пункту 2 частини другої статті 141 ЦПК України.
Керуючись статтями 141 400 401 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 , від імені
якої діє адвокат Шостачук Ігор Миколайович, залишити без задоволення.
2. Постанову Житомирського апеляційного суду від 18 квітня 2023 року залишити без змін.
3. Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 витрати на професійну правничу допомогу, надану у суді касаційної інстанції, у розмірі 5 000,00 (п'ять тисяч) грн.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді: Є. В. Синельников О. М. Осіян В. В. Шипович