12.03.2024

№ 2-789/12

Постанова

Іменем України

07 жовтня 2020 року

м. Київ

справа № 2-789/12

провадження № 61-7426св20

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Синельникова Є. В.,

суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М., Сакари Н. Ю. (суддя-доповідач), Шиповича В. В.,

учасники справи:

позивач - публічне акціонерне товариство «Український інноваційний банк»,

відповідач - ОСОБА_1 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Чернівецького апеляційного суду від 25 березня 2020 року у складі судді Перепелюка І. Б.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У лютому 2012 року публічне акціонерне товариство «Український інноваційний банк» (далі - ПАТ «Український інноваційний банк») звернулось до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Заочним рішенням Шевченківського районного суду м. Чернівці від 06 березня 2012 року позов ПАТ «Український інноваційний банк» задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Український інноваційний банк» заборгованість по укладеному договору № 263 від 19 вересня 2006 року у розмірі 66 786,50 доларів США, що офіційно до службового розпорядження Національного банку України від 17 лютого 2012 року про офіційний курс гривні до долара США становить 533 510 грн 60 коп.

Вирішено питання щодо судових витрат.

У листопаді 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про перегляд заочного рішення.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Чернівці від 26 грудня 2019 року заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення залишено без задоволення.

24 січня 2020 року ОСОБА_1 звернувся до апеляційного суду з апеляційною скаргою на заочне рішення Шевченківського районного суду м. Чернівці від 06 березня 2012 року.

Ухвалою Чернівецького апеляційного суду від 04 лютого 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без руху з наданням десятиденного строку для звернення із заявою про поновлення строку на апеляційне оскарження та сплати судового збору.

Ухвалою Чернівецького апеляційного суду від 02 березня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 на заочне рішення Шевченківського районного суду м. Чернівці від 06 березня 2012 року повторно залишено без руху, оскільки заявник не навів поважних причин пропуску строку на апеляційне оскарження та не у повному розмірі сплатив судовий збір.

Ухвалою Чернівецького апеляційного суду від 12 березня 2020 року у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору відмовлено.

Продовжено ОСОБА_1 строк для усунення недоліків апеляційної скарги до 5 днів з дня отримання копії даної ухвали.

23 березня 2020 року ОСОБА_1 подав до апеляційного суду клопотання про відстрочення сплати судового збору.

Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції

Ухвалою Чернівецького апеляційного суду від 25 березня 2020 року у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на заочне рішення Шевченківського районного суду м. Чернівці від 06 березня 2012 року відмовлено.

Судове рішення апеляційного суду мотивовано тим, що апеляційна скарга подана із пропуском строку на апеляційне оскарження, зазначені заявником підстави для поновлення пропущеного строку визнані судом неповажними, інших підстав наведено не було та не сплачено судовий збір у визначеному розмірі.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

У квітні 2020 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скаргаОСОБА_1 .

Ухвалою Верховного Суду від 22 червня 2020 року відкрито касаційне провадження в указаній справі.

Ухвалою колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 28 вересня 2020 року справу призначено до розгляду в складі колегії з п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.

Аргументи учасників справи

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просить судове рішення апеляційного суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким направити справу до апеляційного суду для продовження розгляду.

Підставою касаційного оскарження заявник зазначає порушення судом норм процесуального права, зокрема суд апеляційної інстанції дійшов передчасного висновку про відмову у відкритті апеляційного провадження.

Узагальнені доводи касаційної скарги зводять до того, що він на вимогу суду подав заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження, хоча й не пропустив тридцятиденний строк на подачу апеляційної скарги.

Відзив на касаційну скаргу сторонами не подано

Фактичні обставини справи, встановлені судами

У листопаді 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про перегляд заочного рішення.

28 січня 2020 року ОСОБА_1 звернувся до апеляційного суду з апеляційною скаргою на заочне рішення Шевченківського районного суду м. Чернівці від 06 березня 2012 року.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Пунктом 3 частини першої статті 389 ЦПК України визначено, що учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити у касаційному порядку ухвали суду апеляційної інстанції про відмову у відкритті або закриття апеляційного провадження, про повернення апеляційної скарги, про зупинення провадження, щодо забезпечення позову, заміни заходу забезпечення позову, щодо зустрічного забезпечення, про відмову ухвалити додаткове рішення, про роз'яснення рішення чи відмову у роз'ясненні рішення, про внесення або відмову у внесенні виправлень у рішення, про повернення заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, про відмову у відкритті провадження за нововиявленими або виключними обставинами, про заміну сторони у справі, про накладення штрафу в порядку процесуального примусу, окремі ухвали.

Положеннями частини другої цієї статті ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим (частина перша статті 263 ЦПК України).

Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановленні в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Судове рішення апеляційного суду оскаржується з підстав порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відмовляючи у відкритті апеляційного провадження, апеляційний суд зробив висновок, що зазначені ОСОБА_1 підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження не є поважними, оскільки з урахуванням пункту 13 Розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України строк на оскарження заочного рішення Шевченківського районного суду м. Чернівці від 06 березня 2012 року повинен вираховуватися за правилами частини першої статті 294 ЦПК України (в редакції, яка діяла на час постановлення оскаржуваного рішення), тобто становить десять днів з дня його проголошення.

Разом із тим, колегія суддів не може погодитися з цим виходячи з наступного.

У статті 129 Конституції України однією із засад судочинства проголошено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Процесуальний порядок провадження у цивільних справах визначається ЦПК України та іншими законами України, якими встановлюється зміст, форма, умови виконання процесуальних дій, сукупність цивільних процесуальних прав і обов`язків суб`єктів цивільно-процесуальних правовідносин та гарантій їх реалізації.

Відповідно до положень частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Європейський суд з прав людини наголошує на тому, що право на доступ до суду має бути ефективним. Реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі - Конвенція), кожна держава-учасниця Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.

Разом із тим, не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але і реальним (рішення Європейського суд з прав людини у справі «Жоффр де ля Прадель проти Франції» від 16 грудня 1992 року).

У справі «Беллет проти Франції» Європейський суд з прав людини зазначив, що стаття 6 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права.

Згідно пункту 13 Розділу ХІІІ Перехідних положень ЦПК України (2017 року) судові рішення, ухвалені судами першої інстанції до набрання чинності цією редакцією Кодексу, набирають законної сили та можуть бути оскаржені в апеляційному порядку протягом строків, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Відповідно до частини першої статті 294 ЦПК України (2004 року) апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Оскаржуване в апеляційному порядку ОСОБА_1 заочне рішення Шевченківського районного суду м. Чернівці ухвалено 06 березня 2012 року.

Разом із тим, як роз'яснено в абзаці другому пункту 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2008 року № 12 «Про судову практику розгляду цивільних справ в апеляційному порядку» відповідно до статей 231 232 ЦПК України оскарження заочного рішення відповідачем в апеляційному порядку може мати місце лише в разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення та в разі ухвалення повторного заочного рішення. В іншому випадку апеляційний суд відмовляє в прийнятті апеляційної скарги на заочне рішення.

Частиною четвертою статті 231 ЦПК України (2004 року) і частиною четвертою статті 287 ЦПК України (2017 року) передбачено, що у разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Відповідно до частини першої статті 354 ЦПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення.

Згідно з пунктом 4 частини першої статті 358 ЦПК України суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.

Апеляційний суд на зазначені вимоги процесуального закону уваги не звернув, не врахував, що ухвала Шевченківського районного суду м. Чернівці від 26 грудня 2019 року, якою заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення Шевченківського районного суду м. Чернівці від 06 березня 2012 року залишено без задоволення, була постановлена після набрання чинності ЦПК України (2017 року), а тому згідно з положеннями частини четвертої статті 287 ЦПК України строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення і має обчислюватися за правилами, встановленими в частині першій статті 354 ЦПК України (2017 року).

Оскільки ухвала про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення була постановлена 26 грудня 2019 року, а апеляційну скаргу на заочне рішення ОСОБА_1 подано 24 січня 2020 року, тому останній не пропустив строк на апеляційне оскарження, визначений частиною першою статті 354 ЦПК України.

Отже, відмовляючи у відкритті апеляційного провадження, апеляційний суд дійшов передчасного висновку про те, що строк на апеляційне оскарження рішення суду обчислюється відповідно до вимог ЦПК України 2004 року.

Аналогічний по суті висновок зроблений у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 22 травня 2019 року у справі № 761/15902/14-ц (провадження № 61-38977св18).

Ураховуючи викладене, оскаржувана ухвала апеляційного суду про відмову у відкритті апеляційного провадження не може вважатись законною та підлягає скасуванню, а справа - передачі до суду апеляційної інстанції для вирішення питання про відкриття апеляційного провадження.

Крім того, відмовляючи у відкритті апеляційного провадження, апеляційний суд не вирішив клопотання ОСОБА_1 про відстрочення сплати судового збору.

Згідно з частиною четвертою статті 406 ЦПК України у випадках скасування судом касаційної інстанції ухвал суду першої або апеляційної інстанцій, які перешкоджають провадженню у справі, справа передається на розгляд відповідного суду першої або апеляційної інстанції.

Відповідно до частин четвертої та шостої статті 411 ЦПК України справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом.

За таких обставин ухвала суду апеляційної інстанції не відповідає вимогам статті 263 ЦПК України та ухвалена з порушення норм процесуального права, що в силу частини четвертої статті 406, частин четвертої та шостої статті 411 ЦПК України є підставою для її скасування з передачею справи до суду апеляційної інстанції.

Керуючись статтями 400 406 409 411 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Ухвалу Чернівецького апеляційного суду від 25 березня 2020 року скасувати, справу передати до цього суду для вирішення питання про відкриття апеляційного провадження.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий Є. В. Синельников

Судді: О. В. Білоконь

О. М. Осіян

Н. Ю. Сакара

В. В. Шипович