ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
06 жовтня 2020 року
м. Київ
справа № 295/8052/17
касаційне провадження № К/9901/42819/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Шипуліної Т.М.,
суддів: Бившевої Л.І., Ханової Р.Ф.
розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу Житомирської митниці ДФС на постанову Житомирського апеляційного адміністративного суду від 27.09.2017 (головуючий суддя - Кузьменко Л.В.; судді: Іваненко Т.В., Франовська К.С.) у справі № 295/8052/17 за позовом ОСОБА_1 до Житомирської митниці ДФС, першого заступника начальника Житомирської митниці ДФС Кубаля Валерія Петровича про визнання дій незаконними та скасування постанови у справі про порушення митних правил,
В С Т А Н О В И В:
ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Житомирської митниці ДФС та першого заступника начальника Житомирської митниці ДФС Кубаля Валерія Петровича, в якому просив визнати незаконними дії відповідача-2 щодо притягнення позивача до адміністративної відповідальності та скасувати постанову від 03.02.2017 у справі № 1044/101000015/2016 про порушення митних правил з огляду на відсутність у його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною другою статті 469 Митного кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).
Богунський районний суд м. Житомира постановою від 03.08.2017 у задоволенні позову відмовив.
Житомирський апеляційний адміністративний суд постановою від 27.09.2017 постанову Богунського районного суду м. Житомира від 03.08.2017 скасував та прийняв нову, якою позовні вимоги задовольнив повністю.
Не погоджуючись із рішенням суду апеляційної інстанції, Житомирська митниця ДФС оскаржила його в касаційному порядку.
В касаційній скарзі відповідач просить скасувати постанову Житомирського апеляційного адміністративного суду від 27.09.2017 та залишити в силі постанову Богунського районного суду м. Житомира від 03.08.2017.
В обґрунтування своїх вимог Житомирська митниця ДФС посилається на порушення судом норм матеріального права, а саме: статті 70, частини другої статті 469, частини першої статті 381 Митного кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).
При цьому наголошує на тому, що розглядуваний транспортний засіб ввезено на митну територію України в режимі «транзит», а не в режимі «тимчасове ввезення», а тому застосування Житомирським апеляційним адміністративним судом до спірних правовідносин рішення Конституційного Суду України від 31.03.2015 у справі № 1-рп/2015 за конституційним зверненням щодо офіційного тлумачення положень частини другої статті 469 Митного кодексу України є безпідставним.
Переглядаючи оскаржуване судове рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судом апеляційної інстанції норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ним норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на таке.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що 17.11.2016 працівниками Бердичівського відділу поліції зупинено автомобіль марки VW Passat, реєстраційний номер НОМЕР_1 під керуванням громадянина України ОСОБА_1 .
Під час проведення перевірки встановлено, що вказаний автомобіль 07.10.2016 ввезено на митну територію України через зону діяльності Закарпатської митниці ДФС в митному режимі «транзит» громадянином України ОСОБА_2 з метою особистого користування.
У своєму поясненні позивач повідомив, що автомобіль марки VW Passat, реєстраційний номер НОМЕР_1 придбано ним на митній території України через мережу Інтернет у невідомої особи для власних потреб.
З огляду на наведені обставини 03.02.2017 першим заступником начальника Житомирської митниці ДФС Кубалєм Валерієм Петровичем прийнято постанову у справі про порушення митних правил № 1044/101000015/2016, відповідно до якої громадянина України ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні порушення митних правил, передбаченого частиною другою статті 469 Митного кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а саме - 8500,00 грн.
Задовольняючи позовні вимоги, суд апеляційної інстанції з посиланням на рішення Конституційного Суду України від 31.03.2015 у справі № 1-рп/2015, де зазначено, що користування або розпорядження транспортними засобами особистого користування, які поміщені в митний режим тимчасового ввезення на митну територію України, не утворює складу адміністративного правопорушення, передбаченого у частині другій статті 469 Митного кодексу України, дійшов висновку про те, що позивач не є суб`єктом, якого слід притягувати до адміністративної відповідальності в розглядуваній ситуації.
Відповідно до статті 90 Митного кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) транзит - це митний режим, відповідно до якого товари та/або транспортні засоби комерційного призначення переміщуються під митним контролем між двома органами доходів і зборів України або в межах зони діяльності одного органу доходів і зборів без будь-якого використання цих товарів, без сплати митних платежів та без застосування заходів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності.
За правилами частини першої статті 102 цього Кодексу митний режим транзиту завершується вивезенням товарів, транспортних засобів комерційного призначення, поміщених у цей митний режим, за межі митної території України. Таке вивезення здійснюється під контролем органу доходів і зборів призначення.
В свою чергу, згідно зі статтею 103 Митного кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) тимчасове ввезення - це митний режим, відповідно до якого іноземні товари, транспортні засоби комерційного призначення ввозяться для конкретних цілей на митну територію України з умовним повним або частковим звільненням від оподаткування митними платежами та без застосування заходів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності і підлягають реекспорту до завершення встановленого строку без будь-яких змін, за винятком звичайного зносу в результаті їх використання.
Частиною третьою статті 325 Митного кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що користування та розпорядження товарами, транспортними засобами комерційного призначення, які перебувають під митним контролем, забороняються, крім випадків, передбачених цим Кодексом та іншими законами України.
За правилами частини другої статті 469 Митного кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) зміна стану товарів, митне оформлення яких не закінчено, або товарів, що перебувають на тимчасовому зберіганні під митним контролем на складі тимчасового зберігання, на складі організації-отримувача гуманітарної допомоги або на митному складі, користування та розпорядження ними без дозволу органу доходів і зборів, а так само невжиття передбачених частиною четвертою статті 204 цього Кодексу заходів щодо товарів, строк тимчасового зберігання яких під митним контролем на складі тимчасового зберігання, на складі організації-отримувача гуманітарної допомоги або на митному складі закінчився, тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Системний аналіз наведених законодавчих норм дає підстави для висновку про те, що користування та розпорядження товарами, митне оформлення яких не закінчено, без дозволу органу доходів і зборів, свідчить про порушення митних правил, за яке передбачена адміністративна відповідальність у виді штрафу.
Враховуючи те, що спірний автомобіль ввезено на митну територію України в режимі «транзит», суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про правомірність прийнятої відповідачем постанови про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за вчинення порушення митних правил, передбачене частиною другою статті 469 Митного кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).
Натомість, суд апеляційної інстанції безпідставно поклав в основу оскаржуваного судового акта рішення Конституційного Суду України від 31.03.2015 у справі № 1-рп/2015 за конституційним зверненням щодо офіційного тлумачення положень частини другої статті 469 Митного кодексу України, оскільки правовідносини, щодо яких виник спір у даній справі, стосуються митного режиму «транзит», а тому висновки Конституційного Суду України до них застосовуватись не можуть, позаяк останні стосуються митного режиму «тимчасове ввезення».
За таких обставин Верховний Суд дійшов висновку, що Житомирський апеляційний адміністративний суд скасував постанову Богунського районного суду м. Житомира від 03.08.2017, яка відповідає закону.
Згідно зі статтею 352 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.
Керуючись частиною другою розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» від 15.01.2020 № 460-IX, статтями 341 345 349 352 355 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України,
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу Житомирської митниці ДФС задовольнити.
Постанову Житомирського апеляційного адміністративного суду від 27.09.2017 у справі № 295/8052/17 скасувати.
Постанову Богунського районного суду м. Житомира від 03.08.2017 у справі № 295/8052/17 залишити в силі.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Судді Верховного Суду: Т.М. Шипуліна
Л.І. Бившева
Р.Ф. Ханова