Постанова
Іменем України
20 січня 2021 року
м. Київ
справа № 2-7539/08
провадження № 61-36868св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Червинської М. Є.,
суддів: Бурлакова С. Ю. (суддя-доповідач), Зайцева А. Ю., Коротуна В. М.,
Тітова М. Ю.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - ОСОБА_2 ,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Приморського районного суду
м. Одеси від 01 липня 2008 року в складі судді Нікітіної С. Й. та постанову Апеляційного суду Одеської області від 26 квітня 2018 року в складі колегії суддів: Калараша А. А., Заїкіна А. П., Погорєлової С. О.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У червні 2008 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та поділ майна подружжя.
Позов обґрунтовано тим, що шлюбні відносини між нею та відповідачем припинилися з грудня 2007 року, спільне господарство вони не ведуть, дружніх та сімейних відносин не залишилось, крім того їй стало відомо про подружню зраду чоловіка.
Посилаючись на неможливість продовження спільного життя і збереження шлюбу, позивач просила розірвати шлюб, укладений 17 серпня 2001 року, зареєстрований Відділом реєстрації актів громадянського стану Приморського районного управління юстиції м. Одеси, актовий запис № 378.
Також, уточнивши в судовому засіданні позовні вимоги, просила провести поділ спільного майна подружжя у наступний спосіб: виділити їй, ОСОБА_1 , автомобіль «Міцубіші Паджеро», державний номерний знак НОМЕР_1 ,
2005 року випуску; квартиру
АДРЕСА_1 ; квартиру АДРЕСА_2 ; квартиру АДРЕСА_3 ; автомобіль ГАЗ 33021, держаний номерний знак НОМЕР_2 , 2002 року випуску; автомобіль ГАЗ 33021, 212 ЗНГ, державний номерний знак НОМЕР_3 , 2005 року випуску; автомобіль ГАЗ 3302, державний номерний знак НОМЕР_4 , 2006 року випуску; ГАЗ 33021, держаний номерний знак НОМЕР_5 , 2003 року випуску; автомобіль ГАЗ 33021, державний номерний знак НОМЕР_6 , 2003 року випуску; автомобіль ЗИЛ 43317, державний номерний знак НОМЕР_7 , 1993 року випуску; автомобіль ЗИЛ 43317, державний номерний знак НОМЕР_8 , 1993 року випуску; автомобіль МАЗ 437041-280, державний номерний знак НОМЕР_9 , 2006 року випуску; автомобіль МАЗ 437041-280, державний номерний знак НОМЕР_10 , 2006 року випуску; автомобіль ТАТRА LPT 613/38, державний номерний знак НОМЕР_11 , 2004 року випуску, а також стягнути з відповідача судовий збір та витрати, пов`язані з розірванням шлюбу.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 01 липня 2008 року позов ОСОБА_1 про розірвання шлюбу та поділ майна задоволено в повному обсязі.
Розірвано шлюб між ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , зареєстрований Відділом реєстрації актів громадянського стану Приморського районного управління юстиції м, актовий запис № 378, залишено за позивачем прізвище чоловіка - ОСОБА_1 .
У порядку поділу спільного сумісного майна подружжя визнано за ОСОБА_1 право власності на: автомобіль «Міцубіші Паджеро», державний номерний знак НОМЕР_1 , 2005 року випуску; квартиру
АДРЕСА_1 ; квартиру АДРЕСА_2 ; квартиру АДРЕСА_3 ; автомобіль ГАЗ 33021, державний номерний знак НОМЕР_2 , 2002 року випуску; автомобіль ГАЗ 33021, 212 ЗНГ, державний номерний знак
НОМЕР_3 , 2005 року випуску; автомобіль ГАЗ 3302, державний номерний знак НОМЕР_4 , 2006 року випуску; ГАЗ 33021, держаний номерний знак НОМЕР_5 , 2003 року випуску; автомобіль ГАЗ 33021, державний номерний знак НОМЕР_6 , 2003 року випуску; автомобіль ЗИЛ 43317, державний номерний знак НОМЕР_7 , 1993 року випуску; автомобіль ЗИЛ 43317, державний номерний знак НОМЕР_8 , 1993 року випуску; автомобіль МАЗ 437041-280, державний номерний знак
НОМЕР_9 , 2006 року випуску; автомобіль МАЗ 437041-280, державний номерний знак НОМЕР_10 , 2006 року випуску; автомобіль ТАТRА LPT 613/38, державний номерний знак НОМЕР_11 , 2004 року випуску.
Вирішено питання про судові витрати.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивач належним чином обґрунтувала позовні вимоги, а відповідач не заперечував проти розірвання шлюбу та поділу майна саме в такий спосіб.
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
Постановою апеляційного суду Одеської області від 26 квітня 2018 року Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишено без задоволення, а рішення Приморського районного суду м. Одеси від 01 липня 2008 року - без змін.
Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції та вважав, що рішення суду першої інстанції відповідає обставинам справи, ухвалене з дотриманням норм матеріального і процесуального права й не може бути скасоване з підстав, викладених в апеляційній скарзі.
При цьому апеляційний суд зазначив, що відповідач ОСОБА_2 брав участь у розгляді справи в суді першої інстанції, надавав пояснення по суті позовних вимог, повністю визнав уточнений позов ОСОБА_1 про розірвання шлюбу та поділ майна, заперечень не висловлював.
Апеляційний суд дійшов висновку про недоведеність аргументів ОСОБА_2 , викладених в апеляційній скарзі, про те, що він визнав позов під впливом омани та під час перебування в судовому засіданні 01 липня 2008 року не розумів значення подій, які відбувалися під час розгляду справи.
Викладені у прохальній частині апеляційної скарги вимоги відповідача
про розірвання шлюбу між ним та ОСОБА_1 апеляційний суд визнав безпідставними, оскільки рішення суду першої інстанції про розірвання шлюбу та поділ майна набрало законної сили 12 липня 2008 року, конкретних доводів щодо необхідності повторного розірвання шлюбу в апеляційній скарзі
не наведено, отже підстави для ухвалення нового рішення про розірвання шлюбу відсутні.
Аргументи учасників справи
Короткий зміст касаційної скарги та її узагальнені аргументи
У травні 2018 року ОСОБА_2 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить рішення Приморського районного суду м. Одеси від 01 липня 2008 року та постанову Апеляційного суду Одеської області від 26 квітня 2018 року скасувати, а справу передати на новий розгляд.
Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційний суд безпідставно
не врахував, що рішення суду першої інстанції про розірвання шлюбу відповідно до вимог статті 115 Сімейного кодексу України (далі - СК України) у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, сторонами в органах РАЦС зареєстроване не було, отже шлюб розірвано не було; він та ОСОБА_1
у період з 2008 року й до моменту звернення до суду з апеляційною скаргою проживали однією сім`єю, вели спільний бізнес та продовжували операції
з нерухомим майном, двічі одержували повторні свідоцтва про шлюб, адже відомості про розірвання шлюбу до державного реєстру актів цивільного стану громадян не вносились.
Також ОСОБА_2 стверджує, що в суді першої інстанції він надав згоду лише на розірвання шлюбу, про що свідчить власноручно написана ним заявою, що міститься в матеріалах справи, питання щодо поділу майна у спосіб, обраний позивачем, з ним не узгоджувалось. 01 липня 2008 року він дійсно був присутній у приміщенні суду, однак судове засідання відповідно до вимог ЦПК України
не проводилось, йому не роз`яснювались права, звукозапис засідання не вівся,
ні копію первісного, ні копію уточненого позовів йому не вручали, копію рішення суду від 01 липня 2008 року він також не отримував та взагалі не знав, що судом вирішувалось питання про поділ майна.
Також ОСОБА_2 вважає безпідставною відмову апеляційного суду в задоволенні його клопотання про накладення арешту на нерухоме майно: квартиру АДРЕСА_4 та нежитлове приміщення № 28К за цією ж адресою.
Короткий зміст відзиву на касаційну скаргу
У відзиві ОСОБА_1 , не погоджуючись з доводами касаційної скарги в повному обсязі, просить її залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.
Зазначає про неправдивість посилань у касаційній скарзі на те, що ОСОБА_2 не був присутній у судовому засіданні під час розгляду справи та заперечував проти поділу майна та наголошує, що спосіб поділу майна був запропонований саме ОСОБА_2 .
Після набуття законної сили рішенням суду першої інстанції про розірвання шлюбу та поділ майна, право власності на майно, питання щодо якого вирішувалось судом, перереєстровано на неї, ОСОБА_1 , і відчужено третім особам, а квартири переведені у нежитловий фонд.
ОСОБА_1 зазначає, що незважаючи на те, що судове рішення
про розірвання шлюбу не було зареєстровано в органах РАЦС у відповідності до чинного на той час законодавства, шлюб вважається припиненим з часу набуття законної сили рішення про розірвання шлюбу.
Доводи касаційної скарги про те, що відповідач отримував повторні свідоцтва про шлюб, є безпідставними, оскільки ці свідоцтва відповідач отримував з порушенням встановленого законом порядку, шляхом зловживання своїми правами, отже ці повторні свідоцтва не є доказами того, що шлюб не припинено.
Крім того, як апеляційна скарга, так і касаційна скарга ОСОБА_2 містять вимоги щодо поділу нового майна, питання щодо поділу якого судом першої інстанції під час розгляду цієї справи не вирішувалось, отже не може бути предметом розгляду ні в апеляційному, ні в касаційному порядку.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 14 вересня 2018 року відкрито касаційне провадження у справі № 2-7539/08 та витребувано її з Приморського районного суду м. Одеси.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 26 травня 2020 року справу призначено до судового розгляду в порядку спрощеного позовного провадження
без повідомлення учасників справи у складі колегії із п`яти суддів.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Судами встановлено, що 17 серпня 2001 року Відділом реєстрації актів громадянського стану Приморського районного управління юстиції м. Одеси
між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 зареєстровано шлюб, актовий запис № 378.
Сторони припинили шлюбні відносини у грудні 2007 року після подружньої зради ОСОБА_2 , що ним не заперечувалося під час розгляду справи. Від шлюбу спільних дітей у подружжя немає.
ОСОБА_2 подано до суду власноручно написано заяву про визнання позову, яка міститься в матеріалах справи.
Відповідач ОСОБА_2 приймав участь у судовому засіданні 01 липня
2008 року, по суті заявлених позовних вимог надавав пояснення,
що підтверджується журналом судового засідання.
Також судом встановлено обсяг спільного майна подружжя, поділ якого був предметом поділу в судовому порядку.
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частини третьої статті 3 Цивільного процесуального кодексу України в редакції, чинній на дату подання касаційної скарги (далі - ЦПК України), провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-ІХ «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ», частиною другою розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» якого встановлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких
не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку,
що діяв до набрання чинності цим Законом.
Оскільки касаційну скаргу подано до суду у червні 2019 року, її розгляд Верховний Суд здійснює за правилами ЦПК України у редакції, що діяла
до 08 лютого 2020 року.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права
чи порушення норм процесуального права.
Частинами першою, другою статті 400 ЦПК України передбачено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно з частиною першої статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції
в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Перевіривши доводи касаційної скарги, а також матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню
з огляду на таке.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Частинами третьою, четвертою статті 56 СК України передбачено право кожного з подружжя припинити шлюбні відносини. Примушування до припинення шлюбних відносин, примушування до їх збереження є порушенням права дружини, чоловіка на свободу та особисту недоторканість і може мати наслідки, встановлені законом.
Згідно з частиною другою статті 104, частиною третьою статті 105 СК України шлюб припиняється внаслідок його розірвання, у тому числі за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду відповідно до статті 110 СК України.
Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 01 липня 2008 року шлюб між сторонами розірвано.
Разом з тим, хоча розірвання шлюбу, здійснене на підставі рішення суду, потребує подальшої реєстрації у державному органі РАЦС, але моментом припинення шлюбу є день набрання чинності рішенням суду про його розірвання (частина друга статті 114 СК).
Так, відповідно до частини першої статті 115 СК України розірвання шлюбу, здійснене за рішенням суду, має бути зареєстроване в державному органі РАЦС за заявою колишньої дружини або чоловіка.
Касаційний суд звертає увагу на те, що законодавець розрізнив поняття «припинення шлюбу з набранням чинності рішенням суду про його розірвання» та «реєстрація припинення шлюбу». Таким чином, припинення шлюбу існує само по собі як факт, що відбувся, натомість реєстрація цього факту носить характер підтвердження/фіксації його у державних органах реєстрації.
Отже, відмовляючи в задоволенні апеляційної скарги ОСОБА_2 в частині вимог про розірвання шлюбу, одним з доводів якої було ухвалення нового рішення про розірвання шлюбу, оскільки рішення Приморського районного суду м. Одеси від 1 липня 2008 року про розірвання шлюбу не було зареєстроване
в органах РАЦС, тому шлюб фактично не був розірваний, апеляційний суд дійшов правильного висновку, що судове рішення про розірвання шлюбу набуло чинності, отже шлюб між сторонами є припиненим незалежно від того,
що судове рішення не було зареєстроване в органах РАЦС, з огляду
на що ОСОБА_2 обрано неправильний спосіб захисту права на розірвання шлюбу у разі, якщо він вважає, що вони з ОСОБА_1 продовжували проживати однією сім`єю.
Доводи касаційної скарги в цій частині є аналогічними доводам апеляційної скарги ОСОБА_2 , яким апеляційний суд надав належну оцінку, висновки суду апеляційної інстанції є достатньо аргументованими, у зв`язку з чим Верховний Суд вважає, що відсутні підстави повторно відповідати на ті самі аргументи заявника.
Однак колегія суддів касаційного суду не може погодитись з висновком апеляційного суду про відмову в задоволенні апеляційної скарги в частині перегляду рішення Приморського районного суду м. Одеси від 1 липня 2008 року щодо поділу спільного майна подружжя.
Відповідно до статті 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Згідно зі статтями 69 70 СК України дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно
від розірвання шлюбу. У разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше
не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.
Майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом (частина третя статті 368 ЦК України.
Відповідно до частини другої статті 372 ЦК України у разі поділу майна,
що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом.
Тобто вказаними нормами встановлено презумпцію спільності майна подружжя та презумпцію рівності часток подружжя в спільному майні.
Під час здійснення поділу майна в судовому порядку суд повинен виходити
з презумпції рівності часток, а також з вимог статті 71 СК України, відповідно до якої поділ майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, здійснюється шляхом виділення його в натурі або реалізується через виплату грошової компенсації вартості його частки у разі неподільності майна (частина друга статті 364 ЦК України).
Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд України у постанові від 11 березня 2015 року у справі 6-21цс15.
Так, апеляційний суд залишив без змін рішення суду першої інстанції
в частині поділу майна подружжя, яким право власності на все майно подружжя ОСОБА_1 визнано за ОСОБА_1 , з чим колегія суддів касаційного суду погодитись не може, оскільки поділ майна, коли одному з подружжя залишено все майно, а іншому - ні майна, ні грошової компенсації, суперечить статтям 69 70 СК України.
Отже, постанова апеляційного суду в частині поділу майна подружжя підлягає скасуванню з передачею справи в цій частині на новий апеляційний розгляд.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Відповідно до пункту 1 частини третьої, частини четвертої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази. Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.
В силу положень статті 400 ЦПК України щодо меж розгляду справи касаційним судом установлення фактичних обставин у справі, дослідження доказів і надання їм правової оцінки не належить до компетенції Верховного Суду, тому постанова суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню з передачею справи на новий апеляційний розгляд.
Під час нового розгляду суду належить врахувати викладене, розглянути справу в установлені законом розумні строки з додержанням вимог матеріального
і процесуального права, дослідити та належним чином оцінити подані сторонами докази, дати правову оцінку доводам і запереченням сторін, і ухвалити законне та справедливе судове рішення відповідно до встановлених обставин і вимог закону.
Щодо судових витрат
Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.
Оскільки касаційну скаргу залишено без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.
Керуючись статтями 400 410 416 ЦПК України Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.
Постанову апеляційного суду Одеської області від 26 квітня 2018 року в частині позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2
про поділ майна подружжя скасувати, справу в цій частині передати на новий апеляційний розгляд.
Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 01 липня 2008 року та постанову апеляційного суду Одеської області від 26 квітня 2018 року
в частині позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Судді:М. Є. Червинська С. Ю. Бурлаков А. Ю. Зайцев В. М. Коротун М. Ю. Тітов