ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 липня 2021 року
м. Київ
справа № 303/4265/18
провадження № 61-64св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - судді Фаловської І. М.,
суддів: Ігнатенка В. М., Карпенко С. О. (судді-доповідача), Мартєва С. Ю., Стрільчука В. А.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - ОСОБА_2 ,
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Закарпатського апеляційного суду від 20 листопада 2019 року, прийняту колегією у складі суддів:
Мацунича М. В., Гострої Т. Ю., Кондора Р. Ю.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У липні 2018 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя та передачу права.
Позов мотивував тим, що з 25 вересня 2007 року до 24 січня 2012 року сторони перебували у шлюбі, у якому ІНФОРМАЦІЯ_1 народився син ОСОБА_3 .
За час перебування у шлюбі сторони набули у власність об`єкт нерухомого майна на АДРЕСА_1 , який придбано за рахунок коштів подружжя на публічному аукціоні 24 грудня 2007 року.
Позивач вказував, що майно є спільною сумісною власністю подружжя, тому підлягає поділу між сторонами.
Уточнивши позовні вимоги, просив поділити між сторонами в рівних частках спільне майно подружжя, а саме об`єкт нерухомого майна на АДРЕСА_1 .
Короткий зміст судових рішень судів першої і апеляційної інстанцій та мотиви їх прийняття
Рішенням Іршавського районного суду Закарпатської області від 12 червня
2019 року, ухваленим у складі судді Даруди І. А., у задоволенні позову відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив зі спливу позовної давності для звернення з вимогою про поділ майна подружжя, оскільки шлюб сторонами розірвано 24 січня 2012 року, а з позовом
ОСОБА_1 звернувся у липні 2018 року.
Постановою Закарпатського апеляційного суду від 20 листопада 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а рішення Іршавського районного суду Закарпатської області від 12 червня 2019 року - без змін.
Апеляційний суд погодився з висновком суду першої інстанції про відмову у задоволенні позову з підстав спливу позовної давності, про застосування якої заявлено відповідачем у суді першої інстанції.
Суд апеляційної інстанції врахував, що право власності на спірне майно зареєстровано за ОСОБА_2 на підставі рішення Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 9 червня 2008 року у справі № 2-1672, за змістом якого ОСОБА_1 брав участь у розгляді справи та підтримав позовні вимоги. За висновком апеляційного суду з цього моменту ОСОБА_1 повинен був достеменно усвідомлювати, що право власності на спірне майно буде зареєстроване за його дружиною. За таких обставин апеляційний суд вважав правильним висновок суду першої інстанції суду про те, що початок перебігу позовної давності слід обраховувати з моменту розірвання шлюбу сторонами - 24 січня 2012 року.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
У січні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення процесуального права, просить скасувати постанову Закарпатського апеляційного суду від 20 листопада
2019 року і направити справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Касаційна скарга мотивована неправильним застосуванням судами попередніх інстанції частини другої статті 72 СК України, якою визначено, що до вимоги про поділ майна, заявленої після розірвання шлюбу, застосовується позовна давність у три роки. Позовна давність обчислюється від дня, коли один із співвласників дізнався або міг дізнатися про порушення свого права власності. Здійснивши неправильне тлумачення вказаної норми права, суд дійшов помилкового висновку про обчислення позовної давності з дати розірвання шлюбу.
Вказує, що про порушення свого права він дізнався 22 лютого 2019 року, отримавши витяг з Державного реєстру речових прав. На думку заявника, початок перебігу позовної давності необхідно обраховувати з цієї дати.
Позиція інших учасників справи
У квітні 2020 року ОСОБА_2 подала до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу ОСОБА_1 , в якому зазначила про безпідставність її доводів та відповідність висновків судів попередніх інстанцій обставинам справи, нормам матеріального і процесуального права.
Провадження у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 13 січня 2021 року відкрито касаційне провадження у даній справі та витребувано матеріали справи з суду першої інстанції і ухвалою цього ж суду від 16 червня 2021 року справу призначено до судового розгляду.
Встановлені судами першої і апеляційної інстанцій обставини справи
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що 25 вересня 2007 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 уклали шлюб.
З довідки Хлібокомбінату Іршавської районної спілки споживчих товариств
від 8 травня 2008 року № 22 суди встановили, що на публічному аукціоні
24 грудня 2007 року ОСОБА_2 придбала будівлю мучного складу та свинарника хлібопекарні на АДРЕСА_1 .
З інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 22 лютого 2019 року суди встановили, що вказане нерухоме майно зареєстровано за ОСОБА_2 на праві власності 17 липня
2008 року; підставою виникнення права власності був договір купівлі-продажу
від 8 лютого 2008 року, акт прийняття-передачі від 8 лютого 2008 року та рішення Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 9 вересня
2008 року у справі № 2-1672/08.
Рішенням Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 24 січня 2012 року розірвано шлюб, укладений сторонами.
Позиція Верховного Суду, мотиви, з яких виходить суд, та застосовані норми права
8 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року
№ 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ».
Частиною другою розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
За таких обставин розгляд касаційної скарги ОСОБА_1 на постанову Закарпатського апеляційного суду від 20 листопада 2019 року здійснюється Верховним Судом в порядку та за правилами ЦПК України в редакції Закону
від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII, що діяла до 8 лютого 2020 року.
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України у редакції, чинній на час подання касаційної скарги, підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до статті 400 ЦПК України у тій же редакції під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Вивчивши матеріали цивільної справи та перевіривши доводи касаційної скарги і відзиву на неї, суд дійшов таких висновків.
Відмовляючи у задоволенні позову з підстав спливу позовної давності, суд першої інстанції визначив початком перебігу позовної давності день розірвання сторонами шлюбу.
Суд апеляційної інстанції, переглядаючи рішення за апеляційною скаргою
ОСОБА_1 , погодився з підставами відмови у позові, з яких виходив суд першої інстанції, і вважав рішення законним та обґрунтованим.
Касаційний суд вважає вказані висновки суду апеляційної інстанції передчасними.
Відповідно до статті 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.
Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Згідно зі статтею 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Відповідно до частини четвертої статті 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Загальним правилом, закріпленим у частині першій статті 261 ЦК України, встановлено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Обов`язок доведення часу, з якого особі стало відомо про порушення її права, покладається на позивача.
У частині другій статті 72 СК України визначено та у пункті 15 постанови Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» роз`яснено, що до вимоги про поділ майна, заявленої після розірвання шлюбу, застосовується позовна давність у три роки. Позовна давність обчислюється від дня, коли один із співвласників дізнався або міг дізнатися про порушення свого права власності.
Неподання позову про поділ майна, у тому числі до спливу трьох років з дня розірвання шлюбу, за відсутності доказів, які б підтверджували заперечення права одного з подружжя на набуте у період шлюбу майно, зареєстроване за іншим подружжям, не може свідчити про порушення права і вказувати на початок перебігу позовної давності. Такий висновок міститься у постанові Верховного Суду України від 23 вересня 2015 року у справі № 6-258цс15.
Отже, початок перебігу позовної давності у справах про поділ спільного майна подружжя, шлюб якого розірвано, обчислюється не з дати прийняття постанови державного органу реєстрації актів цивільного стану (статті 106 107 СК України) чи з дати набрання рішенням суду законної сили (статті 109 110 СК України), а від дня, коли один із співвласників дізнався або міг дізнатися про порушення свого права власності (частина друга статті 72 СК України), тобто з моменту виникнення спору між ними.
Аналогічні висновки містяться у постановах Верховного Суду від 4 липня
2018 року у справі № 584/1319/16-ц (провадження № 61-19445св18),
від 6 листопада 2019 року у справі № 203/304/17 (провадження № 61-5400св19), від 13 лютого 2020 року у справі № 320/3072/18 (провадження № 61-5819св19), від 13 липня 2020 року у справі № 570/4234/16-ц (провадження № 61-15213св19) та від 24 лютого 2021 року у справі № 303/6365/17 (провадження
№ 61-13857св19).
Отже, висновок суду апеляційної інстанції про обчислення позовної давності з дати ухвалення судом рішення про розірвання шлюбу, як обрахував суд першої інстанції, не відповідає нормам матеріального права.
Апеляційний суд дійшов помилкового висновку про те, що про порушення свого права власності позивач міг дізнатися у червні 2008 року (після ухвалення Мукачівським районним судом Закарпатської області рішення
від 9 вересня 2008 року у справі № 2-1672, на підставі якого зареєстровано спірне майно за ОСОБА_2 ), оскільки факт реєстрації за одним із подружжя спільного майна не може свідчити про порушення права власності на це майно іншого з подружжя у випадку відсутності між сторонами спору про нього.
Доказів, які б свідчили, що 24 січня 2012 року між сторонами виник спір з приводу нерухомого майна, відповідач не надала, а суди таких обставин не встановили.
За таких обставин суд апеляційної інстанції помилково погодився з визначеною судом першої інстанції датою початку перебігу позовної давності та дійшов неправильного висновку про початок її перебігу з 24 січня 2012 року (день ухвалення судом рішення про розірвання шлюбу між сторонами), тому передчасно дійшов висновку про відмову у задоволенні позову з підстав спливу позовної давності.
Дійшовши такого висновку, суд апеляційної інстанції не встановив дату, коли позивач дізнався або міг дізнатись про порушення його права власності, не перевірив доводи позивача щодо існування між сторонами домовленості щодо володіння майном після розірвання шлюбу та обізнаності ОСОБА_1 про порушення права на спірне майно після звернення відповідача з позовом про стягнення аліментів; не навів у судовому рішенні мотивів на спростування таких доводів.
Переглядаючи справу в апеляційному порядку, апеляційний суд у силу своїх повноважень не сприяв всебічному і повному з`ясуванню обставин справи, не перевірив висновок суду про відмову у позові з підстав спливу позовної давності та дійшов передчасного висновку про залишення без змін рішення суду першої інстанції, тому оскаржуване судове рішення суду апеляційної інстанції не може вважатися законними та обґрунтованими і таким, що відповідає засадам цивільного судочинства.
На такі порушення, допущені судом першої інстанції, вказував ОСОБА_1 у поданій апеляційній сказі, проте суд апеляційної інстанції не виконав вимоги частини першої статті 367 ЦПК України - не перевірив законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Згідно з частиною третьою статті 411 ЦПК України у редакції Кодексу, чинній на час подання касаційної скарги, підставою для скасування судового рішення та
направлення справи на новий розгляд є порушення норм процесуального права,
що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.
З урахуванням викладеного касаційний суд дійшов висновку, що постанова апеляційного суду підлягає скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції відповідно до частини третьої
статті 411 ЦПК України у вказаній редакції Кодексу.
Під час нового розгляду справи суд має врахувати викладене, надати належну оцінку доказам і запереченням, поданим сторонами, надати оцінку законності і обґрунтованості рішення суду першої інстанції з урахуванням статті 367 ЦПК України і у разі доведення порушення прав позивача належним способом їх захистити, якщо вимога заявлена у межах позовної давності, ухваливши судове рішення відповідно до встановлених обставин і вимог закону.
Щодо судових витрат
Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України у разі, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанцій, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Враховуючи, що справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, суд не здійснює розподіл судових витрат.
Керуючись статтями 410 411 ЦПК України у редакції Кодексу, чинній на час подання касаційної скарги,статтями 409 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Постанову Закарпатського апеляційного суду від 20 листопада 2019 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Судді: І. М. Фаловська В. М. Ігнатенко С. О Карпенко С. Ю. Мартєв В. А. Стрільчук