№ 300/5082/23

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 листопада 2024 року

м. Київ

справа № 300/5082/23

адміністративне провадження № К/990/32786/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Тацій Л.В.,

суддів: Стеценка С.Г., Стрелець Т.Г.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні справу № 300/5082/23

за позовом ОСОБА_1 до Івано-Франківської міської ради про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання до вчинення дій, провадження в якій відкрито

за касаційною скаргою Івано-Франківської міської ради на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 07.11.2023 (суддя Гомельчук С. В.) та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 15.07.2024 (головуючий суддя Глушко І. В., судді Довга О. І., Запотічний І. І.),

УСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

У серпні 2023 року ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до суду з позовом до Івано-Франківської міської ради (далі також відповідач), у якому просив:

- визнати протиправним та скасувати рішення 36 сесії восьмого демократичного скликання Івано-Франківської міської ради від 15.06.2023 № 125-36;

- зобов`язати Івано-Франківську міську раду передати в оренду ОСОБА_1 земельну ділянку площею 0,5956 га, цільове призначення 01.02 для ведення фермерського господарства, кадастровий номер 26255880201:01:004:0835 за адресою: АДРЕСА_1 .

Обґрунтовуючи позовні вимоги, ОСОБА_1 зазначав, що він є власником нежитлових приміщень, що розташовані на земельній ділянці площею 0,5956 га, кадастровий номер 2625880201:01:004:0835. Відповідно до витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку НВ-0000122202023 від 26.01.2023, цільове призначення земельної ділянки: 01.02 для ведення фермерського господарства.

03.03.2023 ОСОБА_2 звернувся в інтересах ОСОБА_1 через Центр надання адміністративних послуг із заявою про передачу в оренду земельної ділянки.

Спірним у цій справі рішенням Івано-Франківської міської ради відмовлено в задоволенні вказаної заяви.

Позивач вважає таку відмову протиправною, оскільки відповідно до статті 120 Земельного кодексу України якщо об`єкт нерухомого майна (жилий будинок (крім багатоквартирного), інша будівля або споруда), об`єкт незавершеного будівництва розміщений на земельній ділянці державної або комунальної власності, що не перебуває у користуванні, набувач такого об`єкта нерухомого майна зобов`язаний протягом 30 днів з дня державної реєстрації права власності на такий об`єкт звернутися до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування з клопотанням про передачу йому у власність або користування земельної ділянки, на якій розміщений такий об`єкт, що належить йому на праві власності, у порядку, передбаченому статтями 118, 123 або 128 цього Кодексу. Орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, зобов`язаний передати земельну ділянку у власність або користування набувачу в порядку, встановленому цим Кодексом.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 07.11.2023, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 15.07.2024, позов задоволено частково:

- визнано протиправним та скасовано рішення 36 сесії восьмого демократичного скликання Івано-Франківської міської ради від 15.06.2023 № 125-36 в частині відмови ОСОБА_1 у передачі в оренду, терміном 49 років, земельної ділянки площею 0,5956 га, розташованої в АДРЕСА_1 для ведення фермерського господарства;

- зобов`язано Івано-Франківську міську раду на найближчій сесії повторно розглянути клопотання (заяву) ОСОБА_1 , в інтересах якого діє ОСОБА_2 , про передачу ОСОБА_1 в оренду земельної ділянки площею 0,5956 га, цільове призначення 01.02 для ведення фермерського господарства, кадастровий номер 26255880201:01:004:0835 за адресою: АДРЕСА_1 , терміном на 49 років.

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що позивачем як власником об`єкта нерухомого майна, розміщеного на земельній ділянці в с. Братківці, яка не перебуває в користуванні, належним чином виконано свій обов`язок, визначений чинним законодавством щодо звернення до Івано-Франківської міської ради з клопотанням про передачу йому у користування (оренду) земельної ділянки, на якій розміщений такий об`єкт.

Суди зробили висновок про наявність у ОСОБА_1 права відповідно до приписів статті 377 Цивільного кодексу України на отримання в оренду земельної ділянки (кадастровий номер 26255880201:01:004:0835) за адресою: АДРЕСА_1 .

Щодо позовної вимоги про зобов`язання Івано-Франківської міської ради передати в оренду ОСОБА_1 земельну ділянку суди зазначили, що належним способом відновлення порушеного права буде зобов`язання відповідача повторно розглянути клопотання (заяву) позивача про передачу йому в оренду земельної ділянки (з огляду на дискреційні повноваження органу місцевого самоврядування у сфері земельних відносин).

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У серпні 2024 року Івано-Франківська міська рада звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 07.11.2023 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 15.07.2024, у якій просить скасувати вказані судові рішення та ухвалити нове про відмову в задоволенні позову.

Обґрунтовуючи касаційну скаргу, відповідач вказує на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права внаслідок неврахування висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 03.11.2021 у справі № 817/1911/17, від 15.04.2020 у справі № 817/72/18, від 20.05.2020 у справі № 817/69/18, від 15.06.2021 у справі № 817/1909/17.

Доводить, що земельні ділянки з цільовим призначенням «для ведення фермерського господарства» можуть надаватися лише членам фермерського господарства або безпосередньо фермерським господарствам.

ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ ТА КЛОПОТАННЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Верховний Суд ухвалою від 18.09.2024 відкрив касаційне провадження у справі на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС).

Позивач подав відзив на касаційну скаргу, відповідно до якого просить залишити скаргу без задоволення, а ухваленні у справі судові рішення - без змін.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

Судами попередніх інстанцій установлено, що ОСОБА_1 на підставі договору дарування від 28.01.2015 є власником нежитлових приміщень площею 107,5 кв. м та 53,5 кв. м, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 . Право власності на об`єкт нерухомого майна зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, про що видано витяг № 3 2813616 від 28.01.2015.

Зазначене нерухоме майно розміщене на земельній ділянці площею 0,5956 га, кадастровий номер 2625880201:01:004:0835. Відповідно до витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку НВ-0000122202023 від 26.01.2023, цільове призначення земельної ділянки: 01.02 для ведення фермерського господарства.

14.03.2023 ОСОБА_2 , від імені ОСОБА_1 через Центр надання адміністративних послуг міста Івано-Франківськ, територіальний підрозділ «Братківці», звернувся до Івано-Франківської міської ради із заявою щодо виділення в оренду земельної ділянки для ведення фермерського господарства, кадастровий номер земельної ділянки 2625880201:01:004:0835, площею 0,5956 га, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , терміном на 49 років. До заяви, зокрема, було додано копії паспорту, РНОКПП, витяг із технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок від 21.02.2023, витяг з Державного земельного кадастру про земельну діянку № НВ-0000122202023 від 26.01.2023, витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 32813616, договір дарування нежитлового приміщення, довідка з містобудівного кадастру № 36380, інформація з державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 327023941, фотофіксація земельної ділянки.

Рішенням 36 сесії восьмого демократичного скликання Івано-Франківської міської ради від 15.06.2023 № 125-36 відмовлено у передачі ОСОБА_1 в оренду вказаної земельної ділянки.

Вважаючи таке рішення протиправним, позивач звернувся до суду з цим позовом.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Відповідно до частин першої та другої статті 341 КАС суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Верховний Суд перевірив наведені у касаційній скарзі доводи відповідача, заперечення позивача щодо вимог касаційної скарги, правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права і дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно зі статтею 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (частина друга статті 19 Конституції України).

За змістом частин першої та другої статті 116 Земельного кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Частиною одинадцятою статті 120 Земельного кодексу України передбачено: якщо об`єкт нерухомого майна (жилий будинок (крім багатоквартирного), інша будівля або споруда), об`єкт незавершеного будівництва розміщений на земельній ділянці державної або комунальної власності, що не перебуває у користуванні, набувач такого об`єкта нерухомого майна зобов`язаний протягом 30 днів з дня державної реєстрації права власності на такий об`єкт звернутися до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування з клопотанням про передачу йому у власність або користування земельної ділянки, на якій розміщений такий об`єкт, що належить йому на праві власності, у порядку, передбаченому статтями 118, 123 або 128 цього Кодексу.

Орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, зобов`язаний передати земельну ділянку у власність або користування набувачу в порядку, встановленому цим Кодексом.

Пропущення строку подання клопотання, зазначеного в абзаці першому цієї частини, не може бути підставою для відмови набувачу (власнику) такого об`єкта у передачі йому у власність або користування земельної ділянки, на якій розміщений такий об`єкт.

Тобто частина одинадцята статті 120 Земельного кодексу України передбачає для власника (набувача) об`єкта нерухомого майна, розміщеного на земельній ділянці державної або комунальної власності, три варіанти набуття у власність або користування земельної ділянки державної або комунальної власності:

стаття 118 Земельного кодексу України (порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами);

стаття 123 Земельного кодексу України (порядок надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування);

стаття 128 Земельного кодексу України (порядок продажу земельних ділянок державної та комунальної власності громадянам та юридичним особам).

При зверненні до Івано-Франківської міської ради з клопотанням щодо виділення в оренду земельної ділянки, на якій розташовані належні позивачеві на праві власності об`єкти нерухомості, ОСОБА_1 обрав порядок надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування, який визначений статтею 123 Земельного кодексу України.

Згідно із частиною першою статті 123 Земельного кодексу України надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування.

Рішення зазначених органів приймається на підставі проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у разі:

надання земельної ділянки із зміною її цільового призначення;

формування нової земельної ділянки (крім поділу та об`єднання).

Надання у користування земельної ділянки, зареєстрованої в Державному земельному кадастрі відповідно до Закону України "Про Державний земельний кадастр", право власності на яку зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, без зміни її меж та цільового призначення здійснюється без складення документації із землеустрою.

Частиною третьою статті 124 Земельного кодексу України передбачено, що передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, громадянам, юридичним особам, визначеним частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу, здійснюється в порядку, встановленому статтею 123 цього Кодексу.

При цьому відповідно до частини другої статті 134 цього ж Кодексу не підлягають продажу, передачі в користування на конкурентних засадах (на земельних торгах) земельні ділянки державної чи комунальної власності у разі розташування на земельних ділянках об`єктів нерухомого майна (будівель, споруд), що перебувають у власності фізичних або юридичних осіб.

Відповідно до статті 377 Цивільного кодексу України до особи, яка набула право власності на об`єкт нерухомого майна (житловий будинок (крім багатоквартирного), іншу будівлю або споруду), об`єкт незавершеного будівництва, право власності на який зареєстровано у визначеному законом порядку, або частку у праві спільної власності на такий об`єкт, одночасно переходить право власності (частка у праві спільної власності) або право користування земельною ділянкою, на якій розміщений такий об`єкт, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для відчужувача (попереднього власника) такого об`єкта, у порядку та на умовах, визначених Земельним кодексом України. Істотною умовою договору, який передбачає перехід права власності на об`єкт нерухомого майна (житловий будинок (крім багатоквартирного), іншу будівлю або споруду), об`єкт незавершеного будівництва, який розміщений на земельній ділянці і перебуває у власності відчужувача, є умова щодо одночасного переходу права власності на таку земельну ділянку (частку у праві спільної власності на неї) від відчужувача (попереднього власника) відповідного об`єкта до набувача такого об`єкта.

Судами першої та апеляційної інстанцій установлено, що представником позивача 14.03.2023 подано заяву про передачу в оренду земельної ділянки із пакетом документів. Заява подана у вигляді заповненого бланка, у якій зазначено додатки до вказаної заяви, зокрема, копія документації із землеустрою, завіреної проектною землевпорядною організацією.

Замовником документації із землеустрою на земельну ділянку з кадастровим номером 2625880201:01:004:0835 була Братковецька сільська рада, тому дана документація знаходиться в Івано-Франківській міській раді як у правонаступника.

За таких обставин та з урахування вищезазначеного правового регулювання суди попередніх інстанцій дійшли висновку про те, що позивачем як власником об`єкта нерухомого майна, розміщеного на земельній ділянці с. Братківці, яка не перебуває у користуванні, належним чином виконано свій обов`язок, визначений чинним законодавством щодо звернення до Івано-Франківської міської ради з клопотанням про передачу йому у користування земельної ділянки, на якій розміщений такий об`єкт.

З огляду на встановлене право ОСОБА_1 відповідно до приписів статей 120 Земельного кодексу України та 377 Цивільного кодексу України на отримання в оренду земельної ділянки (кадастровий номер 26255880201:01:004:0835), суди виснували про невідповідність спірного у справі рішення критеріям правомірності, визначеним у частині другій статті 2 КАС.

Заперечуючи проти такого висновку судів першої та апеляційної інстанцій, Івано-Франківська міська рада посилається на постанову Верховного Суду від 03.11.2021 у справі № 817/1911/17.

Колегія суддів відхиляє посилання відповідача на згадану постанову з огляду на неподібність правовідносин.

Так, Верховний Суд у постанові від 03.11.2021 у справі № 817/1911/17 зробив висновок, що у члена фермерського господарства не виникає право користування земельною ділянкою, яка була надана власником (органом місцевого самоврядування) громадянину (засновнику) у користування для створення такого господарства. Єдиним суб`єктом, який володіє правомочністю користуватися земельною ділянкою, виділеною власником (органом місцевого самоврядування) для створення фермерського господарства, є саме таке фермерське господарство як суб`єкт господарювання. Право на безоплатну передачу у власність земельних ділянок із земель, що надавалися у користування засновнику для створення фермерського господарства, не виникає у жодного члена фермерського господарства, в тому числі засновника.

Тобто, правовідносини в межах справи № 817/1911/17 не стосувались надання особі в користування земельної ділянки, на якій розташовані об`єкти нерухомого майна, власником яких є ця особа.

Крім того в постанові від 20.06.2023 у справі № 633/408/18 Велика Палата Верховного Суду фактично відступила від зазначеного вище висновку, зазначивши, що член фермерського господарства, який отримав земельну ділянку у користування для створення фермерського господарства і раніше не набув права на земельну частку (пай), може цю (отриману ним) земельну ділянку приватизувати у розмірі земельної частки (паю). Якщо ж член фермерського господарства не отримував у користування земельну ділянку для його створення, а лише увійшов до складу членів цього господарства, він має право отримати у власність земельну ділянку у передбаченому законом розмірі, проте в загальному порядку, зокрема із земель, які не перебувають у власності чи користуванні фермерського господарства.

Це ж стосується і постанов Верховного Суду від 15.04.2020 у справі № 817/72/18, від 20.05.2020 у справі № 817/69/18, від 15.06.2021 у справі № 817/1909/17, якими відповідач також обґрунтовує вказану ним підставу касаційного оскарження, оскільки у них сформульовано такий висновок: чинним законодавством не передбачено виділення членам фермерського господарства земельної ділянки у власність із земель, що перебувають у власності чи користуванні фермерського господарства. Члени фермерського господарства наділені правом на одержання безоплатно у власність із земель державної або комунальної власності земельної ділянки у розмірі земельної частки (паю) в загальному порядку, передбаченому ЗК України.

Підсумовуючи викладене, колегія суддів констатує, що під час касаційного перегляду справи не знайшла підстава, з якої було відкрито провадження у справі.

Відповідач у касаційній скарзі доводить, що надання земельних ділянок державної чи комунальної власності у власність чи користування для ведення фермерського господарства здійснюється у порядку, передбаченому Земельним кодексом України.

Суд наголошує, що саме нормами Земельного кодексу України (частина одинадцята статті 120) передбачено обов`язок позивача як власника нерухомого майна, розташованого на земельній ділянці, яка не належить йому на праві власності або користування, звернутися до відповідного органу місцевого самоврядування з клопотанням про надання йому такої земельної ділянки, зокрема, в користування (оренду).

Цьому обов`язку власника об`єкта нерухомості кореспондує обов`язок органу місцевого самоврядування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 Земельного кодексу України, передати земельну ділянку у власність або користування набувачу в порядку, встановленому цим Кодексом.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16.02.2021 у справі № 910/2861/18 звернула увагу на важливість принципу superficies solo cedit (збудоване на поверхні слідує за землею); принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди, який хоча безпосередньо і не закріплений у загальному вигляді в законі, тим не менш знаходить свій вияв у правилах статті 120 Земельного кодексу України, статті 377 Цивільного кодексу України, інших положеннях законодавства (пункт 8.5 постанови Великої Палати Верховного Суду від 04.12.2018 у справі № 910/18560/16).

Івано-Франківська міська рада також стверджує, що суд вийшов за межі позовних вимог та зобов`язав відповідача на найближчій сесії повторно розглянути клопотання (заяву) ОСОБА_1 про передачу в оренду земельної ділянки.

З таким доводом відповідача погодитись, однак, неможливо, оскільки суди врахували, що позивач просив зобов`язати Івано-Франківську міську раду передати в оренду ОСОБА_1 земельну ділянку площею 0,5956 га, цільове призначення 01.02 для ведення фермерського господарства, кадастровий номер 26255880201:01:004:0835 за адресою: Івано-Франківська область, Тисменицький район, с. Братківці, вул. Шевченка. При цьому повноваження органів місцевого самоврядування в сфері земельних відносин є дискреційними.

Суд апеляційної інстанції наголосив, що суд є правозастосовуючим органом, тобто, не створюючи нових правових норм, не підміняючи собою органи виконавчої та законодавчої влади, на підставі закону у встановленому процесуальним законом порядку вирішує справи.

Указані обставини і зумовили часткове задоволення позову, зокрема шляхом зобов`язання відповідача повторно розглянути заяву.

У контексті оцінки доводів касаційної скарги Верховний Суд звертає увагу на позицію Європейського суду з прав людини, зокрема, у справах «Проніна проти України» (пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

З огляду на такий підхід Європейського суду з прав людини до оцінки аргументів сторін, Верховний Суд вважає, що ключові аргументи касаційної скарги отримали достатню оцінку.

У зв`язку з викладеним, доводи касаційної скарги не спростовують мотивів, покладених судами в основу оскаржуваних судових рішень, і не свідчать про неправильне застосування ними норм матеріального права або ж порушення процесуальних норм, а фактично зводяться до помилкового трактування норм матеріального права та незгоди з оцінкою, наданою судами повно і всебічно встановленим обставинам справи, при цьому порушень норм процесуального права, які б вплинули або змінили цю оцінку, скаржником не зазначено.

Відповідно до частини першої статті 350 КАС суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 341 345 349 350 355 356 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Івано-Франківської міської ради залишити без задоволення.

Рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 07.11.2023 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 15.07.2024у справі № 300/5082/23 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді Л.В. Тацій С.Г. Стеценко Т.Г. Стрелець