ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 жовтня 2024 року
м. Київ
справа № 2-1493/2007
провадження № 61-3248св24
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Лідовця Р. А. (суддя-доповідач), Гулейкова І. Ю., Луспеника Д. Д.,
учасники справи:
позивач -ОСОБА_1 ,
відповідач - виконавчий комітет Саксаганської районної ради м. Кривого Рогу Дніпропетровської області,
особа, яка подала апеляційну скаргу, - Криворізька міська рада Дніпропетровської області,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 , яка подана її представником - адвокатом Ткаченком Олегом Петровичем, на постанову Дніпровського апеляційного суду від 05 грудня 2023 року у складі колегії суддів: Остапенко В. О., Бондар Я. М., Зубакової В. П.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У лютому 2007 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до виконавчого комітету Саксаганської районної ради м. Кривого Рогу про визнання права власності на самочинне будівництво.
Позовна заява мотивована тим, що на земельній ділянці, що була виділена їй в оренду на підставі договору оренди від 16 травня 2006 року відповідно до рішення міської ради XXXIX сесії IV скликання від 23 листопада 2005 року № 3704, вона самочинно здійснила будівництво торгівельно-зупиночного комплексу за адресою: АДРЕСА_1 , а саме торгівельного павільйону « А-1» загальною площею 21,4 кв. м, вартістю 18 979 грн.
Крім того, на земельній ділянці, що виділена їй в оренду на підставі вказаного договору оренди, вона самочинно здійснила будівництво торгівельно-зупиночного комплексу за адресою: АДРЕСА_2 , а саме: торгівельного павільйону «А-1», загальною площею 25,1 кв. м, вартістю 20 165 грн.
Вказувала, що всі споруди нові, ремонті роботи відповідають технічним нормам та не мають тріщин, дефектів, недопустимих перегибів, їх експлуатація можлива. Загальна вартість самочинно побудованих споруд складає 60 931 грн.
Ураховуючи наведене, ОСОБА_1 просила суд: визнати за нею право власності на вказані самочинно збудовані споруди.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 14 лютого 2007 року у складі судді Прасолова В. Н. позов ОСОБА_1 задоволено.
Визнано за ОСОБА_1 право власності на самочинне будівництво торгівельно-зупиночного павільйону, розташованого за адресою: АДРЕСА_2 зупинка транспорту «Дитяча лікарня № 4», а саме: торгівельний павільйон «А-1» розміром (9,36 х 2,68) = 25,1 кв. м.
Визнано за ОСОБА_1 право власності на самочинне будівництво торгівельно-зупиночного павільйону розташованого за адресою: АДРЕСА_1 », а саме: торгівельний павільйон «А-1» розміром (7,06 х 2,59) + ((2,3 + 2,59): 2 х 0,5) + ((2,59 + 1,5) : 2 x 0,94 = 21,4 кв.м.
Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Рішення районного суду мотивовано тим, що представник відповідача визнав позов ОСОБА_1 , а його задоволення не суперечить закону і не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб.
Рішення районного суду ухвалено у попередньому судовому засіданні, оскільки представник відповідача визнав позов.
Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції
У серпні 2023 року особа, яка не приймала участі у справі - Криворізька міська рада, подала апеляційну скаргу на рішення Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 14 лютого 2007 року, в якій, зокрема, просила поновити їй строк на апеляційне оскарження.
Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 15 серпня 2023 року клопотання Криворізької міської ради задоволено, поновлено строк на апеляційне оскарження та відкрито апеляційне провадження у справі.
Постановою Дніпровського апеляційного суду від 05 грудня 2023 року апеляційну скаргу Криворізької міської ради задоволено.
Рішення Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 14 лютого 2007 року скасовано та ухвалено нове судове рішення.
У задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Судове рішення апеляційного суду мотивовано тим, що суд першої інстанції залишив поза увагою те, що у спірних правовідносинах належним відповідачем має бути Криворізька міська рада, оскільки земельна ділянка з кадастровим № 1211000000:06:010:0054 належить до комунальної власності міста. Отже її законним власником та розпорядником виступає саме Криворізька міська рада, яку не було залучено до розгляду у справі, а спірні правовідносини безпосередньо стосуються прав, інтересів та обов`язків Криворізької міської ради.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі, поданій у березні 2024 року до Верховного Суду, представник ОСОБА_1 - адвокат Ткаченко О. П., посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права, порушення норм процесуального права, просить постанову Дніпровського апеляційного суду від 05 грудня 2023 року скасувати та передати справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що Дніпровський апеляційний суд розглянув справу за її відсутності, належним чином не повідомивши про дату, час та місце судового засідання.
Вважає судове рішення апеляційного суду незаконним, оскільки апеляційний суд, встановивши, що виконавчий комітет Саксаганської районної ради м. Кривого Рогу є неналежним відповідачем повинен був відмовити у задоволенні позову до неналежного відповідача та ухвалити нове рішення по суті до Криворізької міської ради, яку суд вважав належним відповідачем. Посилається на відповідну, на її думку, правову позицію Верховного Суду.
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
У травні 2024 року Криворізька міська рада подала до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому вказує, що викладені в ній доводи є безпідставними й не впливають на правильність оскаржуваного судового рішення апеляційного суду, тому просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувану постанову - без змін.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 09 квітня 2024 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано цивільну справу із суду першої інстанції.
19 квітня 2024 року справа надійшла до Верховного Суду.
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій статті 389 ЦПК України.
Підставою касаційного оскарження зазначеного судового рішення ОСОБА_1 вказує неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування судом апеляційної інстанцій норм права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду 25 серпня 2020 року у справі № 760/21223/17-ц, що передбачено пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України.
Також ОСОБА_1 зазначає про порушення апеляційним судом норм процесуального права, а саме постанова суду апеляційної інстанції оскаржується з підстав, передбачених частиною першою статті 411 ЦПК України, оскільки справу розглянуто за відсутності будь-кого з учасників справи, належним чином не повідомлених про дату, час і місце
Касаційна скарга представника ОСОБА_1 - адвоката Ткаченка О. П., задоволенню не підлягає.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до вимог частин першої та другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно із частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Судове рішення суду апеляційної інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують.
Згідно з положеннями статті 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема, із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Статтею 331 ЦК України встановлено, що право власності на нову річ, яка виготовлена (створена) особою, набувається нею, якщо інше не встановлено договором або законом. Особа, яка виготовила (створила) річ зі своїх матеріалів на підставі договору, є власником цієї речі. Право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації. До завершення будівництва (створення майна) особа вважається власником матеріалів, обладнання тощо, які були використані в процесі цього будівництва (створення майна).
Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 376 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.
Особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.
Право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно.
Крім того, встановленого, що на вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб (частина п`ята статті 376 ЦК України).
Позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава (стаття 48 ЦПК України).
Відповідно до положень статті 51 ЦПК України суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача.
Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі.
Після спливу строків, зазначених у частинах першій та другій цієї статті, суд може залучити до участі у справі співвідповідача або замінює первісного відповідача належним відповідачем виключно у разі, якщо позивач доведе, що не знав та не міг знати до подання позову у справі про підставу залучення такого співвідповідача чи заміну неналежного відповідача.
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України).
Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно із частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_1 , суд апеляційної інстанції правильно виходив з того, що вона пред`явила позов до неналежного відповідача, так як у спірних правовідносинах належним відповідачем має бути Криворізька міська рада, оскільки земельна ділянка, на якій було збудовано спірне самочинне будівництво, належить до комунальної власності міста. Отже, її законним власником та розпорядником виступає саме Криворізька міська рада.
Доводи касаційної скарги про те, що апеляційний суд, встановивши, що виконавчий комітет Саксаганської районної ради м. Кривого Рогу є неналежним відповідачем повинен був відмовити у задоволенні позову до неналежного відповідача та ухвалити нове рішення по суті до Криворізької міської ради, яку суд вважав належним відповідачем, є безпідставним, оскільки ОСОБА_1 не пред`являла позов до міської ради та не просила замінити неналежного відповідача, а суд апеляційної інстанції не наділений відповідними процесуальними повноваженнями, що передбачено статтями 13 367 ЦПК України.
Посилання заявника на те, що Дніпровський апеляційний суд розглянув справу за її відсутності, належним чином не повідомивши про дату, час та місце судового засідання, не заслуговує на увагу, оскільки апеляційним судом 10 листопада 2023 року направлялася судова повістка ОСОБА_1 , проте повернулася до суду з відміткою про те, що «адресат відмовився» від її отримання (а. с. 138), тому вона вважається такою, що належно повідомлена про дату, час та місце розгляду справи (частина дев`ята статті 130 ЦПК України).
Згідно із частиною другою статті 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Доводи заявника на те, що апеляційний суд незаконно розглянув справу в спрощеному позовному провадження, є необґрунтованими, оскільки розгляд апеляційної скарги міської ради відбувався у відкритому судовому засіданні з викликом учасників справи.
При цьому, відповідно до частин першої, третьої статті 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.
Розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється в судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених статтею 369 цього Кодексу
Отже, доводи касаційної скарги не можуть бути підставами для скасування судового рішення суду апеляційної інстанції, оскільки вони не відповідають матеріалам справи та встановленим судом обставинам, ґрунтуються на неправильному тлумаченні заявником норм матеріального та процесуального права, були предметом дослідження у суді апеляційної інстанції з наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах закону, і з якою погоджується суд касаційної інстанції.
Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Оскільки доводи касаційної скарги висновків суду апеляційної інстанції не спростовують, на законність та обґрунтованість його судового рішення не впливають, то колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувану постанову - без змін.
Керуючись статтями 400 401 416 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 , яка подана її представником - адвокатом Ткаченком Олегом Петровичем, залишити без задоволення.
Постанову Дніпровського апеляційного суду від 05 грудня 2023 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді: Р. А. Лідовець
І. Ю. Гулейков
Д. Д. Луспеник