№ 2-7346/11

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 липня 2025 року

м. Київ

справа № 2-7346/11

провадження № 61-14297св24

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

судді-доповідача - Ситнік О. М.

суддів: Ігнатенка В. М., Карпенко О. О., Петрова Є. В., Пророка В. В.

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу представника Повного товариства Фінансово-трастової компанії «Лота-Сервіс» - адвоката Гальченко Євгенії Леонідівни на рішення Апеляційного суду Дніпропетровської області від 30 травня 2017 року в складі колегії суддів Свистунової О. В., Красвітної Т. П., Єлізаренко І. А.

в справі за позовом ОСОБА_1 до Повного товариства Фінансова- трастова компанія «Лота-Сервіс», Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційна фірма «А.Т. ЛТД», третя особа - Дніпропетровська міська рада, про визнання права власності та

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У березні 2011 року ОСОБА_1 звернулась до суду із позовом до Повного товариства фінансова-трастова компанія «Лота-Сервіс» (далі -ПТ ФТК «Лота- Сервіс»), Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційна фірма «А.Т.ЛТД» (далі -ТОВ ВКФ «А.Т.ЛТД»), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Дніпропетровська міська рада, про визнання права власності.

Позовна заява ОСОБА_1 мотивована тим, що 12 січня 1998 року між нею та ПТ ФТК «Лота-Сервіс», ТОВ ВКФ «А.Т.ЛТД» було укладено договір підряду, відповідно до якого вона зобов`язувалась виконати роботи щодо будівництва комплексу будівель та споруд продовольчого ринку за адресою: АДРЕСА_1, 175, а відповідачі зобов`язувались прийняти роботу та оплатити вартість проведених робіт. 25 січня 2000 року сторонами було підписано акт виконаних робіт, однак оплату вартості проведених робіт не проведено.

Пунктом 6.5 договору підряду від 12 січня 1998 року передбачено, що в разі не оплати замовниками вартості робіт за цим договором право власності на будівлі продовольчого ринку переходить до підрядника. Посилаючись на зазначені обставини, ОСОБА_1 просила суд визнати за нею право власності на комплекс будівель та споруд продовольчого ринку за адресою: АДРЕСА_1 .

У листопаді 2013 року ОСОБА_1 подано уточнення до позовної заяви, в якій вона посилалась на те, що між нею та ПТ ФТК «Лота-Сервіс» (власником комплексу будівель та споруд продовольчого ринку за адресою: АДРЕСА_1 ) було укладено договір оренди комплексу будівель та споруд продовольчого ринку, відповідно до якого ПТ ФТК «Лота-Сервіс» надає, а вона приймає у строкове платне користування комплекс будівель та споруд продовольчого ринку за адресою: АДРЕСА_1 .

Рішенням Дніпропетровської міської ради ТОВ ВКФ «А.Т. ЛТД» було надано в користування земельну ділянку під спірним об`єктом. Відповідно до договору оренди нежитлової будівлі вартість об`єкта, що орендується становить 73 789,83 грн.

Згідно з актом приймання-передачі комплексу будівель та споруд продовольчого ринку за адресою: АДРЕСА_1 від 14 січня 2013 року орендодавець передав, а орендар прийняв об`єкт оренди, визначений у пункті 1.1 договору оренди, в акті зазначено, що станом на 14 січня 2013 року об`єкт, що орендується, знаходиться в стані, потребуючому ремонту.

За умовами договору оренди вказаний комплекс будівель та споруд продовольчого ринку за адресою: АДРЕСА_1, був переданий позивачці в оренду для здійснення будь-якої діяльності, що не суперечить чинному законодавству на строк один рік.

Згідно з пунктом 3.4.1 договору оренди відповідачі надали позивачці право здійснити перебудову, добудову чи перепланування об`єкта, що орендується за власний рахунок з правом на повне відшкодування ними вартості таких витрат. Сторони договору, також зазначили, що ця сума не може бути більшою ніж сума, що складає 100 000,00 грн.

Відповідно до пункту 4.4 договору витрати здійснені орендарем за згодою орендодавця на ремонт чи реконструкцію (перебудову, добудову та перепланування) об`єкта, що орендується за власний рахунок, підлягають відшкодуванню орендодавцем.

Згідно із пунктом 4.5 договору сторони узгодили, що сума вартості проведених робіт орендарем з перебудови, добудови та перепланування об`єкта, що орендується за власний рахунок орендаря, і яка підлягає відшкодуванню орендодавцем не може бути більшою ніж сума, що складає 100 000,00 грн.

За пунктом 5.3 договору сторони домовилися про те, що в разі невиконання свого обов`язку або ухилення від виконання такого обов`язку орендодавцем, який повинен згідно з цим договором відшкодувати орендарю вартість здійснених ним витрат на ремонтні роботи (перебудову, добудову та перепланування) об`єкта, що орендується, орендар набуває право власності на об`єкт, що орендується. У цьому випадку вартість виконаних орендарем поліпшень, неможливо відокремити від об`єкта, що орендується, без заподіяння йому шкоди, зараховується орендодавцем до вартості викупу об`єкта, що орендується орендарем згідно чинного законодавства України та за умови відшкодування орендодавцю різниці між вартістю будівлі, що складає 73 789,83 грн та вартістю здійснених поліпшень. Така сплата має бути здійснена протягом 10 календарних днів з моменту реєстрації права власності на об`єкт оренди за орендарем.

03 вересня 2013 року позивачка звернулась до відповідачів з письмовою вимогою про відшкодування вартості виконаних ремонтних робіт з переобладнання орендованого об`єкта в розмірі 99 974,82 грн, яка не була задоволена.

10 вересня 2013 року відповідачами на адресу позивачки було надіслано лист, яким повідомлено, що протягом минулого місяця відбулися певні зміни у господарській діяльності відповідачів, через що останні не мають змоги відшкодувати вартість переобладнання об`єкта, що орендується, в сумі 99 974,82 грн.

Посилаючись на зазначені обставини, ОСОБА_1 просила суд визнати за нею право власності на комплекс будівель та споруд продовольчого ринку за адресою: АДРЕСА_1 .

Короткий зміст рішень судів першої, апеляційної інстанцій та Верховного Суду

28 листопада 2013 року заочним рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська позов ОСОБА_1 задоволено.

Визнано за ОСОБА_1 право власності на комплекс будівель та споруд продовольчого ринку за адресою: АДРЕСА_1 . Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що оскільки від відповідачів жодних заперечень проти позову до суду не надано, а заявлені вимоги є обґрунтованими, то позовні вимоги підлягають задоволенню.

30 травня 2017 року рішенням Апеляційного суду Дніпропетровської області апеляційну скаргу Комунального підприємства (далі -КП) «Управління з організації контролю у сфері благоустрою та розміщення зовнішньої реклами» Дніпропетровської міської ради задоволено.

Заочне рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 28 листопада 2013 року скасовано та ухвалено нове судове рішення про відмову в задоволенні позову ОСОБА_1 .

Рішення суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що місцевим судом повно і всебічно не з`ясовано обставини справи, не встановлено, чи було спірний об`єкт було прийнято в установленому чинним законодавством порядку до експлуатації, не враховано, що спірні тимчасові споруди є об`єктами самовільного будівництва, визнано право власності на спірний об`єкт (без прийняття в експлуатацію) без з`ясування питань землекористування станом на момент виникнення спірних правовідносин. Матеріали справи не містять відомостей щодо наявності чинного договору оренди земельної ділянки, а попередні договори були тимчасовими та короткостроковими. Не встановлено питання щодо поточного землекористування земельною ділянкою, на якій розташовано спірний об`єкт.

02 жовтня 2019 року постановою Верховного Суду касаційні скарги ТОВ ВКФ «А.Т.ЛТД» та ОСОБА_1 залишено без задоволення. Рішення Апеляційного суду Дніпропетровської області від 30 травня 2017 року залишено без змін.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

28 жовтня 2024 року представник ПТ ФТК «Лота-Сервіс» -адвокат Гальченко Є. Л. через систему «Електронний суд» звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою на ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 27 березня 2017 року та рішення Апеляційного суду Дніпропетровської області від 30 травня 2017 року, в якій просить їх скасувати, справу направити до суду апеляційної інстанції для вирішення питання про поновлення КП «Управління з організації контролю у сфері благоустрою та розміщення зовнішньої реклами» Дніпропетровської міської ради строку на апеляційне оскарження та відкриття апеляційного провадження.

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційний суд не надсилав ПТ ФТК «Лота-Сервіс» апеляційну скаргу КП «Управління з організації контролю у сфері благоустрою та розміщення зовнішньої реклами» Дніпропетровської міської ради, не повідомляв про час і місце розгляду справи та не надсилав копію ухваленого ним 30 травня 2017 року рішення.

Суд апеляційної інстанції не врахував правові висновки, викладені в постановах Великої Палати Верховного Суду від 20 вересня 2018 року в справі № 751/3840/15-ц, Верховного Суду від 25 квітня 2018 року в справі № 295/5011/15-ц, від 20 червня 2018 року в справі № 127/2871 /16-ц, від 19 вересня 2019 року в справі № 361/6095/15-ц, від 04 листопада 2019 року в справі № 753/12524/16-ц, від 24 травня 2021 року в справі № 671/22/19, від 26 травня 2021 року в справі № 618/398/20, від 19 травня 2022 року в справі № 368/802/18, щодо належного повідомлення учасника справи про час та місце її розгляду.

Суд апеляційної інстанції не врахував правові висновки, викладені в постановах Верховного Суду від 11 вересня 2019 року в справі № 204/2113/14-ц, від 25 листопада 2020 року в справі № 2-9436/2007, від 14 грудня 2020 року в справі № 521/2816/15- ц, про мотивування судом висновку щодо поновлення пропущеного строку на оскарження судового рішення.

Апеляційний суд поновив КП «Управління з організації контролю у сфері благоустрою та розміщення зовнішньої реклами» Дніпропетровської міської ради строк на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції, пропущений більше ніж на 3 роки, без наведення мотивів такого рішення.

Рішенням місцевого суду не вирішувалось питання про права та обов`язки КП «Управління з організації контролю у сфері благоустрою та розміщення зовнішньої реклами» Дніпропетровської міської ради.

Апеляційний суд помилково керувався тим, що спірний об`єкт нерухомості є самочинним.

ПТ ФТК «Лота-Сервіс» позбавлено можливості в інший спосіб спростувати обставини, встановлені рішенням Апеляційного суду Дніпропетровської області від 30 травня 2017 року.

Позиція інших учасників справи

Відзив на касаційну скаргу не надходив.

Позиція Верховного Суду

Касаційні провадження в справі відкрито з підстав, передбачених пунктами 1, 4 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України).

Згідно з пунктами 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Відповідно до частин першої і другої статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду вивчив матеріали справи, перевірив доводи касаційної скарги та виснував, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Мотиви, якими керується Верховний Суд, та застосовані норми права

Верховний Суд, оцінюючи доводи касаційної скарги, першочергово надає оцінку доводам щодо порушення судом норм процесуального права, які згідно з частиною першою статті 411 ЦПК України є обов`язковою підставою для скасування судового рішення з направленням справи на новий розгляд.

Відповідно до пункту 5 частини першої статті 411 ЦПК України судові рішення підлягають обов`язковому скасуванню з направленням справи на новий розгляд, якщо справу розглянуто за відсутності будь-кого з учасників справи, належним чином не повідомлених про дату, час і місце судового засідання, якщо такий учасник справи обґрунтовує свою касаційну скаргу такою підставою.

Згідно з пунктом 1 частини другої статті 129 Конституції України основними засадами судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Конституційний Суд України в Рішенні від 11 грудня 2007 року № 11-рп/2007 зазначив, що належний перегляд судових рішень в апеляційному та касаційному порядку гарантує відновлення порушених прав і охоронюваних законом інтересів людини і громадянина (абзац третій підпункту 3.1. пункту 3 мотивувальної частини).

Згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленимзаконом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) зауважив, що право на публічний розгляд, передбачене пунктом 1 статті 6 Конвенції, становить фундаментальний принцип, та має на увазі зокрема право на «усне слухання». При цьому право на публічний розгляд було б позбавлене сенсу, якщо сторона у справі не була повідомлена про слухання таким чином, щоб мати можливість брати участь в ньому, якщо вона вирішила здійснити своє право на явку до суду, встановлене національним законом. В інтересах здійснення правосуддя сторона спору повинна бути викликана в суд таким чином, щоб знати не тільки про дату і місце проведення засідання, але й мати достатньо часу, щоб встигнути підготуватися до справи (Trudov v. Russia, № 43330/09, § 24, 27, рішення від 13 грудня 2011 року).

Відповідно до статті 298 ЦПК України 2004 року (тут і далі - в редакції, чинній на момент звернення з апеляційною скаргою) апеляційний суд не пізніше наступного дня після постановлення ухвали про прийняття апеляційної скарги до розгляду надсилає копії апеляційної скарги та доданих до неї матеріалів особам, які беруть участь у справі, і встановлює строк, протягом якого можуть бути подані ними заперечення на апеляційну скаргу.

Адресою листування ПТ ФТК «Лота-Сервіс» (зазначена в позовній заяві і в подальшому підтверджена заявником) є: 49005, м. Дніпро, просп. Д. Яворницького (колишня назва - Карла Маркса), 1.

Матеріали справи не містять доказів направлення на адресу ПТ ФТК «Лота- Сервіс» копії апеляційної скарги КП «Управління з організації контролю у сфері благоустрою та розміщення зовнішньої реклами» Дніпропетровської міської ради та доданих до неї матеріалів.

Тобто ПТ ФТК «Лота-Сервіс» не було обізнане з її існуванням.

Відповідно до частини першої статті 304 ЦПК України 2004 року справа розглядається апеляційним судом за правилами, встановленими для розгляду справи судом першої інстанції, з винятками і доповненнями, встановленими цією главою.

Згідно з частиною першою статті 158 ЦПК України 2004 року розгляд судом цивільної справи відбувається в судовому засіданні з обов`язковим повідомленням осіб, які беруть участь у справі.

За статтею 74 ЦПК України 2004 року судові виклики здійснюються судовими повістками про виклик. Судові повідомлення здійснюються судовими повістками-повідомленнями. Судові повістки про виклик у суд надсилаються особам, які беруть участь у справі, свідкам, експертам, спеціалістам, перекладачам, а судові повістки-повідомлення - особам, які беруть участь у справі з приводу вчинення процесуальних дій, у яких участь цих осіб не є обов`язковою. Судова повістка про виклик повинна бути вручена з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи, але не пізніше ніж за три дні до судового засідання, а судова повістка-повідомлення - завчасно. Положення цієї частини не поширюються на випадки, передбачені абзацом другим частини третьої статті 191 цього Кодексу.

Судова повістка разом із розпискою, а у випадках, встановлених цим Кодексом, разом з копіями відповідних документів надсилається поштою рекомендованим листом із повідомленням або через кур`єрів за адресою, зазначеною стороною чи іншою особою, яка бере участь у справі. Стороні чи її представникові за їх згодою можуть бути видані судові повістки для вручення відповідним учасникам цивільного процесу. Судова повістка може бути вручена безпосередньо в суді, а у разі відкладення розгляду справи про час і місце наступного засідання може бути повідомлено під розписку.

Відповідно до статті 76 ЦПК України 2004 року судові повістки, адресовані фізичним особам, вручаються їм під розписку, а юридичним особам - відповідній службовій особі, яка розписується про одержання повістки.

Розписка про одержання судової повістки з поміткою про дату вручення в той самий день особами, які її вручали, повертається до суду.

Отже, належним доказом вручення судової повістки, надісланої засобами поштового зв`язку, є, зокрема, повідомлення про вручення рекомендованого листа.

Про судове засідання в апеляційному суді, призначене на 30 травня 2017 року, суд повідомив ПТ ФТК «Лота-Сервіс» повісткою, яка повернулася до суду за закінченням терміну зберігання (т. 1, а. с. 163).

Повернення повістки про виклик до суду з вказівкою причини повернення «за закінченням терміну зберігання» не є доказом належного інформування відповідача про час і місце розгляду справи (постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 грудня 2018 року в справі № 752/11896/17-ц, від 10 квітня 2019 року в справі № 461 /10610/13-ц).

Такі ж висновки містять постанови Верховного Суду від 20 червня 2018 року в справі № 127/2871/16-ц, від 19 вересня 2019 року в справі № 361/6095/15-ц, від 04 листопада 2019 року в справі № 753/12524/16-ц, на які посилається заявник у касаційній скарзі.

Інших можливих заходів повідомлення сторін щодо розгляду справи апеляційний суд не вживав та 30 травня 2017 року ухвалив рішення по суті спору.

За змістом абзацу п`ятого частини п`ятої статті 74 ЦПК України 2004 року лише в разі відсутності осіб, які беруть участь у справі, за такою адресою, вважається, що судовий виклик або судове повідомлення вручене їм належним чином (постанова Верховного Суду від 06 березня 2024 року в справі № 755/4205/14).

Апеляційний суд відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання особи, яка бере участь у справі, щодо якої немає відомостей про вручення їй судової повістки, або за її клопотанням, коли повідомлені нею причини неявки буде визнано судом поважними (частина перша статті 305 ЦПК України 2004 року).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 листопада 2019 року в справі № 289/2207/127 зазначено, що повідомлення сторін про час та місце розгляду справи проводиться відповідно до вимог статей 74 75 76 ЦПК України 2004 року.

Про судове засідання в апеляційному суді 30 травня 2017 року ПТ ФТК «Лота- Сервіс» не повідомлене, що є порушенням статті 6 Конвенції, тому суд апеляційної інстанції за відсутності відомостей про вручення ПТ ФТК «Лота- Сервіс» судової повістки мав відкласти судове засідання для належного повідомлення учасника справи про її розгляд.

Згідно зі статтею 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом, а відповідно до статті 6 Конвенції таке конституційне право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які мають бути справедливими.

У пункті 26 рішення ЄСПЛ від 15 травня 2008 року в справі «Надточій проти України» (заява № 7460/03) зазначено, що принцип рівності сторін - один із складників ширшоїконцепції справедливого судового розгляду -передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Суд апеляційної інстанції порушив право ПТ ФТК «Лота-Сервіс» знати про час і місце судового засідання, на доведення переконливості своїх заперечень проти позову, позбавив можливості реалізувати процесуальні права, що є порушенням права на доступ до правосуддя та статті 6 Конвенції, а, отже, є обов`язковою підставою скасування постанови апеляційного суду із передачею справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Такі ж висновки наведені в постановах Верховного Суду від 26 травня 2021 року в справі № 618/398/20, від 25 квітня 2018 року в справі № 295/5011/15-ц, на які посилається заявник у касаційній скарзі.

З огляду на встановлене судом касаційної інстанції порушення апеляційним судом норм процесуального права, що є обов`язковою підставою скасування судового рішення, Верховний Суд не перевіряє обґрунтованість доводів касаційної скарги в іншій частині.

Крім того, відповідно до частини першої статті 321 ЦПК України 2004 року судові рішення апеляційного суду оформлюються, видаються або надсилаються в порядку, встановленому статтею 222 цього Кодексу.

Особам, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні, копії повного судового рішення надсилаються рекомендованим листом з повідомленням про вручення протягом двох днів з дня його складання або за їх зверненням вручаються їм під розписку безпосередньо в суді. Якщо судовим рішенням відповідачеві заборонено вчиняти певні дії, що потребуватиме вчинення дій органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими чи службовими особами, копія такого судового рішення також надсилається цим органам та/або особам у строки та порядку, визначені цією статтею (частина третя статті 222 ЦПК України 2004 року).

У матеріалах справи відсутнє рекомендоване повідомлення про вручення ПТ ФТК «Лота-Сервіс» копії рішення Апеляційного суду Дніпропетровської області від 30 травня 2017 року.

Постанова Верховного Суду від 02 жовтня 2019 року, якою касаційні скарги ТОВ ВКФ «А.Т. ЛТД» та ОСОБА_1 залишено без задоволення, а рішення Апеляційного суду Дніпропетровської області від 30 травня 2017 року залишено без змін, надсилалася ПТ ФТК «Лота-Сервіс» за адресою: АДРЕСА_2 .

Однак ця адреса не є некоректною, вона зазначалася в касаційних скаргах, проте суперечить матеріалам справи щодо адреси листування ПТ ФТК «Лота- Сервіс»: 49005, м. Дніпро, просп. Д. Яворницького (колишня назва - Карла Маркса), 1.

Надіслана касаційним судом за неналежною адресою кореспонденція повернулася з відміткою поштового відділення про відсутність будинку АДРЕСА_3 (т. 2, а. с. 151).

Тобто ПТ ФТК «Лота-Сервіс» не було обізнане ні з наявністю апеляційної скарги та результатами її розгляду, ні з наявністю попереднього касаційного перегляду справи.

Відповідно до статті 405 ЦПК України в чинній редакції якщо касаційна скарга надійшла до суду касаційної інстанції після закінчення касаційного розгляду справи, і особа, яка подала скаргу, не була присутня під час касаційного розгляду справи, суд касаційної інстанції розглядає відповідну скаргу за правилами цієї глави.

За результатами розгляду касаційної скарги суд приймає постанову відповідно до статті 416 цього Кодексу. При цьому за наявності підстав може бути скасовано раніше прийняту постанову суду касаційної інстанції.

Постанова Верховного Суду від 02 жовтня 2019 року, якою рішення Апеляційного суду Дніпропетровської області від 30 травня 2017 року залишено без змін, належним чином не надсилалася ПТ ФТК «Лота-Сервіс», тому Верховний Суд на підставі статті 405 ЦПК України раніше прийняту постанову суду касаційної інстанції в цій справі.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Згідно з пунктом 5 частини першої статті 411 ЦПК України судові рішення підлягають обов`язковому скасуванню з направленням справи на новий розгляд, якщо справу розглянуто за відсутності будь-кого з учасників справи, належним чином не повідомлених про дату, час і місце судового засідання, якщо такий учасник справи обґрунтовує свою касаційну скаргу такою підставою.

Відповідно до частини четвертої статті 411 ЦПК України справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

Оскаржувана постанова апеляційного суду ухвалена з порушенням норм процесуального права, ПТ ФТК «Лота-Сервіс» обґрунтовує свою касаційну скаргу тим, що апеляційний суд не повідомив його про розгляд справи і ця обставина підтверджується матеріалами справи, це є обов`язковою підставою для скасування судового рішення з передачею справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

На підставі статті 405 ЦПК України підлягає скасуванню постанова Верховного Суду від 02 жовтня 2019 року.

Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки в цій справі судове рішення скасовується з передачею справи на новий розгляд, розподілу судових витрат Верховний Суд не здійснює.

Керуючись статтями 400 411 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу представника Повного товариства Фінансово-трастової компанії «Лота-Сервіс» - адвоката Гальченко Євгенії Леонідівни задовольнити частково.

Постанову Верховного Суду від 02 жовтня 2019 року та рішення Апеляційного суду Дніпропетровської області від 30 травня 2017 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: О. М. Ситнік

В. М. Ігнатенко

С. О. Карпенко

Є. В. Петров

В. В. Пророк