ПОСТАНОВА
Іменем України
17 березня 2020 року
м. Київ
справа №300/261/19
адміністративне провадження №К/9901/20544/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Усенко Є.А.,
суддів: Гімона М.М., Гусака М.Б.,
розглянув у судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 16.07.2019 (головуючий суддя - Хобор Р.Б., судді - Іщук Л.П., Попко Я.С.) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної фіскальної служби в Івано-Франківській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
У С Т А Н О В И В :
У лютому 2019 року ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся з адміністративним позовом до Головного управління Державної фіскальної служби в Івано-Франківській області (далі - відповідач, ГУ ДФС) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 30.10.2018 №0132658-5513-0915, №0132659-5513-0915 про визначення сум податкових зобов`язань з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, в розмірі 27' 473,60 грн та 72' 216,00 грн відповідно.
Позовні вимоги обґрунтовані доводами позивача про те, що контролюючим органом безпідставно нараховані суми податкових зобов`язань з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, - об`єкти нежитлової нерухомості, які відповідно до Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000 належать до класу 1251 ''Будівлі промисловості'' підкласу 1251.9 ''Будівлі інших промислових підприємств, включаючи поліграфічні'', а тому, в силу норми підпункту ''є'' підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України (далі - ПК), не є об`єктом оподаткування. На підтвердження цього доводу позивач послався на правову позицію Верховного Суду, викладену в постанові від 31.01.2018 у адміністративній справі №822/2624/16 за позовом ОСОБА_2 до Кам`янець-Подільської об`єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Хмельницькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, правовідносини в якій подібні з правовідносинами у цій справі. Позивач також зазначив, що нарахування контролюючим органом сум податкових зобов`язань здійснено за період, коли належна йому будівля фактично ним не використовувалося з незалежних від нього причин: впродовж 2016 - 2018 років будівлею незаконно володіло ДП ВО ''Карпати'', а за фактом незаконного володіння порушено кримінальне провадження за статями 162 191 364 Кримінального кодексу України.
Івано - Франківський окружний адміністративний суд рішенням від 04.03.2019 позов задовольнив: визнав протиправними та скасував податкові повідомлення - рішення від 30.10.2018 №0132658-5513-0915 та №0132659-5513-0915.
Висновок суду першої інстанції про протиправність податкових повідомлень-рішень, вмотивований тим, що при вирішенні питання щодо оподаткування об`єктів нерухомого майна, відмінних від земельної ділянки, визначальним є функціональне призначення об`єкта нерухомості, а не статус його власника в контексті юридичної чи фізичної особи. Встановивши, що об`єкти нерухомості, на які нараховані суми податкових зобов`язань, належать до будівель промисловості, суд першої інстанції зробив висновок, що відповідно до норми підпункту ''є'' підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК вони не є об`єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.
Восьмий апеляційний адміністративний суд постановою від 16.07.2019 рішення суду першої інстанції скасував, в позові відмовив.
З урахуванням висновків Верховного Суду щодо правозастосування в подібних правовідносинах, зроблених у справах №№806/2676, 819/314/18, 808/722/17, суд апеляційної інстанції вказав, що позивач не відповідає ознакам власника нежитлової нерухомості, для якого нормою підпункту ''є'' підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК встановлена податкова пільга у вигляді звільнення від сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, оскільки цією нормою податкова пільга встановлена для промислових підприємств.
Позивач подав до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 16.07.2019, у якій, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції повністю та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Обґрунтовуючи вимоги, викладені в касаційній скарзі, позивач з посиланням на визначення поняття ''Будівлі промисловості'' в Державному класифікаторі будівель та споруд, затвердженого наказом Державного комітету України по стандартизації, метрології та сертифікації від 17.08.2000 №507, на відсутність визначення цього поняття в ПК, стверджує, що належні йому на праві власності об`єкти (будівлі) нежитлової нерухомості є промисловими будівлями. Відтак, на його думку, суд першої інстанції правильно застосував норму абзацу ''є'' підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК, зробивши висновок, що належні йому будівлі не є об`єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки. Суд апеляційної інстанції застосував цю норму неправильно, не врахувавши висновок щодо її застосування у подібних правовідносинах, викладений у постановах Верховного Суду від 31.01.2018 у справі №822/2624/16, від 10.04.2018 у справі №813/3803/16, від 11.09.2018 у справі №819/1818/17.
Відповідач не реалізував право подати відзив на касаційну скаргу позивача.
Ухвалою від 13.09.2019 Верховний Суд зупинив касаційне провадження у справі №300/261/19 на підставі пункту 5 частини другої статті 236 Кодексу адміністративного судочинства України до набрання законної сили судовим рішенням суду касаційної інстанції у справі №820/3556/17, касаційний перегляд судових рішень в якій був призначений до розгляду палатою Верховного Суду.
У зв`язку з набрання законної сили постанови Верховного Суду у справі №820/3556/17 ухвалою Верховного Суду від 24.02.2020 провадження у справі №300/261/19 поновлено та призначено справу до касаційного розгляду у спрощеному провадженні без повідомлення сторін.
За правилом статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права (частина перша).
Верховний Суд перевірив наведені у касаційній скарзі доводи позивача, правильність застосування судами першої й апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права та дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Суди першої та апеляційної інстанцій встановили, що позивач є власником промислових нежитлових будівель, а саме: виробничого корпусу №4 та виробничого корпусу №4а, які знаходяться в м. Івано-Франківську на вул. Галицька, 201 та вул. Галицька, 201/4 відповідно. Ці нежитлові будівлі відповідно до довідки Івано-Франківської філії Державного підприємства ''Український Державний науково-дослідний інститут проектування міст ''Діпромісто'' ім. Ю. М. Білоконя'' від 04.08.2017 №К-101/375 згідно з Державним класифікатором будівель та споруд ДК 018-2000 відносяться до будівель промисловості (код 1251.9, будівлі інших промислових виробництв, включаючи поліграфічні) (а.с.15).
28.01.2016 Рішенням Івано-Франківської міської ради ''Про встановлення місцевих податків і зборів на території м. Івано-Франківська'' від 28.01.2016 №103 встановлені ставки податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, на об`єкти нежитлової нерухомості для фізичних і юридичних осіб.
ГУ ДФС згідно з податковими повідомленнями-рішеннями від 30.10.2018 №0132658-5513-0915, №0132659-5513-0915 визначило позивачу податкові зобов`язання за платежем ''податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що сплачується фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості'' за 2017 рік в загальному розмірі 99' 689,60 грн на підставі підпункту 54.3.3 пункту 54.3 статті 54, пункту 266.10 статті 266 ПК. Об`єктом оподаткування контролюючий орган визнав вище зазначені нежитлові будівлі.
Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Цим вимогам постанова суду апеляційної інстанції відповідає не в повній мірі.
Поставною від 17.02.2020, ухваленою Верховним Судом у складі колегії суддів палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду в адміністративній справі №820/3556/17 за позовом ОСОБА_3 до Головного управління ДПС у Харківській області (правонаступник Головного управління ДФС у Харківській області) про скасування податкового повідомлення-рішення, скасовано постанову Харківського окружного адміністративного суду від 25.10.2017 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 04.12.2017, а в позові відмовлено.
Судова палата в адміністративній справі №820/3556/17 частково відступила від правового висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 15.05.2018 у справі №806/2676/17, щодо застосування норми підпункту ''є'' підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК та сформувала правовий висновок, відповідно до якого встановлена цією нормою податкова пільга застосовується у разі якщо власниками об`єктів промисловості є фізичні та інші юридичні особи, в тому числі нерезиденти, та за умови (з врахуванням виду їх діяльності) використання таких об`єктів за функціональним призначенням, тобто для промислового виробництва (виготовлення промислової продукції будь-якого виду).
Відповідно до частини п`ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосування норми до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Підстав для відступу від правової позиції щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеної в постанові Верховного Суду від 17.02.2020 у справі №820/3556/17, Верховний Суд у цій справі не знаходить.
У справі відсутні докази, які б свідчили, що ОСОБА_1 впродовж 2017 року використовував належні йому на праві власності нежитлові будівлі, які відносяться до будівель промисловості, за функціональним призначенням. Суди попередніх інстанцій такий факт не встановили.
Зважаючи на викладене, нарахування позивачу сум грошових зобов`язань згідно з податковими повідомленнями-рішеннями від 30.10.2018 №0132658-5513-0915 та №0132659-5513-0915 є правомірним, а відтак правових підстав для їх скасування немає.
Довід позивача в касаційній скарзі, що нежитлові будівлі, оподаткування яких стосується спір, він не використовував у 2017 році з незалежних від нього причин, не може бути визнаний слушним в контексті перевірки правомірності зазначених податкових повідомлень-рішень з врахуванням характеру податкового обов`язку як безумовного обов`язку. Згідно з частиною четвертою статті 319 Цивільного кодексу України власність зобов`язує. Встановлена нормою підпункту ''є'' підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК податкова пільга має на меті стимулювання розвитку промислового виробництва, створення для цього сприятливих умов, в тому числі, фінансових. Оскільки позивач в 2017 році не здійснював промислового виробництва з використанням зазначених будівель, право на фінансове сприяння з боку держави у вигляді звільнення від сплати податку на промислові будівлі він не має.
Неправильне застосування судом апеляційної інстанції норми підпункту ''є'' підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК, однак, не вплинуло на правильність висновку щодо результату розгляду справи. Разом з тим, мотивувальну частину постанови суду апеляційної інстанції слід змінити щодо підстав відмови в задоволенні позову, визнавши такими невикористання позивачем будівель промисловості за функціональним призначенням, а не помилкове судження суду апеляційної інстанції, що нормою підпункту ''є'' підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК податкова пільга встановлена тільки для підприємств промисловості.
Відповідно до частин першої та четвертої статті 351 Кодексу адміністративного судочинства України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення або зміни рішення у відповідній частині є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.
Керуючись статтями 349 351 355 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Змінити мотивувальну частину постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 16.07.2019, виключивши висновок, що позивач не відповідає вимогам, які ставляться до суб`єкта - власника нежитлової нерухомості для звільнення від сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, відповідно до норми підпункту ''є'' підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України, та вказавши, що підставою для відмови в задоволенні позову є факт невикористання позивачем нежитлових будівель (будівель промисловості) за функціональним призначенням.
В іншій частині постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 16.07.2019 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
...........................
...........................
...........................
Є.А. Усенко
М.М. Гімон
М.Б. Гусак ,
Судді Верховного Суду