ПОСТАНОВА
Іменем України
03 квітня 2020 року
Київ
справа №2а/0370/2945/11
адміністративне провадження №К/9901/19428/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Пасічник С.С.,
суддів: Васильєвої І.А., Юрченко В.П.,
розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Володимир-Волинської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області на постанову Волинського окружного адміністративного суду у складі судді Сороки Ю.Ю. від 09 січня 2014 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів: головуючого судді Бруновської Н.В., суддів Костіва М.В., Шавеля Р.М. від 03 лютого 2016 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Градєкс» до Нововолинської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Волинській області про визнання протиправними та скасування рішення, податкового повідомлення-рішення,
В С Т А Н О В И В:
У жовтні 2011 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Градєкс» (далі - позивач, Товариство) звернулось до суду з позовом до Нововолинської об`єднаної державної податкової інспекції Волинської області (правонаступник - Нововолинська об`єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Волинській області; далі - відповідач, Інспекція), в якому після уточнень позовних вимог просило визнати протиправними та скасувати рішення про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість (далі - ПДВ) від 26 травня 2011 року №11 та податкового повідомлення-рішення від 13 вересня 2011 року №0000921601.
В обґрунтування позовних вимог посилалось на протиправність оскаржуваного рішення про анулювання реєстрації платника ПДВ, адже вважає, що останнє прийнято за відсутності відповідних підстав, визначених статтею 184 Податкового кодексу України (далі - ПК України) та Положенням про реєстрацію платників податку на додану вартість, затвердженому наказом ДПА України від 22 грудня 2010 року №978 (чинним на момент спірних відносин). Також вважало, що у позивача не виник обов`язок визнати умовне постачання залишків товарів та необоротних активів у відповідності до пункту 184.7 статті 184 ПК України, адже анулювання реєстрації позивача як платника ПДВ, з яким вказана норма пов`язує такий обов`язок, здійснено відповідачем незаконно, як наслідок, донарахування спірним податковим повідомленням-рішення зобов`язань зі сплати ПДВ, на його думку, є протиправним.
Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 09 січня 2014 року, яка залишена без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 03 лютого 2016 року, позов Товариства задоволено повністю.
Рішення судів обґрунтовані тим, що постановою Волинського окружного адміністративного суду від 21 грудня 2011 року у справі №2а/0370/3391/11, яка набрала законної сили за результатами апеляційного перегляду, визнано протиправними дії державного реєстратора виконавчого комітету Нововолинської міської ради Волинської області Павлишиної Тетяни Яківни щодо внесення до Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб-підприємців (далі - ЄДР) запису від 20 травня 2011 року за №11991430024000397 про відсутність Товариства за зареєстрованим місцезнаходженням, який був підставою для застосування відповідачем положення підпункту «ж» пункту 184.1 статті 184 ПК України й анулювання реєстрації Товариства платником ПДВ, а тому, за висновком судів, відповідне рішення про анулювання реєстрації платника ПДВ, а також податкове повідомлення-рішення про визначення позивачу зобов`язань зі сплати ПДВ у зв`язку із невідображенням ним на підставі пункту 184.7 статті 184 ПК України у податковому обліку умовного продажу товарів та необоротних активів після анулювання його реєстрації як платника податку, які є предметом розгляду у цій справі, підлягають скасуванню як протиправні.
Не погоджуючись із рішенням судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач подав до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування ними норм матеріального права та порушення процесуальних норм, просив їх скасувати та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.
У доводах касаційної скарги Інспекція посилається на помилковість позиції судів попередніх інстанцій, адже державний реєстратор вніс до ЄДР відомості про відсутність підтвердження відомостей про юридичну особу - Товариства після спливу встановленого реєстратором місячного строку, а саме - від дати направлення реєстратором Товариству повідомлення, а тому вважає, що відповідачем правомірно анульовано реєстрацію платника ПДВ на підставі підпункту «ж» пункту 184.1 статті 184 ПК України. Також звертає увагу на те, що станом на момент здійснення апеляційного провадження у цій справі постановою Вищого адміністративного суду України від 21 липня 2015 року скасовано постанову Волинського окружного адміністративного суду від 21 грудня 2011 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 21 листопада 2013 року у справі №2а/0370/3391/11 й в задоволенні позовних вимог Товариства до Державного реєстратора виконавчого комітету Нововолинської міської ради Павлишиної Тетяни Яківни відмовлено повністю з підстав відповідності дій останньої по внесенню до ЄДР запису про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням вимогам законодавства.
Позивач правом на подання письмових заперечень (відзиву) на касаційну скаргу не скористався.
В подальшому справа передана до Верховного Суду, як суду касаційної інстанції в адміністративних справах відповідно до підпункту 4 пункту 1 Розділу VІІ «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
Переглянувши судові рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіривши правильність застосування судами норм матеріального права і дотримання норм процесуального права, касаційний суд дійшов висновку про часткове задоволення касаційної скарги, виходячи з такого.
Так, судами попередніх інстанцій встановлено, що Товариство (код ЄДРПОУ 33889310) зареєстроване як юридична особа, взято на податковий облік в органах державної податкової служби 01 грудня 2005 року за №652.
Товариство було зареєстровано платником ПДВ, індивідуальний податковий номер 338893126594, номер свідоцтва 100065268, дата початку дії свідоцтва - 18 вересня 2007 року.
Рішенням Інспекції від 26 травня 2011 року №11 реєстрація Товариства як платника ПДВ анульована відповідно до підпункту «ж» пункту 184.1 статті184 ПК України у зв`язку із внесення 20 травня 2011 року до ЄДР запису про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням.
20 липня 2011 року Інспекція провела камеральну перевірку даних, задекларованих позивачем у податковій звітності з ПДВ за травень 2011 року, результати якої оформила актом №641/185/16/33889310, у висновках якого зазначено, що Товариство у декларації з ПДВ за травень 2011 року в порушення пункту 184.7 статті 184 ПК України не нарахувало умовний продаж на суму вартості основних фондів, чим занизило податкове зобов`язання на 271485,00 грн.
13 вересня 2011 року на підставі акту перевірки відповідач прийняв податкове повідомлення-рішення №0000921601, яким Товариству збільшено суму грошового зобов`язання з ПДВ на 271485,00 грн.
В аспекті заявлених вимог, з огляду на фактичні обставини, Верховний Суд вказує на таке.
Питання процедури анулювання реєстрації платника ПДВ визначено у розділі V ПК України.
За змістом підпункту «ж» пункту 184.1 статті 184 ПК України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин) реєстрація діє до дати анулювання реєстрації платника податку, яка проводиться шляхом виключення з реєстру платників податку і відбувається у разі, якщо в ЄДР наявний запис про відсутність юридичної особи або фізичної особи за її місцезнаходженням (місцем проживання) або запис про відсутність підтвердження відомостей про юридичну особу.
Пунктом 184.2 статті 184 ПК України передбачено, що анулювання реєстрації на підставах, визначених у підпунктах «б»-«и» пункту 184.1 цієї статті, може здійснюватися за заявою платника податку або за самостійним рішенням відповідного органу державної податкової служби. Свідоцтво про реєстрацію платника податку вважається анульованим з дати анулювання реєстрації платника податку.
Правила внесення державним реєстратором змін до відомостей про юридичну особу, які містяться в ЄДР, визначені приписами статті 19 Закону України від 15 травня 2003 року №755-IV «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин; далі - Закон №755-IV).
Так, відповідно до абзацу другого частини дванадцятої статті 19 Закону №755-IV у разі надходження державному реєстратору від органу державної податкової служби повідомлення встановленого зразка про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням державний реєстратор зобов`язаний надіслати рекомендованим листом протягом п`яти робочих днів з дати надходження зазначеного повідомлення юридичній особі повідомлення щодо необхідності подання державному реєстратору реєстраційної картки.
Згідно з частиною чотирнадцятою статті 19 цього Закону у разі неподання юридичною особою протягом місяця з дати надходження їй відповідного повідомлення реєстраційної картки про підтвердження відомостей про юридичну особу державний реєстратор повинен внести до ЄДР запис про відсутність підтвердження зазначених відомостей датою, яка встановлена для чергового подання реєстраційної картки про підтвердження відомостей про юридичну особу. Якщо державному реєстратору повернуто рекомендованого листа, державний реєстратор повинен внести до ЄДР запис про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням.
У справі, яка розглядається, судами встановлено, що анулювання реєстрації Товариства як платника ПДВ на підставі підпункту «ж» пункту 184.1 статті 184 ПК України було зумовлено наявністю відповідного запису в ЄДР від 20 травня 2011 року за №11991430024000397 про відсутність підтвердження відомостей про юридичну особу. Підставою для внесення державним реєстратором такого запису слугувало повернення рекомендованого листа, надісланого реєстратором юридичній особі відповідно до абзацу другого частини дванадцятої статті 19 Закону №755-IV, на виконання повідомлення (форма №18-ОПП) від контролюючого органу.
Суд першої інстанції, вирішуючи спір, свої мотиви щодо задоволення позову обґрунтовував виключно наявністю постанови Волинського окружного адміністративного суду від 21 грудня 2011 року у справі №2а/0370/3391/11, залишеної без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 21 листопада 2013 року, якою визнано протиправними дії державного реєстратора щодо внесення до ЄДР запису від 20 травня 2011 року за №11991430024000397 про відсутність Товариства за зареєстрованим місцезнаходженням.
Разом з тим, здійснюючи перегляд рішення суду першої інстанції, апеляційний суд, дійшовши певних висновків, не врахував та не дослідив обставин прийняття Вищим адміністративним судом України від 21 липня 2015 року постанови, якою скасовано постанову Волинського окружного адміністративного суду від 21 грудня 2011 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 21 листопада 2013 року у справі №2а/0370/3391/11 й в задоволенні позовних вимог Товариства до Державного реєстратора виконавчого комітету Нововолинської міської ради Павлишиної Тетяни Яківни відмовлено повністю, як наслідок, обставини, з якими суд першої інстанції пов`язував незаконність анулювання реєстрації позивача як платника ПДВ та відсутність у нього обов`язку визнати умовне постачання залишків товарів та необоротних активів у відповідності до пункту 184.7 статті 184 ПК України, залишились без відповідної перевірки у ході апеляційного провадження.
Невстановлення та ненадання правової оцінки обставинам, які мають суттєве значення у справі, виключає можливість дійти висновку щодо дотримання судом апеляційної інстанції норм процесуального права при вирішенні даного спору. Усунення таких недоліків можливе лише у разі повторного перегляду судового рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку.
При цьому при вирішення даної категорії спорів слід враховувати, що підрозділ органу ДПС надсилає повідомлення про відсутність юридичної особи за місцезнаходженням (форма №18-ОПП) державному реєстратору для вжиття заходів, передбачених абзацом другим частини чотирнадцятої статті 19 Закону №755-IV, лише після здійснення передбачених законодавством заходів для встановлення фактичного місцезнаходження юридичної особи.
Так, на момент спірних відносин процедура встановлення місцезнаходження (місця проживання) платника податку до направлення державному реєстратору органом ДПС повідомлення встановленого зразка була передбачена розділом XII Порядку обліку платників податків і зборів, затвердженого наказом ДПА від 22 грудня 2010 року №979 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 30 грудня 2010 року за №1439/18734; далі - Порядок).
Відповідно до пункту 12.4 розділу XII Порядку щодо кожного платника податків, щодо якого виявлена відсутність його за місцезнаходженням (місцем проживання) та не з`ясоване його фактичне місцезнаходження (місце проживання), підрозділ органу ДПС, який з`ясував зазначений факт, готує та передає підрозділам податкової міліції запит на встановлення місцезнаходження (місця проживання) платника податків за формою, що затверджується центральним органом ДПС. До Єдиного банку даних юридичних осіб та Реєстру самозайнятих осіб вносяться дані про подання запиту.
В силу приписів пункту 12.5 розділу XII Порядку якщо за результатами заходів щодо встановлення фактичного місцезнаходження юридичної особи підрозділами податкової міліції буде підтверджено відсутність такої особи за місцезнаходженням або встановлено, що фактичне місцезнаходження юридичної особи не відповідає зареєстрованому місцезнаходженню, керівник (заступник керівника) органу ДПС приймає рішення про направлення до відповідного державного реєстратора повідомлення про відсутність юридичної особи за місцезнаходженням за формою № 18-ОПП (додаток 21) для вжиття заходів, передбачених частиною восьмою статті 19 Закону №755-IV.
Аналогічні правила встановлення місцезнаходження платника податків закріплені і Положенням про організацію взаємодії підрозділів податкової міліції з іншими структурними підрозділами органів державної податкової служби для встановлення місцезнаходження платника податків, затвердженим наказом Державної податкової адміністрації України (далі - ДПА) від 17 травня 2010 року №336 (далі - Положення), зокрема підпунктами 3.1.1, 3.1.2 пункту 3.1 розділу ІІ, - щодо кожного платника податків, який відсутній за місцезнаходженням (місцем проживання) та місцезнаходження (місце проживання) якого не з`ясовано, структурний підрозділ органу ДПС проводить такі заходи: шляхом спілкування (телефон, пошта, факс, виїзд за місцезнаходженням тощо) із платником податків з`ясовує його фактичне місцезнаходження (місце проживання); за допомогою Єдиного банку даних платників податків встановлює місце проживання засновників і керівників платника податків та отримує інформацію стосовно інших платників податків, де зазначені особи є засновниками чи керівниками.
Відповідно до пункту 3.2 розділу ІІ Положення у разі підтвердження відсутності платника податків за місцезнаходженням (місцем проживання) структурний підрозділ органу ДПС, який є ініціатором запиту, готує за відповідною формою запит на встановлення місцезнаходження (місця проживання) платника податків та направляє до підрозділу податкової міліції.
Таким чином для встановлення обставин, з якими норма підпункту «ж» пункту 184.1 статті 184 ПК України пов`язує можливість анулювання реєстрації платника ПДВ, перевірці підлягає виконання органом податкової служби всіх дій, передбачених процедурою встановлення місцезнаходження (місця проживання) платників податків, у тому числі направлення запиту до підрозділу податкової міліції та вжиття ним необхідних заходів щодо встановлення фактичного місцезнаходження юридичної особи.
За правилами частини другої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
Пунктом другим частини першої статті 349 КАС України передбачено, що суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд.
Враховуючи, що в силу вимог процесуального закону допущені порушення не можуть бути усунуті судом касаційної інстанції, рішення апеляційного суду на підставі статті 353 КАС України підлягає скасуванню, а справа - направленню на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Під час нового розгляду справи необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з`ясувати всі фактичні обставини справи з перевіркою їх належними та допустимими доказами та прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.
Керуючись статтями 341 345 349 353 355 359 КАС України, Суд
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу Володимир-Волинської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області задовольнити частково.
Ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 03 лютого 2016 року скасувати, а справу направити до суду апеляційної інстанції на новий розгляд.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття і оскарженню не підлягає.
...........................
...........................
...........................
С.С. Пасічник
І.А. Васильєва
В.П. Юрченко ,
Судді Верховного Суду