Постанова
Іменем України
18 березня 2020 року
м. Київ
справа № 303/33/16-ц
провадження № 61-38350св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В.,
суддів: Осіяна О. М., Сакари Н. Ю., Хопти С. Ф. (суддя-доповідач),
Шиповича В. В.,
учасники справи:
позивачі: ОСОБА_1 , фізична особа-підприємець ОСОБА_2 ,
відповідач - публічне акціонерне товариство «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк»,
третя особа - реєстраційна служба Мукачівського міськрайонного управління юстиції,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» на рішення Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 29 травня 2017 року у складі судді
Куропятник О. М. та постанову Апеляційного суду Закарпатської області
від 11 травня 2018 року у складі колегії суддів: Мацунича М. В., Кожух О. А., Куштана Б. П.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У січні 2016 року ОСОБА_1 та фізична особа-підприємець ОСОБА_2 (далі - ФОП ОСОБА_2 ) звернулись до суду з позовом про визнання договорів іпотеки та заборони відчуження іпотечного майна нікчемними.
Позовна заява мотивована тим, що до кредитного договору про відкриття кредитної лінії № 2391 від 26 грудня 2007 року підписантом за довіреністю ОСОБА_1 від імені ОСОБА_2 було укладено іпотечний договір, посвідчений приватним нотаріусом Мукачівського районного нотаріального округу Попович В. В. та зареєстровано в реєстрі під № 829 і накладена та зареєстрована в реєстрі за № 830 та № 831 заборона відчуження на домоволодіння та земельні ділянки під АДРЕСА_1 , АДРЕСА_2 , АДРЕСА_3 , які розташовані за адресою: АДРЕСА_4 , що належать ОСОБА_2 11 лютого
2008 року до кредитного договору про відкриття кредитної лінії № 2391
від 26 грудня 2007 року ОСОБА_1 було укладено іпотечний договір, посвідчений приватним нотаріусом Мукачівського районного нотаріального округу Попович В. В. та зареєстровано в реєстрі під № 57 і накладена та зареєстрована в реєстрі за № 58 та № 59 заборона відчуження на предмет іпотеки за адресою: АДРЕСА_5 , що належать ОСОБА_1 .
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 22 червня 2016 року у справі № 910/17687/15 визнано нікчемними кредитний договір про відкриття кредитної лінії № 2391 від 26 грудня 2007 року, договір про внесення змін № 1 до кредитного договору № 2391 від 26 грудня 2007 року від 01 вересня 2008 року, договір про внесення змін № 2 до кредитного договору № 2391 від 26 грудня 2007 року від 01 грудня 2008 року, договір банківського рахунку від 13 грудня 2007 року за № 883. Вищим господарським судом України постановою від 04 жовтня 2016 року касаційну скаргу ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» у справі № 910/17687/15 відхилено, постанову Київського апеляційного господарського суду від 22 червня 2016 року залишено без змін.
Враховуючи викладене, ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_2 просили суд визнати нікчемним іпотечний договір, укладений 26 грудня 2007 року до кредитного договору про відкриття кредитної лінії № 2391 від 26 грудня 2007 року, посвідчений приватним нотаріусом Мукачівського районного нотаріального округу Попович В. В. та зареєстрований у реєстрі під № 829, а також накладені та зареєстровані в реєстрі за № 830 та № 831 заборони відчуження; визнати нікчемним іпотечний договір, укладений 11 лютого 2008 року до кредитного договору про відкриття кредитної лінії № 2391 від 26 грудня
2007 року, посвідчений приватним нотаріусом Мукачівського районного нотаріального округу Попович В. В. та зареєстрований у реєстрі під № 57, а також накладені та зареєстровані в реєстрі за № 58 та № 59 заборони відчуження.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області
від 29 травня 2017 року позов ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_2 задоволено частково.
Визнано нікчемним іпотечний договір, укладений 26 грудня 2007 року між ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» та
ОСОБА_1 до кредитного договору про відкриття кредитної лінії
від 26 грудня 2007 року № 2391.
Визнано нікчемним іпотечний договір, укладений 11 лютого 2008 року між ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» та
ОСОБА_1 , який діє від імені ФОП ОСОБА_2 , до кредитного договору про відкриття кредитної лінії від 26 грудня 2007 року № 2391. У задоволенні решти позовних вимог - відмовлено.
Відмовлено у задоволенні клопотання ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» про накладення арешту в порядку
статті 1057-1 ЦК України. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що з врахуванням вимог частини другої статті 548 ЦК України визнання нікчемним кредитного договору про відкриття кредитної лінії № 2391 від 26 грудня 2007 року має наслідком визнання нікчемним іпотечного договору, укладеного 26 грудня 2007 року між ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» та ОСОБА_1 до кредитного договору про відкриття кредитної лінії № 2391 від 26 грудня 2007 року, а також визнання нікчемним іпотечного договору, укладеного 11 лютого 2008 року між ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» та ОСОБА_1 , який діє від імені фізичної особи ОСОБА_2 , до кредитного договору про відкриття кредитної лінії № 2391 від 26 грудня 2007 року.
Відповідно до пункту 9 частини першої статті 34 Закону України «Про нотаріат» накладання заборони відчуження майна є нотаріальною дією. Підстави та порядок її накладення та зняття регламентовані Законом України «Про нотаріат» та Порядком вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженими наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого
2012 року № 296/5, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 22 лютого 2012 року за № 282/20595. Вказаними нормативно-правовими актами не передбачено можливості визнання їх нікчемними. Таким чином вимоги позивачів про визнання заборон відчуження нікчемними задоволенню не підлягають.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Апеляційного суду Закарпатської області від 11 травня
2018 року апеляційну скаргу ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» залишено без задоволення. Рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Постанову суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що суд першої інстанції, правомірно пославшись на частину другу статті 548 ЦК України, визнав нікчемними договори іпотеки.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі, поданій у червні 2018 року до Верховного Суду
ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк», посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права й порушення норм процесуального права, просив скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 09 липня 2018 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано її матеріали із суду першої інстанції.
У жовтні 2018 року справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 17 січня 2020 року справу за позовом
ОСОБА_1 , ФОП ОСОБА_2 до ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк», третя особа - реєстраційна служба Мукачівського міськрайонного управління юстиції Закарпатської області, про визнання нікчемними договорів іпотеки та заборон відчуження іпотечного майна призначено до судового розгляду.
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що судами попередніх інстанцій при винесенні оскаржуваних рішень неправильно застосовано норми статей 548 1057-1 16 ЦК України, а також статей 1, 3, 17, 18 Закону України «Про іпотеку».
Стаття 1057-1 ЦК України передбачає, що кредитне зобов`язання, яке навіть визнано недійсним (нікчемним) підлягає забезпеченню та підпадає під поняття іпотеки, що виникає на підставі рішення суду, передбаченої частиною першою статті 3 Закону України «Про іпотеку».
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
У жовтні 2018 року до Верховного Суду надійшов відзив ОСОБА_1 та
ФОП ОСОБА_2 на касаційну скаргу ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк», у якому вони просили вказану касаційну скаргу залишити без задоволення, оскаржувані судові рішення залишити без змін.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
26 грудня 2007 року між ПАТ «Промінвестбанк» та ОСОБА_1 , що виступає майновим поручителем по зобов`язаннях суб`єкта підприємницької діяльності, ФОП ОСОБА_2 , укладено іпотечний договір. Цей договір забезпечував вимоги іпотекодержателя, що випливають із кредитного договору про відкриття кредитної лінії № 2391 від 26 грудня 2007 року, укладеного між іпотекодержателем та іпотекодавцем (боржником) - приватним підприємцем ОСОБА_2 , за умовами якого останній зобов`язаний повернути іпотекодержателю до 13 листопада 2012 року кредит у розмірі 3 100 000 доларів США, проценти за користування ним у розмірі
10 % річних, сплатити неустойку (пеню, штрафи), а також відшкодувати збитки, понесені ним внаслідок невиконання іпотекодавцем умов кредитного договору в розмірі та у порядку, передбаченими кредитним договором. Предметом іпотеки є комплекс, загальною площею 4 553,9 кв. м, який знаходиться за адресою АДРЕСА_5 , а також, земельна ділянка під
АДРЕСА_6 , загальною площею 9,3064 га для комерційного використання (обслуговування майнового комплексу), які належать ОСОБА_1 на праві приватної власності (а. с. 4-5).
11 лютого 2008 року між ПАТ «Промінвестбанк» та ОСОБА_1 , який діяв від імені фізичної особи ОСОБА_2 укладено іпотечний договір. Цей договір забезпечував вимоги іпотекодержателя, що випливають з кредитного договору про відкриття кредитної лінії № 2391 від 26 грудня 2007 року, укладеного між іпотекодержателем та іпотекодавцем - приватним підприємцем ОСОБА_2 за умовами якого останній зобов`язаний повернути іпотекодержателю до 13 листопада 2012 року кредит у розмірі 3 100 000 доларів США, проценти за користування ним в розмірі 10 % річних, сплатити неустойку (пеню, штрафи), а також, відшкодувати збитки, понесені ним внаслідок невиконання іпотекодавцем умов кредитного договору в розмірі та у порядку, передбачених кредитним договором. Предметом іпотеки є нерухоме майно: домоволодіння, що знаходиться в АДРЕСА_4 ; земельна ділянка, яка знаходиться в АДРЕСА_4 , загальною
площею 0,06 га, для будівництва та обслуговування житлового будинку; домоволодіння незавершене будівництвом готовністю 90 % за адресою
АДРЕСА_4 ; земельна ділянка, яка знаходиться
в АДРЕСА_4 , загальною площею 0,06 га, для будівництва та обслуговування житлового будинку; земельна ділянка, яка знаходиться в АДРЕСА_4 , загальною площею 0,06 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, які належать ОСОБА_2 на праві приватної власності
(а. с. 6-8).
Постановою Київського апеляційного господарського суду м. Києва
від 22 червня 2016 року у справі № 910/17687/15, яка набрала законної сили і залишена без змін постановою Вищого господарського суду України
від 04 жовтня 2016 року, позов ФОП ОСОБА_2 до ПАТ «Промінвестбанк» про визнання договорів нікчемними задоволено у повному обсязі. Визнано нікчемними договір банківського рахунку № 883 від 13 грудня 2007 року, кредитний договір про відкриття кредитної лінії № 2391 від 26 грудня
2007 року, договір про внесення змін № 1 до кредитного договору № 2391
від 26 грудня 2007 року та договір про внесення змін № 2 до кредитного договору № 2391 від 26 грудня 2007 року, укладені між ФОП ОСОБА_2 та ПАТ «Акціонерний комерційний промислово інвестиційний банк» з моменту укладення.
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» передбачено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України (тут і далі в редакції до наведених змін) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» підлягає задоволенню.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до частини третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно із частиною першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Відповідно до частини першої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Задовольняючи частково позов ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_2 , суд першої інстанції, з висновками якого погодився й суд апеляційної інстанції, виходив із того, що оскільки кредитний договір, для забезпечення зобов`язань за яким було укладено спірний договір іпотеки, було визнано судом нікчемним, то договір іпотеки, який має похідний характер від основного зобов`язання, повинен бути також визнаний нікчемним відповідно до статті 548 ЦК України.
Проте з такими висновками судів погодитися не можна.
Відповідно до частини другої статті 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.
Частиною другою статті 548 ЦК України недійсне зобов`язання не підлягає забезпеченню. Недійсність основного зобов`язання (вимоги) спричиняє недійсність правочину щодо його забезпечення, якщо інше не встановлено цим Кодексом.
Отже, оскільки постановою Київського апеляційного господарського суду
м. Києва від 22 червня 2016 року у справі № 910/17687/15, яка набрала законної сили і залишена без змін постановою Вищого господарського суду України від 04 жовтня 2016 року, визнано нікчемними договір банківського рахунку № 883 від 13 грудня 2007 року, кредитний договір про відкриття кредитної лінії № 2391 від 26 грудня 2007 року, договір про внесення змін
№ 1 до кредитного договору № 2391 від 26 грудня 2007 року та договір про внесення змін № 2 до кредитного договору № 2391 від 26 грудня 2007 року, укладені між ФОП ОСОБА_2 та ПАТ «Акціонерний комерційний промислово інвестиційний банк» з моменту укладення, то укладені з метою забезпечення цього договору договори іпотеки від 26 грудня 2007 року та
від 11 лютого 2008 року стали недійсними на підставі закону та визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.
У статті 17 Закону України «Про іпотеку» визначено, що іпотека припиняється, зокрема, у разі припинення основного зобов`язання.
За змістом статей 15 і 16 ЦК України кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Відповідно до частини другої статті 16 цього кодексу способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права, визнання правочину недійсним, припинення дії, яка порушує право, відновлення становища, яке існувало до порушення, примусове виконання обов`язку в натурі, зміна правовідношення, припинення правовідношення, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди, відшкодування моральної (немайнової) шкоди, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.
Правочином є правомірна, тобто не заборонена законом, вольова дія суб`єкта цивільних правовідносин, що спрямована на встановлення, зміну чи припинення цивільних прав та обов`язків. Правомірність є конститутивною ознакою правочину як юридичного факту.
Якщо недійсність правочину встановлена законом, то визнання недійсним чи нікчемним такого правочину судом не вимагається. Отже, такий спосіб захисту, як визнання недійсним або нікчемним правочину, недійсність якого встановлена законом, не є способом захисту прав та інтересів, установленим законом.
Подібний правовий висновок викладено у постановах Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду: від 03 жовтня 2018 року у справі
№ 369/2770/16-ц і від 07 листопада 2018 року у справі № 357/3394/16-ц, а також у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 червня 2019 року у справі № 916/3156/17 (провадження № 12-304гс18).
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Суди попередніх інстанцій не врахували наведених норм матеріального права та в порушення вказаної норми процесуального права, не врахували правових висновків Верховного Суду. Не звернули увагу, що позивачі просили визнати нікчемним правочин, який є недійсним на підставі закону, визнання недійсним якого судом не вимагається, дійшовши помилкових висновків про задоволення відповідних позовних вимог.
Отже, висновки судів попередніх інстанцій про необхідність задоволення позову ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_2 в частині визнання договорів іпотеки нікчемними є помилковими.
Відповідно до частини першої статті 412 ЦПК України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Оскільки обставини справи судами попередніх інстанцій були встановлені повністю та немає необхідності для встановлення нових, проте судом першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, було ухвалено рішення з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, то колегія суддів дійшла висновку про необхідність скасування оскаржуваних судових рішень в частині задоволених позовних вимог та ухвалення в цій частині нового рішення про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_2 .
Керуючись статтями 400 402 409 412 416 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» задовольнити.
Рішення Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області
від 29 травня 2017 року та постанову Апеляційного суду Закарпатської області від 11 травня 2018 року скасувати в частині позовних вимог ОСОБА_1 та фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про визнання договорів іпотеки нікчемними та ухвалити в цій частині нове рішення.
У задоволенні позову ОСОБА_1 та фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» про визнання договорів іпотеки нікчемними відмовити.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Є. В. Синельников
О. М. Осіян
Н. Ю. Сакара
С. Ф. Хопта
В. В. Шипович