06.02.2023

№ 296/7841/16-ц

Постанова

Іменем України

29 червня 2022 року

м. Київ

справа № 296/7841/16-ц

провадження № 61-17538св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д.,

суддів: Воробйової І. А. (суддя-доповідач), Гулька Б. І., Коломієць Г. В., Черняк Ю. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Корольовського районного суду

м. Житомира від 15 січня 2021 року у складі судді Сингаївського О. П.

та постанову Житомирського апеляційного суду від 22 вересня 2021 року

у складі колегії суддів: Галацевич О. М., Борисюка Р. М., Микитюк О. Ю.,та касаційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Корольовського районного суду м. Житомира від 15 січня 2021 року

та постанову Житомирського апеляційного суду від 01 грудня 2021 року

у складі колегії суддів: Миніч Т. І., Трояновської Г. С., Павицької Т. М.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У вересні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до

ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу, визнання майна спільною сумісною власністю подружжя, визнання права власності на частку в майні та визнання недійсними договорів купівлі-продажу нерухомого майна.

Позовну заяву мотивовано тим, що він на початку 2004 року познайомився із ОСОБА_2 . Надалі вони почали проживати разом у квартирі АДРЕСА_1 .

Зазначав, що ІНФОРМАЦІЯ_1 у них народився син ОСОБА_4 , але для отримання соціальних виплат ОСОБА_2 оформила статус одинокої матері.

У 2008 році вони за кредитні кошти придбали квартиру

АДРЕСА_2 , договір купівлі-продажу якої оформлено на ім`я ОСОБА_2 . Кредит виплачували зі спільних коштів.

Крім того, 04 березня 2008 року вони придбали приміщення майстерні

літ. «В», площею 374,9 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 , яке також оформлене на відповідача.

Проте в кінці 2013 року вони вирішили припинити відносини та проживати окремо.

Вказував, що в період з 2004 року до кінця 2013 року вони проживали як чоловік та жінка, вели спільне господарство, мали спільний бюджет, влаштовували свята, на яких поводились як чоловік та жінка, в побуті були пов`язані спільними обов`язками, разом відпочивали, відвідували родичів та друзів.

Домовленості про добровільний поділ майна, набутого за час спільного проживання, між ними не досягнуто.

У вересні 2017 року йому стало відомо, що ОСОБА_2 через уповноважену особу ОСОБА_5 , що діяв на підставі довіреності, посвідченої

04 березня 2014 року, вчинила правочини, направлені на відчуження спільно набутого майна без його відома та згоди.

Так, 08 серпня 2016 року та 25 серпня 2016 року між відповідачами укладено договори купівлі-продажу щодо 1/2 частини приміщення майстерні на АДРЕСА_3 . Вказані правочини посвідчено

приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу

Ковалевським А. В. Вважав, що вони вчинені з порушенням норм чинного законодавства України, не направлені на настання реальних наслідків та мають бути визнані недійсними. Окрім того, приміщення майстерні продано за заниженою ціною.

Ураховуючи зазначене, ОСОБА_1 просив суд:

- встановити факт проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу його та ОСОБА_2 з 2004 року до жовтня 2013 року;

- визнати квартиру

АДРЕСА_2 , та приміщення майстерні літ. «В» площею 374,9 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 , спільною сумісною власністю його та ОСОБА_2 ;

- визнати за ним право власності на 1/2 частки квартири АДРЕСА_2 ;

- визнати недійсним договір купівлі-продажу 1/2 частки приміщення майстерні літ. «В», загальною площею 374,9 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 , укладений

08 серпня 2016 року між ОСОБА_2 через уповноважену особу ОСОБА_5 , який діяв на підставі довіреності, посвідченої 04 березня 2014 року, та ОСОБА_3 , і посвідчений приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Ковалевським А. В. та зареєстрований у реєстрі за № 3521;

25 серпня 2016 року між ОСОБА_2 через уповноважену особу, ОСОБА_5 , який діяв на підставі довіреності, посвідченої 04 березня 2014 року, та ОСОБА_3 , і посвідчений приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Ковалевським А. В. та зареєстрований у реєстрі за № 3751;

- визнати за ним право власності на 1/2 частки приміщення майстерні,

літ. «В» площею 374,9 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 .

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Корольовського районного суду м. Житомира від 15 січня

2021 року позов ОСОБА_1 задоволено.

Встановлено факт проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 з 2004 року до жовтня 2013 року.

Визнано квартиру

АДРЕСА_2 та приміщення майстерні літ. «В» площею 374,9 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 , спільною сумісною власністю ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

Визнано за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частки квартири АДРЕСА_2 .

Визнано недійсним договір купівлі-продажу 1/2 частки приміщення майстерні літ. «В», загальною площею 374,9 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 , укладений

25 серпня 2016 року між ОСОБА_2 через уповноважену особу ОСОБА_5 , який діяв на підставі довіреності, посвідченої 04 березня 2014 року, та ОСОБА_3 , і посвідчений приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Ковалевським А. В. та зареєстрований в реєстрі за № 3751.

Визнано за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частки приміщення майстерні літ. «В» площею 374,9 кв. м, що знаходиться за адресою:

АДРЕСА_3 .

Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що враховуючи послідовність та логічність показів позивача та узгодженість його показів

з іншими доказами: показами свідків, змістом письмових доказів (свідоцтв про народження дітей), фотокарток, виходячи з принципу балансу вірогідності, суд дійшов висновку про те, що позивач ОСОБА_1 та відповідач ОСОБА_2 проживали однією сім`єю без реєстрації шлюбу

в період з 2004 року до жовтня 2013 року.

Позивач надав суду докази наявності у нього джерела доходів у спірний період від підприємницької діяльності, які давали йому можливість придбати спірне майно. Натомість відповідач ОСОБА_2 не надала суду доказів наявності у неї фінансової можливості самостійно придбати спірне майно.

Суд, посилаючись на статті 203, 330, частину першу статті 388 ЦК України, дійшов висновку, що спірне майно було відчужене відповідачем за відплатними договорами без згоди другого з подружжя (позивача), всупереч наведеним положенням статті 65 СК України, тобто воно вибуло

з володіння співвласника - позивача не з його волі, тому є обґрунтованими вимоги позивача про визнання недійсними оспорюванних договорів купівлі-продажу нерухомого майна.

Короткий зміст судових рішень суду апеляційної інстанції

Постановою Житомирського апеляційного суду від 22 вересня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_6 , який діє в інтересах ОСОБА_2 , залишено без задоволення, а рішення Корольовського районного суду м. Житомира від 15 січня 2021 року - без змін.

Постанову апеляційного суду мотивовано тим, що ухвалюючи рішення про задоволення позову про встановлення факту проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_2 однією сім`єю як чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу

з 2004 року до 2013 року і визнання спірного майна спільною сумісною власністю, суд першої інстанції виходив з доведеності факту такого проживання та придбання спірного майна під час такого проживання за спільні кошти. Апеляційний суд погодився з таким висновком суду першої інстанції, оскільки, вирішуючи спір, суд правильно встановив характер правовідносин між сторонами та норми матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно з`ясував обставини справи, дослідив надані сторонами докази та надав їм належну оцінку.

Також суд першої інстанції дійшов правильного висновку про обґрунтованість вимог щодо визнання недійсними оспорюваних договорів, оскільки спірне майно було відчужене відповідачкою за відплатними договорами без згоди позивача, всупереч наведеним положенням

статті 65 СК України, тобто, воно вибуло з володіння співвласника ОСОБА_1 не з його волі.

Постановою Житомирського апеляційного суд у від 01 грудня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишено без задоволення. Рішення Корольовського районного суду м. Житомира від 15 січня 2021 року залишено без змін. Поновлено дію рішення Корольовського районного суду м. Житомира від 15 січня 2021 року.

Постанову апеляційного суду мотивовано тим, що законність рішення, постановленого судом першої інстанції з цих підстав вже була предметом розгляду апеляційного суду за апеляційною скаргою відповідача

ОСОБА_2 . За результатами вказаного розгляду постановою Житомирського апеляційного суду від 22 вересня 2021 року рішення Корольовського районного суду м. Житомира від 15 січня 2021 року залишено без змін, підстави визнання спірного майна предметом права спільної сумісної власності подружжя вже досліджувалися судом апеляційної інстанції і повторне їх дослідження неможливе.

Короткий зміст вимог касаційних скарг

У касаційній скарзі, поданій у жовтні 2021 року до Верховного Суду,

ОСОБА_2 , посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржувані судові рішення скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

У касаційній скарзі, поданій у січні 2022 року до Верховного Суду,

ОСОБА_3 , посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржувані судові рішення скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

Надходження касаційних скарг до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 31 січня 2022 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі за касаційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Корольовського районного суду м. Житомира від 15 січня 2021 року та постанову Житомирського апеляційного суду від 22 вересня 2021 року.

Ухвалою Верховного Суду від 31 січня 2022 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі за касаційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Корольовського районного суду м. Житомира від 15 січня 2021 року та постанову Житомирського апеляційного суду від 01 грудня 2021 року.

У лютому 2022 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 26 квітня 2022 року справу призначено

до розгляду.

Ухвалою Верховного Суду від 21 червня 2022 року касаційну скаргу

ОСОБА_3 на рішення Корольовського районного суду м. Житомира

від 15 січня 2021 року та постанову Житомирського апеляційного суду

від 22 вересня 2021 року визнано неподаною та повернуто заявнику.

Аргументи учасників справи

Доводи осіб, які подали касаційні скарги

Касаційну скаргу ОСОБА_2 мотивовано тим, що позивач не надав суду достатніх, належних та допустимих доказів на підтвердження позовних вимог, а тому у судів були відсутні підстави для визнання спірного майна спільною сумісною власності та визнання за позивачем права власності на частку у спірному майні та визнання договорів недійсними.

Суд першої інстанції не з`ясував, а апеляційний суд не перевірив, за яких обставин було відчужене майно, не врахував інституту добросовісного набувача та інші обставини, які необхідно встановити, вирішуючи питання про визнання правочину недійсним.

Підставою касаційного оскарження вказаних судових рішень заявник зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування норм права без урахування висновку, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 лютого 2019 року у справі № 522/25049/16-ц (провадження № 61-11607св18), у постанові Верховного Суду від 01 жовтня 2019 року у справі № 910/3907/18 (провадження № 12-46гс19).

Касаційну скаргу ОСОБА_3 мотивовано тим, що суди попередніх інстанцій не врахували, що 08 серпня 2016 року та 25 серпня 2016 року, на момент укладання між ним та ОСОБА_2 договорів купівлі-продажу приміщення майстерні літ. «В», загальною площею 374,9 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 , не було встановлено факту проживання ОСОБА_2 з ОСОБА_1 однією сім`єю, тому вважає, що у суду не було жодних законних підстав для визнання недійсними спірних договорів купівлі-продажу.

Вказує, що він купив приміщення майстерні літ. «В», загальною площею 374,9 кв. м, що знаходиться за адресою:

АДРЕСА_3 , у серпні 2016 року, тобто більш ніж через вісім років з часу, коли ОСОБА_2 придбала вказане майно 04 березня

2008 року.

Зазначає, що він належним чином не був повідомлений про розгляд справи у судах попередніх інстанцій.

Підставою касаційного оскарження вказаних судових рішень заявник зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування норм права без урахування висновку, викладеного у постановах Верховного Суду України від 07 листопада 2011 року у справі № 6-44цс11, від 07 вересня

2016 року у справі № 6-727цс16.

Відзив на касаційну скаргу учасники справи не подали.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Згідно з довідкою відділу реєстрації актів цивільного стану Житомирського міського управління юстиції від 15 квітня 2006 року № 101,

ІНФОРМАЦІЯ_1 народився ОСОБА_4 . Батьком дитини зі слів матері ОСОБА_2 , відповідно до статті 135 СК України, записано ОСОБА_7

(а.с. 147, 171 т. 1).

04 березня 2008 року ОСОБА_2 придбала у Місії Святого Філарета милостивого Житомирської єпархії Української православної церкви Київського патріархату приміщення майстерні літ. «В» площею 374,9 кв. м, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 , що підтверджується копією договору купівлі-продажу (а.с. 19-21, т. 1).

03 квітня 2008 року між ОСОБА_2 та ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» укладений кредитний договір № 014/5550/74/131783, за умовами якого відповідачка отримала кредит у розмірі 29 333,50 дол. США з цільовим використанням - придбання нерухомості, а саме, квартири АДРЕСА_4 , (а.с. 153-161, т. 1).

На виконання боргових зобов`язань кредитного договору, 04 квітня

2008 року між ОСОБА_2 та ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» укладений договір іпотеки, предметом якого є нерухоме майно - квартира АДРЕСА_2 (а.с. 149-152, т. 1).

08 серпня 2016 року між ОСОБА_2 через уповноважену особу ОСОБА_5 , який діяв на підставі довіреності, посвідченої 04 березня 2014 року, і ОСОБА_3 укладений договір купівлі-продажу 1/2 частки приміщення майстерні літ. «В» загальною площею 374,9 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 . Договір посвідчений приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Ковалевським А. В. та зареєстрований у реєстрі за № 3521 (а.с. 85-87, т. 1).

25 серпня 2016 року між ОСОБА_2 через уповноважену особу

ОСОБА_5 , який діяв на підставі довіреності, посвідченої 04 березня 2014 року, і ОСОБА_3 укладений договір купівлі-продажу іншої 1/2 частки приміщення майстерні літ. «В», загальною площею 374,9 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 . Вказаний договір посвідчений приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Ковалевським А. В. та зареєстрований у реєстрі за № 3751

(а.с. 89-90, т. 1).

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьоюстатті 411 цього Кодексу.

Касаційні скарги ОСОБА_2 , ОСОБА_3 підлягають частковому задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до вимог частин першої та другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Частиною першою статті 402 ЦПК України встановлено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400цього Кодексу.

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог

і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону оскаржувані судові рішення не відповідають.

Складовою частиною визначеного статтею 6 Конвенції права на справедливий суд є принцип рівності сторін, який передбачає, що кожній стороні має бути надана можливість представляти справу і докази в умовах, що не є суттєво гіршими за умови опонента.

Згідно зі статтею 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а відповідно до

статті 6 Конвенції таке конституційне право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які повинні бути справедливими.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказував, що принцип рівності сторін - один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду - передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її

в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом (рішення ЄСПЛ від 08 квітня 2010 року у справі «GUREPKA v. UKRAINE» (No. 2),

№ 38789/04, § 23).

Право на публічний розгляд, передбачене пунктом 1 статті 6 Конвенції Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), має на увазі право на «усне слухання». Право на публічний судовий розгляд становить фундаментальний принцип. Право на публічний розгляд було б позбавлене смислу, якщо сторона в справі не була повідомлена про слухання таким чином, щоб мати можливість брати участь в ньому, якщо вона вирішила здійснити своє право на явку до суду, встановлене національним законом. В інтересах здійснення правосуддя сторона спору повинна бути викликана в суд таким чином, щоб знати не тільки про дату і місце проведення засідання, але й мати достатньо часу, щоб встигнути підготуватися до справи (рішення ЄСПЛ від 13 грудня

2011 року у справі «TRUDOV v. RUSSIA», № 43330/09, § 25, 27).

Відповідно до частин першої та другої статті 211 ЦПК України розгляд справи відбувається в судовому засіданні. Про місце, дату і час судового засідання суд повідомляє учасників справи.

Відповідно до частин другої-восьмої статті 128 ЦПК України суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов`язковою.

Судові виклики здійснюються судовими повістками про виклик.

Судові повідомлення здійснюються судовими повістками-повідомленнями.

Судова повістка про виклик повинна бути вручена з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу для явки в суд

і підготовки до участі в судовому розгляді справи, але не пізніше ніж за п`ять днів до судового засідання, а судова повістка-повідомлення - завчасно.

Судова повістка, а у випадках, встановлених цим Кодексом, разом з копіями відповідних документів надсилається на офіційну електронну адресу відповідного учасника справи, у випадку наявності у нього офіційної електронної адреси або разом із розпискою рекомендованим листом

з повідомленням про вручення у випадку, якщо така адреса відсутня, або через кур`єрів за адресою, зазначеною стороною чи іншим учасником справи.

Стороні чи її представникові за їхньою згодою можуть бути видані судові повістки для вручення відповідним учасникам судового процесу. Судова повістка може бути вручена безпосередньо в суді, а у разі відкладення розгляду справи про дату, час і місце наступного засідання може бути повідомлено під розписку.

У разі ненадання учасниками справи інформації щодо їх адреси судова повістка надсилається:

1) юридичним особам та фізичним особам - підприємцям - за адресою місцезнаходження (місця проживання), що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань;

2) фізичним особам, які не мають статусу підприємців, - за адресою їх місця проживання чи місця перебування, зареєстрованою у встановленому законом порядку. У разі ненадання учасниками справи інформації щодо їх адреси судова повістка надсилається фізичним особам, які не мають статусу підприємців, - за адресою їх місця проживання чи місця перебування, зареєстрованою у встановленому законом порядку.

Днем вручення судової повістки є:

1) день вручення судової повістки під розписку;

2) день отримання судом повідомлення про доставлення судової повістки на офіційну електронну адресу особи;

3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду;

4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Якщо повістку надіслано на офіційну електронну адресу пізніше 17 години, повістка вважається врученою у робочий день, наступний за днем її відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про її доставлення.

Згідно з пунктом 3 частини третьої статті 376 ЦПК України порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо справу (питання) розглянуто судом за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час і місце засідання суду (у разі якщо таке повідомлення є обов`язковим), якщо такий учасник справи обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою.

Судом встановлено, що під час розгляду справи у суді першої інстанції ОСОБА_3 не був повідомлений належним чином про судовий розгляд справи, зокрема про судове засідання, яке було призначено на 15 січня

2021 року (дата ухвалення рішення судом першої інстанції), судова повістка про виклик до суду повернулася з вказівкою причини повернення «за закінченням терміну зберігання», що не є належним інформуванням відповідача про час і місце розгляду справи.

Крім того, повернення повістки про виклик до суду з вказівкою причини повернення «за закінченням терміну зберігання» не свідчить про відмову сторони від одержання повістки чи про її незнаходження за адресою, повідомленою суду (постанова Великої Палати Верховного Суду

від 12 грудня 2018 року у справі № 752/11896/17 (провадження

№ 14-507цс18)).

Про такі порушення його прав судом ОСОБА_3 зазначив

і в апеляційній скарзі.

Апеляційний суд, перевіряючи законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, на це уваги не звернув та також розглянув справу за відсутності ОСОБА_3 належним чином повідомленого про апеляційний розгляд.

Розгляд справи за відсутності учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, є порушенням статті 6 Конвенції.

Згідно зі статтею 55 Конституції України права і свободи людини

і громадянина захищаються судом, а відповідно до статті 6 Конвенції таке конституційне право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які мають бути справедливими.

Учасники справи мають право: подавати докази; брати участь у судових засіданнях, якщо інше не визначено законом; брати участь у дослідженні доказів; ставити питання іншим учасникам справи, а також свідкам, експертам, спеціалістам; подавати заяви та клопотання, надавати пояснення суду, наводити свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти заяв, клопотань, доводів і міркувань інших осіб (пункти 2, 3 частини першої стаття 43 ЦПК України).

Всупереч наведеним нормам процесуального права, положенням Конвенції та практиці ЄСПЛ суди попередніх інстанцій розглянули і вирішили справу за відсутності особи, щодо якої немає відомостей про її належне повідомлення про час та місце розгляду справи, чим порушив її право брати участь у судових засіданнях, надавати пояснення суду, наводити свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду,

і заперечення проти заяв, клопотань, доводів і міркувань інших осіб.

Отже, суди попередніх інстанцій не сприяли всебічному і повному з`ясуванню обставин справи та не встановили достатньо повно фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до пункту 5 частини першої статті 411 ЦПК України судові рішення підлягають обов`язковому скасуванню з направленням справи на новий розгляд, якщо справу розглянуто за відсутності будь-кого з учасників справи, належним чином не повідомлених про дату, час і місце судового засідання, якщо такий учасник справи обґрунтовує свою касаційну скаргу такою підставою.

Враховуючи, що ОСОБА_3 обґрунтовує свою касаційну скаргу, зокрема, тим, що суд попередніх інстанцій не повідомили його належним чином про розгляд справи, та ці обставини підтверджуються матеріалами справи, тому оскаржувані судові рішення підлягають скасуванню

з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Іншим доводам касаційної скарги ОСОБА_3 та доводам касаційної скарги ОСОБА_2 щодо порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального права касаційний суд оцінки не надає, оскільки встановлено передбачену пунктом 5 частини першої статті 411 ЦПК України підставу для обов`язкового скасування оскаржуваних судових рішень.

Керуючись статтями 400 402 411 416 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційні скарги ОСОБА_2 та ОСОБА_3 задовольнити частково.

Рішення Корольовського районного суду м. Житомира від 15 січня 2021 року та постанову Житомирського апеляційного суду від 22 вересня 2021 року

та постанову Житомирського апеляційного суду від 01 грудня 2021 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Д. Д. Луспеник

Судді: І. А. Воробйова

Б. І. Гулько

Г. В. Коломієць

Ю. В. Черняк