ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 березня 2024 року
м. Київ
справа № 2-509/2006
провадження № 61-15557св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Лідовця Р. А. (суддя-доповідач), Коломієць Г. В., Луспеника Д. Д.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - Виконавчий комітет Введенської селищної ради Чугуївського району Харківської області,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 , яка подана його представником - адвокатом Крячком Олегом Володимировичем, на ухвалу Чугуївського міського суду Харківської області від 03 квітня 2006 року у складі судді Ковригіна О. С. та постанову Полтавського апеляційного суду від 05 жовтня 2023 року у складі колегії суддів: Пилипчук Л. І., Чумак О. В., Лобова О. А.,
ВСТАНОВИВ:
Ухвалою Чугуївського міського суду Харківської області від 03 квітня 2006 року позов ОСОБА_1 до виконкому Введенської селищної ради Чугуївського району Харківської області про захист прав власника залишено без розгляду.
Ухвала вмотивована тим, що належним чином повідомлений позивач повторно не з`явився в судове засідання без поважних причин та не повідомив про причини неявки.
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_1 помер.
Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, ОСОБА_2 , як правонаступник ОСОБА_1 , у серпні 2021 року звернувся до Харківського апеляційного суду з апеляційною скаргою на ухвалу Чугуївського міського суду Харківської області від 03 квітня 2006 року.
Ухвалою Харківського апеляційного суду від 18 серпня 2021 року матеріали справи за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу Чугуївського міського суду Харківської області від 03 квітня 2006 року направлено до Чугуївського міського суду Харківської області для вирішення питання про відновлення втраченого судового провадження.
Ухвалою Чугуївського міського суду Харківської області від 14 грудня 2021 року відновлено частково судове провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до виконкому Введенської селищної ради Чугуївського району Харківської області про захист права власника.
Ухвалою Харківського апеляційного суду від 04 лютого 2022 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу Чугуївського міського суду Харківської області від 03 квітня 2006 року.
Розпорядженням Голови Верховного Суду від 25 березня 2022 року № 14/0/9-22 «Про зміну територіальної підсудності судових справ в умовах воєнного стану» змінено територіальну підсудність справ Харківського апеляційного суду Полтавському апеляційному суду.
Ухвалою Полтавського апеляційного суду від 16 лютого 2023 року матеріали справи № 2-509/2006 направлено до Чугуївського міського суду Харківської області для винесення додаткового рішення (ухвали).
Додатковим рішенням (ухвалою) Чугуївського міського суду Харківської області від 14 квітня 2023 року визначено, в якій саме частині втрачене судове провадження підлягає відновленню.
Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Полтавського апеляційного суду від 05 жовтня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишено без задоволення, а ухвалу Чугуївського міського суду Харківської області від 03 квітня 2006 року - без змін.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що висновки суду першої інстанції про наявність підстав для залишення позовної заяви без розгляду відповідають положенням пункту 3 частини першої статті 207 ЦПК України (в редакції, чинній на 23 вересня 2005 року, згідно з якою суд постановляє ухвалу про залишення заяви без розгляду, якщо належним чином повідомлений позивач повторно не з`явився в судове засідання без поважних причин або повторно не повідомив про причини неявки, якщо від нього не надійшла заява про розгляд справи за його відсутності.
При цьому апеляційний суд відхилив доводи апеляційної скарги щодо виконання ОСОБА_1 рішення Чугуївського міського суду Харківської області від 21 червня 2001 року, яке було постановлено на його користь, до його скасування у 2006 році апеляційною інстанцією, оскільки це не спростовує останнього, як і не доводить зміну місця його проживання на час постановлення оскаржуваної ухвали, так як наявна у матеріалах справи копія паспорта зі сторінкою місця реєстрації у м. Харкові містить дату такої реєстрації 26 грудня 2007 року.
Посилання ОСОБА_2 щодо необізнаності позивача (його батька) про скасування судового рішення, яким було відновлено його право користування земельною ділянкою на АДРЕСА_1 , суперечать його ж доводам, що спірна земельна ділянка була приватизована та передана у приватну власність, отже, до знищення судової справи за закінченням терміну зберігання, та у всякому разі - до своєї смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_1 міг доводити неправомірність оскаржуваної ухвали.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі ОСОБА_2 , посилаючись на порушення судами норм процесуального права, просить ухвалу Чугуївського міського суду Харківської області від 03 квітня 2006 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 05 жовтня 2023 року скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
У листопаді 2023 року касаційна скарга надійшла до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 01 грудня 2023 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі та витребувано матеріали цивільної справи із суду першої інстанції.
У грудні 2023 року справа надійшла до Верховного Суду.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга ОСОБА_2 , яка подана його представником - адвокатом Крячком О. В., мотивована тим, що він є сином і спадкоємцем ОСОБА_1 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . За життя ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Виконавчого комітету Введенської селищної ради Чугуївського району про захист прав власника. За результатами розгляду справи Чугуївським міським судом Харківської області ухвалено рішення від 21 червня 2001 року у справі № 2-772/2001, відповідно до якого позов задоволено, поновлено порушене право ОСОБА_1 в частині користування спірною земельною ділянкою. Зазначена земельна ділянка була успадкована ОСОБА_2 , проте, у 2021 року, під час розгляду іншої справи, він дізнався про скасування апеляційним судом Харківської області рішення Чугуївського міського суду Харківської області від 21 червня 2001, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції, а надалі ухвалою Чугуївського міського суду Харківської області від 03 квітня 2006 року позов залишено без розгляду.
Підставою касаційного оскарження зазначених судових рішень ОСОБА_2 вказує те, що суди безпідставно залишили позов без розгляду на підставі пункту 3 частини першої статті 207 ЦПК України (у редакції, чинній на час винесення судом першої інстанції оскаржуваної ухвали). Зазначає, що районний суд не вчинив дій для встановлення адреси проживання позивача та не пересвідчився в одержані останнім судової повістки та обізнаності в повторному перегляді справи, відтак дійшов передчасного висновку про залишення позову ОСОБА_1 без розгляду. Вказує, що він, як правонаступник свого батька, позбавлений можливості захистити своє право в інший спосіб.
Відзив на касаційну скаргу не подано.
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій статті 389 ЦПК України.
Відповідно до абзацу 6 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга ОСОБА_2 , яка подана його представником - адвокатом Крячком О. В., задоволенню не підлягає.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до вимог частин першої та другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно із частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
У частинах першій, другій та п`ятій статті 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Оскаржувані судові рішення ухвалено з додержанням норм процесуального права, а доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують.
Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно зі статтею 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.
Відповідно до частин першої, другої, третьої, п`ятої статті 74 ЦК України (в редакції, чинній станом на 23 вересня 2005 року) судові виклики здійснюються судовими повістками про виклик.
Судові повідомлення здійснюються судовими повістками-повідомленнями.
Судові повістки про виклик у суд надсилаються особам, які беруть участь у справі, свідкам, експертам, спеціалістам, перекладачам, а судові повістки-повідомлення - особам, які беруть участь у справі з приводу вчинення процесуальних дій, у яких участь цих осіб не є обов`язковою.
Судова повістка разом із розпискою, а у випадках, встановлених цим Кодексом, разом з копіями відповідних документів надсилається поштою рекомендованим листом із повідомленням або через кур`єрів за адресою, зазначеною стороною чи іншою особою, яка бере участь у справі. Стороні чи її представникові за їх згодою можуть бути видані судові повістки для вручення відповідним учасникам цивільного процесу. Судова повістка може бути вручена безпосередньо в суді, а у разі відкладення розгляду справи про час і місце наступного засідання може бути повідомлено під розписку.
Відповідно до частини другої статті 77 ЦПК України (в редакції, чинній станом на 23 вересня 2005 року) сторони та інші особи, які беруть участь у справі, зобов`язані повідомляти суд про причини неявки у судове засідання. У разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що сторони та інші особи, які беруть участь у справі, не з`явилися в судове засідання без поважних причин.
Згідно із частиною третьою статті 27 ЦПК України (в редакції, чинній станом на 23 вересня 2005 року) особи, які беруть участь у справі, зобов`язані добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов`язки.
На осіб, які беруть участь у справі, покладається загальний обов`язок - добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов`язки. При цьому під добросовісністю необхідно розуміти таку реалізацію прав і виконання обов`язків, що передбачають користування правами за призначенням, здійснення обов`язків у межах, визначених законом, недопустимість посягання на права інших учасників цивільного процесу, заборона зловживати наданими правами.
У рішеннях від 28 жовтня 1998 у справі «Осман проти Сполученого королівства» та від 19 червня 2001 року у справі «Креуз проти Польщі» Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) роз`яснив, що реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя, держави-учасниці цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони й обмеження, зміст яких полягає в запобіганні безладного руху в судовому процесі. Вказаними рішеннями ЄСПЛ визначено, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду справи, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.
У рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С. А. проти Іспанії» ЄСПЛ вказав, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Частиною третьою статті 207 ЦПК України (в редакції, чинній станом на 23 вересня 2005 року) визначено, що суд постановляє ухвалу про залишення заяви без розгляду, якщо належним чином повідомлений позивач повторно не з`явився в судове засідання без поважних причин або повторно не повідомив про причини неявки, якщо від нього не надійшла заява про розгляд справи за його відсутності.
Системний аналіз наведених норм процесуального права свідчить про те, що законодавець диференціює необхідність врахування судом поважності/неповажності причин неявки позивача до суду залежно від того, яке це судове засідання: перше чи повторне. Тобто процесуальний закон не вказує на необхідність врахування судом поважності причин повторної неявки позивача до суду. Такі положення процесуального закону пов`язані з принципом диспозитивності цивільного судочинства, за змістом якого особа, яка бере участь у справі, самостійно розпоряджається наданими їй законом процесуальними правами.
Зазначені наслідки настають незалежно від причин повторної неявки, які можуть бути поважними. Отже, навіть маючи докази поважності причин неявки позивача, суд залишає позовну заяву без розгляду. Зазначена норма дисциплінує позивача як ініціатора судового розгляду, стимулює його належно користуватися своїми правами та не затягувати розгляд справи. Якщо позивач не може взяти участь в судовому засіданні, він може подати заяву про розгляд справи за його відсутності. Така заява може бути подана на будь-якій стадії розгляду справи.
Правове значення в такому випадку має лише належне повідомлення позивача про день та час розгляду справи, повторність неявки в судове засідання та неподання ним заяви про розгляд справи за його відсутності.
Встановивши відсутність у матеріалах справи (у частково відновленому провадженні) доказів щодо повідомлення учасників справи про час і місце судового розгляду, суд апеляційної інстанції правильно відхилив доводи ОСОБА_2 про неналежне повідомлення його батька - позивача ОСОБА_1 про судове засідання, яке відбулося 03 квітня 2006 року.
Апеляційний суд дійшов правильного висновку про те, що посилання ОСОБА_2 є припущеннями.
Аргументи ОСОБА_2 про те, що ОСОБА_1 не знав про скасування рішення Чугуївського міського суду Харківської області від 21 червня 2001 року у справі № 2-772/2001, є неспроможними, оскільки, до своєї смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_1 міг довідатися про скасування рішення Чугуївського міського суду Харківської області від 21 червня 2001 року та вжити дій щодо оскарження ухвали Чугуївського міського суду Харківської області від 03 квітня 2006 року про залишення позову без розгляду.
Доводи касаційної скарги висновків судів попередніх інстанцій не спростовують, на законність їх судових рішень не впливають.
Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
З огляду на те, що касаційна скарга залишається без задоволення, розподіл судових витрат не здійснюється.
Керуючись статтями 400 401 416 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ОСОБА_2 , яка подана його представником - адвокатом Крячком Олегом Володимировичем, залишити без задоволення.
Ухвалу Чугуївського міського суду Харківської області від 03 квітня 2006 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 05 жовтня 2023 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді: Р. А. Лідовець
Г. В. Коломієць
Д. Д. Луспеник