№ 293/415/15-ц

Постанова

Іменем України

08 квітня 2020 року

м. Київ

справа № 293/415/15-ц

провадження № 61-1628св17

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д.,

суддів: Воробйової І. А., Гулька Б. І., Лідовця Р. А., Черняк Ю. В. (суддя-доповідач),

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Казенне підприємство «Кіровгеологія» Державної служби геології та надр України,

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Житомирській області в особі Коростишівського відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Житомирській області, Головне управління Держпродспоживслужби в Житомирській області,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Казенного підприємства «Кіровгеологія» Державної служби геології та надр України на рішення Апеляційного суду Житомирської області від 27 листопада 2017 року у складі колегії суддів: Коломієць О. С., Талько О. Б., Шевчук А. М., та касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Житомирського районного суду Житомирської області від 01 березня 2017 року у складі судді Дубовік О. М. та рішення Апеляційного суду Житомирської області від 27 листопада 2017 року у складі колегії суддів: Коломієць О. С., Талько О. Б., Шевчук А. М.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У березні 2015 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до Казенного підприємства «Кіровгеологія» Державної служби геології та надр України (далі - КП «Кіровгеологія») про захист трудових прав, визнання незаконними дій та бездіяльності роботодавця, зобов`язання вчинити певні дії, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди.

Позовна заява ОСОБА_1 мотивована тим, що із серпня 2008 року по лютий 2015 року позивач перебував із відповідачем у трудових відносинах та працював на посаді розколювача (колія) плит та блоків на відкритих гірничих роботах у кар`єрі.

У 2014 році йому встановлено професійне захворювання та надано висновок щодо протипоказань роботи в контакті з вібрацією, фізичною напругою, у шумі та несприятливому мікрокліматі. Копію зазначеного медичного висновку він передав відповідачу, однак той ухилявся від обов`язку скласти і підписати акт розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання форми П-4 щодо нього та не видавав йому направлення на МСЕК для встановлення ступеня втрати працездатності.

07 березня 2015 року він отримав листа від відповідача, яким його було поінформовано про звільнення з 02 березня 2015 року у зв`язку з виявленою невідповідністю виконуваній роботі за станом здоров`я і відмовою від переведення на іншу роботу.

Акт розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання форми П-4 підписаний лише 11 березня 2015 року.

Вважав, що зазначені підстави його звільнення є незаконними та такими, що порушують його права, а тому через свої незаконні дії та бездіяльність відповідач має сплатити йому моральну шкоду.

З урахуванням зазначеного та уточнених позовних вимог, ОСОБА_1 просив визнати незаконною бездіяльність відповідача щодо непідписання акта проведення розслідування причин виникнення професійного захворювання за формою П-4 стосовно нього протягом жовтня 2014 року - лютого 2015 року і невидачі останньому направлення на МСЕК; зобов`язати відповідача вчинити дії щодо видачі позивачу направлення на МСЕК; визнати незаконним і скасувати наказ від 02 березня 2015 року № 9к про звільнення у зв`язку з невідповідністю його виконуваній роботі за станом здоров`я згідно з пунктом 2 частини першої статті 40 КЗпП України; поновити його на роботі з 03 березня 2015 року; стягнути з відповідача на його користь втрачений заробіток за час вимушеного прогулу з 03 березня 2015 року по день ухвалення судом рішення у справі; стягнути заподіяну порушенням трудових прав немайнову (моральну) шкоду в сумі 20 000,00 грн.

Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції

Рішенням Житомирського районного суду Житомирської області від 01 березня 2017 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивач не довів і судом не встановлено бездіяльності відповідача щодо несвоєчасного підписання акта розслідування причини виникнення хронічного професійного захворювання, як і прямого обов`язку роботодавця надати позивачу направлення на МСЕК.

Також суд першої інстанції виходив із того, що звільнення позивача з посади у зв`язку з невідповідністю займаній посаді внаслідок стану здоров`я працівника, що перешкоджає продовженню роботи, на підставі пункту 2 частини першої статті 40 КЗпП України відбулося з дотриманням вимог трудового законодавства, а тому відсутні підстави для поновлення позивача на роботі. Також не підлягають задоволенню і похідні вимоги про стягнення з відповідача середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди.

Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції

Рішенням Апеляційного суду Житомирської області від 27 листопада 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково, рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до КП «Кіровгеологія» про визнання незаконною бездіяльність щодо невидачі направлення на МСЕК та відшкодування моральної шкоди скасовано та ухвалено нове рішення про часткове задоволення цих вимог.

Визнано незаконною бездіяльність управління виробничо-технічного обслуговування КП «Кіровгеологія» щодо невидачі ОСОБА_1 направлення на медико-соціальну експертизу для визначення ступеня втрати професійної працездатності внаслідок професійного захворювання.

Зобов`язано управління виробничо-технічного обслуговування КП «Кіровгеологія» вчинити дії з видачі ОСОБА_1 направлення на медико-соціальну експертизу для визначення ступеня втрати професійної працездатності внаслідок професійного захворювання.

Стягнуто з КП «Кіровгеологія» на користь ОСОБА_1 заподіяну порушенням трудових прав немайнову (моральну) шкоду у розмірі 20 000,00 грн.

У іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до КП «Кіровгеологія» про визнання незаконною бездіяльності щодо не видачі направлення на МСЕК та відшкодування моральної шкоди та задовольняючи частково вказані позовні вимоги, суд апеляційної інстанції виходив із того, що саме підприємство зобов`язане було видати ОСОБА_1 направлення на проходження МСЕК, а тому управління виробничо-технічного обслуговування Казенного підприємства «Кіровгеологія» Державної служби геології та надр України, відмовивши позивачу у видачі направлення на МСЕК допустило бездіяльність.

Також суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що позивач має право на відшкодування моральної шкоди і ця шкода повинна бути відшкодована відповідачем як роботодавцем, оскільки через неможливість встановити групу інвалідності та отримати страхові виплати від Фонду соціального страхування, які є наслідком бездіяльності роботодавця щодо ненадання протягом тривалого часу направлення на МСЕК у позивача були відсутні засоби до існування.

Короткий зміст вимог касаційних скарг та їх доводів

У грудні 2017 року КП «Кіровгеологія» подало до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просило скасувати рішення апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Касаційна скарга КП «Кіровгеологія» мотивована тим, що суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку про те, що саме роботодавець зобов`язаний був видати ОСОБА_1 направлення на проходження МСЕК, оскільки список суб`єктів, що могли направити позивача на МСЕК не обмежується роботодавцем. Положенням про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 03 грудня 2009 року № 1317, не передбачено обов`язок роботодавця видати направлення на МСЕК. Таке направлення видається лікувально-профілактичним закладом, який виявив професійне захворювання у позивача, у зазначеному випадку це - Коростишівською центральною районною лікарнею ім. Д. І. Потєхіна, до якої мав би звернутись позивач з вимогою про видачу направлення на МСЕК.

Також суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку про наявність правових підстав для відшкодування позивачу моральної шкоди, оскільки роботодавець не допустив порушення вимог трудового законодавства України.

Крім того, апеляційний суд безпідставно поновив позивачу строк на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції.

У січні 2018 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати рішення суду першої інстанції та рішення апеляційного суду в частині відмови у позові, ухвалити нове рішення про задоволення його позову у повному обсязі.

Касаційна скарга ОСОБА_1 мотивована тим, що суди попередніх інстанцій дійшли помилкового висновку про те, що у роботодавця немає обов`язку щодо невідкладного складання акта форми П-4 після виявлення професійного захворювання, не врахував положення статей 171 172 КЗпП України.

Вказував на те, що його звільнено з роботи з порушенням вимог статті 43 КЗпП України, без попередньої згоди виборного органу профспілкової організації. Протокол від 02 березня 2015 року не є такою згодою, що також підтверджується тим, що відповідач заявляв клопотання про зупинення провадження у справі на підставі частини дев`ятої статті 43 КЗпП України для отримання згоди виборного органу профспілкової організації на його звільнення.

Отже, звільнення його з роботи відбулось без дотримання вимог трудового законодавства України.

Рух касаційної скарги у суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 05 січня 2018 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою КП «Кіровгеологія» на рішення Апеляційного суду Житомирської області від 27 листопада 2017 року у цій справі, витребувано матеріали цивільної справи із суду першої інстанції.

Ухвалою Верховного Суду від 09 січня 2018 року касаційну скаргу ОСОБА_1 залишено без руху та надано строк для усунення недоліків касаційної скарги.

ОСОБА_1 у встановлений судом строк усунуто недоліки касаційної скарги.

Ухвалою Верховного Суду від 21 лютого 2018 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Житомирського районного суду Житомирської області від 01 березня 2017 року та рішення Апеляційного суду Житомирської області від 27 листопада 2017 року.

Ухвалою Верховного Суду від 15 березня 2018 року справу призначено до судового розгляду.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

12 серпня 2008 року ОСОБА_1 прийнято на роботу до управління виробничо-технічного обслуговування (УВТО) КП «Кіровгеологія» на посаду розколювача (колія) плит та блоків на відкритих гірничих роботах у Бистріївському кар`єрі.

Відповідно до медичного висновку Центральної лікарсько-експертної комісії (ЦЛЕК) про наявність (відсутність) професійного характеру захворювання від 23 вересня 2014 року № 32/1187, наданого Державною установою «Інститут медицини праці національної академії медичних наук України», ОСОБА_1 встановлений діагноз - вібраційна хвороба ІІ ст. (вегето-сенсорна поліневропатія верхніх кінцівок з деформуючим артрозом І ст. міжфалангових, зап`ястково-п`ясткових суглобів, початковими явищами деформуючого артрозу ліктьових суглобів); хронічна двобічна сенсоневральна приглухуватість І ст. (початкова) за кваліфікацією ОСОБА_2 та ОСОБА_3.

Зазначено, що ОСОБА_1 протипоказана робота в умовах впливу пилу, шуму, вібрації, несприятливого мікроклімату.

На підставі медичного висновку про наявність професійного захворювання, наданого Клінікою професійних захворювань «Інститут медицини праці Національної академії медичних наук України», складено повідомлення про професійне захворювання (отруєння) за формою П-3 № 871 від 25 вересня 2014 року стосовно ОСОБА_1 , яке 01 жовтня 2014 року отримано УВТО КП «Кіровгеологія».

Листом УВТО КП «Кіровгеологія» від 01 жовтня 2014 року запропоновано начальнику Коростишівського міжрайонного управління Держсанепідемслужби склад комісії від підприємства для розслідування випадку отримання ОСОБА_1 професійного захворювання.

02 жовтня 2014 року Житомирською обласною профпатологічною лікарсько-консультативною комісією було надано заключення про протипоказання позивачу фізичної напруги, роботи в контакті з вібрацією, в шумі та несприятливих метеоумовах.

26 січня 2015 року УВТО КП «Кіровгеологія» отримано медичний висновок Центральної лікарсько-експертної комісії (ЦЛЕК) про наявність (відсутність) професійного характеру захворювання від 22 січня 2015 року № 1/22 у ОСОБА_1 , наданий Державною установою «Інститут медицини праці Національної академії медичних наук України», у якому зазначено протипоказання щодо роботи в умовах впливу пилу, шуму, вібрації, несприятливого мікроклімату.

Згідно з протоколом від 17 лютого 2015 року № 1 засідання комісії з розслідування причини виникнення професійного захворювання працівника УТВО КП «Кіровгеологія» ОСОБА_1 , складання акта розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання ОСОБА_1 відкладено у зв`язку з тим, що його оформлення було передчасним без належно проведеного розслідування. У зв`язку з чим акт розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання після повторного розслідування був складений 11 березня 2015 року.

Згідно з протоколом від 09 лютого 2015 року № 1ПР сумісного зібрання адміністрації і профспілки УВТО КП «Кіровгеологія» на зборах вирішено запропонувати позивачу посаду сторожа Коростишівської дільниці УВТО КП «Кіровгеологія».

23 лютого 2015 року Коростишівською центральною районною лікарнею ім. Д.І. Потєхіна надісланий лист начальнику УВТО КП «Кіровгеологія» з переліком рекомендованих посад для переведення ОСОБА_1 на іншу посаду.

Згідно з протоколом від 02 березня 2015 року № 2ПР сумісного зібрання адміністрації і профспілки УВТО КП «Кіровгеологія» профком надав згоду на звільнення ОСОБА_1 у разі відмови від запропонованого переведення на легшу роботу за станом здоров`я.

Позивачу запропоновано переведення на посаду сторожа Коростишівської дільниці УВТО КП «Кіровгеологія», від якої ОСОБА_1 02 березня 2015 року відмовився.

Відповідно до наказу відповідача від 02 березня 2015 року № 9-к ОСОБА_1 звільнено з посади розколювача (колія) плит та блоків на відкритих гірничих роботах у кар`єрі підрозділу кар`єр Бистріївський КП «Кіровгеологія» у зв`язку із виявленою невідповідністю виконуваній роботі за станом здоров`я і відмовою від переведення на іншу роботу, згідно з пунктом 2 частини першої статті 40 КЗпП України.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до частини другої розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 15 січня 2020 року № 460-ІХ «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України (тут і далі у редакції, чинній на час подання касаційної скарги) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що рішення суду першої інстанції в нескасованій апеляційним судом частині та рішення апеляційного суду ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційних скарг цих висновків не спростовують.

Щодо позовних вимог про визнати незаконною бездіяльності відповідача щодо непідписання акта проведення розслідування причин виникнення професійного захворювання за формою П-4 стосовно позивача протягом жовтня 2014 року - лютого 2015 року і невидачі останньому направлення на МСЕК; зобов`язання відповідача вчинити дії щодо видачі позивачу направлення на МСЕК

Процедура оформлення акта проведення розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання визначена Порядком проведення розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 30 листопада 2011 року № 1232, (далі - Порядок).

Відповідно до пункту 74 вказаного Порядку проведення розслідування представники роботодавця, первинної організації відповідної профспілки або уповноважена найманими працівниками особа з питань охорони праці (у разі, коли профспілка на підприємстві відсутня), входять до складу комісії з проведення розслідування причин виникнення професійного захворювання (далі - комісія з розслідування), яку утворює головний державний санітарний лікар Автономної Республіки Крим, області або міста.

Пунктом 76 зазначеного Порядку проведення розслідування передбачено, що розслідування у випадку професійного захворювання проводиться протягом десяти робочих днів після утворення комісії з розслідування. Якщо з об`єктивних причин розслідування не може бути проведене у зазначений строк, він може бути продовжений керівником закладу, що утворив комісію, але не більш як на один місяць. Копія відповідного наказу надсилається всім членам комісії з розслідування.

Згідно з протоколом від 17 лютого 2015 року № 1 засідання комісії з розслідування причини виникнення професійного захворювання працівника УТВО КП «Кіровгеологія» ОСОБА_1 , складання акта розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання ОСОБА_1 було відкладено у зв`язку з тим, що оформлення цього акта було передчасним, без належно проведеного розслідування та суперечить нормам чинного законодавства. У зв`язку з чим акт розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання був складений 11 березня 2015 року.

Установивши, що обов`язок скласти та підписати акт за формою П-4 покладено безпосередньо на комісії з розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання, а не на роботодавця, що закріплено у підпункті 5 пункту 81 Порядку проведення розслідування, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, дійшов правильного висновку про відсутність з боку відповідача бездіяльності щодо непідписання вказаного акта.

Також колегія суддів погоджується з висновком апеляційного суду про визнання незаконною бездіяльності УТВО КП «Кіровгеологія» щодо невидачі ОСОБА_1 направлення на МСЕК для визначення ступеня втрати професійної працездатності внаслідок професійного захворювання та відшкодування моральної шкоди

Так, відповідно до статей 171 172 КЗпП України власник або уповноважений ним орган повинен проводити розслідування та вести облік нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві відповідно до порядку, встановленого Кабінетом Міністрів України. У випадках, передбачених законодавством, на власника або уповноважений ним орган покладається обов`язок організувати навчання, перекваліфікацію і працевлаштування інвалідів відповідно до медичних рекомендацій, встановити на їх прохання неповний робочий день та неповний робочий тиждень та створити пільгові умови праці.

Згідно з пунктом 3 Положення про медико-соціальну експертизу, яке затверджене Постановою Кабінету Міністрів України від 03 грудня 2009 року № 1317, у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, медико-соціальна експертиза потерпілим від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання проводиться після подання акта про нещасний випадок на виробництві, акта розслідування професійного захворювання за встановленими формами, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 25 серпня 2004 року № 1112, висновку спеціалізованого медичного закладу (науково-дослідного інституту професійної патології чи його відділення) про професійний характер захворювання, направлення лікувально-профілактичного закладу охорони здоров`я або роботодавця чи профспілкового органу підприємства, на якому потерпілий одержав травму чи професійне захворювання, або робочого органу виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків, суду чи прокуратури.

Установивши, що позивач, який є потерпілим від професійного захворювання на виробництві, звертався до роботодавця з вимогою про видачу йому направлення на проходження МСЕК через відмову лікувального закладу та Фонду соціального страхування від нещасних випадків надати таке направлення, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про те, що саме підприємство зобов`язане було видати ОСОБА_1 направлення на проходження МСЕК, а тому УТВО КП «Кіровгеологія», відмовивши позивачу у видачі направлення на МСЕК, допустило бездіяльність.

З огляду на це, безпідставними є доводи КП «Кіровгеологія» про те, що роботодавець не зобов`язаний надавати направлення на проходження МСЕК.

Порядок відшкодування моральної (немайнової) шкоди у сфері трудових відносин регулюється статтею 237-1 КЗпП України, яка передбачає відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зав`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Згідно з пунктом 13 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» (із відповідними змінами) судам роз`яснено, що за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин, яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов`язок з відшкодування моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форм власності, виду діяльності чи галузевої належності.

У справі, що переглядається, установлено, що Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасного випадку на виробництві та професійних захворювань України у Житомирській області на неодноразові звернення позивача з проханням виплатити одноразову допомогу та призначити щомісячні страхові виплати без висновку МСЕК тричі надало письмові відповіді в листах від 19 березня 2015 року № 06-223, від 30 квітня 2015 року № 05-347 та від 18 листопада 2015 року № 06-943, у яких роз`яснило, що усі права на отримання необхідних виплат від Фонду можуть бути реалізовані позивачем лише після здійснення медико-соціальної експертизи, яка проводиться лише на підставі направлення роботодавця чи профспілкового органу підприємства, на якому позивач отримав професійне захворювання.

Установивши, що через неможливість встановити групу інвалідності та отримати страхові виплати від Фонду соціального страхування, які є наслідком бездіяльності роботодавця щодо ненадання протягом тривалого часу направлення на МСЕК, у позивача були відсутні засоби до існування, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про те, що позивач має право на відшкодування моральної шкоди і ця шкода повинна бути відшкодована відповідачем як роботодавцем.

Щодо позовних вимог про визнання незаконним і скасування наказу від 02 березня 2015 року № 9к про звільнення позивача у зв`язку з невідповідністю виконуваній роботі за станом здоров`я згідно з пунктом 2 частини першої статті 40 КЗпП України, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу

Однією з гарантій забезпечення права громадян на працю є передбачений у статті 43 Конституції України правовий захист від незаконного звільнення.

Пунктом 2 частини першої статті 40 КЗпП України передбачено, що трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадках виявленої невідповідності працівника займаній посаді або виконуваній роботі внаслідок недостатньої кваліфікації або стану здоров`я, які перешкоджають продовженню даної роботи, а так само в разі відмови у наданні допуску до державної таємниці або скасування допуску до державної таємниці, якщо виконання покладених на нього обов`язків вимагає доступу до державної таємниці.

Можливість розірвання трудового договору з працівником за ініціативою власника або уповноваженого ним органу у випадках виявленої невідповідності працівника займаній посаді або виконуваній роботі внаслідок недостатньої кваліфікації, які перешкоджають продовженню указаної роботи, повинна бути проведена із дотриманням вимог, викладених у частинах першій-третій статті 40 КЗпП України.

Відповідно до роз`яснень, викладених в абзацах першому, третьому пункту 21 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» при розгляді справ про звільнення за пунктом 2 статті 40 КЗпП суд може визнати правильним припинення трудового договору в тому разі, якщо встановить, що воно проведено на підставі фактичних даних, які підтверджують, що внаслідок недостатньої кваліфікації або стану здоров`я (стійкого зниження працездатності) працівник не може належно виконувати покладених на нього трудових обов`язків чи їх виконання протипоказано за станом здоров`я або небезпечне для членів трудового колективу чи громадян, яких він обслуговує, і неможливо перевести, за його згодою, на іншу роботу.

У справі, що переглядається, установлено, що виконання позивачем своїх трудових обов`язків протипоказане йому за станом здоров`я.

Частиною дугою статті 40 КЗпП України передбачено, що звільнення з підстав, зазначених, зокрема, у пункті 2 статті 40 КЗпП України допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

Власник вважається таким, що належно виконав вимоги частини другої статті 40, частини третьої статті 49-2 КЗпП України щодо працевлаштування працівника, якщо запропонував йому наявну на підприємстві роботу, тобто вакантну посаду чи роботу за відповідною професією чи спеціальністю, чи іншу вакантну роботу, яку працівник може виконувати з урахуванням його освіти, кваліфікації, досвіду тощо.

Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 01 липня 2015 року у справі № 6-491цс15.

Згідно з довідкою КП «Кіровгеологія» від 24 жовтня 2017 року протягом періоду з 01 жовтня 2014 року по 02 березня 2015 року на підприємстві КП «Кіровгеологія» та його відокремлених підрозділах існували такі вакантні посади: провідний економіст планово-економічної групи КП «Кіровгеологія», сторож другого класу бази УВТО КП «Кіровгеологія», провідний юрисконсульт (сумісник), старший інспектор з кадрів, провідний економіст (сумісник) та провідний економіст (сумісник) - ПЗЕ № 60.

Установивши, що із наявних на підприємстві вакантних посад позивач за станом здоров`я міг обіймати лише посаду сторожа другого класу бази УВТО КП «Кіровгеологія», яка йому була запропонована та від якої позивач відмовився, суди дійшли правильного висновку про те, що відповідач виконав вимоги статті 49-2 КЗпП України.

Згідно з частиною першою статті 43 КЗпП України розірвання трудового договору з підстав, передбачених пунктами 1 (крім випадку ліквідації підприємства, установи, організації), 2-5, 7 статті 40 і пунктами 2 і 3 статті 41 цього Кодексу, може бути проведене лише за попередньою згодою виборного органу (профспілкового представника), первинної профспілкової організації, членом якої є працівник.

Відповідно до пункту 10 частини другої статті 247 КЗпП України виборний орган первинної профспілкової організації на підприємстві, в установі організації надає згоду або відмовляє в наданні згоди на розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу з працівником, який є членом професійної спілки, що діє на підприємстві, в установі та організації, у випадках, передбачених законом.

Пунктом 10 частини першої статті 38 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» передбачено, що виборний орган первинної профспілкової організації на підприємстві, в установі або організації дає згоду або відмовляє у дачі згоди на розірвання трудового договору з ініціативи роботодавця з працівником, який є членом діючої на підприємстві, в установі, організації профспілки, у випадках, передбачених законом.

Пунктом 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» судам роз`яснено, що розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу допускається лише за попередньою згодою профспілкового органу, крім випадків, передбачених статтями 43 і 43-1 КЗпП України.

Згідно з протоколом № 2ПР сумісного зібрання адміністрації і профспілки УВТО КП «Кіровгеологія» від 02 березня 2015 року, профспілковим комітетом надана згода на звільнення ОСОБА_1 (а. с. 69, т. 1).

Отже, роботодавець дотримався вимог статті 43 КЗпП України при звільненні позивача.

З огляду на це, безпідставними є доводи ОСОБА_1 , викладені в касаційній скарзі, про те, що його звільнено без попередньої згоди виборного органу профспілкової організації.

Таким чином, ухвалюючи рішення у справі, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, правильно застосував до спірних правовідносин наведені вище норми матеріального права та дійшов обґрунтованого висновку про те, що при звільненні позивача із займаної посади за пунктом 2 частини першої статті 40 КЗпП України дотримано вимоги чинного трудового законодавства України, а тому відсутні підстави для визнання незаконним звільнення позивача, скасування наказу про його звільнення, поновлення позивача на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Такі висновки судів першої та апеляційної інстанцій є правильними, відповідають обставинам справи та ґрунтуються на вимогах закону.

Доводи касаційних скарг зводяться виключно до необхідності переоцінки доказів, що у силу вимог статті 400 ЦПК України не входить до компетенції суду касаційної інстанції.

Відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційні скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції в нескасованій апеляційним судом частині та рішення апеляційного суду - без змін.

Оскільки касаційні скарги залишаються без задоволення, то відповідно до частини тринадцятої статті 141 ЦПК України в такому разі розподіл судових витрат не проводиться.

Керуючись статтями 400 410 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційні скарги Казенного підприємства «Кіровгеологія» Державної служби геології та надр України та ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Житомирського районного суду Житомирської області від 01 березня 2017 року в нескасованій апеляційним судом частині та рішення Апеляційного суду Житомирської області від 27 листопада 2017 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Д. Д. Луспеник Судді: І. А. Воробйова Б. І. Гулько Р. А. Лідовець Ю. В. Черняк