Постанова
Іменем України
25 березня 2024 року
м. Київ
справа № 295/7659/15-ц
провадження № 61-10668св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Коротенка Є. В. (судді-доповідача), Зайцева А. Ю., Тітова М. Ю.,
учасники справи:
заявник(боржник) - ОСОБА_1 ,
особа, дії якої оскаржуються,- приватний виконавець виконавчого округу Житомирської області Волкова Євгенія Олегівна,
заінтересована особа (стягувач) - Акціонерне товариство «Мегабанк»,
розглянув при попередньому розгляді справи у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Богунського районного суду м. Житомира від 08 лютого 2023 року у складі судді Кузнєцова Д. В. та постанову Житомирського апеляційного суду від 23 травня 2023 року у складі колегії суддів: Борисюка Р. М., Галацевич О. М., Микитюк О. Ю.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст вимог скарги
24 листопада 2021 року ОСОБА_1 звернулась до суду зі скаргою на дії та рішення приватного виконавця виконавчого округу Житомирської області Волкової Є. О. під час виконання рішення Богунського районного суду м. Житомира від 12 жовтня 2016 року, у якій просила:
- визнати неправомірними постанови приватного виконавця виконавчого округу Житомирської області Волкової Є. О. про відкриття виконавчого провадження від 21 жовтня 2021 року, про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження від 21 жовтня 2021 року, стягнення з боржника основної винагороди від 21 жовтня 2021 року, про арешт майна боржника від 03 листопада 2021 року, про арешт коштів боржника від 03 листопада 2021 року та скасувати їх, допустивши негайне виконання судового рішення;
- зобов`язати приватного виконавця виконавчого округу Житомирської області Волкову Є.О. усунути порушення (поновити порушене право заявника), зокрема винести постанову про повернення виконавчого документа стягувачу, зняти арешт на майно та вилучити записи про арешт майна.
В обґрунтування скарги посилалась на те, що на підставі виконавчого листа № 295/7659/15-ц, виданого Богунським районним судом м. Житомира,державним виконавцем Богунського відділу ДВС у м. Житомирі винесено постанову про відкриття виконавчого провадження щодо солідарного стягнення з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на користь ПАТ «Мегабанк» заборгованості закредитним договором № 1-05/2008- МК-USDвід 28 березня 2008року у розмірі 254 004,63 доларів США, штрафу 210 852,86 грн, та заборгованості за кредитним договором № 2-05/2008- МК-USD від 28 березня 2008року у розмірі 41 610,76 доларів США, штрафу 117 194,07 грн.
У подальшому, представником стягувача на адресу Богунського відділу ДВС у м. Житомирі була надіслана заява про повернення виконавчого документа, у зв`язку із чим виконавчий документ був повернутий стягувачу.
Разом із цим, приватним виконавцем виконавчого округу Житомирської області Волковою Є.О. 21 жовтня 2021 року було винесенопостанову про відкриття виконавчого провадження про стягнення з ОСОБА_1 на користь банку кредитної заборгованості, а також постанови про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження, про стягнення з боржника основної винагороди.
Крім цього, 03листопада 2021 року приватним виконавцем виконавчого округу Житомирської області Волковою Є.О. винесені постанови про арешт майна та коштів боржника в межах суми стягнення 8 886 703,13 грн.
Копії постанов приватного виконавця ОСОБА_1 отримала 15 листопада 2021року.
Скаржник вважає дії приватного виконавця неправомірними, оскільки приватний виконавець не могла здійснювати примусове виконання рішень, за якими сума стягнення становить двадцять та більше мільйонів гривень або еквівалентну суму в іноземній валюті протягом першого року зайняття своєю діяльністю.
Зазначає, що виконавчий документ, у порушення вимогстатті 5 Закону України «Про виконавче провадження», не був переданий приватному виконавцю.
Крім цього, послалась на те, що до спірних правовідносин безпідставно застосовано положеннянового Закону України «Про виконавче провадження» щодо застосування строку пред`явлення виконавчого документу - три роки.
Посилаючись на викладені обставини, ОСОБА_1 просила задовольнити скаргу.
Ухвалою Богунського районного суду м. Житомира від 08 лютого 2023 року закрито провадження у справі у частині вимог скарги ОСОБА_1 на рішення та дії приватного виконавця виконавчого округу Житомирської області Волкової Є. О. щодо винесення постанов про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження та стягнення з боржника основної винагороди.
Короткий зміст судових рішень попередніх інстанцій
Ухвалою Богунського районного суду м. Житомира від 08 лютого 2023 року у задоволенні скарги відмовлено.
Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, щоприватним виконавцем виконавчого округу Житомирської області Волковою Є. О. правомірно здійснені всі визначені чинним законодавством дії, спрямовані на виконання рішення суду у справі №295/7659/15-ц, будь-яких порушень у діях приватного виконавця щодо прийняття виконавчого документа до виконання та здійснення виконавчого провадження судом не виявлено, у зв`язку із чим підстави для задоволення скарги ОСОБА_1 відсутні.
Не погодившись із вказаною ухвалою, ОСОБА_1 звернулась до суду з апеляційною скаргою.
Постановою Житомирського апеляційного суду від 23 травня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а ухвалу Богунського районного суду м. Житомира від 08 лютого 2023 року - без змін.
Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції, зазначивши, що вони відповідають встановленим обставинам справи та нормам матеріального і процесуального права, а передбачених законом підстав для скасування рішення місцевого суду при апеляційному розгляді не встановлено.
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги
11 липня 2023 року ОСОБА_1 через засоби поштового зв`язку подала до Верховного Суду касаційну скаргу на ухвалу Богунського районного суду м. Житомира від 08 лютого 2023 року та постанову Житомирського апеляційного суду від 23 травня 2023 року.
У касаційній скарзі заявниця просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення у справі, яким задовольнити вимоги скарги.
Касаційна скарга мотивована тим, що судами попередніх інстанцій оскаржувані судові рішення ухвалені з порушенням норм матеріального та процесуального права, без повного дослідження усіх доказів та обставин, що мають значення для справи.
Доводи інших учасників справи
13 вересня 2023 року від АТ «Мегабанк» до Верховного Суду надійшов відзив, у якому стягувач просить суд касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані рішення - без змін, посилаючись на її законність та обґрунтованість.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Статтею 388 ЦПК України передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Ухвалою Верховного Суду від 23 серпня 2023 року відкрито провадження у справі, витребувано матеріали справи із суду першої інстанції.
22 грудня 2023 року матеріали справи надійшли до Верховного Суду.
Фактичні обставини справи
Судами встановлено, що 24 березня 2020 рокуБогунським районним судом м. Житомира видано виконавчий лист № 295/7659/15-ц на виконання рішення Богунського районного суду м. Житомира від 12 жовтня 2016 року про: 1) стягнення солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на користь ПАТ «Мегабанк» заборгованості за кредитним договором № 1-05/2008- МК-USD від 28березня 2008 року урозмірі 254 004,63 долара США (з яких заборгованість по основному боргу - 218 990,90 доларів США, по відсотках - 35 013,73 доларів США), нараховані штрафи -210 852,86 грн станом на 22 квітня 2015 року; 2) стягнення солідарно з ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 на користь ПАТ «Мегабанк» заборгованості за кредитним договором № 2-05/2008- МК-USD від 28березня 2008 року в розмірі 41 610,76 доларів США ( з яких заборгованістьпо основному боргу - 40 247,87 доларів США, по відсотках - 1 362,89 доларів США), нараховані штрафи -117 194,07 грн, станом на 22 квітня 2015 року; 3) стягнення з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на користь ПАТ «Мегабанк» судового збору в розмірі 7 308 грн в рівних частинах з кожного по 2 436 грн.
На звороті указаного виконавчого листа міститься відмітка старшого державного виконавця Паламарчук Т. Я. про повернення ним 22 вересня 2021 року виконавчого документа стягувачу АТ «Мегабанк» на підставі поданої ним письмової заяви про повернення виконавчого документа згідно з пунктом 1 частини першої статті 37 Закону України «Про виконавче провадження».
04 жовтня 2021 року стягувач АТ «Мегабанк» звернувся до приватного виконавця виконавчого округу Житомирської області Волкової Є. О. із заявою про примусове виконання указаногорішення суду та накладення арешту, у якій просив, серед іншого, відкрити виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа № 295/7659/15-ц від 24 березня 2020 року та під час відкриття виконавчого провадження винести постанову про арешт рухомого (нерухомого) майна та грошових коштів боржника.
Постановою приватного виконавця виконавчого округу Житомирської області Волкової Є. О. від 21 жовтня 2021 року відкрито виконавче провадження ВП № НОМЕР_1 з примусового виконання виконавчого листа № 295/7659/15-ц, а також винесена постанова про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження, відповідно до змісту якої загальна сума мінімальних витрат становить 700,00 грн та постанова про стягнення з боржника основної винагороди у сумі 807 791,19 грн.
Постановою приватного виконавця виконавчого округу Житомирської області Волкової Є. О. від 03 листопада 2021 року накладено арешт на грошові кошти, що містяться на відкритих рахунках, а також на рахунках, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів боржника, крім коштів, що містяться на рахунках, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом, та належать боржнику ОСОБА_1 в межах суми звернення стягнення з урахуванням виконавчого збору/основної винагороди приватного виконавця, витрат виконавчого провадження, штрафів 8 886 703,13 грн, а постановою від 03 листопада 2021 року накладено арешт на все рухоме та нерухоме майно, що належить боржнику ОСОБА_1 в межах суми звернення стягнення з урахуванням основної винагороди приватного виконавця, витрат виконавчого провадження - 8 886 703,13 грн.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону оскаржувані судові рішення відповідають.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Пунктом 9 частини другої статті 129 Конституції України передбачено, що однією з основних засад судочинства є обов`язковість судового рішення.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» від 02 червня 2016 року № 1404-VIII (далі - Закон № 1404-VIII) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Згідно частини першої статті 5 Закону № 1404-VIIIпримусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».
Згідно з пунктом 5 розділу ХІІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1404-VIII виконавчі документи, видані до набрання чинності цим Законом, пред`являються до виконання у строки, встановлені цим Законом.
Тлумачення пункту 5 розділу ХІІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1404-VIIIсвідчить, що положення цього Закону застосовуються лише до виконавчих документів, строк пред`явлення до виконання за якими не сплив на час набрання чинності цим Законом. Вказаним пунктом Закону не передбачено зворотної дії в часі і можливості застосування норм цього Закону до виконавчих документів, строк пред`явлення до виконання яких сплив на час набрання ним чинності.
Відповідно до пункту 7 розділу ХІІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1404-VIII виконавчі дії, здійснення яких розпочато до набрання чинності цим Законом, завершуються у порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом. Після набрання чинності цим Законом 05 жовтня 2016 року виконавчі дії здійснюються відповідно до цього Закону.
Частиною першою статті 12 Закону № 1404-VIIIвизначено, що виконавчі документи можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох років, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох місяців.
Згідно з пунктом 1 частини четвертої статті 12 Закону № 1404-VIII строки пред`явлення виконавчого документа до виконання перериваються, зокрема, у разі пред`явлення виконавчого документа до виконання.
Ураховуючи, що виконавчий документ у справі № 295/7659/15-ц видано 24 березня 2020 року, суди попередніх обґрунтовано вважали безпідставними та відхилили посилання скаржника на норми Закону України № 606-XIV від 21 квітня 1999 року щодо порушення строків пред`явлення виконавчого листа до примусового виконання.
Відповідно до частини першої, другої статті 18 Закону № 1404-VIIIвиконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Виконавець зобов`язаний: здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом; надавати сторонам виконавчого провадження, їхнім представникам та прокурору як учаснику виконавчого провадження можливість ознайомитися з матеріалами виконавчого провадження; розглядати в установлені законом строки заяви сторін, інших учасників виконавчого провадження та їхні клопотання; заявляти в установленому порядку про самовідвід за наявності обставин, передбачених цим Законом; роз`яснювати сторонам та іншим учасникам виконавчого провадження їхні права та обов`язки.
Виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку; накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема на кошти, які перебувають у касах, на рахунках у банках, інших фінансових установах та органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів (крім коштів на рахунках платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, коштів на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом), на рахунки в цінних паперах, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей (пункт 6, 7 частини третьої статті 18 Закону № 1404-VIII).
Відповідно до частини п`ятоїстатті 26 Закону № 1404-VIII виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.
Арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника. Арешт на рухоме майно, що не підлягає державній реєстрації, накладається виконавцем лише після проведення його опису. Постанова про арешт майна (коштів) боржника виноситься виконавцем під час відкриття виконавчого провадження та не пізніше наступного робочого дня після виявлення майна. Виконавець за потреби може обмежити право користування майном, здійснити опечатування або вилучення його у боржника та передати на зберігання іншим особам, про що він виносить постанову або зазначає обмеження в постанові про арешт. Вид, обсяг і строк обмеження встановлюються виконавцем у кожному конкретному випадку з урахуванням властивостей майна, його значення для власника чи володільця, необхідності використання та інших обставин. Арешт накладається у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів та основної винагороди приватного виконавця на все майно боржника або на окремі речі (частини перша-третя статті 56 Закону України «Про виконавче провадження»).
Згідно з частиною першою статті 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.
Тлумачення зазначених норм дозволяє зробити висновок, що завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. В порядку судового контролю за виконанням судових рішень такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси сторони виконавчого провадження порушені, а скаржник використовує цивільне судочинство для такого захисту. По своїй суті ініціювання справи щодо судового контролю за виконанням судових рішень не для захисту прав та інтересів є недопустимим.
У пунктах 68, 70-72 постанови Великої Палати Верховного Суду від 05 грудня 2018 року у справі № 904/7326/17 (провадження № 12-197гс18) вказано, що право сторони виконавчого провадження на звернення зі скаргою до суду на підставі статті 339 ГПК України пов`язане з порушенням прав такої сторони під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця.
Установивши, що дії приватного виконавця виконавчого округу виконавчого округу Житомирської області Волкової Є. О. спрямовані на виконання судового рішення, прийняті нею постанови від 21 жовтня 2021 року про відкриття виконавчого провадження ВП № НОМЕР_1, від 03 листопада 2021 року про арешт майна боржника та про арешт коштів боржника відповідають вимогам частини першої, пунктів 6, 7 частини третьої статті 18, частини п`ятої статті 26, частин першої-третьої статті 56 Закону України «Про виконавче провадження», суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для задоволення вимог скарги.
Суди попередніх інстанцій також обґрунтовано прийняли до уваги, що згідно з відомостями з Єдиного реєстру приватних виконавців відомості про приватного виконавця виконавчого округу Житомирської області Волкову Є. О. до реєстру внесені 29 серпня 2019 року, у зв`язку із чим зробили правильний висновок щодо відсутності порушення приватним виконавцем вимог частини другої статті 5 Закону України «Про виконавче провадження», відповідно до яких протягом першого року зайняття діяльністю приватного виконавця, приватний виконавець не може здійснювати примусове виконання рішень за якими сума стягнення становить двадцять та більше мільйонів гривень або еквівалентну суму в іноземній валюті.
Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що оскаржені судові рішення судів попередніх інстанцій ухвалені без додержання норм матеріального і процесуального права. Фактично доводи касаційної скарги зводяться до переоцінки доказів та встановлення фактичних обставин справи, що відповідно до правил частини першої статті 400 ЦПК України виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції.
Верховний Суд враховує, що, як неодноразово відзначав ЄСПЛ, рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (§§ 29-30 рішення ЄСПЛ від 09 грудня 1994 року у справі «Руїз Торіха проти Іспанії», заява № 18390/91). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (§ 2 рішення ЄСПЛ від 27 вересня 2001 року у справі «Хірвісаарі проти Фінляндії», заява № 49684/99).
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Відповідно до частини першої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Перевіривши правильність застосування апеляційним судом норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а оскаржуваних судових рішень - без змін.
Керуючись статтями 400 401 402 403 410 418 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Ухвалу Богунського районного суду м. Житомира від 08 лютого 2023 року та постанову Житомирського апеляційного суду від 23 травня 2023 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді: Є. В. Коротенко
А. Ю. Зайцев
М. Ю. Тітов