ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 жовтня 2021 року
м. Київ
справа № 2а-23/11, 2а/460/6/2013
адміністративне провадження № К/9901/10952/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Тацій Л.В.,
суддів: Стеценка С.Г., Стрелець Т.Г., -
розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 30 жовтня 2014 року (ухвалену судом у складі: головуючого судді Макарика В.Я., суддів: Шинкар Т.І., Большакової О.О.) у справі за позовом військового прокурора Львівського гарнізону в інтересах держави в особі Яворівської квартирно-експлуатаційної частини (району) (далі - Яворівська КЕЧ (району)) до Івано-Франківської селищної ради Яворівського району Львівської області, треті особи: Товариство військових мисливців та рибалок західного регіону України (далі - Товариство мисливців та рибалок), Мисливсько-рибальське господарство «Майдан» (далі - МРГ «Майдан»), про скасування рішення суб`єкта владних повноважень та визнання права власності на нерухоме майно, -
ВСТАНОВИВ:
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
У липні 2009 року військовий прокурор Львівського гарнізону в інтересах держави в особі Яворівської КЕЧ (району) звернувся до Яворівського районного суду Львівської області з позовом, у якому просив:
- скасувати рішення виконавчого комітету Івано-Франківської селищної ради Яворівського району Львівської області №12 від 26 січня 2009 року «Про оформлення права власності» на будівлі та приміщення в селі Верещиця за МРГ «Майдан»;
- визнати за Міністерством оборони України право власності, а за Яворівською КЕЧ (району) право оперативного управління на приміщення та будівлі, що зазначені в п.1 рішення виконавчого комітету Івано - Франківської селищної ради Яворівського району Львівської області №12 від 26 січня 2009 року «Про оформлення права власності», на мисливсько-рибальське господарство «Майдан».
На обґрунтування позову покликався на те, що відповідно до розділу IX Декларації «Про державний суверенітет України» та статті 17 Конституції України, як незалежна і суверенна держава Україна для захисту свого суверенітету, територіальної цілісності і недоторканості будує Збройні Сили України, оскільки відповідно до статті 1 Закону України «Про Збройні Сили України» вони є військовим формуванням на яке покладається оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності та недоторканості. Тому будівлі, які розташовані на землях оборони, належать Міністерству оборони України.
Короткий зміст рішень судів першої, апеляційної й касаційної інстанцій
Постановою Яворівського районного суду Львівської області від 26 вересня 2013 року у задоволенні позову про скасування рішення виконавчого комітету Івано-Франківської селищної ради Яворівського району Львівської області № 12 від 26 січня 2009 року «Про оформлення права власності» на будівлі та приміщення в селі Верещиця за мисливсько-рибальським господарством «Майдан», відмовлено.
Провадження у справі за позовом про визнання за Міністерством оборони України права власності, а за Яворівською КЕЧ (району) права оперативного управління на приміщення та будівлі, що зазначені в п.1 рішення виконавчого комітету Івано-Франківської селищної ради Яворівського району Львівської області № 12 від 26 січня 2009 року «Про оформлення права власності», закрито.
Львівський апеляційний адміністративний суд постановою від 30 жовтня 2014 року апеляційну скаргу Яворівської КЕЧ (району) задовольнив частково. Постанову суду першої інстанції у частині відмови у задоволенні позову скасував та задовольнив позов частково - скасував рішення виконавчого Івано-Франківської селищної ради Яворівського району Львівської області № 12 від 26 січня 2009 року «Про оформлення права власності» на будівлі та приміщення в селі Верещиця за мисливсько-рибальським господарством «Майдан».
У решті постанову Яворівського районного суду Львівської області від 26 вересня 2013 року залишив без змін.
Вищий адміністративний суд України ухвалою від 23 грудня 2014 року касаційну скаргу Товариства мисливців та рибалок, МРГ «Майдан» залишив без задоволення, а постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 30 жовтня 2014 року - без змін.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
17 квітня 2020 року до Верховного Суду звернувся ОСОБА_1 (особа, яка не брала участі у справі, проте суд вирішив питання про її права, свободи, інтереси та (або) обов`язки) із касаційною скаргою, у якій просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
У скарзі, зокрема йдеться про те, що в даній справі вбачається спір про право, такий спір не є публічно-правовим. Відповідно до частини першої статті 354 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС) порушення правил юрисдикції адміністративних судів, визначених статтею 19 цього Кодексу, є обов`язковою підставою для скасування рішення із закриттям провадження незалежно від доводів касаційної скарги.
У відзивах на касаційну скаргу військовий прокурор Львівського гарнізону та Яворівська КЕЧ (району) просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а постанову суду апеляційної інстанції - без змін.
ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ ТА КЛОПОТАННЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17 квітня 2020 року визначено такий склад колегії суддів: головуючий суддя Тацій Л.В., судді: Стеценко С.Г., Стрелець Т.Г., скаргу передано судді-доповідачу.
Верховний Суд ухвалою від 19 травня 2020 року поновив строк на касаційне оскарження та відкрив касаційне провадження.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у межах доводів касаційної скарги перевірив постановлені у цій справі судові рішення, обговорив доводи касаційної скарги і дійшов висновку про таке.
Статтею 6 КАС (у редакції, чинній на час звернення позивача до суду) встановлено право на судовий захист і передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.
Стаття 2 КАС (у зазначеній редакції) завданням адміністративного судочинства визначала захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб`єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
За змістом частини першої статті 17 КАС (у редакції, чинній на час постановлення оскаржуваної постанова) юрисдикція адміністративних судів поширюється на правовідносини, що виникають у зв`язку зі здійсненням суб`єктом владних повноважень владних управлінських функцій. Вичерпний перелік публічно-правових справ, на які не поширюється юрисдикція адміністративних судів, визначено в частині третій цієї статті КАС.
Крім того, необхідно врахувати правове регулювання юрисдикції адміністративних судів, передбачене чинною редакцією КАС.
Так, згідно з пунктом 1 частини першої статті 19 КАС у зазначеній редакції юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
Публічно-правовий спір - спір, у якому, зокрема, хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій (частина друга статті 4 чинного КАС).
Стаття 15 Цивільного кодексу України (далі - ЦК) передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Відповідно до частини четвертої статті 11 ЦК у випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов`язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування. Отже, рішення суб`єктів владних повноважень, до яких належать, зокрема, органи місцевого самоврядування, можуть бути підставами виникнення цивільних прав та обов`язків.
Відповідно до статті 16 ЦК до способів захисту цивільних прав та інтересів належить, зокрема, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб (пункт 10 частини другої зазначеної статті).
З аналізу наведених норм права вбачається, що КАС регламентує порядок розгляду не всіх публічно-правових спорів, а лише тих, які виникають у результаті здійснення суб`єктом владних повноважень управлінських функцій і розгляд яких безпосередньо не віднесено до підсудності інших судів. Не поширюють свою дію ці положення на правові ситуації, що вимагають інших юрисдикційних форм захисту від стверджувальних порушень прав чи інтересів.
Визначальні ознаки приватноправових відносин - це юридична рівність та майнова самостійність їх учасників, наявність майнового чи немайнового особистого інтересу суб`єкта. Спір буде мати приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням приватного права (як правило майнового) певного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть і в тому випадку, якщо до порушення приватного права призвели владні управлінські дії чи рішення суб`єкта владних повноважень.
Визначаючи предметну юрисдикцію справ, суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.
Рішення суб`єкта владних повноважень, яке має ознаки ненормативного акта та вичерпує свою дію після його реалізації, може оспорюватися з точки зору його законності, а вимоги про визнання рішення незаконним - розглядатися в порядку цивільного або господарського судочинства, якщо за результатами реалізації рішення відповідної особи виникло право цивільне й спірні правовідносини, на яких ґрунтується позов, мають приватноправовий характер. У такому випадку вимога про визнання рішення незаконним може розглядатися як спосіб захисту порушеного цивільного права за статтею 16 ЦК та пред`являтися до суду для розгляду в порядку цивільного або господарського судочинства, якщо фактично підґрунтям і метою пред`явлення позовної вимоги про визнання рішення незаконним є оспорювання цивільного речового права (наприклад, права власності на об`єкт нерухомості), що виникло у певного суб`єкта в результаті та після реалізації рішення суб`єкта владних повноважень.
Отже, розгляду адміністративними судами підлягають спори, що мають в основі публічно-правовий характер, тобто випливають із владно-розпорядчих функцій або виконавчо-розпорядчої діяльності публічних органів. Якщо в результаті прийняття рішення особа набуває речового права, то спір стосується приватноправових відносин і підлягає розгляду в порядку цивільного чи господарського судочинства залежно від суб`єктного складу сторін спору.
Як встановлено судами, у результаті та на підставі оскаржуваного рішення суб`єкта владних повноважень у МРГ «Майдан» виникло речове право на спірні нежитлові приміщення, тому цей спір стосується приватноправових відносин і не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.
У даній справі прокурор в особі Яворівської КЕЧ (району) оскаржує рішення селищної ради щодо оформлення права власності на нерухоме майно, яке вважає державною власністю - Міністерства оборони України, і, відповідно, відстоює право на таке майно на користь держави. Тобто звернення до суду обумовлене захистом прав позивача, як власника спірного майна, від незаконного, на думку позивача, його привласнення іншими особами, у цьому спорі - МРГ «Майдан».
Отже, цей спір пов`язаний з порушенням цивільних прав держави на нерухоме майно іншою особою, і спрямований на відновлення самого права держави на це майно у спосіб, визначений позивачам.
Відповідно до пункту 6 частини першої статті 20 Господарського процесуального кодексу України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема, справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на майно (рухоме та нерухоме, в тому числі землю), реєстрації або обліку прав на майно, яке (права на яке) є предметом спору, визнання недійсними актів, що порушують такі права, крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, та спорів щодо вилучення майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності, а також справи у спорах щодо майна, що є предметом забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці.
Оскільки позивач звернувся до суду з позовом про визнання протиправним та скасування рішення суб`єкта владних повноважень щодо оформлення права власності на спірні будівлі за МРГ «Майдан», такий спір є приватноправовим і за суб`єктним складом сторін підлягає розгляду за правилами господарського судочинства, оскільки його вирішення впливає на цивільні права та обов`язки сторін справи.
При цьому визначальним принципом здійснення правосуддя в адміністративних справах є принцип офіційного з`ясування всіх обставин у справі з обов`язком суб`єкта владних повноважень доказувати правомірність своїх дій, бездіяльності чи рішень, на відміну від визначального принципу цивільного судочинства, який полягає у змагальності сторін. Суд, який розглянув справу, не віднесену до його юрисдикції, не може вважатися «судом, встановленим законом» у розумінні пункту 1 статті 6 Конвенції.
Аналогічна правова позиція неодноразово висловлювалася Верховним Судом України та Верховним Судом, зокрема у постановах від 19 травня 2009 року, 16 жовтня 2018 року у справах №№ 21-368во09, 914/870/17.
Щодо права ОСОБА_1 на касаційне оскарження судового рішення у цій справі в порядку, встановленому статтею 357 КАС, слід зазначити таке.
Відповідно до статті 357 КАС якщо касаційна скарга надійшла до суду касаційної інстанції після закінчення касаційного розгляду справи, і особа, яка подала скаргу, не була присутня під час касаційного розгляду справи, суд розглядає таку скаргу за правилами, встановленими цією главою (частина перша).
У випадку відкриття касаційного провадження за такою скаргою суд касаційної інстанції може зупинити дію раніше прийнятої ним постанови та рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій, що оскаржуються (частина друга).
За результатами розгляду касаційної скарги, зазначеної в частині першій цієї статті, суд приймає постанову відповідно до статті 349 цього Кодексу. При цьому за наявності підстав може бути скасовано раніше прийняту постанову суду касаційної інстанції (частина третя).
Суд касаційної інстанції розглядає скаргу, зазначену в частині першій цієї статті, в межах доводів, які не розглядалися під час касаційного розгляду справи за касаційною скаргою іншої особи (частина четверта).
Суд відмовляє у відкритті провадження за касаційною скаргою, поданою відповідно до частини першої цієї статті, якщо суд розглянув наведені у ній доводи під час касаційного розгляду справи за касаційною скаргою іншої особи (частина п`ята).
Відповідно до частини шостої статті 328 КАС особа, яка не брала участі у справі, якщо суд вирішив питання про її права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, має право подати касаційну скаргу на судове рішення лише після його перегляду в апеляційному порядку за її апеляційною скаргою, крім випадку, коли судове рішення про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки такої особи було ухвалено безпосередньо судом апеляційної інстанції. У разі відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою особи, яка не брала участі у справі, але суд вирішив питання про її права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, така особа користується процесуальними правами і несе процесуальні обов`язки учасника справи.
Як видно з документів наданих до касаційної скарги і засвідчених адвокатом, який діє в інтересах ОСОБА_1 , зокрема згідно з витягами про реєстрацію права власності на нерухоме майно 19 серпня 2010 року зареєстровано право власності на житловий будинок, - будівля «Майдану» літ. З-1 площею 53, 3 кв. м за адресою: АДРЕСА_1 за ОСОБА_1 .
Отже, на момент прийняття судами першої, апеляційної та касаційної інстанцій рішень у цій справі, право власності на одну з будівель, на яку Спірним рішенням було вирішено оформити право власності за МРГ «Майдан», зареєстровано на ОСОБА_1 .
Таким чином, безпосередньо суд апеляційної інстанції ухвалив судове рішення про права, свободи та інтереси ОСОБА_1 , скасувавши рішення виконавчого комітету Івано-Франківської селищної ради Яворівського району Львівської області №12 від 26 січня 2009 року «Про оформлення права власності» на будівлі та приміщення в селі Верещиця за МРГ «Майдан», яке реалізоване тим, що в подальшому право власності на одну з будівель перейшло до ОСОБА_1 .
Відповідно до частини першої статті 354 КАС Суд касаційної інстанції скасовує судові рішення в касаційному порядку повністю або частково і залишає позовну заяву без розгляду або закриває провадження у справі у відповідній частині з підстав, встановлених відповідно статтями 238, 240 цього Кодексу.
Відповідно до частини третьої статті 357 КАС за результатами розгляду касаційної скарги, зазначеної в частині першій цієї статті, суд приймає постанову відповідно до статті 349 цього Кодексу. При цьому за наявності підстав може бути скасовано раніше прийняту постанову суду касаційної інстанції.
Порушення правил юрисдикції адміністративних судів, визначених статтею 19 цього Кодексу, є обов`язковою підставою для скасування рішення із закриттям провадження незалежно від доводів касаційної скарги.
Керуючись статтями 343 349 354 356 357 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд -
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Постанову Яворівського районного суду Львівської області від 26 вересня 2013 року, постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 30 жовтня 2014 року та ухвалу Вищого адміністративного суду України від 23 грудня 2014 року скасувати.
Провадження у справі № 2а-23/11, 2а/460/6/2013 закрити.
Роз`яснити позивачу, що розгляд цієї справи віднесено до юрисдикції господарського суду та що він вправі протягом десяти днів з дня отримання ним копії відповідної постанови звернутися до касаційного суду із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією.
Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий Л.В. Тацій
Судді : С.Г. Стеценко
Т.Г. Стрелець