Постанова
Іменем України
15 вересня 2021 року
м. Київ
справа № 2-1444/2009-ц
провадження № 61-10114св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Луспеника Д. Д.,
суддів: Воробйової І. А., Гулька Б. І. (суддя-доповідач), Коломієць Г. В., Лідовця Р. А.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ;
відповідач - ОСОБА_2 ;
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 - на ухвалу Київського апеляційного суду від 17 травня 2021 року у складі колегії суддів: Мараєвої Н. Є., Рубан С. М., Заришняк Г. М.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У березні 2009 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя.
Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області
від 03 червня 2009 року у складі судді Усатова Д. Д. позов ОСОБА_1 задоволено. Визнано за ОСОБА_1 право спільної часткової власності на Ѕ частину земельної ділянки № НОМЕР_1 , площею 0,0933 га, що розташована
у Садівничому товаристві «Тюльпан» на території Княжицької сільської ради Києво-Святошинського районну Київської області.
07 вересня 2020 року ОСОБА_2 звернувся до суду із заявою, в якій просив переглянути за нововиявленими обставинами вищевказане рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 03 червня
2009 року, а також поновити йому строк на подання такої заяви.
Заява ОСОБА_2 мотивована тим, що судом не було встановлено
всіх істотних обставин справи, а саме, що ОСОБА_1 вже зверталася до суду із позовною заявою, в якій, крім іншого, просила визнати за нею право власності на Ѕ частину спірної земельної ділянки. Проте рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 18 грудня
2007 року у справі № 2-9/07 у задоволенні цієї позовної вимоги їй було відмовлено. Про існування вищевказаного судового рішення від 18 грудня 2007 року ОСОБА_1 суду не повідомила.
Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області
від 09 листопада 2020 року у задоволенні заяви ОСОБА_2 про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 03 червня 2009 року у справі
за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя відмовлено.
Постановою Київського апеляційного суду від 10 березня 2021 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 - задоволено. Ухвалу Києво-Святошинського районного суду Київської області від 09 листопада 2020 року скасовано. Заяву ОСОБА_2 про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 03 червня 2009 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя та заяву про поновлення процесуального строку на подання такої заяви направлено до суду першої інстанції на новий розгляд.
Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області
від 19 квітня 2021 року ОСОБА_2 відмовлено у поновленні строку
на подання заяви про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 03 червня
2009 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя.
Заяву ОСОБА_2 про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області
від 03 червня 2009 року у справі за позовом ОСОБА_1 до
ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя залишено без розгляду.
Короткий зміст оскаржуваного судового рішення суду апеляційної інстанції
Ухвалою Київського апеляційного суду від 17 травня 2021 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 - на ухвалу Києво-Святошинського районного суду Київської області від 19 квітня 2021 року
у справі за заявою ОСОБА_2 про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 03 червня 2009 року у справі за позовом ОСОБА_1
до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя повернуто заявникові.
Ухвала апеляційного суду мотивована тим, що заявником подано апеляційну скаргу на ухвалу суду першої інстанції, яка окремо від рішення суду згідно зі статтею 353 ЦПК України оскарженню не підлягає, а тому на підставі пункту 4 частини п'ятої статті 357 ЦПК України вона не приймається до розгляду та повертається заявникові.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі представник ОСОБА_2 - ОСОБА_3 , посилаючись на порушення судами норм процесуального права, просить оскаржувані судові рішення скасувати, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 29 червня 2021 року у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 - на ухвалу Києво-Святошинського районного суду Київської області від 19 квітня 2021 року за заявою ОСОБА_2 про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя відмовлено.
Клопотання представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 - про поновлення строку на касаційне оскарження судового рішення задоволено. Поновлено представнику ОСОБА_2 - ОСОБА_3 - строк на касаційне оскарження ухвали Київського апеляційного суду від 17 травня 2021 року.
Відкрито касаційне провадження у вищевказаній справі та витребувано її матеріали з Києво-Святошинського районного суду Київської області.
У липні 2021 року справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 25 серпня 2021 року справу за заявою ОСОБА_2 про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 03 червня
2009 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя призначено до судового розгляду.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 - мотивована тим, що оскаржувана ухвала апеляційного суду є незаконною
та підлягає скасуванню, оскільки апеляційний суд дійшов помилкового висновку про те, що ухвала про відмову у поновленні процесуального строку, а також про залишення без розгляду заяви про перегляд за нововиявленими обставинами судового рішення не підлягає апеляційному оскарженню, так як зазначене не відповідає положенням пунктів 10,
16 частини першої статті 353 ЦК України. При цьому оскаржувана ухвала апеляційного суду взагалі не містить обґрунтування, з яких суд виходив, повертаючи заяву.
Відзив на касаційну скаргу не надходив.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області
від 03 червня 2009 року позов ОСОБА_1 задоволено. Визнано за ОСОБА_1 право спільної часткової власності на Ѕ частину земельної ділянки № НОМЕР_1 , площею 0,0933 га, що розташована у Садівничому товаристві «Тюльпан» на території Княжицької сільської ради Києво-Святошинського районну Київської області.
07 вересня 2020 року ОСОБА_2 звернувся до суду із заявою, в якій просив переглянути за нововиявленими обставинами вищевказане рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 03 червня
2009 року, а також поновити йому строк на подання такої заяви.
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження
у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з пунктами 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Касаційна скарга представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 -підлягає частковому задоволенню.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону судове рішення апеляційного суду не відповідає.
Згідно з пунктом 8 статті 129 Конституції України однією з основних
засад судочинства є забезпечення апеляційного оскарження рішення суду, а відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод таке конституційне право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які повинні бути справедливими.
Частиною першою статті 3 ЦПК України передбачено, що цивільне судочинство здійснюється відповідно до Конституції України, цього
Кодексу, Закону України «Про міжнародне приватне право», законів України, що визначають особливості розгляду окремих категорій справ, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.
Відповідно до частини першої статті 352 ЦПК України учасники справи,
а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання
про їхні права, свободи, інтереси та обов`язки, мають право оскаржити
в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Апеляційний суд не звернув уваги на те, що відповідно до пункту 10 частини першої статті 353 ЦПК України окремо від рішення суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції щодо відмови поновити або продовжити пропущений процесуальний строк.
Крім того, у пункті 16 частини першої статті 353 ЦПК України визначено, що окремо від рішення суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції щодо залишення позову (заяви) без розгляду.
Зі змісту ухвали суду першої інстанції вбачається, що районний
суд відмовив у поновлені процесуального строку на подання заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами. У зв'язку
з цим суд залишив без розгляду заяву ОСОБА_2 про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 03 червня 2009 року у справі № 2-1444/2009.
Отже, ухвала суду першої інстанції про відмову у поновлені процесуального строку, а також про залишення заяви без розгляду підлягає апеляційному оскарженню.
Таким чином, суд апеляційної інстанції з формальних процесуальних підстав дійшов висновку про повернення апеляційної скарги заявникові.
Відповідно до положень статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд
і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Судові процедури повинні бути справедливими, тому особа безпідставно не може бути позбавлена права на апеляційне оскарження судового рішення, оскільки це буде порушенням права, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, на справедливий судовий розгляд, до якого також відноситься і право апеляційного оскарження.
Згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визнається неправомірним обмеженням права доступу до суду як елемент справедливого суду.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає доводи касаційної скарги обґрунтованими та достатніми для скасування оскаржуваної ухвали апеляційного суду.
Згідно з частиною четвертою статті 406 ЦПК України у випадках скасування судом касаційної інстанції ухвали суду апеляційної інстанції, яка перешкоджає провадженню у справі, справа передається на розгляд суду апеляційної інстанції.
Відповідно до частини шостої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є порушення норм матеріального чи процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, що перешкоджають подальшому провадженню у справі.
Керуючись статтями 400 406 411 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 - задовольнити частково.
Ухвалу Київського апеляційного суду від 17 травня 2021 року скасувати, справу передати для вирішення питання про відкриття апеляційного провадження.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Д. Д. Луспеник
Судді: І. А. Воробйова
Б. І. Гулько
Г. В. Коломієць
Р. А. Лідовець