ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
31 жовтня 2024 року
м. Київ
справа № 300/6438/21
адміністративне провадження № К/990/2777/23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Чиркіна С.М.,
суддів: Єзерова А.А., Берназюка Я.О.,
розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 22 липня 2022 року (головуючий суддя Чуприна О.В.) та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 30 листопада 2022 року (головуючий суддя Гуляк В.В., судді: Ільчишин Н.В., Коваль Р.Й.) у справі № 300/6438/21 за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Управління Держпраці в Івано-Франківській області про визнання протиправною та скасування постанови,
У С Т А Н О В И В:
І. РУХ СПРАВИ
25 жовтня 2021 року фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (надалі по тексту також - позивач, ФОП ОСОБА_1 , підприємець), в інтересах якого діє адвокат Савчук Роман Романович (надалі по тексту також - представник позивача), звернувся в Івано-Франківський окружний адміністративний суд з позовом до Управління Держпраці в Івано-Франківській області (надалі по тексту також - відповідач, Управління, Управління Держпраці в області, контролюючий орган), у якому просив: визнати протиправною та скасувати постанову про накладення штрафу за порушення законодавства про працю та зайнятість населення № ІФ256/528/АВ/П/ТД-ФС від 15 квітня 2021 року (надалі по тексту також - оскаржувана постанова/рішення).
Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 22 липня 2022 року у задоволенні позову відмовлено.
Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 30 листопада 2022 року рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 22 липня 2022 року залишено без змін.
24 січня 2023 року на адресу Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга відповідача, надіслана 18 січня 2023 року, в якій скаржник просить скасувати рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 22 липня 2022 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 30 листопада 2022 року і прийняти нову постанову, якою позов задовольнити.
Ухвалою Верховного Суду від 03 листопада 2023 року відкрито касаційне провадження у справі. Цією ж ухвалою витребувано справу з суду першої інстанції.
Копію вищезазначеної ухвали вручено уповноваженому представнику відповідача 13 лютого 2023 року, що підтверджується інформацією у поштовому повідомленні.
В свою чергу відповідач правом надання відзиву не скористався, що не перешкоджає касаційному перегляду рішень судів попередніх інстанцій.
Ухвалою Верховного Суду від 30 жовтня 2024 року справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження відповідно до статті 345 Кодексу адміністративного судочинства України (далі також КАС України).
IІ. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ
Позов мотивовано тим, що відповідач протиправно, з порушенням норм чинного законодавства виніс постанову про накладення штрафу № ІФ256/528/АВ/П/ТД-ФС від 15 квітня 2021 року, якою до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 за порушення законодавства про працю та зайнятість населення застосовано штраф у розмірі 60 000,00 гривень.
За доводами позивача, між ОСОБА_2 та ФОП ОСОБА_1 укладено цивільно-правовий договір № 4/03 від 04.03.2021, за умовами якого ОСОБА_2 виконувала такі роботи: контроль за своєчасним обслуговуванням відвідувачів, дотримання чистоти у приміщенні, збереження майна й устаткування; вирішення конфліктів; інформування керівництва організації про наявні недоліки в обслуговуванні клієнтів, вживання заходів до їх ліквідації; інші поточні доручення. Примірник такого договору був наданий державним інспекторам Управління в ході інспекційного відвідування 04 березня 2021 року, що відображено і в акті інспекційного відвідування від 16 березня 2021 року, однак при винесенні оскаржуваної постанови відповідачем не врахований.
За твердженням позивача, ОСОБА_2 не перебувала з ним у трудових відносинах, а лише надавала ФОП ОСОБА_1 послуги/виконувала роботу в межах укладеного цивільно-правового договору. Факт укладення вказаного цивільно-правового договору та виконання його умов підтверджується також відповідною податковою звітністю ФОП ОСОБА_1 , в якій відображено нарахування і сплату податкових платежів та єдиного соціального внеску із сум, які були сплачені ОСОБА_2 згідно з умовами договору.
Вважає, що не мав обов`язку повідомляти територіальний орган ДФС про прийняття на роботу ОСОБА_2 за трудовим договором.
Також позивач зазначає про безпідставність інспекційного відвідування, так як відповідачем не зазначено, яку саме інформацію керівником органу контролю про проведення інспекційних відвідувань було проаналізовано та зроблено висновок про наявність можливих порушень саме позивачем вимог трудового законодавства з питань порушення порядку оформлення трудових відносин.
Акцентує увагу на тому, що акт інспекційного відвідування від 16 березня 2021 року не містить відмітки про його отримання, водночас наявні відомості про надіслання поштовим зв`язком такого акта рекомендованим листом з описом документів.
На думку позивача, орган контролю порушив вимоги Порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 серпня 2019 року № 823 (надалі по тексту також Порядок № 823), оскільки в матеріалах справи відсутні відомості про неможливість особистого вручення вказаного акта і припису позивачу 16 березня 2021 року.
Вважає, що у відповідача відсутні підстави надсилати такий акт поштовим зв`язком.
Зауважує, що примірник акта надісланий за адресою реєстрації ФОП ОСОБА_1 (с. Яворів, Косівський район), незважаючи на те, що підприємницьку діяльність останній здійснює в с. Поляниця.
У відзиві на позов відповідач не погоджується з доводами позивача.
Акцентує увагу на тому, що 04 березня 2021 року під час інспекційного відвідування у ФОП ОСОБА_1 встановлено перебування на робочому місці працівника ОСОБА_2 .
Зауважує, що згідно наданих нею пояснень вона працює у позивача із 04 березня 2021 року на посаді адміністратора, що зафіксовано засобами відеотехніки.
Відповідач вважає, що ОСОБА_2 перебуває у трудових відносинах із позивачем без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.
Також зазначає, що відповідачем обрано альтернативний спосіб ознайомлення позивача із необхідними документами, складеними за наслідками проведеного у нього заходу контролю, а саме надсилання акта і припису засобами поштового зв`язку протягом наступного робочого дня за адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань рекомендованим листом.
У відповіді на відзив позивач зазначив, що відповідачем не долучено до матеріалів справи жодного документа, який би підтверджував вказані у відзиві відомості, зокрема відповідні письмові аналізи, звіти щодо стану неформальної зайнятості в Івано-Франківській області, доповідні записки інспекторів Держпраці з цих питань тощо.
Також зазначає, що відповідач не вказав, яка саме інформація давала підстави керівнику Держпраці ініціювати інспекційне відвідування саме у ФОП ОСОБА_1
ІІІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
Судами попередніх інстанцій встановлено, що інспекторами праці Остафійчуком І.А. , Чуйко В.Р. і Білоголовським О.І. в період з 02 березня 2021 року по 16 березня 2021 року, на підставі направлення Управління Держпраці в Івано-Франківській області від 02 березня 2021 року за № 15-10/1562 та наказу контролюючого орану від 02 березня 2021 року за № 218-Д, проведено інспекційне відвідування фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 з питань додержання вимог законодавства про працю в частині належного оформлення трудових відносин з найманими працівниками, в тому числі з неповнолітніми за фактичною адресою здійснення підприємницької діяльності: готель « ІНФОРМАЦІЯ_1 », який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
Процес інспекційного відвідування службовими особами Управління зафіксовано технічними засобами відеозйомки на дисках для лазерних систем зчитування, які долучені до акта перевірки та цифрова копія якого наявна в матеріалах справи.
Відповідно до усних пояснень, наданих в ході інспекційного відвідування 04 березня 2021 року о 12 год. 45 хв., які зафіксовані засобами відеофіксації, ОСОБА_2 , знаходячись за барною стійкою не виконує роботу адміністратора, а за проханням ОСОБА_6 - адміністратора готелю, заміняє останнього 2-3 години. Також ОСОБА_2 повідомила про те, що вона допомагає і наглядає за приміщенням з 11:00 год. по 14-15:00 год., тобто не працює у готелі «ІНФОРМАЦІЯ_1».
В подальшому (10 березня 2021 року о 12:55), в ході інспекційного відвідування ОСОБА_2 надала усні пояснення, які також зафіксовані на диску для лазерних систем зчитування, про те, що вона працює на посаді адміністратора готелю у ФОП ОСОБА_1 .
Вимогу про надання документів від 04 березня 2021 року за № ІФ256/527/ПД (терміном виконання до 10 березня 2021 року) вручено 04 березня 2021 року ФОП ОСОБА_7 , про що свідчить підпис останнього на вказаній вимозі. Дану обставину також зафіксовано за допомогою засобів відеофіксації.
За змістом вимоги від 04 березня 2021 року за № ІФ256/527/ПД відповідачу надані документи для проведення заходу контролю, про що зроблено відповідну відмітку.
Так, об`єктом контролю згідно вимоги надано: засвідчені копії виписки з ЄДРПОУ, паспортні дані та ідентифікаційний код ФОП ОСОБА_1 , список працівників станом на 04 березня 2021 року, трудові договори, накази про прийняття працівників на роботу, повідомлення в ДПС, підтверджуючі квитанції (№ 2), належним чином засвідчені їх копії; табелі обліку використання робочого часу з грудня 2020 року по лютий 2021 року, належним чином засвідчені їх копії; відомості нарахування заробітної плати з грудня 2020 року по лютий 2021 року, належним чином засвідчені їх копії; штатний розпис за період 2020-2021 роки, належним чином засвідчені їх копії; копії договорів про стажування, договір цивільно-правового характеру та акти виконаних робіт.
До матеріалів справи додано штатний розпис ФОП ОСОБА_8 з 01 грудня 2020 року і з 01 січня 2021 року, згідно яких наявна одна штатна одиниця - бармен ОСОБА_9 ; наказ № 30/11/20 від 30 листопада 2020 року про прийняття ОСОБА_9 на посаду бармена з 01 грудня 2020 року; повідомлення про прийняття ОСОБА_9 на роботу, подане в органи ДПС; трудовий договір від 01 грудня 2020 року, укладений між ФОП ОСОБА_10 і ОСОБА_9 ; наказ № 31/12/20 про збільшення ОСОБА_9 заробітної плати; табель обліку робочого часу ОСОБА_9 ; відомість нарахування заробітної плати ОСОБА_9 за грудень 2020-лютий 2021 року; цивільно-правовий договір від 04 березня 2021 року, укладений між ФОП ОСОБА_10 і ОСОБА_2 ; список працівників станом на 04 березня 2021 року, згідно якого у позивача працюють два працівники, а саме ОСОБА_9 та ОСОБА_2 .
Інспекційне відвідування оформлене шляхом складання акта № ІФ256/528/АВ від 16 березня 2021 року (надалі по тексту також акт інспекційного відвідування, акт).
За змістом акта встановлено порушення частини 3 статті 24 Кодексу законів про працю України (надалі по тексту також КЗпП України).
На підставі акта інспекційного відвідування контролюючим органом у відношенні до ФОП ОСОБА_1 внесено припис про усунення виявлених порушень від 16 березня 2021 року за № ІФ256/528/АВ/П, із визначеним терміном виконання до 08 квітня 2021 року та складено попередження про відповідальність за порушення законодавства про працю від 16 березня 2021року за № ІФ256/528/АВ/П/ПВ.
Водночас листом від 16 березня 2021 року за № 05-16/24 контролюючим органом повідомлено позивача про необхідність з`явитись 26 березня 2021 року о 11:00 год. в приміщення Управління Держпраці в Івано-Франківській області (за адресою: м. Івано-Франківськ, вул. Незалежності, 67, каб. 25) для складання протоколу про адміністративне правопорушення за частиною 3 статті 41 КУпАП (надалі по тексту також КУпАП).
Під час розгляду справи відповідач не надав докази складання відносно позивача протоколу про адміністративне правопорушення, причини не вирішення того питання не пояснив.
Два примірники акта від 16 березня 2021 року за № ІФ256/528/АВ, припису від 16 березня 2021 року за № ІФ256/528/АВ/П, попередження про відповідальність за порушення законодавства про працю від 16 березня 2021 року за № ІФ256/528/АВ/П/ПВ та виклик для складання протоколу про адміністративне правопорушення направлені підприємцю для підпису рекомендованим листом з описом документів у ньому та з повідомленням про вручення поштового відправлення на наступний робочий день після його складення 17 березня 2021 року, що засвідчується поштовим відправленням 7601868282346 та описом такого поштового відправлення.
Листом від 25 березня 2021 року за № 05-07/15-10/2208 відповідачем повідомлено позивача про отримання 25 березня 2021 року уповноваженою особою Управління Держпраці в області акта, складеного за результатами проведення позапланового заходу державного нагляду (контролю) за додержанням законодавства про працю від 16 березня 2021 року за № ІФ256/528/АВ, який є підставою для накладення штрафу за порушення законодавства про працю за частиною 2 статті 256 КЗпП України.
Вказаний лист 26 березня 2021 року поштовим відправленням 7601868265603 через національного поштового оператора АТ «Укрпошта» скерований Управлінням на адресу позивача, про що свідчить фіскальний чек про оплату послуг № 3000372176, та отримане позивачем 01 квітня 2021 року, що підтверджується даними розділу "трекінг" (відстеження) офіційного веб-сайту АТ «Укрпошта».
Судами констатовано, що поштові листи 7601868282346 і 7601868265603 як і інша поштова кореспонденція із документами, які складені відповідачем, скеровувалася Управлінням на адресу позивача, яка відповідає відомостям Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань - АДРЕСА_2 .
Також судами попередніх інстанцій встановлено, що позивачем не надано відповідь на припис, що свідчить про невиконання останнім зазначеного припису у встановлений строк.
За наслідками розгляду справи про накладення штрафу, на підставі акта інспекційного відвідування від 16 березня 2021 року за № ІФ256/528/АВ за порушення позивачем законодавства про працю та зайнятість населення, а саме частини 1 статті 21, частини 3 статті 24 КЗпП України, постанови Кабінету Міністрів України № 413, відповідачем на підставі абзацу 2 частини 2 статті 265 КЗпП України 15 квітня 2021 року прийнято оскаржувану постанову за № ІФ256/528/АВ/П/ТД-ФС про накладення штрафу на фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 в розмірі 60 000,00 гривень.
Позивач, вважаючи протиправним винесення відповідачем постанови від 15 квітня 2021 року № ІФ256/528/АВ/П/ТД-ФС про накладення штрафу розмірі 60 000,00 гривень, звернувся до суду за захистом свого порушеного права.
ІV. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що встановлені у справі фактичні обставини та наведені правові норми свідчить про те, що оскаржувана постанова від 15 квітня 2021 року за №ІФ256/528/АВ/П/ТД-ФС винесена контролюючим органом у порядку та спосіб, визначені нормами чинного законодавства.
В обґрунтування вимог касаційної скарги скаржник зазначає, що судами попередніх інстанцій ухвалені судові рішення без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 05 жовтня 2020 року у справі № 560/407/19, від 16 липня 2021 року у справі № 520/7901/19, від 04 травня 2022 року у справі № 300/3288/20, від 05 липня 2022 року у справі № 522/3740/20.
Скаржник вважає, що суди попередніх інстанцій не вірно застосували норми матеріального права, а саме не застосували закон, який підлягав застосуванню, зокрема частина 11 статті 4, частини 1,2,4 статті 6, частина 11 статті 7, частина 1 статті 10 Закону України від 5 квітня 2007 року № 877-V «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» (далі також Закон № 877-V).
Водночас зазначає, що суди допустили не вірне тлумачення закону, зокрема пунктів 17,18,23 Порядку № 823, частини 9 статті 7 Закону № 877-V, пункту 4 Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, який затверджений постановою КМУ від 17 липня 2013 року № 509 (далі також Порядок № 509).
Також скаржник покликається на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права. Наполягає на тому, що судом не було забезпечено участі представника позивача в судовому засіданні в режимі відеоконференції.
VІ. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.
Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з пунктами 1, 7 Положення про Державну службу України з питань праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2015 року № 96, Державна служба України з питань праці (Держпраці) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, і який реалізує державну політику, крім іншого, з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю. Держпраці здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи.
Відповідач - Управління Держпраці в Івано-Франківській області є суб`єктом владних повноважень - територіальним органом Державної служби України з питань праці, який забезпечує реалізацію державної політики з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю у відповідній області.
Відповідно до пункту 1 частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.
Спірні у цій справі правовідносини врегульовані, зокрема, Законом № 877-V, статтею 259 КЗпП України, а також Порядком № 823.
Частиною 4 статті 2 Закону № 877-V передбачено, що заходи контролю здійснюються, зокрема, органами державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю та зайнятість населення у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами.
Зазначені у частині четвертій цієї статті органи, що здійснюють державний нагляд (контроль) у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами, зобов`язані забезпечити дотримання вимог статті 1, статті 3, частин першої, четвертої, шостої - восьмої, абзацу другого частини десятої, частин дванадцятої - чотирнадцятої статті 4, частини одинадцятої статті 4-1, частини третьої статті 6, частин першої - четвертої, шостої та десятої статті 7, статей 9, 10, 12, 19, 20, 21 цього Закону.
Отже, органи Державної служби України з питань праці при проведенні заходів державного нагляду (контролю) керуються цим Законом з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами.
Водночас, частиною четвертою статті 4 Закону № 877-V передбачено, що виключно законами встановлюються: органи, уповноважені здійснювати державний нагляд (контроль) у сфері господарської діяльності; види господарської діяльності, які є предметом державного нагляду (контролю); повноваження органів державного нагляду (контролю) щодо зупинення виробництва (виготовлення) або реалізації продукції, виконання робіт, надання послуг; вичерпний перелік підстав для зупинення господарської діяльності; спосіб та форми здійснення заходів здійснення державного нагляду (контролю); санкції за порушення вимог законодавства і перелік порушень, які є підставою для видачі органом державного нагляду (контролю) припису, розпорядження або іншого розпорядчого документа.
За змістом абзацу 3 статті 1 Закону № 877-V заходи державного нагляду (контролю) - планові та позапланові заходи, які здійснюються у формі перевірок, ревізій, оглядів, обстежень та в інших формах, визначених законом.
Підстави для здійснення позапланових заходів передбачені частиною першою статті 6 Закону № 877-V.
Частиною ж другою статті 6 Закону № 877-V визначено, що проведення позапланових заходів з інших підстав, крім передбачених цією статтею, забороняється, крім позапланових заходів, передбачених частиною четвертою статті 2 цього Закону.
Судова палата з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у постанові від 31 березня 2021 року у справі № 805/430/18-а дійшла висновку, що спеціальним законом, який відповідно до частини четвертої статті 2 Закону № 877-V повинен враховуватися органами Державної служби України з питань праці при проведенні заходів державного нагляду (контролю), є Глава XVIII «Нагляд і контроль за додержанням законодавства про працю» КЗпП України.
У подальшому такий висновок був підтриманий Верховним Судом у постановах від 24 червня 2021 року у справі № 200/5877/19-а та від 28 вересня 2021 року у справі № 520/1204/2020 та колегія суддів не вбачає підстав для відступу від нього.
Відповідно до частини першої статті 259 КЗпП України державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами-підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 21 серпня 2019 року № 823 затверджено Порядок здійснення державного контроль за додержанням законодавства про працю, який визначає процедуру здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю юридичними особами (включаючи їх структурні та відокремлені підрозділи, які не є юридичними особами) та фізичними особами, які використовують найману працю (далі - об`єкт відвідування), з урахуванням особливостей, визначених Конвенцією Міжнародної організації праці № 81 1947 року про інспекцію праці у промисловості й торгівлі, ратифікованої Законом України від 8 вересня 2004 року № 1985-IV, Конвенцією Міжнародної організації праці № 129 1969 року про інспекцію праці в сільському господарстві, ратифікованої Законом України від 8 вересня 2004 року № 1986-IV, та Законом України «Про основі засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності».
Визнання постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 14 вересня 2021 року нечинною постанови КМУ від 21 серпня 2019 року № 823 у судовій справі № 640/17424/19 не надає підстав для скасування оскарженого рішення, оскільки на час виникнення спірних правовідносин ця постанова була чинною.
Відповідно до пункту 2 цього Порядку № 823 заходи державного контролю за додержанням законодавства про працю здійснюються у формі інспекційних відвідувань та невиїзних інспектувань, що проводяться інспекторами праці Держпраці та її територіальних органів.
Пунктом 5 Порядку № 823 визначено, що інспекційні відвідування проводяться, серед іншого:
3) за рішенням керівника органу контролю про проведення інспекційних відвідувань виключно з питань виявлення неоформлених трудових відносин, прийнятим за результатами аналізу інформації, отриманої із засобів масової інформації, інших джерел, доступ до яких не обмежений законодавством, та джерел, зазначених у підпунктах 1, 2, 4-7 цього пункту.
Верховний Суд у своїх постановах неодноразово зазначав, що норма підпункту 3 пункту 5 Порядку № 823 не встановлює вичерпного переліку джерел інформації, натомість, передбачає, що інформація може надходити і з інших джерел, доступ до яких не обмежений законодавством (постанови ВС від 04 травня 2022 року у справі № 300/3288/20, від 16 травня 2022 року у справі № 160/12640/20).
Судами попередніх інстанцій встановлено, що інспекційне відвідування ФОП ОСОБА_1 за місцем здійснення фактичної господарської діяльності (готель «ІНФОРМАЦІЯ_1») було проведено на підставі наказу Управління Держпраці в Івано-Франківській області про проведення інспекційного відвідування від 02 березня 2021 року за № 218-Д та направлення на перевірку від 02 березня 2021 року за № 15-10/1562, які видані, зокрема, на підставі підпункту 3 пункту 5 Порядку № 823, а також відповідно до статті 259 КЗпП України.
Судом апеляційної інстанції зауважено, що начальником Управління Держпраці у Івано-Франківській області проаналізовано інформацію щодо стану неформальної зайнятості в Івано-Франківській області, оголошену інспекторами за результатами проведених ними інспекційних відвідувань у січні і першій половині лютого 2021 року і саме вказана обставина і слугувала підставою для прийняття відповідачем рішення про проведення перевірки ФОП ОСОБА_1 ..
Колегія суддів погоджується з позицією судів попередніх інстанцій, що наведені обставини свідчать про законність наказу про проведення інспекційного відвідування від 02 липня 2021 року за № 0923-П із зазначенням саме підпункту 3 пункту 5 Порядку № 823.
Відповідно до частин 1, 2 статті 12 Конвенції Міжнародної організації праці № 81 про інспекцію праці у промисловості й торгівлі 1947 року, ратифікованої Законом України №1985-IV від 08.09.2004 (надалі по тексту також - Конвенція № 81), інспектори праці, забезпечені відповідними документами, що засвідчують їхні повноваження, мають право безперешкодно, без попереднього повідомлення і у будь-яку годину доби проходити на будь-яке підприємство, яке підлягає інспекції, а також наодинці або в присутності свідків допитувати роботодавця або персонал підприємства з будь-яких питань, які стосуються застосування правових норм.
У разі інспекційного відвідування інспектори повідомляють про свою присутність роботодавцю або його представнику, якщо тільки вони не вважатимуть, що таке повідомлення може завдати шкоди виконанню їхніх обов`язків.
Судом першої інстанції слушно зауважено, що зміст вказаних правових норм свідчить про відсутність обов`язку у відповідача повідомляти об`єкт відвідування заздалегідь до проведення такого відвідування. Зазначене правило є логічним, оскільки сенс інспекційного відвідування у багатьох випадках і полягає у раптовості та несподіваності перевірки, завдяки чому у випадку об`єктивної дійсності і можливо виявити певні порушення законодавства про працю, зокрема, і фактичний допуск особи до роботи без укладення трудового договору.
Підпункт 1 пункту 10 Порядку № 823 надає безумовне право інспектору праці за наявності службового посвідчення та з підстав, визначених пунктом 5 цього Порядку (рішення керівника органу контролю про проведення інспекційних відвідувань, прийняте за результатами аналізу інформації), проводити інспекційне відвідування без попереднього повідомлення об`єкта відвідування.
Слід відмітити, що інспектори праці під час проведення інспекційного відвідування самостійні у реалізації своїх повноважень щодо здійснення такого відвідування.
Інспекційне відвідування, в разі його проведення з питань виявлення неоформлених трудових відносин, як уже відмічалось судом, мають несподіваний характер, що обумовлено специфікою вказаних порушень.
Так, Верховним Судом взято до уваги встановлені судами попередніх інстанцій обставини щодо вручення позивачу особисто 04 березня 2021 року направлення про проведення позапланового заходу державного нагляду (контролю) одночасно з вимогою про надання документів № ІФ 256/527/ПД. Документи згідно з переліком, вказаним у письмовій вимозі від 04 березня 2021 року № ІФ 256/527/ПД, надані позивачем особисто у встановлений строк, про що містяться відмітки про їх надання у вказаній вимозі.
Щодо інших процедурних порушень, на які покликається скаржник, колегія суддів зазначає наступне.
За змістом пункту 8 Порядку № 823 під час проведення інспекційного відвідування інспектор праці повинен пред`явити об`єкту відвідування або уповноваженій ним посадовій особі своє службове посвідчення, перед підписанням акта інспекційного відвідування надати копію відповідного направлення на проведення інспекційного відвідування та внести запис про його проведення до відповідного журналу реєстрації заходів державного нагляду (контролю) об`єкта відвідування (за його наявності).
Тривалість інспекційного відвідування не може перевищувати 10 робочих днів (пункт 9 Порядку № 823).
Судами попередніх інстанцій встановлено, що позаплановий захід державного контролю щодо додержання позивачем вимог законодавства про працю був проведений у період з 02 березня 2021 року по 16 березня 2021 року, тобто протягом 10 робочих днів, що вказує на дотримання Управлінням процедури проведення інспекційного відвідування у визначений Порядком № 823 строк та спростовує відповідні доводи скаржника.
Згідно із підпунктами 3, 6 пункту 10 Порядку № 823, інспектори праці за наявності службового посвідчення безперешкодно мають право: наодинці або у присутності свідків ставити керівнику та/або працівникам об`єкта відвідування, іншим особам, що володіють необхідною інформацією, запитання, які стосуються законодавства про працю, отримувати із зазначених питань усні та/або письмові пояснення; фіксувати проведення інспекційного відвідування засобами аудіо-, фото- та відеотехніки.
Відповідно до пунктів 16-21 Порядку № 823, за результатами інспекційного відвідування складаються акт інспекційного відвідування (далі - акт) і в разі виявлення порушень вимог законодавства про працю - припис щодо їх усунення та попередження про відповідальність за порушення законодавства про працю.
Акт складається в останній день інспекційного відвідування у двох примірниках, які підписуються інспектором праці, що його проводив, та об`єктом відвідування або уповноваженою ним особою.
Якщо об`єкт відвідування не погоджується з викладеною в акті інформацією, акт підписується із зауваженнями, які є його невід`ємною частиною.
Зауваження можуть бути подані об`єктом відвідування не пізніше трьох робочих днів після дня підписання акта. Письмова вмотивована відповідь на зауваження надається інспектором праці не пізніше ніж через три робочих дні з дати їх надходження.
Матеріали, зафіксовані засобами аудіо-, фото- та відеотехніки в ході інспекційних відвідувань, долучаються до акта у паперовому або електронному вигляді на дисках для лазерних систем зчитування, на яких проставляється номер і дата складення акта. Про долучення таких матеріалів робиться відмітка в акті.
Припис є обов`язковою для виконання у визначені строки письмовою вимогою інспектора праці про усунення об`єктом відвідування порушень вимог законодавства про працю, виявлених під час інспекційного відвідування.
Припис вноситься об`єкту відвідування не пізніше ніж протягом наступного робочого дня після підписання акта (відмови від підписання), а в разі наявності зауважень - наступного дня після їх розгляду. Припис складається у двох примірниках, що підписуються інспектором праці, який проводив інспекційне відвідування, та об`єктом відвідування або уповноваженою ним особою.
За змістом статті 265 КЗпП України заходи щодо притягнення до відповідальності за вчинення порушення, передбаченого абзацами другим, третім, сьомим, восьмим, десятим частини другої цієї статті, застосовуються одночасно із винесенням припису незалежно від факту усунення виявлених при проведенні перевірки порушень.
З урахуванням вищезазначених положень КЗпП України, який є спеціальним законом, колегія суддів зазначає, що в межах спірних правовідносин факт усунення/не усунення зазначених у приписі порушень не впливає на притягнення до відповідальності у вигляді штрафу за вчинення порушення.
Щодо доводів скаржника про невручення йому матеріалів інспекційного відвідування, колегія враховує, що згідно вимог пункту 23 Порядку № 823, у разі відмови об`єкта відвідування або уповноваженої ним особи від підписання або у разі неможливості особистого вручення акта та/або припису акт та припис складаються одночасно у трьох примірниках. У разі відмови об`єкта відвідування підписати акт інспектор праці вносить до такого акта відповідний запис. Два примірники акта та припису не пізніше ніж протягом наступного робочого дня надсилаються об`єкту відвідування за адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, рекомендованим листом з описом документів у ньому та повідомленням про вручення. На примірнику акта та припису, що залишаються в інспектора праці, зазначаються реквізити поштового повідомлення, яке долучається до матеріалів інспекційного відвідування. Об`єкт відвідування зобов`язаний повернути інспектору праці нарочно або поштовим відправленням з описом вкладення підписаний примірник акта та припису не пізніше ніж через три робочих дні з дати його отримання. У разі ненадходження протягом семи робочих днів після дня відправлення об`єкту відвідування підписаного примірника акта та припису складається акт про відмову від підпису у двох примірниках, один з яких надсилається об`єкту відвідування рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
Судами попередніх інстанцій з`ясовано, що два примірники акта від 16 березня 2021 року № ІФ256/528/АВ, припису від 16 березня 2021 року № ІФ256/528/АВ/П, попередження про відповідальність за порушення законодавства про працю від 16 березня 2021 року № ІФ256/528/АВ/П/ПВ та виклику для складання протоколу про адміністративне правопорушення направлені ФОП ОСОБА_1 для ознайомлення та підписання рекомендованим листом з описом документів у ньому та з повідомленням про вручення поштового відправлення на наступний робочий день після його складення - 17 березня 2021 року, що засвідчується поштовим відправленням 7601868282346, та описом такого поштового відправлення.
Зазначене поштове повідомлення було направлено позивачу за адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ( АДРЕСА_2 ).
В свою чергу, фактичне неотримання адресатом документів не залежить від відправника та не може свідчити про протиправність спірного рішення.
Колегія суддів погоджується з позицією судів попередніх інстанцій, що встановлені обставини свідчать про дотримання контролюючим органом порядку складення акта інспекційного відвідування та направлення для підпису позивачу.
Водночас, колегія суддів зазначає, що під час оцінки рішень суб`єктів владних повноважень на їх відповідність критеріям, визначеним частиною другою статті 2 КАС України, суди повинні уникати надмірного формалізму.
Вказане узгоджується із практикою Верховного Суду щодо застосування принципу правової визначеності та уникнення під час розгляду судами адміністративних справ надмірного формалізму, застосованого у постановах від 31 травня 2019 року у справі №826/9758/17, від 20 червня 2019 року у справі №809/1018/18, від 11 липня 2019 року у справі №182/634/17(6-а/0182/32/2018), від 11 липня 2019 року у справі №805/2621/18-а, від 10 вересня 2019 року у справі №640/1374/19, від 21 травня 2021 року у справі №1.380.2019.006107, від 22 липня 2021 року у справі № 340/141/21, від 13 серпня 2021 року у справі № 440/5178/20, від 16 вересня 2021 року у справі № 240/10995/20, від 17 грудня 2021 року у справі № 460/713/21 та від 10 лютого 2022 року у справі № 560/11791/21, де Судом було зазначено, що формалізм є явищем позитивним та необхідним, оскільки забезпечує чітке дотримання судами процесу. Надмірний ж формалізм заважає практичному та ефективному доступу до суду. Формалізм не є надмірним, якщо сприяє правовій визначеності та належному здійсненню правосуддя.
Частинами першою та другою статті 265 КЗпП України встановлено, що посадові особи органів державної влади та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, винні у порушенні законодавства про працю, несуть відповідальність згідно з чинним законодавством. Юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та податків - у десятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, стосовно якого скоєно порушення, а до юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, які використовують найману працю та є платниками єдиного податку першої - третьої груп, застосовується попередження.
За змістом наведеної норми відповідальність за вказаною статтею настає, серед іншого, у разі фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору.
Так, судом встановлено, що відповідачем прийнято оскаржувану постанову про накладення штрафу від 15 квітня 2021 року на підставі висновків про порушення позивачем вимог частини третьої статті 24 КЗпП України.
Щодо безпосередньо виявлених порушень, які стали підставою накладення штрафу у спірних правовідносин слід зазначити таке.
Статтею 43 Конституції України передбачено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку він вільно погоджується. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.
Правові засади і гарантії здійснення громадянами права розпоряджатися своїми здібностями до продуктивної і творчої праці визначено КЗпП України.
Визначення трудового договору міститься у частині першій статті 21 КЗпП України та означає угоду між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.
Статтею 24 КЗпП України передбачено, що трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі. Додержання письмової форми є обов`язковим: 1) при організованому наборі працівників; 2) при укладенні трудового договору про роботу в районах з особливими природними географічними і геологічними умовами та умовами підвищеного ризику для здоров`я; 3) при укладенні контракту; 4) у випадках, коли працівник наполягає на укладенні трудового договору у письмовій формі; 5) при укладенні трудового договору з неповнолітнім (стаття 187 цього Кодексу); 6) при укладенні трудового договору з фізичною особою; 7) в інших випадках, передбачених законодавством України.
При укладенні трудового договору громадянин зобов`язаний подати паспорт або інший документ, що посвідчує особу, трудову книжку, а у випадках, передбачених законодавством, - також документ про освіту (спеціальність, кваліфікацію), про стан здоров`я та інші документи.
Працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 17 червня 2015 року № 413 «Про порядок повідомлення Державній фіскальній службі та її територіальним органам про прийняття працівника на роботу» установлено, що повідомлення про прийняття працівника на роботу подається власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом (особою) чи фізичною особою до територіальних органів Державної фіскальної служби за місцем обліку їх як платника єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за формою згідно з додатком до початку роботи працівника.
Загальне визначення цивільно-правового договору наведено у статті 626 Цивільного кодексу України (далі також ЦК України). За вказаною нормо договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.
Згідно зі статтею 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядчик) зобов`язується на свій ризик, виконати певну роботу за завданням іншої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу.
Згідно зі статтею 638 ЦК України договір вважається укладеним, якщо сторони в належній формі досягли угоди з усіх істотних умов договору.
За положеннями частини першої статті 854 ЦК України замовник виплачує належну підрядчику суму за результатами виконаної роботи.
Відповідно до статті 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
За приписами статті 902 ЦК України виконавець повинен надати послугу особисто. У випадках, встановлених договором, виконавець має право покласти виконання договору про надання послуг на іншу особу, залишаючись відповідальним в повному обсязі перед замовником за порушення договору.
Щодо наданих послуг винагорода за виконану роботу (надані послуги) виплачується виконавцю в розмірі, в терміни і в порядку, який встановлений в договорі (частина перша статті 903 ЦК України).
Отже, трудовий договір - це угода щодо здійснення і забезпечення трудової функції. За трудовим договором працівник зобов`язаний виконувати не якусь індивідуально-визначену роботу, а роботу з визначеної однієї або кількох професій, спеціальностей, посади відповідної кваліфікації, виконувати визначену трудову функцію в діяльності підприємства. Після закінчення виконання визначеного завдання трудова діяльність не припиняється. Предметом трудового договору є власне праця працівника в процесі виробництва, тоді як предметом договору цивільно-правового характеру є виконання його стороною певного визначеного обсягу робіт.
Аналогічний висновок щодо застосування норм права неодноразово викладався Верховним Судом, зокрема, у постанові від 16 червня 2020 року у справі № 815/5427/17, від 04 липня 2018 року у справі № 820/1432/17, від 13 червня 2019 року у справі № 815/954/18, у справі №1840/2507/18, у справі № 824/896/18-а та від 03 березня 2020 року у справі № 1540/3913/18.
Характерними ж ознаками трудових відносин є:
систематична виплата заробітної плати за процес праці (а не її результат);
підпорядкування правилам внутрішнього трудового розпорядку;
виконання роботи за професією (посадою), визначеною Національним класифікатором України ДК 003:2010 "Класифікатор професій", затвердженим наказом Держспоживстандарту від 28.07.2010 №327 (далі також Класифікатор професій);
обов`язок роботодавця надати робоче місце;
дотримання правил охорони праці на підприємстві, в установі, організації тощо.
Такий висновок щодо застосування норм права неодноразово викладений Верховним Судом у постановах від 14 травня 2020 року, від 09 липня 2020 року (справа №821/851/17), від 02 лютого 2021 року (справа №0540/5987/18-а) та інших постановах Верховного Суду.
В залежності від характеру трудових функцій, обсягу роботи, її систематичності та постійності (сезонності) тощо, трудові договори можуть укладатись на невизначений строк (безстроковий договір), на визначений строк, встановлений за погодженням сторін (строковий договір) або ж на час виконання певної роботи. Таке правове регулювання трудових відносин щодо видів договорів наведено у статті 23 КЗпП України.
Водночас, виконавець, який працює за цивільно-правовим договором, на відміну від працівника, який виконує роботу відповідно до трудового договору, не підпорядковується правилам внутрішнього трудового розпорядку, хоча і може бути з ними ознайомлений, він сам організовує свою роботу і виконує її на власний ризик, працівник не зараховується до штату установи (організації), не вноситься запис до трудової книжки та не видається розпорядчий документ про прийом його на роботу на певну посаду.
Отже, основною ознакою, що відрізняє цивільно-правові відносини від трудових, є те, що трудовим законодавством регулюється процес організації трудової діяльності. За цивільно-правовим договором процес організації трудової діяльності залишається за його межами, метою договору є отримання певного матеріального результату.
Виконавець, який працює за цивільно-правовим договором, на відміну від працівника, який виконує роботу відповідно до трудового договору, не підпорядковується правилам внутрішнього трудового розпорядку, він сам організовує свою роботу і виконує її на власний ризик.
Основними ознаками трудового договору, є: праця юридично несамостійна, протікає в рамках певного підприємства, установи, організації (юридичної особи) або в окремого громадянина (фізичної особи); шляхом виконання в роботі вказівок і розпоряджень власника або уповноваженого ним органу; праця має гарантовану оплату; виконання роботи певного виду (трудової функції); трудовий договір, як правило, укладається на невизначений час; здійснення трудової діяльності відбувається, як правило, в складі трудового колективу; виконання протягом встановленого робочого часу певних норм праці; встановлення спеціальних умов матеріальної відповідальності; застосування заходів дисциплінарної відповідальності; забезпечення роботодавцем соціальних гарантій.
Такі висновки узгоджуються із правовою позицією, викладеною, зокрема у постановах Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 820/1432/17, від 06 березня 2019 року у справі № 802/2066/16-а, від 13 червня 2019 року у справі № 815/954/18, від 02 лютого 2021 року у справі № 0540/5987/18-а.
Верховний Суд враховує, що особа має право реалізовувати свої здібності до праці шляхом укладення трудового договору або цивільно-правового, водночас зазначене залежить від характеру праці і якщо ці відносини мають ознаки трудових, то відповідно до імперативних положень частини третьої статті 24 КЗпП України роботодавцю забороняється залучати працівника до роботи без укладення трудового договору в усній або письмовій формі.
Ці підходи є застосовними і до справи, що розглядається.
Визначальним для вирішення спору у цій справі є правильне встановлення змісту та сутності правовідносин, які виникли між ФОП ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , а саме за правилами КЗпП України або ЦК України.
Досліджуючи обставини, що відображені в розділі «Опис виявлених порушень» акта перевірки від 16 березня 2021 року, в тому числі відеозаписи з фіксування відповідачем 04 березня 2021 року і 10 березня 2021 року процесу самого відвідування, судами попередніх інстанцій встановлено, що в готелі « ІНФОРМАЦІЯ_1 », який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , мало місце виконання трудової функції ОСОБА_2 на посаді адміністратора.
Згідно із усними поясненнями зафіксованими за допомогою відеозйомки 04 березня 2021 року о 12:41 год., ОСОБА_2 не працює, а тільки заміняє ОСОБА_6 , який є адміністратором. Водночас ОСОБА_2 у вказаний день відвідування не змогла чітко відповісти, яку саме посаду ОСОБА_11 займає у позивача- адміністратора чи бармена. ФОП ОСОБА_1 вказав на те, що ОСОБА_2 йому допомагає.
Під час інспекційного відвідування 10 березня 2021 року о 12:58 год. ОСОБА_2 повідомила про те, що вона працює у ФОП ОСОБА_1 з 04 березня 2021 року на посаді адміністратора, що також зафіксовано засобами відеотехніки.
Так, в матеріалах справи міститься представлений позивачем цивільно-правовий договір від 04 березня 2021, укладений між ФОП ОСОБА_10 (замовник) і ОСОБА_2 (виконавець), згідно якого замовник доручає, а виконавець бере на себе зобов`язання виконати такі роботи (послуги) у строк з 04 березня 2021 року по 18 березня 2021 року: послуги адміністратора; розширення клієнтської бази, інші поточні доручення.
Як встановлено судами попередніх інстанцій, долучений до матеріалів справи акт прийому-передачі наданих послуг від 18 березня 2021 свідчить, що ОСОБА_2 виконала для ФОП ОСОБА_1 , а останній прийняв послуги з розширення клієнтської бази, вартість яких становила 2000,00 гривень.
Також судами попередніх зазначено, що досліджені відеозаписи проведеного у позивача інспекційного відвідування підтверджують зафіксовані факти присутності на об`єкті відвідування інспекторів праці, які здійснюють відвідування, особи, яка знаходилась за барною стійкою, ідентифікованої як ОСОБА_2 , постійного її перебування за барною стійкою одного із приміщень готельного комплексу, обслуговування/спілкування ОСОБА_2 із двома відвідувачами.
ОСОБА_2 , зазначаючи, що тимчасово 04 березня 2021 року заміняє ОСОБА_6 , не підтвердила свої правовідносини із позивачем на підставі будь-якого цивільно-правового договору.
Судом встановлено, що усні пояснення ОСОБА_2 , надані 04 березня 2021 року, не узгоджуються із поданим позивачем документам, а саме, в частині укладення цивільно-правової угоди саме 04 березня 2021 року, зокрема, ОСОБА_2 повідомила інформацію, що не працює, а замінює бармена ОСОБА_6 на його прохання, наглядає за приміщенням, допомагає.
Судами попередніх інстанцій слушно зауважено, що вказані обставини свідчать про обґрунтований сумнів укладення між ФОП ОСОБА_1 та ОСОБА_2 станом на 04 березня 2021 року в момент інспекційного відвідування (приблизно 12:40 год.) цивільно-правового договору про надання послуг адміністратора.
Судом враховано, що лише 10 березня 2021 року ОСОБА_2 надала усні пояснення, згідно яких вона виконує функції адміністратора на умовах цивільно-правового договору з 04 березня 2021 року, укладеного з ФОП ОСОБА_1 ..
Водночас за змістом цивільно-правового договору від 04 березня 2021 року, укладеного між позивачем та ОСОБА_2 вбачається, що предметом укладеного договору є процес праці, а не її кінцевий результат. В укладеному договорі не визначається обсяг виконуваної роботи, а обумовлюється у вигляді зобов`язання виконувати роботи/надавати послуги адміністратора, розширення клієнтської бази. У самому договорі (угоді) не зазначається, який саме конкретно результат роботи повинен передати виконавець замовнику, не визначено переліку завдань роботи, її обсягу, видів тощо, а процес праці не передбачає будь-якого кінцевого результату.
Наявний в матеріалах справи акт прийому виконаних робіт до цивільно-правового договору також не містять ні результату роботи, ні її обсягу, а у вказаному акті визначено період надання послуг та розмір оплати.
За такого правого регулювання та встановлених обставин, колегія суддів погоджується з позицією судів попередніх інстанцій, що ФОП ОСОБА_1 зобов`язаний був укласти трудовий договір на строк, встановлений за погодженням сторін, відповідно до якого ОСОБА_2 прийняти на роботу на посаду адміністратора (на час відсутності основного працівника) та повідомити органи ДПС про прийняття працівника на роботу.
Проте, такі дії ФОП ОСОБА_1 вчинені не були, що свідчить про порушення ним законодавства про працю в частині належного оформлення трудових відносин з найманими працівниками, а саме вимог частини першої статті 21, частини третьої статті 24 КЗпП України.
Механізм накладення на суб`єктів господарювання та роботодавців штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, передбачених частиною 2 статті 265 Кодексу законів про працю України та частинами 2-7 статті 53 Закону України "Про зайнятість населення" (надалі по тексту також - штрафи), визначений Порядком накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2013 року № 509 ( далі також Порядок № 509).
У відповідності до пункту 2 Порядку № 509 штрафи накладаються Головою Держпраці, його заступниками, керівниками територіальних органів Держпраці та їх заступниками (з підстав, визначених абзацами третім - сьомим цього пункту) (надалі по тексту також - уповноважені посадові особи).
Штрафи накладаються на підставі, зокрема, акта, складеного за результатами заходу державного контролю за додержанням законодавства про працю, у ході якого виявлено факти використання праці неоформлених працівників.
Відповідно до пункту 3 Порядку № 509 справа про накладення штрафу (далі - справа) розглядається у 45-денний строк з дня, що настає за днем одержання уповноваженою посадовою особою документів, зазначених в абзацах третьому - сьомому пункту 2 цього Порядку.
Про дату одержання документів, зазначених в абзацах третьому - сьомому пункту 2 цього Порядку, уповноважена посадова особа письмово повідомляє суб`єкту господарювання та роботодавцю не пізніше ніж через п`ять днів після їх отримання рекомендованим листом чи телеграмою, телефаксом, телефонограмою або шляхом вручення повідомлення їх представникам, про що на копії повідомлення, яка залишається в уповноваженої посадової особи, що надіслала таке повідомлення, робиться відповідна позначка, засвідчена підписом такого представника.
В силу вимог пункту 4 Порядку № 509 під час розгляду справи досліджуються матеріали і вирішується питання щодо наявності підстав для накладення штрафу.
За результатами розгляду справи уповноважена посадова особа на підставі документів, зазначених в абзацах третьому-сьомому пункту 2 цього Порядку, складає постанову про накладення штрафу.
Постанова про накладення штрафу складається у двох примірниках за формою, встановленою Мінекономіки, один з яких залишається в уповноваженої посадової особи, що розглядала справу, другий - надсилається протягом трьох днів з дня складення суб`єктові господарювання або роботодавцю, стосовно якого прийнято постанову, або вручається його представникові, про що на примірнику робиться відповідна позначка, засвідчена підписом такого суб`єкта господарювання або роботодавця чи їх представника. У разі надсилання примірника постанови засобами поштового зв`язку в матеріалах справи робиться відповідна позначка.
Повертаючись до фактичних обставин, які встановлені судами попередніх інстанцій, відповідач листом від 25 березня 2021 року за № 05-07/15-10/2208 повідомив позивача про отримання 25 березня 2021 року уповноваженою особою Управління Держпраці в області акта, складеного за результатами проведення позапланового заходу державного нагляду (контролю) за додержанням законодавства про працю від 16 березня 2021 року за № ІФ256/528/АВ, який є підставою для накладення штрафу за порушення законодавства про працю за частиною 2 статті 256 КЗпП України.
Вказаний лист 26 березня 2021 року поштовим відправленням 7601868265603 через національного поштового оператора АТ «Укрпошта» направлений Управлінням на адресу позивача, про що свідчить фіскальний чек про оплату послуг № 3000372176, та отриманий позивачем 01 квітня 2021 року, підтвердженням чого є дані розділу "трекінг" (відстеження) офіційного веб-сайту АТ «Укрпошта».
Також варто зазначити, що чинним Порядком № 509 не передбачено участі суб`єкта господарювання або його представника під час розгляду постанови про накладення штрафу.
Колегія суддів критично оцінює покликання скаржника на правові позиції Верховного Суду у постанові від 16 липня 2021 року у справі № 520/7901/19, в межах якої надавалася оцінка дотриманню суб`єктом владних повноважень вимог Порядку № 509 в попередній редакції.
Водночас колегія суддів не приймає до уваги покликання скаржника на правові позиції Верховного Суду у постанові від 04 травня 2022 року у справі № 300/3288/20, в межах якої судом встановлено отримання позивачем повідомлення про одержання документів, зазначених в абзацах третьому - сьомому пункту 2 Порядку № 509 після прийняття спірної постанови. Отже, спірні правовідносини виникла за різних фактичних обставин.
Встановлені у справі фактичні обставини та наведені правові норми свідчить про те, що оскаржувана постанова від 15 квітня 2021 року за № ІФ256/528/АВ/П/ТД-ФС винесена контролюючим органом у порядку та спосіб, визначені нормами чинного законодавства.
В частині першій та другій статті 77 КАС України передбачено: кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
За приписами частини першої статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.
Доводи касаційної скарги про те, що позиція судів попередніх не відповідає висновкам, викладеним в постановах Верховного Суду від 05 жовтня 2020 року у справі № 560/407/19, від 16 липня 2021 року у справі № 520/7901/19, від 04 травня 2022 року у справі № 300/3288/20, від 05 липня 2022 року у справі № 522/3740/20, не беруться судом касаційної інстанції до уваги, виходячи із наступного.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 жовтня 2021 року у справі №233/2021/19 вказано, що процесуальний закон у визначених випадках передбачає необхідність оцінювання правовідносин на предмет подібності. З цією метою суд насамперед має визначити, які правовідносини є спірними, після чого застосувати змістовий критерій порівняння, а за необхідності - також суб`єктний і об`єктний критерії. З-поміж цих критеріїв змістовий (оцінювання спірних правовідносин за характером урегульованих нормами права та договорами прав і обов`язків сторін спору) є основним, а два інші - додатковими. Суб`єктний і об`єктний критерії матимуть значення у випадках, якщо для застосування норми права, яка поширюється на спірні правовідносини, необхідним є специфічний суб`єктний склад цих правовідносин або їх специфічний об`єкт. Самі по собі предмет позову та сторони справи можуть не допомогти встановити подібність правовідносин за жодним із критеріїв. Не завжди обраний позивачем спосіб захисту є належним й ефективним. Тому формулювання предмета позову може не вказати на зміст і об`єкт спірних правовідносин. Крім того, сторонами справи не завжди є сторони спору (наприклад, коли позивач або відповідач неналежний). Тому порівняння сторін справи не обов`язково дозволить оцінити подібність правовідносин за суб`єктами спірних правовідносин.
Отже, наведені скаржником правові висновки, викладені у вищенаведених постановах Верховного Суду, не приймаються Судом та відхиляються, оскільки останні були прийняті у подібних правовідносинах, проте за інших фактичних обставин, тому вказане не дозволяє аналогічно застосувати ті ж самі положення законодавства, та, відповідно, правові позиції у цій справі.
Як убачається з касаційної скарги, наведені в ній інші доводи щодо помилковості висновків судів попередніх інстанцій у цій справі фактично зводяться до необхідності нової правової оцінки обставин у справі та дослідження наявних у матеріалах справи доказів, які, на думку скаржника, свідчать про відсутність між позивачем та ОСОБА_2 трудових правовідносин. Водночас зазначеним доводам судами попередніх інстанцій вже була надана оцінка.
Верховний Суд наголошує, що до його повноважень не входить дослідження доказів, встановлення фактичних обставин справи або їх переоцінка, тобто об`єктом перегляду касаційним судом є виключно питання застосування права.
Згідно з імперативними вимогами статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги; на підставі встановлених фактичних обставин справи лише перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального та дотримання норм процесуального права.
Відтак, доводи касаційної скарги щодо неправильного застосування судами попередніх інстанцій статті 24 КЗпП України та неврахування висновків Верховного Суду, викладених у наведених скаржником постановах Верховного Суду, не знайшли свого підтвердження.
Верховний Суд критично оцінює покликання представника позивача на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, з огляду на таке.
Суд апеляційної інстанції ухвалив судове рішення за участі позивача та представника відповідача. Водночас в протоколі судового засідання зафіксовано, що представник позивача -Савчук Р.Р. -«офлайн».
Беручи до уваги, що судове рішення ухвалено за участі сторін, Верховним Судом не встановлено порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування судового рішення.
За змістом статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи наведене, Верховний Суд не встановив неправильного застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права при ухваленні судових рішень і погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій у справі.
Рішення судів попередніх інстанцій є законними та обґрунтованими, і не підлягають скасуванню, оскільки суди, всебічно перевіривши обставини справи, вирішили спір у відповідності з нормами матеріального права та при дотриманні норм процесуального права, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи, а доводи касаційної скарги їх не спростовують.
Керуючись статтями 341 345 349 350 355 356 КАС України, Суд
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 22 липня 2022 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 30 листопада 2022 року у справі № 300/6438/21 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Судді Верховного Суду: С.М. Чиркін
А.А. Єзеров
Я.О. Берназюк