ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29 листопада 2022 року
м. Київ
справа № 2-7
провадження № 51-1653 ск 21
Суддя Третьої судової палати Касаційного Кримінального суду у складі Верховного Суду ОСОБА_3, розглянувши касаційну скаргу засудженого ОСОБА_1 на ухвалу Хмельницького обласного суду від 21 червня 2000 року щодо нього,
встановив:
Ухвалою Хмельницького обласного суду від 21 червня 2000 року задоволено подання начальника виправно-трудової установи (Хмельницького СІЗО 29). У вирок судової колегії з кримінальних справ Хмельницького обласного суду від 09 лютого 1996 року щодо ОСОБА_1 та ОСОБА_2 внесені зміни. Призначене їм покарання за ст. 93 п. п. «а», «г», «е» КК України у виді смертної кари - розстрілу замінено на довічне позбавлення волі. Визначено вважати засудженими:
- ОСОБА_1 за ст. ст. 93 п. п. «а», «е», «г», 19, 93 п. «а», 142 ч. 3, 186 ч. 1 42 КК України на довічне позбавлення волі з конфіскацією всього належного йому на праві приватної власності майна;
- ОСОБА_2 за ст. ст. 93 п. п. «а», «е», «г», 19, 93 п. «а», 142 ч. 3, 142 ч. 2, 193 ч. 3 42 КК України на довічне позбавлення волі з конфіскацією всього належного йому на праві приватної власності майна
Не погодившись з даним судовим рішенням засуджений ОСОБА_1 звернувся з касаційною скаргою, в якій порушує питання про перевірку ухвали Хмельницького обласного суду від 21 червня 2000 року щодо нього, в касаційному порядку.
Однак, перевіривши доводи касаційної скарги та додану копію судового рішення, вбачається, що касаційна скарга засудженого ОСОБА_1 не може бути предметом касаційного розгляду з огляду на таке.
У відповідності до ч. 2 ст. 388 Кримінально-процесуального кодексу України 1960 року (далі - КПК 1960 року) справа не витребовується, якщо скарга відповідно до вимог ст. 350, ч. 2 ст. 383, 384, ч. 2 ст. 386, ч. 1 ст. 398 цього Кодексу не може бути предметом розгляду суду касаційної інстанції.
Згідно з ч. 2 ст. 383 КПК 1960 року у касаційному порядку також можуть бути перевірені вироки місцевих судів, постанови (ухвали) цих судів у справах про застосування примусових заходів виховного чи медичного характеру, інші постанови (ухвали), які перешкоджають подальшому провадженню у справі, ухвали апеляційного суду, постановлені щодо цих вироків, постанов (ухвал), крім випадків, коли апеляційною інстанцією зазначені рішення скасовано, а справу направлено на нове розслідування чи новий судовий розгляд, а також ухвали апеляційного суду, постановлені ним в апеляційному порядку щодо видачі особи (екстрадиції).
Згідно доданої копії ухвали Хмельницького обласного суду від 21 червня 2000 року вбачається, що суд керуючись статтями 404 405 409 411 КПК 1960 року, тобто в порядку виконання вироку, задовольнив подання начальника виправно-трудової установи (Хмельницького СІЗО 29) і привів у відповідність з вимогами Закону вирок Хмельницького обласного суду від 09 лютого 1996 року щодо ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , у зв`язку з прийняттям закону України від 22 лютого 2000 року «Про внесення змін до Кримінального, Кримінально-процесуального та Виправно-трудового кодексів України», яким ст. ст. 25 93 КК України змінено, покарання у вигляді смертної кари замінено на довічне позбавлення волі.
З огляду на викладене, оскаржувана ухвала Хмельницького обласного суду від 21 червня 2000 року не перешкоджає подальшому провадженню у справі.
Таким чином, виходячи з вимог ч. 2 ст. 383 КПК1960 року, касаційна скарга на вищевказану ухвалу від 21 червня 2000 року, яка постановлена в порядку виконання вироку, не може бути предметом касаційного розгляду.
Враховуючи викладене, керуючись ст. 388 КПК 1960 року, пунктами 11, 15 розділу XI Перехідних положень КПК 2012 року,
постановив:
Відмовити засудженому ОСОБА_1 у витребуванні кримінальної справи за його касаційною скаргою на ухвалу Хмельницького обласного суду від 21 червня 2000 року щодо нього, для перевірки в касаційному порядку.
Постанова оскарженню не підлягає.
Суддя ОСОБА_3