ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 грудня 2024 року
м. Київ
справа № 300/4659/23
адміністративне провадження № К/990/16660/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Берназюка Я.О., судді Єзерова А.А. та судді Чиркіна С.М.,
розглянувши у письмовому провадженні у касаційному порядку адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до Національного агентства із забезпечення якості вищої освіти
про визнання протиправними та скасування рішень
за касаційною скаргою Національного агентства із забезпечення якості вищої освіти
на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду у складі судді Могили А.Б. від 09 жовтня 2023 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів Пліша М.А., Курильця А.Р., Мікули О.І. від 01 квітня 2024 року
УСТАНОВИВ:
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
1. У липні 2023 року ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивачка) звернулася до суду з позовом до Національного агентства із забезпечення якості вищої освіти (далі - НАЗЯВО, Національне агентство, відповідач), у якому просила визнати протиправним та скасувати:
- рішення Комітету з питань етики НАЗЯВО від 24 травня 2023 року № 16 (29) про внесення на розгляд Національного агентства подання про виявлення у дисертації ОСОБА_1 на тему «Інститут уповноважених у здійсненні Голодомору-геноциду 1932-1933 років в УСРР» фактів академічного плагіату та
- рішення НАЗЯВО від 27 червня 2023 року про виявлення академічного плагіату в захищеній 24 грудня 2021 року на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 27.053.01 дисертації ОСОБА_1 «Інститут уповноважених у здійсненні Голодомору-геноциду 1932-1933 років в УСРР», поданої на здобуття наукового ступеня доктора історичних наук.
2. На обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначала, що співробітники структурного підрозділу Національної академії наук України (далі - НАН України) - Інституту історії України НАН України: заступник директора Боряк Г. , завідувачка відділу Якубова Л., старший науковий співробітник Єфіменко Г. , провідний науковий співробітник Юркова Ю. , доктор історичних наук, професор Капустян Г. , колишній голова Експертної ради Міністерства освіти та науки України (далі - МОН України) Патриляк І. та член Експертної ради МОН України Брехуненко В. до та після захисту нею дисертації порушували питання її академічної доброчесності.
Для об`єктивного та неупередженого розгляду захист дисертації здійснювався двома закритими спеціальними вченими радами.
Комітет з питань етики НАЗЯВО не мав підстав розглядати скаргу Боряка Г. та ін., оскільки МОН України здійснило перевірку її дисертації відповідно до Порядку присудження та позбавлення наукового ступеня доктора наук, встановленого постановою Кабінету Міністрів України від 17 листопада 2021 року № 1197 (далі - Порядок № 1197), та прийняло рішення про присудження їй ступеня доктора юридичних наук, а також використовувати програму пошуку синонімів для виявлення плагіату та приймати рішення без врахування висновків 13-ти університетів і установ, які надали позитивну оцінку науковій роботі.
Комітет з питань етики НАЗЯВО порушив строки розгляду скарги та безпідставно керувався процедурою, визначеною незареєстрованим в Міністерстві юстиції України як нормативно-правовим актом Порядком розгляду скарг/повідомлень щодо фактів академічного плагіату, фабрикації, фальсифікації, затверджений на засіданні Національного агентства 21 червня 2022 року (протокол № 10 (15)) (зі змінами, внесеними 19 липня 2022 року (протокол № 11(16)), 27 вересня 2022 року (протокол № 16 (21)), 03 жовтня 2022 року (протокол № 17(22)), 24 січня 2023 року (протокол № 1(30)) (далі - Порядок розгляду скарг/повідомлень).
Також позивачка вказувала, що перевірки, проведені Університетом Григорія Сковороди в Переяславі та сервісом Unicheck, її дисертаційної роботи показали мінімальний відсоток схожості, що не стосується наукових запозичень, а технічні недоліки не свідчать про плагіат.
Прийняте НАЗЯВО рішення про виявлення академічного плагіату в захищеній нею дисертації не містить посилань на порушення нормативно-правових актів з питань атестації наукових кадрів.
3. НАЗЯВО не визнало позов, у відзиві зазначало, що Національне агентство врахувало пояснення, надані позивачкою, та пояснення Університету Григорія Сковороди в Переяславі; секретаріат НАЗЯВО провів якісно-кількісне дослідження тексту, сформулював завдання і методи перевірки наявності у дисертації ОСОБА_1 використання наукових текстів інших авторів, а також верифікації отриманих даних.
Національне агентство надіслало листи до Харківського національного педагогічного університету імені Г.С. Сковороди, Українського католицького університету, Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника, Одеського національного університету імені І.І. Мечникова, Національного університету «Острозька академія», Львівського національного університету імені Івана Франка, Інституту політичних та етнонаціональних досліджень імені І.Ф. Кураса НАН України, Українського Інституту національної пам`яті, Інституту народознавства імені І. Крип`якевича НАН України, Інституту демографії та соціальний досліджень імені М.В. Птахи НАН України, Інституту всесвітньої історії НАН України, Інституту української археографії та джерелознавства імені М.С. Грушевського НАН України та до Галузевої експертної ради з галузі знань « 03 Гуманітарні науки» НАЗЯВО з проханням надати висновки про наявність або відсутність у дисертації ОСОБА_1 фактів академічного плагіату, фабрикації, фальсифікації та висловити позицію стосовно порушених у скарзі питань.
Перевірка сервісом StrikePlagiarism.com дисертації позивачки вказала на наявність академічного плагіату.
Національне агентство розглянуло скаргу Боряка Г. та ін. відповідно до Порядку № 1197, чинного на моменту захисту позивачкою дисертації; аргументи ОСОБА_1 щодо порушення процедури розгляду скарги Боряка Г. та ін. є надуманими та не підтверджуються доказами.
Відповідач не належить до органів влади, не є суб`єктом владних повноважень; спір має для позивачки приватно-правовий характер, впливає виключно на її академічну репутацію та не має розглядатися за правилами адміністративного судочинства.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
4. Івано-Франківський окружний адміністративний суд рішенням від 09 жовтня 2023 року задовольнив позов.
5. Суд першої інстанції мотивував своє рішення тим, що Національне агентство розглянуло скаргу Боряка Г. та ін. з порушенням тримісячного строку, встановленого пунктом 11 Порядком розгляду скарг/повідомлень.
Більшість вищих навчальних закладів / наукових установ, до яких Національне агентство зверталося з проханням надати свої висновки, не підтвердили наявність у дисертації ОСОБА_1 фактів академічного плагіату, фабрикації, фальсифікації, а відповідач не підтвердив належними та допустимими доказами, що оригінальність тексту наукової роботи позивачки становить менше 80 %.
МОН України за результатами розгляду поданої 21 січня 2022 року скарги Боряка Г. та ін. не виявило плагіату в науковій роботі позивачки; у скарзі, направленій 01 листопада 2023 року до НАЗЯВО, Боряк Г. та ін. не повідомили нові обставини, які МОН України не досліджувало або які з`явилися пізніше та які можуть вплинути на рішення щодо позбавлення наукового ступеня, тому НАЗЯВО не мало підстав повторно перевіряти дисертацію позивачки.
6. Восьмий апеляційний адміністративний суд постановою від 01 квітня 2024 року скасував рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 09 жовтня 2023 року в частині задоволення позовних вимог про визнання протиправним та скасування рішення Комітету з питань етики НАЗЯВО від 24 травня 2023 року № 16 (29) та ухвалив у цій частині нове рішення, яким відмовив у задоволенні позову. В іншій частині рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 09 жовтня 2023 року залишив без змін.
7. Суд апеляційної інстанції, скасовуючи частково рішення суду першої інстанції, керувався тим, що Комітет з питань етики НАЗЯВО не є юридичною особою, а прийняті ним акти не є рішеннями суб`єкта владних повноважень, тому не можуть бути оскаржені у судовому порядку; в іншій частині суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції, що Національне агентство не довело порушення ОСОБА_1 академічної доброчесності.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
8. НАЗЯВО подало до Верховного Суду касаційну скаргу, посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 09 жовтня 2023 року у нескасованій частині та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 01 квітня 2024 року та закрити провадження у справі або ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.
9. ОСОБА_1 подала відзив на касаційну скаргу, у якому просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції у нескасованій частині та постанову суду апеляційної інстанції - без змін.
ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
10. НАЗЯВО у касаційній скарзі зазначає, що суди попередніх інстанцій неправильно застосували частину сьому статті 28-1 Закону України від 26 листопада 2015 року № 848-VIII «Про наукову і науково-технічну діяльність» (далі - Закон № 848-VIII), частину дев`яту статті 19 Закону України від 01 липня 2014 року № 1556-VII «Про вищу освіту» (далі - Закон № 1556-VII), Порядок № 1197, Порядок присудження наукових ступенів, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 24 липня 2013 року № 567 (далі - Порядок № 567), Порядок розгляду скарг / повідомлень та порушили положення пункту 1 частини першої статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), і просить Верховний Суд сформулювати новий висновок у подібних правовідносинах щодо застосування зазначених норм.
МОН України та НАЗЯВО розглядали скаргу Боряка Г. та ін. за різними процедурами та щодо неподібних питань; скарги містили відмінні обґрунтування та прохальні частини. МОН України вирішувало питання про присудження позивачці наукового ступеню та не перевіряло її дисертацію на предмет академічного плагіату, а Національне агентство розглядало скаргу вперше та не мало підстав її повертати у зв`язку з розглядом подібної скарги іншим органом.
Суди попередніх інстанцій не мали права перевіряти факти наявності або відсутності академічного плагіату у дисертації ОСОБА_1 ; нормативно-правові акти не встановлюють вимог до допустимого відсотка оригінальності наукових робіт.
Рішення НАЗЯВО підтверджує наявність плагіату в дисертації, але не є актом про академічну відповідальність, впливає виключно на академічну репутацію позивачки. Спір у цій справі не є публічно-правовим та не підлягає розгляду у порядку адміністративного судочинства.
11. ОСОБА_1 у відзиві на касаційну скаргу покликається на ухвалу Верховного Суду від 06 квітня 2021 року у справі № 640/10924/20 та зазначає, що відповідач не має права на касаційне оскарження судових рішень першої та апеляційної інстанцій.
Суди попередніх інстанцій не встановлювали допустимий відсоток плагіату в науковій дисертації; в кожному університеті України розроблені відповідні вимоги до оформлення та захисту наукових робіт; експертизи МОН України, позиції Університету Григорія Сковороди в Переяславі та двох закритих спеціалізованих наукових рад підтвердили високу унікальність наукових досліджень позивачки.
НАЗЯВО здійснює владно-управлінські функції, які раніше належали до повноважень МОН України, тому спір підлягає розгляду у порядку адміністративного судочинства.
ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ ТА КЛОПОТАННЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
12. ОСОБА_1 29 квітня 2024 року подала до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій заявила клопотання про розгляд справи в судовому засіданні.
13. Верховний Суд ухвалою від 14 травня 2024 року відкрив касаційне провадження.
14. 24 травня 2024 року НАЗЯВО подало відзив на касаційну скаргу, в якій заявило клопотання про розгляд справи в судовому засіданні.
15. 08 липня та 09 липня 2024 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду 4 заяви в електронному та письмовому вигляді, в яких повідомила про реєстрацію в Єдиному реєстрі досудових розслідувань кримінальних проваджень за фактом дій керівництва НАЗЯВО.
16. 12 серпня 2024 року НАЗЯВО подало клопотання про відшкодування позивачем судового збору у розмірі 2147,20 грн, сплаченого за подання касаційної скарги.
17. 13 серпня 2024 року до Верховного Суду надійшло заперечення ОСОБА_1 проти задоволення клопотання НАЗЯВО про відшкодування судового збору.
18. Верховний Суд ухвалою від 19 грудня 2024 року відмовив ОСОБА_1 та НАЗЯВО у задоволенні клопотань про розгляд справи в судовому засіданні; призначив розгляд справи в порядку письмового провадження за наявними матеріалами без повідомлення та виклику учасників справи колегією у складі трьох суддів з 20 грудня 2024 року в приміщенні Касаційного адміністративного суду.
СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
19. Суди попередніх інстанцій на підставі наявних у матеріалах справи доказів встановили, що 22 лютого 2016 року вчена рада Державного вищого навчального закладу «Переяслав-Хмельницький державний педагогічний університет імені Григорія Сковороди» (який надалі було перейменовано на Університет Григорія Сковороди в Переяславі згідно з наказом МОН України від 16 квітня 2020 року № 530) затвердила ОСОБА_1 тему дисертаційного дослідження «Інститут уповноважених у здійсненні Голодомору-геноциду 1932- 1933 років в УСРР» за спеціальністю 07.00.01 - історія.
20. 24 грудня 2021 року ОСОБА_1 на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 27.053.01 Університету Григорія Сковороди в Переяславі захистила дисертацію на тему «Інститут уповноважених у здійсненні Голодомору-геноциду 1932-1933 років в УСРР», подану на здобуття наукового ступеню доктора історичних наук.
21. 06 січня 2022 року Університет Григорія Сковороди в Переяславі звернувся до МОН України з проханням усунути від участь у засіданні експертної ради МОН України голову експертної ради Патриляка І. та члена цієї ради Брехуненка В. у зв`язку з конфліктом інтересів.
22. У січні 2022 року МОН України направило до Одеського національного університету імені І.І. Мечникова та Інституту політичних і етнонаціональних досліджень ім. І.Ф. Кураса НАН України дисертацію ОСОБА_1 на тему «Інститут уповноважених у здійсненні Голодомору-геноциду 1932-1933 років в УСРР» для проведення додаткового розгляду (колективного рецензування) з метою підготовки відгуку.
23. 21 січня 2022 року співробітники Інституту історії України НАН України: заступник директора Боряк Г., завідувачка відділу Якубова Л., старший науковий співробітник Єфіменко Г. та провідний науковий співробітник Юркова Ю., звернулися до МОН України з проханням здійснити додаткову експертизу дисертації та скасувати рішення спеціалізованої вченої ради Д 27.053.01 Університету Григорія Сковороди в Переяславі про присудження ОСОБА_1 наукового ступеня доктора історичних наук із позбавленням права повторного захисту цієї дисертації.
24. 04 квітня 2022 року Одеський національний університет імені І.І. Мечникова направив до МОН України колективну рецензію комісії з членів спеціалізованої ради Д. 41.051.08 про відповідність дисертаційної роботи вимогам пунктів 9, 10, 12, 13 Порядку № 567 та обґрунтованість присудження ОСОБА_1 наукового ступеня доктора історичних наук.
25. 03 травня 2022 року Інститут політичних і етнонаціональних досліджень імені І. Ф. Кураса НАН України направив до МОН України відзив з аналогічною оцінкою дисертаційної роботи ОСОБА_1 .
26. 06 червня 2022 року МОН України затвердило рішення спеціалізованих вчених рад про присудження, зокрема, ОСОБА_1 наукового ступеня доктора історичних наук та видачі диплому.
27. 26 вересня 2022 року до НАЗЯВО надійшла скарга співробітників Інституту історії України НАН України: заступника директора Боряка Г. , завідувачки відділу Якубової Л., старшого наукового співробітника Єфіменка Г. та провідного наукового співробітника Юркової Ю. щодо виявлення в дисертації ОСОБА_1 фактів академічного плагіату, фабрикації та фальсифікації.
28. 10 січня 2022 року Комітет з питань етики НАЗЯВО ухвалив рішення № 5 про залишення без розгляду скарги Боряка Г. та ін.
29. 01 листопада 2022 року співробітники Інституту історії України НАН України: заступник директора Боряк Г. , завідувачка відділу Якубова Л., старший науковий співробітник Єфіменко Г. та провідний науковий співробітник Юркова Ю., вдруге подали до НАЗЯВО скаргу щодо академічного плагіату, фабрикації та фальсифікації у дисертаційному дослідженні ОСОБА_1 .
30. 15 листопада 2022 року Комітет з питань етики НАЗЯВО рішенням № 10 прийняв скаргу Боряка Г. та ін. до розгляду.
31. 18 листопада 2022 року Національне агентство листами повідомило ОСОБА_1 та Університет Григорія Сковороди в Переяславі про прийняття скарги Боряка Г. та інших до розгляду.
32. 12 грудня 2022 року Університет Григорія Сковороди в Переяславі надіслав до НАЗЯВО лист, у якому, зокрема зазначив, що в дисертаційному дослідженні ОСОБА_1 немає запозичення методологічного інструментарію.
33. У грудні 2022 року ОСОБА_1 подала до НАЗЯВО свої пояснення на факти, викладені в скарзі Боряка Г. та ін.
34. 17 лютого 2023 року Комітет з питань етики НАЗЯВО продовжив розгляд скарги Боряка Г. та ін. до 15 березня 2023 року, рішенням від 16 березня 2023 року - до 16 квітня 2023 року, а рішенням від 14 квітня 2023 року - до 14 травня 2023 року.
35. 12 травня 2023 року Комітет з питань етики НАЗЯВО за зверненням ОСОБА_1 прийняв рішення про відмову в призупиненні розгляду скарги.
36. 24 травня 2023 року Комітет з питань етики НАЗЯВО рішенням № 16 (29) вніс на розгляд Національного агентства подання про виявлення у дисертації ОСОБА_1 на тему «Інститут уповноважених у здійсненні Голодомору-геноциду 1932- 1933 років в УСРР» фактів академічного плагіату.
37. У червні 2023 року ОСОБА_1 подала до НАЗЯВО скаргу на рішення Комітету з питань етики НАЗЯВО № 16 (29) та заяву про перенесення розгляду Національним агентством подання Комітету з питань етики НАЗЯВО від 07 червня 2023 року, призначеного 27 червня 2023 року на 13:30, до вирішення цього питання в судовому порядку.
38. 27 червня 2023 року НАЗЯВО розглянуло подання Комітету з питань етики НАЗЯВО від 07 червня 2023 року та прийняло рішення про виявлення фактів академічного плагіату в захищеній 24 грудня 2021 року на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 27.053.01 дисертації ОСОБА_1. «Інститут уповноважених у здійсненні Голодомору-геноциду 1932-1933 років в УСРР», поданої на здобуття наукового ступеня доктора історичних наук, та звернення до МОН України щодо позбавлення ОСОБА_1 наукового ступеня доктора історичних наук.
39. У липні 2023 року ОСОБА_1 звернулася до Апеляційного комітету Національного агентства зі скаргою на рішення НАЗЯВО від 27 червня 2023 року.
40. 04 вересня 2023 року Апеляційний комітет Національного агентства відмовив у задоволенні скарги ОСОБА_1 .
41. Позивачка оскаржила до суду в цій справі рішення Комітету з питань етики НАЗЯВО про внесення на розгляд Національного агентства подання про виявлення у дисертації академічного плагіату та рішення НАЗЯВО про виявлення фактів академічного плагіату.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
42. Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також з огляду на межі касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України, Верховний Суд зазначає таке.
43. Згідно з частиною четвертою статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
44. Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
45. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
46. Зазначеним вимогам процесуального закону рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 09 жовтня 2023 року та постанова Восьмого апеляційного адміністративного суду від 01 квітня 2024 року не відповідають, а викладені в касаційній скарзі доводи є частково обґрунтованими з огляду на таке.
47. Статтею 54 Конституції України громадянам гарантується свобода літературної, художньої, наукової і технічної творчості, захист інтелектуальної власності, їхніх авторських прав, моральних і матеріальних інтересів, що виникають у зв`язку з різними видами інтелектуальної діяльності.
Кожний громадянин має право на результати своєї інтелектуальної, творчої діяльності; ніхто не може використовувати або поширювати їх без його згоди, за винятками, встановленими законом.
Держава сприяє розвиткові науки, встановленню наукових зв`язків України зі світовим співтовариством.
48. Відповідно до частини першої статті 28 Закону № 848-VIII вчені мають право на здобуття відповідно до законодавства наукових ступенів доктора філософії і доктора наук та присвоєння вчених звань старшого дослідника, доцента і професора.
49. Політика Держави у сфері освіти визначається засадами та принципами освітньої діяльності, якими, зокрема, є забезпечення якості освіти та якості освітньої діяльності, наукового характеру освіти, академічної доброчесності та академічної свободи (стаття 6 Закону України від 05 вересня 2017 року № 2145-VIII «Про освіту»; далі - Закон № 2145-VIII).
50. Управління у сфері вищої освіти у межах своїх повноважень здійснюється, зокрема Національним агентством із забезпечення якості вищої освіти (частина перша статті 12 Закону № 1556-VII).
51. Позиція Верховного Суду стосовно застосування положень цього Закону у схожих правовідносинах сформована, зокрема, у постановах від 10 вересня 2019 року в справі № 826/13114/16 та від 22 грудня 2020 року в справі № 826/10702/18.
52. Національне агентство відповідно до частини другої статті 17 Закону № 1556-VII є юридичною особою публічного права, яка діє згідно з цим Законом і статутом, що затверджується Кабінетом Міністрів України, та наділяється повноваженнями, які не обмежуються статтею 18 Закону № 1556-VII.
53. Відповідно до положень Статуту Національного агентства із забезпечення якості вищої освіти, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 квітня 2015 року № 244 «Про утворення Національного агентства із забезпечення якості вищої освіти», в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 23 січня 2024 року № 71, Національне агентство є постійно діючим колегіальним органом, уповноваженим Законом № 1556-VII на реалізацію державної політики у сфері забезпечення якості вищої освіти (пункт 1); є юридичною особою публічного права, засновником якої є держава (пункт 5); встановлює відповідно до законодавства факти академічного плагіату, фабрикації чи фальсифікації та готує звернення до МОН України про скасування рішення спеціалізованої вченої ради про присудження наукового ступеня кандидата наук, доктора наук (пункт 9).
54. Згідно з частиною дев`ятою статті 19 Закону № 1556-VII у складі Національного агентства із забезпечення якості вищої освіти утворюються Комітет з питань етики, Апеляційний комітет, а також інші комітети, що формуються з числа членів Національного агентства із забезпечення якості вищої освіти. Комітет з питань етики розглядає питання академічного плагіату і вносить відповідні подання до Національного агентства із забезпечення якості вищої освіти, а також виконує інші повноваження, покладені на нього Національним агентством із забезпечення якості вищої освіти. Апеляційний комітет розглядає звернення, заяви і скарги щодо діяльності та рішень спеціалізованих вчених рад і вносить відповідні подання до Національного агентства із забезпечення якості вищої освіти, а також виконує інші повноваження, покладені на нього Національним агентством із забезпечення якості вищої освіти.
55. Отже, Національне агентство є суб`єктом владних повноважень, здійснює публічно-владні управлінській функції на підставі законодавства та має правосуб`єктність відповідача у розумінні КАС України.
56. Подібних висновків Верховний Суд дійшов, зокрема, у постановах від 17 березня 2023 року в справі № 640/835/20 та від 24 липня 2024 року в справі № 640/23574/20.
57. З огляду на викладене, Суд відхиляє доводи НАЗЯВО, що спір у цій справі не є публічно-правовим та не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, і не вбачає підстав для скасування рішень судів першої та апеляційної інстанцій і закриття провадження відповідно до пункту 1 частини першої статті 238 КАС України; суди попередніх інстанцій не порушили зазначеної норми процесуального права.
58. За визначенням, наведеним у частині першій статті 42 Закону № 2145-VIII, академічна доброчесність - це сукупність етичних принципів та визначених законом правил, якими мають керуватися учасники освітнього процесу під час навчання, викладання та провадження наукової (творчої) діяльності з метою забезпечення довіри до результатів навчання та/або наукових (творчих) досягнень.
59. Відповідно до частини четвертої цієї ж статті Закону порушенням академічної доброчесності вважається, зокрема:
- академічний плагіат - оприлюднення (частково або повністю) наукових (творчих) результатів, отриманих іншими особами, як результатів власного дослідження (творчості) та/або відтворення опублікованих текстів (оприлюднених творів мистецтва) інших авторів без зазначення авторства;
- фабрикація - вигадування даних чи фактів, що використовуються в освітньому процесі або наукових дослідженнях;
- фальсифікація - свідома зміна чи модифікація вже наявних даних, що стосуються освітнього процесу чи наукових досліджень.
60. Верховний Суд у постанові від 22 лютого 2022 року у справі № 640/16651/19 звернув увагу на те, що в березні 2011 року Європейський науковий фонд (ESF) як спільна платформа сімдесяти восьми організацій-членів з тридцяти країн, всіх європейських академій (ALLEA), Європейської федерації національних академій наук і гуманітарних наук з п`ятдесяти трьох академій-членів у сорока країнах опублікували Європейський кодекс поведінки щодо цілісності досліджень як «загальноєвропейську угоду про набір принципів та пріоритетів для дослідницької спільноти».
Європейський кодекс поведінки щодо доброчесності досліджень пояснює, що дослідники та інші дослідницькі організації повинні дотримуватися та просувати принципи доброчесності в академічних та наукових дослідженнях. Відповідно до Кодексу плагіат - це порушення правил відповідальної поведінки. Це визначається як привласнення чужих матеріалів без належного визнання. У Кодексі підкреслюється, що дослідники повинні проявляти справедливість у наданні посилань та наданні заслуг за роботи інших осіб, і що всі автори, якщо не вказане інше, повинні повністю відповідати за зміст публікації.
61. Заклади вищої освіти як система внутрішнього забезпечення якості вищої освіти з огляду на пункт 8 частини другої статті 16 Закону № 1556-VII мають здійснюють процедури і заходи, які забезпечують дотримання академічної доброчесності працівниками закладів вищої освіти та здобувачами вищої освіти, у тому числі створення і забезпечення функціонування ефективної системи запобігання та виявлення академічного плагіату.
62. Після присудження спеціалізованою вченою радою наукового ступеня доктора наук відповідно до частини сьомої статті 28-1 Закону № 848-VIII дотримання академічної доброчесності забезпечує НАЗЯВО як постійно діючий колегіальний орган з питань реалізації державної політики у сфері забезпечення якості вищої освіти.
63. З огляду на частину п`яту статті 42 Закону № 2145-VIII за порушення академічної доброчесності працівники закладів освіти можуть бути притягнені до академічної відповідальності у вигляді відмови у присудженні наукового ступеня чи вченого звання, або позбавлення вже присудженого ступеня або звання.
64. У питаннях академічної доброчесності Національне агентство відповідно до пункту 41 Порядку № 1197 розглядає звернення фізичних чи юридичних осіб з інформацією щодо академічного плагіату, фабрикації, фальсифікації.
Національне агентство надсилає до МОН України разом із супровідним листом копію прийнятого рішення щодо виявлення в дисертації, наукових публікаціях, зарахованих за її темою, академічного плагіату, фабрикації, фальсифікації:
- з результатами проведеного аналізу доказів, які підтверджують факт академічного плагіату, фабрикації, фальсифікації;
- з результатами проведеного аналізу виявлених за допомогою відповідного програмного забезпечення фрагментів збігів щодо неправомірного використання наукових текстів, ідей, розробок, наукових результатів і матеріалів інших авторів без відповідного посилання;
- з посиланням на норми законодавства.
65. МОН України згідно з пунктом 15 частини першої статті 13 Закону № 1556-VII організовує роботу атестаційної колегії, яка на принципах прозорості та відкритості, зокрема, розглядає питання та приймає рішення про позбавлення особи вченого звання; розглядає питання, пов`язані з позбавленням наукових ступенів кандидата наук і доктора наук, відповідно до законодавства; розглядає апеляції на рішення атестаційної колегії.
66. Отже, МОН України перевіряє рішення Національного агентства щодо виявлення в дисертації особи академічного плагіату, фабрикації, фальсифікації на предмет його обґрунтованості та вмотивованості.
67. Для розгляду питання щодо позбавлення особи наукового ступеня МОН України відповідно до пункту 42 Порядку № 1197 може залучати:
- експертні ради з питань атестації наукових кадрів;
- працівників закладів вищої освіти (наукових установ) шляхом утворення групи експертів;
- окремих вчених шляхом призначення їх експертами.
Залучений суб`єкт розглядає обґрунтованість наданих у зверненні доказів, підтверджує / не підтверджує наведені у зверненні факти і надає МОН України рекомендації щодо позбавлення особи наукового ступеня, про що готує висновок і подає його МОН України.
У разі виявлення обставин, що є підставами для проведення повторної, додаткової та контрольної експертизи відповідно до Закону України «Про наукову і науково-технічну експертизу», МОН України проводить відповідного виду експертизу.
68. Згідно з пунктом 43 Порядку № 1197 у МОН України готується узагальнений висновок, який подається на розгляд атестаційної колегії МОН України.
Атестаційна колегія МОН України розглядає узагальнений висновок і приймає рішення щодо позбавлення особи наукового ступеня.
МОН України на підставі рішення атестаційної колегії позбавляє особу наукового ступеня, скасовує своє рішення про видачу особі відповідного диплома та визнає диплом недійсним (скасовує своє рішення про затвердження рішення ради про присудження ступеня доктора філософії) або залишає в силі рішення, обґрунтованість прийняття якого переглядалося.
69. Отже, прийняття оскаржуваного у цій справі рішення НАЗЯВО тягне за собою правові наслідки, зокрема у вигляді виникнення у МОН України прав та обов`язків, визначених Законом № 2145-VIII та Порядком № 1197.
Зокрема, МОН України на підставі рішення НАЗЯВО щодо виявлення в дисертації академічного плагіату, фабрикації та/або фальсифікації приймає рішення про позбавлення особи наукового ступеня або залишає в силі рішення про видачу особі відповідного диплома, обґрунтованість прийняття якого переглядалося.
70. НАЗЯВО в пунктах 2 та 3 оскаржуваного рішення від 27 червня 2023 року про виявлення фактів академічного плагіату в захищеній дисертації ОСОБА_1 вирішило звернутися до МОН України щодо позбавлення ОСОБА_1 наукового ступеня доктора історичних наук, надіславши копію рішення разом із відповідними матеріалами.
71. Скасування рішення НАЗЯВО про виявлення академічного плагіату в захищеній дисертації як протиправного у судовому порядку може стати підставою для перегляду чи скасування рішення МОН України у випадку його прийняття. Проте суди попередніх інстанцій під час розгляду справи не з`ясували, чи ухвалювало МОН України будь-яке рішення за результатами розгляду звернення НАЗЯВО.
72. У статті 76 Закону України від 17 лютого 2022 року № 2073-IX «Про адміністративну процедуру» передбачено, що адміністративний акт втрачає чинність внаслідок, зокрема, відкликання правомірного адміністративного акта адміністративним органом, що його прийняв (статті 86-88 цього Закону); визнання недійсним протиправного адміністративного акта адміністративним органом, що його прийняв (статті 86, 87, 89 цього Закону); його скасування в порядку адміністративного оскарження або судом; з інших причин, визначених законом.
73. В адміністративному судочинстві діє інститут третьої особи з метою залучення до справи осіб, чиїх прав та обов`язків, може стосуватися судове рішення, та з метою більш повного та всебічного з`ясування обставин у справі.
74. Частиною другою статті 49 КАС України визначено, що треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, у разі коли рішення у справі може вплинути на їхні права, свободи, інтереси або обов`язки. Вони можуть бути залучені до участі у справі також за клопотанням учасників справи. Якщо адміністративний суд при вирішенні питання про відкриття провадження у справі або при підготовці справи до судового розгляду встановить, що судове рішення може вплинути на права та обов`язки осіб, які не є стороною у справі, суд залучає таких осіб до участі в справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору. Вступ третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, не має наслідком розгляд адміністративної справи спочатку.
75. Відповідно до частини п`ятої статті 49 КАС України про залучення третіх осіб до участі у справі суд постановляє ухвалу, в якій зазначає, на які права чи обов`язки такої особи та яким чином може вплинути рішення суду у справі. Ухвала за наслідками розгляду питання про вступ у справу третіх осіб окремо не оскаржується. Заперечення проти такої ухвали може бути включено до апеляційної чи касаційної скарги на рішення суду, прийняте за результатами розгляду справи.
76. Згідно з частиною другою статті 51 КАС України треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, мають права та обов`язки, визначені у статті 44 цього Кодексу.
77. Інститут третьої особи спрямований на створення умов для захисту прав, свобод та інтересів такої особи, які можуть бути порушені при вирішенні спору між позивачем і відповідачем за відсутності третьої особи.
78. Водночас участь у справі третіх осіб, з одного боку, обумовлена завданням адміністративного судочинства, яким згідно з частиною першою статті 2 КАС України є справедливий, неупереджений та своєчасний захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин, а з іншого - вимогами процесуального законодавства про законність і обґрунтованість судового рішення.
79. Правовим наслідком незалучення до участі в справі третіх осіб є порушення конституційного права на судовий захист, оскільки особи не беруть участі в справі, вирішення якої може безпосередньо вплинути на їх права, свободи, інтереси або обов`язки та не реалізують комплексу своїх процесуальних прав.
80. Верховний Суд виклав подібні правові висновки, зокрема, у постановах від 29 травня 2020 року в справі № 140/1868/19 та від 29 січня 2024 року в справі № 560/5937/22.
81. У категорії спорів, у яких оскаржується рішення НАЗЯВО про виявлення в дисертації науковця академічного плагіату, фабрикації та/або фальсифікації, залучення МОН України до участі у справі, в якості третьої особи, яка не заявляє самостійний вимог щодо предмета спору, на стороні НАЗЯВО та отримання його позиції із цього приводу додатково сприяє всебічному розгляду справи, зібранню більшої кількості доказів, правильному вирішенню справи та запобігає ситуації, коли у справах з одних правовідносин ухвалюються протилежні за змістом рішення.
82. За правовою позицією Верховного Суду України, викладеною у постановах від 24 червня 2008 року в справі № 2/164-35/246 та від 30 березня 2016 року в справі № 814-3015-14, судове рішення є таким, що прийняте про права та обов`язки особи, яка не була залучена до участі у справі, якщо в мотивувальній частині рішення містяться висновки суду про права та обов`язки цієї особи. У такому випадку рішення порушує не лише матеріальні права осіб, не залучених до участі у справі, а й їх процесуальні права.
83. МОН України є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сферах освіти і науки, наукової, науково-технічної діяльності, інноваційної діяльності в зазначених сферах, трансферу (передачі) технологій, а також забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері здійснення державного нагляду (контролю) за діяльністю закладів освіти, підприємств, установ та організацій, які надають послуги у сфері освіти або провадять іншу діяльність, пов`язану з наданням таких послуг, незалежно від їх підпорядкування і форми власності (абзац другий пункту 1 Положення про Міністерство освіти і науки України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 жовтня 2014 року № 630; далі - Положення № 630).
84. Одним із завдань МОН України є забезпечення формування та реалізація державної політики у сферах освіти і науки, наукової, науково-технічної діяльності та інноваційної діяльності в зазначених сферах, трансферу (передачі) технологій (підпункт 1 пункт 3 Положення № 630);
85. Скасовуючи рішення НАЗЯВО від 27 червня 2023 року про виявлення академічного плагіату в захищеній ОСОБА_1 дисертації, суд першої інстанції вирішив питання про відсутність у МОН України обов`язку здійснювати розгляд питання щодо позбавлення позивачки наукового ступеня та, відповідно, реалізовувати свої повноваження, визначені, зокрема, пунктом 15 частини першої статті 13 Закону № 1556-VII, не залучивши цього суб`єкта владних повноважень до участі в справі.
86. Суд апеляційної інстанції під час апеляційного розгляду справи також не звернув на це уваги, з власної ініціативи не залучив МОН України до участі в справі як третю особу на стороні відповідача, незважаючи на те, що ухвалення судового рішення у цій справі безпосередньо впливає на права та обов`язки МОН України.
87. Верховний Суд не має процесуальної можливості під час касаційного перегляду рішень судів попередніх інстанцій вирішувати питання про залучення третіх осіб.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
88. Відповідно до частини третьої статті 353 КАС України порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судових рішень з направленням справи на новий розгляд, якщо, зокрема, суд прийняв рішення про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки осіб, які не були залучені до участі у справі.
89. Згідно з частиною четвертою статті 353 КАС України справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом. В усіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.
90. Зважаючи на характер і предмет спірних правовідносин, Суд вважає, що вирішення цієї справи прямо впливає на обов`язки МОН України, що відповідно до статті 353 КАС України є підставою для скасування рішень судів першої та апеляційної інстанцій і направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції для вирішення питання про залучення до участі в справі МОН України та нового розгляду справи по суті.
91. Аналогічний правовий висновок у справах, в якій судами попередніх інстанцій не залучили до розгляду справи осіб, щодо прав, інтересів та обов`язків яких суд прийняв рішення, міститься, зокрема у постановах Верховного Суду від 03 березня 2020 року в справі № 826/7011/16, від 11 листопада 2020 року в справі № 191/1169/16-а(2-а/191/7/17), від 08 грудня 2020 року в справі № 826/11008/18, від 04 липня 2022 року в справі № 160/1632/21, від 03 листопада 2022 року в справі № 260/61/22, від 01 грудня 2022 року в справі № 160/2798/21, від 09 лютого 2023 року в справі № 160/1472/21 та від 01 травня 2023 року в справі № 640/11147/21.
Висновки щодо розподілу судових витрат
92. Оскільки Суд не ухвалює нового рішення та повертає справу на новий розгляд, то відповідно до статті 139 КАС України судові витрати новому розподілу не підлягають.
93. Щодо заявленої Національним агентством вимоги про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.
94. Верховний Суд у складі об`єднаної палати Касаційного адміністративного суду у пункті 42 постанови від 29 серпня 2022 року в справі № 826/16473/15 сформулював правову позицію про те, що передбачене статтею 140 КАС України правило щодо присудження витрат спрацьовує, якщо позивачем є фізична або юридична особа, яка не є суб`єктом владних повноважень. Якщо позивачем є суб`єкт владних повноважень, незалежно від результату розгляду справи не підлягають відшкодуванню понесені ним судові витрати, окрім судових витрат суб`єкта владних повноважень, пов`язаних із залученням свідків та проведенням експертиз.
95. Тому клопотання НАЗЯВО як суб`єкта владних повноважень про відшкодування витрат на сплату судового збору не підлягає задоволенню.
Керуючись статтями 341 345 349 353 355 356 359 КАС України, Суд
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Національного агентства із забезпечення якості вищої освіти задовольнити частково.
Рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 09 жовтня 2023 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 01 квітня 2024 року скасувати.
Справу № 300/4659/23 за позовом ОСОБА_1 до Національного агентства із забезпечення якості вищої освіти про визнання протиправними та скасування рішень направити на новий розгляд до Івано-Франківського окружного адміністративного суду.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та не може бути оскаржена.
Суддя-доповідач Я.О. Берназюк
Судді: А.А. Єзеров
С.М. Чиркін