№ 295/16527/18

Постанова

Іменем України

11 березня 2020 року

м. Київ

справа № 295/16527/18

провадження № 61-13480св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Висоцької В. С.,

суддів: Грушицького А. І., Литвиненко І. В. (суддя-доповідач), Сердюка В. В., Фаловської І. М.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Управління соціального захисту населення Богунського районного департаменту соціальної політики Житомирської міської ради,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Богунського районного суду м. Житомира від 11 квітня 2019 року у складі судді Перекупки К. Г. та постанову Житомирського апеляційного суду від 19 червня 2019 року у складі колегії суддів: Миніч Т. І., Павицької Т. М., Трояновської Г. С. у справі за позовом ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення Богунського районного департаменту соціальної політики Житомирської міської ради про визнання дій протиправними та відшкодування матеріальної та моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст заяви

У грудні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом в якому просив ухвалити рішення, яким: визнати дії Управління соціального захисту населення Богунського районного департаменту соціальної політики Житомирської міської ради (далі - Управління) по нарахуванню і виплаті йому одноразової компенсації, як особі з інвалідністю другої групи з числа ліквідаторів в результаті аварії на Чорнобильській АЕС (справа № 2-А-59/2012) протиправними; визнати дії Управління по нарахуванню і виплаті допомоги на оздоровлення за 2011 рік, як особі з інвалідністю другої групи з числа ліквідаторів в результаті аварії на Чорнобильській АЕС (справа № 2-А-2897/2011) протиправними; відшкодувати за рахунок Державного бюджету України шляхом списання з Єдиного казначейського рахунку Державної казначейської служби України матеріальну шкоду у розмірі 87 700,80 грн, завдану незаконними діями посадової особи органу державної влади при здійсненні нею своїх повноважень; відшкодувати за рахунок Державного бюджету України шляхом списання з Єдиного казначейського рахунку Державної казначейської служби України моральну шкоду у розмірі 100 000,00 грн, завдану незаконними діями посадової особи органу державної влади при здійсненні нею своїх повноважень.

Позивач вважав, що заподіяна йому матеріальна шкода складається з неправильно розрахованих та виплачених щорічної допомоги на оздоровлення та одноразової компенсації які були нараховані та виплачені у сумах: 6 205,20 грн та 4 680,00 грн замість 62 595,00 грн та 20 865,00 грн. Разом із тим вважав, що він має право на стягнення 3 % річних від несплачених сум на підставі статті 5 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень». Загальний борг визначив у сумі 87 700,80 грн.

В обґрунтування заявлених вимог зазначав, що є ліквідатором аварії на Чорнобильській АЕС, в результаті якої він втратив здоров`я. Внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням робіт із ліквідації наслідків аварії, відповідно до положень Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», його визнано особою з інвалідністю другої групи безстроково, що підтверджується довідкою МСЕК виданою 27 лютого 2007 року серії ЖИА № 055582. Рішенням медико-соціальної експертної комісії позивачу встановлено 2 групу інвалідності, пов`язану з впливом аварії на Чорнобильській АЕС з 31 січня 2007 року. З 14 травня 1992 року ОСОБА_1 перебуває на обліку в Управлінні і отримує соціальні виплати як інвалід 2 групи з числа ліквідаторів аварії на Чорнобильській АЕС. Третю групу інвалідності за захворюванням пов`язаним з роботами з ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС позивачу встановлено з 14 травня 1992 року, другу групу інвалідності було встановлено з 26 лютого 2007 року безстроково. Позивач посилається на порушення його цивільного права на відшкодування шкоди. Суму невиплаченої допомоги на оздоровлення позивач кваліфікує як завдану йому ядерну шкоду, за яку настає цивільна відповідальність згідно з Віденською конвенцією про цивільну відповідальність за ядерну шкоду 1963 року, Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», статті 1189 Цивільного кодексу України. Факт заподіяння моральної шкоди позивач обґрунтовував погіршенням стану здоров`я, що підтверджується його перебуванням на стаціонарному лікуванні в неврологічному відділенні. Крім того, ОСОБА_1 зазначав, що відбулось порушення нормальних життєвих зв`язків, неможливість продовження активного громадського життя, порушення стосунків з оточуючими людьми, він втратив звичайний спосіб життя у зв`язку із необхідністю вивчення нормативно-правових актів, поїздками до суду, до відповідача, зібранням документів, необхідних для захисту своїх прав у суді. Тому розмір завданої моральної шкоди позивач оцінював у 100 000,00 грн.

Підставами для звернення з позовом до суду стали протиправні дії (бездіяльність) відповідача щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 щорічної допомоги на оздоровлення за 2011 рік, нарахування та виплати ОСОБА_1 різниці в одноразової компенсації при встановленні другої групи інвалідності в меншому розмірі, а також заподіяння такими діями матеріальної шкоди, яку він обраховує як три відсотки річних від несплаченої суми коштів, яка є різницею між вже виплаченими та тими, які на думку позивача підлягають сплаті, а також моральна шкода.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Богунського районного суду м. Житомира від 11 квітня 2019 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що факту порушення відповідачем прав позивача не встановлено та заподіяння шкоди не доведено.

Постановою Житомирського апеляційного суду від 19 червня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення Богунського районного суду м. Житомира від 11 квітня 2019 року скасовано, ухвалено нове судове рішення - про відмову в позові з інших підстав.

Скасовуючи рішення місцевого суду та ухвалюючи нове про відмову у позові з інших підстав апеляційний суд вказував, що ОСОБА_1 при звернені до суду з цим позовом не пред`явив вимоги до відповідного державного органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У липні 2019 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Богунського районного суду м. Житомира від 11 квітня 2019 року та постанову Житомирського апеляційного суду від 19 червня 2019 року в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати судові рішення попередніх інстанцій та ухвалити нове рішення, яким відшкодувати за рахунок Державного бюджету України шляхом списання з Єдиного казначейського рахунку Державної казначейської служби України матеріальну шкоду у розмірі 87 700,80 грн, завдану незаконними діями посадової особи органу державної влади при здійсненні нею своїх повноважень та відшкодувати за рахунок Державного бюджету України шляхом списання з Єдиного казначейського рахунку Державної казначейської служби України моральну шкоду у розмірі 100 000,00 грн, завдану незаконними діями посадової особи органу державної влади при здійсненні нею своїх повноважень.

Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

У поданій касаційній скарзі заявник вказує на невідповідність судових рішень попередніх інстанцій нормам матеріального та процесуального права та посилається на неповне з`ясування судами обставин, що мають значення для розгляду справи, їх недоведеність та невідповідність висновків судів попередніх інстанцій обставинам справи.

Заявник вказує, що розмір мінімальної заробітної плати визначається на момент виплати, а тому просить зобов`язати відповідача перерахувати та виплатити йому різницю у виплаченій одноразовій компенсації та щорічній допомозі, як особі, яка стала інвалідом другої групи внаслідок Чорнобильської катастрофи з розрахункового розміру мінімальної заробітної плати на момент виплат та з виключенням із них вже нарахованих та виплачених сум одноразової компенсації.

Разом з тим вказує, що йому спричинена моральна шкода, яку він оцінює в розмірі 100 000,00 грн та яку відповідач спричинив тривалим невиконанням судових рішень.

Узагальнені доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

У серпні 2019 року на адресу Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу ОСОБА_1 від Управління соціального захисту населення Богунського районного департаменту соціальної політики Житомирської міської ради в якому представник відповідача просить у задоволенні касаційної скарги відмовити посилаючись на її необґрунтованість.

Вказує, що обрахунок щорічної разової грошової допомоги ОСОБА_1 , як особі з інвалідністю другої групи, постраждалій від наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та нарахування та виплату ОСОБА_1 різниці в одноразових компенсаціях при встановленні ІІ групи інвалідності проведено правильно.

Рух справи в суді касаційної інстанції.

Ухвалою Верховного Суду від 31 липня 2019 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано її матеріали із Богунського районного суд м. Житомира.

15 серпня 2019 року справа № 295/16527/18 надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 09 січня 2020 року справу призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження колегією в складі п`яти суддів.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Постановою Богунського районного суду м. Житомира від 14 листопада 2011 року зобов`язано Управління нарахувати та виплатити ОСОБА_1 щорічну допомогу на оздоровлення за 2011 рік відповідно до частини четвертої статті 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в розмірі п`яти мінімальних заробітних плат з урахуванням проведених виплат.

Позивачу у 2016 році була нарахована та виплачена одноразова компенсація у розмірі 4 680,00 грн.

Постановою Богунського районного суду м. Житомира від 17 квітня 2012 року зобов`язано управління провести нарахування та виплату ОСОБА_1 різницю в одноразових компенсаціях при встановленні другої групи інвалідності у розмірах, встановлених статтею 48 Закону з урахуванням проведених виплат.

У 2016 році ОСОБА_1 була нарахована та виплачена одноразова компенсація у розмірі 6 205,20 грн.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим (частина перша статті 263 ЦПК України).

Під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Цивільний процесуальний кодекс (далі - ЦПК) України передбачає, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства (частина перша статті 19).

Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність спору щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів у будь-яких правовідносинах, крім випадків, коли такий спір вирішується за правилами іншого судочинства, а, по-друге, спеціальний суб`єктний склад цього спору, в якому однією зі сторін є, як правило, фізична особа.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 4 КАС України адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір.

Пункт 2 частини першої статті 4 КАС України визначає публічно-правовий спір, зокрема, як спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Суб`єктом владних повноважень є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (пункт 7 частини першої статті 4 КАС України).

Отже, до справ адміністративної юрисдикції віднесені публічно-правові спори, ознакою яких є не лише спеціальний суб`єктний склад, але і їх виникнення з приводу виконання чи невиконання суб`єктом владних повноважень публічно-владних управлінських функцій.

Колегія суддів зазначає, що Велика Палата Верховного Суду вже висловлювала думку про те, що публічно-правовим вважається, зокрема, спір, у якому сторони правовідносин виступають одна щодо одної не як рівноправні, і в якому одна зі сторін виконує публічно-владні управлінські функції та може вказувати або забороняти іншому учаснику правовідносин певну поведінку, давати дозвіл на передбачену законом діяльність тощо. Необхідною ознакою суб`єкта владних повноважень є здійснення ним публічно-владних управлінських функцій. Ці функції суб`єкт повинен виконувати саме в тих правовідносинах, у яких виник спір. До юрисдикції адміністративного суду належить спір, який виник між двома (кількома) суб`єктами стосовно їх прав та обов`язків у конкретних правових відносинах, у яких хоча б один суб`єкт законодавчо вповноважений владно керувати поведінкою іншого (інших) суб`єкта (суб`єктів), а останній (останні) відповідно зобов`язаний виконувати вимоги та приписи такого суб`єкта владних повноважень (див. пункт 5.8 постанови Великої Палати Верховного Суду від 23 травня 2018 року у справі № 914/2006/17; пункти 28-30 постанови Великої Палати Верховного Суду від 4 вересня 2018 року у справі № 823/2042/16).

Відповідачем у цій справі є Управління соціального захисту населення Богунського районного департаменту соціальної політики Житомирської міської ради, яке діє в цих правовідносинах як суб`єкт владних повноважень, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства.

З позовних вимог у цій справі вбачається, що позивач, окрім визнання дій протиправними, просить стягнути заподіяну йому матеріальну шкоду, яка складається з недорахованих та недоплачених щорічної допомоги на оздоровлення та одноразової компенсації та 3 % річних від несплачених сум на підставі статті 5 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень». Загальний борг визначав у сумі 87 700,80 грн.

Підставами для звернення з позовом до суду стали протиправні дії (бездіяльність) відповідача у сфері публічно-правових відносин (зокрема, щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 щорічної допомогу на оздоровлення за 2011 рік та нарахування і виплати ОСОБА_1 різниці в одноразових компенсаціях при встановленні другої групи інвалідності в меншому розмірі), заподіяна позивачеві матеріальна шкоди, обрахована як різниця між нарахованими та виплаченими сумами допомоги та компенсації та тими сумами, які на думку позивача підлягали до сплати, а також З % річних - компенсації на підставі статті 5 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», а також моральна шкода.

Відповідно до абзаців другого, третього та четвертого частини першої та частини другої статті 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28 лютого 1991 року № 796-XII щорічна допомога на оздоровлення постраждалим від наслідків аварії на Чорнобильській АЕС виплачується в порядку та в розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України. Одноразова компенсація учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які стали інвалідами внаслідок Чорнобильської катастрофи, зокрема, виплачується інвалідам II групи в розмірі 45 мінімальних заробітних плат, інвалідам III групи - 30 мінімальних заробітних плат. У разі встановлення інвалідності вищої групи інвалідам виплачується різниця у компенсаціях.

Відповідно до пункту 2 Порядку виплати одноразової компенсації за шкоду, заподіяну внаслідок Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій, ядерних випробувань, військових навчань із застосуванням ядерної зброї, та щорічної допомоги на оздоровлення деяким категоріям громадян, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26 жовтня 2016 року № 760 (далі - Порядок), одноразова компенсація та щорічна допомога виплачуються за рахунок коштів, передбачених у Державному бюджеті України на відповідний рік для соціального захисту громадян, постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи, центрами з нарахування та здійснення соціальних виплат, структурними підрозділами з питань соціального захисту населення районних і районних у м. Києві держадміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі їх утворення) рад за місцем фактичного проживання (перебування) громадян.

Отже, у спірних правовідносинах Управління праці та соціального захисту населення, у межах та у порядку, встановленому Порядком, наділене повноваженнями приймати рішення, що впливають на можливість реалізації позивачем його права на виплату щорічної допомоги на оздоровлення та компенсації і мають обов`язковий характер для інших суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до частини першої статті 5 Закону України від 05 червня 2012 року №4901-VI «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» у разі якщо центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, протягом трьох місяців не перерахував кошти за рішенням суду про стягнення коштів, крім випадку, зазначеного в частині четвертій статті 4 цього Закону, стягувачу виплачується компенсація в розмірі трьох відсотків річних від несплаченої суми за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.

Частина 2 цієї статті передбачає, що компенсація за порушення строку перерахування коштів за рішенням суду про стягнення коштів з державного органу нараховується центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів.

Механізм та повноваження з виконання рішень суду щодо стягнення коштів з державних органів встановлений Порядком виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 03 серпня 2011 р. № 845 (далі - Порядок).

Пунктом третім Порядку № 845 визначено, що рішення про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників виконуються на підставі виконавчих документів виключно органами Казначейства у порядку черговості надходження таких документів (про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів - з попереднім інформуванням Мінфіну, про стягнення коштів боржників - у межах відповідних бюджетних призначень, наданих бюджетних асигнувань (залишків коштів на рахунках підприємств, установ, організацій).

Відповідно до пункту 33 Порядку № 845 у разі коли судове рішення стосується спорів фізичних осіб із суб`єктами владних повноважень з приводу обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг або судове рішення неможливо виконати протягом двох місяців з дня надходження документів, зазначених у пункті 6 цього Порядку, орган Казначейства для виконання рішення про стягнення передає до Казначейства документи та відомості згідно з підпунктом 1 пункту 47 цього Порядку. При цьому органом Казначейства відновлюється проведення платежів боржника.

Відповідно до пункту 50 Порядку № 845 компенсація за порушення встановленого законом строку перерахування коштів нараховується: Казначейством, якщо боржником є державний орган; державним виконавцем, якщо боржником є підприємство, установа, організація або юридична особа, зазначені в пункті 48 цього Порядку. Компенсація виплачується Казначейством на підставі рішення або постанови про виплату компенсації за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання судових рішень та виконавчих документів за черговістю надходження таких заяв стягувачів та після погашення заборгованості за рішеннями суду відповідно до пункту 3 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень».

Окрім того, відповідно до пункту 2 частини першої статті 263 КАС України суд розглядає за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.

Враховуючи те, що спір стосовно недорахованої та недоотриманої різниці у допомозі на оздоровлення та одноразової компенсації є публічно-правовим, виник з публічно-правових відносин за участі органу державної влади як суб`єкта владних повноважень колегія суддів дійшла висновку, що суди попередніх інстанцій дійшли до неправильних висновків про те, що позовні вимоги про визнання протиправними дій відповідача з приводу нарахування та виплати недонарахованої одноразової компенсації як інваліду другої групи з числа ліквідаторів в результаті аварії на Чорнобильській АЕС протиправними, дій по нарахуванню та виплаті допомоги на оздоровлення на 2011 рік як інваліду другої групи з числа ліквідаторів в результаті аварії на Чорнобильській АЕС у менших розмірах, стягнення матеріальної шкоди та 3 % річних від несплаченої суми треба розглядати за правилами цивільного судочинства.

Вищенаведене узгоджується з висновками Великої Палати Верховного Суду викладеними у постанові від 04 березня 2020 року у справі № 757/63985/16 (провадження № 14-556цс19).

Відповідно до частини п`ятої статті 21 КАС України вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної, зокрема, протиправними діями суб`єкта владних повноважень, розглядаються адміністративним судом, якщо вони заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір. Інакше такі вимоги вирішуються судами в порядку цивільного або господарського судочинства.

Отже, вимоги про відшкодування шкоди можуть розглядатися за правилами адміністративного судочинства, якщо такі вимоги стосуються шкоди, завданої протиправними діями суб`єкта владних повноважень, і заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір (див. пункт 27 постанови Великої Палати Верховного Суду від 27 лютого 2019 року у справі № 761/3884/18).

Оскільки позивач просив стягнути на його користь моральну шкоду, завдану протиправними діями відповідача, які він також оскаржував, колегія суддів вважає всі вимоги позивача пов`язаними.

Враховуючи те, що вимоги про відшкодування моральної шкоди заявлені в одному провадженні з вимогами вирішити публічно-правовий спір, колегія суддів вважає, що цей спір у цілому належить до юрисдикції адміністративного суду (близьких за змістом висновків Велика Палата Верховного Суду дійшла у постанові від 12 червня 2019 року у справі № 645/212/18).

Вищенаведене узгоджується із висновками Великої Палати Верховного Суду викладеними у постанові від 13 листопада 2019 року у справі № 171/2124/18 (провадження № 14-433цс19).

Колегія суддів відхиляє доводи позовної заяви ОСОБА_1 стосовно того, що оскільки відповідачем завдано йому шкоду, тобто порушено його цивільне право цей спір повинен розглядатися в порядку цивільного судочинства з посиланням на постанови Верховного Суду України у справах № 6-1094цс17, № 6- 1113цс17, № 6-1096ЦС17 та № 6-782цс17 з огляду на наступне.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 лютого 2019 року у справі № 752/20801/17 (провадження № 14-530цс18) зроблено висновок, що установлена статтею 48 Закону № 796-XII компенсація за шкоду, заподіяну здоров`ю, особам, які стали особами з інвалідністю внаслідок Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій та випробувань, учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, інших ядерних аварій, ядерних випробувань, військових навчань із застосуванням ядерної зброї, сім`ям у зв`язку із втратою годувальника та щорічна допомога на оздоровлення, є гарантованою державою соціальною виплатою і виплачуються за рахунок коштів Державного бюджету України. Цю виплату проводять відповідні уповноважені державні органи (центри з нарахування та здійснення соціальних виплат, структурні підрозділи з питань соціального захисту населення районних і районних у м. Києві держадміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі їх утворення) рад. Спір стосовно виплати компенсації та допомоги, передбаченої статтею 48 Закону № 796-XII, яку виплачують органи державної влади у встановленому Законом порядку, є публічно-правовим, виник з публічно-правових відносин, за участю органу державної влади як суб`єкта владних повноважень, тому повинен розглядатися у порядку адміністративного судочинства. У зв`язку з цим Велика Палата Верховного Суду відступила від правового висновку Верховного Суду України, викладеного, зокрема у постановах від 05, 10, 12 липня, 16 серпня 2017 року у справах № 6-1094цс17, № 6-1113цс17, № 6-1096цс17, № 6-782цс17 відповідно, про те, що з огляду на положення статей 1 та 15 ЦПК України, статті 2 КАС України (у редакції, чинній до 15 грудня 2017 року) не вважається публічно-правовим і розглядається у порядку цивільного судочинства спір між органом державної влади та/або органом місцевого самоврядування та суб`єктом приватного права - фізичною особою, в якому фізична особа звернулася до суду за захистом права не публічного, а цивільного, зокрема права на відшкодування завданої шкоди. У такому випадку це спір про цивільне право, хоч в спорі й бере участь суб`єкт публічного права. Отже Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що спір про відшкодування шкоди, передбаченої статтею 48 Закону № 796-XII, є публічно-правовим, оскільки виник з публічно-правових відносин, за участю органу державної влади як суб`єкта владних повноважень, предметом якого є соціальні виплати, тому повинен розглядатися у порядку адміністративного судочинства.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Враховуючи суб`єктний склад сторін спору та характер спірних правовідносин, спір належить до юрисдикції адміністративних судів.

Згідно пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК України суд свою ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Відповідно до пункту 5 частини першої статті 409 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення суду першої та апеляційної інстанцій у відповідній частині і закрити провадження у справі чи залишити заяву без розгляду у відповідній частині.

Відповідно до змісту частини першої статті 414 ЦПК України судове рішення, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню в касаційному порядку повністю або частково з закриттям провадження у справі або залишенням позову без розгляду у відповідній частині з підстав, передбачених статтями 255 та 257 цього Кодексу.

За таких обставин оскаржувані судові рішення підлягають скасуванню із закриттям провадження у справі відповідно до частини першої статті 414 ЦПК України.

Згідно положень частини першої статті 256 ЦПК України якщо провадження у справі закривається з підстав, визначених пунктом 1 частини першої статті 255 цього Кодексу, суд повинен повідомити заявникові, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд таких справ.

Враховуючи викладене, колегія суддів повідомляє ОСОБА_1 про те, що розгляд його позовних вимог до Управління соціального захисту населення Богунського районного департаменту соціальної політики Житомирської міської ради про визнання дій протиправними та відшкодування матеріальної та моральної шкоди заподіяної незаконними рішеннями та діями органів державної влади, їх посадових і службових осіб при здійснені ними своїх повноважень, віднесено до юрисдикції адміністративних судів.

Згідно з частиною третьою статті 400 ЦПК України суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Оскільки при розгляді справи встановлено, що суди помилково розглянули справу в порядку цивільного судочинства, Верховний Суд в силу частини третьої статті 400 ЦПК України виходить за межі вимог касаційної скарги та скасовує рішення судів першої і апеляційної інстанцій.

На виконання вимог частини першої статті 256 ЦПК України Верховний Суд вважає за необхідне роз`яснити позивачеві, що розгляд справи віднесено до юрисдикції адміністративного суду, протягом десяти днів з дня отримання ним відповідної постанови він може звернутися до суду із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією.

Керуючись статтями 409 414 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Богунського районного суду м. Житомира від 11 квітня 2019 року та постанову Житомирського апеляційного суду від 19 червня 2019 року скасувати.

Провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення Богунського районного департаменту соціальної політики Житомирської міської ради про визнання дій протиправними та відшкодування матеріальної та моральної шкоди заподіяної незаконними рішеннями та діями органів державної влади, їх посадових і службових осіб при здійснені ними своїх повноважень закрити.

Головуючий Судді:В. С. Висоцька А. І. Грушицький І. В. Литвиненко В. В. Сердюк І. М. Фаловська