ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30 вересня 2020 року
м. Київ
справа №2а-1066/09
адміністративне провадження №К/9901/14406/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Стародуба О.П.,
суддів - Єзерова А.А., Кравчука В.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м. Селидове Донецької області на ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 29.08.2016 за заявою Управління Пенсійного фонду України в м. Селидове про встановлення способу виконання постанови Селидівського міського суду Донецької області від 28.08.2009. у адміністративній справі №2а-1066/09 за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в м. Селидове Донецької області про перерахунок пенсії,
в с т а н о в и в:
30 травня 2016 року відповідач звернувся до суду першої інстанції з заявою про встановлення способу виконання постанови Селидівського міського суду Донецької області від 28 серпня 2009 року у справі №2а-1066/09.
Ухвалою Селидівського міського суду Донецької області від 08.06.2016 заяву Управління Пенсійного фонду України в м. Селидове Донецької області задоволено та встановлено спосіб виконання судового рішення в частині зобов`язання управління Пенсійного фонду України в м. Селидове Донецької області здійснення виплати ОСОБА_1 з 01.06.2009 пенсії по інвалідності (основної та додаткової) відповідно до ст. 50 ч. 4, ст. 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», виходячи з розміру 6 мінімальних пенсій за віком та 50% мінімальної пенсії за віком, що розраховується залежно від розміру прожиткового мінімуму для непрацездатних осіб, яка буде здійснена після надходження відповідних сум на зазначені цілі за рахунок відповідних асигнувань з Державного бюджету України.
Ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 29.08.2016 ухвалу суду першої інстанції від 08.06.2016 скасовано, у задоволенні заяви Управління Пенсійного фонду України в м. Селидове Донецької області про встановлення способу виконання рішення суду відмовлено.
З рішенням суду апеляційної інстанції не погодився відповідач, подав касаційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просив суд скасувати це рішення, та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Заперечення на касаційну скаргу не надходили.
Заслухавши суддю-доповідача по справі, перевіривши матеріали справи та касаційні скарги в межах наведених у ній доводів, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що постановою Селидівського міського суду Донецької області від 28.08.2009, залишеною без змін ухвалою Апеляційного суду Донецької області від 29.04.2011 та ухвалою Вищого адміністративного суду від 15.01.2014, позов ОСОБА_1 задоволено: зобов`язано Управління Пенсійного фонду України в м. Селидове Донецької області провести перерахування та виплату позивачу з 01.06.2009 пенсії по інвалідності (основної та додаткової) відповідно до ст. 50 ч. 4, ст. 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», виходячи з розміру 6 мінімальних пенсій за віком та 50 відсотків мінімальної пенсії за віком, що розраховуються залежно від розміру прожиткового мінімуму для непрацездатних осіб.
Постановою відділу Державної виконавчої служби Селидівскього міського управління юстиції у Донецькій області від 26.04.2016 відновлено виконавче провадження №48755086 по виконавчому листу №2а-1066 від 12.08.2015 про зобов`язання відповідача провести перерахування та виплату позивачу з 01.06.2009 пенсії по інвалідності відповідно до ст. 50 ч. 4 ст. 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», виходячи з розміру 6 мінімальних пенсій за віком та 50 відсотків мінімальної пенсії за віком, що розраховується залежно від розміру прожиткового мінімуму для непрацездатних осіб.
Відповідачем на виконання рішення Селидівського міського суду Донецької області від 28.08.2009 здійснено перерахунок пенсії позивачу з 01.06.2009 та нараховано заборгованість.
Однак як зазначає відповідач, з Державного бюджету України не надійшли додаткові кошти в обсягах, що можуть забезпечити фінансування донарахованих сум, що у свою чергу і стало підставою для звернення до суду з заявою про встановлення способу виконання судового рішення.
Задовольняючи заяву відповідача про встановлення способу виконання судового рішення, суд першої інстанції виходив з того, що бюджетні зобов`язання та платежі з бюджету можна здійснювати лише за наявності відповідного бюджетного призначення, встановленого законом про Державний бюджет України. Норми і положення ст. 20-23, 30-31, 37, 39, 48, 50-52, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування.
Скасовуючи ухвалу суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні заяви відповідача, апеляційний суд виходив з того, що відсутність коштів у відповідача не може вважатися поважною причиною для невиконання судового рішення, а суд першої інстанції, задовольняючи заяву про встановлення, зазначеного відповідачем по справі, способу виконання рішення відтермінував його виконання на невизначений строк.
З висновками суду апеляційної інстанції колегія суддів погоджується та вважає їх обгрунтованими з наступних мотивів та передбачених законом підстав.
Відповідно до статті 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України.
Відповідно до статті 14 КАС України (в редакції до 15.12.2017) постанови та ухвали суду в адміністративних справах, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання на всій території України. Невиконання судових рішень тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Відповідно до частини першої статті 263 КАС України (в редакції до 15.12.2017) за наявності обставин, що ускладнюють виконання судового рішення (відсутність коштів на рахунку, відсутність присудженого майна в натурі, стихійне лихо тощо), державний виконавець може звернутися до адміністративного суду першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий лист, що видав виконавчий лист, із поданням, а особа, яка бере участь у справі, та сторона виконавчого провадження - із заявою про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення.
Апеляційним судом встановлено, що обставини, які ускладнюють виконання судового рішення та передбачені законом підстави для встановлення способу виконання судового рішення відсутні, а тому апеляційний суд обгрунтовано прийняв рішення про відмову в задоволенні заяви про встановлення способу виконання судового рішення.
Крім того колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що в клопотанні про зупинення виконання рішення, так само як і в касаційній скарзі, відповідач наводить одні й ті самі доводи, які на думку суду переслідують лише одну ціль - невиконання рішення суду, а отже застосування положень ст. 263 КАС України в даному випадку буде порушенням прав позивача на отримання законної пенсії.
Оцінюючи наведені сторонами аргументи, Суд виходить з того, що всі аргументи скаржника, наведені в касаційній скарзі, були ретельно перевірені та проаналізовані судом апеляційної інстанції, та їм була надана належна правова оцінка. Жодних нових аргументів, які б доводили порушення норм матеріального або процесуального права, у касаційній скарзі не зазначено.
Клопотання про зупинення виконання судових рішень задоволенню не підлягає, оскільки постанова суду від 28.08.2009, виконання якої просить зупинити відповідач, не є предметом оскарження в межах цього касаційного провадження.
Відповідно до частини 1 статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Таким чином, оскільки при ухваленні рішення, суд апеляційної інстанції правильно застосував норми матеріального права, порушень норм процесуального права не допустив, тому суд прийшов до висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції без змін.
Керуючись статтями 349 350 359 Кодексу адміністративного судочинства України, -
п о с т а н о в и в:
Касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м. Селидове Донецької області залишити без задоволення, а ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 29.08.2016 - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Судді:
О.П. Стародуб
А.А. Єзеров
В.М. Кравчук