ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 жовтня 2020 року
м. Київ
справа №2а-1870/1460/12
адміністративне провадження №К/9901/65593/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Жука А.В.,
суддів: Мартинюк Н.М., Мельник-Томенко Ж.М.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні адміністративну справу
за заявою ОСОБА_1
про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Сумського окружного адміністративного суду від 03.09.2012
за адміністративним позовом ОСОБА_1
до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Сумській області (відповідач-1), Фонду державного майна України (відповідач-2)
про звільнення, поновлення на посаді, зобов`язання виплатити середній заробіток за час вимушеного прогулу та про відшкодування моральної шкоди,
провадження у якій відкрито
за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 03.10.2018 (головуючий суддя - Старосуд М.І., судді - Яковенко М.М. , Бегунц А.О.)
ВСТАНОВИВ:
І. Історія справи
1. У січні 2008 року ОСОБА_1 звернувся до Зарічного районного суду міста Суми з адміністративним позовом, в якому просив суд скасувати наказ Фонду державного майна України №242-р від 24.12.2007 «Про припинення державної служби та звільнення з займаної посади ОСОБА_1 », зобов`язати Фонд державного майна України поновити його на посаді заступника начальника Регіонального відділення Фонду державного майна України по Сумській області, зобов`язати Регіональне відділення Фонду державного майна України по Сумській області виплатити йому середній заробіток за час вимушеного прогулу з моменту звільнення з роботи по день винесення рішення про поновлення, з урахуванням індексації грошових доходів в загальній сумі 329 737,73 грн, стягнути з обох відповідачів - Фонду державного майна України та Регіонального відділення Фонду державного майна України по Сумській області в рахунок відшкодування моральної шкоди по 25 000 грн з кожного.
2. Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 03.09.2012, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 15.01.2013 та ухвалою Вищого адміністративного суду України від 10.04.2014, адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано наказ Фонду державного майна України №242-р від 24.12.2007 «Про припинення державної служби та звільнення з посади ОСОБА_1 », поновлено ОСОБА_1 на посаді заступника начальника Регіонального відділення Фонду державного майна України у Сумській області. Зобов`язано Регіональне відділення Фонду державного майна України у Сумській області виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 27.12.2007 по 03.09.2012 в розмірі 220 615,85 грн.
3. 14 червня 2018 року ОСОБА_1 звернувся до Сумського окружного адміністративного суду із заявою про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами, в якій просив скасувати абзац 4 резолютивної частини постанови Сумського окружного адміністративного суду від 03.09.2012 у справі №2а-1870/1460/12 та прийняти нове рішення, яким стягнути з Регіонального відділення Фонду державного майна України по Сумській області на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 329 737,73 грн.
4. Заява мотивована тим, що після набрання постановою суду першої інстанції законної сили йому стали відомі обставини, які є істотними для даної справи, та які не були відомі та не враховані судами при ухваленні рішень. Позивач вказав, що на дату ухвалення судового рішення ні суду, ні позивачу не було відомо про те, що ч. 3 ст. 117 КЗпП України, на підставі якої судом було зменшено суму середнього заробітку за час вимушеного прогулу, було виключено з Кодексу ще у 2005 році, і судом помилково застосовано вказану норму матеріального права. Заявник посилався на ознайомлення із текстом постанов Верховного суду України у справі №334/290/15-ц від 21.09.2017 та №6-511цс16 від 25.05.2016, якими встановлено, що відповідно до ст. 235 КЗпП України, у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв`язку з повідомленням про порушення вимог Закону України «Про запобігання корупції» іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу. Законодавством не передбачено жодних підстав для зменшення його розміру за певних обставин. Вказані обставини, на думку позивача, є підставою для задоволення його заяви.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
5. Ухвалою Сумського окружного адміністративного суду від 18.07.2018 у задоволенні заяви ОСОБА_1 про перегляд судового рішення від 03.09.2012 за нововиявленими обставинами у справі №2a-1870/1460/12 відмовлено.
6. Ухвала суду мотивована тим, що обставини, зазначені заявником як підстава для перегляду судового рішення, не є нововиявленими. Суд вказав на те, що для визнання обставини нововиявленою недостатньо, щоб особа просто не знала про наявність певної істотної обставини, а потрібно, щоб вона і не могла знати про неї. Якщо вона все-таки могла знати про певну обставину за добросовісного ставлення до справи, тоді ця підстава для перегляду відсутня. Суд першої інстанції зазначив, що частина 3 статті 117 КЗпП України була виключена на підставі Закону України від 20.12.2005 №3248-15 «Про внесення змін до Кодексу законів про працю», а тому заявнику та суду повинні були бути відомі зазначені обставини, оскільки зазначений Закон було опубліковано в газеті «Урядовий кур`єр» від 05.01.2006.
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
7. Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 03.10.2018 ухвалу Сумського окружного адміністративного суду від 12.07.2018 скасовано. Прийнято постанову, якою заяву ОСОБА_1 про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Сумського окружного адміністративного суду від 03.09.2012 залишено без розгляду.
8. Суд апеляційної інстанції зазначив, що заява про перегляд постанови Сумського окружного адміністративного суду від 03.09.2012 за нововиявленими обставинами на підставі пункту 1 частини 2 статті 361 КАС України подана позивачем 14.06.2018, тобто з порушенням трирічного строку, передбаченого п. 1 ч. 2 ст. 363 Кодексу адміністративного судочинства України, який не підлягає поновленню.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та відзиву на неї
9. У листопаді 2018 року ОСОБА_1 звернувся з касаційною скаргою на ухвалу Сумського окружного адміністративного суду від 12.07.2018 та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 03.10.2018. У касаційний скарзі позивач, посилаючись на неправильне застосування судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, просить скасувати зазначені судові рішення та ухвалити нову постанову, якою заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами задовольнити.
10. Касаційна скарга обґрунтована тим, що в основу судового рішення покладена неіснуюча правова норма матеріального права, а саме ч. 3 ст. 117 КЗпП України, якою було передбачено виключення із суми стягнення середнього заробітку доходи, отримані працівником у період вимушеного прогулу, та яка була виключена на підставі Закону України №3248-15 від 20.02.2005 «Про внесення змін до Кодексу законів про працю». Позивач зазначає, що саме на цій нормі базувалися висновки, викладені у п. 32 Постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 06.11.1992, які покладені в основу судового рішення, та відповідно до яких при присудженні оплати за час вимушеного прогулу зараховується заробіток за місцем нової роботи (одержана допомога по тимчасовій непрацездатності, вихідна допомога, середній заробіток на період працевлаштування, допомога по безробіттю), який працівник мав в цей час.
11. Також, позивач посилається на ч. 2 ст. 233 КЗпП України та зазначає, що в разі порушення роботодавцем законодавства про оплату праці працівник має право без обмежень будь-яким строком звернутись до суду з позовом про стягнення заробітної плати, яка йому належить, тобто усіх виплат, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством, незалежно від того, чи здійснив роботодавець нарахування таких виплат.
12. У відзиві на касаційну скаргу відповідач-1 заперечує проти задоволення вимог касаційної скарги, вважає постанову суду апеляційної інстанції такою, що прийнята з додержанням норм матеріального та процесуального права. Вказує на те, що заява про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами була подана за межами трирічного строку, встановленого ч. 3 ст. 363 КАС України. Крім того, зазначає, що про факт, на підставі якого позивач просить переглянути рішення суду, йому стало відомо ще 03.04.2018, в той час як заява подана 14.06.2018, всупереч п. 1 ч. 1 ст. 363 КАС України, тобто з пропуском тридцятиденного строку з дня, коли позивач дізнався або повинен був дізнатися про існування нововиявлених обставин.
Рух адміністративної справи в суді касаційної інстанції
13. Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06.11.2018 для розгляду справи №2а-1870/1460/12 визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Желтобрюх І.Л., судді - Данилевич Н.А., Стрелець Т.Г.
14. Ухвалою Верховного Суду від 12.11.2018 відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Сумського окружного адміністративного суду від 12.07.2018, відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 03.10.2018, встановлено строк для подання відзиву на касаційну скаргу.
15. Розпорядженням заступника керівника апарату Верховного Суду - керівником секретаріату Касаційного адміністративного суду №797/0/78-19 від 20.06.2019 призначено повторний автоматизований розподіл касаційної скарги у зв`язку зі зміною спеціалізації та введенням до іншої судової палати судді-доповідача Желтобрюх І.Л.
16. Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21.06.2019 для розгляду справи №2а-1870/1460/12 визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Жук А.В., судді - Мартинюк Н.М., Мельник-Томенко Ж.М.
17. Ухвалою Верховного Суду від 19.10.2020 адміністративну справу прийнято до провадження визначеною колегією суддів та призначено до розгляду у попередньому судовому засіданні.
ІІ. Релевантні джерела права й акти їх застосування
(в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин)
18. Кодекс адміністративного судочинства України
18.1. Відповідно до ч. 1 ст. 361 КАС України, постанова або ухвалу суду, що набрала законної сили, може бути переглянута у зв`язку з нововиявленими обставинами.
18.2. За змістом п. 1 ч. 2 ст. 361 КАС України підставою для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є, зокрема, істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи.
18.3. Згідно з ч. 2 ст. 363 КАС України з урахуванням положень частини першої цієї статті заява про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами може бути подана з підстави, визначеної пунктом 1 частини другої статті 361 цього Кодексу, - не пізніше трьох років з дня набрання таким судовим рішенням законної сили.
18.4. Частиною 3 статті 363 КАС України встановлено, що строки, визначені в частині другій цієї статті, не можуть бути поновлені.
IV. Позиція Верховного Суду
19. За приписами ч. 1 ст. 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
20. Оцінюючи обґрунтованість поданої касаційної скарги, Верховний Суд виходить з наступного.
21. Залишаючи заяву ОСОБА_1 про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами без розгляду, суд апеляційної інстанції виходив з того, що заявником пропущено строк, встановлений ч. 2 ст. 363 КАС України, а саме вказану заяву подано з пропуском трирічного строку, встановленого ч. 2 ст. 363 КАС України. Як встановлено судом апеляційної інстанції, постанова Сумського окружного адміністративного суду від 03.09.2012 у справі №2а-1870/1460/12 набрала законної сили 15.01.2013, в той час як заява про перегляд цієї постанови за нововиявленими обставинами подана 14.06.2018, тобто через п`ять років після набрання судовим рішенням законної сили.
22. Колегія суддів Верховного Суду погоджується з такими висновками суду апеляційної інстанції та звертає увагу на те, що в силу ч. 3 ст. 363 КАС України трирічний строк, визначений ч. 2 ст. 363 КАС України, є граничним строком, протягом якого законодавець допускає можливість звернення із заявою про перегляд судового рішення, та цей строк не може бути поновлений. Як вірно зазначено судом апеляційної інстанції, обмеження строку для подання заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами застосовується для досягнення стабільності судових рішень та з метою дотримання принципу юридичної визначеності, що є однією зі складових верховенства права.
23. Верховний Суд відхиляє доводи позивача про те, що до спірних правовідносин слід застосовувати ч. 2 ст. 233 КЗпП України, якою передбачено право працівника на звернення до суду з позовом про стягнення належної працівнику заробітної плати без обмеження будь-яким строком у випадку порушення законодавства про оплату праці, оскільки зменшення розміру середнього заробітку за час вимушеного прогулу за рахунок отриманих позивачем сум доходу у цей період відбулося не внаслідок порушення роботодавцем законодавства про оплату праці, а внаслідок застосування судом відповідної норми матеріального права. Відтак, положення ч. 2 ст. 233 КЗпП України в даному випадку застосуванню не підлягають. Крім того, подачу заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами не можна ототожнювати з поданням позову про стягнення належних працівнику сум заробітної плати. Верховний Суд вважає, що в даному випадку підлягають застосуванню спеціальні норми процесуального законодавства, які регулюють порядок звернення з такою заявою.
24. За таких обставин, колегія суддів Верховного Суду зазначає, що доводи касаційної скарги не спростовують висновків суду апеляційної інстанції та фактично зводяться до переоцінки встановлених судом обставин справи.
25. З огляду на викладене, висновки суду апеляційної інстанції є правильними, обґрунтованими, відповідають нормам процесуального права, підстави для скасування чи зміни постанови Харківського апеляційного адміністративного суду від 03.10.2018 відсутні.
26. Згідно зі ст. 350 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
27. Зважаючи на приписи статті 350 КАС України, касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції - без змін.
Керуючись статтями 341 343 349 350 355 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
2. Постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 03 жовтня 2018 року у справі 2а-1870/1460/12 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та не може бути оскаржена.
СуддіА.В. Жук Н.М. Мартинюк Ж.М. Мельник-Томенко