ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
08 серпня 2024 року
м. Київ
справа № 300/2049/19
адміністративне провадження № К/9901/15006/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Юрченко В.П.,
суддів: Гімона М.М., Васильєвої І.А.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 12 травня 2020 року (головуючий суддя Гінда О.М., судді: Заверуха О.Б., Ніколін В.В.) у справі №300/2049/19 за позовом ОСОБА_1 до Івано-Франківської митниці (правонаступник Галицької митниці Держмитслужби) про визнання протиправними та скасування картки відмови, рішення про коригування митної вартості товарів,
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 (надалі - позивач) звернувся до суду з позовом до Івано-Франківської митниці ДФС (надалі - відповідач), в якому просив: визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA206080/2019/00261 від 18 лютого 2019 року; визнати протиправним та скасувати рішення відповідача про коригування митної вартості товарів № UA206080/2019/000252/2 від 18 лютого 2019 року.
Позовні вимоги мотивовано тим, що відповідачем протиправно, в порушення норм статті 57 Митного кодексу України та за наявності усіх документів, які підтверджують заявлену декларантом митну вартість товару - транспортного засобу марки Peugeot, модель Expert, номер кузова - НОМЕР_1 , об`єм двигуна 1997 см3, 2012 року випуску, тип двигуна - дизель та обраний метод його визначення, а саме основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), здійснено визначення митної вартості товару, який ввозиться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту за другорядним методом (резервним), внаслідок чого прийнято картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення та рішення про коригування митної вартості товарів. Позивач стверджує, що на підставі рахунку-фактури від 05 лютого 2019 року оплатив нерезиденту повну вартість автомобіля готівкою в сумі 5800,00 EUR. При перетині кордону України і декларуванні, визначив митну вартість транспортного засобу за ціною договору (контракту). На переконання позивача, відповідач безпідставно поставив під сумнів весь поданий перелік документів і необґрунтовано витребував документи, що підтверджують факт сплати коштів за вказаний автомобіль.
Рішенням Івано-Франківський окружний адміністративний суд від 27 грудня 2019 року адміністративний позов задовольнив. Визнав протиправним та скасував картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення Івано-Франківської митниці ДФС № UA206080/2019/00261 від 18 лютого 2019 року.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не вказано, які саме підстави дають обґрунтовану можливість вважати, що позивачем заявлено неповні чи/або недостовірні відомості саме щодо митної вартості заявленого до декларування товару, зокрема, не вказано які саме складові митної вартості є непідтвердженими, а з оскаржуваного рішення про коригування заявленої митної вартості товару не вбачається, в чому саме полягала неможливість визначення митної вартості за першим методом на підставі поданих позивачем документів.
Восьмий апеляційний адміністративний суд постановою від 12 травня 2020 року рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 27 грудня 2019 року скасував та прийняв постанову, якою у задоволенні позову відмовив.
Відмовляючи в задоволенні позову, суд апеляційної інстанції мотивував своє рішення тим, що митний орган з дотриманням вимог статті 58 Митного кодексу України здійснив визначення митної вартості імпортованого транспортного засобу не за ціною договору як основним методом, а із застосуванням резервного методу, за достатніх на те підстав та з дотриманням порядку черговості послідовного використання методів, визначених статтями 59-63 Митного кодексу України, а тому оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів прийнято правомірно і підстави для його скасування відсутні.
Не погоджуючись з постановою суду апеляційної інстанції, позивач звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій послався на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 12 травня 2020 року та залишити в силі рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 27 грудня 2019 року.
У касаційній скарзі позивач зазначає, що до митного оформлення подані документи в необхідному обсязі, які містили достатню інформацію для визнання заявленої митної вартості. Наголошує, що суд апеляційної інстанції поклав тягар доказування митної ціни товару на позивача всупереч частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України.
Ухвалою від 11 серпня 2020 року Верховний Суд відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України (склад колегії суддів: головуючий суддя ОСОБА_2, судді: І. А. Васильєва, В. П. Юрченко).
Рішенням Вищої ради правосуддя від 02 липня 2024 року № 2006/0/15-24 звільнено ОСОБА_2 з посади судді Верховного Суду у зв`язку з поданням заяви про відставку.
У зв`язку з цим, розпорядженням в. о. заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду №702 від 04 липня 2024 року призначено повторний автоматизований розподіл цієї справи, у зв`язку з ухваленням Вищою радою правосуддя рішення від 02 липня 2024 року № 200/0/15-24 «Про звільнення ОСОБА_2 з посади судді Верховного Суду у зв`язку з поданням заяви про відставку».
Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 04 липня 2024 року, визначено склад колегії суддів: Юрченко В.П. - головуючий суддя, судді: Васильєва І.А., Гімон М.М.
У відзиві на касаційну скаргу відповідач просить відмовити в її задоволенні, а рішення суду апеляційної інстанції залишити без змін.
Верховний Суд, переглянувши рішення суду апеляційної інстанцій в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, дійшов висновку про наявність підстав для задоволення касаційної скарги.
Вирішуючи спір між сторонами, суди встановили такі обставини.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Орхідея» в інтересах позивача, подало до Івано-Франківської митниці ДФС електронну митну декларацію № 206080/2019/401202 від 18 лютого 2019 року, якою було задекларовано для митного оформлення товар, який ввозиться на територію України, а саме: легковий автомобіль марки Peugeot, модель Expert, номер кузова - НОМЕР_1 , об`єм двигуна 1997 см3, 2012 року випуску, тип двигуна - дизельний, кількість місць для сидіння, включаючи місце водія - 9, бувший у використанні.
В зазначеній митній декларації декларант самостійно визначив митну вартість транспортного засобу за основним методом, тобто за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість автомобіля), а саме: рахунку-фактури від 05 лютого 2019 року, укладеного між ОСОБА_1 та нерезидентом - Harvart Viktor за ціною 5800,00 євро.
На підставі рахунку-фактури (Kaufvertrag fur ein gebrauchtes Kraftfahrzeur - договір купівлі продажу вживаного транспортного засобу) від 05 лютого 2019 року (надалі - рахунок-фактура від 05 лютого 2019 року) ОСОБА_1 придбав в нерезидента - Harvart Viktor транспортний засіб: легковий автомобіль марки Peugeot, модель Expert, номер кузова - НОМЕР_1 , об`єм двигуна 1997 см3, 2012 року випуску, за ціною 5800,00 євро.
Судами встановлено, що декларантом одночасно із митною декларацією № 206080/2019/401202 від 18 лютого 2019 року було надано відповідачу такі документи: рахунок-фактуру від 05 лютого 2019 року, акт про проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу № UA20920/2019/02415 від 14 лютого 2019 року, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 від 06 лютого 2019 року, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 від 14 лютого 2019 року, паспорт громадянина України з відміткою про реєстрацію місця проживання в Україні СС 990215 від 18 листопада 2000 року, копія митної декларації країни відправлення № 19PL402010E0178594 від 13 лютого 2019 року.
Під час опрацювання документів, поданих позивачем для здійснення митного контролю та митного оформлення, інспектор Івано-Франківської митниці ДФС дійшов висновку, що декларантом подано неповний перелік первинних документів, зазначених в частині 2 статті 53 Митного кодексу України, що підтверджують митну вартість вищевказаного транспортного засобу, зокрема не подано документ про сплату коштів у розмірі 5800,00 євро, оскільки у митного органу виникли обґрунтовані сумніви через спрацювання ризиків бази даних цінової інформації ЄАІС ДМСУ, яка містить інформацію про рівень цін на такі товари, митне оформлення яких вже здійснено.
За результатами розгляду поданої електронної митної декларації №206080/2019/401202 від 18 лютого 2019 року, відповідач відмовив у митному оформленні (випуску) товарів відповідно до Картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення за №UA206080/2019/00261. Згідно Картки відмови, митна вартість транспортного засобу визначена за резервним методом (стаття 64 Митного кодексу України). Перший метод не застосований у зв`язку з ненаданням додаткових документів відповідно до частини 3 статті 53 Митного кодексу України. Другий-п`ятий методи визначення митної вартості товарів (статті 59-63 Митного кодексу України) не застосовані, у зв`язку з відсутністю інформації щодо угод на ідентичні та подібні (аналогічні) товари (статті 59 60 Митного кодексу України), та даних, на підставі яких можливе визначення митної вартості згідно методів чотири та п`ять (статті 62 63 Митного кодексу України). Джерело інформації: ризик згенерований АСАУР 105-2, 106-2 "Митна вартість товару нижча митної вартості ідентичних товарів. Обов`язкове направлення запиту до спеціалізованого підрозділу, а також звернення до підрозділу ДФС для визначення МВ за VIN кодами: VF3XDAHZ4CZ058206, валюта - EUR, вартість - 7566,00". Проведено консультацію з декларантом, доведено інформацію про право декларанта вчиняти дії, передбачені пунктом 5 частини 2 статті 55 та Главою 4 Митного кодексу України.
У зв`язку з наведеним, Івано-Франківською митницею ДФС здійснено коригування митної вартості транспортного засобу та прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №UA206080/2019/000252/2 від 18 лютого 2019 року, яким визначено митну вартість імпортованого автомобіля за резервним методом у розмірі 7566,00.
Не погоджуючись із відмовою в митному оформленні товару на підставі митної декларації №206080/2019/401202 від 18 лютого 2019 року, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Перевіривши рішення суду апеляційної інстанції в межах доводів касаційної скарги Суд приходить до висновку про обґрунтованість її доводів та наявність підстав для скасування судового рішення, виходячи з наступного.
Відповідно до статті 49 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані, зокрема, подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню (частина друга статті 52 Митного кодексу України).
Згідно зі статтею 53 Митного кодексу України у випадках, передбачених цим Кодексом декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:
1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;
2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;
3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу);
4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;
5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;
6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;
7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;
8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
У частині третій статті 53 Митного кодексу України визначено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи відповідно до переліку, наведеному в даній нормі.
Згідно з пунктом 2 частини п`ятої статті 54 Митного кодексу України митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості.
Передбачене частиною п`ятою статті 54 Митного кодексу України право митного органу на витребування у декларанта додаткових документів реалізується виключно з підстав, які передбачені частиною третьою статті 53 Митного кодексу України надання декларантом документів, які містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Аналіз зазначених норм свідчить про те, що митний орган зобов`язаний довести обґрунтованість сумніву у правильності заявленої позивачем митної вартості товару, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Тобто, наведені приписи зобов`язують митницю зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.
За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 Митного кодексу України (частина третя статті 54 Митного кодексу України).
В частині шостій статті 54 Митного кодексу України визначено виключний перелік підстав, за яких митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю, зокрема такими підставами є неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу та невідповідність обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу.
Вимоги частин третьої-четвертої статті 53 та частини другої статті 58 Митного кодексу України зобов`язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких зможе усунути сумніви у їх достовірності. Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.
Верховний Суд вважає помилковим висновок суду апеляційної інстанції щодо обґрунтованості сумніву митного органу у правильності заявленої позивачем митної вартості товару.
Суди встановили, що підставою здійснення відповідачем коригування заявленої митної вартості автомобіля слугувало те, що позивач не надав банківські платіжні документи, що підтверджують вартість легкового автомобіля марки Peugeot, модель Expert, номер кузова - НОМЕР_1 , об`єм двигуна 1997 см3, 2012 року випуску.
Суд першої інстанції констатував, що відповідно до копії рахунку-фактури від 05 лютого 2019 року, ОСОБА_1 придбав в нерезидента - Harvart Viktor транспортний засіб: легковий автомобіль марки Peugeot, модель Expert, номер кузова - НОМЕР_1 , об`єм двигуна 1997 см3, 2012 року випуску, за ціною 5800,00 євро.
У зв`язку з цим, суд першої інстанції дійшов висновку, що вказаний документ містить усі необхідні реквізити сторін: продавця - Harvart Viktor та покупця - ОСОБА_1 , їх особисті підписи. Рахунок-фактура від 05 лютого 2019 року містить відомості стосовно ідентифікації транспортного засобу - марки Peugeot, модель Expert, номер кузова - НОМЕР_1 , об`єм двигуна 1997 см3, 2012 року випуску. Також рахунок-фактура від 05 лютого 2019 року містить запис про ціну вказаного автомобіля - 5800,00 євро. Крім того, рахунок-фактура від 05 лютого 2019 року містить запис: «Умови оплати: готівка».
Окрім цього варто зауважити на тому, що суд першої інстанції витребував у відповідача належним чином засвідчені копії документів, які підтверджують обставини, визначені в картці відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA206080/2019/00261, такі як: ''митна вартість товару нижча митної вартості ідентичних товарів"; ''митна вартість визначена в сумі 7566,00 EUR''; ''проведено консультації з декларантом'', однак, вимоги суду відповідач не виконав та доказів щодо проведення консультацій з декларантом позивача не надав, в тому числі фактів формування електронного повідомлення про необхідність надання додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості товару згідно частини 2 статті 53 Митного кодексу України, а саме: якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації товару.
Верховний Суд погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що рахунок-фактура від 05 лютого 2019 року є належним документом, що підтверджує вартість придбаного товару та містить всі необхідні реквізити для його ідентифікації, тобто відповідає вимогам частини 2 статті 53 МК України, а саме: містить відомості щодо придбаного автомобіля марки Peugeot, модель Expert, номер кузова - НОМЕР_1 , які в повному обсязі відповідають відомостям, зазначеним в акті про проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу № UA20920/2019/02415 від 14 лютого 2019 року, свідоцтві про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 від 06 лютого 2019 року, свідоцтві про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 від 14 лютого 2019 року, митній декларації країни відправлення №19PL402010E0178594 від 13 лютого 2019 року.
Колегія суддів зазначає, що можливість надання декларантом додаткових документів на підтвердження правомірності визначення митної вартості товарів за першим методом прямо залежить від чіткого визначення Митницею конкретних обставин, які викликали у неї сумніви у достовірності задекларованої митної вартості, а тому недотримання цих умов свідчить про порушення ним критеріїв правомірності рішень, дій (бездіяльності) суб`єкта владних повноважень, які закріплені у частині другій статті 2 КАС України.
Аналогічне правозастосування викладене у постановах від 25 лютого 2020 року у справі №260/718/19, від 08 лютого 2020 року у справі №825/648/17 та ін.
За висновком суду апеляційної інстанції, подані позивачем до митного органу документи підтверджують лише договірну ціну автомобіля, а не її фактичну сплату, що не дає можливості підтвердити вартість ввезеного автомобіля у сумі 5800,00 євро.
Суд першої інстанції досліджуючи зазначені докази, визнав їх належними та допустимими.
Надаючи оцінку цим обставинам, суд першої інстанції висновувався з того, що наданими позивачем документами до митного оформлення підтверджено задекларовану митну вартість товару за основним методом. З вказаним висновком суду першої інстанції погоджується Верховний Суд.
Верховний Суд зазначає, що позивач надав документи для визначення митної вартості у запитуваному митним органом обсязі. У свою чергу, банківських платіжних документів щодо оплати за товар або чеків про оплату готівкою митний орган не витребовував, тому твердження відповідача, що не надання таких документів є підставою для відмови у визначені митної вартості за першим методом, є необґрунтованим.
Враховуючи вищевикладене, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що позивач під час митного оформлення надав усі необхідні документи, які чітко ідентифікували оцінюваний товар та містили об`єктивні і достовірні дані, що підтверджували заявлену декларантом митну вартість товару, водночас відповідач не довів наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення позивачем митної вартості товару за основним методом, що свідчить про відсутність підстав для коригування митної вартості імпортованого позивачем товару та протиправність оскаржуваного рішення.
Відповідно до частини першої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
За змістом статті 352 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.
Щодо клопотання про стягнення з відповідача на користь позивача витрат по сплаті судового збору за подання касаційної скарги.
Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Як вбачається з матеріалів справи, при зверненні до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою позивачем сплачено згідно з квитанцією від 12 червня 2020 року №0.0.1732651950.1 судовий збір у сумі 1536,80 грн та згідно з квитанцією від 10 липня 2020 року №0.0.1763157621.1 - 1536,80 грн.
Відтак, Суд вважає вимоги позивача щодо присудження йому сум судового збору за подання касаційної скарги за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень - Івано-Франківської митниці (правонаступник Галицької митниці Держмитслужби) у розмірі 3073,60 грн такими, що підлягають задоволенню.
У цій справі наявні підстави для здійснення заміни сторони у справі в порядку, встановленому статтею 52 КАС України, шляхом заміни Галицької митниці Держмитслужби (код ЄДРПОУ 43348711) на його правонаступника - Івано-Франківську митницю (код ЄДРПОУ 43971364).
Керуючись статтями 139 341 345 349 352 355 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 12 травня 2020 року у справі №300/2049/19 скасувати.
Рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 27 грудня 2019 року залишити в силі.
Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) суму судового збору в розмірі 3073,60 (три тисячі сімдесят три гривні) 60 копійок за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень - Івано-Франківської митниці (код ЄДРПОУ 43971364).
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
СуддіВ.П. Юрченко М.М. Гімон І.А. Васильєва