№ 300/741/21

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 травня 2022 року

м. Київ

справа № 300/741/21

адміністративне провадження № К/9901/32625/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Мороз Л.Л.,

суддів: Стрелець Т.Г., Рибачука А.І.

розглянувши у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами у касаційній інстанції адміністративну справу №640/10770/19

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ПБС" до Управління Держпраці в Івано-Франківській області про визнання протиправною і скасування постанови про накладення штрафу №IФ12308/1667/АВ/П/ТД-ФС, провадження по якій відкрито

за касаційною скаргою Управління Держпраці в Івано-Франківській області на ухвалу Восьмого апеляційного адміністративного суду від 26 липня 2021 року, постановлену у складі колегії суддів: судді-доповідача Довгополова О.М., суддів: Ільчишин Н.В., Гуляка В.В.,

в с т а н о в и в :

Товариство з обмеженою відповідальністю "ПБС" звернулось до суду з позовною заявою до Управління Держпраці в Івано-Франківській області про визнання протиправною та скасування постанови №ІФ12308/1667/АВ/П/ТД-ФС від 24.12.2020 про накладення штрафу в розмірі 250 000,00 грн.

Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 17 травня 2021 року позов задоволено повністю.

Ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 06 липня 2021 року апеляційну скаргу Управління Держпраці в Івано-Франківській області на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 17 травня 2021 року залишено без руху.

У зв`язку з невиконанням ухвали про залишення апеляційної скарги без руху Восьмий апеляційний адміністративний суд ухвалою від 26 липня 2021 року апеляційну скаргу Управління Держпраці в Івано-Франківській області на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 17 травня 2021 року повернув скаржнику, відмовивши у задоволенні клопотання про звільнення від сплати судового збору.

Не погодившись з ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 26 липня 2021 року, відповідач 26.08.2021 направив касаційну скаргу, яку зареєстровано у Верховному Суді 31.08.2021.

У касаційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати зазначену ухвалу, а справу направити до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду. Вказує про необґрунтованість посилань апеляційного суду на приписи ст.133 КАС України, яка регулює питання зменшення розміру судових витрат або звільнення від їх оплати, відстрочення та розстрочення судових витрат через майновий стан сторони, яка у цьому випадку застосуванню не підлягає, оскільки відповідач звільнений від сплати судового збору за нормами Закону України "Про судовий збір".

Відзив на касаційну скаргу не надходив.

Суд, переглянувши судове рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, дійшов висновку про наявність підстав для її задоволення з огляду на таке.

Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою судді Восьмого апеляційного адміністративного суду від 06 липня 2021 року апеляційну скаргу залишено без руху у зв`язку з невідповідністю апеляційної скарги вимогам статті 296 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме відповідачем не було додано документ про сплату судового збору та надано десятиденний строк з дня вручення копії цієї ухвали для усунення виявлених недоліків.

На виконання ухвали суду, відповідач направив клопотання про звільнення від сплати судового збору за подання апеляційної скарги.

Приймаючи рішення про повернення апеляційної скарги, суд мотивував своє рішення відсутністю передбачених для звільнення від сплати судового збору підстав, визначених ч.1 ст.133 КАС України, та ст.8 Закону України "Про судовий збір".

Проте, з такими доводами апеляційного суду погодитись не можна з огляду на таке.

Положеннями ч. 2 ст. 132 КАС України передбачено, що розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. Спеціальним законом, який визначає правові засади справляння судового збору, є Закон України «Про судовий збір».

Відповідно до п. 20 ч. 1 ст. 5 вказаного Закону від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, його територіальні органи.

Згідно з п. 1 Положення про Державну службу України з питань праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2015 року №96, Державна служба України з питань праці (Держпраці) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Першого віце-прем`єр-міністра України - Міністра економіки, і який реалізує державну політику у сферах промислової безпеки, охорони праці, гігієни праці, поводження з вибуховими матеріалами промислового призначення, здійснення державного гірничого нагляду, а також з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності, на випадок безробіття в частині призначення, нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб.

Відповідно до п. 7 вказаного Положення Держпраці здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи.

Отже, Управління Держпраці в Івано-Франківській області є саме тим територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, про який зазначено в п. 20 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір».

За таких обставин доводи Управління Держпраці в Івано-Франківській області щодо відсутності підстав для повернення апеляційної скарги є обґрунтованими.

Звертаючись до суду з касаційною скаргою, відповідач просив зобов`язати суд апеляційної інстанції відкрити апеляційне провадження у справі. Однак такі вимоги не узгоджуються з повноваженнями суду касаційної інстанції, що визначені у ст.ст. 349 353 КАС України.

Зазначені норми передбачають лише можливість направлення справи на новий розгляд або для продовження розгляду.

Так, відповідно до частини першої статті 353 КАС України підставою для скасування ухвали судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.

Приймаючи оскаржуване рішення про повернення апеляційної скарги судом апеляційної інстанції було порушено норми матеріального права, що призвело до постановлення незаконної ухвали суду апеляційної інстанції, яка перешкоджає доступу до суду, а отже вимоги касаційної скарги щодо скасування ухвали Восьмого апеляційного адміністративного суду від 26 липня 2021 року підлягають задоволенню.

Керуючись статтями 345 349 353 355 356 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд -

п о с т а н о в и в :

Касаційну скаргу Управління Держпраці в Івано-Франківській області задовольнити частково.

Ухвалу Восьмого апеляційного адміністративного суду від 26 липня 2021 року - скасувати, а справу №300/741/21 - направити до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та не може бути оскаржена.

...........................

...........................

...........................

Л.Л. Мороз

Т.Г. Стрелець

А.І. Рибачук,

Судді Верховного Суду