Постанова
Іменем України
27 січня 2021 року
м. Київ
справа № 2-о/106/11
провадження № 61-7229 св 19
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Луспеника Д. Д.,
суддів: Воробйової І. А., Гулька Б. І. (суддя-доповідач), Коломієць Г. В., Лідовця Р. А.,
учасники справи:
заявник - виконавчий комітет Одеської міської ради;
заінтересовані особи: Одеська міська рада, представництво по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради, комунальне підприємство «Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об`єктів нерухомості»;
особа, яка подала апеляційну скаргу, - ОСОБА_1 ;
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу департаменту комунальної власності Одеської міської ради на постанову Одеського апеляційного суду від 14 лютого 2019 року у складі колегії суддів: Ващенко Л. Г., Вадовської Л. М., Колеснікова Г. Я.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У лютому 2011 року виконавчий комітет Одеської міської ради (далі - ВК Одеської міської ради), заінтересовані особи: Одеська міська рада, представництво по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради, комунальне підприємство «Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об`єктів нерухомості» Одеської міської ради, звернувся до суду із заявою у порядку окремого провадження про передачу безхазяйної нерухомої речі у власність територіальної громади м. Одеси
в особі Одеської міської ради, а саме квартири АДРЕСА_1 .
Заяву мотивована тим, що квартира АДРЕСА_1 є безхазяйним нерухомим майном та взята на облік комунальним підприємством Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об`єктів нерухомості» Одеської міської ради, як безхазяйне, відповідно до довідки № 23813329 із присвоєнням номера майна у реєстрі прав власності на нерухоме майно - 28231974 від 10 вересня 2009 року.
Посилаючись на те, що сплив один рік з дня взяття на облік безхазяйної нерухомої речі, на підставі статті 29 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» та статті 273 ЦПК України 2004 року, ВК Одеської міської ради просив суд заяву задовольнити.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 30 травня 2011 року
у складі судді Зудіхіна О. В. заяву ВК Одеської міської ради про передачу безхазяйної нерухомої речі у власність територіальної громади задоволено.
Передано безхазяйну нерухому річ - квартиру АДРЕСА_1 у власність територіальної громади
м. Одеси.
Задовольняючи заяву ВК Одеської міської ради, суд першої інстанції виходив із того, що вищевказана квартира є безхазяйною та сплив один рік з дня взяття її на облік органом, що здійснює державну реєстрацію прав на нерухоме майно, а власника квартири немає.
Не погоджуючись із вищевказаним рішенням суду, представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 - у травні 2018 року звернулася до апеляційного суду із апеляційною скаргою.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Одеського апеляційного суду від 14 лютого 2019 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 - задоволено. Рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 30 травня 2011 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким у задоволенні заяви ВК Одеської міської ради про передачу безхазяйної нерухомої речі у власність територіальної громади відмовлено.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що висновки суду першої інстанції не відповідають вимогам закону, обставини справи встановлені неповно. Згідно з матеріалів справи станом на час розгляду справи у суді апеляційної інстанції ОСОБА_1 постійно проживала
у квартирі, виплатила пай і є власником цієї квартири на підставі
довідки житлово-будівельного кооперативу «Приморський-14» від 11 грудня 2006 року, а Одеська міська рада є власником спірної квартири на підставі оскаржуваного рішення суду від 30 травня 2011 року. У встановленому законом порядку право власності ОСОБА_1 на квартиру
АДРЕСА_1 не оспорено й не визнано недійсним. Суд прийняв рішення про права ОСОБА_1 щодо спірного нерухомого майна, яка не була залучена до участі у справі, що
є обов`язковою підставою для скасування рішення суду першої інстанції
та ухвалення нового судового рішення про відмову у задоволенні заяви ВК Одеської міської ради.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі департамент комунальної власності Одеської міської ради, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржуване судове рішення апеляційного суду скасувати, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду
від 01 липня 2019 року відкрито касаційне провадження у вищевказаній справі та витребувано її матеріали з Суворовського районного суду
м. Одеси.
У липні 2019 року справа надійшла до Верховного Суду.
Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи
між суддями від 14 грудня 2020 року справу передано судді-доповідачеві
у зв`язку з обранням до Великої Палати Верховного Суду попереднього судді-доповідача.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 21 грудня 2020 року справу за заявою
ВК Одеської міської ради, заінтересовані особи: Одеська міська рада, представництво по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради, комунальне підприємство «Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об`єктів нерухомості» Одеської міської ради, про передачу безхазяйної нерухомої речі у власність територіальної громади призначено до судового розгляду.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга департаменту комунальної власності Одеської міської ради мотивована тим, що суд апеляційної інстанції неповно дослідив зібрані у справі докази та дійшов помилкових висновків про відмову у задоволенні заяви ВК Одеської міської ради, оскільки не перевірив, на яких підставах ОСОБА_1 вважає себе власником спірної квартири. Станом на час розгляду справи районним судом спірна квартира була вільною, у ній ніхто не проживав, що було підтверджено наданими заявником доказами.
Відзив на касаційну скаргу до Верховного Суду не надходив.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
10 вересня 2009 року комунальним підприємством Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об`єктів нерухомості» Одеської міської ради зареєструвало квартиру
АДРЕСА_1 , як безхазяйну.
Згідно з довідки житлово-будівельного кооперативу «Приморський-14»
від 22 грудня 2010 року у квартирі АДРЕСА_1 ніхто не проживає та не зареєстрований (а. с. 7).
22 липня 2010 року у газеті «Одеський вісник» надруковано оголошення про взяття на облік безхазяйної нерухомої речі - квартири АДРЕСА_1 .
12 березня 2011 року ВК Одеської міської ради звернувся до суду із заявою про визнання квартири АДРЕСА_1 безхазяйною та передачу вказаного нерухомого майна у власність територіальної громади м. Одеси в особі Одеської міської ради.
Судами також встановлено, 11 грудня 2006 року житлово-будівельний кооператив «Приморський-14» видав ОСОБА_1 довідку № 47 про
те, що вона є членом житлово-будівельного кооперативу і проживає
за адресою: АДРЕСА_2 , яка розташована на 1 поверсі 5-ти поверхового будинку, який зданий до експлуатації у 1971 році. При цьому пай у розмірі 3 572,35 руб. повністю сплачений ОСОБА_1 у 1980 році і остання є власником зазначеної квартири (а. с. 59).
На підставі цієї довідки 27 січня 2018 року здійснено державну реєстрацію права власності ОСОБА_1 на квартиру АДРЕСА_1 .
До розгляду цієї справи судом першої інстанції ОСОБА_1 залучена не була.
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня
2020 року № 460-IХ «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ».
Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження
у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з пунктами 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Касаційна скарга департаменту комунальної власності Одеської міської ради підлягає частковому задоволенню.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону судові рішення не відповідають.
Згідно із частиною першою статті 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
Відповідно до пункту 7 частини другої статті 293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про передачу безхазяйної нерухомої речі у комунальну власність.
Частиною шостою статті 294 ЦПК України встановлено, якщо під час розгляду справи у порядку окремого провадження виникає спір про право, який вирішується в порядку позовного провадження, суд залишає заяву без розгляду і роз`яснює заінтересованим особам, що вони мають право подати позов на загальних підставах.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції виходив із того, що ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_1 на підставі довідки житлово-будівельного кооперативу «Приморський-14» від 11 грудня 2006 року, а Одеська міська рада є власником спірної квартири на підставі оскаржуваного рішення суду від 30 травня 2011 року. У встановленому законом порядку право власності ОСОБА_1 на квартиру
АДРЕСА_1 не оспорено й не визнано недійсним.
Суд першої інстанції прийняв рішення про права ОСОБА_1 щодо спірного нерухомого майна, яка не була залучена до участі у справі та яка вже була на час розгляду справи власником квартири, що є обов`язковою підставою для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення про відмову у задоволенні заяви ВК Одеської міської ради.
Колегія суддів не може погодитися із таким висновком апеляційного суду, оскільки він не відповідає вимогам закону.
Із матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 заперечувала проти задоволення заяви ВК Одеської міської ради, посилаючись на те, що оспорюване майно належить їй на праві приватної власності, надавши правовстановлюючі документи.
Наведене свідчить про те, що стосовно оспорюваного майна виник спір про право між ВК Одеської міської ради та ОСОБА_1 , який в силу вимог частини шостої статті 294 ЦПК України має розглядатися судом
у порядку загального позовного провадженні.
Таким чином, апеляційним судом не взято до уваги те, що у випадку, якщо під час розгляду справи у порядку окремого провадження виникає спір про право, який вирішується у порядку позовного провадження, суд залишає заяву без розгляду і роз`яснює заінтересованим особам, що вони мають право подати позов на загальних підставах.
Наведені порушення норм процесуального права допущенні також і судом першої інстанції, а тому в сили вимог статті 400 ЦПК України суд касаційної інстанції виходить за межі доводів касаційної скарги й скасовує рішення суду першої інстанції.
Ураховуючи, що у справі наявний спір про право на оспорюване нерухоме майно, колегія суддів дійшла висновку, що суди помилково не застосували положення частини шостої статті 294 ЦПК України, тому рішення судів попередніх інстанцій підлягають скасуванню із залишенням без розгляду заяви ВК Одеської міської ради.
Водночас зазначене не позбавляє права ВК Одеської міської ради звернутися до суду з позовом про захист своїх прав у порядку загального позовного провадження, визначеного ЦПК України.
Керуючись статтями 294 315 400 409 414 415 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу департаменту комунальної власності Одеської міської ради задовольнити частково.
Рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 30 травня 2011 року
та постанову Одеського апеляційного суду від 14 лютого 2019 року скасувати.
Заяву виконавчого комітету Одеської міської ради, заінтересовані особи: Одеська міська рада, представництво по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради, комунальне підприємство «Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об`єктів нерухомості» Одеської міської ради, про передачу безхазяйної нерухомої речі у власність територіальної громади м. Одеси в особі Одеської міської ради залишити без розгляду.
Роз`яснити виконавчого комітету Одеської міської ради про право на звернення до суду з позовом у порядку загального позовного провадження.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Д. Д. Луспеник
Судді: І. А. Воробйова
Б. І. Гулько
Г. В. Коломієць
Р. А. Лідовець