ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 квітня 2021 року
м. Київ
справа № 2а-0770/3382/12
адміністративне провадження № К/9901/41797/18
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Хохуляка В.В.,
суддів - Бившевої Л.І., Ханової Р.Ф.,
розглянув в порядку письмового провадження як суд касаційної інстанції справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Коватехбуд» до Ужгородської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Закарпатській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, провадження у якій відкрито за касаційною скаргою Ужгородської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Закарпатській області на постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 11.05.2017 (суддя - Рейті С.І.) та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 19.09.2017 (головуючий суддя - Гудим Л.Я.. судді: Ільчишин Н.В., Пліш М.А.) у справі № 2а-0770/3382/12.
встановив:
Товариство з обмеженою відповідальністю «Коватехбуд» (далі - ТОВ «Коватехбуд») звернулося до Закарпатського окружного адміністративного суду з позовом, в якому, просило суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Ужгородської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Закарпатській області (далі - Ужгородська ОДПІ) від 05.11.2012 № 000237/22-0/33925714, № 000238/22-0/33925714 № 000239/22-0/33925714 та № 000240/22-0/33925714.
Справа судами розглядалась неодноразово.
Так, ухвалою Вищого адміністративного суду України від 29.02.2016 рішення судів першої та апеляційної інстанцій скасовано з ти підстав, що судами не зазначено норми податкового законодавства, якими вони керувалися при прийнятті відповідних рішень та перевірці наявності або відсутності всіх порушень позивачем, наведених в акті перевірки при формуванні останнім податкових зобов`язань з податку на додану вартість та податку на прибуток. Також зазначено, під час нового розгляду суди мають врахувати, що відповідно до постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 20.05.2013 № 7 «Про судове рішення в адміністративній справі» зміст ухвалених судових рішень повинен відповідати приписам статей 163 165 183-3 183-4 206 207 231 232 Кодексу адміністративного судочинства України. Рішення судів усіх інстанцій, незалежно від виду провадження, повинно бути гранично повним, зрозумілим, чітким, обов`язково містити вступну, описову, мотивувальну і резолютивну частини з додержанням зазначеної послідовності. Зрозумілість судового рішення полягає в логічному, чіткому, переконливому викладенні змісту рішення.
За наслідками повторного перегляду, постановою Закарпатського окружного адміністративного суду від 11.05.2017, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 19.09.2017, позовні вимоги задоволено.
Не погодившись з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, Ужгородська ОДПІ оскаржила їх у касаційному порядку.
У касаційній скарзі відповідач просить скасувати постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 11.05.2017, ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 19.09.2017 та прийняти нове рішення, яким відмовити в позові повністю.
В обґрунтування своїх вимог Ужгородська ОДПІ посилається на порушення судами норм матеріального права, зокрема, статей 138, 139, статті 198 200 Податкового кодексу України та зазначає, що судами попередніх інстанцій не враховано всі обставини справи та не надано їм повну оцінку, що має значення для належного вирішення справи.
В письмових запереченнях на касаційну скаргу ТОВ «Коватехбуд» зазначає, що рішення судів першої та апеляційної інстанції постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права, правову оцінку обставинам справи судами надано правильно, а доводи касаційної скарги є необґрунтованими. Отже, позивач просить залишити касаційну скаргу відповідача без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.
Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.
Як з`ясовано судами попередніх інстанцій, за результатами документальної планової виїзної перевірки ТОВ «Коватехбуд» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2011 по 30.06.2012 відповідачем складено акт від 22.10.2012 № 1171/22-0/33925714, в якому відображено висновки порушення пунктів 1, 2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні», пунктів 2.1, 2.4 розділу 2, пунктів 2.15, 2.16 «Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 № 168/704, наказу Міністерства транспорту України та Міністерства статистики України від 29.12.1995 № 488/346 «Про затвердження типових форм первинного обліку роботи вантажного автомобіля», статей 1, 2, пункту 2 статті 3, пунктів 3, 7 статті 8, статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», пунктів 11.1, 11.5-11.7 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затвердженими наказом Мінтрансу України від 14.10.1997 № 363, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 20.02.1998 № 128/2568, пункту 138.4, підпункту 138.8.1 пункту 138.8 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139, підпункту 14.1.159 пункту 14.1 статті 14, пункту 150.1 статті 150, абзацу 2 підпункту 153.2.6 пункту 153.2 статті 153 Податкового кодексу України, в результаті чого донараховано податок на прибуток у загальній сумі 158387,00 грн. та зменшено від`ємне значення об`єкта оподаткування у загальній сумі 420667,00 грн.; пункту 44.1 статті 44, пункту 185.1 статті 185, пунктів 198.1, 198.2, 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено податковий кредит на загальну суму 195015,00 грн.; пунктів 200.1, 200.2, 200.3 статті 200 Податкового кодексу України, в результаті чого донараховано податок на додану вартість у сумі 121252,00 грн.
На підставі названого акту перевірки відповідачем 05.11.2012 прийнято наступні податкові повідомлення-рішення:
№ 000237/22-0/33925714, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток в розмірі 158387,00 грн.;
№ 000238/22-0/33925714, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість в розмірі 121252,00 грн. за основним платежем та 30151,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями;
№ 000239/22-0/33925714, яким зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 73763,00 грн.;
№ 000240/22-0/33925714, яким зменшено розмір від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток на загальну суму 420667,00 грн.
Підставою для зазначених донарахувань стали висновки контролюючого органу про неправомірне формуванням даних податкового обліку при придбанні товарно-матеріальних цінностей (пісок будівельний з території Гусятинського кар`єру, щебень, камінь з території Кам`яницького та Королівського кар`єрів, брухт чорних металів) у ТОВ «ІБХ-Транспорт», ТОВ «Карпати-2003», ТОВ «Андезит», ДП «Управління промислових підприємств ДА залізничного транспорту України», ТОВ «Лео-Брант», ТОВ «Карла Україна» з огляду на непідтвердження реального характеру здійснених операцій належним чином оформленою первинною документацією.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновками якого погодилась колегія апеляційного суду, виходив з того, що наявні в матеріалах справи докази підтверджують, що господарські операції по придбанню позивачем товарно-матеріальних цінностей у спірних контрагентів є реальними, фактично відбулися, придбані товари використано у власній господарській діяльності.
Відповідно до пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Згідно зі статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Відповідно до частини першої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.
Отже, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.
Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов`язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України.
Так, пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України передбачено, що витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.
За змістом підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку, не включаються до складу витрат.
Згідно з пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
Таким чином, витрати для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені та підтверджені належним чином оформленими первинними документами, що відображають реальність господарських операцій, які є підставою для формування податкового обліку платника податків.
При цьому, наявність формально оформлених (складених) первинних документів та/або сплати грошових коштів не може слугувати підставою для формування даних податкового обліку за відсутності факту придбання відповідного активу.
В той же час, сама собою наявність або відсутність окремих документів, а також недоліки в їх оформленні не можуть бути підставою для висновку про відсутність господарських операцій та відмови у формуванні даних податкового обліку, якщо з інших даних вбачаються зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі платника у зв`язку з його господарською діяльністю.
Застосовуючи зазначені правила оподаткування при оцінці господарських операцій позивача з ТОВ «ІБХ-Транспорт», ТОВ «Карпати-2003», ТОВ «Андезит», ДП «Управління промислових підприємств ДА залізничного транспорту України», ТОВ «Лео-Брант», ТОВ «Карла Україна» судові інстанції цілком обґрунтовано врахували долучені позивачем до матеріалів справи копії належним чином оформлених документів, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку та які містять достатні дані про зміст господарських операцій і їх учасників, підтверджують фактичність здійснення таких операцій, а саме: податкових накладних, видаткових накладних, платіжних доручень, товарно-транспортних накладних, актів приймання-передачі виконаних робіт, актів надання послуг.
Ужгородською ОДПІ, у свою чергу, не наведено переконливих доводів, що ґрунтуються на об`єктивній інформації та спростовують факти господарської діяльності, засвідчені вказаними документами, а також не представлено жодних доказів на підтвердження того, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі.
Не подано відповідачем і жодних доказів на підтвердження недобросовісності ТОВ «Коватехбуд» як платника податків або можливої фіктивності його постачальників, як-от: пояснень посадових осіб щодо їх непричетності до фінансово-господарської діяльності очолюваних суб`єктів господарювання, судових рішень, вироків тощо, не наведено будь-яких доводів щодо здійснення позивачем розглядуваних операцій за відсутності розумних економічних причин (ділової мети) та наміру одержати економічний ефект тощо.
На момент здійснення спірних господарських операцій позивач та його контрагенти були належним чином зареєстровані як юридичні особи та платники податку на додану вартість, установчі документи недійсними в судовому поряду не визнавалися.
Відсутність товарно-транспортних накладних не є безумовною підставою ставити під сумнів здійснення господарських операцій. Правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні не встановлюють правил податкового обліку валових витрат та податкового кредиту платника податків. При цьому, документи обумовлені правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом, зокрема, товарно-транспортна накладна та подорожній лист, не є документами первинного бухгалтерського обліку, що підтверджують обставини придбання та продажу товарно-матеріальних цінностей.
Поряд з цим судами з`ясовано, що відпуск каменю з території Кам`яницького та Королівського кар`єрів, піску з Гусятинського кар`єру, здійснювався на умовах самовивозу що свідчить про перехід права власності за придбаний товар з моменту передачі товару на території кар`єру.
Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Отже, враховуючи, що спірні господарські операції здійснені позивачем з метою подальшого їх використання в оподаткованих операціях у межах своєї господарської діяльності, спричинили реальну зміну його майнового стану, а також наявні в матеріалах справи документи бухгалтерського та податкового обліку є достатніми, належними та допустимими доказами для підтвердження реальності здійснення господарських операції з вищезазначеними контрагентами позивача, суд касаційної інстанції погоджується з висновком судів попередніх інстанцій про задоволення позовних вимог та скасування спірних податкових повідомлень-рішень.
З огляду на викладене та враховуючи, що за правилами частини другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази, судами першої та апеляційної інстанцій виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності з нормами матеріального права, постановлено обґрунтоване рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для справи. Висновки судів про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в касаційній скарзі, не вбачається.
Керуючись статтями 341 343 349 350 355 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
постановив:
Касаційну скаргу Ужгородської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Закарпатській області залишити без задоволення.
Постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 11.05.2017 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 19.09.2017 у справі № 2а-0770/3382/12 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та не може бути оскаржена.
СуддіВ.В. Хохуляк Л.І. Бившева Р.Ф. Ханова