Постанова
Іменем України
20 липня 2022 року
м. Київ
справа № 2о-30/2009
провадження № 61-12390св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Крата В. І.,
суддів: Антоненко Н. О. (суддя-доповідач), Дундар І. О., Краснощокова Є. В., Русинчука М. М.,
учасники справи:
заявник - ОСОБА_1 ,
заінтересовані особи: обласне комунальне підприємство Львівської обласної ради «Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки», Шевченківська районна адміністрація Львівської міської ради, Львівське комунальне підприємство «Добробут-401»,
розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 , підписану представником ОСОБА_2 , на постанову Львівського апеляційного суду від 04 червня 2021 року в складі колегії суддів Крайник Н. П., Шеремети Н. О., Мельничук О. Я.,
ВСТАНОВИВ :
Історія справи
У грудні 2008 року ОСОБА_1 звернулася до суду з заявою про встановлення факту, що має юридичне значення.
Заяву мотивувала тим, що на підставі договору купівлі-продажу нежитлового приміщення шляхом викупу № 881 від 19 вересня 2003 року вона набула у власність нежитлове приміщення площею 29,4 м? по АДРЕСА_1 . Вказувала, що на момент придбання вказаного нежитлового приміщення вона користувалася ще одним нежитловим приміщенням в цьому ж будинку площею 17,1 м?, яке позначено на поверховому плані «22-1» і яке вона також мала намір викупити. Зазначала, що у придбанні приміщення «22-1» їй було відмовлено, оскільки воно не було зареєстроване за територіальною громадою міста Львова, не мало реєстраційного посвідчення і відповідно не могло бути відчужене, тому їй повідомлено, що в майбутньому вказане приміщення приєднають до придбаного нею приміщення і вона зможе ним користуватись за призначенням. У 2007 році в управлінні комунального майна вона довідалась, що приєднання приміщення «22-1» до належних їй приміщень є неможливим, оскільки воно не межує з ними, а також не може бути об`єктом оренди, оскільки не має окремого входу. Вказувала, що користується приміщенням з 1990 року і є його добросовісним користувачем; жодних претензій щодо використання нею приміщення ні з боку мешканців будинку, ні з боку ЖЕК чи органів місцевого самоврядування до неї не виникало. Зазначала, що приміщенням упродовж багатьох років користувалася тільки вона, здійснила в ньому ремонт.
З урахуванням викладеного ОСОБА_1 просила ухвалити рішення, яким установити факт належності їй на праві приватної власності нежитлового підвального приміщення загальною площею 17,1 м?, розташованого в будинку АДРЕСА_1 , позначеного на поверховому плані «22-1».
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Шевченківського районного суду міста Львова від 10 березня 2009 року заяву задоволено: встановлено факт належності ОСОБА_1 на праві приватної власності нежитлового підвального приміщення загальною площею 17,1 м?, яке розташоване в будинку АДРЕСА_1 і позначеного на поверховому плані літерою 22-1; зобов`язано обласне комунальне підприємство Львівської обласної ради «Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки» провести державну реєстрацію цього рішення.
Судове рішення мотивовано тим, що заявниця з 1990 року відкрито володіє та користується нежитловим підвальним приміщенням «22-1» у будинку АДРЕСА_1 , що в силу положень статті 344 ЦК України є підставою для набуття права власності на нього.
Короткий зміст постанови апеляційного суду
Постановою Львівського апеляційного суду від 04 червня 2021 року апеляційну скаргу Львівської міської ради задоволено, рішення Шевченківського районного суду міста Львова від 10 березня 2009 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким у задоволенні заяви ОСОБА_1 про встановлення факту, що має юридичне значення, відмовлено.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що набуття права власності на нерухоме майно на підставі судового рішення про встановлення факту, що має юридичне значення, суперечить вимогам закону, зокрема, положенням статті 328 ЦК України. Колегія суддів також зазначила, що встановлення факту належності особі нерухомого майна на праві власності в судовому порядку не передбачено процесуальним законодавством, чинним на момент звернення ОСОБА_1 до суду.
Аргументи учасників справи
22 липня 2021 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду підписану представником касаційну скаргу на постанову апеляційного суду та просила її скасувати як таку, що прийнята з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, а рішення суду першої інстанції залишити в силі.
Касаційна скарга в уточненій редакції мотивована тим, що особа, яка звернулася з апеляційною скаргою, не довела порушення свого права оскарженим судовим рішенням, зокрема, факт належності спірного нежитлового приміщення до комунальної власності територіальної громади міста Львова. Зазначала, що в суді першої інстанції брала участь підзвітна Львівській міської ради юридична особа (Шевченківська районна адміністрація), яка проти задоволення заяви ОСОБА_1 не заперечувала. Посилалася також на те, що апеляційний суд залишив поза увагою подане нею клопотання про відкладення розгляду справи в зв`язку з хворобою її представника.
У листопаді 2021 року від Львівської міської ради до Верховного Суду надійшли пояснення на касаційну скаргу, в яких заявник просить залишити її без задоволення, а постанову апеляційного суду - без змін, посилаючись на те, що спірне нежитлове приміщення є власністю територіальної громади міста Львова в особі Львівської міської ради. Вказує також, що апеляційний суд обґрунтовано поновив строк на апеляційне оскарження особі, яка не брала участі в справі в суді першої інстанції.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 01 жовтня 2021 року відкрито касаційне провадження в справі.
Ухвалою Верховного Суду від 07 липня 2022 року справу призначено до судового розгляду.
Межі та підстави касаційного перегляду
Переглядаючи в касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій статті 389 ЦПК України.
В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).
В ухвалі Верховного Суду від 01 жовтня 2022 року вказано, що касаційна скарга містить підстави касаційного оскарження, передбачені пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України, з посиланням на те, що суд при вирішенні справи не застосував висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 14 грудня 2020 року в справі № 521/2816/15-ц, від 27 березня 2019 року в справі № 178/1867/16-ц, від 10 грудня 2019 року в справі № 454/2427/16-ц, від 14 лютого 2018 року в справі № 754/9100/14-ц, від 15 травня 2019 року в справі № 552/7636/14-ц, від 15 серпня 2019 року в справі № 1340/4630/18, від 12 червня 2018 року в справі № 826/4406/16.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суди встановили, що 19 вересня 2003 року між ОСОБА_1 та управлінням ресурсів Львівської міської ради укладено договір купівлі-продажу нежитлового приміщення шляхом викупу № 881, за умовами якого ОСОБА_1 придбала нежитлове підвальне приміщення площею 29,4 м? на АДРЕСА_1 .
ОСОБА_1 з 1990 року користувалася ще одним нежитловим приміщенням в цьому ж будинку площею 17,1 м?, яке позначено на поверховому плані «22-1».
На момент розгляду справи судами ОСОБА_1 продовжує використовувати вказане приміщення під склад.
Позиція Верховного Суду
У справі, що переглядається, оскаржена постанова апеляційного суду прийнята за результатами розгляду апеляційної скарги Львівської міської ради, тобто особи, яка не брала участі в справі.
Відповідно до частини першої статті 17 ЦПК України (тут і надалі - в редакції, чинній на момент подання Львівською міською радою апеляційної скарги) учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
У статті 18 ЦПК України зазначено, що обов`язковість судового рішення не позбавляє осіб, які не брали участі у справі, можливості звернутися до суду, якщо ухваленим судовим рішенням вирішено питання про їхні права, свободи чи інтереси.
Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково (частина перша статті 352 ЦК України).
Суд апеляційної інстанції закриває апеляційне провадження, якщо після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки такої особи не вирішувалося (пункт 3 частини першої статті 362 ЦПК України).
Порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо суд прийняв судове рішення про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки осіб, що не були залучені до участі у справі (пункт 4 частини третьої статті 376 ЦПК України).
Аналіз вказаних норм дозволяє зробити висновок, що ця норма визначає коло осіб, які наділені процесуальним правом на апеляційне оскарження судового рішення і які поділяються на дві групи - учасники справи, а також особи, які участі у справі не брали, але судове рішення стосується їх прав, інтересів та (або) обов`язків. У разі подання апеляційної скарги особи, яка не брала участі у справі і апеляційним судом встановлено, що судовим рішенням питання про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки такої особи не вирішувалося, апеляційне провадження підлягає закриттю, а рішення суду першої інстанції не має переглядатися по суті.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).
У постанові Верховного Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 10 вересня 2021 року по справі № 1522/29828/12 (провадження № 61-6594св21) вказано, що «у разі подання апеляційної скарги особи, яка не брала участі у справі і апеляційним судом встановлено, що судовим рішенням питання про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки такої особи не вирішувалося, апеляційне провадження підлягає закриттю, а рішення суду першої інстанції не має переглядатися по суті».
Переглядаючи рішення суду першої інстанції за скаргою Львівської міської ради, яка не брала участі у справі, апеляційний суд не з`ясував та не зробив висновків з приводу того, чи вирішувалися судом першої інстанції питання про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки саме Львівської міської ради. Тому апеляційний суд зробив передчасний висновок про скасування рішення суду першої інстанції за скаргою Львівської міської ради.
В силу положень частини першої статті 400 ЦПК України суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним.
Оскільки встановлено підстави для скасування постанови апеляційного суду, колегія суддів інші підстави відкриття касаційного провадження не аналізує.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції(частина четверта статті 411 ЦПК України).
Доводи касаційної скарги дають підставидля висновку, що постанова апеляційного суду прийнята з порушенням норм процесуального права, тому касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, а оскаржена постанова - скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Керуючись статтями 400 409 411 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,
ПОСТАНОВИВ :
Касаційну скаргу ОСОБА_1 , підписану представником ОСОБА_2 , задовольнити частково.
Постанову Львівського апеляційного суду від 04 червня 2021 року скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
З моменту прийняття постанови суду касаційної інстанції постанова Львівського апеляційного суду від 04 червня 2021 рокувтрачає законну силу.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий В. І. Крат
Судді Н. О. Антоненко
І. О. Дундар
Є. В. Краснощоков
М. М. Русинчук