№ 295/3792/16-ц

Постанова

Іменем України

31 серпня 2022 року

м. Київ

справа № 295/3792/16-ц

провадження № 61-18729св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого -Ступак О. В., суддів:Гулейкова І. Ю. (суддя-доповідач), Усика Г. І.,Погрібного С. О., Яремка В. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Багатопрофільне мале приватне підприємство «Сприяння»,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на постанову Вінницького апеляційного суду від 27 липня 2021 року у складі колегії суддів: Войтка Ю. Б., Міхасішина І. В., Сопруна В. В.

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог і рішень судів

У березні 2016 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Багатопрофільного малого приватного підприємства «Сприяння» (далі - БМПП «Сприяння») про захист прав споживача, розірвання договору та стягнення збитків.

Позов обґрунтовано тим, що 11 березня 2014 року між ОСОБА_1 та БМПП «Сприяння» в особі його власника ОСОБА_3 укладений договір купівлі-продажу майнових прав на об`єкт нерухомості, який буде побудований. Відповідно до договору продавець продає, а покупець купує майнові права на об`єкт нерухомості у порядку та на умовах, передбачених цим договором. Сторони домовились, що об`єктом нерухомості, майнові права на які передаються за даним договором, є об`єкт нерухомості, який буде побудовано на стадії до оздоблювальних робіт, а саме: будівництво одного малоповерхового (два поверхи + мансарда) житлового будинку садибного типу в групі малоповерхових житлових будинків садибного типу за адресою: АДРЕСА_1 . Продавець передає покупцю будинок на стадії до оздоблювальних робіт, а це 70 % готовності, запланований термін будівництва об`єкта нерухомості, відповідно до пункту 4 договору - до 30 листопада 2014 року. На виконання свого обов`язку позивач сплатила відповідачу 105 000,00 грн грошовими коштами у визначений договором термін, натомість продавець свого обов`язку не виконав та до сьогоднішнього часу будинок не побудований. Оскільки запланований термін будівництва вже сплив, а продавець уникає спілкування з позивачем, то 17 червня 2015 року остання звернулась з листом до відповідача, в якому просила повідомити про хід будівництва. Жодної відповіді на зазначений лист не отримано.

Зазначала, що умови укладеного з відповідачем договору від 11 березня 2014 року містять у собі елементи договору будівельного підряду та купівлі-продажу.Відповідно до частини другої статті 849 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), якщо підрядник своєчасно не розпочав роботу або виконує її настільки повільно, що закінчення її у строк стає явно неможливим, замовник має право відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків.

Позивач вважала, що оскільки сплатила відповідачу 105 000,00 грн, що становить 90 % від 116 643,22 грн, то будинок мав бути готовий як мінімум на 60 %, натомість продавець не побудував навіть 1 %. Щодо обґрунтування суми збитків, позивач вказувала, що оскільки відповідач прийнятих на себе зобов`язань не виконав, та отримані грошові кошти добровільно не повернув та продовжує ними користуватись, тому гроші підлягають стягненню із нарахуванням процентів та індексу інфляції. Позивач сплатила на користь відповідача 105 000,00 грн або 10 510,51 доларів США за курсом долара США згідно з договором - 9,99. Офіційний курс долара США, встановлений Національним банком України на день подачі позову, 01 березня 2016 року, становив 27,0948 грн та, відповідно, щоб купити 10 510,51 доларів США необхідно сплатити 284 780,16 грн. Дана сума і є збитком позивача, що, на її думку, підлягає стягненню.

З урахуванням уточнень від 27 квітня 2017 року, позивач просила розірвати договір купівлі-продажу майнових прав на об`єкт нерухомості, який буде побудований, що укладений 11 березня 2014 року між БМПП «Сприяння» та ОСОБА_1 ; стягнути із відповідача збитки у розмірі 21 021,04 доларів США, що в еквіваленті становить 567 021,43 грн; стягнути з відповідача на користь позивача 3 % річних у розмірі 40 126,47 грн; інфляційне збільшення суми боргу в розмірі 20 299,37 грн; відшкодувати моральну шкоду в розмірі 100 000,00 грн та понесені позивачем судові витрати.

Рішенням Богунського районного суду м. Житомира від 17 листопада 2020 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Розірвано договір купівлі-продажу майнових прав на об`єкт нерухомості, який буде побудований, від 11 березня 2014 року, укладений між БМПП «Сприяння» та ОСОБА_1 .

Стягнуто з БМПП «Сприяння» на користь ОСОБА_1 105 000,00 грн завданих збитків, 49 560,00 грн інфляційних за період із грудня 2014 року до січня 2016 року (включно) та 3 935,34 грн - 3 % річних за період з 01 грудня 2014 року до 01 березня 2015 року, а всього 158 495,34 грн.

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Стягнуто з БМПП «Сприяння» на користь ОСОБА_1 1 584,95 грн судового збору.

Ухвалюючи своє рішення, суд першої інстанції виходив із того, що фактично між сторонами 11 березня 2014 року укладений договір купівлі-продажу майнових прав, про що свідчить характер спірних правовідносин, що виникли між сторонами справи.Незважаючи на те, що ОСОБА_1 здійснила оплату 100 000,00 грн та станом на 30 листопада 2014 року за адресою: АДРЕСА_1 , повинно було розпочатись будівництво об`єкта нерухомості, що є предметом договору, директор БМПП «Сприяння» 01 грудня 2014 року прийняв рішення про консервацію будівництва, при цьому змін до спірного договору про зміну строку повної оплати вартості майнових прав на об`єкт нерухомості внесено не було (на виконання пункту 73 спірного договору, у письмовій формі), про причини зупинення будівництва об`єкта, що є предметом спірного договору, покупця ( ОСОБА_1 ) не було повідомлено.

Враховуючи, що будівництво нерухомого майна є істотною умовою спірного договору, яку відповідач фактично не виконав, суд першої інстанції дійшов висновку, що договір купівлі-продажу майнових прав на об`єкт нерухомості, який буде побудований, від 11 березня 2014 року підлягає розірванню у зв`язку з істотним порушенням договору однією із сторін, що є прямим правовим наслідком невиконання відповідачем зобов`язання за вказаним договором.

Щодо вимоги про стягнення збитків, то суд першої інстанції вказав, що кошти на виконання пункту 21 спірного договору ОСОБА_1 сплачувала саме у розмірі 105 000,00 грн, тобто у національній грошовій валюті, умовами спірного договору сторони погодили, що вартість майнових прав на об`єкт нерухомості за 1 кв. м у розмірі 2 974,47 грн зафіксовано. Тобто ціну визначено без подальшого перерахування у разі зміни курсу валюти. За таких обставин, суд першої інстанції вважав безпідставною вимогу позивача про стягнення збитків у розмірі 21 021,04 доларів США, що в еквіваленті становить 567 021,43 грн.

Щодо вимоги про стягнення 3 % річних в розмірі 40 126,47 грн та інфляційних втрат у розмірі 40 126,47 грн, то суд першої інстанції зазначив, що наведені в уточненій позовній заяві суми заборгованості належним чином не доведені, оскільки відсутній конкретний розрахунок їх нарахування. У первісній позовній заяві позивач вказала, що кількість днів прострочення складає 456 днів (з 01 грудня 2014 року до 01 березня 2015 року) та з посиланням на відповідні розрахунки визначила суму 3 % річних у розмірі 3 935,34 грн та інфляційних втрат у розмірі 49 560 грн. Вказаний розрахунок відповідач не спростовував, тому суд першої інстанції, з посиланням на частину першу статті 13 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), задовольнив вимоги у цій частині та в межах заявлених позовних вимог.

Щодо вимоги про відшкодування моральної шкоди у розмірі 100 000,00 грн, то суд першої інстанції дійшов висновку, що ні чинним законодавством, ні договором, укладеним сторонами, не передбачено право позивача на відшкодування моральної шкоди у зв`язку з невиконанням відповідачем своїх зобов`язань, тому суд першої інстанції не вбачав підстав для задоволення позову в цій частині.

Окрім цього, суд першої інстанції відмовив у задоволенні позовної вимоги про стягнення пені, нарахованої на підставі Закону України «Про захист прав споживачів», з огляду на її необґрунтованість та суперечність умовам договору, посилаючись на те, що позивач, звертаючись до суду із позовом, просила стягнути із відповідача пеню за несвоєчасне надання документів у розмірі трьох відсотків вартості роботи (послуги), передбачену статтею 10 Закону України «Про захист прав споживачів», а не пеню, передбачену умовами договору (пункт 57), за таке порушення в розмірі 0,1 відсотка від суми, сплаченої покупцем за майнові права за кожен місяць прострочення, що суперечить умовам договору та вимогам закону.

Підсумовуючи, суд першої інстанції дійшов висновку, що ОСОБА_1 має право на захист свого порушеного права шляхом розірвання договору та стягнення з відповідача на її користь 105 000,00 грн завданих збитків, 49 560,00 грн інфляційних та 3 935,34 грн - 3 % річних, всього 158 495,34 грн.

Постановою Вінницького апеляційного суду від 27 липня 2021 року апеляційну скаргу БМПП «Сприяння» задоволено. Рішення Богунського районного суду м. Житомира від 17 листопада 2020 року скасовано та направлено справу до Корольовського районного суду м. Житомира на розгляд за встановленою законом підсудністю.

Апеляційний суд, скасовуючи рішення суду першої інстанції, виходив із того, що позивач звернувся до суду з вимогою про розірвання договору купівлі-продажу майнових прав на об`єкт нерухомості, який буде побудований, що укладений 11 березня 2014 року між БМПП «Сприяння» та ОСОБА_1 , стягнути з відповідача збитки, 3 % річних, інфляційне збільшення суми боргу, відшкодувати моральну шкоду. У свою чергу земельна ділянка, на якій підприємство-відповідач здійснювало будівництво житлового будинку садибного типу в групі малоповерхових житлових будинків садибного типу на АДРЕСА_1 за адресою: АДРЕСА_1 , знаходиться на території Корольовського району м. Житомира. Відповідач при розгляді справи судом першої інстанції неодноразово заявляв про непідсудність справи Богунському районному суду м. Житомира. З урахуванням наведеного, беручи до уваги, що спір пов`язаний з правом позивача на нерухоме майно, позов у цій справі про розірвання спірного договору, на переконання апеляційного суду, має пред`являтися за місцезнаходженням об`єкта нерухомого майна за правилами виключної підсудності.

Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги, позиції інших учасників справи

У листопаді 2021 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 звернувся засобами поштового зв`язку до Верховного Суду із касаційною скаргою на постанову Вінницького апеляційного суду від 27 липня 2021 року, з пропущенням строку на касаційне оскарження, в якій, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржувану постанову скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції. У касаційній скарзі зазначено клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження. Крім того, касаційна скарга містить клопотання про розгляд справи за участю ОСОБА_1 .

Як на підставу касаційного оскарження заявник посилається на пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України. Касаційна скарга містить також посилання на підставу скасування судового рішення, передбачену частиною третьою статті 411 ЦПК України, що відповідає підставі касаційного оскарження, визначеній пунктом 4 частини другої статті 389 ЦПК України.

Касаційна скарга обґрунтована тим, 21 квітня 2020 року Житомирський апеляційний суд прийняв у цій справі постанову, відповідно до якої задоволено апеляційну скаргу ОСОБА_1 , скасовано ухвалу Богунського районного суду м. Житомира від 03 березня 2020 року і направлено справу для продовження розгляду до Богунського районного суду м. Житомира. У цій постанові суд апеляційної інстанції встановив, що з матеріалів справи не вбачається, що за адресою: АДРЕСА_1 , існує об`єкт нерухомості завершений або незавершений будівництвом. На час укладення договору купівлі майнових прав такий об`єкт також не існував. Тому за відсутності явного, очевидного правового зв`язку між позовною вимогою та об`єктом нерухомості висновок суду першої інстанції про наявність підстав для передачі справи за виключною підсудністю до іншого суду є неправильним. Зазначена постанова Житомирського апеляційного суду набрала законної сили 21 квітня 2020 року, в порядку касаційного провадження не переглядалась та з огляду на її преюдиціальний характер мала бути врахована Вінницьким апеляційним судом.

Також позивач вказує, що виключно до повноважень місцевих рад (місцевих) адміністрацій) належить питання щодо присвоєння адреси об`єкта нерухомого майна, у тому числі будівельної адреси нового будівництва. Таким чином, допустимими доказами будівельної адреси об`єкта будівництва є рішення відповідної місцевої ради (місцевої адміністрації) про присвоєння будівельної адреси та інформація з Реєстру будівельної діяльності інформації про її присвоєння. Натомість в оскаржуваній постанові Вінницький апеляційний суд, визначаючи будівельну адресу та територіальну підсудність в Корольовському районі м. Житомира, посилався на кадастровий план земельної ділянки, що був наданий відповідачем, акт виконаних будівельних робіт станом на 25 липня 2014 року, дозвіл на виконання будівельних робіт, виданий 19 серпня 2010 року Інспекцією ДАБК у Житомирській області, договори оренди земельних ділянок, проте вказані документи не можуть бути допустимими доказами будівельної адреси об`єкта незавершеного будівництва.

У січні 2022 року БМПП «Сприяння» подало до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу ОСОБА_1 , в якому, посилаючись на необґрунтованість касаційної скарги, просить залишити її без задоволення, а оскаржувану постанову апеляційного суду - без змін, оскільки вона є законною.

У січні 2022 року БМПП «Сприяння» подало до Верховного Суду клопотання про розгляд справи за участю представника.

У травні 2022 року на офіційну електронну адресу Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду надійшла заява БМПП «Сприяння» про відвід суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду, зокрема: Калараша А. А., Петрова Є. В., Ткачука О. С.

Рух справи у суді касаційної інстанції

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями Верховного Суду від 19 листопада 2021 року касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 передано на розгляд судді-доповідачу Каларашу А. А.

Ухвалою Верховного Суду від 09 грудня 2021 року задоволено заяву ОСОБА_1 про поновлення строку на касаційне оскарження, поновлено ОСОБА_1 строк на касаційне оскарження постанови Вінницького апеляційного суду від 27 липня 2021 року; відкрито касаційне провадження у справі; витребувано матеріали справи № 295/3792/16-ц із Корольовського районного суду м. Житомира; надано учасникам справи строк на подання відзивів на касаційну скаргу.

У січні 2022 року матеріали справи № 295/3792/16-ц надійшли до Верховного Суду.

Розпорядженням керівника секретаріату Касаційного цивільного суду від 18 травня 2022 року № 601/0/226-22 призначено повторний автоматизований розподіл судової справи № 295/3792/16-ц між суддями.

Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18 травня 2022 року касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 та матеріали справи № 295/3792/16-ц призначено судді-доповідачеві Гулейкову І. Ю.

Ухвалою Верховного Суду від 31 травня 2022 року заяву БМПП «Сприяння» про відвід суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду, зокрема: Калараша А. А., Петрова Є. В., Ткачука О. С., залишено без розгляду.

Ухвалою Верховного Суду від 22 серпня 2022 року відмовлено у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про розгляд справи за участю сторін; відмовлено у задоволенні клопотання БМПП «Сприяння» про розгляд справи за участю сторін; справу призначено до судового розгляду колегією у складі п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Відповідно до частини першої статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково, виходячи з такого.

Фактичні обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій

Суд апеляційної інстанції встановив, що 30 квітня 2010 року Інспекцією ДАБК у Житомирській області надано дозвіл БМПП «Сприяння» на виконання підготовчих робіт до будівництва групи малоповерхових житлових будинків садибного типу на орендованих земельних ділянках, що розташовані за адресою, зокрема, АДРЕСА_1.

19 серпня 2010 року Інспекцією ДАБК у Житомирській області надано дозвіл БМПП «Сприяння» на виконання будівельних робіт з будівництва групи малоповерхових житлових будинків садибного типу на орендованих земельних ділянках, що розташовані за адресою, зокрема, АДРЕСА_1.

10 грудня 2012 року, керуючись рішенням 15 сесії шостого скликання Житомирської міської ради від 21 червня 2012 року № 398, Положенням про порядок встановлення розмірів та справляння орендної плати за земельні ділянки в м. Житомирі, які перебувають у державній і комунальній власності, та чинним законодавством, Житомирська міська рада та БМПП «Сприяння» уклали договір оренди земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлових будинків, господарських будівель і споруд, розташованих за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 1810136600:01:007:0021, площею 0,2183 га.

11 березня 2014 року між БМПП «Сприяння» в особі його власника ОСОБА_3 та ОСОБА_1 укладений договір купівлі-продажу майнових прав на об`єкт нерухомості, який буде побудований (далі - спірний договір).

Відповідно до умов спірного договору продавець продає, а покупець купує майнові права на об`єкт нерухомості (об`єкт нерухомості, який буде побудовано, а саме будівництво одного малоповерхового (два поверхи + мансарда) житлового будинку садибного типу в групі малоповерхових житлових будинків садибного типу на АДРЕСА_1 за адресою: АДРЕСА_1 ) у порядку та на умовах, передбачених цим договором та відповідно до норм ЦК України, що визначають загальні положення про купівлю-продаж. Земельна ділянка, на якій розміщено об`єкт нерухомості, складає 138 кв. м.

На підтвердження відомостей щодо земельної ділянки, на якій розміщено об`єкт нерухомості, відповідач надав суду кадастровий план земельної ділянки/позиція на плані АДРЕСА_1 .

Сторони домовились, що об`єктом нерухомості, майнові права на який передаються за спірним договором, є об`єкт нерухомості, який буде побудовано на стадії до оздоблювальних робіт.

Запланований термін будівництва об`єкта нерухомості - до 30 листопада 2014 року.

Майнові права на об`єкт нерухомості за спірним договором передаються продавцем покупцю шляхом підписання акта, який підписується не пізніше 20 робочих днів із дати здійснення покупцем оплати 100,00 % вартості майнових прав (пункт 5).

Купівля-продаж будівництва буде проводитись за договірною ціною - 349 650,00 грн (пункт 18).

Покупець здійснює розрахунок за спірним договором в такому порядку та в такі строки: 100 000,00 грн покупець сплачує за перші п`ять місяців, рівними долями по 20 000,00 грн щомісяця, з 1-го по 5-те число кожного місяця, а решта вартості (249 650,00 грн) покупець сплачує продавцю в наступні 60 місяців, рівними долями (пункт 21).

Згідно з прибутковими касовими ордерами та квитанціями, за період з 11 березня 2014 року по 12 травня 2014 року ОСОБА_1 сплатила БМПП «Сприяння» 105 000,00 грн на виконання вимог договору купівлі-продажу майнових прав від 11 березня 2014 року.

Відповідно до акта виконаних будівельних робіт станом на 25 липня 2014 року на об`єкті - малоповерховому житловому будинку садибного типу в АДРЕСА_1, відповідно до договору купівлі-продажу майнових прав від 11 березня 2014 року, виконано робіт на 164 727,60 грн.

Нормативно-правове обґрунтування та мотиви, з яких виходив Верховний Суд

У частинах першій, другій та п`ятій статті 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам оскаржувана постанова апеляційного суду не відповідає.

Позов у цій справі поданий ОСОБА_1 до Богунського районного суду м. Житомира у березні 2016 року.

У своїй позовній заяві у цій справі (з урахуванням уточнень) ОСОБА_1 просиларозірвати договір купівлі-продажу майнових прав на об`єкт нерухомості, який буде побудований, що укладений 11 березня 2014 року між БМПП «Сприяння» та ОСОБА_1 ; стягнути із відповідача збитки у розмірі 21 021,04 доларів США, що в еквіваленті становить 567 021,43 грн; стягнути з відповідача на користь позивача 3 % річних у розмірі 40 126,47 грн; інфляційне збільшення суми боргу в розмірі 20 299,37 грн; відшкодувати моральну шкоду в розмірі 100 000,00 грн та понесені позивачем судові витрати.

Ухвалою Богунського районного суду м. Житомира від 09 березня 2016 року (а. с. 26 т. 1) у складі судді Перекупки І. Г. відкрито провадження у справі.

Ухвалою Богунського районного суду м. Житомира від 03 березня 2020 року у складі судді Чішман Л. М. (а. с. 126-127 т. 5) постановлено матеріали цивільної справи № 295/3792/16-ц направити за підсудністю до Корольовського районного суду м. Житомира.

Суд першої інстанції, направляючи матеріали цивільної справи за підсудністю до Корольовського районного суду м. Житомира, вказав, що при визначенні підсудності цієї справи необхідно керуватися положеннями статті 30 ЦПК України (щодо виключної підсудності за місцезнаходженням нерухомого майна). Оскільки об`єкт нерухомості за договором від 11 березня 2014 року знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , що на території Корольовського району м. Житомира, то, відповідно, з метою дотримання правил підсудності, цю цивільну справу, на переконання місцевого суду, необхідно направити для розгляду до належного суду - Корольовського районного суду м. Житомира.

Постановою Житомирського апеляційного суду від 21 квітня 2020 року (а. с. 209 т. 5) задоволено апеляційну скаргу ОСОБА_1 , скасовано ухвалу Богунського районного суду м. Житомира від 03 березня 2020 року і направлено справу для продовження розгляду до Богунського районного суду м. Житомира.

Апеляційний суд при прийнятті своєї постанови від 21 квітня 2020 року вказав, що з матеріалів справи не вбачається, що за адресою: АДРЕСА_1 , існує об`єкт нерухомості, завершений або незавершений будівництвом. На час укладення договору купівлі майнових прав такий об`єкт також не існував. Тому за відсутності явного, очевидного правового зв`язку між позовною вимогою та об`єктом нерухомості, висновок суду першої інстанції про наявність підстав для передачі справи за виключною підсудністю до іншого суду є неправильним.

Ця постанова, згідно з матеріалами справи та відомостями з Єдиного державного реєстру судових рішень, відкритими для публічного доступу, набрала законної сили 21 квітня 2020 року. Ухвалою Верховного Суду від 21 жовтня 2020 року відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою БМПП «Сприяння» на постанову Житомирського апеляційного суду від 21 квітня 2020 року.

Ухвалою Богунського районного суду м. Житомира від 06 липня 2021 року у складі судді Чішман Л. М. (а. с. 91 т. 6)відмовлено в задоволенні клопотання представника БМПП «Сприяння» Швидченка В. І. в передачі справи № 295/3792/16 за підсудністю на розгляд Корольовському районному суду м. Житомира. Ухвалою Житомирського апеляційного суду від 24 липня 2020 року (а. с. 159 т. 6) апеляційну скаргу БМПП «Сприяння» на ухвалу Богунського районного суду м. Житомира від 06 липня 2020 року повернуто особі, яка її подала.

Ухвалою Богунського районного суду м. Житомира від 17 листопада 2020 року у складі судді Чішман Л. М. (а. с. 186-187 т. 7) відмовлено, в тому числі, в задоволенні заяви представника БМПП «Сприяння» Швидченка В. І. про передачу матеріалів цивільної справи за підсудністю до Корольовського районного суду м. Житомира.

Богунський районний суд м. Житомира у складі судді Чішман Л. М. розглянув 17 листопада 2020 року позов ОСОБА_1 та прийняв рішення про часткове задоволення позову (а. с. 190-193 т. 7).

У рішенні суду першої інстанції вказано, що воно може бути оскаржене до Житомирського апеляційного суду через Богунський районний суд м. Житомира шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Ухвалою Житомирського апеляційного суду від 31 грудня 2020 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою БМПП «Сприяння» на рішення Богунського районного суду м. Житомира від 17 листопада 2020 року.

Розпорядженням голови Житомирського апеляційного суду від 25 травня 2021 року (а. с. 161-162 т. 9) цивільну справу № 295/3792/16-ц визначено передати на розгляд до Вінницького апеляційного суду.

28 травня 2021 року до Вінницького апеляційного суду, відповідно до розпорядження голови Житомирського апеляційного суду від 25 травня 2021 року, надійшла на розгляд цивільна справа № 295/3792/16-ц разом з апеляційною скаргою БМПП «Сприяння» на рішення Богунського районного суду м. Житомира від 17 листопада 2020 року.

Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 04 червня 2021 року (а. с. 165 т. 9) прийнято справу до провадження.

Постановою Вінницького апеляційного суду від 27 липня 2021 року (а. с. 206-209 т. 9) апеляційну скаргу БМПП «Сприяння» задоволено. Рішення Богунського районного суду м. Житомира від 17 листопада 2020 року скасовано та направлено справу до Корольовського районного суду м. Житомира на розгляд за встановленою законом підсудністю.

Із такими висновком Вінницького апеляційного суду колегія судів Верховного Суду не погоджується, оскільки питання територіальної підсудності цивільної справи № 295/3792/16-ц вже було предметом судового розгляду, зокрема постановою Житомирського апеляційного суду від 21 квітня 2020 року, яка не була предметом касаційного перегляду та набрала законної сили 21 квітня 2020 року, задоволено апеляційну скаргу ОСОБА_1 , скасовано ухвалу Богунського районного суду м. Житомира від 03 березня 2020 року і направлено справу для продовження розгляду до Богунського районного суду м. Житомира, який розглянув справу по суті.

На зазначене Вінницький апеляційний суд не звернув увагу, помилково направив справу до Корольовського районного суду м. Житомира, по суті повторно здійснивши перегляд справи на предмет територіальної підсудності.

Згідно зі статтею 32 ЦПК України спори між судами про підсудність не допускаються. Справа, передана з одного суду до іншого в порядку, встановленому статтею 31 цього Кодексу, повинна бути прийнята до провадження судом, якому вона надіслана.

Відповідно до статті 125 Конституції України судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом.

Судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Обов`язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом (частина друга статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).

У частині другій статті 18 ЦПК України вказано, що судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Згідно зі статтею 378 ЦПК України судове рішення, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню з направленням справи на розгляд за встановленою законом підсудністю, якщо рішення прийнято судом з порушенням правил територіальної юрисдикції (підсудності). Справа не підлягає направленню на новий розгляд у зв`язку з порушеннями правил територіальної юрисдикції (підсудності), якщо учасник справи, який подав апеляційну скаргу, при розгляді справи судом першої інстанції без поважних причин не заявив про непідсудність справи.

З урахуванням зазначеного, колегія суддів Верховного Суду приймає доводи касаційної скарги в частині щодо порушення апеляційним судом принципу правової визначеності.

У силу положень статті 400 ЦПК України у Верховного Суду відсутні процесуальні можливості з`ясувати дійсні обставини справи та оцінити докази, які не були досліджені судом апеляційної інстанції, що перешкоджає Верховному Суду ухвалити нове судове рішення.

Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 409 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.

Згідно з пунктами 1, 6 частини першої статті 411 ЦПК України судові рішення підлягають обов`язковому скасуванню з направленням справи на новий розгляд, якщо: справу розглянуто і вирішено неповноважним складом суду; судове рішення ухвалено судом з порушенням правил інстанційної або територіальної юрисдикції.Підставою для скасування судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є порушення норм матеріального чи процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, що перешкоджають подальшому провадженню у справі (частина шоста статті 411 ЦПК України).

Отже, оскаржувана постанова апеляційного суду підлягає скасуванню з направленням справи для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.

Апеляційному суду належить врахувати викладене, розглянути справу в установлені законом розумні строки з додержанням вимог процесуального права, дослідити та належним чином оцінити подані сторонами докази, з наведенням відповідних обґрунтувань, дати правову оцінку доводам і запереченням сторін та ухвалити законне і справедливе судове рішення відповідно до встановлених обставин і вимог закону.

Висновки щодо розподілу судових витрат

Згідно із підпунктом «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України постанова суду касаційної інстанції складається, крім іншого, і з розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Порядок розподілу судових витрат вирішується за правилами, встановленими в статтях 141-142 ЦПК України. У статті 141 ЦПК України визначено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

У частині тринадцятій статті 141 ЦПК України передбачено, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

У постанові Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 травня 2020 року в справі № 530/1731/16-ц (провадження

№ 61-39028св18) зроблено висновок, що: «у разі, якщо касаційна інстанція, не передаючи справи на новий розгляд, ухвалює судове рішення про скасування судових рішень та ухвалення нового судового рішення або змінює судові рішення повністю або частково (стаття 412 ЦПК України), цей суд вирішує питання про розподіл судових витрат. Якщо суд касаційної інстанції скасував судові рішення з передачею справи на новий розгляд до суду першої чи апеляційної інстанції (стаття 411 ЦПК України) або постановлено будь-яке інше судове рішення, крім передбаченого статтею 412 ЦПК України, то розподіл судових витрат здійснюється тим судом, який ухвалює (ухвалив) остаточне рішення у справі, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат».

Тому, з урахуванням висновку щодо суті касаційної скарги, розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, здійснюється тим судом, який ухвалює (ухвалив) остаточне рішення у справі, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат.

Керуючись статтями 400 406 409 411 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 задовольнити частково.

Постанову Вінницького апеляційного суду від 27 липня 2021 року скасувати, справу направити для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

ГоловуючийО. В. Ступак Судді:І. Ю. Гулейков С. О. Погрібний Г. І. Усик В. В. Яремко