Постанова
Іменем України
28 квітня 2020 року
м. Київ
справа № 296/8980/16-ц
провадження № 61-42583св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Крата В. І.,
суддів: Дундар І. О. (суддя-доповідач), Журавель В. І., Краснощокова Є. В., Русинчука М. М.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 , яка діє у власних інтересах та в інтересах неповнолітнього сина ОСОБА_2 ,
відповідач - виконавчий комітет Житомирської міської ради,
розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу виконавчого комітету Житомирської міської ради на постанову апеляційного суду Житомирської області від 19 липня 2018 року у складі колегії суддів: Шевчук А. М., Коломієць О. С., Борисюка Р. М.,
ВСТАНОВИВ:
Історія справи
Короткий зміст заявлених вимог
У жовтні 2016 року ОСОБА_1 звернулася в своїх інтересах та в інтересах неповнолітнього ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , із позовом до виконкому Житомирської міської ради про визнання права користування жилим приміщенням та зобов`язання видати ордер.
Позов мотивований тим, що 01 квітня 2002 року виконавчим комітетом Житомирської міської ради за № 18/773 надано дозвіл на вселення її до кімнати АДРЕСА_1 , житловою площею 14,5 кв. м., тимчасово, до отримання житла, без прописки. Окрім неї, в даному приміщенні проживає її неповнолітній син - ОСОБА_2 . Рішеннями виконкому Житомирської міської ради від 14 грудня 2006 року № 925 та від 19 листопада 2014 року № 540 їм надавався дозвіл на продовження строку проживання в даному приміщенні терміном на 1 рік. За час проживання позивач проводила поточні ремонти, оплачувала комунальні послуги. Іншого житла вони не мають. На її звернення до виконкому з питання видачі ордеру на вищевказану кімнату, позивач отримала відмову.
Просила визнати за ОСОБА_1 та ОСОБА_2 право користування жилим приміщенням за адресою: АДРЕСА_2 та зобов`язати відповідача видати ордер на це приміщення.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Корольовського районного суду м. Житомира від 26 квітня 2018 року позовні вимоги ОСОБА_1 в своїх інтересах та інтересах неповнолітнього ОСОБА_2 до виконавчого комітету Житомирської міської ради про визнання права користування на жиле приміщення та зобов`язання видати ордер задоволено.
Визнано за ОСОБА_1 та її неповнолітнім сином ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , право користування житловим приміщенням за адресою: АДРЕСА_2 .
Зобов`язано виконавчий комітет Житомирської міської ради видати ордер на житлове приміщення за адресою: АДРЕСА_2 на ім`я ОСОБА_1 та неповнолітнього сина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Вирішено питання про стягнення судових витрат.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що до позивача та її сина за період проживання в кімнаті з 2002 року по 2016 рік будь-яких претензій з боку відповідача щодо їх вселення у вказану кімнату не було, ніхто не ставив питання про їх виселення із кімнати АДРЕСА_1 , позивач з сином постійно проживали в ній, позивач оплачувала комунальні послуги, робила ремонт, але від незалежних від неї причин не отримала ордер.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою апеляційного суду Житомирської області від 19 липня 2018 року апеляційну скаргу виконавчого комітету Житомирської міської ради задоволено частково.
Рішення Корольовського районного суду м. Житомира від 26 квітня 2018 року в частині зобов`язання видати ордер скасовано та постановлено в цій частині нове судове рішення.
Відмовлено ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в задоволенні вимоги до виконавчого комітету Житомирської міської ради про зобов`язання видати ордер.
Рішення в частині розподілу судових витрат змінено, зменшено розмір стягнутого з виконавчого комітету Житомирської міської ради на користь ОСОБА_1 судового збору з 1 102,40 грн до 551,20 грн.
Вирішено питання про стягнення судового збору.
У решті рішення залишено без змін.
Відмовляючи в задоволенні позову в частині зобов`язання видати ордер, суд апеляційної інстанції виходив з того, що у матеріалах справи відсутнє рішення виконавчого комітету Житомирської міської ради про надання ОСОБА_1 ордера, житлове приміщення не вільне, позивач вже вселилася у це приміщення, на що суд першої інстанції уваги не звернув та дійшов помилкового висновку про зобов`язання виконкому Житомирської міської ради видати ордер без рішення на те колегіального органу та ще й на зайняте жиле приміщення.
Короткий зміст вимог наведених у касаційній скарзі
У серпні 2018 року виконавчий комітет Житомирської міської ради подав касаційну скаргу, у якій просить скасувати постанову апеляційного суду Житомирської області від 19 липня 2018 року в частині визнання за ОСОБА_1 , яка діє в своїх інтересах та в інтересах неповнолітнього ОСОБА_2 , права постійного користування квартирою за адресою: АДРЕСА_2 , ухвалити в цій частині нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що дозвіл на вселення позивача до спірної кімнати надавався без постійної реєстрації (прописки). Ордер на її вселення не надавався. Визнання права користування квартирою АДРЕСА_1 за ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є порушенням конституційних прав громадян, які тривалий час перебувають на квартирному обліку, як такі, що потребують поліпшення житлових умов. ОСОБА_1 не перебуває на квартирному обліку при виконавчому комітеті Житомирської міської ради. Підстави для визнання права постійного користування за позивачем та її сином відсутні, оскільки квартира не була надана в установленому законом порядку, сплата або несплати за житлово-комунальні послуги не свідчить про наявність такого права.
Аналіз касаційної скарги свідчить, що відповідач оскаржує постанову апеляційного суду в частині задоволених позовних вимог, тому в іншій частині судове рішення в касаційному порядку не переглядається.
Позиція інших учасників справи
У лютому 2019 року ОСОБА_1 подала відзив на касаційну скаргу, у якому просить постанову апеляційного суду Житомирської області від 19 липня 2018 року залишити без змін, касаційну скаргу без задоволення. Відзив мотивовано тим, що позивач та її неповнолітній син були вселені на законних підставах, законність їхнього проживання в даній кімнаті не оспорена.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 07 вересня 2018 року відкрито касаційне провадження та витребувано справу із суду першої інстанції.
У лютому 2019 року цивільна справа № 296/8980/16-ц надійшла до Верховного Суду.
03 жовтня 2019 року справу № 296/8980/16-ц передано судді-доповідачу Дундар І. О.
Ухвалою Верховного Суду від 19 березня 2020 року справу призначено до судового розгляду.
Відповідно до пункту 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» від 15 січня 2020 року № 460-IX, який набрав чинності 08 лютого 2020 року, установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Позиція Верховного Суду
Колегія суддів приймає аргументи касаційної скарги з огляду на наступне.
Судами встановлено, що 01 квітня 2002 року виконком Житомирської міської ради надав дозвіл на вселення ОСОБА_3 до кімнати АДРЕСА_3 будинку АДРЕСА_4 , жилою площею 14,5 кв.м. тимчасово, до отримання житла, без прописки.
ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_1 народила сина ОСОБА_2 .
Рішенням виконкому Житомирської міської ради від 14 грудня 2006 року № 925 ОСОБА_1 надано дозвіл на реєстрацію, терміном на 1 рік у вищезазначеному житловому приміщенні.
Рішенням виконкому міської ради від 19 листопада 2014 року № 540 вирішено продовжити строк проживання громадян у житлових приміщеннях з фонду житла для тимчасового проживання терміном на один рік, зокрема, ОСОБА_1 , склад дві особи.
Відповідно до довідки КП «ВЖРЕП № 9» від 31 березня 2015 року реєстрація ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_2 закінчилася.
ОСОБА_1 із сином ОСОБА_4 на квартирному обліку не перебувають.
Листом від 06 жовтня 2016 року №25/к-8274 виконком міської ради відмовив ОСОБА_1 у видачі ордеру на спірну квартиру з тих підстав, що її сім`я не перебуває на квартирному обліку, а вказане житлове приміщення відноситься до фонду житла для тимчасового проживання громадян, оскільки із судових рішень не вбачається зобов`язання міськвиконкому прийняти рішення про виключення спірного житла з фонду для тимчасового проживання громадян.
За змістом статей 15 16 ЦК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Отже, правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, уповноважених захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси.
Таким чином, в судовому порядку підлягає захисту лише наявне в особи право.
Звертаючись до суду з даним позовом ОСОБА_1 просила визнати за нею право користування жилим приміщенням.
Відповідно до частини п`ятої статті 11 ЦК України у випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов`язки можуть виникати з рішення суду.
Стаття 47 Конституції України гарантує кожному право на житло. Держава створює умови, за яких кожний громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду. Громадянам, які потребують соціального захисту, житло надається державою та органами місцевого самоврядування безоплатно або за доступну для них плату відповідно до закону.
Житлові правовідносини щодо забезпечення прав громадян на житло, належне використання і схоронність житлового фонду встановлені ЖК Української РСР.
Відповідно до статті 5 ЖК Української РСР державний житловий фонд перебуває у віданні місцевих Рад народних депутатів (житловий фонд місцевих Рад) та у віданні міністерств, державних комітетів і відомств (відомчий житловий фонд).
Підстави та порядок надання жилих приміщень у будинках державного та громадського житлового фонду передбачені главою 1 розділу III ЖК Української РСР.
Відповідно до частини першої статті 31 ЖК Української РСР громадяни, які потребують поліпшення житлових умов, мають право на одержання у користування жилого приміщення в будинках державного або громадського житлового фонду в порядку, передбаченому законодавством Союзу РСР ЖК та іншими актами законодавства Української РСР. Жилі приміщення надаються зазначеним громадянам, які постійно проживають у даному населеному пункті (якщо інше не встановлено законодавством Союзу РСР, Української РСР), як правило, у вигляді окремої квартири на сім`ю.
Порядок надання жилих приміщень у будинках житлового фонду місцевих Рад народі депутатів передбачений статтею 51 ЖК Української РСР, відповідно до якої жилі приміщення в будинках житлового фонду місцевих Рад народних депутатів надаються громадянам виконавчим комітетом районної, міської, районної в місті, селищної, сільської комітеті Ради народних депутатів за участю громадської комісії з житлових питань, створюваної при виконавчому комітеті з депутатів Рад, представників громадських організацій, трудових колективів.
Згідно з положеннями статті 58 ЖК Української РСР на підставі рішення про надання жилого приміщення в будинку державного або громадського житлового фонду виконавчий комітет районної, міської, районної в місті, селищної, сільської Ради народних депутатів видає громадянинові ордер, який є єдиною підставою для вселення в надане жиле приміщення.
На підставі статті 61 ЖК Української РСР користування жилим приміщенням у будинках державного і громадського житлового фонду здійснюється відповідно до договору найму жилого приміщення.
Договір найму жилого приміщення в будинках державного і громадського житлового фонду укладається в письмовій формі на підставі ордера на жиле приміщення між наймодавцем - житлово-експлуатаційною організацією (а в разі її відсутності - відповідним підприємством, установою, організацією) і наймачем - громадянином, на ім`я якого видано ордер.
Позивач була вселена у спірне житло тимчасово, у спірному житлі ні вона, ні її неповнолітній син не зареєстровані, на квартирному обліку не перебувають. Виконавчим комітетом Житомирської міської ради не приймалось рішень щодо передачі спірного жилого приміщення у постійне користування позивачу та її неповнолітньому сину, ордер на вселення у зазначену кімнату не видавався, як це передбачено статтями 51 58 ЖК Української РСР.
Згідно з частиною четвертою статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 травня 2019 року у справі № 826/4766/17 (провадження № 11-1290апп18) зроблено висновок про те, що у випадку невидачі особі, якій на підставі рішення уповноваженого органу було надане жиле приміщення для поліпшення житлових умов, ордера ця особа не може використовувати вказане жиле приміщення.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що відсутні правові підстави для визнання за позивачем та її неповнолітнім сином права користування спірним жилим приміщенням.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Відповідно до статті 412 ЦПК України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Оскільки суди першої та апеляційної інстанції в оскарженій частині порушили норми матеріального права, оскаржені судові рішення в частині визнання права користування за позивачем та її сином підлягають скасуванню з прийняттям нової постанови про відмову у задоволенні позовних вимог у цій частині.
Щодо судових витрат
Відповідно до підпунктів «б», «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про новий розподіл судових витрат, понесених у зв`язку із розглядом справи у суді першої інстанції та апеляційної інстанції, - у разі скасування рішення та ухвалення нового рішення або зміни рішення; а також вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.
При подачі апеляційної скарги виконавчий комітет Житомирської міської ради сплатив судовий збір у розмірі 1653,60 грн. апеляційна скарга була частково задоволена.
При подачі касаційної скарги виконавчий комітет Житомирської міської ради сплатив судовий збір у розмірі 1102,40 грн.
Оскільки касаційна скарга виконавчого комітету Житомирської міської ради підлягає задоволенню, судові рішення в оскарженій частині підлягають скасуванню, з ОСОБА_1 слід стягнути на користь виконавчого комітету Житомирської міської ради судовий збір у розмірі 1 929,20 грн (826,80 грн + 1102,40 грн).
Керуючись статтями 400, 412 ЦПК України (в редакції, чинній станом на 2020 року) 409 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу виконавчого комітету Житомирської міської ради задовольнити.
Рішення Корольовського районного суду м. Житомира від 26 квітня 2018 року в нескасованій постановою апеляційного суду Житомирської області від 19 липня 2018 року частині, та постанову апеляційного суду Житомирської області від 19 липня 2018 року в частині визнання права користування житловим приміщення та зменшення судового збору скасувати.
У задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 , яка діє в своїх інтересах та в інтересах неповнолітнього сина ОСОБА_2 , про визнання за ними права користування житловим приміщенням за адресою : АДРЕСА_2 відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь виконавчого комітету Житомирської міської ради витрати по оплаті судового збору за подачу апеляційної та касаційної скарги у розмірі 1 929,20 грн.
З моменту прийняття постанови суду касаційної інстанції рішення Корольовського районного суду м. Житомира від 26 квітня 2018 року в нескасованій постановою апеляційного суду Житомирської області від 19 липня 2018 року частині, та постанова апеляційного суду Житомирської області від 19 липня 2018 року в частині визнання права користування житловим приміщення та зміншення судового збору втрачають законну силу.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий В. І. Крат
Судді: І. О. Дундар
В. І. Журавель
Є. В. Краснощоков
М. М. Русинчук